Prano Skardžiaus laiškas Lietuvių kalbos ir literatūros instituto leidinio „Lietuvių kalbos tarmės. Chrestomatija“ (Vilnius: Mintis, 1970) sudarytojams

[Лист Прана Скарджюса укладачам видання Інституту литовської мови та літератури «Діалекти литовської мови. Хрестоматія» (Вільнюс: Mintis, 1970)] Washington, D. C. 1971.III.10 E. Grinaveckienei, A. Jonaitytei, K. Morkūnui, B. Vanagienei, A. Vidugiriui. Шановні пані та панове, Щиро дякую за Діалекти литовської мови, які я отримав сьогодні. Це справді чудова й надзвичайно цінна праця: поряд із Литовською діалектологією З. Зінкявічюса вона є другим великим здобутком не лише для практики литовської літературної мови, а й для всієї литовської мовознавчої науки, особливо для дослідження литовських діалектів. Обидві ці праці — великий крок уперед, і немає сумніву, що згодом з’явиться більше спеціальних, ґрунтовних описів і досліджень окремих діалектів, яких досі так бракує. Побіжно переглянувши всю цю працю, я звернув увагу на дві речі. Передусім — транскрипція: вона така сама, як у «Атласі литовської мови», якою користувалися численні збирачі й записувачі з різним рівнем освіти, але неоднаковою підготовкою з діалектографії; тому трапляються певні розбіжності, усунути які ви вже не могли. З іншого боку, доводиться дещо шкодувати, що через технічні перешкоди чи інші причини цю транскрипцію не вдалося більше узгодити з рішеннями Копенгагенської конференції фонетистів 1925 року, які Й. Геруліс порівняно успішно застосував у своїх діалектологічних студіях (Litauische Dialektstudien), а П. Йонікас та А. Саліс продовжили цю роботу в описі Паграмантіського діалекту. Але мені сподобалося, що ви вирішили дотримуватися традиційної класифікації. Так чи інакше, мені було дуже шкода середньоаукштайтських діалектів і дзуків, яких А. Гірденіс і З. Зінкявічюс задумали усунути. Однак будь-яка класифікація умовна, а не абсолютна: усе залежить від того, який підхід до поділу діалектів виявиться очевиднішим, звичнішим і практичнішим. З іншого боку, що означає, наприклад, купішкянський діалект, до якого зараховують і субатенський, хоча вони чимало чим відрізняються один від одного, наприклад kɔːrvā ir kɔːrvæ? У самому тексті субачського діалекту вже є певні варіанти. Наприклад, замість nebėr казали nebaːr, замість mɔ-ki.n’ť’is – mɔ́ki.t’is’, aikštė: – aikštę тощо. На цьому поки що зупинюся. Ще раз дякую за чудову книжку й бажаю всім вам успіхів — нехай з’являться й інші чудові праці. З найщирішими побажаннями Pr. Skardžius 37