Spalvos sąvoka ir pavadinimai lietuvių kalboje

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXVI (1996) LIETUVIŲ KALBA: TYRĖJAI IR TYRIMAI Irena ANDRIUKAITIENĖ ПОНЯТТЯ КОЛЬОРУ ТА ЙОГО НАЗВИ В ЛИТОВСЬКІЙ МОВІ Колір — складне явище матеріального світу, яке цікавить багато галузей науки. Фізика досліджує енергетичну природу кольору, хімія — залежність кольору органічних сполук від їхньої будови, фізіологія — здатність органів зору розрізняти світлові хвилі різної довжини, біологія — вплив кольору на організми тварин і рослин, психологія — психічні процеси, пов’язані зі сприйняттям кольорів видимого світу тощо (LTE 1983: 322, 326). Такі широкомасштабні наукові дослідження кольорів допомагають виявити зв’язок між матеріальним явищем, що оточує людину, і психофізіологічними процесами, які відбуваються в ній. Завдяки цьому зв’язку набувається досвід духовного світу, який уже реалізується в мові. Численні лінгвістичні дослідження назв кольорів у різних аспектах показали, що в багатьох мовах світу: 1) спектр кольорів поділяється неоднаково; 2) кольори неточно сприймаються й називаються; 3) існують різні системи назв кольорів та їхніх значень; 4) у вживанні назв конкретних кольорів є певні закономірності. Дані порівняльного мовознавства, коли зіставляються лексеми на позначення конкретного кольору, загалом не суперечать цим спостереженням. У світі є багато мов, у яких немає слів для позначення кольору, натомість є слова для опису темряви й текстури або темного й світлого. Щоб назвати конкретний колір, такі мови обирають той чи інший природний об’єкт; наприклад, про жовтий кажуть, що це колір сонця тощо. У деяких мовах є слова лише для позначення чорного й білого або чорного, білого й червоного кольорів. Є також мови, у яких існує по кілька десятків назв для опису масті худоби, але не названо основних кольорів спектра тощо. Ф. Шемякін, подавши колір та його загальну характеристику й спираючись на дані різних дослідників, стверджує, що неназивання в мові того чи іншого кольору або його відтінку ще не означає, що народ цього кольору (відповідно, відтінку) не знав або не розрізняв. Просто про колір дуже часто говорили через конкретний предмет, який мав цей колір, наприклад: кольору землі, горіха, бузку, моху тощо. Крім того, у тій чи іншій мові сам колір виділяється лише завдяки властивим її носіям нюансам колірного відчуття або навіть досить значним відмінностям у сприйнятті кольорів (Шемякин 1960: 5—47). У найбільшому компендіумі індоєвропейської лексики — праці Т. Гамкрелідзе та В. Іванова «Індоєвропейська мова і індоєвропей- 162 ці» — немає окремого розділу, присвяченого аналізу назв кольорів. Автори згадують назви кольорів лише в контексті металів. На їхню думку, кожен метал називається за характерним кольором; наприклад, назва золота в деяких мовах — англ. Gold, нім. Gold, латис. zelts — пов’язується з і.-є. коренем *ghel- «жовтий»; і.-є. корінь *reudh- пов’язується з назвою міді червоного кольору тощо (Gamkrelidze, Ivanov 1984: 710—714). Звичайно, іноді важко сказати, чи могли конкретні назви кольорів виникнути від особливостей забарвлення металу, чи, навпаки, ознака кольору була суттєвою характеристикою під час найменування цього тіла, матеріалу. Виникнення абстрактного поняття кольору дослідники найчастіше пов’язують «із розвитком науки та її потреб, а також виготовлення фарб і техніки фарбування» (Malinauskienė 1983: 101). Наприклад, вважають, що польське czerwony «червоний», російське червѣнь «те саме» та деякі інші слов’янські слова на позначення червоного кольору мають той самий корінь, що й російське червей «кошеніль». Адже з певних видів цих комах (щитівок) добували червоний барвник — кармін (Uspenskij 1967: 284—285). У сучасній литовській мові поняття кольору виражається словом spalva (LKŽ XIII 315), яке є спільним утворенням східнобалтійських, тобто литовської та латиської, мов. На думку Я. Покорного, основу цьому слову, ймовірно, дав праіндоєвропейський дієслівний корінь *(s)p(h)el-, що означає активну дію — «розколювати, відколювати, відривати, виривати», від якого за допомогою суфікса ų утворено іменник *spalvā (Pokorny 1959: 985—986). Додаткові дані щодо семантики *(s)p(h)el- навів В. Урбутіс, аналізуючи значення та походження латиського прикметника spalgs. Поряд із коренем *(s)p(h)el- «розколювати» він подав варіант кореня *(s)p(h)el-g зі значенням «сяяти, блищати, мерехтіти» (Urbutis 1981: 180—184). У латиській мові слово spalva означає «перо, шерсть тварини». І саме це значення слова spalva, імовірно, є давнішим. Однак і в латиській мові слово spalva у певних випадках уживається у значенні «колір», коли йдеться про забарвлення птахів, худоби та звірів (Zinkevičius 1984: 337; Sabaliauskas 1990: 180; 1994: 269). Подібних аналогій, коли слово означає і конкретний об’єкт, і колір, у литовській та латиській мовах є ще чимало. Це доводить, що одному й тому самому слову може бути властиве співіснування двох різних значень. Наприклад, значення «колір» мають латиське слово plauka і литовські слова plaukas (LKŽ X 91), šerys (LKŽ XIV 654), пор.: Kumeļš tumši dzeltena plauka ME III 324; Bēro plauko žirgelis, blizga tvaska balnelis LTR (Lnkv); Koks atjos bernelis, koks žirgo šerėlis (d.) Pin. Сполучною ланкою між давнім значенням слова spalva «перо» та новішим «видимий світловий тон» могло бути те, що конкретні об’єкти мають характерні колірні ознаки (і перо, і шерсть, і щетина бувають різних відтінків і тонів — можуть сяяти, блищати, переливатися, виблискувати тощо). Семантичні паралелі, що стосуються зв’язків зі значенням «колір», можна знайти в різних мовах. Як свідчать етимологічні матеріали, семантичним підґрунтям «кольору» в деяких мовах також є об’єкти, що мають колірні ознаки, наприклад, квітка, 163 dažai ir pan. (Malinauskienė 1983: 102–108 ir ten pateiktą bibliografiją). Akademiniame ”Lietuvių kalbos žodyne” užfiksuotos 3 žodžio spalva reikšmės: 1) regimas šviesos tonas; 2) išraiškos priemonė (ppr. pl. prk.); 3) vienų iš keturių kortų figūrų (LKŽ XIII 315). J. Laučiūtė ”Slavų kalbų baltizme žodyne” pateikia V. Nemėčenkos, tyrusio Lietuvos rusų tarmių lituanizmus, užfiksuotą žodį spalvos reikšmę ”pėstukiniai dažai”. Ją turi ir lietuvių žemaičių bei rytų aukštaičių šnektos (Laučiūtė 1982: 90–91). Tai būtų 4-oji dabartinio lietuvių kalbos žodžio spalva reikšmė. Хоча аналізоване слово, здається, не зафіксоване в давніх литовських писемних пам’ятках, деякі ономастичні дані свідчать, що воно існувало й у давніші часи, пор. річку Spálvė, Spálvė (права притока Дубиси) (Vanagas 1981: 311). Латвійський гідронім того самого кореня Spalvene Я. Ензелін порівнює з латв. spalvů «перо» (Feder) і, спираючись на Я. Геруліса, зі згаданою литовською назвою річки Spálvė (Endzelīns 1980: 177). Первісне значення могло бути «блискучий, сяйливий, мерехтливий». Давність цього кореня засвідчують прізвища з різних місцевостей Литви: Spalvis, Spalvys та ін. (LPŽ 1989: 780–781). Коли слово spalva, яке нині має чимало похідних, — atspalvis (LKŽ I 431), bespalvis (LKŽ I 781), spalvėti, spalvìnas, spalvỳnas, spalvìngas (LKŽ XIII 315), spalvònis, spalvìnti, spalvótas, spalvóti (LKŽ XIII 316), spalvuota (LKŽ XIII 317) та ін., почало вживатися в абстрактному значенні, важко сказати, оскільки історичного словника литовської мови немає. Можливо, це сталося приблизно тоді ж, коли й у латиській мові слово krāsa поширилося у значенні «колір» під впливом російської мови; на думку К. Каруліса, це відбулося в другій половині XIX ст. (Karulis 1992 (II): 418). Рідше значення «колір» у литовській мові мають також слова: dãžas, яке найчастіше вживають жемайти (LKŽ II 344), niúodažalas, niúodažė (LKŽ VIII 913), пор.: Веселка різнобарвна, світла, ясна Жем; Після дощу вся барва зійшла Bt; Твою червону барву вже стерло зі сукні Nč; Фіолетова барва rs.; žiedas (LKŽ K; Lyberis 1981: 386), пор.: Якого кольору квітка Kp, Ds, Jn; Пошивши сорочку з льону одного кольору NS 995; Папськими розпорядженнями їм заборонили продавати й фарбувати будь-якою барвою A. Baran; На святкуванні веселих пам’яток, що звеселяють наші душі, святкове вбрання буває зеленого кольору A. Baran; У Паневезькому повіті кажуть: у який колір пофарбував нитки? TS 1897, 36. Поки слово spalva в литовській мові не почало вживатися в абстрактному значенні, цю функцію виконувала також запозичена лексика: barvà, пор. польськ. barwa, відоме в цій мові з XV ст. і запозичене із середньоверхньонімецького varwe (Slawski 1952–1956: 28), borvà, burvà (LKŽ I 673, 796, 1204), bormà (LKŽ 1941 I 673): Оце є barwa W. Christaus DP 528₄₁–₄₂; від деяких борв і частково живих істот, які є квітами природиio природжених DP 332₃₇–₃₈ (у Постиллі М. Дауґши форма barva вжита 1 раз, а borva та інші її відмінкові форми — 5 разів); Якого кольору хочеш шапку? Kal; Цьогоріч колір льону непоганий Kp; Одяг однотонний, тобто одного кольору J; З однієї барви вона пошила собі куртку й спідницю, тобто одного кольору J; пор. також barvička так званої Постиллі Якуба Моркунаса 1600 р. (польськ. 164 barwička) «фарби для обличчя»: Купуючи сережки, вінки, брошки, стрічки, фарби для обличчя та інші речі MP III 37 (LKŽ I 673); párbas, пор. нім. Farbe, нім. діал. farw; новіше (ніж barva з нім. varwe) польське запозичення farba (Sławski 1952—1956: 28); знаходимо його у словниках Філіпа Руїгіса (1747 р.) та Ф. Нессельмана (1851 р.) (LKŽ IX 408); варіанти párva, párvas (LKŽ IX 439): На небесній смузі є всілякі кольори Prk; Найбільше мені подобається синій колір K II 19; koleris, kolerius, пор. польськ. kolor (LKŽ VI 310); mostis, mõstis, пор. білорус. маць, польськ. maść (LKŽ VIII 359): «Якщо купуватимеш, то вибери, щоб було в одній mõstis (однакового кольору) Btr; varsà, plg. brus. ворса (Būga 1959: 217; LKŽ K): Lino žiedo varsõs dalgis Kv; šis žodis reikšme ”vilnų kuokštas” užfiksuotas jau pirmajame lietuvių kalbos žodyne — K. Sirvydo ”Dictionarivm trivm lingvarvm” (SD³ 123). Огляд розвитку назв поняття «колір» та їхніх значень підтверджує, що як у дійсності, так і в мові пізнання явищ і їх найменування відбуваються шляхом переходу від конкретних предметів до появи абстрактних понять. Отже, існує безпосередній зв’язок між предметами й явищами, які реально існують у людському оточенні, та словами й поняттями, що дають змогу абстрагувати ознаки конкретних об’єктів у процесі мовлення й мислення. ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА B ū g a K. 1959: Rinktiniai raštai 2, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla. E n z e l ī n s J. 1980: Darbu izlase 3, 2, Rīga: Zinātne. G a m k r e l i d z ē T. V., I v a n o v V i a č. Vs. 1984: Гамкрелидзе Т. В., Иванов Вяч. Вс. Индоевропейский язык и индоевропейцы 2, Тбилиси: Издательство Тбилисского университета. K a r u l i s K. 1992: Latviešu etimoloģijas vārdnīca 2, Rīga: Avots. L a u č i ū t ē J. 1982: Лаучюте Ю. А. Словарь балтизмов в славянских языках, Ленинград: ”Наука”. Ленинградское отделение. LKŽ I—XVI: Словник литовської мови 1—16, Vilnius 1941—1945; 2-ге вид. 1—2, 1968—1969. Скорочення назв джерел і населених пунктів, наведені після прикладів, такі самі, як у LKŽ. Картотека «Словника литовської мови» LPŽ 1989: Lietuvių pavardžių žodynas 2, Vilnius: Mokslas. LTE 1983: Lietuviškoji tarybinė enciklopedija 10, Vilnius: Vyriausioji enciklopedijų redakcija. M a l i n a u s k i e n ē N. 1983: Žodžių, išreiškiančių spalvos sąvoką, semantikos raida senovės graikų kalboje. — Kalbotyra 34(2), 101—108. ME: K. M ü l e n b a c h a Latviešu valodas vārdnīca. Redigējis, papildinājis, turpinājis J. E n d z e l ī n s 1—4, Rīga, 1923—1932. P o k o r n y J. 1959: Indogermanisches etymologisches Wörterbuch, Bern und München: Francke Verlag. S a b a l i a u s k a s A. 1994: Iš kur jie?: Pasakojimas apie žodžių kilmę, Vilnius: Lietuvių k. inst. S a b a l i a u s k a s A. 1990: Lietuvių kalbos leksika, Vilnius: Mokslas. 165 SD³: Dictionarium trium linguarum... Constantino Sz... Tertia editio... Vilnae... 1642. Перший словник литовської мови, Вільнюс, 1979: Mokslas, 568, 882). Sławski F. 1952—1956: Słownik etymologiczny języka polskiego 1, A—J, Краків: Видання Товариства любителів польської мови. Šemiakin F. 1960: Шемякин Ф. Н. К вопросу об отношении слова и наглядного образа (цвет и его названия). — Известия Академии педагогических наук РСФСР 113: Мышление и речь, Москва: Издательство академии педагогических наук РСФСР. Urbūtis V. 1981: Baltų etimologijos etiudai, Vilnius: Mokslas. Uspenskij L. 1967: Успенский Л. Почему не иначе? Москва: Издательство ”Детская литература”. Vanagas A. 1981: Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas, Vilnius: Mokslas. Zinkevičius Z. 1984: Lietuvių kalbos istorija 1, Vilnius: Mokslas. ПОНЯТТЯ ТА НАЗВИ КОЛЬОРУ В ЛИТОВСЬКІЙ МОВІ Резюме У статті розглядаються поняття та назви кольору в литовській мові, пояснюється розвиток їхніх значень. Підтверджується, що пізнання й найменування явищ як у дійсності, так і в мові рухається від конкретних предметів до виникнення абстрактних понять. Абстрактне значення «видимий світловий тон» сучасного литовського слова spalva «колір», очевидно, не є давнім. Воно не засвідчене в давніх писемних пам’ятках, хоча корінь spalv- трапляється в назвах водойм Литви й Латвії, а також у литовських прізвищах. Семантичні паралелі в латиській та литовській мовах дають підстави зробити висновок, що давніше значення слова spalva — «перо», пор. латис. spalva «перо, шерсть тварин». У вужчій сфері вживання, зазвичай у мовленні про тварин, лит. pláukas («волосся»), šerýs («щетина»), латис. plauka мають значення кольору («видимий світловий тон»). Об’єкти, що характеризуються кольором, в інших мовах також здебільшого становлять основу семантичного поля слів, які називають поняття кольору, наприклад, gelė («квітка»), dažai («фарба») тощо. Також у деяких литовських говорах або писемних пам’ятках трапляються слова зі значенням «колір», наприклад, dažas, núodažalas, núodažas, žiedas. У давніх писемних пам’ятках і говорах уживаються також запозичені слова зі значенням «колір»: barvà, borma, borvà, burvà, kòleris, kòlerius, mostìs, mōstis, párbas, parwà, parvas, varsa. 166