Mažosios Lietuvos vardyno šaltiniai Vokietijos archyvuose

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXVIII (1997) Вінцентас ДРОТВІНАС ДЖЕРЕЛА ОНОМАСТИКИ МАЛОЇ ЛИТВИ В АРХІВАХ НІМЕЧЧИНИ1 Моє перше безпосереднє знайомство з джерелами особових і географічних назв Малої Литви в архівах Німеччини було незапланованим. Розпочавши досліджувати словники Малої Литви XVII–XVIII ст.2, я прагнув знайти новіші архівні матеріали про тогочасних діячів литовської писемності, лексикографів, авторів граматик. Навесні 1988 р. я стажувався на семінарі індогерманістики Університету Мартіна Лютера в Галле-Віттенберзі, де мене привітно зустріла й опікувалася мною відома німецька балтистка, доцентка, докторка Гер트руда Бенсе. У Галле я цікавився Литовським мовним семінаром, що діяв при тамтешньому університеті у 1727–1740 рр., де готували священників пієтистського напряму для Малої Литви. В архіві бібліотеки Frankeschen Stiftungen я шукав сліди життя й діяльності викладачів литовської мови Йонаса Ріхтера та Вільгельма Хако (Haack), ознайомився зі збереженим там рукописом німецько-литовського словника (1728), який приписують Ріхтеру, а також з примірником із виправленнями до словника Хако «Vocavblarivm Litthvanico-Germanicvm et Germanico-Litthvanicvm…» (Halle, 1730) та іншими матеріалами. Оскільки з тодішньої Литви було важко потрапити до Прусського спадкового таємного державного архіву (Geheimes Staatsarchiv Preußischer Kulturbesitz, скор. GStA) у Західному Берліні (Далемі), певний час я працював у Центральному державному архіві Німеччини в Мерзебурзі, неподалік Галле (Deutsches Zentral Staatsarchiv, Dienststelle Merseburg). Після об’єднання обох Німеччин фонди Мерзебурга з 1994 р. належать згаданому архіву GStA у Берліні. Фонди архіву Мерзебурга— 1 На цю тему автор виголосив доповідь «Про ономастику Малої Литви». – Дослідники й дослідження литовської мови. Тези доповідей конференції на пошанування П. Скарджюса, Вільнюс: Інститут литовської мови, 1994, 12. Див. також інформацію автора «Джерела литуаністики в архівах Німеччини». – Литовська наука, грудень 1993 р. № 14(73). 2 Автор підготував такі видання словників Малої Литви: LEXICON LITHUANICUM. Рукописний німецько-литовський словник XVII ст. Вступ, транслітерацію тексту словника та покажчик слів підготував В. Дротвінас. В.: Mokslas, 1987. – 586 с.; CLAVIS GERMANICO - LITHVANA. Рукописний німецько-литовський словник XVII ст. Ч. I. A-E. Вступна стаття «Нотатки про словник Фрідріха Преторія „Clavis germanico - lithvana“ (с. X–XXVII). В.: Видавництво науки та енциклопедій. Bibliotheca Baltica. Lithvania. 1995. –629 с.; ч. II. F-L. В.: Видавництво науки та енциклопедій, 1997. – 701 с.; частини III і IV друкуються (припис редакційної колегії). 81 дах я виявив різноманітні документи XVII–XVIII ст. з Малої Литви, у яких є литовські прізвища та географічні назви. Пізніше (1991, 1993, 1994 рр.) мені випала нагода дещо докладніше ознайомитися з джерелами ономастики Малої Литви в архівах Німеччини. У згаданому берлінському архіві, який 1978 р. перебрав із Геттінгена (Staatliches Archivlager) фонди колишнього Державного архіву Кенігсберга (Staatliches Archiv Königsberg), зберігається чимало документів XVI–XIX ст., що відображають історію Прусської держави (герцогства, а згодом королівства), її політичний устрій, економіку та культуру3. Фонди цього архіву є важливими джерелами з історії литовців Пруссії, литовської культури і, зокрема, історії філології. Хоч архіви загалом і не принесли сенсаційних відкриттів, у них багато автентичних первинних біографічних матеріалів, що дають змогу виразніше окреслити риси життя й діяльності діячів литовської писемності — від XVI ст. до К. Донелайтіса. (Це окрема тема і спеціальне завдання істориків культури)4. Фонди відомі під назвою «Фоліанти Східної Пруссії» (Ostpreußische Folianten)5; у них зібрано документи державних установ від самого початку Прусського герцогства, тобто від 1525 р. Чимало господарських документів (Amtsrechnungen) XVI–XVIII ст. з повітів Малої Литви, серед них майнові та податкові списки (нім. Steuerlange, Nachtgeldregister, Hufenschußprotokoll) тощо. Варто зупинитися на одному з фоліантів. Це податкова книга Рагайнецького повіту за 1540 р., що налічує 602 сторінки.6 На сторінці зазвичай записано 2–3 прізвища селян (бюрів), рідше одне, зовсім зрідка чотири (с. 448) чи п’ять (с. 524). Податки записано за селами (villa). Перелік худоби зазвичай займає 6–9 рядків, зрідка менше; наприкінці сторінки підсумовано майно власника за кількістю голів (summa lateris) та грошовою вартістю (facit an gelde). У фоліанті міститься майже 2000 одно- та двокомпонентних найменувань осіб (переважно чоловіків), а також чимало географічних назв. З найменувань осіб можна зробити висновок, що в першій половині XVI ст. у Рагайне, як і в усій Малій Литві, двокомпонентна (ім’я та прізвище) система найменування вже була досить поширеною.7 Слід зазначити, що на с. 52 (без нумерації) – 53 3 Докладніше див.: Kurt Forstreuter. Das Preußische Staatsarchiv in Königsberg. Ein geschichtlicher Rückblick mit einer Übersicht über seine Bestände (Veröffentlichungen der niedersächsischen Archivverwaltung 3), Göttingen, 1955; Bernhard Jähnig. Amtsrechnungen und andere Akten der Kriegs- und Domänenkammern des Historischen Staatsarchivs Königsberg in Kaliningrader Gebietsarchiv. – Preußenland. Jahrgang 32/1994. Nr. 1. S. 18–19. 4 Огляд литуаністичних матеріалів архіву Кенігсберга див.: Z.Il[vinskis]– Lietuvių enciklopedija. T. 10. Čikaga, 1957. P. 497–500. 5 Див. каталог «Verzeichnis der Ostpreußischen Folianten (ausschließlich Ermland). Nachgeprüft in Juli 1950. Findbuch Nr. 160.». 6 Заголовок: «Nochfolgende verzeichnis der anlage des Amptes Rangnt Armorū des XXXX t bis Jres 5 C t». –OF Nr. 911a, Bd. 27. У нижньому куті внутрішнього боку першої обкладинки штамп: «Restauriert und neu eingebunden, den 25. 2. 1954. Staatliches Archivlager». 7 Поодинокі однокомпонентні найменування пояснюються тим, що податкова книга не є цілком офіційним документом: у ній амтман Пакамере записав відомих йому бюрів, які могли називатися й більш індивідуально, «приватніше». Однак співвідношення однокомпонентних і двокомпонентних найменувань — окреме питання. 82 знайдено чотири написання прізвища Mažvydaitis: Glande villa8. Laurin maswideit[is] Jacob MASVIDEITIS Mickna MASVIDEIT[IS] Jhan MASVIDEITIS9 Маємо тут список литовців Рагайнецької парафії, де Мартин Мажвідас був священником у 1548–1563 рр. З багатьма цими селянами або членами їхніх родин Мажвідас спілкувався: навчав, хрестив, ховав. Фоліант заслуговує на спеціальні ономастичні дослідження. Крім того, як документ про матеріальне становище литовців середини XVI ст., він міг би зацікавити й істориків-економістів. Panašios 1540, 1543 ir 1563–1565 m. mokesčių knygos yra Įsruties (Nr. 11), Klaipėdos (Nr. 19), Labguvos ir Laukiškos (Nr. 14), Tepliavos su Vėluva (Nr. 34), Tilžės (Nr. 35). Savo turiniu ir pavardžių bei vietovardžių gausumu išsiskiria Labguvos perkėlos šlūžo muitinės pajamų sąrašas (Zoll-Einnahmen, 1674) ir Labguvos muitinės sąskaitos (Schleusenzoll-Rechnungen, 1676)10, kurių pirmajame randame 580, o antrajame – per 850 pavardžių asmenų, iš Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės ar iš Tilžės plaukusių į Karaliaučių, Vėluvą su stintomis arba grįžusių, vežusių odas, kailius ir kt., plukdžiusių sielius, pvz., Brosche Kurschait aus der Gilge nach Königsberg, Butkus Paulaitis von Königsberg nach Rogaiten. Atskirai minėtinas 1561 m. Jurbarko ir Virbalio činšo registras (Zinsregister von Litauisch Jurburg u. Nowowola). Інші матеріали XVII–XIX ст. з Малої Литви зберігаються в архіві у фондах так званого Etat-Ministerium (скорочено EM), які поділено за адміністративними одиницями — містами (Stadt) та округами (Amt), а за змістом — на відділи (Abteilung). Матеріали каталогізовано (щоправда, не всі, особливо з колишніх фондів Мерзебурга). Наприклад, каталог (Findbuch) 154 охоплює документи населених пунктів Малої Литви (урядові розпорядження, заяви й скарги громадян, листи посадовців, різні списки тощо), які додатково позначаються номерами відділів, наприклад: Інстербург — Abt. 118, Тільзіт — Abt. 138 тощо. Документи далі поділено за змістом на дрібніші категорії: церковні справи (Generalia, Personalia, тобто призначення й переведення духовенства, опіка над ним і вдовами тощо; катехизація, підготовка й видання релігійної літератури, акти різних візитацій тощо), шкільні справи (заснування шкіл, 8 Село поки що не локалізоване. 9 Докладніше див.: Vincentas Drotvinas. Martyno Mažvydo bendrapavardžiai. –Kazimiero Būgos konferencija: Etimologija ir onomastika. Konferencijos programa ir tezės. Vilnius, 1996 m. lapkričio 6 d. P. 8–9. Докладніше див.: Baltistica 32(1), 1997 (у друці). 10 Labiawsche Schleußen Zoll Rechnung Anno 1674. Schleußengeld von Wittinnen, Strußen und Holtz Trifften, so auß vom Großfürstenthumb Lüttawen und von Tilsitt her undt zurück gegangen. – EM – XX. HA Nr. 13025, 13026. 83 будівництво, ремонт, придбання інвентарю, дрова, оброблювана земля, зернові, опіка над бідними); кримінальні злочини, судові справи; лісові й мисливські справи, пожежі тощо (усе це додатково позначається літерами a, b, c, d тощо). У всіх цих документах литовські особові назви й топоніми трапляються як у списках, так і поодинці. Інвентаризація документів (опис, відбір тощо) для потреб дослідження ономастики була б окремою роботою. У цьому архіві зберігаються також церковні книги (Militärkirchenbücher) прусського війська XVII–XIX ст., давнього й нового (після 1806 р.), або їхні фотокопії. У них трапляються прізвища литовців, які служили у війську, а також загинули у війні з Наполеоном або у німецько-французькій війні 1870–1871 рр.11 Частину особових назв (і топонімів) з цього архіву опубліковано, звісно, не в працях з литуаністики, а в дослідженнях німецьких істориків і фахівців із генеалогії. Варто згадати такі публікації: Horst Kenkel. Eine Rolle der jungen Mannschaft der Stadt Tilsit von Jahre 1703. – Altpreußische Geschlechterkunde. Blätter des Vereins für Familienforschung in Ost- und Westpreußen. Neue Folge. 11. Jahrgang. 1961. Hamburg. S. 106–116; Horst Kenkel. Bauernlisten des Amts Tilsit aus der Zeit vor und nach der großen Pest von 1709/10. Hamburg, 1968; Horst Kenkel. Familiennamen im nördlichen Ostpreußen. Herkunft, Wandel und Wechsel.- Altpreußische Geschlechterkunde. Neue Folge. Blätter des Vereins für Familienforschung in Ost- und Westpreußen. Hamburg. 19. Jahrgang. Heft 4/6. 1971. S. 317–32; Hans Heinz Diehlmann. Erbhuldigungsakten des Herzogtums Preußen. I. Teil. 1525 bis 1642. Hamburg, 1980; II Teil. 1648 bis 1678. Hamburg, 1983; III. Teil 1678 bis 1737. Hamburg, 1992; Bruno Janczik, Fritz Naunheim. Dragoner, Wibranzen und Enrollirteeen zur Zeit der großen Pest. Berichte und Tabellen der Amter 1711. – Altpreußische Geschlechterkunde. Bd. 16. 1986. Hamburg, S.181–221; Bd. 20, 1990, Hamburg, S. 143–254; Reinhard Wenskus. Namengebung und Namenwechsel im nordöstlichen Ostpreußen in der frühen Neuzeit.-Altpreußische Geschlechterkunde. Neue Folge. Blätter des Vereins für Familienforschung in Ost-und Westpreußen. Hamburg. 38 Jahrgang. Band. 20. 1990, S. 27–124. На матеріали цих публікацій, списки прізвищ литовців, статистику тощо спираються литовські історики, наприклад: Algirdas Matulevičius. Tilžės apskrities lietuviai ir jų pavardės prieš 3 amžius. – Lietuvininkų kraštas. Monografija. Kaunas, „Literae universitatis“, 1995. P. 213–222. Для лінгвістичних досліджень ці списки не завжди надійні: слід перевірити, чи відповідає передавання прізвищ і топонімів оригіналу. Однак, мабуть, найважливішим і найчисленнішим джерелом ономастики литовців Східної Пруссії є церковні реєстраційні книги литовських парафій Малої Литви — записи про хрещення, причасників, оголошення про шлюб, вінчання, конфірмацію та смерть, що велися від XVII ст. до 1944 р. спочатку литовською мовою (іноді впереміш із 11 Каталог церковних реєстраційних книг військового духовенства готується до друку. 84 німецькою), латинською, а пізніше німецькою мовами. Вони зберігаються в двох архівах — Центральному євангелічному архіві (Evangeliches Zentralarchiv, EZA) у Берліні та Центральній німецькій установі генеалогії (Deutsche Zentralstelle der Genealogie) у Лейпцигу. Історія фондів цих архівів та їхній вміст у Литві майже невідомі, тому про це варто розповісти дещо докладніше. У 1935 р. у гітлерівській Німеччині набрали чинності так звані Нюрнберзькі закони (Nürnberger Gesetze), згідно з якими всі мешканці мали документально підтвердити своє «арійське походження» за два покоління. Для цього створювали державні бюро цивільної реєстрації, які видавали документи на підставі записів у церковних книгах. Спеціальна установа генеалогічних досліджень (Reichsstelle für Sippenforschung) разом із синодом Євангелічної церкви опікувалася фотографуванням книг.12 Оскільки під час Другої світової війни оригінали частини церковних книг загинули або були сильно пошкоджені, зроблені з фотоплівок знімки після війни стали єдиним джерелом записів церковної реєстрації для багатьох парафій. Церковні реєстраційні книги парафій Східної Пруссії, які після війни опинилися під владою радянської окупаційної зони, було сфотографовано вже після війни.13 У 1991 р. ці книги передали до Центрального євангелічного архіву. Отже, нині фонди церковних реєстраційних книг Східної Німеччини Центрального євангелічного архіву (EZA) є головним місцем зосередження церковних реєстраційних книг церков Східної Пруссії давньої Євангелічної церкви (нім. Altpreußische Union) (там також зберігаються аналогічні книги інших церковних провінцій). Мета архіву — забезпечувати документами-замінниками осіб, які втратили під час війни записи цивільної реєстрації (у випадках успадкування майна тощо), а також надавати матеріали для генеалогічних досліджень. Нині в Центральному євангелічному архіві зберігається близько 3700 церковних книг парафій Східної Пруссії, що охоплюють 1579–1945 рр.14 Найдавніші записи в церковних книгах литовських парафій у цьому архіві датуються серединою XVII ст.: Peterswalde (?), 1629–1899; Тільзіт, 1673–1799; Žiliai, 1687–1819; Būdviečiai, 1695–1944; Stalupėnai, 1729–1803; Bilderviečiai, 1730–1913; Priekulė, 1732–1877; Kraupiškas, 1736–1904; Vėluva, 1751–1852; Ragainė, 1757–1822; Geldupė, 1780–1809; Įsrutis, 1781–1845; Gavaičiai, 1809–1830; Didlaukis, 1880–1901 та ін. Зазначені церковні книги Східної Пруссії, сфотографовані установою генеалогічних досліджень Райху, зберігаються також у Центральній німецькій установі генеалогії в Лейпци 12 Докладніше див.: Christa Stache. Das Evangelische Zentralarchiv und seine Bestände. Berlin, Alektor–Verlag. 1992. S. 221–223. 13 Це виконували члени мормонської церкви «Kirche Jesu Christi der Heiligen der letzten Tage» (США), див.: Christa Stache. Зазн. праця, с. 221. 14 Перелік церковних книг Євангелічного центрального архіву в Берліні. Частина I. Церква давньопрусської унії. 3-тє, розширене й виправлене видання, опрацьоване Christa Stache. (Публікації Євангелічного центрального архіву в Берліні. За редакцією Hartmut Sander. Том 30. — Берлін, Євангелічний центральний архів. 1992. 15 Перелік фондів Німецького центрального генеалогічного відомства. Частина I. Матеріали церковних книг східних провінцій Позен, Східної та Західної Пруссії, Померанії та Сілезії. Опрацювали Martina Wermes, Renate Jude та ін. Видавництво Degener and Co, Neustadt/Aisch. Лейпциг, 1991. 85 ге15. З найдавніших книг, згаданих у Лейпцигу, варто назвати книги Інгрутіса 1619 року, Тільзі 1647 року, Жувінінкай 1648 року, Лаукстичяй 1663 року, Кауке́най 1668 року, Жиляй 1685 року, Будвєчяй і Нібуджяй 1695 року. Переглянувши книги згаданих архівів de visu, можна узагальнено сказати, що в Центральному євангелічному архіві Берліна зібрано насамперед мікрофіші церковних книг, хоча там є також оригінали книг. В архіві Лейпцига з мікрофільмів виготовлено фільми (Rollfilm), проте є й унікальні книги, тобто книги з таких місцевостей або за такі роки, яких немає в Центральному євангелічному архіві. Серед них варто назвати книги Катичяй за 1669–1682 і 1683–1687 рр., Немирскєміо за 1680–1710 рр. та ін. Книги (або їхні фільми) різняться як змістом, так і сучасним станом. Насамперед книги неоднакові за кількістю литовських прізвищ. За кількісним співвідношенням литовських і німецьких прізвищ можна зробити висновок, що не в усіх литовських парафіях того часу жили виключно литовці: що віддаленіша парафія, то більше там литовських прізвищ. У містах і містечках литовських прізвищ небагато. Наприклад, у книгах литовської парафії св. Єлизавети в Кенігсберзі за 1683 рік литовські прізвища трапляються дуже рідко, так само як і в церковних книгах Клайпеди. Литовських прізвищ майже немає і в церковних книгах Велау XVII ст., Гумбіннена, Інгрутіса, Сталупенена та інших містечок XVIII ст. Звісно, це не означає, що в околицях цих містечок не жили литовці: адже висновки робляться на підставі збережених книг. Важливо також відзначити якість рукописів (і виготовлених із них фільмів та мікрофіш). Не всі книги однаково легко читати. З різних причин — через уривчастий, поспішний почерк, не завжди охайні записи (папір же заощаджували), якість паперу, вицвіле або розпливчасте, іноді й просочене на зворотний бік чорнило тощо — приблизно десята частина текстів на сторінках книг залишається нерозбірливою (для прочитання знадобилася б реставрація тексту). Нерідко копії ще більше погіршують текст і роблять його майже нерозбірливим. Досі дослідження литовської ономастики ґрунтувалися насамперед на даних джерел Великого князівства Литовського. Щоправда, певна частина реєстраційних книг церков литовських парафій Малої Литви, як і інших історичних документів, зберігається в бібліотеках Литовської академії наук, Литовської національної бібліотеки імені Мартінаса Мажвідаса та Вільнюського університету. Не всі ці книги інвентаризовано, а лінгвістичне значення їхнього змісту досі не описане. Антропоніми з джерел Вільнюських архівів також мало досліджувалися. Слід зазначити, що цього року відділ ономастики Інституту литовської мови починає збирати антропоніми й топоніми Малої Литви16. Перше ознайомлення з документами згаданих архівів Німеччини (точний перелік яких можна скласти лише після ґрунтовнішого вивчення джерел) дає підстави вважати, що весь матеріал з ономастики литовців Малої Литви в архівах Німеччини є новим джерелом литовської історичної ономастики. Тому актуально зібрати кілька десятків тисяч особових- 16 Геновайте Кішкене. Про прізвища з литовським суфіксом -ait- у колишній Східній Пруссії. – Baltistica, XIX (2), 1983. с. 179–183. 86 імен і топонімів, що репрезентуватиме ономастику литовців XVI–XX ст. Таке поповнення фондів відділу ономастики Інституту литовської мови було вкрай важливим для найвидатнішого дослідника литовської ономастики проф. габіліт. д-ра А. Ванагаса; не менше цікавляться цим академік З. Зінкявічюс і габіліт. д-р В. Мацейкявічене. Картотека була б справжньою копальнею мовного багатства й мала б знайти своїх «копачів». Це було б досі невикористане джерело для історії антропоніміки та топоніміки Малої Литви. Дослідження формування прізвищ литовців, походження й словотвору антропонімів і топонімів, їх германізації та інших проблем доповнили б і розширили наявні висновки досліджень литовської ономастики, забезпечивши поступ литовської історичної ономастики17. Звісно, створення запланованої картотеки — це робота не на один день; для неї потрібні спеціальний проєкт і його фінансування. Насамперед потрібні люди, здатні укласти картотеку. У Берліні вели переговори з «найбагатшим власником прізвищ» — директором Центрального євангелічного архіву (EZA), доктором Гартмутом Зандером. Пан Зандер розуміє науковий характер цього проєкту й посприяв тому, щоб копії частини матеріалів його архіву швидше потрапили до Вільнюса. (Щиро дякуємо йому за це.) Перші роботи з копіювання фінансово підтримав голова Фонду Малої Литви Віліус Петра́йтіс. Необхідно знайти потрібні кошти на копіювання документів і збирання матеріалів у Берліні та Лейпцигу. За надану можливість працювати в архівах Німеччини я вдячний головам Історичної комісії в Берліні, проф. д-ру h. c. Клаусу Цернаху і проф. д-ру Вольфраму Фішеру, а також голові фонду Fritz Thyssen Stiftung, д-ру Рудольфу Кершеру. ДЖЕРЕЛА ЛИТОВСЬКОЇ ОНОМАСТИКИ МАЛОЇ ЛИТВИ В АРХІВАХ НІМЕЧЧИНИ Анотація У статті розглядаються джерела литовських особових і географічних назв XVI–XX ст., що зберігаються в церковних книгах литовських парафій та інших документах Східної Пруссії у Таємному державному архіві Прусської культурної спадщини, Berlin, у Євангельському центральному архіві, Berlin, та в Центральному управлінні німецької генеалогії, Leipzig. Ці архівні матеріали досі майже невідомі в Литві й становлять актуальний предмет дослідження історії литовської ономастики. 17 Джерела Центрального євангелічного архіву в Берліні починають досліджуватися, див. Aušra Šeškutė, Vincentas Drotvinas. Про прізвища та імена литовців Рагнітського повіту. – Литовська мова: дослідники та дослідження: до 450-річчя першої литовської книги — катехізису Мартінаса Мажвідаса. Інститут литовської мови. Тези доповідей конференції. 23–24 жовтня 1996 р. С. 32–33. 87