Dar kartą apie dvigarsių dėmenų i, u kiekybę: ar tikrai neilgėja bendrinei kalbai artimiausiame šnektų areale?

Bendrinė kalba / Standard Language 2025, Nr. 98, p. 1–16 Turinio nuoroda / Contents link ISSN 2351-7204 (elektroninis / online) ЩЕ РАЗ ПРО КІЛЬКІСТЬ КОМПОНЕНТІВ ДИФТОНГІВ i, u: ЧИ СПРАВДІ ВОНИ НЕ ПОДОВЖУЮТЬСЯ В НАЙБЛИЖЧІЙ ДО ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ ДІАЛЕКТНІЙ ЗОНІ? Ще раз про кількість компонентів i, u у дифтонгах: чи справді вони не подовжуються в діалектній зоні, найближчій до літературної мови? RIMA BAKŠIENĖ Інститут литовської мови Ел. пошта: [email protected] Ідентифікатор ORCID: https://orcid.org/0000-0002-6716-0776 Напрями наукових досліджень: експериментальна фонетика, фонологія, геолінгвістика. https://doi.org/10.35321/bkalba.2025.98.05 АНОТАЦІЯ У статті аналізується кількість компонентів дифтонгів i, u у північно-західній частині західноаукштайтського каунаського піддіалекту, що охоплює діалекти Юрбаркаса, Шакяя та Вілкавішкіса, на фонологічну й просодичну структуру яких найчастіше спираються також під час кодифікації норм літературної вимови. Останніми роками активніше обговорювали нормативну вимову гостроакцентних дифтонгів цього типу, коли пропонували набір знаків Міжнародного фонетичного алфавіту (МФА) для літературної литовської мови. Тоді передбачалося, що перші компоненти можуть бути як короткими, так і напівдовгими за вільнішого стилю мовлення. Однак питання досі остаточно не розв’язане, тому важливо й надалі досліджувати просодичні ознаки цих дифтонгів у діалектах, які традиційно вважалися територією, де компоненти i, u не подовжуються, і яка вирізняється з-поміж усієї системи литовської мови. На підставі результатів досліджень, проведених методами експериментальної фонетики, та їх оцінювання за допомогою статистичного критерію Стьюдента у статті зроблено висновок, що в північній частині каунаського піддіалекту, у районі Юрбаркаса й частково в околицях Шакяя, компоненти i, u як гостроакцентних, так і циркумфлексних дифтонгів слід вважати напівдовгими, а подовження гостроакцентних компонентів на описаній території посилюється в напрямку на північ. Виявлені закономірності просодії каунаського піддіалекту безперечно слід враховувати і під час визначення нормативних варіантів літературної вимови. КЛЮЧОВІ СЛОВА: литовські діалекти, західні аукштайти-кауняни, акцентна інтонація, змішаний дифтонг, тривалість голосного. АНОТАЦІЯ У статті аналізується кількість елементів змішаних дифтонгів i та u у північно-західній частині західноаукштайтського каунаського піддіалекту, що охоплює місцеві говірки Юрбаркаса, Шакяя та Вілкавішкіса. Фонологічна й просодична структура цих регіональних говірок найчастіше слугує основою для кодифікації норм літературної вимови. Досі триває дискусія щодо усталеної вимови складів із гострою акцентуацією такого типу в літературній мові (короткі вони чи напівдовгі), тому важливо визначити їхні просодичні особливості в тих місцевих говірках, які традиційно вважалися ареалом, де елементи i та u не подовжуються і який вирізняється на тлі решти литовської мовної системи. На підставі результатів досліджень, проведених експериментально-фонетичними методами та оцінених за допомогою статистичного t-критерію Стьюдента t, можна зробити висновок, що в північній частині каунаського піддіалекту, а саме в Юрбаркаському ареалі та частково в околицях Шакяя, елементи i та u в обох типах змішаних дифтонгів — з гострою та циркумфлексною акцентуацією — слід вважати напівдовгими. Крім того, подовження елементів із гострою акцентуацією стає виразнішим у міру просування на північ у межах описаного ареалу. Авторське право © 2025 Rima Bakšienė. Видано Інститутом литовської мови. Це стаття у відкритому доступі, поширювана на умовах ліцензії Creative Commons Attribution, яка дозволяє необмежене використання, поширення та відтворення на будь-якому носії за умови зазначення автора й джерела. // Видано Інститутом литовської мови. Ця стаття є у відкритому доступі та поширюється на умовах ліцензії «Creative Commons» із зазначенням авторства, яка дозволяє необмежено використовувати, поширювати й відтворювати вміст на будь-якому носії за умови зазначення автора та джерела. Отримано: / Отримано: 2025-04-22. Прийнято: / Прийнято: 2025-05-25. 1 стає виразнішим у міру просування на північ у межах описаного ареалу. Виявлені просодичні закономірності каунаського піддіалекту, безперечно, слід враховувати під час встановлення варіантів літературної вимови. КЛЮЧОВІ СЛОВА: литовські діалекти, західноаукштайтський каунаський піддіалект, музичний наголос, напівдифтонг, кількість голосних. ВСТУП У працях діалектологів північні говірки західних аукштайтів-каунашців повсюдно визначаються як найближчі до литовської літературної мови (Zinkevičius 1994: 27–29; 2006: 165–167; LKTCh 2004: 38; VAKKKA 2005: 36–38 та ін.); їхня фонологічна структура зазвичай слугує основою і для кодифікації норм літературної вимови (докладніше див. Pupkis 2020: 14–18; Bielinskienė та ін. 2014: 24–34). Хоча на початку XXI століття з’явилися думки, що через різні чинники для формування літературної мови дедалі актуальнішою стає вимова мешканців великих міст, особливо столиці (див. Vaicekauskienė 2017; Čičirkaitė 2019 та ін.; критику див. Pupkis 2020: 117–146), правильність літературної мови традиційно й досі оцінюють, зіставляючи її з фонологічною системою північної частини каунашців. Одним із досі актуальних для литовської літературної вимови елементів звукового складу є дифтонги з гострою акцентуацією та компонентами i, u — щодо їхньої вимови нормувальники мови дискутували чимало (огляд див. Pupkis 2020: 170–173), однак основним нормативним варіантом досі вважається вимова таких дифтонгів без подовження цих компонентів, тобто короткими, хоча як варіант вільнішого стилю вже рекомендується також дещо подовжена вимова (див. VLKK 2021). Абсолютна більшість носіїв литовських говірок зазвичай вимовляє дифтонги в розглядуваній позиції з подовженням (а жемайти — ще й із розширенням) компонентів i, u. У традиційних діалектологічних працях єдиним ареалом, де компоненти не подовжуються, визначалися саме говірки каунашців поблизу Вілкавішкіса, Шакяя та Юрбаркаса, а також невеликі ділянки говірок аукштайтів Клайпедського краю і західних аукштайтів-шауляйців (див. LKA 1982: карта № 20). Цю тезу почали послідовніше ставити під сумнів після того, як у Литві розвинулися діалектологічні дослідження, засновані на методах експериментальної фонетики, особливо в працях експериментаторів початку XXI століття, здебільшого учнів професора Alekso Girdenio (огляд див. Bakšienė 2014: 197). Однак на питання, якої тривалості компоненти з гострою акцентуацією i, u у згаданих говірках каунашців, остаточної відповіді досі немає, тож у статті знову здійснюється докладніше експериментальне дослідження цих звукових одиниць. Мета дослідження — за допомогою методів експериментальної фонетики проаналізувати тривалість компонентів i, u дифтонгів у північно-західній частині західноаукштайтського каунаського піддіалекту й на основі статистичних параметрів оцінити її зв’язок із тонами наголосу. Поставлено такі завдання: 1) визначити конкретні кількісні характеристики компонентів i, u дифтонгів у досліджуваних говірках; 2) на основі отриманих даних про тривалість розглянути співвідношення кількісних характеристик досліджуваних компонентів у всьому північно-західному (традиційно безподовжувальному) ареалі ВАК1; 3) обговорити загальні закономірності кількісних характеристик компонентів дифтонгів цього типу й відповісти на питання про можливість їх подовження або неподовження в аналізованому ареалі. Дослідницький матеріал становили цільові аудіозаписи граничних говірок розглядуваного ареалу ВАК — Юрбаркаса та Вілкавішкіса. У кожній із двох говірок записали по 6 дикторів (3 чоловіків і 3 жінок, народжених і вирощених у досліджуваних місцевостях, які добре володіють місцевою говіркою; середнього віку — середній показник ~53 роки). Дифтонги з гострою та циркумфлексною акцентуацією2 з компонентами i, u для дослідження записували в таких штучно сконструйованих реченнях: sulūžo tiltas per upę: da(r) šiltas tas puodas; jai skirtas buvo: rudenį skiršta tos rankos; labai kimšta tas vaikas: kietai kimštas tas skilandis; vakar spintą pirkom: vasarą spiñta tos musės; tiesiog (už)pultas to brudo: visas pūlęs atėjo; 1 Усі скорочення див. наприкінці статті. 2 Тривалість перших компонентів дифтонгів із гострою акцентуацією можна оцінити лише шляхом порівняння з відповідними компонентами дифтонгів із циркумфлексною акцентуацією; це особливо важливо для говірок, у яких є континуальний тон наголосу. 2 вже (за)пала той піч: усе майно пропало; був (по)штовхнутий той стіл: він зовсім кривий був; до нас Кунца прийшов: улітку (від)танула та дитина. Записи зроблено 2014 року3 за участю авторки статті та однієї представниці місцевих говірок, яка промовляла потрібне речення, а диктор вільно повторював його 3–5 разів. Під час аналізу матеріалу невдалі спроби було відкинуто; для дослідження кожного дифтонга взято по 3 повторення диктора, загалом досліджено 288 реалізацій (144 акутові та 144 циркумфлексні дифтонги). Отримані результати додатково порівнюються з дослідженнями шакайської говірки, проведеними в попередні роки, щоб комплексно охопити всю територію потенційного ненапруження елементів i, u в акутових дифтонгах. Під час дослідження застосовано методи експериментальної фонетики: за допомогою комп’ютерної програми PRAAT потрібні звуки сегментовано, виміряно тривалість сегментів, а згодом дані опрацьовано за допомогою комп’ютерної програми EXCEL — у ній обчислено середні значення тривалості та побудовано графіки. Обчислено абсолютну тривалість усього дифтонга й першого елемента в мілісекундах (мс), а також відносну тривалість першого елемента у відсотках від тривалості всього дифтонга4. Порівнювані вибірки тривалості оцінено статистичним параметром, який часто застосовують в експериментальній фонетиці, — так званим критерієм Стьюдента (англ. t Test), що показує, чи є різниця між двома порівнюваними групами статистично значущою. Статистичне оцінювання також виконано в програмі EXCEL за допомогою команд Data > Data Analysis > t-Test: Two-Sample Assuming Equal Variances. Дані про тривалість вирішено представити за допомогою інформативних прямокутних діаграм, у яких також відображено певні статистичні параметри порівнюваних вибірок: перший і третій квартилі, медіану, середнє значення, значення мінімумів, максимумів і викидів (докладніше див. Kruopis 1993; Čekanavičius, Murauskas 2000; Lapinskas 2010). Оцінюючиновизну та актуальність дослідження, насамперед слід зазначити, що вся територія каунасців, на якій досліджувані елементи не подовжуються, аналізується комплексно. Цю територію утворюють три виразніші ареали — Вілкавішкіський, Шакяйський і Юрбаркський, яким, крім спільної відсутності подовження, властива й чимала кількість відмінних рис (докладніше див. Bakšienė 2022), тому для відповіді на питання про тривалість досліджуваних елементів дифтонгів необхідно проаналізувати дані всіх ареалів. Нове докладне дослідження тривалості дифтонгів каунасців було б актуальним і для кодифікації норм стандартної вимови, адже, як уже зазначалося, у цьому аспекті унормування досі немає остаточної спільної думки. 1. ПОПЕРЕДНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ДИФТОНГІВ КАУНАСЦІВ Питання тривалості елементів i, u дифтонгів західноаукштайтського каунаського піддіалекту не є новим: діалектологи приділяли йому увагу в багатьох попередніх працях. Як уже згадувалося у вступі, у фундаментальних і хрестоматійних працях із діалектології XX століття, де особливості говірок переважно описували лише на слух, північні й північно-західні говірки каунасців (за класифікацією А. Саліса — частина північних західноаукштайтських говірок, велюонці, занавики та частина західних капсів) виокремлювалися з усього литовського мовного ареалу. Стверджувалося, що тут елементи i, u акутових дифтонгів не подовжуються й залишаються короткими (LKA 1982: карта № 20; див. рис. 1). 3 Nedidelė dalis šios medžiagos jau analizuota, žr. Bakšienė 2014. 4 Під час розгляду відносної тривалості можна обчислювати й те, яку частину цілого слова становить досліджуваний сегмент (пор. Švageris 2015: 12 та ін.), однак у цьому разі цього зробити не можна було, оскільки досліджувані пари не були абсолютно мінімальними: вони відрізнялися не лише інтонацією, а й іншими звуками, кількістю звуків тощо. Тривалість вирішено виражати у відсотках, а не в інших відносних одиницях, також з огляду на попередні дослідження, щоб мати змогу порівняти результати кількох говірок. 3 Рис. 1. Говірки каунасців, у яких не подовжуються елементи i, u акутових дифтонгів (фрагмент з LKA 1982: карта № 20) З розвитком досліджень експериментальної фонетики в Литві особливості діалектів почали перевіряти заново, застосовуючи об’єктивнішу методологію. На початку XXI століття було проведено чимало експериментальних досліджень звукової системи каунасців, зокрема й щодо тривалості елементів i, u у дифтонгах. У висновках цих досліджень майже одностайно стверджувалося, що елементи акутових дифтонгів у досліджуваному ареалі подовжуються й стають напівдовгими, однак зберігають якість короткого голосного — подовжуючись, вони схильні не звужуватися, як у всьому ареалі південно-східних литовських говірок, а розширюватися, подібно до західних жемайтських говірок, хоча, як стверджується, міра цього розширення значно менша. Слід також зазначити, що в північних говірках каунасців елементи i, u у циркумфлексних дифтонгах, подовжені через тривалу інтонацію, майже одностайно вважалися напівдовгими й переважно розширеними, наприклад: [²ˈʊˌɪˑlkˢ] ~ vìlkas, [²ˈpʲɪˑrkt] ~ pìrkti. Отже, у складах з обома фонологічними інтонаціями ці елементи вважалися рівноцінними за тривалістю; у складах із тривалою інтонацією подовження оцінювалося навіть як виразніша й систематичніша просодична особливість (докладніше див. Bacevičiūtė 2004: 89; Bacevičiūtė, Leskauskaitė 2004: 12–14; Vaišnienė, Bacevičiūtė 2005: 292–302; огляд див. Bakšienė 2014). Однак у найчастіше згадуваних працях аналізувалися дані лише однієї окремої говірки або їх порівнювали з даними південно-східної частини каунасців, де досліджувані елементи явно подовжуються; комплексного дослідження ареалу, де вони не подовжуються, не проводилося. 2. РЕЗУЛЬТАТИ ЗАГАЛЬНОЇ ТРИВАЛОСТІ ДИФТОНГІВ Спочатку проаналізовано результати вимірювання загальної тривалості дифтонгів із компонентами i, u6. Розглядаючи прямокутні діаграми, що відображають розкид даних про загальну тривалість акутових і циркумфлексних дифтонгів у говірках Вілкавішкіса та Юрбаркаса (див. рис. 2), бачимо, що в обох говірках є як спільні риси, так і відмінні закономірності тривалості. 5 Dėl transkripcijos TFA ženklais žr. Bakšienė, Čepaitienė 2024. 6 У цьому розділі розглядаються лише дані абсолютної тривалості. 4 Спільним для обох говірок є те, що циркумфлексні дифтонги, як правило, довші за акутові; насамперед на це вказують вищі значення медіан в обох випадках. Однак різниця між дифтонгами з різними акцентними інтонаціями помітно більша в говірці Вілкавішкіса: тут центр значень тривалості акутових дифтонгів становить 178 мс, циркумфлексних — 194 мс, а в говірці Юрбаркаса — відповідно 164 і 168 мс. У говірці Вілкавішкіса досить чітко різняться й середні значення: акутових — 182 мс, циркумфлексних — 192 мс; у говірці Юрбаркаса різниці середніх значень узагалі немає — середня тривалість як акутових, так і циркумфлексних дифтонгів становить 168 мс. Відмінності між говірками наочно показують і основні діапазони значень тривалості, розташовані між першим і третім квартилями (у «коробках» діаграми, без «вусів»): у циркумфлексних дифтонгів Вілкавішкіса значення першого й третього квартилів помітно вищі, ніж в акутових, тоді як у Юрбаркасі основні діапазони значень дифтонгів обох акцентних інтонацій збігаються, а дані щодо циркумфлексних дифтонгів повністю потрапляють у діапазон акутових. Отже, ймовірно, що в говірці Юрбаркаса немає значущої різниці між загальною тривалістю акутових і циркумфлексних дифтонгів цієї групи. На діаграмах також видно, що в говірці Вілкавішкіса загальна тривалість усіх виміряних дифтонгів у цілому більша, ніж у говірці Юрбаркаса, однак під час оцінювання даних абсолютної тривалості це не є дуже важливою відмінністю: вона може бути пов’язана також з індивідуальними особливостями мовців. Рис. 2. Розподіл значень загальної тривалості дифтонгів7 Порівнюючи середні значення загальної тривалості пар дифтонгів із різними акцентними інтонаціями (il – il, ir – ir...) (див. рис. 3), бачимо вже згадані тенденції (у говірці Вілкавішкіса різниця між акутовими й циркумфлексними дифтонгами виразно більша; усі дифтонги говірки Вілкавішкіса мають тенденцію бути довшими, ніж у говірці Юрбаркаса), але виявляються й нові особливості, що підтверджують згадані загальні закономірності. У говірці Вілкавішкіса в 7 парах (із 8 порівнюваних) довшими є циркумфлексні дифтонги; лише в одному випадку (ùn – un) більшу тривалість мають 7 У прямокутних діаграмах розташовані посередині «коробки» відображають діапазон значень вибірки між першим і третім квартилями. Медіану (середнє значення вибірки; у цьому випадку, коли кількість значень парна (144), медіану обчислюють як середнє двох центральних значень) позначено горизонтальною лінією, арифметичне середнє — символом × усередині «коробки». Початок і кінець «вусів коробки» збігаються з мінімальним і максимальним значеннями вибірки (детальніше див. Lapinskas 2010). 5 акутний дифтонг. Найбільшу різницю між акутним і циркумфлексним дифтонгами у зразках із Вілкавішкіса зафіксовано в парі ùm – ũm (24 мс), найменшу — між членами пари ìr – ĩr (3 мс). У говірці Юрбарка співвідношення зовсім інші: у 5 із 8 пар довшими є акутні дифтонги, однак різниця їхньої тривалості порівняно з циркумфлексними значно менша; вирізняється лише акутний ùn, довший за відповідний циркумфлексний на 20 мс. Загалом видно, що в говірці Юрбарка варіативність більша, а це дає підстави припускати, що загальна тривалість тут не є значущою ознакою для розрізнення інтонацій дифтонгів. Також впадає в око, що загальна тривалість дифтонгів в обох говірках (незалежно від інтонації) загалом дуже пов’язана з їхніми складниками: дифтонги з другими компонентами n, m (середня загальна тривалість — 189 мс) значно довші за дифтонги з l, r (166 мс). Рис. 3. Середні значення загальної тривалості окремих дифтонгів Щоб перевірити тенденції, виявлені на рисунках, проведено статистичне оцінювання вибірок тривалості за так званим t-критерієм Стьюдента (англ. t Test); дані про загальну тривалість порівнювали окремо за інтонаціями та досліджуваними місцевостями (див. табл. 1). В оцінюванні найважливішими є два статистичні параметри: значення p (різницю вибірок вважають статистично значущою, якщо воно менше за 0,05), значення критерію Стьюдента (T) та обчислене критичне значення для 95-відсоткової ймовірності (t) (статистично значущу різницю підтверджено, коли T > t)8. Додатковими важливими параметрами можуть бути дисперсія та стандартне відхилення (його отримують, витягуючи квадратний корінь із дисперсії), які показують, наскільки значення досліджуваної вибірки відхиляються від середнього (докладніше див. Lapinskas 2010). Як видно з таблиць, статистичне оцінювання підтвердило розглянуті закономірності. Статистично значущою можна вважати лише різницю між акутними та циркумфлексними дифтонгами говірки Вілкавішкіса (див. табл. 1), оскільки в цьому випадку p < 0,05 (0,00733341), а значення T більші за t (2,7006357 > 1,96829326). Різницю загальної тривалості акутних і циркумфлексних дифтонгів говірки Юрбарка слід оцінити як статистично незначущу, оскільки значення p більше за 0,05 (0,9469643), а T < t (0,0665778 < 1,9682933). 8 Оскільки оцінюється двостороння альтернатива, на знак мінус перед значенням T зважати не потрібно. 6 Таблиця 1. Статистичне оцінювання загальної тривалості дифтонгів Місцевість | Вілкавішкіс | Юрбаркас | Інтонація | Статистичні параметри | Акут | Циркумфлекс | Акут | Циркумфлекс | Середнє (мс) | 182,146 | 192,188 | 168,715 | 168,493 | Дисперсія | 1030,545 | 960,321 | 903,702 | 700,573 | Стандартне відхилення (мс) | 32,102 | 30,989 | 30,062 | 26,468 | Кількість вимірювань | 144 | 144 | 144 | 144 | Значення T | –2,7006357 | 0,0665778 | Значення p (T < = t) (двостороння альтернатива) | 0,00733341 | 0,9469643 | Критичне значення t (двостороння альтернатива) | 1,96829326 | 1,9682933 Підсумовуючи дані про загальну тривалість дифтонгів із компонентами i, u у говірках Вілкавішкіса та Юрбарка, важливо відзначити два моменти: у говірці Вілкавішкіса встановлено статистично значущо більшу тривалість циркумфлексних дифтонгів, а також загалом усі дифтонги у Вілкавішкісі мають тенденцію бути довшими порівняно з околицями Юрбарка. У говірці Юрбарка достовірних відмінностей між акутними та циркумфлексними дифтонгами не виявлено. Порівнявши ці результати з даними попередніх досліджень говірки Шакяя, можна сказати, що модель співвідношень загальної тривалості ближча до тієї, що спостерігається в околицях Юрбарка та Шакяя: тут акутні дифтонги з компонентами i, u мають тенденцію бути довшими, однак різниця невелика й статистично незначуща; співвідношення тривалості дифтонгів варіюють залежно від звуків, що утворюють центр складу (докладніше див. Bacevičiūtė 2004: 86–88). Імовірно, відмінності між ареалами Вілкавішкіса та Юрбарка—Шакяя зумовлені наявністю в останньому безперервної інтонації9 (LKA 1982: карта № 106). 3. РЕЗУЛЬТАТИ ВИМІРЮВАННЯ АБСОЛЮТНОЇ ТРИВАЛОСТІ ПЕРШОГО ЕЛЕМЕНТА Точніше відповісти на запитання, чи подовжуються елементи i, u у досліджуваних говірках, сподівалися після аналізу тривалості першого елемента дифтонгів. Як уже зазначалося у вступі, досліджено дані про абсолютну та відсоткову тривалість перших елементів. Коробчасті діаграми значень абсолютної тривалості (див. рис. 4) наочно засвідчують неоднакове становище говірок. Найважливішими є такі закономірності, виявлені на діаграмах: у Вілкавішкській говірці тривалість усіх досліджених елементів дифтонгів дещо більша, однак це дані про абсолютну тривалість, на які можуть впливати індивідуальні особливості мовців та інші чинники; у Вілкавішкській говірці не видно виразнішої різниці між першими елементами акутових і циркумфлексних дифтонгів: значення першого квартиля, медіани й середнього ніби свідчать, що елементи циркумфлексних дифтонгів мають тенденцію бути довшими, проте діапазон їхніх значень потрапляє в діапазон значень акутових елементів, вони повністю збігаються; співвідношення даних про тривалість у Юрбаркській говірці виразніше й стабільніше: усі видимі параметри — перший квартиль, медіана та середнє — у випадку акутових дифтонгів розташовані в зоні дещо вищих значень, отже, їхні перші елементи мають тенденцію бути трохи довшими; щоправда, різниця також невелика, оскільки більшість вибірок тривалості акутових і циркумфлексних елементів збігаються. 9 Як видно, тривалість елементів дифтонгів має тенденцію залежати від кількох чинників, передусім від просодичної системи конкретної говірки, інтонації та, можливо, від звуків, що утворюють склад. У майбутньому варто дослідити диференційну силу цих чинників, застосовуючи різноманітніші статистичні методи, наприклад, двофакторний або багатофакторний аналіз, який останнім часом дослідники використовують для визначення моделей взаємодії звуків літературної мови (див. Švageris, Urbanavičienė 2024). Однак це є предметом не цієї статті, а ширшого за обсягом дослідження. 7 Рис. 4. Розподіл значень абсолютної тривалості першого елемента дифтонгів Побудований графік, що відображає співвідношення середніх значень елементів пар дифтонгів (див. рис. 5), знову підтверджує раніше розглянуті закономірності. На рисунку видно, що у Вілкавішкській говірці в 6 із 8 досліджених пар більшими були середні значення елементів циркумфлексних дифтонгів; у Юрбаркській говірці — у 5 із 8 пар більшими були середні значення елементів акутових дифтонгів. Це підтверджує тенденцію, за якою в околицях Вілкавішкіса довшими мають тенденцію бути елементи циркумфлексних дифтонгів i, u, а в околицях Юрбарка — акутових. З іншого боку, на графіку видно, що співвідношення середніх значень нестабільні: трапляються й випадки, протилежні описаній тенденції, а подекуди різниця тривалості між акутовим і циркумфлексним елементами взагалі дуже незначна. Рис. 5. Середні значення абсолютної тривалості першого елемента окремих дифтонгів Дані цієї частини дослідження також було оцінено за допомогою t-критерію Стьюдента (див. табл. 2). Спираючись на вже згадані параметри, можна стверджувати, що різницю абсолютної тривалості елементів дифтонгів i, u з різними інтонаціями можна вважати статистично значущою лише в Юрбаркській говірці: тут T (2,012787915) > t (1,968293255), а p < 8 0,05 (0,045073953), проте видно, що обчислені значення статистичних критеріїв лише незначно відрізняються від критичних, отже, різниця між порівнюваними вибірками невелика. Різниця тривалості елементів дифтонгів i, u у говірці Вілкавішкіса залежно від акцентної інтонації виявилася статистично незначущою: T (1,299146024) < t (1,968293255), а p (0,194940153) > 0,05. Таблиця 2. Статистична оцінка абсолютної тривалості першого елемента дифтонгів Місцевість | Вілкавішкіс | Юрбаркас | Акцентна інтонація | Аку́т | Циркумфлекс | Аку́т | Циркумфлекс | Статистичні параметри | Середнє значення (мс) | 92,666 | 96,395 | 84,840 | 81,048 | Дисперсія | 641,860 | 544,646 | 287,953 | 223,054 | Стандартне відхилення (мс) | 25,335 | 23,338 | 16,970 | 14,934 | Кількість вимірювань | 144 | 144 | 144 | 144 | Значення T | −1,299146024 | 2,012787915 | Значення p (T <= t) (двобічна альтернатива) | 0,194940153 | 0,045073953 | Критичне значення t (двобічна альтернатива) | 1,968293255 | 1,968293255 Підсумовуючи результати дослідження в цій частині, можна стверджувати, що співвідношення перших елементів i, u дифтонгів із різними акцентними інтонаціями в порівнюваних говірках неоднакове. У говірці Вілкавішкіса довшими частіше бувають елементи циркумфлексних дифтонгів i, u, однак різниця їхньої тривалості статистично незначуща, тобто загалом елементи аку́тних і циркумфлексних дифтонгів у цій місцевості не відрізняються за тривалістю. У говірці Юрбаркаса довшими частіше бувають елементи аку́тних дифтонгів, і різницю їхньої тривалості підтверджено також статистично. Порівняння з даними попередніх аналогічних досліджень говірки Шакяя показує, що говірка Шакяя посідає проміжне становище: тут довшими частіше бувають елементи аку́тних дифтонгів i, u (подібність до околиць Юрбаркаса), однак статистичних відмінностей у тривалості між елементами дифтонгів із різними акцентними інтонаціями не виявлено (подібність до околиць Вілкавішкіса) (докладніше див. Bacevičiūtė 2002: 88–91). Отже, первинні дані свідчать, що подовження перших елементів аку́тних дифтонгів i, u у північно-західних говірках каунашів посилюється в напрямку на північ. 4. РЕЗУЛЬТАТИ АНАЛІЗУ ВІДНОСНОЇ ТРИВАЛОСТІ ПЕРШОГО ЕЛЕМЕНТА Аналізуючи тривалість звукових одиниць, зазвичай спираються не стільки на абсолютні, скільки на певні відносні дані, оскільки вони значно об’єктивніші й тонші та меншою мірою залежать від індивідуальних особливостей мовця (пор. Pakerys 1982: 44). Як уже зазначалося, у цьому дослідженні обрано аналізувати відсоткову тривалість першого елемента дифтонгів, тобто яку частку загальної тривалості дифтонга вона становить. Результати аналізу відносної тривалості частково підтвердили раніше обговорені тенденції (наприклад, те, що перші елементи всіх дифтонгів у говірці Вілкавішкіса довші, ніж у говірці Юрбаркаса), але також виявили нові аспекти співвідношення дифтонгів з акцентними інтонаціями. На прямокутних діаграмах (див. рис. 6) видно, що за відсотковою тривалістю в обох порівнюваних говірках довшими частіше бувають елементи аку́тних дифтонгів i, u — в усіх випадках значення як першого квартиля, так і медіан і середніх вищі. Однак у говірці Вілкавішкіса різниця тривалості аку́тних і циркумфлексних елементів ледве помітна: діапазони значень тривалості майже повністю збігаються, тоді як у говірці Юрбаркаса різниця значно виразніша. 9 Рис. 6. Розподіл значень відсоткової тривалості першого елемента дифтонгів Середні значення відсоткової тривалості першого елемента окремих порівнюваних пар дифтонгів також підтверджують виявлені тенденції (див. рис. 7). Насамперед слід зазначити, що в цій групі дифтонгів з елементами i, u не спостерігається дуже великих відмінностей між аку́тними й циркумфлексними елементами; їхня тривалість коливається в межах 40–60% загальної тривалості дифтонга. Найкоротший — циркумфлексний елемент m у говірці Юрбаркаса — 40,6%, найдовші — аку́тні елементи r у Вілкавішкісі та r у Юрбаркасі — по 59,1%. На графіку видно очевидні відмінності власної тривалості (залежної від звуків, що утворюють центр складу, а не стільки від акцентної інтонації): елементи дифтонгів i, u найдовшими частіше бувають поряд із сонантом r, найкоротшими — поряд із m, n. Виявляються також відмінності, пов’язані з акцентними інтонаціями: у говірці Вілкавішкіса в 5 випадках із 8, а в говірці Юрбаркаса аж у 7 із 8 довшими є елементи аку́тних дифтонгів, отже, це найоб’єктивніше вимірювання підтверджує сильніше подовження аку́тних елементів в околицях Юрбаркаса. Рис. 7. Середні значення відсоткової тривалості першого елемента окремих дифтонгів 10 Статистична оцінка відсоткової тривалості перших компонентів також свідчить про те, що в говірці Юрбарка компоненти гостроакцентних дифтонгів i, u статистично значуще довші за відповідні компоненти циркумфлексних (див. табл. 3): у цьому випадку T (2,549156057) > t (1,968293255), а p (0,01132068) < 0,05. Статистична різниця між порівнюваними значеннями тривалості в говірці Вілкавішкіса недостатня: T (0,594895476) < t (1,968293255), а p (0,552383706) > 0,05. Таблиця 3. Статистична оцінка відсоткової тривалості першого компонента дифтонгів Місцевість | Вілкавішкіс | Юрбаркас | Акцент | Гострий | Циркумфлексний | Гострий | Циркумфлексний | Статистичні параметри | Середнє значення (відсотки) | 50,761 | 50,090 | 50,593 | 48,414 | Дисперсія | 104,447 | 79,023 | 55,545 | 49,641 | Стандартне відхилення (відсотки) | 10,220 | 8,890 | 7,453 | 7,046 | Кількість вимірювань | 144 | 144 | 144 | 144 | Значення T | 0,594895476 | 2,549156057 | Значення p (T <= t) (двостороння альтернатива) | 0,552383706 | 0,01132068 | Критичне значення t (двостороння альтернатива) | 1,968293255 | 1,968293255 Підсумовуючи результати щодо відсоткової тривалості, можна стверджувати, що ця частина дослідження надійно підтвердила сильніше подовження компонентів гостроакцентних дифтонгів i, u у говірці Юрбарка. За даними попереднього дослідження говірки Шакяй, у Шакяйському краї надійної різниці у відсотковій тривалості відповідних перших компонентів не виявлено: в одних випадках довшими були компоненти гостроакцентних, в інших — циркумфлексних дифтонгів; статистична оцінка також не підтвердила різниці (докладніше див. Bakšienė 2014: 208–211). Різниця між вибірками даних про тривалість, підтверджена статистичними критеріями, є важливим аргументом на користь того, щоб вважати гостроакцентні компоненти говірки Юрбарка i, u напівдовгими, особливо з огляду на те, що в околицях Юрбарка, як і Шакяй, є континуальний акцент, під впливом якого в дифтонгах циркумфлексного походження наголошується не лише другий, а й перший компонент. Однак гостроакцентні компоненти i, u ще довші за останні, наголошені континуальним акцентом10. 5. ПІДСУМОК РЕЗУЛЬТАТІВ І ІНТЕРПРЕТАЦІЇ Підсумовуючи результати цього та попереднього досліджень говірки Шакяй, насамперед слід знову звернути увагу на різне становище досліджуваних говірок щодо реалізації циркумфлексних складів: в околицях Юрбарка й Шакяй виразно представлений алотон циркумфлекса — континуальний акцент, за якого наголошуються обидва компоненти дифтонгів, тоді як у говірці Вілкавішкіса континуального акценту немає, і наголос циркумфлекса зосереджується лише на другому компоненті дифтонга (див. LKA 1982: карта № 106). Ці відмінності алотонів, безперечно, визначають кількісні співвідношення аналізованих дифтонгів. 1. Результати дослідження i, u загальної тривалості дифтонгів виявили, що в говірці Вілкавішкіса дещо довшими є циркумфлексні дифтонги; відмінність їхньої тривалості від гостроакцентних є статистично значущою. Найімовірніше, це зумовлено лише сильнішим подовженням другого компонента циркумфлексних дифтонгів, оскільки перші компоненти як гостроакцентних, так і циркумфлексних дифтонгів 10 У попередніх хрестоматійних працях із діалектології у дифтонгах із континуальним акцентом перші компоненти зазвичай позначали як напівдовгі i, u, а в гостроакцентних дифтонгах у розглядуваній місцевості їх вважали короткими. Це доволі парадоксальна оцінка, оскільки перші компоненти дифтонгів циркумфлексного походження вважали довшими за компоненти гостроакцентних (ширший огляд див. Bakšienė 2014: 195–197). 11 Тривалість елементів в околицях Вілкавішкіса є дуже подібною (див. нижче). В околицях Юрбаркаса й Шакяя загальна тривалість дифтонгів майже не залежить від акцентної інтонації, хоча трохи довшими зазвичай є гостроакутові дифтонги, проте ця відмінність статистично ненадійна. Отже, за даними про загальну тривалість проаналізованих дифтонгів виокремлюються ареали Вілкавішкіса та Шакяй—Юрбаркаса. 2. Узагальнені дані про тривалість першого елемента розглядуваних дифтонгів (дані як про абсолютну, так і про відсоткову тривалість загалом показали ті самі тенденції; див. табл. 4, 5) дали змогу ще чіткіше диференціювати досліджувані говірки: у Вілкавішкській говірці немає істотної різниці між елементами гостроакутових і циркумфлексних дифтонгів; в околицях Юрбаркаса виявлено довші елементи гостроакутових дифтонгів, і ця відмінність є статистично значущою; дані Шакяйської говірки суперечливі: за абсолютною тривалістю довшими видаються елементи гостроакутових дифтонгів, за відсотковою — дещо довшими є елементи циркумфлексних, однак в обох випадках відмінності статистично незначущі. На підставі цих результатів дослідження можна стверджувати, що подовження елементів i, u гостроакутових дифтонгів у західній частині каунаської підговірки посилюється в напрямку на північ. Таблиця 4. Співвідношення абсолютної тривалості голосних і перших елементів дифтонгів Тривалість | Голосні i, u (мс) | Tvp i, u (мс) | Tvg i, u (мс) | Співвідношення тривалості | Голосні i, u: tvp i, u: tvg i, u | Говірка | Jrb | 66 | 85 | 81 | 1 | 1,29 | 1,23 | Šk | 63 | 102 | 98 | 1 | 1,62 | 1,56 | VIkv | 75 | 93 | 96 | 1 | 1,24 | 1,28 Таблиця 5. Співвідношення відсоткової тривалості елементів дифтонгів Тривалість | Tvp i, u (%) | Tvg i, u (%) | Співвідношення тривалості tvp i, u: tvg i, u | Говірка | Jrb | 50,6 | 48,4 | 1,05 | 1 | Šk | 53,6 | 55 | 1 | 1,03 | VIkv | 50,8 | 50,1 | 1,01 | 1 3. Щоб чіткіше відповісти на поставлене на початку дослідження питання — чи слід вважати елементи гостроакутових дифтонгів у досліджуваному ареалі короткими чи напівдовгими, — зроблено спробу принаймні мінімально порівняти їх із відповідними короткими голосними під наголосом у корені слова i, u досліджуваних говірок (див. табл. 4). Щоправда, це порівняння не можна вважати цілком надійним, оскільки дані зібрано в межах різних досліджень11, і оперуємо ми лише значеннями абсолютної тривалості, проте можна помітити певні первинні тенденції щодо тривалості. Видно, що в усіх досліджених говірках елементи як гостроакутових, так і циркумфлексних дифтонгів значно довші за голосні. Найбільше тривалість голосних і елементів дифтонгів відрізняється в Шакяйській говірці — приблизно в півтора раза; у двох інших говірках різниця дещо менша: елементи дифтонгів довші за голосні приблизно в 1,3 раза. Це порівняння підтвердило тенденцію, за якою елементи гостроакутових дифтонгів схильніші до подовження в говірках із тяглою акцентною інтонацією, тобто в околицях Шакяя й Юрбаркаса, — тут вони зазвичай довші за елементи циркумфлексних дифтонгів, які через тяглу акцентну інтонацію повсюдно трактуються як напівдовгі. Отже, принаймні в найпівнічнішій частині каунасців елементи гостроакутових дифтонгів i, u також слід вважати напівдовгими, тоді як для ареалу Вілкавішкіса в майбутньому потрібні докладніші дослідження цього питання. 11 Šakių šnektos balsių i, u trukmės duomenys imti iš R. Bacevičiūtės (2004) straipsnio; Jurbarko ir Vilkaviškio atitinkamų balsių trukmė apskaičiuota iš kitam tyrimui (žr. Baksienė 2022) įrašytos medžiagos. Suprantama, kad skirtingu metu ir iš skirtingų kalbėtojų įrašyti duomenys gali būti tinkami tik labai preliminarioms pastaboms. 12 4. Оцінюючи результати цих досліджень у контексті всього ареалу литовської мови, можна стверджувати, що за вимовою гостроакутових дифтонгів з елементами i, u північні каунаські говірки не вирізняються ні з-поміж інших литовських говірок, ні на тлі всієї системи гостроакутових дифтонгів: як і дифтонги з елементами a, e (докладніше див. Bakšienė 2014), розглядувані дифтонги в цьому ареалі також вимовляються подовжено, проте, як уже зазначалося, найімовірніше зберігають якісні ознаки короткого голосного12. Цю особливість просодії каунської підговірки слід враховувати й під час кодифікації норм літературної вимови (якщо й надалі за основу береться фонологічна структура цієї підговірки), оскільки в ареалі литовської мови загалом немає говірок, у яких розглядувані елементи не подовжувалися б; вимова коротких елементів тут суперечила б загальній структурі просодичних ознак гостроакутових дифтонгів. LITERATŪRA Bacevičiūtė Rima 2004: Šakių šnektos prozodija ir vokalizmas [Šakiai Subdialect: Its Prosody and Vowel System], Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Bacevičiūtė Rima, Leskauskaitė Asta 2004: Akūtinių dvigarsių pirmųjų dėmenų i, u trukmė aukštaičių šnektose [Quantity of First Components [i], [u] of Acute Diphthongs in Aukštaitian Subdialects]. – Baltų ir kitų kalbų fonetikos ir akcentologijos problemos, ats. red. G. Akelaitienė, Vilnius: Vilniaus pedagoginis universitetas, 9–20. Bakšienė Rima 2014: Vakarų aukštaičių kauniškių dvigarsiai: kiekybės santykiai [Diphthongs of Western Aukštaitian of Kaunas: Quantitative Ratio]. – Acta Linguistica Lithuanica 71, 193–214. Bakšienė Rima 2022: Vakarų aukštaičiai kauniškiai: arealai ir diferenci­niai požymiai [Western Aukštaitian of Kaunas: Areas and Differential Features], Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Bakšienė Rima, Čepaitienė Agnė 2024: Tarptautinės fonetinės abėcėlės rašmenys lietuvių tarmėtyroje [International Phonetic Alphabet Characters in Lithuanian Dialectology], Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. DOI: https://doi.org/10.35321/e-pub.135.tfa-lietuviu-tarmetyroje. Bielinskienė Agnė, Kazlauskienė Asta, Rimkutė Erika, Tamošiūnaitė Aurėlija 2014: Lietuvių bendrinė kalba: normos ir vartosena [Standard Lithuanian Language: Norms and Usage], Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas. Čekanavičius Vydas, Murauskas Gediminas 2000: Statistika ir jos taikymai I [Statistics and its Applications I], Vilnius: Vilspa. Čičirkaitė Ramunė 2019: Vilniaus kalbos fonetinių ypatybių socialinės reikšmės: stigmatizuojamas ilginimas ir santykis su žiniasklaidos kalba [Social Meanings of Phonetic Variation of Vilnius Speech: Stigmatised Lengthening and Relation to Media Language]: daktaro disertacija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Kruopis Julius 1993: Matematinė statistika [Mathematical Statistics], Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Lapinskas Remigijus 2010: Pats trumpiausias taikomosios statistikos kursas su R [The Shortest Course in Applied Statistics using R], Vilnius: Vilniaus universitetas. Prieiga internete: https://web.vu.lt/mif/a.reklaite/files/2013/02/2010.01-Pats-trumpiausias-su-R.pdf. 12 Rengiamame platesniame tyrime, kurio dalis yra šio straipsnio analizė, numatoma išsamiai ištirti būtent Vilkaviškio ir Jurbarko apylinkių dvigarsių dėmenų i, u kokybės požymius, nes anksčiau šiuo atžvilgiu daugiausia dėmesio buvo skirta tik Šakių šnektai. Paminėtina, kad minėtoje VLKK rekomendacijoje, nurodančioje aptariamųjų dvigarsių tarimą, tuo atveju, kai laisvesniame bendrinės kalbos stiliuje neprieštaraujama pusilgiams jų dėmenims, teigiami tik kokybiškai trumpieji pirmieji dėmenys i, u (TFA žymimi [ɪ] ir [ʊ], pvz.: [ˈpʲɪlkes] ~ pilkas, [ˈkʊrʲtʲi] ~ kūrti) (plačiau žr. VLKK 2021). Taigi aptariamųjų dėmenų kokybės klausimas taip pat išlieka aktualus. 13 LKA 1982: Lietuvių kalbos atlasas 2: Fonetika [Lithuanian Language Atlas 2: Phonetics], red. K. Morkūnas, Vilnius: Mokslas. LKTCh 2004: Lietuvių kalbos tarmių chrestomatija [Lithuanian Dialects Reader], sud. R. Ba-cevičiūtė, A. Ivanauskienė, A. Leskauskaitė, E. Trumpa, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla. Pakerys Antanas 1982: Lietuvių bendrinės kalbos prozodija [Prosody of the Standard Lithuanian Language], Vilnius: Mokslas. Pupkis Aldonas 2020: Lietuvių bendrinė tartis. Norminimo istorija ir dabartis [Standard Lithuanian Pronunciation: the History and Presence of Standardisation], Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Švageris Evaldas 2015: Lietuvių ir latvių tarmių monoftongų priegaidžių akustiniai požymiai: lyginamoji analizė [Acoustic Characteristics of Monophthong Pitch Accents in Lithuanian and Latvian Dialects: a Comparative Analysis]: daktaro disertacija, Vilnius: Vilniaus universitetas. Švageris Evaldas, Urbanavičienė Jolita 2024: Lietuvių kalbos balsių formantinę struktūrą ir trukmę lemiančių veiksnių sąveika bei hierarchija [Phonetic Distribution of Vowel Quality and Quantity in Standard Lithuanian: a Factorial Analysis], Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Vaicekauskienė Loreta 2017: Du sąmonės lygmenys, dvi geriausios kalbos, vienas standartas [Two Levels of Consciousness, Two Best Languages, One Standard]. – Lietuvių kalbos idealai, sud. L. Vaicekauskienė, Vilnius: Naujasis židinys-Aidai, 111–142. Vaišnienė Daiva, Bacevičiūtė Rima 2005: Dėl pietų žemaičių raseiniškių ir šiaurinių vakarų aukštaičių kauniškių dvigarsių [i, u + l, m, n, r] [Concerning the Semi-diphthongs [i, u + l, m, n, r] in Southern Žemaitian of Raseiniai and North-Western Aukštaitian of Kaunas]. – Kalbos istorijos ir dialektologijos problemos 1, vyr. red. D. Mikulėnienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 292–303. VAKKKA 2005: Vakarų aukštaičiai kauniškiai ir Klaipėdos krašto aukštaičiai [Western Aukštaitian of Kaunas and Aukštaitian of Klaipėda region]: mokomoji knyga, sud. R. Bacevičiūtė, D. Mikulėnienė, V. Salienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. VLKK 2021: Rekomendacija „Dėl pagrindinių bendrinės lietuvių kalbos tarties normų“ [Recommendation on Basic Norms for Pronunciation of Standard Lithuanian Language] (2021 m. gruodžio 16 d. Nr. PN-18 (k-26)). Prieiga internete: https://www.vlkk.lt/aktualiausios-temos/tartis-ir-kirciavimas/26-pagrindiniai-tarties-reikalavimai. Zinkevičius Zigmas 1994: Lietuvių kalbos dialektologija [Lithuanian Dialectology], Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Zinkevičius Zigmas 2006: Lietuvių tarmių kilmė [Origin of Lithuanian Dialects], Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. SUTRUMPINIMAI Jrb – Jurbarkas ms – milisekundė proc. – procentas T – Studento kriterijaus reikšmė t – kritinė 95 proc. tikimybės reikšmė p – 0,05 reikšmingumo lygmens reikšmė 14 Šk – Šakiai tvp – akūtas, tvirtapradė priegaidė tvg – cirkumfleksas, tvirtagalė priegaidė VAK – vakarų aukštaičiai kauniškiai Vlkv – Vilkaviškis RIMA BAKŠIENĖ ONCE AGAIN ON THE QUANTITY OF ELEMENTS I, U IN MIXED DIPHTHONGS: DO THEY REALLY NOT LENGTHEN IN THE DIALECT AREA CLOSEST TO THE STANDARD LANGUAGE? Summary The article analyses the quantity of the elements i and u in mixed diphthongs in the northwestern part of the Western Aukštaitian subdialect of Kaunas, which encompasses the local dialects of Jurbarkas, Šakiai, and Vilkaviškis. The phonological and prosodic structure of these regional dialects is most commonly used as a basis for codifying the norms of standard pronunciation. As the established pronunciation of the acute syllables of this type in the standard language is still a subject of debate (whether they are short or semi-long), it is essential to identify their prosodic features in those local dialects that have traditionally been considered an area where the elements i, u do not lengthen and which stands out from the rest of the Lithuanian language system. The study employed experimental phonetic methods, and the statistical significance of differences in duration values across samples was assessed using the Student’s t-test. The total duration of both acute and circumflex mixed diphthongs, as well as the absolute duration of their initial elements i and u in milliseconds (ms) were analyzed. Additionally, the percentage duration of the initial elements relative to the total duration of the mixed diphthong was calculated. It was found that in terms of total duration, only the circumflex mixed diphthongs in the Vilkaviškis local dialect are slightly longer, and the difference in their duration is statistically significant. In the areas of Jurbarkas and Šakiai, the total duration of mixed diphthongs is almost independent of pitch accent, although acute mixed diphthongs tend to be slightly longer. However, this difference is not statistically reliable. The results of the study of the initial element duration revealed no significant difference between the acute and circumflex mixed diphthong elements in the Vilkaviškis local dialect. In the Jurbarkas area, the elements of acute mixed diphthongs were found to be longer, with the difference being statistically significant. The data from the Šakiai local dialect are inconsistent. Thus, the lengthening of i and u in acute mixed diphthongs in the western part of the Kaunas subdialect becomes more pronounced toward the north. A comparison of the findings in the present study with data from previous research on the duration of short vowels i and u shows that, in all the local dialects examined, the elements of both acute and circumflex mixed diphthongs are noticeably longer than the corresponding vowels. The lengthening of the elements of acute mixed diphthongs tends to be stronger in local dialects with a continued pitch accent, namely in the area of Šakiai and Jurbarkas. Therefore, in the northernmost part of the Kaunas subdialect, the elements i and u in acute mixed diphthongs can also be considered semi-long. Meanwhile, more detailed studies on this question are still needed in the Vilkaviškis area. The summarized results of the study confirmed that in terms of the pronunciation of the elements i, u in acute mixed diphthongs, the northern local dialects within the Kaunas subdialect do not differ either from other Lithuanian local dialects or from the overall system of acute mixed diphthongs; here, too, the elements are pronounced with lengthening, while retaining the qualitative features of short vowels. Thus, it is likely that 15 there are no local dialects within the entire Lithuanian language area in which these elements remain unlengthened, as the pronunciation of short elements would contradict the overall prosodic structure of acute mixed diphthongs. 16