Dėl vienaskaitos galininko prieveiksmėjimo dabartinėje lietuvių kalboje

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI II LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA ПРО АДВЕРБІАЛІЗАЦІЮ ОДНИНИ ЗНАХІДНОГО ВІДМІНКА В СУЧАСНІЙ ЛИТОВСЬКІЙ МОВІ K. ULVYDAS Про дещо тісніший зв’язок знахідного відмінка з прислівниками в сучасній литовській мові можна говорити, маючи на увазі переважно лише знахідний відмінок іменника. Знахідні відмінки однини інших відмінюваних частин мови (наприклад, прикметників і дієприкметників, основними функціями яких у реченні є роль означення та іменної частини складеного присудка, числівника й займенника, яким також зовсім не властива функція обставини) — принаймні в тих випадках, коли вони виступають самостійно, не утворюючи сполук з іменниками, — не виявляють тенденції до адвербіалізації чи принаймні семантичного зближення з прислівниками. Однак слід зауважити, що навіть найближчим до прислівників знахідним відмінкам іменника притаманна порівняно незначна прислівниковість. З усіх різновидів знахідного відмінка однини дещо тіснішим зв’язком із прислівниками та схильністю до адвербіалізації вирізняється знахідний відмінок часу, але лише в такому значенні й уживанні, коли ним позначається радше сама тривалість часу, а не якийсь точно визначений момент у цій тривалості («на часовій лінії»). Такий знахідний відмінок часу виконує в реченні роль обставини часу й відповідає на запитання: коли? коли саме? у який час? Для цього знахідного відмінка часу в литовській мові зазвичай уживається досить чітко окреслена група іменників, а саме: день, ніч, ранок, вечір, весна, літо, осінь, зима, північ, полудень, середина літа, середина зими, понеділок, вівторок, середа тощо, які позначають певні проміжки доби й тижня, пори року.1 За значенням і зв’язком із прислівниками від знахідних відмінків часу цих іменників мало відрізняються знахідні відмінки часу слів kārtas, svykis, особливо коли ними позначається дуже загальний і невизначений час дії, стану чи події, а не частотність (пор. значення знахідних відмінків kārtą і svykį у двох парах речень: 1. Одного разу він [Мачіоніс] застав Міколаса, коли той ніс від річки два неповні відра води Vn1P138. Баутіс, з’явившись одного разу в містечку й посваривши людей своїми оповідями, знову зник ŽRII261.; 2. Антанукас, як його вже не раз 1 Цікаво, що для знахідних відмінків часу всіх цих іменників, уживаних у згаданому тут значенні, неможливий родовий відмінок із запереченням. Це пояснюється дуже слабким зв’язком знахідних відмінків часу цього типу з дієсловами речення. 75 Агнієшка навчала, взяла Палмуте за ручку й стала боком VnlP161., Ще раз озирнувшись і приголубивши собаку, [Курмеліс] увійшов усередину ŽRII10. Деякі дослідники литовської мови називають згадані тут знахідні відмінки часу іменників прислівниками. Наприклад, Я. Отрембський вважає часовими прислівниками діалектні форми dzienų, naktį, vasarų, žiemų, pavasarį, rudenį, kartų, що відповідають формам літературної мови dieną, naktį, vasarą, žiemą, pavasarį, rudenį, kartą, і походять від знахідних відмінків однини іменників, уживаних у темпоральній функції2. Однак слід наголосити, що, вирішуючи питання про адвербіалізацію того чи іншого слова або вислову чи про його прислівниковий характер у литовській мові, не можна спиратися лише на семантичну або синтаксичну функцію, оскільки, наприклад, у реченні роль обставини часу можуть виконувати різні інші форми змінюваних слів із прийменниками й без них — різні відмінкові та прийменникові конструкції, які нікому й на думку не спадає вважати прислівниками. Процес адвербіалізації як відмінкових, так і прийменникових конструкцій майже не досліджений дослідниками литовської мови, тому не дивно, що прислівник у граматиках литовської мови є однією з найменш висвітлених частин мови. У граматичній літературі про литовську мову, говорячи про прислівник, зазвичай обмежуються займенниковими прислівниками та похідними утвореннями від інших змінюваних частин мови, які мають специфічні форманти, що виразно відрізняють їх від тих змінюваних частин мови, від яких вони утворилися. Тим часом у самій мові, крім таких прислівників, є чимало й таких, що не мають специфічних прислівникових формантів і водночас не є якимись уламками слів: за зовнішньою формою вони цілком збігаються з відповідними формами змінюваних частин мови, проте в них стерлися відмінковість і відмінкове значення, а також, порівняно з вихідним словом (словом, від якого вони утворилися), змінилося або ізольовано лексичне значення, і їхні зв’язки з іншими словами речення стали іншими, ніж у змінюваних частин мови. Стирання відмінкового значення іноді буває настільки невиразним, що під час дослідження зв’язків таких слів із прислівниками справді виникають серйозні труднощі. Як у радянській російській лінгвістичній літературі розглядають питання процесу адвербіалізації змінюваних частин мови? За словами А. Б. Шапіро, процес адвербіалізації відмінків російської мови (з прийменниками й без них) у своїх працях порушували багато авторів, проте найвиразніше цей процес висвітлено, як вважають, у працях А. М. Пешковського3. Тож і нам тут доречно викласти міркування А. М. Пешковського. Розглядаючи різні перехідні випадки між частинами мови, А. М. Пешковський наголошує, що найбільше їх трапляється саме у сфері прислівників, оскільки всі прислівники російської мови, крім так званих «прототипових» (таких, як здесь, там, тут, тогда, всегда, та деяких інших), виникли порівняно недавно від прикметників та іменників. 2 Jan Ot rębski, Wschodniolitewskie narzecze twereckie, część I, gramatyka, 419, Kraków, 1934. 3 Проф. А. Б. Шапиро, Об образовании наречий в современном русском языке. — „Русский язык в школе“, № I, 31, 1947. 76 Процес адвербіалізації прикметників і іменників А. М. Пешковський вбачає в «ізоляції» якогось одного відмінка від загальної системи відмінювання. Ця «ізоляція», каже А. М. Пешковський4, відбувалася надзвичайно повільно. Він називає5 щонайменше сім чинників, які спричиняли цю «ізоляцію», а саме: 1. «те, що інші відмінки поступово виходили з ужитку, відмирали»; 2. «те, що їх починали вживати не в тому значенні всього слова, у якому вживається відповідний відмінок»; 3. «те, що сам відповідний відмінок починали вживати не у значенні свого відмінка або не в тому значенні всього слова, у якому вживаються інші відмінки»; 4. «те, що він набував якоїсь звукової відмінності порівняно з іншими відмінками, не беручи до уваги вже ті відмінності, які він мав як окремий відмінок»; 5. «те, що всі інші відмінки набували цієї відмінності»; 6. «те, що прийменник зливався з відмінком в одне поняття і виривав його із системи»; 7. «поєднання всіх або деяких із цих чинників (а це траплялося найчастіше)». А. Б. Шапіро6 слушно зауважує, що всі ці висунуті А. М. Пешковським чинники насправді є лише можливими наслідками адвербіалізації іменників і прикметників, а не її причинами, адже найважливішим чинником, який зумовлює перехід різних форм у прислівник, є їх уживання як обставинних слів, їхня обставинна функція у словосполученні. Ця обставинна функція затьмарює предметне значення слова, а звідси вже випливає все те, що ізолює сам відмінок, послаблює його значення, яке з часом цілком зникає, і колишня відмінкова форма повністю переходить у прислівник. Ці зауваги А. Б. Шапіро характерні й для процесу адвербіалізації змінюваних словоформ у литовській мові. І тут перехід іменника в прислівник відбувається через обставинну функцію слова, послаблення предметного й формального значень слова, ізоляцію відмінка і, зрештою, повне зникнення його значення. Якщо разом з А. Б. Шапіро визнаємо згадані вище чинники, висунуті А. М. Пешковським, можливими наслідками адвербіалізації іменників і прикметників, то цікаво з’ясувати, чи має в литовській мові знахідний відмінок часу, який, як ми бачили, іноді вважають прислівником, бодай якийсь зв’язок з одним із цих наслідків, чи ні. Спостереження дає тут не цілком ствердну відповідь. Насамперед слід наголосити, що в усіх іменників (давніх і новоутворених), які вживаються у знахідному відмінку часу, так само вживаються й усі інші відмінки. Якщо деякі відмінки вживаються нечасто або їх уживання часом утруднене, це ще не означає, що потенційно вони не існують. Крім того, у системі відмінювання всі відмінки цих слів уживаються майже в тому самому значенні «всього слова». Наприклад, якщо візьмемо слово dieną «час від ранку до вечора», то побачимо, що в усіх уживаних відмінках зберігається те саме значення слова: Говори швидко, день короткий B. Dienós jau ilga Krns. Dienai kelio nuo čia riogso kalnas Pč. Piktą dieną reik su piktžole pravaryt Sch77. 4 А. М. Пешковский, Русский синтаксис в научном освещении, изд. 4-ое, 129, М., 1934. 5 Там само. 6 Проф. А. Б. Шапиро, Об образовании наречий в современном русском языке. – „Русский язык в школе“, №1, 31—32, 1947. 77 Хворий знову одужав за день Šlap. За день вони об’їдуть усі три школи Grš. У такий день нікуди не можна вийти Rm. Передай йому від мене багато добрих побажань KII318. Такий одяг — тільки для теплих днів Šlap. Того дня було тепло Er. За ці кілька днів вони найкраще засвоїли абетку своєї науки rš. Та й робота не якась у такі похмурі дні Rdm7. Приклади також показують, що знахідний відмінок іще зберігає своє відмінкове значення. У кожному випадку ми сприймаємо його то як знахідний відмінок додатка, то часу, то способу дії. Зрештою, фонетично (місцем наголосу чи інтонацією) знахідний відмінок часу тут нічим не відрізняється від інших знахідних форм цього слова. Якби подібним чином розглянути й інші слова, що вживаються у знахідному відмінку часу, то також побачили б, що їхні форми знахідного відмінка часу не пов’язані зі згаданими вище наслідками прислівникового вживання іменників та прикметників. Отже, і сама ізоляція знахідного відмінка часу від загальної системи відмінювання, а також його прислівникове вживання не можуть бути значного ступеня. Однак, навіть зважаючи на все це, тут аж ніяк не слід забувати, що знахідні відмінки часу деяких іменників, уживані без означень, усе ж за значенням дещо відрізняються від інших відмінків того самого слова, а також від знахідних відмінків часу, уживаних з означеннями. Розгляньмо такі знахідні відмінки часу, уживані без означень, якими називають певні відтинки дня, доби або пори року (dieną, naktį, rytą, vakarą, pavasarį, vasarą, rudenį, žiemą). Адже, почувши ці знахідні відмінки часу, вжиті без означень, ніхто не сумніватиметься в дещо більшій узагальненості їхнього значення, можна сказати, навіть у певній його абстрактності. Наприклад, у реченнях: Ateik dieną, o ne vakare ir Ateik kitą dieną, у першому випадку dieną означає загалом «удень», а не в якийсь певний момент дня; у другому випадку вислів kitą dieną уже наголошує на певному, визначеному терміні, а не на денному часі взагалі. Саме цим пояснюється тенденція деяких мовознавців (наприклад, J. Otrębski) вважати такі знахідні відмінки часу з узагальненим значенням прислівниками, особливо ще й тому, що до цієї узагальненості значення додається вживання згаданих знахідних відмінків лише в обставинній функції речення. А вживання, як уже зазначалося вище, передусім і зумовлює прислівникове вживання відмінкових форм. Отже, певна узагальненість значення та виняткова обставинна функція значною мірою наближають ці знахідні відмінки часу, вживані без означень, до прислівників, залишаючи їх ніби на проміжній стадії між іменниковими відмінковими формами та прислівниками. Досліджуючи процес прислівникового вживання відмінкових форм іменника, особливо в тих випадках, коли є сумнів, чи якийсь іменниковий відмінок уже остаточно перейшов у прислівник, мовознавці часто висувають ще один критерій для ухвалення рішення — а саме, здатність чи нездатність цього відмінка мати прикметникові означення. Якщо сфера вживання якогось іменника або окремої його відмінкової форми синтаксично обмежена, то кількість узгоджених із ним означень зменшується8. «Цілковита втрата здатності мати прикметникове означення означає, що іменник- 7 Žr. J. Balčikonis (red.), Lietuvių kalbos žodynas, 2, 343, 1947. 8 В. В. Виноградов, Русский язык, 380, М. — Л., 1947. 78 перехід форми в прислівник. Виразне зменшення цієї здатності є симптомом перехідного стану»49. Розгляньмо тепер форми знахідного відмінка часу в литовській мові та подивімося, як, коли і якою мірою їх можна означувати прикметниковими та іншими означеннями. 1. Знахідний відмінок часу з узгодженими означеннями: a. прикметниковими: вечір мертвих, останньої ночі, восени мертвих, найглибшої ночі; b. займенниковими: тієї миті, у самісіньку середину літа, цього разу, того самого дня, того дня, наступного дня, одного дня, того ранку, одного ранку, цієї осені, тієї осені, тієї самої осені, тієї ночі, однієї ночі, того вечора, того самого вечора, у самий час жнив, наступного року, цієї годинки, цієї зими, наступної весни, одного пообіддя; c. займенниковими та прикметниковими: такої урочистої години, такого гарного дня, тієї щасливої миті, того самого дощового ранку; d. дієприкметниковими: наступного дня, минулої осені, позаминулого літа, минулої ночі. 2. Знахідний відмінок часу з узгодженими й неузгодженими означеннями: тієї осінньої ночі, тієї весни виборів, одного весняного дня, одного такого святкового дня після святок, спекотного літнього пообіддя. 3. Знахідний відмінок часу з неузгодженими означеннями: у день вистави, у місяць жнив, навесні виборів. Уже наведені приклади виразно показують, що слова, вживані у знахідному відмінку часу, в литовській мові можуть широко означуватися як узгодженими (прикметниковими, займенниковими, числівниковими, дієприкметниковими), так і узгодженими разом із неузгодженими, а також лише неузгодженими означеннями. Само собою зрозуміло, що в тих випадках, коли маємо будь-яке означення, не може йтися про прислівникове вживання знахідного відмінка часу, адже саме означення підкреслює значення знахідного відмінка часу, а доки відмінкове значення виразно зберігається, слово ще не перейшло в прислівник. Значення знахідного відмінка часу в наведених прикладах підсилюють як узгоджені означення, що також стоять у тому самому відмінку, так і неузгоджені, пов’язані з формою знахідного відмінка часу зв’язком керування. І в першому, і в другому випадку тут іще маємо виразні іменники. Навіть у такому сполученні, як найглибшої ночі, відмінкове значення зберігається, бо його тут підсилює своєрідний прикметник індивідуального творення, узгоджений з іменником того самого кореня. Деякі іменники, що позначають часові поняття, як-от: мить, годинка, година, тиждень, місяць, рік тощо, взагалі не можуть уживатися у знахідному відмінку часу (не події!) без означення. У літературній мові найчастіше лише з означеннями у знахідному відмінку часу вживаються й такі іменники, як надвечір’я, вечір, час жнив, пообіддя тощо. Це також свідчить про іменниковий характер форм знахідного відмінка часу та збереження їхнього відмінкового значення в тих випадках, коли знахідний відмінок часу має означення. Якщо між знахідними відмінка часу, вживаними з означеннями, з одного боку, і прислівниками, з іншого, є щось спільне, то це лише їхнє темпоральне значення, властиве передусім прислівникам часу, а також їхня синтаксична функція: і знахідний відмінок часу іменника, і прислівник часу в реченні вживаються для вираження обставини часу. Б. Б. Виноградов, Русский язык, 308–381, М. – Л., 1947. 79 На цьому й закінчується спільність уживаних з означеннями часових знахідних відмінків і прислівників. Сама природа тих і тих, їхні синтаксичні зв’язки з іншими словами речення, а подекуди й формальні особливості досі залишаються різними. Однак певна група іменників, яку вже було виокремлено раніше і якими зазвичай позначають проміжки часу доби, тижня, року (dieną, naktį, rytas, žiema, vasara, pavasaris, ruduo, pirmadienis, antradienis, trečiadienis...), уживається в часовому знахідному відмінку як з означеннями, так і без жодних означень. Тут, мабуть, дещо вирізняється лише часовий знахідний відмінок іменника vakaras, який без означення ми схильні не вживати принаймні в літературній мові, найімовірніше тому, що поряд зі знахідним відмінком тут маємо часовий місцевий відмінок vakare, який уживається переважно без означення і майже цілком перетворився на прислівник. Часові знахідні відмінки з означеннями й без них уживаються також у таких іменників, як kartas, sykis. Часові знахідні відмінки всіх цих слів, коли вони не мають жодних означень, наближаються до прислівників більше, ніж у будь-якому іншому випадку вживання цього відмінка. Часові знахідні відмінки згаданих іменників, ужиті без означень, мають дещо інше — загальніше, абстрактніше — лексичне значення, ніж у тих випадках, коли вони вживаються з означеннями. Іноді перед деякими з цих часових знахідних відмінків уживаються такі прислівники часу, як anksti, vėlai, vakar, rytoj; вони анітрохи не посилюють значення відмінка, а, навпаки, ще більше його затінюють, наче утворюючи разом зі знахідними відмінками застиглі прислівникові сполуки, наприклад: anksti rytą, rytoj naktį, vėlai rudenį, rytoj rytą; пор. також діалектний вислів vidury naktį. Разом із тим слід зазначити, що такі сполуки часових знахідних відмінків, як dieną naktį, dieną naktele, dieną ir naktį, rytą vakarą, žiemą vasarą, які зазвичай уживаються без жодних означень, також здебільшого мають надзвичайно узагальнене значення і дуже наближаються до прислівників, майже цілком перетворюючись на прислівникові сполуки. Ступінь наближення до прислівників не однаковий навіть у часових знахідних відмінків, уживаних без означень. Це залежить від лексичного значення окремих слів або їхніх груп. Скажімо, такі часові знахідні відмінки, як kartą, sykį, dieną, naktį, rytą, vakarą, pavasarį, vasarą, rudenį, žiemą, наближаються до прислівників більше, ніж pirmadienį, antradienį, trečiadienį.... Особливо важко відмежувати від прислівників часові знахідні відмінки слів kartas, sykis, оскільки їхнє значення дуже узагальнене; крім того, лише часовий знахідний відмінок цих слів має виразніше темпоральне значення, і саме через ці особливості значення він починає дещо ізолюватися від системи відмінювання. Однак здатність мати означення не дає нам змоги цілком вилучити з категорії іменників навіть ті слова, що найбільше наблизилися до прислівників. У жодній зі своїх праць J. Jablonskis не зараховував до прислівників часові знахідні відмінки, уживані з означеннями й без них, хоча загалом він розуміє категорію прислівника дуже широко, у певних випадках зараховуючи до неї навіть інфінітив, а цільовий дієприкметник і дієприслівник вважаючи прислівниками без жодних винятків. Не вважає прислівниками ці знахідні відмінки й J. Endzelīnas: у своїх працях як приклади прислівників знахідкового походження в латиській і литовській мовах він наводить лише такі прислівники, як šiandien (la. šūodien), šiąnakt (la. šūonakt), šįmet (la. šūogad), vienasỹk (la. viēnreiz), а далі — лат. drusku, drusciņ, šūorit, 80 šiovakar, šūonedēļ, šiuosasar, rīt(u), згадуючи водночас латгальські форми vosor і žiem, які походять або від знахідного, або від орудного відмінка¹⁰. Окрім часового знахідного відмінка, функцію обставини часу дії або стану в реченні виконують також знахідні відмінки тривалості, частотності, а також побутування деяких слів. Першим із них відповідаємо на запитання: як довго? скільки часу? (Усю ту й наступну днину було тепло й добре в родині Таруців CvRVIII1118. Якийсь час було видно, як на пагорбі з’явилася групка людей ib225). Знахідний відмінок частотності J. Jablonskis не виокремлює і навіть не вживає такого терміна, проте наводить приклади вживання цього відмінка, говорячи про «знахідний відмінок тривалості й повторюваного руху»¹¹. Знахідним відмінком частотності відповідаємо на запитання: як часто? (пор. Щоранку, ще до світанку, тепер Керпеле брів через вуличку Blt¹sPvas252). Знахідним відмінком побутування (який J. Jablonskis розглядає окремо, хоча насправді він ближчий до знахідного відмінка «тривалості й повторюваного руху», ніж знахідний відмінок частотності) відповідаємо на запитання: як довго? скільки часу? J. Jablonskis виокремлює його лише на підставі того, що він уживається «здебільшого після дієслів переміщення або руху, щоб позначити, на якийсь час хтось відходить, виходить чи зупиняється, залишає [когось] побути, погостювати, відпочити...»¹² (наприклад, Вартовий на хвилинку відійшов від віконця JbL76). Про виразніше наближення всіх цих знахідних відмінків до прислівників також можна говорити лише в тих випадках, коли вони не мають означень. Але й тут ступінь цього наближення залежить від характеру окремих слів або їхніх сполук. За темпоральним значенням і обставинною функцією в реченні виразніше наближаються до прислівників такі знахідні відмінки або їхні сполуки з іншими словами, як дрібку, дрібочку, трішечки, крихту, трошки, трішки, мить, хвильку, деньочок, деньок, раз, одного разу (не раз, не одного разу), щодня, щоранку, щомиті, щовечора, щозими, щоліта, цілий день, наступного разу тощо. Наближення цих слів і їхніх сполук до прислівників і прислівникових сполук не менше, ніж у раніше розглянутих часових знахідних відмінків. Про це свідчить те, що деякі з них, наприклад: дрібку, дрібочку, трішечки, у мові зовсім не схильні мати означення, а сполуки щодня, щоранку... схильні цілком адвербіалізуватися (kasdieną, kasdien, kasdie...). Однак ні згадані знахідні відмінки, ні їхні сполуки з іншими словами, що мають незмінне закінчення (dieną, kitą sykį), не можна вважати цілком адвербіалізованими, оскільки вони не повністю ізолювалися від системи відмінювання: поряд із ними вживаються й інші відмінкові форми; крім того, ці знахідні відмінки або їхні сполуки не втратили цілковито здатності мати означення (навіть сполука kąs + знахідний відмінок може мати означення, наприклад: kąs mielą dienelę, kąs žiemą dienelę). Поряд зі знахідними відмінками, що позначають кількість часу, слід розглянути й такі знахідні відмінки, якими виражаємо кількість предмета, ознаки або дії. Ці знахідні відмінки часто мають ті самі форми, якими позначається і кількість часу, наприклад: крихтинку, крихітку, крихітку, вдосталь, трішки, трішечки, дрібку, дрі- 10 Див. J. Endzelīns, Latviešu valodas gramatika, 600, Rīgā, 1951, а також його Baltu valodu skaņas un formas, 228, Rīgā, 1948. 11 Див. Rygiškių Jonas, Linksniai ir prielinksniai, 74, Kaunas, 1928. 12 Див. там само, 75–76. 6. Kalbotyros klausimai II. 81 putėli, trupučūka, truputytį, šmotą (<lenkų szmat) тощо; пор. також форми, не вживані й не потрібні літературній мові: biški, biški, biškėlį, biškutį, biskiučiuką (<vokiečių bischen). Ці знахідні відмінки, виконуючи в реченні функцію кількісної обставини способу дії, також значно наближаються до прислівників, однак зовсім не адвербіалізуються, як і знахідні відмінки, що виступають обставинами часу й не мають означень. Отже, бачимо, що знахідні відмінки іменника, вживані для вираження обставин речення, хоч і значно наближаються до прислівників, особливо в тих випадках, коли не мають означень, проте в сучасній литовській мові не спроможні утворити бодай скільки-небудь виразно сформований тип простих (не складених) знахідних прислівників. Про такі знахідні відмінки можна сказати щонайбільше, що вони безсумнівно опинилися на проміжній стадії між іменником і прислівником. Загалом слід підкреслити, що знахідний відмінок іменника (як однини, так і множини) — один із тих відмінків, які навіть виступаючи обставинами, у своїй повній формі (зі збереженим закінченням) не схильні адвербіалізуватися, за винятком випадків скорочення та особливо злиття з іншими частинами мови чи іншими словами (kart¹³<kartą, vakar<vakarą¹⁴, šiandien, šiandieną<šian dienan, šįnakt<šią naktį, vienąkart<vieną kartą, šįmet<šį metų, anąsyk<aną sykį, visadien<viesą dieną...). До речі, A. Leskynas¹⁵, J. Endzelynas¹⁶ та інші мовознавці виводять навіть vakar з місцевого відмінка однини. Однак K. Būga зауважив із цього приводу: «Що прислівник vakar... походить із місцевого відмінка vakarė, навряд чи хтось у Литві повірить Leskynui. Усім зрозуміло, що vakar — це усічений знахідний відмінок vakarą. Із vakarė ми мали б vakar»¹⁷. Слід зазначити, що в литовській мові надзвичайно мало адвербіалізованих знахідних відмінків іменника з усіченим закінченням, які не злилися з іншими частинами мови чи іншими словами: їх лише кілька (пор.: kart, vakar, якщо цей останній прислівник справді походить зі знахідного відмінка). Незрівнянно частіше в мові трапляються складені знахідні прислівники з першим займенниковим, прикметниковим, числівниковим, зрідка іменниковим або прислівниковим компонентом і другим — іменниковим (найчастіше зі знахідним відмінком іменника з усіченим, а зрідка зі збереженим закінченням). Отже, далі трохи зупинімося на тенденціях словотворення цих прислівників, розподіливши їх принаймні на кілька груп. 1. Займенниковий + іменниковий компонент Такі утворення, у яких першим компонентом є займенник, а другим — усічений, деформований або (іноді) збережений знахідний відмінок іменника, посідають найважливіше місце серед складених прислівників, утворених від знахідного відмінка. 13 Пор.: Ar kart įgaus protėlį? т. 14 Тут не можна не згадати, що учора з таким самим успіхом можна було б виводити і з родового відмінка вечора. 15 A. Leskien. Litauisches Lesebuch mit Grammatik und Wörterbuch, 177, Heidelberg, 1919. 16 J. Endzelīns. Baltu valodu skaņas un formas, 228, Rīgā, 1948. 17 K. Būga. Kalba ir senovė, 1, 160, Kaunas, 1922. 82 a. Займенник kàs та знахідний відмінок іменника¹⁸: kasdiẽną, kasdiẽn, kasdiẽ, kasnãkt, kasvãkar, kasšiẽm. b. Займенник tà, його знахідний відмінок та усічений або деформований знахідний відмінок іменника: tandẽn, tandẽj, tañdėj, tandẽi, tądien, tądien, tądien, tąkart, tąnakt, tąnedėl гібр. «того тижня; тієї неділі», tąžiem. c. Займенники anàs, anà: повний або усічений і деформований знахідний відмінок та іменниковий компонент: anañčės гібр. «того разу», anañdien, anańdė, anańdė, anãdien, anãdie, anãdėj, anańdėj, anańdienai, anańdai, anańdai, anańdies, anańdienais, anąkart, anąmẽt, anąmẽt, anąryt, anąšįk, anąvakar. d. Займенник šìs, його знахідний відмінок та іменниковий компонент: ši̇̀kart, ši̇̀met, ši̇̀ryt, ši̇̀syk, šįvakar¹⁹, šiandieną, šiandien, šiande, ši̇̀ndei, šiandei (= šiandei?), šianđėj, šiañdie, šiandiej, ši̇̀nakt, šiąnakt, šiąnedėl гібр. «цього тижня; цієї неділі», šiąvakar, ši̇̀žiem. Іноді тут у діалектах трапляються також незвичайніші випадки злиття слів, пор. жмудське šianpadiẽną. e. Знахідний відмінок займенника šiokià та усічений або деформований знахідний відмінок іменника dienà: šiokiandėj (šiokiandėi?), šiokiādien. f. Усічений знахідний відмінок займенника kurì та іменника dienà: kuriādien. g. Знахідний відмінок займенників kìtas, kìta та іменниковий компонент: kitandien, ki-tandie, kitądien, kitādie, kitañdei, kitañdie (пор. ще не злиту словосполуку kitą dieną, у якій збереглися наголоси обох слів), kitąkart, «іншого разу; колись, у давнину», kitąmet, kitąmėt, kitąnedėl гібр. «наступного тижня; наступної неділі», kitąsyk, «не зараз, наступного разу; колись; давним-давно; іноді; раніше». Іноді тут усікається закінчення першого компонента: kitsyk. h. Знахідний відмінок займенників kiekvienas, kelintas, visas і втрачений іменниковий компонент: kiekvienąkart, kelintąsyk, visąčės гібр. visądien. 2. П р и к м е т н и к о в и й + і м е н н и к о в и й к о м п о н е н т На першому місці тут стоїть знахідний відмінок прикметника (найчастіше зі збереженим закінченням), а на другому — втрачений іменник: amžinądien «ні за що, ні за яких обставин, ніколи; аж ніяк», amžindė «те саме», amžindẽn «те саме»²⁰, prāstandei «у звичайний день, у робочий день», šventądien. 3. Ч и с л і в н и к о в и й + і м е н н и к о в и й к о м п о н е н т a. Кількісний числівник і втрачений іменник: vienadien, vienaṅkart, viena-syk, šešìskart, šešìssyk, šimtąkart. 18 Варто зазначити, що в окремих випадках другим компонентом цих усічених прислівників могла бути також форма, похідна від називного відмінка. 19 До цих утворень слід віднести й засвідчену в діалекті Дусетос форму šiapavasar. Тут, коли значення роду стерлося, замість займенника чоловічого роду вжито знахідний відмінок жіночого роду, найімовірніше, за аналогією до тих прислівників, перший компонент яких має жіночий рід. 20 Іноді, особливо тоді, коли закінчення першого компонента тут усічене, неможливо встановити, чи маємо прислівник у знахідному, називному чи, зрештою, орудному відмінку; пор. фразеологічне сполучення amžina diena «ні за що, як живий, дуже, надзвичайно» у реченні Amžina diena nenorėjo slv. 83 б. Порядковий числівник і усічений іменник: pirmąkart, pirmąsyk, antrąkart, antrądie, antrądien, antrandien, antrandien, antrąryt, antrąsyk, trečiąroz гібр., aštuntądien 21. 4. Іменник або прислівник + іменник У рідкісніших випадках першим компонентом виступає знахідний відмінок іменника або прислівник, другим — знахідний відмінок іменника (зі збереженим або усіченим закінченням): põrąkart, põrąkart, rytorytą «вранці», vãkarryt «учора вранці», vãkarnakt «учора вночі». Поданий тут короткий огляд складних усічених прислівників показує, що деякі їхні типи (наприклад, займенник + іменник) є надзвичайно поширеними. Спільна риса всіх розглянутих тут складних форм полягає в тому, що в більшості з них усіченим є другий компонент. Якщо перші компоненти тут досить різноманітні, то кількість других компонентів особливо обмежена. Другими компонентами найчастіше виступають усічені знахідні відмінки іменників dieną, naktis, rytas, vakaras, vasara, pavasaris, kartas, šykis. Це, як бачимо, ті самі знахідні відмінки, які й самі собою, не зливаючись з іншими словами та виконуючи функцію обставини часу, найбільше наближаються до прислівників, проте не можуть повністю ними стати. Отже, досліджуваний нами матеріал виразно показує, що знахідний відмінок однини іменника, який через своє сильне об’єктне значення не може повністю адвербіалізуватися (навіть у тих випадках, коли виступає обставиною й не має означень), усе ж переходить до прислівників, але іншими шляхами й в іншій формі (зливаючись зі знахідними відмінками інших частин мови або з іншими словами та здебільшого втрачаючи закінчення й деформуючись). Спостереження над цим матеріалом виявляє ще одне надзвичайно цікаве явище. Ми вже бачили, що знахідні відмінки часу з означеннями, тобто ті, що утворюють словосполучення, ще слабше й меншою мірою схильні до адвербіалізації, ніж ті, що їх не мають, оскільки означення надто посилює й підкреслює значення відмінка. Однак, як легко помітити, розглянуті тут складні прислівники у формі знахідного відмінка насправді є не чим іншим, як злитими колишніми означеннями та означуваними ними словами. Отже, і знахідні відмінки з означеннями, що виконують функцію обставини, за певних умов можуть адвербіалізуватися разом із цими означеннями. Це насамперед зумовлюється їхньою обставинною функцією. Такі сполуки знахідних відмінків іменників, що виконують функцію обставини, із займенниками, числівниками та прикметниками, які їх означають, у процесі адвербіалізації лексикалізуються, зливаючись в одне складне слово, у якому найчастіше деформується другий компонент (його закінчення усікається або змінюється іншим чином). Така деформація чи зміна закінчень найімовірніше відбувається з фонетичних причин, через наголос і задля зручності вимови. Але найважливішою причиною зміни та деформації закінчень тут є сам процес адвербіалізації: закінчення адвербіалізованого відмінка втрачає функцію показника відмінкового значення, тому легко піддається фонетичним змінам і деформації. 21 Цікаво, що в деяких діалектах складні прислівники цього типу з усіченими компонентами, мабуть, утворюються також від родового відмінка, пор. vienokart, pirmokart, (Vienokart skrenda pulkas krunkų [воронів] Bien. Pirmokart nuvė vyresnysai sūnus vartuit [сварити] ib.). Vienokart, pirmokart тут, найімовірніше, виникли зі сполук vieno karto, pirmo karto. 84 Нарешті, слід також зазначити, що розглянуті тут прислівники є водночас свідками глибокої давнини. Іноді збережене давнє закінчення знахідного відмінка в їхньому першому компоненті (пор. kitandie<kitan dienan) свідчить, що прислівники такого типу утворюються в литовській мові вже дуже давно — ще відтоді, коли давні закінчення знахідного відмінка зі звуком n були збережені. До складних усічених прислівників знахідного відмінка слід віднести також такі утворення, у яких першим компонентом є прийменник per, а другим — усічений знахідний відмінок іменника, наприклад: percien гібр. (<per cienia) «надто багато», perdien pergavėn, гібр. «протягом Великого посту», pernakt, pernákį, pernedėl гібр. «протягом тижня; у неділю», perryt «протягом усього ранку», pervá­sar, peržiem, paržiem. І тут, як бачимо, другим компонентом здебільшого виступають усічені форми знахідного відмінка іменників, що позначають проміжки часу доби, дня, тижня або пори року. Оскільки в деяких говірках — наприклад, у Каняві (Варена) — прийменник per вживається з називними відмінками цих іменників (per rudū, per žiemą, per vāsarą тощо), то в окремих випадках походження згаданих прислівників можна було б пов’язати і з називним відмінком. Слід згадати також прийменникові сполуки, за рахунок яких у мові сформувалася порівняно нечисленна група прислівників у формі однини знахідного відмінка. Першим компонентом цих сполук є прийменник, другим — знахідний відмінок іменника (у рідкісніших випадках — називно-знахідний відмінок прикметника середнього роду або знахідний відмінок прикметника чоловічого роду), а іноді навіть іменник із залежним від нього прикметником чи слово іншої частини мови, наприклад: į valią «достатньо, цілком»²², per dalį «трохи, трішки», per plauką «ледве-ледве», per šalį «збоку», per velnią «дуже, надзвичайно», per ilgą «з часом, протягом тривалого часу», per ilgą «те саме», per visą pilvą «дуже, цілком (з прикметником kvailas „дурний“)», per vieną «разом, спільно, гуртом», per savę «сам-один, власними силами», per visądien, per visąnakt, prõ ankštą, prõ auštrą, prõ dieną, prõ naktį, prõ tamsą, prõ pirštus «дуже рано, на світанку або ще раніше», «перед самим світанком», «у сутінках, коли смеркало», «поверхово, дивлячись і не реагуючи (з дієсловом žiūrėti „дивитися“)», nė prõ šalį «непогано», už dyką «дарма, безкоштовно». Знахідний відмінок зі збереженим закінченням, самостійно не спроможний цілком адвербіалізуватися, утворює з прийменниками чи іншими відмінковими формами також такі прислівникові сполуки, як dieną į dieną «щодня», kamp̃s į kampelį «у кожному куточку», rýts į rytą «щоранку», tvõrą į tvõrą «зовсім близько, по сусідству», niẽką gyvą «зовсім мало», gyvą velnią «дуже багато». Але пор. ці останні сполуки з такими висловами, як Gyvas kelmas čia tų akmenų Krtn., Šiemet grybų gyvą balą Slm., Ožų laike gyvus kelmus Ggr., де сполуки gyvas kelmas, gyvą balą можуть відмінюватися і навіть змінюватися за числами (пор. gyvus kelmus), а в такому разі вважати їх прислівниковими не слід. Розглянувши співвідношення однини знахідного відмінка з прислівниками та випадки його адвербіалізації, доходимо таких висновків: 22 Пор. сполуки у множині, що виступають обставинами способу дії або міри: į valias «достатньо багато» (Anie visą ko turi valias Užv.), į pietas «опівдні, в обід» (Šį pietas pašokusį G²².), per akis «на виду, бачачи» (Per akis meluoja Ds.), «достатньо, багато» (Per akis bus [užteks] Alk.). 85 1. Однина знахідного відмінка через своє сильне об’єктне значення, навіть виконуючи в реченні функцію обставини, не схильна до цілковитої адвербіалізації. 2. Якщо й можна вбачати дещо тісніший зв’язок знахідного відмінка з прислівниками, то лише за наявності таких іменників, що позначають проміжки часу доби, дня, тижня або пори року (dieną, naktį, vakarą, rytą, vasarą, žiemą, rudenį, pavasaris...), або дуже узагальнений, невизначений час (kartas, sykį...). 3. Однак знахідні відмінки й цих останніх іменників, маючи при собі означення, знову віддаляються від прислівників, оскільки означення посилюють їхнє значення як відмінкових форм. 4. Знахідні відмінки цих іменників можуть опинитися в категорії прислівників лише як компоненти складних слів. 5. Зливаючись зі своїми означеннями — знахідними відмінками слів інших частин мови (переважно займенників), знахідні відмінки згаданих іменників найчастіше деформуються — усікаються, зазнають фонетичних змін. Цю їхню деформацію зумовлює процес адвербіалізації, під час якого закінчення перестає бути показником відмінкового значення. 6. У деяких складних прислівниках з усіченим знахідним відмінком перший компонент, захищений другим компонентом, зберігає до наших днів давнє закінчення знахідного відмінка із приголосним n. Це явище найпереконливіше свідчить про те, що процеси злиття вживаних у темпоральному значенні знахідних відмінків з означеннями, їхньої адвербіалізації та лексикалізації почалися ще в глибоку давнину — найпізніше тоді, коли знахідні відмінки змінюваних частин мови мали давнє повне закінчення зі звуком n. 7. Порівняно нечисленну групу складних прислівників у формі однини знахідного відмінка доповнюють словосполучення, що адвербіалізуються або вже адвербіалізувалися, особливо прийменникові конструкції, у яких знахідний відмінок є носієм основного значення сполуки. 8. Навіть у цих сполуках найважливіший компонент — носій основного значення — здебільшого є іменниковим. 9. Однина знахідного відмінка слів інших частин мови (не іменників) сама по собі також майже зовсім не адвербіалізується, якщо не вважати прислівником знахідну форму займенника ką у висловах на кшталт ką mums rūp Plaučiūns? Dn., ką mums mačys priprovas, ką mūsų triūšeliai? ib.23. Навіть ця сама знахідна форма займенника ką цілковито адвербіалізується лише як компонент сполук tik ką «щойно», ką tik «те саме» (Tìk ką išėjo i vė sugrįžo Šlap. Ką tik mačiau jį einant pro šalį ib.)24. 23 Див. E. Fraenkel, Syntax der litauischen Kasus. – «Tauta ir žodis», т. V, с. 84–85, Kaunas, 1928. 24 Пор. там само. СКОРОЧЕННЯ Alk — Alksnėnai, Вілкавішкський р-н. B — Lexikon Lithuanico – Germanicum et Germanico – Lithuanicum,... von Jacobo Brodowski,.. (рукопис початку XVIII ст. [1713–1745], два томи). 86 Bien—Bieniūnai, Дукштський р-н. BtšPvas—Юозас Балтушис, «Parduotos vasaros», роман новел, 1, Державне видавництво художньої літератури, Vilnius, 1957. (Числа вказують сторінки). CvR—Петрас Cvirka, Raštai, т. I—XI, Державне видавництво художньої літератури, 1949—1953. (Числа вказують томи й сторінки). d. — народна пісня. Dn—Крістіонас Донелайтіс (1714—1780), слово або речення з мови його творів. Ds—Дусетос. Ėr—Ерішкяй, Рамігальський р-н. G—Litauische Studien, Auswahl aus ältesten denkmalern... von Dr. Leopold Geitler, Prag, 1875. (Числа вказують сторінки). Ggr—Гегренай, Седський р-н. Grš—Грішкабудіс, Науместський р-н. hibr.—гібрид. ib—ibidem, там само. K—Deutsch-litauisches Wörterbuch von Friedrich Kurschat, 2 Teile, Halle a. S., 1870—1874. (Цифри вказують на частини та сторінки). kn.—книга. Krns—Kriaūnos, Obelių r. Krtn—Kretingą. la.—латиської (мови). Pč—М. Печкаускайте-Шатрійос Раґана (1878—1930), слово чи речення з мови її творів. r.—район. Rdm—Rudaminą, Lazdijų r. Rm—Ramýgala. rš—слово чи речення з мови новіших писемних текстів, газет або журналів. Sch—Litauisches Lesebuch und Glossar von A. Schleicher, Prag, 1857. (Skaičiai rodo puslapius). Slm—Salāmiestis, Vabalninko r. Slv—Slavikai, Šakių r. Šlap—Šlapabėržė, Kėdainių r. t.p. — те саме, те саме значення. Užv—Užventis. VnlP—A. Vienuolis, Puodžiūnkiemis, Valstybinė grožinės literatūros leidykla, 1952. (Skaičiai rodo puslapius). ŽR—Žemaitė, Raštai, I—IV t., Valstybinė grožinės literatūros leidykla, 1948. (Skaičiai rodo tomus ir puslapius). ПРО АДВЕРБІАЛІЗАЦІЮ ВІДМІНКА ЗНАХІДНОГО ОДНИНИ В СУЧАСНІЙ ЛИТОВСЬКІЙ МОВІ К. М. УЛЬВІДАС Резюме 1. Знахідний відмінок однини й множини в сучасній литовській мові належить до тих відмінків, яким властива найслабша тенденція до адвербіалізації. Чітке об’єктне значення перешкоджає повній адвербіалізації знахідного відмінка однини 87 навіть у тих випадках, коли він виступає у функції обставини. 2. З усіх різновидів знахідного відмінка однини чіткішою тенденцією до адвербіалізації вирізняється знахідний часу, але найчастіше лише тоді, коли ним позначається сам плин часу, а не якийсь певний момент у цьому плині (на «лінії часу»). Такий знахідний відмінок у реченні виконує функцію обставини часу й відповідає на запитання: коли? у який час? 3. Коло іменників, знахідний відмінок яких у часовому значенні більшою чи меншою мірою наближається до прислівника, дуже обмежене. Лише форми знахідного відмінка однини іменників, що позначають окремі часові відрізки, тобто частини дня, доби, тижня (rytas «ранок», vakaras «вечір», dieną «день», naktį «ніч», vidurdienis «полудень», vidurnaktis «північ», pirmadienis «понеділок», antradienis «вівторок»…), пори року (pavasaris «весна», vasara «літо», ruduo «осінь», žiema «зима») або ж невизначений час (kartas, sykis «раз»), виконуючи функцію обставини часу, значною мірою наближаються до прислівника, а якщо й не переходять цілком до цієї категорії, то принаймні займають проміжне положення між іменником і прислівником. 4. Однак знахідний відмінок однини зазначених іменників, поєднуючись із означенням або означеннями (ankstyba rytą «рано-вранці», vieną gražią dieną «одного прекрасного дня», pati vidurnaktį «самої опівночі», perėita žiemą «минулої зими»), віддаляється від прислівника, оскільки означення або означення підсилюють тут відмінкове значення іменника. 5. Знахідний відмінок однини згаданих іменників повністю переходить до категорії прислівників лише як основний компонент складних слів. За допомогою знахідного відмінка однини цих іменників утворюється ціла низка складних прислівників, першими компонентами яких є: а) займенник kas «що», б) знахідний відмінок займенників tas «той, цей», anas «той», šis «цей», šioks, toks «такий», kuris «який», kitas «інший», kiekvienas «кожний», visas «весь», в) знахідний відмінок деяких прикметників або числівників, г) іноді прислівник або навіть прийменник per, наприклад: kasdieną (>kasdien>kasdie) (<kas dieną) «щодня», anąkart (<aną kartą) «того разу», ši vakar (<ši vakarą) «сьогодні ввечері», šiąžiem (<šią žiemą) «цієї зими», kitamet, kitamėt (<kitą metą) «наступного року», kiekvienąkart (<kiekvieną kartą) «щоразу», visądien (<visą dieną) «увесь день», šventądien (<šventą dieną) «у святковий день», antrąsyk (<antrą sykį) «удруге», rytoytą (<rytoj rytą) «завтра вранці», pervasar (<per vasarą) «упродовж усього літа» тощо. 6. Як видно з щойно наведених прикладів, усі прислівники зазначеного типу виникають зі словосполучень, другий (а в рідкісних випадках і перший) компонент яких у процесі адвербіалізації та злиття в одне слово зазвичай втрачає своє закінчення. Іноді навіть спостерігається 88 деформується не лише закінчення другого компонента, а й сам корінь, а також відпадає або змінюється закінчення першого компонента. Яскравим прикладом такої деформації можуть слугувати складні прислівники, що складаються з форм знахідного відмінка однини займенника anàs «той» та іменника dienà, наприклад: anandien, anande, anądien, anądie, andien, andie, anandiej, anandien, anandienai, anandai, anandai, anandies, anandienais<anan dienan «того дня»; пор. також šįpavasar (замість šįpavasar< šį pavasari) «цієї весни». 7. Той факт, що в окремих випадках перший компонент прислівників цього типу зберігає старе повне закінчення знахідного відмінка однини (з кінцевим носовим приголосним -n), свідчить про те, що словотвірний тип цих прислівників сформувався давно (не пізніше XVI—XVII ст.), коли знахідний відмінок однини зберігав старе повне закінчення з носовим приголосним -n. Розряд складних прислівників, утворених від знахідного відмінка однини, поповнюють адвербіалізовані або такі, що перебувають у процесі адвербіалізації, фразеологічні сполучення, особливо прийменникові конструкції, до складу яких входить знахідний відмінок, наприклад: į vãlią «досхочу, достатньо», pér pláuką «на волосок», pér vélnią «дуже», pér ilgą «з часом», prõ diẽną «дуже рано, на світанку, до світанку», prõ aũstrą «на світанку», ryts į rytą «щоранку», tvord į tvorą «дуже близько, тин до тину» тощо. 9. Основним компонентом (носієм основного значення) згаданих словосполучень найчастіше є іменник. 10. Якщо знахідний відмінок однини іменників, що позначають час, у деяких випадках і виявляє певну тенденцію до адвербіалізації, то про інші відмінювані частини мови цього сказати не можна. Виняток становить знахідний відмінок займенника kàs «що» у таких висловах, як ką mums rúp Plaučiūnas? «Яке нам діло до Плаучюнаса?» (К. Донелайтіс), ką mums mažys pripro vos, ką mūsy trūšeliai? «Що нам допоможуть приготування та наші клопоти?» (там само)25. Однак і ця форма повністю адвербіалізується лише у сполученнях tìk ką, ką tìk «щойно», пор.: Tik ką išėjo į vė sugrįžo «Щойно пішов і знову повернувся» (Кедайняйський район, село Шлапабярже)., Ką tik mačiau jį einant pro šalį «Щойно я бачив, як він проходив повз» (там само)26. 25 Див. E. Fraenkel, Syntax der litauischen Kasus. — «Tauta ir žodis», V кн., 84—85, Kaunas, 1928. 26 Пор. там само.