Gina Kavaliūnaitė. “Samuelio Boguslavo Chylinskio Biblija. Senasis Testamentas”. I tomas

Acta Linguistica Lithuanica LVIII (2008), 153 – 159 Рецензії Рецензії Кавалюнене, Джина, редакторка. Біблія Самуеля Богуслава Хилінського. Старий Завіт. Том I. Факсиміле литовського перекладу й нідерландського оригіналу. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2008, cxliij + 761 pp. ISBN 978-9955-704-38-6 Цей вражаючий великоформатний том із чудовими ілюстраціями та високоякісним друком містить факсимільні копії: (1) праці Хилінського ЗВІТ ПРО ПЕРЕКЛАД БІБЛІЇ ЛИТОВСЬКОЮ МОВОЮ [...], Оксфорд: надруковано Генрі Голлом, друкарем Університету, 1659 (с. 3–14); (2) праці Хилінського RATIO Inſtitutae Tranſlationis BIBLIORUM IN LINGUAM LITHVANICAM [...], [Оксфорд, бл. 1660] (с. 15–23); (3) лондонського примірника Старого Завіту Хилінського (с. 25–208); (4) текстові частини Старого Завіту Хилінського, взяті з берлінського примірника (с. 209–390); (5) фрагменти з вільнюського примірника, що доповнюють лондонський і берлінський примірники (с. 391–394); (6) Старий Завіт зі Statenbijbel (с. 395–761). Цим факсимільним копіям передують Передмова литовською мовою (с. vij–ix) та англійською (с. xi–xiij), зміст (с. x–xvj) і надзвичайно ретельно підготовлений ґрунтовний п’ятиглавний Вступ литовською мовою (с. xvij–lxxj) з англійською версією (с. lxxij–cxxvij). У розділі I «Самуель Богуслав Хилінський та його переклад Біблії литовською мовою» (с. xix–xl, lxxv–xciij) розповідається, як про майбутню появу перекладу сповістили видання англійської та латинської брошур, факсиміле яких тут наведено. Переклад Біблії підтримали численні впливові протестантські пропагандисти XVII століття, зокрема навіть знаменитий оксфордський хімік Роберт Бойль; його також було представлено королю Англії Карлу II, який постановив зібрати кошти на друк Біблії. Друк розпочався 1660 року, але через два роки його раптово припинили. Незшиті аркуші надрукованого тексту, що сягав 40-го псалма, передали Календріні, служителю нідерландської громади, проте подальша доля цих сторінок невідома. Наприкінці XIX століття примірники надрукованої частини тексту було виявлено відповідно в Лондоні, Берліні та Санкт-Петербурзі, але сьогодні відоме місце зберігання лише 153 Recenzijos лондонського примірника в Британській бібліотеці. На щастя, у бібліотеці Вільнюського університету виявили фотокопію берлінського примірника (який був майже на 200 сторінок довший за лондонський), і її вдалося опублікувати в цьому томі. У цьому розділі також зазначено, що рукописний переклад Нового Завіту Хилінського, придбаний Британським музеєм у 1933 році в антиквара, польські вчені Чеслав Кудзиновський і Ян Отрембський транскрибували й опублікували у 1958 році, а в 1964 році професор Кудзиновський видав покажчик до цього тому. До слова, можу згадати, що 1986 року під час короткого візиту до Познані мене разом із професором М. Гасюком запросили на вечерю до помешкання професора Кудзиновського (де, до речі, нашою спільною мовою спілкування була литовська). Я сказав професорові Кудзиновському, що часто користуюся його цінним покажчиком і Новим Завітом Хилінського у своїх студіях литовської мови. Тоді професор Кудзиновський запитав мене, чи знайшов я якісь помилки в його покажчику, і я відповів, що не знайшов жодної. Звісно, там можуть бути помилки, яких я не помітив, але я й надалі щиро рекомендував би покажчик професора Кудзиновського всім, хто вивчає історію литовської мови. А тепер, як зазначає Кавалюнене (с. xx, lxxvi), можна очікувати на такий самий ретельно підготовлений і вичерпний покажчик слів та форм до щойно опублікованого Старого Завіту Хилінського. Це, безперечно, стане великою послугою для цієї галузі. У розділі II «Огляд досліджень Біблії Хилінського» (с. xl–xlviii, xciii–ciij) зазначено, що спершу про існування перекладу знали лише з бібліографічних описів, хоча щонайменше п’ятнадцять поліглотів (брошур із молитвою «Отче наш» різними мовами) цитують переклад Біблії Хилінського як своє джерело (xlj, xciij). Ще у XVIII столітті, до фактичного виявлення будь-яких примірників перекладу Біблії Хилінського, у кількох європейських виданнях з’являлися заклики повідомити про місце зберігання таких примірників. У цьому розділі також розглянуто початковий скептицизм щодо авторства Хилінського, подолання сумнівів, публікацію частин тексту та наукові оцінки, надані різними дослідниками аж до сьогодення. Розділ III має назву «Відомі примірники надрукованих частин Біблії Хилінського та уривки з них, опубліковані в інших друкованих джерелах» (с. xlviii–lij, ciij–cvj). Лондонський примірник, що налічує лише 176 сторінок і закінчується на 15-му розділі Книги Ісуса Навина, 1893 року виявив бібліотекар Британського музею Джон Т. Нааке. Це єдиний відомий сьогодні примірник друкованого тексту; у цьому томі його відтворено вперше. Берлінський примірник, який спочатку зберігався в Королівській бібліотеці в Берліні, але тепер, очевидно, 154 Recenzijos втрачена, налічує 384 сторінки й обривається на книзі Йова. Фотографічну копію берлінського примірника було виготовлено для проф. Яна Острємбського, а після його смерті його вдова, Гелена Острємбська-Саманюте, у 1989 році передала архів покійного чоловіка до бібліотеки Вільнюського університету. Серед архівних матеріалів проф. Острємбського було виявлено цю фотографічну копію. Рецензоване тут видання містить репродукції берлінського примірника зі сторінок 177–384, доповнюючи таким чином репродукції лондонського примірника. Вільнюський примірник має 416 сторінок, обривається на Псалмі 50 і тому є найдовшим із трьох примірників. Імовірно, саме цей примірник Хилінський привіз із собою, щоб показати синоду. Вважають, що це примірник, згаданий Якобом Квандтом у передмові до його власної литовської Біблії (1735); на сторінці 393 подано факсиміле з видання Квандта (Йов 19, 25–27). Вільнюський примірник у 1805 році подарував бібліотеці Вільнюського університету Єжи Гружевський, а в 1842 році його придбала Санкт-Петербурзька римо-католицька духовна академія. У 1887 році проф. Аріст Кунік оголосив про виявлення вільнюського примірника перекладу Біблії Хилінського. У публікації 1887 року Е. Вольтер відтворив тексти з книг Естер, Рут і Псалма 40; останній із них тут опубліковано у факсимільній формі (с. 394). Від 1918 року місцеперебування вільнюського примірника невідоме. Розділ IV «Джерело перекладу Хилінського» (с. lij–lxiiij, cvj–cxx) містить переконливий і цікавий доказ того, що джерелом праці Хилінського був нідерландський текст. Основним джерелом перекладу Хилінського стала нідерландська Statenvertaling, заснована на мовах оригіналу Біблії, а саме єврейській, арамейській і грецькій. Цей переклад був затверджений Генеральними штатами Нідерландів у 1637 році, а офіційна редакція вийшла 1657 року. Кавалюнайте відзначає численні структурні подібності між нідерландським і литовським текстами: «Після назви книги великими літерами йде короткий опис змісту дрібним шрифтом, який литовською називається užširakinimas tos knigos (нідерландською inhoudt des Boecks); текст надруковано у дві колонки, посилання на паралельні тексти курсивом розміщено на полях. Описи змісту перед кожною біблійною книгою, у середньому обсягом в одну сторінку, майже дослівно відповідають нідерландським оригіналам» (с. iiij, cvij–cviij). Крім того, наявність кінцівок після кожного розділу книги і в литовському, і в нідерландському перекладах — особливість, якої немає в інших перекладах Біблії; наприклад, Gatas apirayſkimo Jona ir čieto teypag Naujo Testamento можна порівняти з нідерландським Eynde der Openbaringe JOANNIS, ende oock des geheelen NIEUWEN TESTAMENTS «Кінець Одкровення Івана, а також усього Нового Завіту» (с. lij, cviij). У всіх випадках, коли в нідерландській версії розподіл віршів відрізняється від Вульгати 155 Recenzijos Хилінський у своїй Біблії дотримується нідерландської версії, а не Вульгати (с. liiij, cviiij). Авторка пише (с. lvij): «Деякі особливості єврейської мови виявляються систематично, повторюючись у всьому тексті. В єврейській мові прийменник bēn „між“ повторюється перед кожним із поєднаних іменників або займенників, що їх замінюють. Таке повторення точно не передають ані Септуагінта, ані Вульгата, пор.: Бут. 16,5 κρῖναι ὁ θεὸς ἀνὰ μέσον ἐμοῦ καὶ σοῦ „нехай розсудить Бог між мною і тобою“; iudicet Dominus inter me et te „нехай розсудить Господь між мною і тобою“; однак Хилінський переклав WIESZPATS te Judyja terp manęs, ir terp tawęs, адже й нідерландські перекладачі написали de HEERE richte tusschen my/ ende tusschen u (višpōt YHWH bēnī ūbēnēkā). Англійська відповідна частина, у якій висловлено ту саму думку, але дещо інакше, читається так (с. cxij): «Єврейський вплив, що пронизує мову Хилінського через посередництво нідерландської Statenvertaling, поширюється на весь текст його Старого Завіту. Як приклад можна навести єврейську практику повторення прийменника terp „між“…» Далі в англійському відповіднику відтворено наведені вище литовську, нідерландську та єврейську версії, але не Септуагінту й Вульгату. Вважаю цікавим зазначити, що отець Рубшис у своєму перекладі зовсім уникає прийменника (с. 25): Tebūna VIEŠPATS tavo ir mano teisėjas „нехай ГОСПОДЬ буде суддею твоїм і моїм“. Brockelmann (1913: 411) gives a similar example of the Semitic doubling of this preposition (Genesis 30, 36): bēnō ūbēn Yaᵃqōb ‘zwischen sich und I.’ for which the Vulgate has (Et posuit spatium itineris trium dierum) inter se et generum, whereas the Septuagint gives καὶ ἀπέστησεν ὁδὸν τριῶν ἡμερῶν ἀνὰ μέσον αὐτῶν καὶ ἀνὰ μέσον Ἰακώβ. Chylinski has (p. 56): (Ir padarė kiąlį, tryjų dienų) terp sawęs, ir terp Jokūba. The Dutch version (p. 433) repeats the preposition tusschen ‘between’ as does the Septuagint where we encounter the repetition of ἀνὰ μέσον, although the Vulgate has only the single inter similar to the King James version which has only one preposition: ‘(And he set three days’ journey) betwixt himself and Jacob’. One might note also that Father Rubšys only has one preposition in his modern translation (p.46): (Tuomet jis nustatė, kad tarp jo ir Jokūbo (būtų trijų dienų kelionės atstumas). The original version of the Statenvertaling was published in 1637, a Register of Corrections of Printing Errors and Mistakes to be Found in the First Edition of the Newly Translated Bible was published in 1655 and accordingly the revised edition of the Statenvertaling was published in 1657. In the revised edition 134 corrections (p. lix, cxij) were made in the references to parallel portions of the text. An attempt was made to find an original Dutch edition which corresponded exactly with the 156 Recenzijos посилання в перекладі Хилінського, 80% яких відповідають виданню 1637 року, а не Реєстру виправлень… і переглянутому виданню 1657 року. Сподіваючись знайти видання Statenbijbel, у якому виправлення паралельних текстів точно відповідали б виправленням у литовському перекладі, Кавалюнайте перевірила вражаючу кількість — загалом 47 — різних видань, що зберігаються в різних нідерландських бібліотеках. Попри ці, здавалося б, монументальні зусилля, їй не вдалося знайти точного збігу, тож було вирішено опублікувати разом із перекладом Хилінського видання Statenbijbel, що передувало 1657 року й не містило коментарів. Кавалюнайте докладно розглядає можливість того, що джерелом перекладу Хилінського був польський текст (с. lx–lxiiij, cxiiij–cxx). Розглянувши можливі польські Біблії, вона доходить висновку, що, якщо Хилінський і мав при собі польський текст, то це, ймовірно, була Гданська Біблія. Хоча він, мабуть, не перекладав із польського тексту, цілком можливо, що використовував його для виправлення свого перекладу. Він пристосував уживання дієприкметників до польської норми, наприклад, замінив дієприслівники спеціальними активними прислівниковими дієприкметниками (pusdalyviai, відомими в англійській також як «напіввідмінювані дієприкметники»). Так, у Матвія 9.27 читаємо: dujen aktuju > du aktu ejo paskui ghi fšaukiant > fšaukdami ir katbant > katbedami (пор. Statenbijbel: zijn hem twee blinde gevolgt/ roepende end seggende; Гданська Біблія: Sli zá nim dwá ślepi wołając y mówiąc. Я зауважив, що молитва Господня Хилінського починається словами Tewe mułu „Отче наш“ (Kudzinowski and Otrębski 1958: 14), де іменник стоїть першим, а присвійний займенник — другим, тобто використано той самий порядок слів, що й у Гданській Біблії 1632 року (Ojczie náś), примірник якої зберігається у бібліотеці Університету штату Пенсильванія. В онлайн-версії Statenbijbel порядок слів такий: Onze Vader „Наш Отець“, так само як у лейденському виданні 1641 року. Питання, чи казати „Наш Отець“ або „Отець наш“, давно є предметом суперечок між протестантськими богословами; коли Лютер у своєму перекладі Нового Завіту 1522 року написав Unser Vater, його різко розкритикували (Schmalstieg 2001: 151). Можливо, Хилінський вважав за потрібне продовжити усталену традицію, а не накликати гнів сучасників, наслідуючи нідерландський приклад (див. також Schmalstieg 1998, passim). Однак я зовсім не можу пояснити, чому саме тут Хилінський не наслідував нідерландський приклад. Розділ V під назвою «Тексти, опубліковані в цьому виданні» (с. lxiiij-lxxj, cxxj-cxxvij) містить докладний опис змісту й форми оригіналів, місця їхнього походження та різні інші відповідні відомості. Далі подано ретельно укладену й ґрунтовну бібліографію (с. cxxix-cxxxvij), покажчик імен (с. cxxxviiij-cxliij) і список ілюстрацій (cxliij- 157 Recenzijos cxliii). Ці ілюстрації значно підсилюють красу видання. Перша — малюнок Кедайняйської євангелічно-реформатської церкви, виконаний Наполеоном Ордою (1875). Тут є гравюри із зображенням міста Франекера, Академії, де навчався Хилінський, бібліотеки Академії, загальний вигляд і мапа міста Франекера, різні краєвиди Оксфорда та зображення Карла II, короля Англії. У відповідних місцях також вміщено одинадцять фантазійних офортів із зображеннями біблійних сцен роботи Шарунаса Леонавічюса. Самі факсиміле займають с. 1–761. Дозволю собі додати кілька дрібних зауважень. У литовському оригіналі передмови (с. vij–ix) цитати латинською перекладено литовською, тоді як в англійській версії ті самі латинські цитати залишено без перекладу англійською. У литовському оригіналі здебільшого вжито термін Statenbijbel «Біблія штатів», наприклад, с. liij, тоді як в англійській версії вжито термін Statenvertaling «переклад штатів», наприклад, с. cvij–cviij. Ці терміни, схоже, є синонімами, і, здається, непорозуміння неможливе, проте причина вибору різних термінів незрозуміла. Латинський інфінітив dicere «говорити» (с. lxiiij) слід замінити дієприкметником dicens «кажучи». Назва міста Koeningsberg (с. lxxxvij), замість звичнішої Koenigsberg, також нова для мене, але, судячи з етимології, пор. давньоанглійське cyning, нідерландське koning «король» тощо, така форма видається цілком можливою, хоча й незвичною. Я помітив такі друкарські помилки: с. xxxij «whith» > «which»; с. lxxxiiij «tranlation» > «translation»; с. cij «titles pages» > «title pages»; с. cxv «significance» > «significance»; с. cxx «grammatical form» > «grammatical forms». На с. xxxij у цитаті стоїть «one Chilinski (!)», тоді як в англійському перекладі на с. lxxxvij та сама цитата містить «one Chylinski». На завершення можна лише похвалити авторку та її ретельність, із якою вона підготувала це цінне факсимільне видання Старого Завіту Хилінського, деяких пов’язаних із ним тогочасних документів, а також свої проникливі й цікаві коментарі. Сподіваюся лише, що вона продовжить цю роботу й зрештою підготує обіцяну транскрипцію та покажчик до Старого Завіту, такі ж ретельні й корисні, як покажчики Кудзиновського та Отрембського (1958) і Кудзиновського (1964) до Нового Завіту. REFERENCES Brockelman, C. 1913: Grundriß der vergleichenden Grammatik der semitischen Sprachen. Berlin: von Reuther & Reichard. (Here cited after the 1982 reprint, Hildesheim, Zürich and New York: Georg Olms.) 158 Recenzijos Gdansk Bible = Biblia Swięta... Gdańsk: W Drukárniey Andrzeja Hunefeldá, 1632. Kudzinowski, Cz. 1964: Biblia litewska Chylińskiego. Nowy Testament 3. Indeks. Poznań: Państwowe Wydawnictwo Naukowe. Kudzinowski, Cz., Otrębski, J. 1958: Biblia litewska Chylińskiego. Nowy Testament 2. Tekst. Poznań: Państwowe Wydawnictwo Naukowe. Rubšys, A. (translator) 1998: Senasis ir Naujasis Testamentas. Šventasis raštas. Vilnius: Katalikų pasaulis Press. Schmalstieg, W. R. 1998: Old Prussian *nūson tāwa: a correction with theological implications. Baltistica 33 (1), 41–42. Schmalstieg, W. R. 2001: More theological implications. Linguistica Baltica 9, 149–153. Statenvertaling = Biblia, dat is, De gantsche H. Schrifture... Leyden: P.A. van Ravesteyn, 1641. William R. Schmalstieg 814 Cornwall Road State College, Pa. 16803, USA 159