Regresyvinė balsių asimiliacija kretingiškių šnektose

LIETUVIŲ LEKSIKOS IR TERMINOLOGIJOS PROBLEMOS LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI. XXIX (1991) ЗОФІЯ БАБІЦКЕНЕ РЕГРЕСИВНА АСИМІЛЯЦІЯ ГОЛОСНИХ У КРЕТИНГСЬКИХ ГОВІРКАХ 1. Вступні зауваги*. Закон асиміляції голосних є дуже важливим явищем жмудського діалекту: на ньому ґрунтується навіть класифікація північножмудських піддіалектів — кретингських і тельшяйських (Girdenis, Zinkevičius, 1966, 142; Zinkevičius, 1978, 112–114; Grinaveckis, 1973, 13, 142–145, Girdenis, 1981, 42, 50). Асиміляцію голосних докладніше досліджено лише в тельшяйському та варняйському піддіалектах (Girdenis, 1962; Rokaitė, 1961; Vitkauskas, 1963, 1974; Skirmantas, Girdenis, 1972). Уважніші спостереження й експерименти показали, що асиміляція наявна також у говірках Кулів, Будриса та Дарбеная, які належать до північножмудського піддіалекту доунінінків-кретингців. У кретингському піддіалекті асиміляція голосних не така виразна, як у тельшяйському. Майже в усіх позиціях, де тельшяйці мають i, u (наприклад: одн. наз. vė̃nės «цвях», mõsės→musis «муха»: мн. знах. vinis «цвяхи», mùsis → musis «мух» Mžk¹), кретингці вимовляють закритіші ę, o і варіанти, пор. такі мінімальні пари: одн. наз. bẽtės → bitis «бджола»: мн. знах. bẽtis → bitis «бджіл»; теп. ч. одн. 1-ша ос. knę̃šǫ «колю»: 2-га ос. knęši «колеш»; мн. наз. rõgė «жито»: мн. род. rùg’ūm «жита»; теп. ч. одн. 1-ша ос. pl’ǫ.rpǫ→pliurpù «базікаю»: 2-га ос. pl’ǫ.rpi «базікаєш». У других прикладах пар голосні ę, o закритіші й вищого піднесення (щодо транскрипції див. с. 24). Тенденцію до асиміляції легко помітити й тоді, коли в кретингських говірках ę подовжується. Порівняймо: aš rė̃.šǫ → aš rišu «я шию»: to rė̃.ši «ти шиєш»; aš patę̃.ksǫ → aš patiksu «я сподіватимуся»: to patę̃.ksi «ти сподіватимешся»; drė̃.skes «розтріпана»: drį̃.skiṣ «розтріпаний»; žlė̃.be «жабка»: žl’į̃.bi «жаб’ячий»; spę̃.tres «іскри»: sp’į̃.tris «іскри». У цьому випадку перед голосним високого піднесення вимовляється дуже вузький напружений голосний, що нагадує літературне ė. У досліджуваних говірках цей голосний виразно дифтонгізований і досить схожий на дифтонг ie. Порівнюючи асиміляцію голосних у кретингському й тельшяйському піддіалектах, бачимо, що її основна відмінність полягає в тому, що в тельшяйському піддіалекті внаслідок асиміляції змінюється фонема, а в кретингських говірках виникають нові варіанти тієї самої фонеми — закритіші алофони e, o. Складається враження, що тельшяйці також могли пройти таку стадію (пор. Kazlauskas, 1969, 32), але згодом з певних причин замінили проміжні звуки чіткими. Якщо це припущення правильне, то явище асиміляції голосних у кретингських говірках має бути давнішим. * Авторка щиро дякує проф. A. Girdenis, який заохотив її написати цю статтю, а також надав багато цінних критичних зауважень, які вона намагається врахувати. 1 Скорочення назв населених пунктів такі самі, як в академічному «Словнику литовської мови». 15 № | Голосний | Обсяг складу | Позиція | Параметри | Pra F₁ 1 | ẹ | 6 | —C′ | x ± s | 345 ± 14 | | | | v | 4,14 | | | | ÷ | 330 ÷ 360 2 | ẹ | 11 | —C | x ± s | 400 ± 35 | | | | v | 8,45 | | | | ÷ | 380 ÷ 420 2. Методика дослідження. Записи кретингської говірки аналізували не лише на слух, а й досить широко застосовували інструментально-спектрографічний метод2. Цим методом досліджували акустичні особливості окремих голосних і дифтонгів, особливо позиційні варіанти фонем /ę/, /e/, /ọ/. Уперше було взято такий текст: ātē·t drẽ.s̃kis õntā, ātē·t drẽ.s̃kēs õntā, tūoki drẽški atvès, tūokę drẽškę atvès, tūokę drẽškę laūko, aš tum drẽšk’u laūko…* Удруге було вибрано такий текст: aš pẽlūs jeu alāus, aš patẽ·ks’o pūonams, ātē·t drẽ.s̃kis õntā, jeu nudrẽ.s̃ka Stāpuons, to palẽ·ksi vẽšūs, lāuk tuo plẽ.ke šētā, to pẽlis tuo alāus, ātē·t drẽškes õntā, to jeu pẽli šētā, jeu nuplẽ.ka Stāpuons, lāuk tuo žlẽ.bę šētā … Диктори3 читали тексти в магнітофон зі стверджувальною інтонацією. Під час дослідження текстів кулійської говірки один запис було зроблено в Аудіовізуальній лабораторії Вільнюського університету на магнітофон «Тембр» (швидкість стрічки 190,5 мм/с). Інший — у Каунасі, у квартирі, на магнітофон «Орбіта» (швидкість стрічки — 97,5 мм/с), із використанням спрямованого мікрофона MD-52-A. У Лабораторії експериментальної фонетики Вільнюського університету було знято динамічні спектрограми типу «Visible speech». Використовували спектрограф конструкції Каунаського політехнічного інституту KP1-69. Частотний діапазон спектрограм — 50—10000 Гц, швидкість стрічки 63,3 мм/с, час аналізу — 4 мс, часові мітки — 20 мс. Центри формант голосних і дифтонгів на спектрограмах вимірювали на початку, у середині та наприкінці мікрофільмів на зчитувальному апараті «Мікрофільм» з об’єктивом, ді- 2 Тексти рідної для авторки кулійської говірки, яка охоплює села Блідакі, Рейскі, Паалантіс, Ункурі та ін., цим методом досліджувала авторка цієї статті, а дарбенської говірки — А. Калнінайте. 3 Дикторами обрали двох чоловіків, які добре володіють своєю говіркою. * Про дифтонговий (ламаний) наголос (позначення) див. с. 24. 16 Таблиця 1 džia | Середина | Кінець F₂ | F₁ | F₂ | F₁ | F₂ 1830 ± 28 | 380 ± 28 | 1855 ± 29 | 400 ± 20 | 1855 ± 19 1,56 | 7,55 | -1,58 | 5,17 | 1,04 1800 ÷ 1860 | 350 ÷ 410 | 1820 ÷ 1825 | 380 ÷ 420 | 1835 ÷ 1875 1725 ± 60 | 445 ± 35 | 1780 ± 60 | 465 ± 35 | 1725 ± 50 3,54 | 7,95 | -3,2 | 7,16 | 3 1685 ÷ 1765 | 420 ÷ 465 | 1745 ÷ 1815 | 445 ÷ 485 | 1690 ÷ 1760 десятикратно. На спектрограмах тривалість вимірювали за часовими мітками. Під час вимірювання записували порядковий номер середнього фільтра формант або двох сусідніх фільтрів, який згодом за спеціальною таблицею переводили в герци (Hz). Таким чином було виміряно й досліджено понад 200 спектрограм. Після виконання всіх вимірювань обчислено такі статистичні параметри: середнє арифметичне (x̄), дисперсію (S²), стандартне відхилення (s), 95% довірчий інтервал (÷), коефіцієнт варіації (v). Значущість результатів оцінено за критерієм Стьюдента (Урбах, 1975). Усі параметри й критерії обчислено за формулами, наведеними в книзі (Урбах, 1964, 131—133, 166—171). 3. Результати спектрографічного дослідження 3.1. Голосний e «i» Таблиця 1 показує досить виразну асиміляцію голосного ę — одн. наз. žlė.bis «žlibis»: одн. род. žlė.bę «žlibio». Під час обчислень було відкинуто дані форм із k (drė.skis: drė.skę), оскільки було помічено, що м’які приголосні k’, š’ модифікують якість голосного ę. Довірчі інтервали других формантів не перетинаються ані на початку, ані в середині, ані наприкінці. Різниця між інтервалами найбільша наприкінці. Таблиця 2 також показує асиміляцію напівдовгого наголошеного голосного ę до «i». Тут порівнюються такі приклади: голосний ę — одн. наз. drė.skis «driskis» і ę мн. наз. drė.skes «driskės». Бачимо, що найбільша різниця між довірчими інтервалами других формантів спостерігається на початку — 105 Hz, значно менша в середині — 65 Hz, а наприкінці вона ще більше зменшується. Ці статистично значущі результати також свідчать про досить виразну дифтонгізацію голосного ę, яка в кретингській говірці виникла внаслідок м’якості приголосних. Початок голосного, що нагадує i, легше узгоджується з цією м’якістю. 2. Lietuvių kalbotyros klausimai 29 t. 17 Порядковий номер Голосний Обсяг складу Позиція Параметри Передній ряд F1 1 ę 6 — C’i x ± s 430 ± 19 v 4,5 ÷ 410 ÷ 450 2 ę 6 — C’e x ± s 435 ± 39 v 7,1 ÷ 400 ÷ 470 Порядковий номер Голосний Обсяг складу Позиція Параметри Перед F1 1 ę 6 — C’i x ± s 360 ± 56 v 15,7 ÷ 300 ÷ 420 2 ę 9 — C’e x ± s 355 ± 53 v 14,75 ÷ 310 ÷ 400 3 ę 8 — Ca x ± s 400 ± 60 v 15 ÷ 350 ÷ 450 18 2 lentelė середина Середина Кінець F₂ F₁ F₂ F₁ F₂ 2250 ± 67 425 ± 18 2275 ± 38 445 ± 14 1900 ± 65 2,98 4,27 1,7 3,2 3,42 2180 ÷ 2320 405 ÷ 445 2235 ÷ 2315 430 ÷ 460 1920 ÷ 2060 2030 ± 42 430 ± 19 2095 ± 69 445 ÷ 27 1925 ± 44 2,0 4,5 3,29 6,2 2,3 1985 ÷ 2075 410 ÷ 450 2020 ÷ 2170 415 ÷ 475 1880 ÷ 1970 Таблиця 3 середина Середина Кінець F₂ F₁ F₂ F₁ F₂ 1805 ± 45 355 ± 31 1875 ± 62 375 ± 33 1840 ± 88 2,49 8,7 3,3 8,96 8,4 1755 ÷ 1850 320 ÷ 390 1810 ÷ 1940 340 ÷ 410 1750 ÷ 1930 1790 ± 49 380 ± 55 1845 ± 52 395 ± 60 1815 ± 95 2,75 14,5 2,8 15,3 5,24 1750 ÷ 1830 330 ÷ 425 1800 ÷ 1890 345 ÷ 445 1735 ÷ 1895 1590 ± 65 470 ± 39 1675 ± 35 470 ± 63 1590 ± 48 4,14 8,4 2,12 13,5 3 1535 ÷ 1645 435 ÷ 500 1645 ÷ 1705 415 ÷ 525 1550 ÷ 1630 2* 19 Насправді м’якість і твердість приголосних значно модифікують спектр голосних. Перед м’яким приголосним голосний набуває вищого тембру (Girdenis, Kubiliūtė-Kliukienė, 1982, 36). Різницю між асимільованим і неасимільованим голосним особливо добре помітно, коли після останнього йде твердий приголосний, пор. žļė.bis «žlibis»: apžļė.bęs «apžlibęs»: apžļė.ba «apžlibo», drė.s kis «driskis»: drė.skęs «driskęs»: nudrė.ska «nudrisko». У третіх прикладах пар голосний ę дуже нагадує російський э або східнолитовський ė, що вживається після стверділого l. Відрізняється навіть вимова приголосних. У тому разі, коли в закінченні є голосний високого підняття, приголосний перед ę буває виразно м’яким. Дуже незначно пом’якшується приголосний перед ę, що стоїть перед голосними типу ę. А зовсім твердим приголосний буває перед ę, що стоїть перед твердим приголосним, пор. spē.tris «spitris», spē.tres «spitrės»: spę.tra «spitro». У таблиці 3 наведено результати обчислень, отримані після вимірювання спектра короткого голосного ę «i» у таких словах, як drė.skis «driskis», trė.dis «tridis», у другій формі — drė.skę «driskio», trė.dę «tridžio», у третій — nudrė.ska «nudrisko», sotre.da «sutrido». Значущі статистичні результати отримано під час порівняння довірчих інтервалів других формант у першому (1755 Hz, 1810 Hz, 1750 Hz) і третьому (1535 Hz, 1645 Hz, 1550 Hz) або в другому (1750 Hz, 1800 Hz, 1735 Hz) і третьому рядках. Очевидну асиміляцію голосного ę «i» у кулишській говірці показано на графіку, де на вертикальній осі позначено частоту спектрограм (Hz), а на горизонтальній — точки центрів формант: на початку, посередині й наприкінці. Для графіка використано дані кількох випробувань, усереднені після підрахунку. Довірчі інтервали кривої A: Поч. — 1962±47; Сер. — 2002±43; Кін. — 1865±57; кривої B — Поч. — 1848±50; Сер. — 1906±60; Кін. — 1822±64; кривої C — Поч. — 1590±65; Сер. — 1675±35; Кін. — 1590±48. Асиміляція голосного ę «i». A — ę — C’i; B — ę — C’e; C — ę — Ca Асиміляція голосного ę «i» наявна і в дарбенайській говірці. Особливо значущі результати спектрографічного дослідження отримано під час порівняння голосного ę «i» в позиціях перед голосними переднього й заднього ряду. Довірчі інтервали другої форманти голосного ę «i», що стоїть перед голосним переднього ряду, такі: на початку — 2540 Hz, посередині — 2300 Hz, наприкінці — 2250 Hz, тоді як перед голосним заднього ряду отримано значно менші результати: на початку — 2170 Hz, посередині — 1870 Hz і наприкінці — 1970 Hz (Kalniūtė, 69). 20 Описані тут закономірності асиміляції голосного ę «i» простежуються під час відмінювання слів: rė.štę «rišti», bętęs ~ bitis «bitė», trę.dis «tridis». 1. Теперішній час Майбутній час 1a. Куліай Дарбенай Куліай Дарбенай 1a. rėšǫ rešo re.šo rė.šu 2a. rėši riši rė.ši rė.ši 3a. rėš reš reš reš 2.⁴ Однина Множина V. bętęs trę.dis bįę.tis trędē K. bętęis trę.de bęt’ū’m trįę.d’u N. bętęi tręđ’ōu bętįms trędēms G. b’įę.ti trįę.di bętis tręd’ūs Įn. bętę tręd’ō bętęmis trędēs Vt. bętīē trędīe bętīēs tręd’ūs Особливо виразною є асиміляція дифтонга ęi «ie» у складах, які в літературній мові ненаголошені, а в досліджуваних говірках іноді отримують відтяжний наголос, наприклад: kvęitis «kvietys»: sǫ kvęit’ǫ; rėibībę «riebybė»: rėibōs «riebius»; stęipis ~ stie pies «stiebiesi»: stęibōus ~ stiebos «stiebuosi». Асиміляцію дифтонга ęi «ie» полегшує вплив другого компонента: адже навіть у таких словах, як kęimę «kieme», kęim’ā «kiemai», голосний ę і без того вужчий, ніж, наприклад, у kę.rmes ~ kirmis «kirmėlė», pę.rmā «pirma». 3. Однина Множина Куліай Дарбенай Куліай Дарбенай V. kvęitis kvītis kvęitē kvītē K. kvęitę kvęitę (kvīti) kvęit’ū’m kvīt’ū N. kvęit’ōu kvęit’ōu kvęitēms kvęitēms G. kvęiti kvęiti kvęit’us kvīt’us Įn. sǫ kvęit’ō sǫ kvęit’ō sǫ kvęitēs sǫ kvęitēs Vt. kvęitīē kvęitīē kvęit’ūs kvīt’ūs Варіювання алофонів голосного ę «i» у кретингській говірці має не лише спільні, а й деякі відмінні риси. У дарбенайській говірці вживається короткий į перед вокалізмом типу i, наприклад: bītims «bitėms», kiši «kiši», riši «riši». У кулишській говірці вимовляється трохи ширший алофон типу ę. 3.2. Голосний ę «e» У кретингській підговірці помічено також асиміляцію голосного e. Порівняймо такі пари в кулійській говірці: одн. знах. s’ēni «старого», ēžī «їжака»: sēnę «стару», ēžę «їжачиху», одн. наз. gerē.snis «кращий»: одн. род. gerē.snę «кращого», одн. знах. vaik’ēli ~ 4Тут наведено парадигми кулійської говірки. 21 Порядк. № | Голосний | Обсяг складу | Позиція | Параметри | Початок | F₁ 1 | i̇e | 10 | – C′i | x ± s | 400 ± 28 | | | | v | 7,1 | | | | – | 380 ÷ 420 2 | e | 10 | – Cọ | x ± s | 430 ± 40 | | | | v | 9 | | | | ÷ | 400 ÷ 460 vaikelį «хлопчика», одн. род. vaikelę «хлопчика». Перед голосними верхнього підняття вимовляється дифтонгоїд, який значно нагадує літературномовний дифтонг ie. Це підтверджують також результати спектрографічного дослідження голосного e, наведені в таблиці 4. Голосний e досліджували в таких парах: mi̇e.di «дерево (знах.)»: mėde «дерева (род.)»; pi̇ė.ti «плече (знах.)»: pėte «плеча (род.)»; vaikė.li «хлопчика (знах.)»: vaikelė «хлопчика (род.)»; lapiė.li «листочок (знах.)»: la-pėlė «листочка (род.)». Найбільша різниця довірчих інтервалів других формант асимільованого й неасимільованого e припадає на початок вимови голосного: 1760 Гц: 1615 Гц; наприкінці вимови голосного вона зовсім незначна. Досить вагомі дані про асиміляцію голосного e у дарбенайській говірці отримала А. Калнюйте. Довірчі інтервали других формант асимільованого голосного e: на початку — 2330 Гц; посередині — 2270 Гц; наприкінці — 2110 Гц; неасимільованого — на початку — 2140 Гц; посередині — 1990 Гц; наприкінці — 1910 Гц (Kalniūtė, 78). Статистично значущі результати показують, що в дарбенайській говірці форманти голосного e перед голосними типу i та e розташовані на різних рівнях. У кретингіських говірках голосний е, як і ę, має кілька виразних варіантів: перед твердим приголосним вимовляється дуже відкритий ɛ, наприклад: майб. 1-ї ос. одн. 1а. ne.šo ~ nėšu «нестиму», nume.so ~ numėsu «скину». Перед приголосним, що стоїть перед голосним типу ę, вимовляється е, подібний до е літературної мови, наприклад: numė.tės «скинувши», nutė.pės «витерши». Вузький ę, що нагадує короткий міжнародний ę (nėši «неши», gėri «ґери», kėpi «кепі»), і виразно дифтонгізований i̇e (numė.si «нумесі», nuti̇e.psi «нутепсі») вживаються, коли в закінченні є голосний високого підняття. Довгий ę (grėžo ~ grėžų «ґрєжу», grė.šo ~ grėšu «ґрєшу») відрізняється від вузького, напруженого ę, що стоїть перед вокалізмом типу і (grėži «ґрєжи», grėši «ґрєши»). Для досліджуваних говірок характерна ієрархія алофонів асимільованого голосного е: i̇e, ę, ę тощо. 22 Таблиця 4 дження | Середина | Кінець F₂ | F₁ | F₂ | F₁ | F₂ 1810 ± 65 | 495 ± 69 | 1750 ± 71 | 580 ± 69 | 1695 ± 80 3,6 | 14 | 4 | 12 | 4,7 1760 ÷ 1860 | 440 ÷ 545 | 1695 ÷ 1805 | 530 ÷ 630 | 1635 ÷ 1755 1700 ± 116 | 545 ± 58 | 1690 ± 72 | 605 ± 71 | 1665 ± 53 6,86 | 10,75 | 4,26 | 11,8 | 3,2 1615 ÷ 1785 | 500 ÷ 585 | 1640 ÷ 1740 | 555 ÷ 655 | 1625 ÷ 1705 Подібно розподіляються твердість і м’якість приголосних: перед голосними типу ε приголосний цілком твердий, перед e — трохи пом’якшений, перед голосними типу ę або ‘e — цілком м’який. 3.3. Голосні o та „u“ Спостереження підтверджують, що в кретингіській говірці асимілюються також голосні типу u. Найбільше асиміляції зазнають дифтонги oi < ui, ou < uo, уживані в ненаголошеному складі, що отримав наголос, перенесений із наголошеного закінчення. Це підтверджують парадигми 4 і 5: kộudis ~ Kuodys, trộikis ~ Truikys (прізвища). 4. Однина Множина Куліай Дарбенай Куліай Дарбенай Н. kộudãs kộudãs kộudė kộudė Р. kộudę kộudę kộud’ù’m kộud’ū Д. kộud’ộu kộud’ộu kộudėms kộudėms З. kộudi kộudi kộud’ūs kộud’ūs Ор. sộ_kộud’ộ sộ_kộud’ū sộ_kộudė·s sộ_kộudės Кл. kộudi kộudi 5. Однина Множина Куліай Дарбенай Куліай Дарбенай Н. trộikis trộikīs trộikė trộikė Р. trộike trộike trộik’ū’m trộik’ū Д. trộik’ộu trộik’ộu trộikėms trộikėms 23 З. trọikì trūikì trọik’ùs trūik’ùs Ор. sò_trọik’ò sò_trọik’ù sò_trọikēs sò_trọikēs Кл. trọikì trūikì trọikē trūikē Результати спектрографічного дослідження в Дарбенайській говірці засвідчили безсумнівну тенденцію до асиміляції голосного типу u. Наприклад, під час дослідження голосного типу o, що стоїть перед голосними верхнього піднесення, отримано такі довірчі інтервали других формантів: на початку — 1400 Hz, посередині — 1310 Hz, наприкінці — 1370 Hz, а в позиції — Ce — ці результати становлять на початку — 1390 Hz, посередині — 1250 Hz, наприкінці — 1240 Hz (Kalniūtė, 81). Асиміляцію голосного u помічено також у таких парах слів: jōukà „жарти“: jōukū·m „жартів“; pōrvà „багнюки“: pō·rvū·m „багнюк“; kōtà „кути“: kōtū·m „кутів“; jōudà „чорна“: jōudībė „чорнота“; trōpō „потроху“: trōpiēs „трупи“ тощо. Асиміляція незначна, коли голосний подовжився після давнього наголосу, наприклад, skọ·si „будеш чесати“: skọ·sęs „чешеться“, ọ·tis ~ utys „воші“: ọ·tęs; krọ·pis → krupis „не виростає“: krọ·pęs ~ krupės „ропухи“. Дуже незначна різниця між асимільованим і неасимільованим голосним відчувається тоді, коли в закінченні є короткий наголошений голосний верхнього піднесення, наприклад, одн. наз. ọ·tęs ~ utis: мн. род. ọ·tis ~ utis „воша“. 4. Висновки 1. У кретингській говірці недифузні голосні типу e та e мають такі виразні варіанти: a) Перед голосними високого підняття та м’якими приголосними ці голосні дуже закриті, дифтонгоподібні за природою — ẹ, īe. b) Перед твердими приголосними вимовляються значно відкритіші голосні типу e, що нагадують російський звук э. c) Перед пом’якшеними приголосними та в інших позиціях (наприклад, перед e та e) вимовляються голосні типу ẹ, e. 2. Асиміляція характерна також для голосних типу u та дифтонгів, до складу яких входять ці голосні. 3. Висновки аудитивних спостережень підтверджує спектрографічний експеримент. У першому випадку (a) голосні ẹ та e мають значно вищу другу форманту, ніж у третьому (c) і особливо в другому (b) випадку. Примітки. Через брак знаків у деяких місцях асимільовані голосні типу e, o позначено лише як e, o, а не вужчими (із двома крапками внизу). *Друкарня позначила циркумфлексну інтонацію дифтонгів au, ou, ie, uo не на обох компонентах, а лише на першому LITERATŪRA Girdenis A. Balsių asimiliacijos reiškiniai Tirkšlių tarmėje || Kalbotyra, 1962. T. 4. P. 141—150. Girdenis A., Zinkevičius Z. Dėl lietuvių kalbos tarmių klasifikacijos || Kalbotyra, 1966. T. 14. P. 139—147. 24 Girdenis A. Hierarchinė šiaurės žemaičių tarmės klasifikacija || Baltistika, 1981. T. 17(1). P. 42—51. Girdenis A., Kubiliūtė-Kliukienė R. Regresyvinis priebal­sių palatalizacijos poveikis balsių spektrui šiaurės žemaičių tarmėje || Kalbotyra, 1982. T. 33(1). P. 30—37. Grinaveckis V. Žemaičių tarmių istorija (fonetika). V., 1973. Kalniūtė A. Darbėnų šnektos prozodija ir vokalizmas. Diplominis darbas. V., 1978. Kazlauskas J. Dėl baltų *ei ir *o lietuvių žemaičių tarmėse || Baltistika, 1969. T. 5(1). P. 29—35. Rokaitė B. Kai kurie nauji žemaičių tarmių fonetikos dalykai || Lietuvių kalbotyros klausimai, 1961. T. 4. P. 149—153. Skirmantas P., Girdenis A. Progresyvinė balsių asimiliacija pietinėse „dounininkų“ šnektose || Kalbotyra, 1972. T. 2(4). P. 91—96. Vitkauskas V. Dėl regresyvinės balsių asimiliacijos kai kuriose šiaurės rytų žemaičių dūnininkų tarmėse || Lietuvių kalbotyros klausimai, 1963. T. 6. P. 269—273. Vitkauskas V. Nauji regresyvinės balsių asimiliacijos veikimo faktai Kuršėnų šnektoje || Kalbotyra, 1974. T. 26(1). P. 81—85. Zinkevičius Z. Lietuvių kalbos dialektologija. V., 1978. Урбах Б. Ю. Биометрические методы. М., 1964. Урбах Б. Ю. Статистический анализ в биологических и медицинских исследованиях. М., 1975. 3. БАБИЦКЕНЕ РЕГРЕССИВНАЯ АССИМИЛЯЦИЯ ГЛАСНЫХ В КРЕТИНГСКИХ ГОВОРАХ Резюме В статье исследуется регрессивная ассимиляция (гармония) гласных в кретингских говорах. В результате субъективных и объективных методов фонетического исследования было установлено, что перед гласным верхнего подъема произносится очень узкий напряженный гласный, напоминающий i литературного языка. Это различие особенно ярко выражено в позиции перед твердым согласным, ср. ž̇i̇.bis ~ ži̇bis букв. „слепец“: apž̇lē.bes ~ apž̇lēbęs букв. „ослепнувший“; apž̇lē.ba ~ apž̇libo букв. „ослеп“; drė̇.skis ~ driskis букв. „босая“; drė̇.skes ~ driskes букв. „босики“; nudrė̇.ska ~ nudrisko букв. „раздиралась“. В словах apž̇lē.ba, nudrė̇.ska гласный ẹ в кретингских говорах напоминает русский э, или гласный, употребляемый в восточных говорах литовского языка после твердого l. Выявлено, что в кретингских говорах недиффузные гласные типа ẹ и e имеют три четко выраженные варианта: а) перед гласными верхнего подъема и мягкими согласными эти гласные произносятся закрыто и несколько дифтонгизируются; б) перед твердыми согласными встречаются более задние варианты, несколько напоминающие русское э; в) перед смягченными согласными, за которыми следуют гласные типа ẹ, e, произносятся ẹ, e. Ассимиляции подвергаются и гласные типа ø, а также дифтонги, первым компонентом которых являются исследованные гласные. Результаты аудитивного наблюдения подтверждаются данными спектрографического анализа. В подавляющем большинстве случаев в позиции (а) вторая форманта F₂ гласных ẹ и e находится в более высокой зоне частот, чем в позиции (в) и в особенности — (б). Если сравнить ассимиляцию гласных в кретингских и тельшяйских говорах, то основное их различие заключается в том, что в тельшяйских говорах в результате ассимиляции изменяется фонема, а в кретингских появляются новые варианты той же самой фонемы. 25