Lith. “šiẽnas”, OChSl. “sěno” ‘hay’ and IE “*kei-” ‘to lie’

ACTA LINGUISTICA LITHUANICA XLIX (2003), 1–3 Лит. šiẽnas, OChSl. sěno «сіно» та IE *kei- «лежати» ROMUALDAS J. APANAVIČIUS Vilnius Лит. šiẽnas і OChSl. sěno «сіно» традиційно пов’язують із грецьким (Hesych.) κοινά· χόρτος; однак досі не запропоновано жодної надійної етимології. Тут висувається припущення про зв’язок із коренем IE *kei- «лежати». У цій статті запропоновано нове пояснення для лит. šiẽnas, латв. siens та його слов’янських когнатів OChSl. sěno, рус. сено, серб.-хорв. sijeno, пол. siano (Vasmer 1987: 601). Most authors dealing with these words (Trautman 1923: 297; MEIII 1927–1929: 859; Pokorny 1959: 610; Fraenkel 1965: 980; Vasmer 1987: 601 etc.) merely repeat Per Persson’s (1893: 257) suggestion according to which Lith. šiẽnas, OChSl. sěno could be related to Gr. (Hesych.) κοινά· χόρτος; Grass’ (<*koi-no-, possibly neuter plural). Persson wrote: “Über die wurzel von κοινά, lit. szēnas, abg. sěno möchte ich nicht entscheiden” (“As to the root… I would not like to commit myself”) and he repeated the idea of Fick and Brugmann according to which the words under discussion could be connected with OInd. syānā- ‘trocken geworden’, śinā- ‘geronnen’, though Persson thought that the meaning ‘hay, grass’ could not be old. Būga (1959: 170) reconstructs Balt. *šěina-n (according to him OChSl. sěno < IE *koino-m would correspond to Lith. *šainas). Karulis (1992: 177) supposes that the word for ‘hay’ corresponds to an IE root *kei- underlying colour terms such as Lith. šyvas, šėmas ‘grey (of a horse)’. Наведені нижче дані дають змогу реконструювати балто-слов’янський архетип *šeina | šaina (середнього роду). Фонетичні відповідності вказують на початкове *ś-, яке виявляється в лит. šiẽnas і трапляється в низці балтійсько-фінських запозичень як h- < *ś- (фін. heinä, ест. hein, вепс. hein, вод. einä та південноест. hain, лів. āina, самі suoid’ne; пор. Thomsen 1891: 223; Būga 1959: 170; Stang 1966: 54). Така сама відповідність спостерігається у фін. herne «горох», запозиченому з балтійського слова, відображеного в лит. žirnis «те саме». Судячи з даних балтійсько-фінських запозичень, можна виділити два рефлекси вокалізму кореня — -ei- та -ai- (пор. фін. heinä, ест. hein на противагу південноест. hain, лів. āina), а також з огляду на старослов’янське sěno < *šaina. Засвідчені балтійські форми — лит. šiẽnas, латв. siens — не дають змоги встановити первісний дифтонг, оскільки литовське й латвійське ie також може походити з *ai: пор. лит. dievas «Бог»: фін. taivas, ест. taevas «небо», лит. piemuõ «пастух»: гр. ποιμήν, фін. paimen «пастух» тощо. Це 2 | ROMUALDAS J. APANAVIČIUS дає підстави припускати, що обидві форми (*šeina and *šaina) могли співіснувати в давніх балтійських і слов’янських діалектах (хоча не обидві в одному й тому самому діалекті). OChSl. šeno і фін. heinä вказують на закінчення середнього роду балт. *-a (пор. фін. silta: лит. tiltas «міст», OPr. assara-n, рус. озеро: лит. ežeras «озеро»), яке розглядає Mažiulis (1970: 84–87). Аналіз словотвору виявляє корінь *šei-/šai- і суфікс -na-, як у лит. bérnas, латв. bèrns, гот. bairns «дитина»: IE *bʰer- «нести» (гр. φέρω, лат. ferre, гот. bairan тощо). Я хотів би тут висунути припущення, що лит. šienas, OChSl. šeno походять від дієслівного кореня IE *kei- «лежати, liegen». IE kei- «лежати, liegen» засвідчений у більшості IE мов: хет. kitta(ri), Olnd. setē, гр. κεῖται «liegt»; із суфіксом m: давньоірл. coim «lieb», гот. haims «Dorf, Flecken», лит. šeima (> фін. heimo), латв. sàime, рус. семья «сім’я», OPr. caymis, лит. kãimas «Dorf», kiẽmas, латв. ciems «Dorf, Versammlungshaus»; із суфіксом uo: Olnd. sévah «traut, freundlich, lieb, wert», лат. civis «громадянин», гот. heiwa-frauja «Hausherr», OHG. hīwa «Gattin», латв. sìeva «Weib» (Pokorny 1959: 539–540; Rix 2001 s. v.). Огляд балтійських слів, похідних від кореня IE *kei- «лежати, liegen» (без згадки про лит. šienas, OChSl. šeno) наведено в Mažiulis (1993 s. v. caymis; 1993 s. v. keytaro), Toporov (1980 s. v. caymis). Аргументація на підтримку цієї гіпотези ґрунтується на таких семантичних міркуваннях. (i) До наведених вище прикладів можна додати лит. šiekstas, šieksta «дерево або кущ, що лежить у воді» (LKŽₓᵢᵥ 735–737), латв. sieksts, sièksta (< *šei-sta-) (Karulis 1992: 176–177), які також можна пов’язати з IE *kei- «лежати, liegen»; за словотвірною моделлю вони мають певну подібність до лит. šienas. (ii) Гот. hawi, нім. Heu, англ. hay, швед. hö «сіно», а також нім. heuen, англ. hew, швед. hugga «косити сіно» походять від прагерм. *kau-i/u-o- «те, що зрізане, те, що належить зрізати» (Onions 1966: 431, 439), яке можна вивести з IE *keh₂u- «різати, schlagen» (Rix e.a. 2001 s. v.). Якщо ж припустити, що те, що зрізане, лежить, можна встановити семантичний зв’язок між прагерм. *kau-i/u-o- «те, що зрізане, те, що належить зрізати» та балт. (або балто-слов.) *šeina/šaina; у такому разі можна спробувати пов’язати останню форму з IE *kei- «лежати, liegen». Германські племена могли уявляти сіно як траву, яку зрізали (і яка тому лежить на землі), тоді як давні балтійські (і слов’янські) племена могли уявляти його як траву, що лежить після косіння (пор. лит. pjauti šieną «косити сіно» і kirsti rugius «жати жито»). Звісно, для такого зіставлення потрібні додаткові типологічні паралелі з інших мов. Що стосується гр. (Hesych.) κοινά «трава, сіно», можна припустити подібне походження й структуру (*koi-no- від кореня IE *kei-, відображеного в 1 На різницю у вживанні дієслів зі значенням «косити сіно» і «жати жито» звернув мою увагу проф. Vytautas Mažiulis (особ. повідомл.). LITH. šienas, OCHSL. sēno ‘HAY’ AND IE *kei- ‘TO LIE’ | 3 гр. κεῖται), але, з іншого боку, його подібність до балтійських і слов’янських слів також може ґрунтуватися лише на фонетичному та семантичному збігові. СКОРОЧЕННЯ LIV – Lexikon der indogermanischen Verben. Die Wurzeln und ihre Primärstammbildungen. Під керівництвом H. Rix, за участю багатьох інших опрацював M. Kümmel, T. Zehnder, R. Lipp, B. Schirmer. Друге, розширене й удосконалене видання опрацювали M. Kümmel і H. Rix, Wiesbaden: Dr. Ludwig Reichert Verlag, 2001. LKŽ – Словник литовської мови I–XX, Вільнюс, 1941–2002. ME – Kārļa Mīlenbacha latviešu valodas vārdnīca I–IV. За редакцією, доповнив і продовжив J. Endzelīns, Rīga, 1923–1932. REFERENCES Būga, K. 1959: Rinktiniai raštai 2. Sudarė Z. Zinkevičius, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla. Fraenkel, E. 1965: Litauisches etymologisches Wörterbuch 2, Heidelberg: Carl Winter. Karulis, K. 1992: Latviešu etimoloģijas vārdnīca 2, Rīga: Avots. Mažiulis, V. 1970: Baltų ir kitų indoeuropiečių kalbų santykiai (deklinacija), Vilnius: Mintis. Mažiulis, V. 1993: Prūsų kalbos etimologijos žodynas 2, Vilnius: Mokslas. Onions, C.T. 1966: The Oxford Dictionary of English Etymology. Edited by C. T. Onions with the assistance of G. W. S. Friedrichsen and R. W. Burchfield, Oxford: University Press. Persson, P. 1893: Etymologisches. Beiträge zur Kunde der indogermanischen Sprachen (Bezzenbergers Beiträge) 19, 257–283. Pokorny, J. 1959: Indogermanisches etymologisches Wörterbuch 1, Bern–München: Francke. Stang, Chr. S. 1966: Vergleichende Grammatik der baltischen Sprachen, Oslo–Bergen–Tromsø: Universitetsforlag. Thomsen, V. 1891: Beröringer mellem de finske og de baltiske (litauisk-lettiske) sprog, København: Kongelige Danske Videnskabernes Selskab. Toporov, V. N. 1980: Прусский язык. Словарь, I–K. Москва: Наука. Trautmann, R. 1923: Baltisch-Slawisches Wörterbuch, Göttingen: Vandenhoeck und Ruprecht. Vasmer [Фасмер], M. 1987: Этимологический словарь русского языка 3, Москва: Прогресс. Romualdas J. Apanavičius Gauta 2003 10 30 Laisvės pr. 42–159, 04341 Vilnius, Lietuva