Baltistikos įvadas vengrų kalba

ВСТУП ДО БАЛТИСТИКИ УГОРСЬКОЮ МОВОЮ Восени 1968 року на міжнародному з’їзді славістів у Празі Костас Корсак познайомив автора цих рядків із молодим угорським філологом, який, ніколи ще не бувавши в Литві, уже говорив литовською. Минали роки. Про угорського філолога Ендре Бойтара (Böjtara) наша громадськість дізнавалася дедалі більше. Він не раз бував у Литві, знайшов тут велике коло друзів, заприятелював із литовцями Сполучених Штатів Америки. В Угорщині одна за одною почали з’являтися перекладені ним книжки литовських письменників. Особливо ми раділи, коли 1970 року побачили «Роки» Крістійонаса Донелайтіса («Évszakok». Európa Könyvkiadó, 1970), видані відомим будапештським видавництвом, які Е. Бойтар переклав разом із поетом Дежьо (Дежі) Тандорі. Переклад супроводжувала стаття Е. Бойтара, яка вперше докладніше познайомила угорських читачів із нашим великим поетом. Крім того, разом із Д. Тандорі Е. Бойтар переклав і драматичну трилогію Юстінаса Марцінкявічюса. У студіях угорського філолога про авангардну літературу Східної Європи та романтизм значну увагу приділено литовській літературі. Практику самостійного вивчення литовської мови Е. Бойтар чудово узагальнив у чудово методично укладеному підручнику литовської мови («Kevés szóval litvánul». Tankönyvkiadó, Budapest, 1985). Напевно, не треба нагадувати, що книжку такого типу в Угорщині також видали вперше. Ця книжка, сказати б, була вже й певним поглядом літератора на мовознавство. Е. Бойтар добре вивчив і латиську мову. Він старанно студіював історію культури балтійських народів, фольклор, міфологію. Вінцем усіх цих студій стала нова книжка Е. Бойтара, видана з неабиякою розкішшю, — «Вступ до балтистики» («Bevezetés a baltisztikába. A balti kultúra a régiségben». Osiris Kiadó. Budapest, 1997). Це ґрунтовна праця (316 с.), масштаб якої досить добре засвідчує, мабуть, бібліографія використаної літератури — близько тисячі книжок і статей, написаних різними мовами. Особливо улюблені дослідники минулого балтів Е. Бойтара: Я. Балис, Г. Бізайс (Biezais), А. Брюкнер, К. Буґа, Я. Ендзелін, М. Ґімбутас, А. Ю. Ґреймас, Е. Ґудавічюс, В. Іванов, З. Івінскіс, Я. Кабелка, Г. Лабуда, Г. Ловмянський, П. Шмітс, В. Топоров, М. Фасмер, З. Зінкявічюс. В окремих розділах книжки автор докладно розглядає історію балтійських народів і племен, описує їхні мови та діалекти, багато місця приділяє міфології (у цьому сенсі праця Е. Бойтара, мабуть, найбільше відрізняється від усіх раніше виданих книжок такого типу). Перегортаючи сторінки книжки Е. Бойтара, мимоволі думаєш, що її написав не лише сумлінний учений, а й щирий друг балтійських народів: недарма вона починається картою Литви часів Вітовта Великого, а її обкладинку прикрашає вершник давніх балтів, що мчить галопом (гобелен Рамути Ясудите). Приємно, що територія балтистики розширюється; а коли ж ми матимемо український вступ до фіно-угристи­ки? Algirdas Sabaliauskas 259