Veiksmažodiniai galūnės „-a“ vediniai sinchroniniu ir istoriniu požiūriu

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXVIII (1997) Daiva MURMULAITYTĖ ДІЄСЛІВНІ ПОХІДНІ З ФІНАЛЛЮ -a У СИНХРОННОМУ ТА ІСТОРИЧНОМУ АСПЕКТАХ 1. Відношення похідних до твірних дієслів 1.1. Під час добирання з DLKŽ дієслівних похідних із фіналлю -a, визначення словотвірних опозицій і твірних слів керувалися словотвірними відношеннями, що існують у сучасній мові (а не походженням слів), тобто об’єктом дослідження є похідні, які зберегли словотвірний зв’язок зі своїми твірними словами. Насамперед до кола досліджуваних слів не ввійшли колишні похідні, твірні слова яких зникли, наприклад, dejà: *dieti (BEE 56tt)¹. Нині похідними не вважаються й такі слова літературної мови, які ґрунтуються на словах, що вживаються тепер рідко, трапляються лише в давніх писемних пам’ятках або належать до діалектної лексики. Наприклад, іменник bangà походить від bíngti «зміцніти» (Būga II 397, LEW 34, LKL 203). Однак у DLKŽ₃ 82 bíngti наведено як діалектизм зі значеннями 1. «зміцніти, застаріти»; 2. «відгодуватися», тоді як bangà — слово, широко відоме в літературній мові. Отже, із синхронного погляду останнє є не похідним, а простим словом (пор. Akc 33). 1.2. Іноді сучасна мова зберегла твірні слова та ті значення, на яких ґрунтувалося похідне, однак семантично воно нині дуже віддалене від твірного дієслова, тобто цілком лексикалізувалося². Сьогодні rankà вже не означає «знаряддя для збирання», già більше не пов’язується з gýti, так само lankà, lėšos, lùbos, ribà, salà, skarà віддалені від lėñkti, lôštis (LEW 359), laũbti (LEW 388), ribėti (LKŽD 41), sálti «текти» (Būga II 305; LKL 162), skirti (LKŽD 41). Núoma ані в LKŽD 43, ані в Akc 15 не вважається похідним словом, проте, спираючись на словотвірну опозицію pérnuoma: pérnuomoti (Keinys 1979: 169), у сучасній мові можна уявити аналогічну опозицію núoma: núomoti, тобто утворити іменник від префіксального дієслова. Історично напрям словотворення протилежний, а núoma, як і латиське nòma, пов’язане з латиським ņemt «брати» (LEW 512; LKL 180; Karulis 1992: 630, 632). 1.3. Отже, іноді важко визначити, чи є розглядуване слово похідним із погляду сучасної мови, чи вже перейшло до класу простих слів. «Інтуїтивно, спираючись на своє мовне чуття, утворення розрізняє кожна людина. Лише той 1 У LKŽD 69 зазначається, що це цілком ізольований іменник із суфіксом -ja. 2 Про цей термін див. DDR 13 з літ. 138 Відчуття похідності є суб’єктивним і не завжди однаковим. Лінгвістові тут може заважати також знання істинного походження слова, його етимології» (ŽDT 66). Через згадану суб’єктивність те саме слово в одному місці може вважатися похідним, а в іншому — простим, наприклад, Akc 16 srúoga подано у списку простих слів, однак його зв’язок із sriegti «ходити навколо, крутитися» (LKŽ XIII 581), мабуть, не зовсім перервався. В Akc 239 стверджується, що зв’язок між словами byla і prabilti уже не є очевидним, хоча цей іменник усе ж іще вважається похідним. Справді, деякі значення цього слова, наприклад: 1. юр. «судовий процес»; 2. «певний комплект канцелярських документів», більше віддалені від твірного дієслова, однак третя семема — «мова, розмова» — є очевидним абстрактним іменником від bílti, bylóti, наприклад: Усі слухали ту справу. Byla byloti. Із цього значення могли розвинутися згадані спеціальніші значення, семантичний зв’язок яких із твірним дієсловом уже не такий виразний через часткову лексикалізацію. Skolà уже не є похідним від skelėti «бути винним» (пор. LKŽD 47; LEW 812). Це дієслово тепер у літературній мові не вживається. У LKŽ XII 797–8 наведено приклади його вживання лише з писемних джерел, переважно давніх, хоча воно згадується також у DLKŽ₁, DLKŽ₂ з позначкою «діал.». Тепер skolà семантично співвідносилося б зі своїм похідним skõlintis3, пор. paskolà: paskõlinti. Ці два іменники відрізняються значеннями: skolà — це те, що позичається, з позиції того, хто позичає, наприклад, skolà ne žaizda тощо, тоді як paskolà може означати як результат дії (: paskõlinti), так і об’єкт (: pasiskõlinti) (Keinys 1979: 159). В останньому значенні, мабуть, частіше вживається слово skolà. Однак формально така зміна напрямку словотворення (skolà: skõlintis) навряд чи можлива, адже вона унеможливлює пояснення словотвору дієслова: невідомо, яке слово є твірним. Отже, skolà, історично похідне з суфіксом -a від skelėti, тепер уже не вважається похідним; натомість воно є твірним словом дієслова skõlinti (пор. уже згадану опозицію núoma: núomoti — у цьому разі, мабуть, можна говорити про зміну напрямку словотворення та тенденцію мотивувати іменник префіксальним дієсловом, спираючись на опозицію спільнокореневих префіксальних слів pérnuoma: pérnuomoti). 2. Питання словотвірних омонімів 2.1. Під час розгляду дієслівних похідних із закінченням -a було помічено, що значну частину (близько 40%) багатозначних слів (за поданням у DLKŽ₃) можна вважати словотвірними омонімами. Їх розподілено на групи за кількома критеріями⁴. Одну групу словотвірних омонімів становили б такі багатозначні слова з DLKŽ₃ 3Про погляди російських (а також польських і чеських) мовознавців на співвідношення подібних дієслів та іменників і напрямок словотворення див. Zverev 1972: 75–76. 4Передусім з’ясовували, чи збігаються частини мови твірних слів похідних (пор. Urbutis 1955: 194–195), наприклад, vaisà 1. «плодючість, родючість» виводиться від прикметника vaisùs, -i, а 2. «розмноження, відтворення» — від visti, veisti(s). Наступні дві групи становлять різні твірні дієслова 139 багатозначні слова, семеми яких морфологічно відрізняються (у цьому разі — родом), наприклад, áimana 1. «стогін, зітхання» і 2. б. «той, хто постійно зітхає, стогне». Про них дещо докладніше. 2.2. Назви діячів спільного роду та абстрактні іменники від тих самих дієслів можна вважати словотвірними омонімами лише із синхронного погляду. Діахронічно це були б значення багатозначних слів, оскільки відомо, що назви дій — доволі рухлива словотвірна категорія: вони можуть набувати значень результатів дій, діячів та інших значень, властивих віддієслівним іменникам (Paul 1920: 99; DDR 20). Проте з часом відношення між значеннями слова змінюються. Нерідко трапляється, що одне значення багатозначного слова, з історичного погляду, походить від іншого значення того самого слова, а тепер це походження вже не відчувається (пор. Kėzytė 1961: 248). Тому з погляду сучасної мови слово в цьому значенні вже можна було б безпосередньо пов’язувати з твірним словом, а не виводити з іншого значення5. 2.3. У DLKŽ3 є 39 багатозначних слів — дієслівних похідних із закінченням -a, які можна вважати словотвірними омонімами такого типу. Їх можна детальніше поділити за належністю цих омонімів до словотвірних категорій, точніше — за тим, похідні яких словотвірних категорій утворюють омонімічні пари (групи). Передусім слід зазначити, що майже в усіх випадках (87,18%) омоніми належать до різних словотвірних категорій. У DLKŽ3 є лише 5 випадків (12,82%), коли омоніми різного роду є назвами діячів, наприклад, похідні; в одному випадку різні значення похідного можуть бути мотивовані різними спільнокореневими дієсловами (пор. Urbutis 1955: 190т., у російському мовознавстві — Achmanova 1957: 126; 1986: 6), наприклад, išnašos 1. «зношений одяг, лахміття» (: išnešioti), 2. «те, що вода винесла, вимила на берег» (: išnešti); в іншому випадку твірні дієслова є омонімами (пор. Urbutis 1955: 104т., у російському мовознавстві — Achmanova 1957: 127; 1986: 6), наприклад, atakaišta 1. «місце перед сонцем або вогнем» (: atkaisti, -sta, -o) і 2. «їжа, розігріта, зварена вдруге» (: atkaisti -čia, -tė). Похідні від того самого дієслова можна було б вважати омонімами, якщо а) деякі з них цілком лексикалізовані (пор. Urbutis 1955: 169–171, 184, у російському мовознавстві — Achmanova 1986: 7), наприклад, vadà 1. «привід, підстава», 2. «нагода», пор. 3. «ведення; худоба одного приплоду, птахи одного виводка» (: vèsti); у LEW 1176 це подано як пару омонімів; б) одні спираються на просте, а інші — на лексикалізоване зворотне дієслово (пор. у російському мовознавстві Achmanova 1957: 126, 128; Šmelev 1973: 102), наприклад, laida 1. «захід (сонця)» (: lėistis) і 3. «випуск (газети)» (: léisti); в) вони мотивовані різними значеннями дієслова (пор. Urbutis 1955: 199–199), наприклад, šóva 1. «дупло, порожнина, гніздо» (: šáuti «вибухнути») і 2. «засувка, засув» (: šáuti «засувати, штовхати»). Одну пару омонімів становлять похідне слово і калька (пор. Urbutis 1955: 203) — įtaka 1. «вплив авторитету, певної сили, значення» (пор. рос. влияние, пол. wpływ, нім. Einfluss, англ. influence) і 2. діал. «гирло річки» (: įtekėti). 5Щоправда, і в синхронічних дослідженнях іменники, що позначають дію та її результат, вважаються багатозначними; тут убачають семантичне словотворення (Barauskaitė 1979: 42; Apresjan 1974: 193–200; Babickienė 1981: 92–94; Liaudanskaitė 1980: 89 т.). Лише семантично дуже віддалені результати дій, що стали термінами, можна вважати омонімами назв дій (Achmanova 1957: 126–127). 140 patárška6 1. розм. «той, хто багато говорить, торохтить» (: (pa)tarškėti «говорити, розповідати дурниці або багато») і patárškab 2. зоол. «галаслива, ряба в крапку курка, що не несе яєць (Numida)» (: (pa)tarškėti «видавати дзвінкий звук (про співочих птахів і деяких комах)» LKŽ XV 930), а також klūika7, padráika, patránka, vambrà. У трьох із п’яти випадків (padráika, patárška, patránka) омоніми мотивовані різними значеннями твірних дієслів, пор. patránkaa 1. військ. «артилерійська гармата, що стріляє снарядами» (: (pa)si)trankyti, trankyti(s) 1. «стукати, бити(ся)») і patránkab 2. розм. «забіяка, непосида» (: pasitrankyti, trankytis 2. розм. «бродити, бешкетувати»)⁸. За прикладом LKŽ (IX 53) можна було б розрізнити й три омоніми padráikaa 1. зневажл. «розпусна жінка» (: pasidraikyti, draikytis 5. «поводитися легковажно, розпусничати» LKŽ II 627), padráikab 2. розм. зневажл. «несерйозна людина, легковажник, пустун» (: pasidraikyti, draikytis 4. «тинятися, бешкетувати» LKŽ II 627) і padráikac 3. бот. «довга, розлога рослина, схожа на плаун, із розгалуженими віялоподібними гілочками (Diphasium)» (: pasidriek­ti, driek­tis)⁹; видно, що третій омонім, порівняно з двома першими, може бути семантично мотивований іншим (спорідненим) дієсловом. 2.4. Отже, у більшості випадків назва діяча спільного роду може утворювати омонімічні пари (групи) з похідними жіночого роду, що належать до інших словотвірних категорій. З цього погляду можна виділити кілька груп розглядуваних слів. 1. Назви діячів спільного роду в DLKŽ₃ подаються разом із назвами дій жіночого роду (21 випадок — 53,85% від загальної кількості омонімів різного роду або 61,76% омонімів цієї групи, що належать до різних словотвірних категорій), напр., згадане вище áimana, а також blausà, blevyzgà, išýra, išjúoka, išškyra, nėjauta, nėjėga, neniúovoka, nepakantà, neprieranga, nerėpa, núobaiga, núoboda, 1 rentà, snaudà, snudà, snūdà, tauzà, užmaršà, zaunà. У п’яти випадках омоніми спираються на різні значення твірних дієслів, напр., išskyraa 1. «відокремлення, відбір» (: išskirti 1. «відокремити з купи, гурту») і išskyrab 2. розм. зневажл. «той, хто дуже перебирає їжею або кормом» (: išskirti 21. «вибрати щось краще, придатніше, підібрати» LKŽ XII 935), núobaigaa 1. «кінець, завершення» (: nubaigti) і núo-baigab 2. розм. зневажл. «виснажена людина або тварина»; 3. розм. «той, хто зубожів» (: nusibaigti 3. 6Омоніми, подані в DLKŽ₃ як багатозначні слова, у цій праці позначаються малими літерами a, b, c… після слова. Для наочності збережено також нумерацію значень багатозначного слова. Омоніми в DLKŽ₃ позначено так, як у словнику, — арабськими цифрами 1, 2… перед словом. 7Через брак місця тут і далі не наведені дефініції див. у DLKŽ₃. 8У LKŽ IX 628 наведено два омоніми patránka. 9У LKŽ IX 53 наведено три омоніми padráika. 141 «схуднути, занепасти»10 (слід зазначити, що в цьому випадку один омонім спирається на лексикалізоване зворотне дієслово, а інший — на просте), а також išira, nepakanta, zaunà. Це становить 23,81% усіх похідних цієї групи; в інших випадках (76,19%) омоніми мотивовані дієсловом тієї самої форми й значення. 2. Назви діячів спільного роду подаються разом із назвами результатів дії жіночого роду (6 випадків — відповідно 15,38% або 17,65%), напр., atmataa 1. здебільшого мн. «відкинута, непотрібна річ»; 2. діал. «занедбана земля, перелог» (: atmėsti) і atmatab 3. розм. зневажл. «людина, непотрібна й шкідлива для суспільства» (: at(si)mėsti), atplaišaa 1. «відколота скалка, відщеп» (: atplyšti) і atplaišab 2. розм. зневажл. «той, хто не приживається в оточенні, покидає, зраджує рідний край, дім» (: atsiplėšti)11, а також draskà, kevėrza, plámpa, sąvela. У всіх випадках, крім plámpa (83,33%), на утворення омонімів вплинуло також мотивування зворотними або простими дієсловами; крім наведених прикладів, пор. ще sąvelàa 1. «те, що сплутане або заплуталося» (: su(si)vėlti) і sąvelàb 2. розм. зневажл. «розтріпа, нечепура» (: susivėlti). Draskàa 1. «кора, тріска» (: drėksti) і draskàb 2. розм. «той, хто рве, роздирає (одяг, книжки)»; 3. розм. «сварлива людина, нахаба» (: draskýti12 і plámpaa 1. «викривлення, скручування леза коси» (: plam̃pinti розм. 1. «бити, лупцювати») і plámpab 2. розм. «товстун» (: plam̃pti, plam̃pinti 2. «сьорбати, литися») — омоніми груп, як видно з їхніх дефініцій, семантично можуть співвідноситися з різними дієсловами тих самих словотвірних гнізд (формально таке мотивування теж можливе, адже для віддієслівних похідних на -a не чужа чергова зміна голосних кореня, і вони можуть спиратися не лише на первинні дієслова). У двох випадках (kevėrza, plámpa) не збігаються також значення твірних дієслів. 3. Назви діячів спільного роду в словнику подаються разом із назвами знарядь жіночого роду (2 випадки — відповідно 5,13% або 5,88%). Це patáuškaa 1. розм. «той, хто багато говорить, торочить; несерйозна людина» (: (pa)tauškėti, (pa)tauškėti розм. «говорити дурниці, балакати») і patáuškab «мотузка, прив’язана до кінця батога, щоб нею ляскати» (: (pa)tauškėti 1. «тріщати, ляскати»), а також švìlpaa 1. етногр. «довгий духовий інструмент з одним отвором, виготовлений із вербової кори» (: švilpti) і švìlpab 2. розм. «той, хто свистить» (: švilpauti). 4. Назви діячів спільного роду подаються разом із назвами дій жіночого роду та назвами результатів дії (об’єктів) (2 випадки — відповідно 5,13% і 5,88%). Це papjovaa 1. «м’ясо, яке ріжуть восени 10 У LKŽ VIII 904 наведено два омоніми núobaga. 11 Якщо це не метафора. 12 Draskà «сварлива людина, нахаба» семантично пов’язане також із draskýtis розм. «сваритися, гризтися», а не лише з draskýti (akis). 142 тварини; забій тварин» (: papjauti 2. «позбавити життя гострим знаряддям»)¹³, papjovaᵇ 2. «забій», напр., отакий шлях — для коней забій, і papjovaᵇ 3. b. «людина, яку мучать» (: papjauti 10. «дуже виснажити, закатувати» LKŽ IX 898), а також pasaląᵃ 1. «таємна підготовка, чатування, щоб напасти чи вчинити щось лихе, підступ, пастка»; 2. «частина війська, навмисно прихована, щоб несподівано напасти на ворога», а також pasaląᵇ b. 3. «той, хто нападає з засідки, кусає» (про собаку); 4. «той, хто діє таємно, підступно» (: paselėti). 5. Назву діяча спільного роду DLKŽ₃ подає разом із назвами дії та знаряддя жіночого роду (1, відповідно 2,56% або 2,94%) — papliauškaᵃ 1. «ляскання»; 2. «мотузочка, прив’язана до кінця батога, щоб ляскати»; 3. бот. «водяна рослина зі стрілоподібним листям (Sagittaria)» (?) (: (pa)pliaukšėti) і papliauškaᵇ 4. b. розм. «той, хто багато й легковажно говорить, базіка» (: (pa)pliaukšėti, (pa)pliaukšti «базікати, говорити дурниці»). 6. Назву діяча спільного роду подано разом із назвами дії, знаряддя та місця жіночого роду (1, відповідно 2,56% або 2,94%) — kamšaᵃ 1. «дорога, вимощена хмизом, пруттям»; 2. «набивка»; 3. «тіснява, затор» (: kimšti(s) 1. «пхати(ся), напихати(ся), тиснути(ся)») і kamšᵇ 4. b. розм. «ненажера» (: kimšti 2. розм. «багато їсти, жерти»). Перші три семеми утворюють одне багатозначне слово (регулярна полісемія, метонімічне перенесення значення); вони ґрунтуються на тому самому значенні твірного дієслова, хоча назва дії мотивована зворотним дієсловом, а назви знаряддя й місця — незворотним. Другий омонім ґрунтується на іншому значенні того самого дієслова й відрізняється від першого (багатозначного) морфологічними ознаками — родом. 7. Назву діяча спільного роду DLKŽ₃ подано разом із назвами результату дії та діяча жіночого роду (1, відповідно 2,56% або 2,94%) — prielipaᵃ 1. «предмет, що прилип або був приліплений»; 2. «місце на нитці, приліплене й потовщене під час прядіння» (: prilipti, prilipinti), 4. зневажл. «коханка, співмешканка» (: prilipti) і prielipaᵇ 3. b. зневажл. «надокучлива, невідступна людина» (: prilipti). Хоча перші дві семеми похідного prielipaᵃ семантично можуть бути мотивовані двома дієсловами, а третя — одним, причому остання ще й стилістично відрізняється від перших (зневажл.), це не порушує єдності багатозначного слова, оскільки граматичне значення всіх трьох семем однакове (на відміну від іменника спільного роду). Крім того, третя семема («коханка, співмешканка») може сприйматися і як результат семантичного словотвору ¹³ Цей омонім насправді має два значення, тобто складається з двох семем — назви результату дії (об’єкта) та назви дії. Остання назва дії є словотвірним омонімом іншої назви дії (papjovaᵇ); вони ґрунтуються на різних значеннях твірного дієслова. 143 результат, тобто утворене безпосередньо від першої («предмет, що прилип або був приліплений»), без «посередництва» твірного дієслова. 2.5. Підсумовуючи, слід зазначити, що словотвірні омоніми більшості назв діячів спільного роду позначають дію (64,10% усіх словотвірних омонімів, що відрізняються морфологічними ознаками, або 73,53% таких випадків, коли ці омоніми належать до різних словотвірних категорій). Лише в одному випадку (kamša) омонім назви діяча позначає місце, проте інші семеми цього слова позначають також дію та знаряддя. Не виявлено випадків, коли назва діяча спільного роду утворювала б омонімічну пару лише з назвою місця. У всіх випадках, крім одного (patárska), назви діячів спільного роду в DLKŽ3 подано як наступні семеми багатозначного слова, тобто спершу перелічено назви дій, результатів дій або знарядь жіночого роду. Третина назв діячів спільного роду відрізняється від своїх словотвірних омонімів також тим, що ґрунтується на інших значеннях того самого твірного дієслова; близько 18% — тим, що семантично пов’язана з іншими дієсловами того самого словотвірного гнізда; близько 20% — тим, що один омонім ґрунтується на незворотному дієслові, а інший — на зворотному. Приблизно 15% похідних відповідають не одній, а кільком із перелічених умов. Як уже зазначалося, слова такого типу можна вважати словотвірними омонімами лише із синхронного погляду. Історично ж це багатозначні слова. СКОРОЧЕННЯ Akc – Pakerys A. Akcentologija, Kaunas: Šviesa, 1994. BEE – Urbutis V. Baltų etimologijos etiudai, Vilnius: Mokslas, 1981. DDR – Ambrazas S. Розвиток словотворення іменників. Дієслівні похідні литовської мови, Вільнюс: Видавництво науки та енциклопедій, 1993. DLKŽ1 – Словник сучасної литовської мови, Вільнюс: Видавництво державної політичної та наукової літератури, 1954. DLKŽ2 – Словник сучасної литовської мови, Вільнюс: Mintis, 1972. DLKŽ3 – Словник сучасної литовської мови, Вільнюс: Видавництво науки та енциклопедій, 1993. LEW – Fraenkel E. Litauisches etymologisches Wörterbuch, Heidelberg; Göttingen, 1962. LKL – Sabaliauskas A. Lietuvių kalbos leksika, Vilnius: Mokslas, 1990. LKŽ – Словник литовської мови 1–2, Вільнюс: Mintis, 1968–1969; 3–6, Вільнюс: Видавництво державної політичної та наукової літератури, 1956–1962; 7–9, Вільнюс: Mintis, 1966–1973; 10–15, Вільнюс: Mokslas, 1976–1991; 16–17, Вільнюс: Видавництво науки та енциклопедій, 1995–1996. LKŽD – Skardžius P. Lietuvių kalbos žodžių daryba, Vilnius, 1943. ŽDT – Urbutis V. Žodžių darybos teorija, Vilnius: Mokslas, 1978. 144 LITERATŪRA A c h m a n o v a O. 1957: Leksiko – semantičeskoje varjirovanije slova i omonimija kak predel takogo varjirovanija. – Očerki po obščei i russkoi leksikologii, Moskva: Učpedgiz, 104–165. A c h m a n o v a O. 1986: Slovarj omonimov russkogo jazyka, Moskva: Rus. jaz. A p r e s j a n J. 1974: Leksičeskaja semantika. Sinonimičeskije sredstva jazyka, Moskva: Nauka. B a b i c k i e n ė Z. 1981: Obščije zakonomernosti vozniknovenija reguljarnoj polisemi v russkom i litovskom jazykach. – Lietuvos TSR Mokslų Akademijos darbai, A serija 4 (77), 91–98. B a r a u s k a i t ė J. 1979: Leksikologijos pradmenys (Leksinė semantika), Vilnius: LTSR Aukštojo ir spec. vid. mokslo m-jos Leid.ybinė red. taryba. B ū g a K. 1958–1961: Rinktiniai raštai 1–3 / Par. Z. Zinkevičius, Vilnius: Valstybinės politinės ir mokslinės literatūros leidykla. K a r u l i s K. 1992: Latviešu etimoloģijas vārdnīca, Rīga: Avots. K e i n y s S. 1979: Galūninė terminų daryba. – Lietuvių kalbotyros klausimai 19, 155–183. K ė z y t ė S. 1961: Perkeltinės žodžio reikšmės ir jų pateikimas „Lietuvių kalbos žodyne“. – Lietuvių kalbotyros klausimai 4, 233–253. L i a u d a n s k a i t ė Z. 1980: Razvitije proizvodnych značenij u otglagolnych imen suščestviteljnych v russkom i litovskom jazykach. – Lietuvos TSR Mokslų Akademijos darbai, A serija 2 (71), 87–94. L i p k a L. Lexikalisierung, Idiomatisierung und Hypostasie-rung als Probleme einer synchronischen Wortbildungslehre. – Perspektiven der Wortbildungsforschung. Hrsg. von H. E. Brekle, D. Kastovsky, Bonn: Bouvier Verlag, 1977. 155–164. M a l a c h o v s k i j L. Teorija leksičeskoj i grammatičeskoj omonimii, Leningrad: Nauka, 1990. P a u l H. 1920: Prinzipien der Sprachgeschichte, Halle. P i l c h H. The Synchrony – Diachrony Division in Word Formation. – Historical Semantics, Historical Word-Formation: Ed. by J. Fisiak, B.; N. Y.; Amsterdam: Mouton, 1985. 423–425. S o b o l e v a P. Slovoobrazovatelnaja polisemija i omonimija, Moskva: Nauka, 1980. Š m e l e v D. 1973: Problemy semantičeskogo analiza leksiki (na materiale russkogo jazyka), Moskva: Nauka. U r b u t i s V. 1961: Dabartinės lietuvių kalbos galūnių darybos daiktavardžiai. – Kalbotyra 3 (1), 27–61. U r b u t i s V. 1955: Lietuvių kalbos leksikos homonimų susidarymo būdai. Filologijos m. kand. dis., Vilnius. Z v e r e v A. 1972: Vyraženije napravlenija proizvodnosti v russkom jazyke. – Aktualnyije problemy russkogo slovoobrazovanija 1. Samarkand: Samark. gos. un–t im.. A. Navoi, 72–80. DEVERBATIVA MIT DER ENDUNG -a AUS SYNCHRONER UND HISTORISCHER SICHT Zusammenfassung In dem ersten Teil des Beitrags werden die Beziehungen der Deverbativa mit der Endung -a zu ihren Grundverben untersucht. Aus der Sicht der litauischen Gegenwartssprache werden als keine Ableitungen Wörter betrachtet, deren Grundverben nicht mehr erhalten sind (vgl.: dejà) oder nur in den Schriftdenkmälern bzw. den Mundarten gebraucht werden (vgl.: 145 bangà); als Simplizia gelten auch Wörter, die vollständig lexikalisiert sind, d.h. deren Bedeutungen sich von denen der Grundverben gelöst haben (vgl.: rankà, ribà u.a.). Häufig ist es schwer festzustellen, ob ein Wort noch als Ableitung zu betrachten ist oder ob es schon in die Klasse der Simplizia übergegangen ist: in den linguistischen Arbeiten werden diese Probleme unterschiedlich behandelt. In den einzelnen Fällen kann man von einer sich veränderten oder sich ändernden Wortbildungsrichtung sprechen, wenn das Deverbativum sein Grundverb motiviert (vgl.: nuomà). In dem zweiten Teil des Beitrags untersuchen wir die Bezeichnungen der handelnden Personen im Neutrum, die im DLKŽ3 als besondere Bedeutungen vieldeutiger Wörter angeführt werden. Die gleichen Wörter können Handlungen, Handlungsresultate, der Ort, die Instrumente oder die handelnden Personen bezeichnen, wobei sie Feminina sind, z.B. áimana: 1. "dejavimas, aimanavimas" (das Gestöhne, das Ächzen); 2. "kas nuolat aimanuoja, dejuoja" (wer ständig stöhnt, ächzt). Von diesem morphologischen Unterschied ausgehend, sind sie in diesen Fällen aus synchroner Sicht Bildungshomonyme, die als einzeln abgeleitet vom selben Verb zu bestimmen sind. Aus historischer Sicht gelten sie indessen als Bedeutungen eines vieldeutigen Wortes. 146