Dėl S. Daukanto lenkų–lietuvių kalbų žodynų genezės

LIETUVIŲ KALBOS SANDAROS TYRINĖJIMAI LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXVI (1987) ҐІЕДРЮС СУБАЧЮС ПРО ПОХОДЖЕННЯ ПОЛЬСЬКО-ЛИТОВСЬКИХ СЛОВНИКІВ С. ДАУКАНТА Лексикографічна діяльність С. Дауканта мало досліджена. Характеристику його словників і словникових матеріалів подав Й. Крупас.1 Тут буде зроблено спробу дещо ширше оглянути історію створення польсько-литовських словників С. Дауканта. Повернувшись 1850 року до Литви й оселившись у Варняй у М. Валанчюса, С. Даукант рідко брався до пера історика (останню свою історичну працю «Оповідь про діяння литовського народу в давнину» він датував 1850 роком). Передусім це було пов’язано з тим, що тут він уже не мав доступу до історичних джерел, якими користувався в Петербурзі. З іншого боку, відмовитися від праці історика й зайнятися лексикографією С. Дауканта спонукало литовське середовище, де він безпосередньо зіткнувся з культурним життям литовців і побачив його проблеми. У XIX ст., із постійним зростанням кількості литовської інтелігенції, дедалі гостріше відчувалася нестача різноманітних литовських словників. Особливо бракувало польсько-литовського словника. Польська мова тоді була засобом спілкування литовської інтелігенції, а єдиним доти друкованим польсько-литовським словником був «Dictionarium trium linguarum» К. Сирвіда, востаннє виданий лише 1713 року. Він став бібліографічною рідкістю, і для практичного використання його було важко дістати. Усе це спонукало С. Дауканта взятися за дуже актуальну на той час працю — укладання польсько-литовського словника. Ще замолоду, навчаючись у Вільнюсі, С. Даукант укладав польсько-литовський словник2. За роками, вписаними на папері, Й. Крупас встановив, що це одна з перших праць Дауканта, завершена після 1820 року. Й. Крупас зазначає: «мабуть, розпочавши літературну діяльність, С. Даукант відчув нестачу польсько-литовського словника й сам вирішив його укласти»3. Малий словник зберігся не повністю — приблизно лише одна дванадцята його частина. Дослідження показало, що польський реєстр цього словника укладено на основі тримовного польсько-латино-французького словника Й. Літвінського (Słownik polsko–łacińsko–francuzki na zasadach słowników Knapskiego, Danneta i Troca ułożony i pomnożony przez X. Litwińskiego. – Warszawa, Wilno, 1815, t. 1–2.). Про це переконливо свідчать збіг реєстрів польських слів, спільність наведених форм, окремі словосполучення чи навіть речення тощо. 1 Kruopas J. S. Daukanto leksikografiniai darbai. – Kn.: Lietuvių kalbotyros klausimai, 1961, t. 4, p. 301–316. 2 Словник без заголовка (зберігається в рукописному відділі ЛІМІ, шифр SD 13); називатимемо його малим, щоб відрізнити від іншого — великого польсько-литовського словника (також без заголовка, шифр SD 12), написаного Даукантом уже після 1850 року (про нього див. далі). 3 Kruopas J. Min str., p. 302. 151 Словник Я. Літвінського почали друкувати у Вільнюсі, а після смерті автора завершили у Варшаві. С. Даукантас тоді вже жив у Вільнюсі й міг щось знати про цей словник. Ми підрахували, що у словнику Я. Літвінського є близько 24 850 польських заголовних слів. Загалом словник Я. Літвінського досить простий, граматичної інформації в ньому мало. У словнику окремими статтями часто подано словосполучення, а іноді навіть цілі вислови. Усе це свідчить, що словник Я. Літвінського укладали з навчальною метою. Про це згадують і його видавці — Завадський та Венцький. У передмові вони пишуть, що Я. Літвінський «цією працею зробив велику послугу особливо шкільній молоді». Із словника Я. Літвінського С. Даукантас переписав багато слів, але не всі. Підраховано, що в збереженій частині тексту пропущено близько 7,5% слів Я. Літвінського4. Даукантас уникав переписувати словникові статті з очевидним навчальним призначенням. Наприклад, він пропустив подані як окремі слова сполуки Dat im się Bóg łasa dorwać; Daw­szy zaś brać, obiecawszy nie dać; Gromnyczy sey­mek; Za nic sobie ważę та ін. Іноді він не переписував і форми того самого слова, подані окремими статтями, наприклад czotgający się (хоча є czotgam się), częściami (хоча є częścią). Деякі слова, мабуть, здалися С. Даукантасу не дуже потрібними, і він їх пропустив, наприклад: domek, domyczko (хоча dom переписав), domyślny (є domyślnie), dopuszczenie (є dopuszczam), fizyonomia (є fizyonom), gębczaty (є gębaty), gęstwa (є gęstwina) тощо. Є слова, пропуск яких важко пояснити, наприклад: głuchy, godzina, gotowy, хоча їхні похідні наведено. С. Даукантас не обмежився лише словами Я. Літвінського. Так, серед слів на літеру D дрібними літерами він вписав такі, яких немає у словнику Я. Літвінського (одне й серед слів на літеру G), наприклад: dalowid, danny, dawacz, decydować, dedukcya, deficit, delegat, delikatny, gołysz та ін. (усього 38). Однак ці доповнення дуже незначні порівняно зі збереженим текстом (збереглося 2244 статті). Даукантас, як і Літвінскіс, імовірно, призначив би свій невеликий словник для учнівської молоді. Але цей словник був би корисним і просто освіченій людині, яка цікавиться литовською мовою або вивчає її. На жаль, працю не було завершено повністю (деякі польські слова не мають литовських відповідників). Можна припустити, що після виїзду з Литви С. Даукантас зацікавився іншими справами й покинув цю працю. Інший — великий польсько-литовський словник — Даукантас писав уже після повернення з Петербурга, оселившись у Варняй у М. Валанчюса. Про нього Ю. Шлюпас згадав 1883 року в «Аушрі», сказавши, що Валанчюс «поклав Даукантасу на плечі тягар написання одного польсько-жмудського словника». Шлюпас також каже, що «Даукантас мав переписати для єпископа польсько-французький словник»5. Це останнє зауваження видається досить дивним (навіть якщо знати, що Шлюпас упереджено оцінював розбіжності між С. Даукантасом і М. Валанчюсом). Що ж могло спонукати С. Даукантаса переписувати такий словник? Мабуть, тут Ю. Шлюпас неточний. Удалося встановити, що для свого великого словника С. Даукантас переписував польську частину польсько-французького словника С. Ропелевського 4 На цій підставі можна підрахувати, що малий словник мав близько 23 000 слів (Я. Круопас припускав, що їх було 24 000). 5 Шлюпас Ю. Вибрані твори. — В., 1977, с. 178. 152 реєстр (Słownik polsko—francuzki. — Berlin, 1843—1847, poszyt I—VIII, 3412 s.6). Отже, те, що Ю. Шлюпас вважає переписуванням польсько-французького словника, мабуть, не є окремою працею, а лише переписуванням польських слів для того самого «польсько-жмудського» словника. Те, що С. Даукантас користувався працею С. Ропелевського, очевидно засвідчує вся структура великого словника (особливо часте посилання ob. = obacz «дивись»), майже ідентичні ілюстративні приклади, такі самі особливо оформлені заголовні статті (наприклад, статтю w Lewo, na Lewo подано під літерою L, статтю w Krotce — K — під літерою K; іноді заголовним словом є не інфінітив, а форма теперішнього часу, наприклад Kradnę ob. kraść, і багато інших), різноманітні помилки (наприклад, слово Wytryskać С. Даукантас подав серед слів на літеру B — замість слова Buchać він через неуважність переписав наведений поруч синонім; так само серед слів на літеру C замість Cieszyćciel з’явилося Pocieszyciel). У рукописі С. Даукантаса не виявлено польських слів, яких не було б у словнику Ропелевського. Преса того часу прихильно оцінювала словник С. Ропелевського. «Przegląd Poznański» писав, що він «незрівнянно кращий за всі наші словники, видані досі, і не поступається іноземним книжкам такого типу»7. Про цінність цього словника опосередковано свідчить і його популярність — до кінця XIX століття було видано, мабуть, 7 оригінальних і 2 плагіатні видання. Словник С. Ропелевського досить науковий, хоч і «укладений поспіхом»8. У ньому кожне слово граматично схарактеризовано, часто наведено кілька форм; чимало слів проілюстровано одним, кількома, а іноді й десятками прикладів, подано стилістичні позначки. С. Даукантас мало скористався всім цим науковим апаратом. Слова в його словнику загалом не мають граматичних характеристик (хоча час від часу деякі з них їх отримують, наприклад: Dłużen, żnia; I, conj. ir, bej; Ją, acc. sing. fem. je; Ks obie, contract. ku sobie; Kwita, indecl.). Структура словника С. Даукантаса значно простіша. Польські слова в ньому ніяк особливо не відокремлено від литовських. Записано одне або кілька польських слів, а після коми — одне або кілька литовських. Через це іноді навіть важко за формою визначити, чи є слово литовським, чи польським (наприклад, такі словникові статті, як Apteka, Aptieka; Nagietek, ob. nogietek, nagatka; Piramida, pyramidą, ob. ostrosłup тощо, можна тлумачити неоднозначно). Із 120 скорочень у словнику Ропелевського С. Даукантас систематично вживає лише одне: ob. Воно дуже поширене, на кожній сторінці трапляється по кілька разів. Сам С. Даукантас нових скорочень не вигадує, але, вживаючи ob., іноді виявляє непослідовність (наприклад, перед amalia, gredzidło, niedożierca наведено посилання на слова emalia, grązel, niedozor, але останніх у словнику немає — їх пропущено під час переписування польського реєстру). Звичайно, це лише неуважність, яку було б виправлено під час підготовки словника до друку. Із частих ілюстративних прикладів у словнику Ропелевського С. Даукантас вибирав лише один-два. У третьому й другому томах їх зовсім мало, мабуть, дещо більше лише в першому— 6 Автор (Stanisław Ropelewski) відомий лише за працею: Estreicher K. Bibliografia polska XIX stólecia. — Kraków, 1878, t. 4, s. 88. 7 Przegląd Poznański. — 1848, t. 6, s. 230. 8 Там само, с. 230. 153 У цій літері. D У статтях на літеру наведено найбільше прикладів — 135 (у 124 словникових статтях). D Загалом на цю літеру припадає 2286 слів, тож лише 5,4% із них мають ілюстративні приклади. Наводячи ілюстративні приклади, С. Даукантас зазвичай залишає їх без змін, лише деякі скорочує. Із прикладів С. Ропелевського Być posądzo- nym, podejrzanym o dezm; Doniosłem mu przez kogoś z jego przyjaciół o tem co się stało; Doczekał się pociechy z dzieci С. Даукантас зробив Być posądzonym o deizm; Doniosłem mu przez kogoż; Doczekał dzieci. У вкрай рідкісних випадках С. Даукантас дещо переробляє приклади, наприклад, із Zdecydowany jestem wszystkiego się chwy- cić і Decydować o wszystkiem він утворює один — zdecydowałem się na wszystko. Іноді він наводить і власні, дуже прості ілюстрації, наприклад: Dycht i jest; dziedziniec przed stajniami. С. Даукантас переніс до свого словника не всі польські слова, наведені С. Ропелевським. Він не включив частину географічних назв, наприклад: Genewa, Genua, Moldawia, Kaffa «село в Тавриді», Kair (хоча включив Afryka, Chwalenskie morze, Dania, Francya, Galilea, Galicya, Niemen, Paryż). Він також пропустив багато особових імен (наприклад: Adam, Daszko, Elżusia, Jagiello, Julian, Kaifasz, Kain та ін.; проте виписав Judasz, Jumona, Neptun, Paweł, Pitagor та ін.), частину назв із біологічної систематики (наприклад: agaryk «губчастий гриб», albatros, alka «пінгвін», dra «такий довгохвостий папуга», dafnia, kablion «тріска», kaczyniec «купальниця» та ін.). С. Даукантас не включив і деяких інтернаціональних слів (наприклад: alkohol, analyzować, archeologia, arytemetyka, automat, elektrometr, ewakuacya, kadr та ін.). Він пропускав деякі назви професій жіночого роду, наприклад: aspirantka, autorka, kadzicielka, kalkulatorka, хоча відповідні назви чоловічого роду наводив. У словнику С. Ропелевського багато похідних слів подано окремими словниковими статтями. Частину з них (іноді й не похідні слова) С. Даукантас пропустив — мабуть, ті, які здавалися йому менш потрібними. Так, він включив atom, elipsa, kącermistrz, kacerny, kajdany, але пропустив atomiczny, eliptycznie, eliptyczny, eliptyczność, kacerstwo, kacerz, kacerować, kajdanki тощо. С. Даукантас не доповнював реєстр польських слів матеріалом з інших джерел. Однак не всі статті його словника цілком такі самі, як у С. Ропелевського. Адже С. Даукантас іноді виокремлював окремою статтею слово, яке С. Ропелевський подавав разом з іншим близьким за значенням словом. Наприклад, С. Ропелевський подав слова danny і datliwy в одній статті, а С. Даукантас виніс datliwy як окреме заголовне слово. С. Даукантас також виокремив слова abrewidcya і abrewidator, expens і expensować, kalamajka і kalamajkowy тощо. Щоправда, таких самостійних переробок С. Даукантаса дуже мало. За приблизними підрахунками, словник С. Ропелевського містить близько 65 000 польських заголовних слів⁹. Обсяг польських слів у словнику С. Даукантаса підрахував Й. Круопас — 56 567 слів¹⁰. Отже, можна стверджувати, що, переписуючи словник С. Даукан- ⁹ Це число отримано на основі середньої кількості слів на сторінці, визначеної підрахунком приблизно третини слів, узятих із різних частин словника. ¹⁰ Kruopas J. Min. str., p. 305. 154 він пропустив близько 8,5 тисячі, або 13%, слів зі словника С. Ропелевського. Порівняння різних місць у словниках показує, що пропуски були нерівномірними. Спочатку він виписував менше слів (наприклад, у літері A бракує 46,7%, B — 24,1%), а згодом відбирав слова вже не так скрупульозно (наприклад, у літері C бракує 16,8%, D — 13,8%, F — 16,5%, G — 8,1% H — 14,3%, I,J — 11%, N— 4,7%, O— 3,9%, Z,Ž,Ž— 8,2%). Можна припустити, що з часом С. Даукантас злякався, що надто звузив свій словник, і став пропускати дедалі менше. Також простежується закономірність: польський реєстр значно повніший для тих літер, де залишено мало литовських відповідників (N, O тощо). Інша тенденція — зменшувати кількість інтернаціональних слів, особливо в тих літерах, де їх багато (A, F, H). Тексти під більшістю літер написано подібно: переписано польський реєстр словника С. Ропелевського, а до частини слів одразу дописано литовські відповідники. Однак тексти під літерами N, O, S, T, U написано інакше. Під частиною літер O і S, а також цілком під літерами T і U є лише польський реєстр (із дуже рідкісними литовськими відповідниками). Тут С. Даукантас, прагнучи прискорити роботу, мабуть, вирішив дописати литовські відповідники пізніше, вже після укладання польського реєстру (але дописав їх лише до слів на літеру N). Варто зазначити, що, записуючи лише його, Даукантас відмовлявся від ілюстративних прикладів — для них він просто не залишав місця. С. Даукантас мало редагував свій словник. У першому й третьому томах лише при окремих польських словах можна знайти дописане пізніше литовське слово — це дає змогу визначити колір чорнила. Серйозніше редагувався лише другий том, точніше, матеріал під літерою N у цьому томі. Тут чітко видно, що багато литовських слів дописано пізніше, іншим чорнилом. Але С. Даукантас не тільки дописував слова: редагуючи, він водночас звіряв текст зі словником С. Ропелевського (про це свідчать вкладені біля сторінок 88 і 99 другого тому аркушики з 12 і 14 словниковими статтями: якби С. Даукантас не порівнював тексти, він не зміг би помітити, що обидва рази пропустив по одній колонці словника С. Ропелевського). Отже, автор почав редагувати словник, але не завершив. С. Даукантас писав словник на великих аркушах паперу формату 35,5 × 21,6 см. Сторінок він не нумерував, олівцем пронумерував лише зошити (у томах I і II — по 31 зошиту, у томі III — 36). Зошити здебільшого складалися з 6 подвійних аркушів, іноді зшитих у 2 півзошити по 3 подвійні аркуші, а іноді — в один зошит. Є кілька фактів, які дають підстави вважати, що С. Даукантас писав словник на таких уже зшитих у зошити аркушах. Насамперед на це вказують ненумеровані аркуші. По-друге, про це свідчать плями чорнила в другому томі. На початку зошита 4, у тексті під літерою N, у С. Даукантаса розлилося чорнило. Залита словникова стаття Nazdjurtz, ryta meta та переписана поруч наново таким самим чорнилом, як і інші відредаговані слова, засвідчує, що нещастя сталося під час редагування рукопису. Забруднено було не лише зошит 4, а й інші зошити (5, 6, 7, 8, 10). Однак чорнило потрапило лише на перші й останні сторінки зошитів, а внутрішніх аркушів не зачепило. Отже, текст, який редагували, вже було зібрано в зошити, але ще не переплетено в книги (на користь останнього твердження свідчать деякі слова у відредагованому рукописі, які було б важко вписати в переплетену книгу). Крім того, відбитки на папері словника свідчать, що до переплетення в книги папір мав тривалий час бути складеним (або зшитим) у зошити. Адже знак паперової фабрики втиснуто в папір, 155 тобто він рельєфний, і на перших аркушах кожного зошита він значно виразніший, ніж на наступних. Усе це чітко свідчить, що С. Даукантас писав словник не на окремих аркушах і не на чистому папері, вже переплетеному в книги, а на зошитах, складених із 12 аркушів. Цей факт може допомогти нам уточнити й дату написання великого словника С. Даукантаса. У листі до М. Валанчюса від 1856. X.15/27 М. Акялайтіс уже згадує словник С. Даукантаса: «Яким би я був щасливим, якби ці фоліанти польсько-жмудського словника, підготовлені С. Даукантасом (folijaty... do słownika polsko–żmudskiego), потрапили до моїх рук!»11 Те, що М. Акялайтіс пише вже про окремі фоліанти словника, означає, що на той час (наприкінці 1856 року) С. Даукантас уже переплів словник. А оскільки, як ми бачили, словник було написано й відредаговано ще до його зшивання у три томи, то до кінця 1856 року його вже мало бути завершено (звичайно, могло статися й так, що одне чи кілька слів С. Даукантас дописав або виправив пізніше). Ця дата збігається і зі змінами в біографії С. Даукантаса: 1855 року він виїжджає з Варняй, залишає М. Валанчюса й оселяється у Свірлаукі (Латвія) у лікаря Пятраса Смуглевічюса. Відтоді в житті С. Даукантаса починається період мандрів, і протягом останніх восьми років життя він уже не повертається до словника. Вирішальним чинником тут могло бути те, що він посварився з М. Валанчюсом і, мабуть, утратив надію колись надрукувати цей словник. Отже, можна припустити, що свій великий польсько-литовський словник С. Даукантас писав між 1850 роком і кінцем 1856 року (відомо, що папір для словника виготовлено в 50-х роках XIX століття12). В. Мяркіс, пишучи біографію Даукантаса, дещо неточно оцінив його лексикографічну діяльність. Біограф переказує лист С. Даукантаса до Нарбутта від 1842 року, в якому С. Даукантас говорить, що взявся досліджувати саму мову. В. Мяркіс згадує польсько-литовський словник (малий), написаний С. Даукантасом у молодості, і робить висновок: «Мабуть, до подальшої роботи над цим словником С. Даукантас повернувся тоді, коли писав Нарбуту згадані листи. У рукописному відділі бібліотеки Інституту литовської мови та літератури зберігаються три величезні фоліанти цього словника»13. Схоже, що В. Мяркіс вважає два словники С. Даукантаса однією працею (другий — продовженням першого). Він пише, що «Даукантас, який почав укладати цей словник ще у Вільнюському університеті, доповнював і виправляв його аж до самої смерті»14. З таким висновком не можна погодитися. Два рукописи польсько-литовських словників С. Даукантаса — цілком різні праці. Перший він писав у молодості, будучи студентом і живучи у Вільнюсі, другий — уже приблизно у 60-річному віці, у Варняй. Перший написано з використанням простішого словника, призначеного переважно для навчальних цілей, а другий — на основі ґрунтовного видання того часу, яке відповідало світовим стандартам. Не помічено, щоб, укладаючи свій великий словник, С. Даукантас брав матеріал зі своєї юнацької праці. А говорячи «нижче- 11 Janulaitis A. M. Akelaičio laiškai. – Tauta ir žodis, 1925, kn. 3, p. 296. 12 Клепиков С. А. Филиграни и штемпели на бумаге русского и иностранного производства XVII—XX вв. – М., 1959, с. 100. Те саме стверджує і лист відділу рукописів та рідкісних видань бібліотеки АН СРСР, який нині зберігається разом із рукописом словника. Твердження Ю. Круопа (Kruopas J. Min. str., p. 305), що цей папір виготовлено саме 1850 року, не має підстав. 13 Merkys V. Simonas Daukantas. – V., 1972, p. 203. 14 Ten pat, p. 204. 156 досліджувати мову» С. Даукантас навряд чи мав на увазі написання словника, — найімовірніше, тоді його цікавило порівняння мов або етимологізація слів. (Див. також висновок, якого дійшов Й. Крупас, переглянувши словникові матеріали С. Даукантаса: «Видно, що в той час [після 1845 р.] С. Даукантаса цікавила спорідненість слів литовської мови зі словами античних мов»15.) ГЕНЕЗА ПОЛЬСЬКО-ЛИТОВСЬКИХ СЛОВНИКІВ С. ДАУКАНТАСА Резюме У статті подано короткий історичний огляд двох польсько-литовських словників С. Даукантаса, відомого діяча литовської культури першої половини та середини XIX ст. Встановлено джерела польських реєстрів обох словників, що допомогло уточнити їхнє співвідношення. Виявлено, що другий польсько-литовський словник (1850 — кінець 1856 р.) не є продовженням першого (близько 1820 р.), а становить самостійну лексикографічну працю. Крім того, з’ясовано метод, на основі якого було укладено ці словники. 15 Крупас Й. Зазнач. праця, с. 312.