Классификационный аспект определения термина

MOKSLO KALBOS KULTŪROS IR TERMINOLOGIJOS PROBLEMOS LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXIV (1985) АЛЛА В’ЯЧЕСЛАВІВНА КРИЖАНОВСЬКА КЛАСИФІКАЦІЙНИЙ АСПЕКТ ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНА У теорії та практиці сучасного термінознавства відчувається постійна потреба відокремити термінологічну лексику від нетермінологічної, причому через специфіку спеціального слова — з підвищеною відповідальністю ставитися до значення терміна — спеціального найменування з галузі науково-технічної практичної діяльності, що функціонує у сфері професійного спілкування1. Така необхідність особливо посилюється у зв’язку зі стрімким розвитком галузевої термінології: до неї щодня поряд з іншими елементами наукового стилю входять нові терміни. Тому в лінгвістичній теорії ведуться пошуки об’єктивних ознак, які могли б допомогти безпомилково визначити термін. Природу наукового, спеціального терміна у вітчизняній та зарубіжній літературі вивчено досить глибоко. Терміни визначаються як номінанти системи понять (реалій) науки, техніки, офіційної мови та їх відображення у виробництві, суспільному житті або в окремих їхніх галузях; причому кожен термін у цих галузях має суспільно усвідомлене значення2. І все ж проблема визначення терміна залишається актуальною і складною. Досить сказати, що далеко не всі словники лінгвістичної термінології містять це поняття у своєму реєстрі; наприклад, його немає у праці Е. Хемпа3; в інших випадках як лінгвістичний термін визначається термінологія, а дефініція одиничної реалії відсутня4. Є кілька причин, чому потрібно ще раз звернутися до уточнення дефініції терміна: актуальність постійного впорядкування термінів, що безперервно з’являються у зв’язку з прискоренням науково-технічного прогресу; вимоги науково-технічної практики уніфікувати окремі галузеві термінології; складна взаємодія термінології із загальновживаною нетермінологічною 1 Даниленко В. П. Русская терминология/Опыт лингвистического описания.— М.: Наука, 1977, с. 3, 201. 2 Ахманова О. С. Лингвистическое значение и его разновидности.— В кн.: Проблемы знака и значения. М., 1969, с. 110. 3 Хэмп Э. Словарь американской лингвистической терминологии.— М.: Прогресс, 1964.— 264 с. 4 Марузо Ж. Словарь лингвистических терминов.— М.: Иностр. лит-ра, 1960, с. 308. 85 лексикою та галузевою номенклатурою. Перелічені причини стимулюють пошук оптимальних способів визначення терміна під час його введення до відповідної галузевої або загальної термінологічної системи. Згадані стимули дещо нівелюються рекомендаціями щодо визначення терміна, наявними в науковому обігу. На їх основі практики-лексикографи відрізняють термін від нетерміна і укладають лексикографічні описи термінології окремої мови або кількох мов. Відповідними термінами користуються фахівці різних галузей науки й техніки. Однак порівняльний аналіз добору термінів у кількох словниках, що містять опис термінології однієї галузі, виявляє значну кількість різночитань, пов’язаних із труднощами визначення термінологічності слова. У цьому полягає причина подальшої розробки теоретичних проблем термінознавства, яка вносить певні уточнення й корективи у, здавалося б, усім зрозумілі положення. Щоб відповісти на запитання про необхідність деталізувати визначення сутності терміна, слід нагадати деякі загальновідомі істини. Одна з них полягає в тому, що науковий ефект при визначенні терміна досягається тоді, коли враховуються і матеріально-мовна сутність терміна (його смислова точність, належність до наукового стилю тощо), і діалектичність взаємозв’язку з іншими елементами лексичної системи цієї національної мови (літературними й нелітературними — діалектними, жаргонними тощо), а також інших національних мов, оскільки у взаємодії з останніми можливі часткові прояви інтеграції5. Сучасне термінознавство має тут низку наукових здобутків: з метою впорядкування термінології аналізуються семантичні особливості окремого терміна, його лексико-семантичних різновидів і груп (моносемічні й полісемічні терміни, терміни-синоніми, терміни-антоніми, терміни-омоніми) відповідно до логічності їхнього змісту, а також до мовної, зокрема структурної та лексико-системної, доцільності. І якщо логічною системою в галузі термінології займається логіка, приділяючи особливу увагу строгим класифікаційним засадам, відповідності термінів категоріям понять6, то всі інші перелічені питання належать до компетенції лінгвістичного термінознавства. Загальновизнаною є системність організації термінів, і на цій властивості ґрунтуються різні класифікації термінів. Одними з прин- 5 Булаховський Л. А. Виникнення української мови та її положення серед інших слов’янських мов.— Київ: Рад. школа, 1948, с. 3. 6 Даниленко В. П. Русская терминология, с. 3. 86 Одним із принципів класифікації, пов’язаних із поняттєвою природою термінів, є належність слова до підмови певної сфери обслуговування та опису діяльності в цих сферах 7 Це дає змогу за потреби відрізнити термін від нетерміна, зважаючи на наявність у термінології широкої шкали семантичних обсягів — від абстрактних, загальних, збірних термінів до конкретних, вузьких, одиничних, — виокремити групи наукових термінів, серед яких є загальнонаукові терміни та класи термінів окремих наук: технічні, суспільно-політичні, військові, юридичні. Іноді цей чинник переважає в термінологічній класифікації 8 Проте під час відбору термінів із загальною та збірною семантикою виникає потреба відокремити їх від загальнолітературної абстрактної лексики (це особливо актуально для суспільно-політичної термінології), а під час відбору термінів для називання одиничних понять необхідно відрізняти їх від номенклатурних найменувань — номенів. Ще один принцип класифікації пов’язаний із природою терміна як специфічного мовного знака й ураховує наявність у терміні не лише мовної семантики, а й формальної структури9. Це дає змогу, з одного боку, визначити підгрупи, розряди термінів усередині термінологічної системи — від предметних понять до абстрактних найменувань процесів, дій, станів. З іншого боку, так визначаються продуктивні граматичні та словотвірні структури термінів, можливості їх функціонування у формі слова й словосполучення, моноземічні та полісемічні різновиди термінів, їхні лексико-семантичні групи: терміни-синоніми, терміни-омоніми тощо. На перший погляд, визначаючи термінологічність слова, найдоцільніше зважити на те, що однословні та багатослівні терміни, будучи в кожному конкретному випадку певною семантичною єдністю, часто перебувають між собою у відношенні слова (словосполучення), що визначає рід предметів, і слів, які називають його видові різновиди. Однак на цьому загалом продуктивному шляху є одна суперечність. Оскільки терміни, загальновживані слова й номени мають не лише специфічні ознаки, а й низку спільних властивостей як різновиди мовних знаків, для визначення терміна та його відмежування від нетермінів слід ураховувати обидва типи ознак. 7 Канделаки Т. Л. Работа по упорядочению терминологии и некоторые лингвистические проблемы, возникающие при этом.— В кн.: Лингвистические проблемы научно-технической терминологии. М., 1970, с. 40—53. 8 Лейчик В. М. Термины и терминоподсистемы — пограничная область между естественными и искусственными языками.— В кн.: Вопросы терминологии и лингвистической статистики. Воронеж, 1976, с. 3—11. 9 Даниленко В. П., Скворцов Л. И. Терминология и норма: Вопросы культуры речи.— Русская речь, 1981, № 1, с. 77—82. 87 знаків. Адже і терміни, і нетерміни можуть називати родові та видові поняття, оскільки таке членування за допомогою слів — мовних засобів вираження наших уявлень про реальну дійсність — не виконує функції самостійної дефінітивної ознаки терміна. Це положення необхідно особливо підкреслити, оскільки правомірне протиставлення термінів як родових і видових не заперечується висловленими міркуваннями. Сумнівним є лише піднесення родо-видових відношень до рангу основної диференційної ознаки терміна, що відрізняє його від нетермінів. Саме по собі протиставлення термінів із родовою семантикою та підпорядкованою їй видовою семантикою може бути корисним. Це ілюструє наявна в сучасному термінознавстві побудова алгоритмів розпізнавання термінів серед нетермінів: якщо мовна одиниця, що позначає родове поняття, є терміном, то всі мовні одиниці, що позначають відповідні видові поняття, також є термінами 10. У цьому разі важливо не стільки те, що родо-видовими відношеннями можуть бути пов’язані і терміни, і нетерміни, скільки те, що в запропонованому алгоритмі відкритим залишається питання про термінологічність самого родового поняття. Логічний хід міркувань підказує: якщо над цим родовим поняттям немає терміна відповідної ієрархії, то це слово не є терміном. Отже, лише родове членування слів під час термінологічного визначення реальної дійсності виявляється недостатнім як диференційна ознака терміна. У зв’язку з цим постає питання про доцільність наукової пропозиції, що спирається на достатньо вивчену властивість галузевої термінології. Вона перебуває в межах логіки мови й функціонує як властивість ієрархічної підпорядкованості реалій тієї чи іншої галузі та їхніх термінологічних найменувань, які не цілком вкладаються в родо-видові відношення. Це наукова класифікація, загальновідомим, складним і беззаперечним прикладом якої є періодична система Д. И. Менделеева, в основу якої покладено один із фундаментальних законів природи — закон періодичності. У цій класифікації кожен хімічний елемент знайшов своє місце, і навіть елементи, невідомі до певного часу, отримали свої місця, які поступово заповнювали наступні покоління вчених; усі назви елементів увійшли до корпусу фундаментальних термінів хімії. Для нас важливо, що класифікація — особлива, діалектично стійка форма логічного поділу предметів за найсуттєвішими, суто науковими й об’єктивними ознаками, заснована на подібності предметів одного класу та відмінності цих предметів від предметів інших кла- 10 Головин Б. Н. О некоторых доказательствах терминированности словосочетаний.— В кн.: Лексика, терминология, стили. Горький, 1973, вып. 2, с. 61. 88 сів — не завжди збігається з поділом родового поняття на видові 11. Ця лінійна наукова класифікація — особлива форма ієрархічного підпорядкування термінів — пов’язує воєдино вихідний термін з узагальненим або збірним значенням і підпорядковані йому родові, видові, підвидові, індивідуально-групові та індивідуальні терміни, які в кінцевій ланці ланцюжка можуть обмежуватися номенклатурними найменуваннями, що виходять за межі спеціальної термінології 12, а не є лише спеціальними назвами типових об’єктів цієї науки, термінами-назвами, що вживаються в цій науковій галузі та відрізняються від термінології, яка охоплює позначення абстрактних понять і категорій 13. Оскільки наукова класифікація дає змогу окреслити все тематичне коло термінів певної галузі, її слід вважати диференційною ознакою у визначенні термінологічності слова. Прикладів, що підтверджують цю думку, безліч, оскільки кожен термін є компонентом тієї чи тієї класифікаційної системи. Напр., у «Біологічному словнику» круглі черви, або нематоди типу первинноротих червів; серед них виокремлюються як один із підкласів волосові черви, вони, своєю чергою, поділяються на 12 родів, що об’єднують понад 100 видів. На цьому класифікація не закінчується, і всі найменування, що входять до розглядуваного семантичного поля та цієї класифікаційної системи, є термінами. І такими вони будуть до тієї межі, яка відокремить від них найменування окремих, одиничних об’єктів, пов’язаних із цією класифікаційною системою, але не наділених типовими властивостями спеціальної термінології. Висловлене положення можна наочно проілюструвати, визначивши місце в науковій термінології широко відомого слова телевізор. Цей термін посідає своє місце в класифікаційній групі радіотехнічних пристроїв, являючи собою пристрій для приймання телевізійних передач15. Телевізори, своєю чергою, поділяються на типи за класифікаційним принципом виготовлення схем (терміносполука лампові телевізори), за габаритами, розміром екрана. Класифікаційна терміносистема вичерпується, коли з’являються найменування марок телевізорів — своєрідні ярлики для модифікацій, що швидко змінюються («Електрон», «Фотон», «Темп»). Вони 11 Краткое методическое пособие по разработке и упорядочению научно-технической терминологии. — М.: Наука, 1979, с. 22. 12 Суперанская А. В. Терминология и номенклатура. — В кн.: Проблема определения терминов в словарях разных типов. М.: Сов. энциклопедия, 1966, с. 270. 13 Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов. — М.: Сов. энциклопедия, 1966, с. 270. 14 Біологічний словник/За ред. І. Г. Підопличка, К. М. Ситника, Р. В. Чаговця. — Київ: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1971. — 551 с. 15 Словник іншомовних слів/За ред. О. С. Мельничука. — Київ: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1974. — 776 с. 89 становлять собою не терміни, а номенклатурні найменування, що виходять за межі цієї класифікаційної системи. Поділ найменувань на термінологічні та номенклатурні відбувається в різних галузях науки й техніки, але провести межу між терміном і номеном без суворого врахування класифікаційної основи спеціальної лексики буває дуже важко, у зв’язку з чим на практиці такий поділ часто виявляється досить умовним. Так, якщо орієнтуватися на «Російсько-український словник ботанічної термінології та номенклатури» 16, можна виявити, що до номенклатурних найменувань досить умовно зараховують спеціальні найменування різного ієрархічного підпорядкування на зразок авран лікарський, аїрчик паннонський, барк-гузія альпійська, вишня звичайна, зірочник блідий, калий круглоголовий, ковила українська, липа пухнастостовпчикова, пастернак посівний, трюфель пізній, шаблія дібровна і навіть рижій, імбир. За такого підходу виявляється, що номенклатурні найменування, які посідають місце за межею термінології в самому кінці класифікаційної побудови, можуть перебувати між собою у родо-видових відношеннях: пор. у названому словнику тринія (родове найменування) і підпорядковані йому видові тринія Китайбеля, тринія багатостебла, тринія українська, тринія щетиниста. Це є непрямим підтвердженням того, що для визначення термінологічності слів диференційними родо-видові ознаки не є, а розуміння номенклатурності в певних конкретних випадках має умовно-договірний характер. Найчастіше термінологія, що входить до одного класифікаційного кола, ряду, граматично має спільні кореневі конструкції, а також об’єднує терміни-однослівники й терміни-словосполучення. При цьому неоднослівні терміни з’являються у зв’язку з класифікаційною градацією, пор.: конструкція, конструкція безроксійна, конструкція вибухово-безпечна, конструкція каркасна. Однокореневі терміни в одній класифікаційній групі свідчать про складність і розгалуженість наукових класифікацій, напр., машинобудівний термін палець перебуває в одній класифікаційній групі разом зі спільнокореневими термінами пальцевидний, пальцьовий, пальцеподібний, пальчатий, пальчик17. Граматична структура термінів-словосполучень неоднаково співвідноситься з науково-класифікаційним і лексикографічним оформленням сучасної термінології. Відповідно до традиційних класифікацій у таких термінах на першому місці мають стояти підпорядковувальні, а на другому — підпорядковані компоненти, напр.: геотропізм не- 16 Русско-украинский словарь ботанической терминологии и номенклатуры/Сост. Д. Я. Афанасьев, А. И. Барбарич, Д. К. Зеров и др.— Киев: Изд-во АН УССР, 1962.— 310 с. 17 Русско-украинский технический словарь/Сост. А. И. Матейко, М. М. Матейко, Н. С. Родзевич и др.— Киев: Держтехвидав, 1961.— 648 с. 90 гативный, олія валерианова, хід міжклітинний. Однак трактування термінології як органічного компонента лексичної системи літературної мови диктує в цих випадках принцип прямої побудови складної термінологічної конструкції; у зв’язку з цим у нових словниках, напр., у створюваному в АН УРСР тритомному «Російсько-українському словнику наукової термінології», рекомендується таке розташування термінів-словосполучень: асфальтове покриття, каустична магнезія, обертання планет. Невідповідність між класифікаційною та лексикографічною практикою призводить до того, що нерідко в термінологічних словниках, особливо природничого циклу, терміни-словосполучення будуються по-різному навіть у межах однієї книги, пор.: доцентрові нервові волокна, друга сигнальна система і дотику чуття, доцільність органічна у згадуваному вище «Біологічному словнику». Ця непослідовність потребує усунення. І нормою алфавітних термінологічних словників, які опрацьовують терміни з переважним урахуванням їхньої граматичної структури, а добирають їх з урахуванням класифікаційних властивостей, стало розміщення у словнику термінів-словосполучень у їхньому природному мовному оформленні, тобто чуття дотику, органічна доцільність. На основі викладеного вище можна стверджувати, що класифікаційні ознаки терміна — це його системні семантичні зв’язки з іншими словами (термінами), які допомагають відрізнити термін від нетерміна. За їхньою допомогою можна окреслити ту чи іншу групу термінів, що й робить наукову класифікацію диференційною під час визначення термінологічності слова. Слід ураховувати, що класифікація термінів у науці непостійна, вона змінюється залежно від розвитку й удосконалення наукових знань. І навіть на певному етапі класифікації вирізняються надзвичайною різноманітністю. Це можна показати на такому прикладі. Дедалі частіше відбуваються пошуки диференційних ознак терміна на основі тематичної єдності, зв’язку слів одного поняттєвого поля. Як і родо-видові, поняттєві зв’язки самі по собі, взяті окремо від інших ознак терміна, не можуть бути диференціювальними у визначенні термінологічності слова, оскільки вони об’єднують у мові практично всі повнозначні слова. Однак галузева орієнтація, лексико-статистичний аналіз відповідних текстів у поєднанні з визначенням поняттєвих зв’язків між спеціалізованими компонентами текстів дають змогу добирати й групувати впорядковану, нормалізовану термінологію. Методика такого об’ємного лексико-семантичного групування термінологічної лексики з урахуванням структурно-словотвірних зв’язків за описаними ознаками розробляється в сучасних тезаурусах, що становлять спеціальні, найчастіше термінологічні словники, у яких зібрано назви галузевих понять і назви їхніх класифікаційних зв’язків. Як бачимо, 91 Це один із різновидів наукової класифікації термінів, в основу якої покладено їхні природні зв’язки в науковому тексті. Перевага цієї, умовно названої нами тезаурусною, класифікації полягає в тому, що на основі різнопланових семантичних зіставлень не лише встановлюється змістова ієрархія термінів, а й визначається їхня нормативність; не лише визначаються ієрархічні відношення між термінами, а й указується на їхню відсутність. В одному з таких словників «Тезаурус науково-технічних термінів»18 терміни об’єднуються в класи семантично умовної еквівалентності на основі об’єктивних відношень. Це відношення рівнозначності (обсяг кількох термінів повністю збігається), відношення перехрещення (частковий збіг термінологічних семантик), відношення підпорядкування — різновид родо-видових відношень між термінами. За таких умов до класифікаційної системи потрапляють цілком ідентичні, абсолютні синоніми й терміни, які в текстах за певних умов можна вживати один замість одного, напр., у цьому словнику зрівнюються й зближуються акселерометры как измерители ускорения, интеграторы ускорений, ньютонометры. Отже, цей метод визначення термінологічності слова наочно показує синонімічні та родо-видові зв’язки між термінами. Завдяки прийнятим обмеженням у коло синонімів, що визначаються за допомогою цього методу, потрапляють насамперед різноструктурні словосполучення, напр.: домостроительные комбинаты, предприятия строительной индустрии. За допомогою цієї класифікації фіксуються семантично пов’язані слова-терміни й термінологічні словосполучення (ларингофоно-телефонные гарнитуры, шлемофоны), словосполучення й абревіатури (ПТУРС, противотанковые управляемые реактивные снаряды). Перевага тезаурусної методики визначення термінології полягає не лише в тому, що за її допомогою до кола лексикографічного дослідження залучаються всі наукові терміни, наявні в певний час у певній науковій літературі, а й у тому, що цей метод дає змогу на основі різнопланових семантичних зіставлень визначити не лише семантичну ієрархію термінів, а й їхню нормативність. Це важливо, оскільки зіткнення в одній спеціальній галузі термінів, що належать до різних класифікаційних систем, призводить до порушення системних зв’язків термінів. За допомогою зазначеної методики не лише виявляються ієрархічні відношення між термінами, а й констатується наявність або відсутність таких відношень у того чи іншого терміна, оскільки враховується ступінь семантичної ідентичності, визначаються родові (підпорядковувальні) терміни, видові (підпорядковані) терміни, їхня наявність у родо- 18 Тезаурус научно-технических терминов/Общ. ред. Ю. И. Шемакина. — М.: Воениздат, 1972. — 671 с. 92 вих термінів. Беруться до уваги й терміни, що мають спільні семантичні зв’язки з основним терміном, хоча й не перебувають із ним у родо-видових відношеннях. Нормалізаційним чинником цієї методики є визначення на основі наукового аналізу текстів тих термінів, які потребують заміни або можуть розчленовуватися на терміни — семантичні компоненти. Напр., у названому тезаурусі вказується на необхідність заміни терміна двигатели Ванкеля терміном роторно-поршневые двигатели, а термін системы космической навигации фіксується як такий, що потребує розчленування на складові частини космическая навигация, навигационные системы. А це вже практичні кроки на шляху впорядкування галузевої термінології на основі об’єктивних ознак. Узагальнюючи можливості визначення терміна на основі ієрархічної та тезаурусної наукових класифікацій, необхідно констатувати їхню вибіркову доцільність у різних галузях термінів сучасної науки й техніки. Загалом же, знаючи основні ознаки терміна як назви спеціального, наукового поняття та користуючись описаними класифікаційними методиками введення слова, що є терміном, у певну класифікаційну систему, можна на основі об’єктивних критеріїв відокремити термін від нетерміна, а також із наявних різнорідних спеціальних найменувань відібрати найбільш системний і, отже, доцільний термін для вираження наукової, технічної думки. Отже, є всі підстави до визначення терміна як спеціальної назви з галузі науково-технічної та практичної діяльності, що функціонує у сфері професійного спілкування, додати: і є компонентом сучасної наукової, спеціальної класифікаційної системи.