„Knygos nobažnystės“ giesmyno skoliniai

LIETUVIŲ KALBOS SANDAROS TYRINĖJIMAI LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXVI (1987) HALINA STAURUKIENĖ ЗАПОЗИЧЕННЯ У ГІМНОЗБІРНИКУ «КНИГИ НАБОЖНОСТІ» Дотепер лексику гімнозбірника «Книги набожності» спеціально не досліджували. Авторка статті уклала реєстр цієї частини видань у Кедайняй, у якому зафіксовано 31781 лексем; запозичень — 500, тобто 16%2. Переважна частина запозичень — це славізми (489), решту становлять германізми (9) і гебраїзми (2). Визначити, які славізми прийшли з польської, білоруської чи російської мов, дуже важко, а в деяких випадках неможливо через близькість структури окремих слів цих мов. Визначаючи походження слів, спиралися на словники славізмів П. Скарджюса, германізмів К. Алмінаускіса та етимологічний словник Е. Френкеля. У цій статті розглядаються морфологічна структура, адаптація та семантика запозичень. Іменникові запозичення. Це найбільша група запозичень у гімнозбірнику «Книги набожності» (306)3. Більшість із них становлять славізми, і лише 6 — германізми (kunigas, kunigaikštis, miūras (?), penigas, pinigas, harfa (?)). Слов’янські й германські іменники, потрапивши до литовської мови, отримують литовські іменникові закінчення й включаються до системи відмінювання іменників литовської мови того часу. Під час огляду безпосередніх іменникових запозичень впадає в око, що вони схильніші пристосовуватися до продуктивних типів відмінювання іменників литовської мови давнього періоду: основа чоловічого роду a (називний відмінок однини -as) — 99 (46%), основа чоловічого й жіночого родів o (називний відмінок однини -a) — 71 (33%), основа чоловічого роду (i)u (називний відмінок однини -ius) — 21 (10%), основа жіночого й чоловічого родів i — 18 (8%), основа жіночого роду ė (називний відмінок однини -ė) — 4 (2%), основа чоловічого роду ia — 2 (1%). Однак немає жодного іменникового запозичення з основою на приголосний. Належність іменникових запозичень до конкретних типів відмінювання литовської мови визначає кінцевий звук основи запозичення. Якщо в кінці основи запозичених іменників є твердий приголосний, то запозичення отримують закінчення іменників чоловічого роду литовської мови з основою a та закінчення іменників жіночого роду з основою o, наприклад: apekūnas «опікун» < пол. apiekun, balvonas «ідол» < білор. балван, разумас «розум» < білор. розум. Ті слова, в кінці основи яких є м’який приголосний, найчастіше отримують закінчення литовської мови іменників чоловічого роду з основою (i)us з називним відмінком однини -(i)us, закінчення основи io жіночого й чоловічого родів з називним відмінком однини -ia і закінчення основи жіночого роду ė з називним відмінком однини -ė, наприклад: 1 До цієї кількості не входять запозичені власні іменники. 2 Plg. Palionis J. Lietuvių literatūrinės kalbos istorija. — V., 1979, p. 80. 3 Ще можна відновити *sėbras і *sėbrystė. 6. 1835 145 karalius «правитель, пан» < білорус. кароль, пакајус «спокій, мир» < білорус. спакой, пол. pokój, dušia «душа, дух» < пол. dusza, sūdžia «суддя» < білорус. суддзя, traicė «трійця» < пол. trójca. Старі слов’янські і-основні іменники, основа яких закінчується м’яким приголосним, перетворившись на литовські запозичення, отримують закінчення іменників жіночого роду і-основи, наприклад: mislis «думка» < білорус. мысль, пол. myśl, mostis «мастило» < білорус. маць, пол. maść. Рід прямих безсуфіксних іменникових запозичень зберігається таким, як у слова-джерела, але може також визначатися формальними ознаками. Слова, що позначають осіб чоловічої статі й мають у слов’янських мовах закінчення -a, у литовській мові залишаються іменниками о-основи, наприклад: monarcha «монарх» < пол. monarcha, patriarcha «патріарх» < пол. patriarcha, vaivada < пол. wojewoda. Більшість слов’янських іменників середнього роду в литовській мові перетворюється на іменники чоловічого роду, наприклад: kodylas «ладан» < білорус. кадзіла, vaiskas «військо» < білорус. ваійска, рос. войско. Однак pekla «пекло» < пол. piekło, prova «право» < білорус. права, пол. prawo мають жіночий рід. Це пояснюється різним часом запозичення цих слів⁴. У процесі адаптації слов’янських запозичень помічено один випадок коливання у виборі типу відмінювання: pahonis (|| pagonis), -ies || pahonas (|| pagonis), -o, (-io): одн. род. в. Pahona 111, мн. наз. в. Pahonis 69, 70, Pahonis 111, Pagonis 66, 82, Pagonay 73, род. в. Pahoniu 69, Pahoniu 140, Pagoniu 93. Здається, така варіативність форм виникла через різні джерела: pagonas, -o могло походити від білорус. < погань або давньопол. pogan, а pahonis (|| pagonis) — від білорус. < погань. Окрім прямих безсуфіксних запозичень, у збірнику гімнів знаходимо також прямі суфіксальні слов’янізми: 1) -inykas || -ininkas (9/1), наприклад: biednykas «бідняк, незаможний» < білорус. бѣдняк або пол. biedniak, remesnykas «ремісник» < білорус. рамеснік. Як і в слов’янських мовах, ця група запозичень означає різні назви осіб. 2) -onė (7), наприклад: koronė «покарання» < пол. kdranie, metavonė «покаяння» < пол. mętowanie. Ці запозичення позначають абстрактні поняття. 3) -onis (3), наприклад: egipcionis < пол. Egipcjanin. Слова позначають належність до країни, віри. 4) -astis (2), наприклад: šventasis «таїнство» < пол. świętość. Позначає абстрактні поняття. 5) -stva (2), наприклад: bliuznierstva «непристойність» < пол. bluznierstwo. 6) -yčia (2), наприклад: aslyčia «ослиця» < пол. oslica. Найпоширеніші запозичення отримують суфікси, характерні для литовських іменників. Це гібридні похідні, оскільки вони утворені із запозиченого кореня та литовського суфікса. Найпродуктивніший суфікс -ystė (25). Більшість похідних із цим суфіксом утворено від запозичених прикметників і лише деякі — від іменників, наприклад: bagotystė «багатство» від bagotas, panystė «дівування» від pana. Досить продуктивними є суфікси -imas | -ymas (14). Утворені з ними похідні походять від запозичених дієслів і позначають назви дій, наприклад: dėkavojimas «подяка» від dėkavoti, * Див. Būga K. Rinktiniai raštai. – V., 1961, t. 3, p. 46. 146 грішення «чинення гріха» від griešyti. Є також суфікс -ybė (11). За допомогою цього суфікса зазвичай утворюються іменники від прикметників, що означають властивості, наприклад: bespiečnybė «безпека» від bespiečnas «безпечний», smertelnybė «смертність» від smertelnas. Лише latrybė «шахрайство» — від latras «шахрай». Однак значення цього іменника — прикметникове. Менш продуктивними є суфікси -tojas, -toja (5), -umas (1). Релігійна специфіка співаника, очевидно, зумовлює те, що похідних із демінутивними суфіксами -ėlė, -elė (1/1) також небагато. Серед гібридних складних іменників є лише dėkudarymas «подяка», geradėjas «добродій», piktadėjas «зловмисник». Прикметникові запозичення (58). Прикметникові запозичення становлять невелику групу. Більшість із них — славізми, лише liuos as — германізм. Усі безпосередні прикметникові запозичення (48) належать до a-основ, навіть ті, що в сучасних говорах належать до u-основ (tykas — tykus). Можна було б реконструювати й прислівники: *abydus від perbadyždi, *skarus від skaridi⁵. Більшість прикметників — непохідні слова, наприклад: čielas, -a «цілий, повний» < блр. цѣлы, kytras, -a «підступний, хитрий» < блр. хитры або пол. chytry, pūstas, -a «порожній, спустошений» від блр. пусты, пол. pusty. Частину слів запозичено зі слов’янськими префіксами й суфіксами, наприклад: nebespėcnas «небезпечний» < пол. niebezpieczny, pav alnas «підвладний» < пол. застар. powolny «покірний, слухняний», strošlyvas «страшний» < пол. straszliwy, ščeslyvas «щасливий» < блр. шчаслівы. Гібридних похідних від запозичених іменників із литовськими суфіксами небагато: -iškas (4), -ingas (3), -uotas (1), наприклад: karališkas від karalius, pakajingas від pakajus, romuotas від rona. Дієслівні запозичення. Дієслівних запозичень налічується 104 славізми й 2 германізми (liuosuoti, liuosinti). Із префіксальних похідних можна реконструювати ще 16 славізмів, наприклад: čvystyti від apčvystyti, ronyti від suronyti, spdakayti від nuspdakayti. Непохідних дієслів немає⁶. Слов’янські суфікси безпосередніх запозичень трансформувалися в подібні литовські суфікси або замінювалися литовськими суфіксами зі схожою функцією: -yti, -ija, -ijo з рос. -умъ⁷, -avoti з блр. -аваць або пол. -ować, -oti з блр. -аць або пол. -ać, наприклад: mūsyti «бути зобов’язаним» < пол. musieć, tiešyti «втішати» < блр. цешыць, dėkavoti «дякувати» < блр. дзякаваць, drukavoti «друкувати» < пол. drukować; kolioti «лаяти» < пол. kalać, rugoti «сварити» < блр. говірк. ругаць. Якщо основа слов’янського дієслова м’яка, запозичене слово також має м’яку основу, наприклад: kolioti «лаяти» < пол. kalać. Слов’янські зворотні дієслова передаються литовською зворотною формою, наприклад: užsidayvyi «здивуватися» < блр. дзівіцца, kloniotis «уклонитися» < блр. кланяцца або пол. kłaniać się. Оскільки балтійські й слов’янські префікси мають спільне походження, слов’янські префікси замінюються литовськими префіксами тієї самої структури й функції, наприклад: užslūžyti 5 Формант -ai після м’якого приголосного (найімовірніше, ці прислівники були безпосередніми запозиченнями). 6 Можна було б реконструювати *boti «зважати» від atboti (< блр. дбаць «піклуватися, докладати зусиль», пол. dbać). 7 Із суфіксом -yti, -o, -ė є лише rėdyti «упорядковувати» та aprėdyti «прикрашати» < рос. нарядить. 46* 147 «заслужити» < білор. заслужыць, арчўсты, ingadyti «догодити» < білор. угадзіў, давньопол. ugodžić. У деяких випадках важко відрізнити, чи префікси прийшли разом із запозиченим словом, чи це слово з префіксальним словотворенням, наприклад: pamstyti «помститися» < білор. помоціць або пол. pomścić, pav iervyti «повірити» < білор. паверыць, рос. поверить, пол. powierzyć. Частіше вживані запозичення мають литовські префікси, наприклад: sugriešyti «згрішити»: griešyti < пол. grzeszyć, užsłużyti «заслужити» < пол. zasłużyć. Слід згадати похідні з префіксом da-, який вважається слов’янським: datirdu­ti, datirti, da(si)žinoti. Порівняно небагато гібридних похідних із литовськими суфіксами. Похідні із суфіксом -uoti усі мають префікси, наприклад: išmieruoti, pamieruoti, už(u)mieruoti < білор. мераць або пол. mierzyć; užkriesuoti «позначити» < пол. kres; išliuosuoti «звільнити» від liuos as «вільний» < герм. los «вільний». Лише кілька гібридів мають литовські суфікси -inti (3), -auti (2), наприклад: išvalninti «звільнити»: valnas «вільний» < білор. волны або пол. wolny. Прислівникові запозичення. У гімні виявлено 16 прислівників способу дії та 2 прислівники часу. Можна припустити, що є 2 безпосередні запозичення: perabydžiai «боляче» і skariai «швидко», оскільки прикметників *skarus і *perabydus не зафіксовано, а крім того, прикметникових запозичень з основою на u- взагалі немає. Прислівники способу дії утворюються від прикметників за допомогою форманта -ai, наприклад: pakarnai «смиренно» від pakarnas, viernai «вірно» від viernas, spakajingai «спокійно» від spakajingas. Прислівники часу — це гібридні похідні: kasčės «щоразу», tačės «у той час». Займенникові запозичення. Займенники-прикметники kožnas «кожен» < білор. кожны, žednas < білор. діал. жадны, пол. żaden є безпосередніми запозиченнями, відмінюються як прикметники з a-основою. Невідмінювані слова. Сполучники: aba || abag «або», bo «бо» < білор. бо, пол. bo, każei(b) «хоча» < білор. хуа, len. chocidź, choć; частки: bodai «ніби, наче» < білор. бадай тощо. Семантика іменників. Найбільші семантичні групи іменникових запозичень становлять: а) релігійні терміни, наприклад: afjera «жертва», adventas «час перед Різдвом», altorius, anielas «янгол», apaštalas, archanielas «архангел», bažnyčia, byskupas «єпископ», cherubinas, griechas «гріх», krikštas, kunigas, litanija, pah onis «язичник», pekla «пекло», šventastis «таїнство», rojus, šėtonas, tradicė «трійця», velykos, vier a «віра». Переважна більшість із них увійшла до литовської мови після запровадження католицизму; б) назви, що позначають соціальні відносини, наприклад: dpekūnas «опікун», bdgočius «багатій», patamkas «нащадок», susiedas «сусід», ubagas «жебрак», vnūkas «онук» тощо; в) терміни адміністративно-державного життя, наприклад: dėkretas «закон», herbas, hetmonas «гетьман», majestotas «трон», mistras «учитель», parėdkas «порядок», paslas «посланець», stonas «стан, пост», sūdžia «суддя», tironds, triumfas, tronas «трон» тощо; г) терміни культурного життя, наприклад: arfa, choras, cimbolai, citra, knyga, pužonas «тромбон», triūba тощо; ґ) різні абстрактні поняття, 148 наприклад: čiastis «щастя», loska «милість», mūka «страждання», nodieja «надія», patiechd «втіха», strochas «страх», tūžma «страх, турбота». Рідше трапляються: а) назви рослин і живих істот, наприклад: alyva «маслина», asilas, aslyčia «ослиця», levas «лев», pelikonas «пелікан», radastas «шипшина» тощо; б) назви продуктів і матеріалів, наприклад: balsomas «бальзам», kodylas «ладан», marmoras «мармур», mira, siera, vynas тощо; в) назви предметів домашнього вжитку й одягу, наприклад: kubkas «келих», jupa, ploščius «плащ». Первинним джерелом слів більшості згаданих груп є латинська, грецька та германські мови. Семантика прикметників: Можна виокремити такі семантичні групи прикметників: а) психічна характеристика особи, оцінка морально-релігійного характеру, наприклад: griešnas, -a «грішний», pabažnas «богобоязливий», razumnas «розумний», viernas «віруючий» тощо. б) соціальне становище, наприклад: bagotas «багатий», biednas «бідний», liuosas «вільний», ubagas «жебрацький» тощо. в) душевний стан особи, наприклад: smūtnas «засмучений», spakainas «спокійний», šešlyvas «щасливий» тощо. г) фізична-фізіологічна характеристика, наприклад: kaliekas «каліка», patvarnas «потворний», čystas «чистий» тощо. ґ) інші поняття, наприклад: abehas «простий», noprosnas «непотрібний» тощо. Семантичні групи дієслів: а) слова на позначення психічної дії, наприклад: afierdoti «жертвувати», dvytis «дивуватися», dūmoti «думати», gordyti «зневажати», karytis «коритися», liūbyti «любити», metavoti(s) «каятися», tiesyti «втішати» тощо. б) дієслова активної дії, наприклад: brajyti «шаліти», budavoti «будувати», liečyti «лікувати», provyti «правити», mieruoti «вимірювати», koroti «карати», kryžiavoti «прибивати до хреста» тощо. в) слова на позначення абстрактної дії, наприклад: čėdyti «берегти», sūdyti «судити», pilndvoti «охороняти», šefavoti «керувати» тощо. в) дієслова на позначення процесу мовлення, наприклад: bliuznyti «говорити непристойності», dėkavoti «дякувати», kolioti «сварити, лаяти», rūgoti «дорікати» тощо. Висновки Найбільшу частину запозичень у пісеннику «Knygos nobažnystės» становлять слов’янізми (є лише кілька германізмів). Морфологічній адаптації запозичень властиві: 1. Типи відмінювання іменників залежать від м’якості кінцевого приголосного основи запозиченого слова. Найчастіше вони відмінюються за продуктивними типами відмінювання іменників литовської мови. Рід запозиченого слова — чоловічий або жіночий — зазвичай зберігається, передавання середнього роду варіюється. Іменники включаються до морфологічної системи литовської мови також за допомогою литовських суфіксів. Найпродуктивнішими суфіксами є -ys-tė, -imas, -ymas, -ybė. 149 2. Прикметники включаються до морфологічної системи литовської мови переважно шляхом флексійної адаптації. Похідних слів із суфіксами небагато. 3. Слов’янські суфікси прямих запозичень дієслів трансформувалися в подібні суфікси литовської мови або замінювалися литовськими суфіксами з тотожною функцією. Семантичний аналіз показує, що більшість запозичень становлять терміни, пов’язані з релігійною тематикою (іменники позначають конкретні й абстрактні предмети та явища, прикметники й дієслова — психічні характеристики особи або діяльність, що їх виражає). Часто трапляються також слова, що означають активну дію. Рідше зустрічаються назви рослин, тварин і матеріалів. ЗАПОЗИЧЕННЯ З ПІСЕННИКА «KNYGA NOBĄŻNYSTĖS» Резюме У статті досліджуються запозичення з пісенника литовських реформатів «Knyga nobąžnystės». У процесі морфологічної адаптації іменники найчастіше вводяться до продуктивних типів відмінювання литовської мови. Для прикметників характерна адаптація флексії. Слов’янські суфікси та префікси прямих дієслівних запозичень трансформуються в подібні суфікси й префікси литовської мови або замінюються литовськими суфіксами та префіксами, що мають подібні функції. Розглядаються також семантичні групи запозичень.