Jano Otrębskio „Gramatyka języka litewskiego“ (III – 1956, I – 1958, II – 1965): istorija ir dabartis

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ Інститут литовської мови Напрями наукових досліджень: історія литовської писемної мови, синтаксис і семантика давньої та сучасної литовської мови. JANO OTRĘBSKIO GRAMATYKA JĘZYKA LITEWSKIEGO (III – 1956, I – 1958, II – 1965): ISTORIJA IR DABARTIS Jan Otrębski’s Gramatyka języka litewskiego (III – 1956, I – 1958, II – 1965): History and Today АНОТАЦІЯ У статті розглянуто перебіг написання й видання підготовленої Яном Отрембським Gramatyka języka litewskiego (I, II, III), зміст граматичного опису та спосіб його подання. Класична граматика литовської мови Я. Отрембського, зосереджена на групуванні даних, а не на теоретичних питаннях, захоплює багатством ілюстративного матеріалу та вмінням його впорядковувати. Одним із завдань цієї граматики, запланованих Я. Отрембським, але не виконаних через брак часу, було укладання покажчика словоформ. Завдяки сучасним технічним можливостям це можна було б зробити з подвійною користю: електронний реєстр ужитих у граматиці словоформ із їхніми польськими відповідниками дав би змогу створити і покажчик словоформ OGI, і чудовий литовсько-польський словник. КЛЮЧОВІ СЛОВА: Ян Отрембський, граматика, литовська мова, морфологія, словотвір. АНОТАЦІЯ У статті розглянуто процес написання й видання Gramatyka języka litewskiego (I, II, III) Яном Отрембським, а також зміст граматичного опису та спосіб його подання 200 Acta Linguistica Lithuanica LXXIII Jano Otrębski Gramatyka języka litewskiego (III – 1956, I – 1958, II – 1965): istorija ir dabartis способу викладу. Класична граматика литовської мови Остребського, зосереджена радше на групуванні даних, ніж на теоретичних питаннях, захоплює великою кількістю ілюстративного матеріалу та вмінням його опрацьовувати. Одним із завдань, які Остребський планував, але не виконав, було укладання покажчика словоформ. Завдяки сучасним технічним можливостям це можна було б зробити з подвійною ефективністю: електронний реєстр ужитих у граматиці словоформ із польськими відповідниками дав би змогу отримати і покажчик словоформ до граматики Остребського, і чудовий литовсько-польський словник. КЛЮЧОВІ СЛОВА: Ян Остребський, граматика, литовська мова, морфологія, словотвірна морфологія. 0. ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ Žymaus lenkų kalbininko Jano Otrębskio (1889–1971) nuopelnus lituanistikai vainikavo trỳs XX a. 6–7 dešimtmetyje pasirodę lietuvių kalbos gramatikos Gramatyka języka litewskiego (toliau – OGJL) tomai. Praėjus 50 metų nuo paskutinio šios gramatikos tomo išleidimo pravartu pažvelgti į J. Otrębskio parengtą lietuvių kalbos gramatiką. Ar ji sietina vien su pagarba mokslo ir kultūros paveldui, ar vis dar yra ir gali būti aktuali? Šie klausimai lemia ir straipsnio struktūrą: OGJL ypatybės aptariamos vertinant J. Otrębskui rūpėjusius gramatinio aprašo klausimus, išnašose pateikiant nuorodų apie OGJL autoriaus gramatinių nuostatų vertinimus ir apie ryškesnius skirtumus bei sąsajas su kitais gramatiniais lietuvių kalbos aprašais1. Straipsnyje daugiausia dėmesio skiriama trečiajam OGJL tomui Nauka o formach – ne tik dėl neabejotino jo originalumo, bet ir siekiant aktualizuoti turimą šio tomo vertimo į lietuvių kalbą2 publikavimo klausimą. 1 Трохи більше уваги приділено зіставленню OGJL з Граматикою сучасної литовської мови (далі – DLKG). 2 Переклад OGJL3, підготовлений Юозасом Балчіконісом, так і не був опублікований: рукопис перекладу з титульною сторінкою «Проф. Йонас Острємбскіс // Граматика литовської мови // Том III // Морфологія // авторизований переклад» зберігається у відділі рукописів бібліотеки Вільнюського університету (шифр F178). Straipsniai / Articles 201 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ 1. ПЕРЕБІГ ВИДАННЯ OGJL ТА ОСОБЛИВОСТІ НАПИСАННЯ У 1956–1965 рр. державне Варшавське наукове видавництво надрукувало три томи OGJL: Nauka o formach (1956), Wiadomości wstępne. Nauka o głoskach (1958) і Nauka o budowie wyrazów (1965). Автор мав намір написати ще й четвертий том, присвячений синтаксису литовської мови3, а в п’ятому подати предметний покажчик і покажчик словоформ до всіх чотирьох томів граматики. Задумана структура OGJL не відповідала послідовності написання та друку (III, I, II), тому поява спершу, без жодного вступу, OGJL3 дещо здивувала читачів4; пояснення мети й структури праці вони отримали лише з виходом першого тому граматики (див. OGJL1 XII). Обравши адресатом читача з елементарною філологічною підготовкою, Я. Остребський міг обійтися без опису граматичних класів чи категорій (виняток становлять лише граматичні підкласи, що виявляють своєрідність литовської мови5) і зосередитися на вираженні предмета викладу — класифікації даних та ознак мовних категорій / класів / підкласів і якнайрізноманітнішій панорамі прикладів. OGJL подає матеріал литовської мови щонайменше на трьох рівнях: теоретичні положення ілюструються не лише прикладами тогочасної літературної литовської мови (як писемної, так і усної), а й діалектами та давньою литовською мовою. Вибір широкого спектра ілюстративного матеріалу Я. Остребський пояснює тим, що без ознайомлення з матеріалом давньої литовської мови та діалектів було б важко зрозуміти загадки літературної литовської мови, коливання у фонетиці, лексичних варіантах і синтаксисі (там само, VIII). Матеріал литовської мови в OGJL часто зіставляється з даними інших індоєвропейських мов6. Ілюстративні тексти литовською мовою мають позначені наголоси та перекладені польською. 3 Пор. посилання на запланований докладніший виклад окремих питань у майбутньому томі із синтаксису (OGJL3 274) або вступ, у якому представлено мету праці (OGJL1 IX, XI, XII). 4 Рецензуючи OGJL3, Пранас Скарджюс пов’язав такий виклад без посилань із метою «написати докладний підручник із граматики литовської мови» (Skardžius 1998a: 702). 5 Я. Остребський приділяє більше уваги явищам литовської мови, що не мають аналогічних відповідників в інших індоєвропейських мовах. Пор. описи частого минулого часу (OGJL3 221–224) або займенникових прикметників (там само, 121). 6 Būta nuomonių, kad tie lyginimai nepakankami, plg. Skardžius 1998a: 702. 202 Acta Linguistica Lithuanica LXXIII Jano Otrębskio Gramatyka języka litewskiego (III – 1956, I – 1958, II – 1965): istorija ir dabartis 2. ПРЕДМЕТНИЙ ЗМІСТ OGJL 2.1. 1956: третій том Наука про форми (Nauka o formach)7 Процес написання та видання OGJL розпочався з тому, присвяченого науці про форми8, у якому подано опис граматичних класів (або частин мови) з погляду словотвору та/або словозміни. В OGJL3 описано такі частини мови: іменник, прикметник, займенник, числівник, дієслово, прислівник, прийменники й післяйменники, сполучники та частки, а також вигуки. Розділи й підрозділи мають назви польською або латинською мовами9. Розділ «ІМЕННИК» починається з коротких вступних зауваг про вираження цієї частини мови граматичними категоріями відмінка, числа та роду. У вступі стисло представлено сім відмінків10 і відмінності між литовським та польським відмінюванням (OGJL3 1). На думку Я. Отрембського, модель п’яти відмін іменника, що утвердилася в тодішніх практичних граматиках литовської мови й була майже без змін запозичена з Grammatica Lithuanica Даніеля Клейна (1653), є поверховою та недостатньою (там само, 6), тому він пов’язує відмінювальні парадигми з історичними основами словозміни іменника11: -o- (vyras, svečias); -ā- / -iā- (jūra, giria); -(i)ē- (upė); -i- (ausis); -u- (sūnus) і приголосною (duktė, -ers; akmuo, -ens)12. У парадигмі кожної відміни 7 Про OGJL3 див. Skardžius 1998a: 701–708, 741–745. 8 У перекладі Я. Балчіконі литовською мовою для назви тому обрано термін морфологія. 9 Виняток становить лише єдиний інструментальний відмінок, див. OGJL3 244. 10 Розглядаючи історичний стан литовської мови, Я. Отрембський не забуває і про зникаючі або вже зниклі ілатив, алатив та адесив (OGJL3 76–81). 11 Подібний опис іменників за основами –(i)o–, –iā–; –(i)ē–; –i–; –u– та приголосною основою подає і Яніс Ендзелін (пор. Endzelīnas [переклад із видання 1948 р.] 1957: 104–130). 12 У DLKG також подано опис відмінювання іменних частин мови за основами словозміни з п’ятьма відмінами (i)a, (i)u, (i)o, ē, i (а також дещо докладнішим поділом на 12 парадигм); див. DLKG 68–69. В Енциклопедії литовської мови Вітаутас Амбразас пропонує ще спрощеніший опис особливостей відмінювання за основами словозміни; пор. LKE 328–329. І в DLKG, і в LKE запропонована модель відмінювання відносить іменники зі старою приголосною основою до основи i; див. DLKG 69, LKE 329. Straipsniai / Articles 203 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ pateikiama ir šauksmininko13 forma14 (tai paranku skaitytojui, ieškančiam pilnų linksniavimo paradigmų15), aptariamos kirčiavimo ypatybės ir polinkis šauksmininko raiškai rinktis trumpinius ar mažybines formas (ten pat, 1–2). OGJL3 daug praktiškų patarimų, plg., pavyzdžiui, nuorodą dėl galimų sunkumų nustatant –i– kamieno daiktavardžių giminę ir šioje situacijoje gelbstinčią vienaskaitos naudininko galūnę (–iai ar –iui) ar trumpinių žymėjimo subtilybes16. J. Otrębskio manymu, kai kurie –i kamieno žodžiai yra senosios nek otrosios giminės paveldas – remdamasis gretinimu su kitomis indoeuropiečių kalbomis šiam paveldui jis priskiria daiktavardžius akìs ir širdìs (ten pat, 37). Pristatydamas lietuvių kalbos daiktavardžio giminės kategoriją J. Otrębskis skiria gramatinę ir prigimtinę giminę (RODZAI NATURALNY), pavyzdžiui, vyras, žmona17, o aptardamas pastarąją nurodo, kad lietuvių kalboje (kaip ir kitose kalbose) esama daiktavardžių, kuriais gali būti įvardijami abiejų natūralių giminių subjektai – šiems daiktavardžiams būdinga moteriškosios giminės forma ir galimybė įvardyti abiejų prigimtinių / „natūralių“ giminių subjektus18, pvz.: bliūva ‘plaksa’, tvýla ‘ktos milczący, zamknięty w sobie’, nenúopena ‘nienasycony’, radvilà ‘znajdek’, vėpla ‘gapa’ ir pan. (ten pat, 3–4, 5, 24, 37). Pabrėždamas išskirtinę kirčiavimo reikšmę J. Otrębskis išdėsto daiktavardžio kirčiavimo pagrindus19 (ten 13 Про можливість вважати прагматичні функції, виражені формами кличного відмінка, не відмінком, а окремою граматичною категорією див. Judžentis 2012: 72–73. 14 Згадавши про увагу J. Otrębskio до розмаїття форм кличного відмінка, слід зауважити й те, що іноді в парадигмі бракує якогось варіанта (пор. форми vėji (OGJL3 17) і vėjau (DLKG 71)). 15 Кличний відмінок, що збігається з називним множини, не включено до парадигм відмінювання іменників у DLKG (див. DLKG 71, 73). 16 Пор. примітку про іменники жіночого роду основи на –i–, позначені літерою f. (femininum) (OGJL3 4, 37), із поясненням, що це єдина група іменників, головна ознака якої (кінцевий звук основи) недостатня для визначення граматичного роду — рід визначається за закінченням давального відмінка однини (там само, 36–37). 17 Пор. наведені J. Otrębskio приклади невідповідності граматичного (нині називаного морфологічним) і природного роду, як-от Daukšà, dailìdė, tėtė, dėdė або вживаний лише в діалектах вислів gražùs pamer-gỹs, іменники зі старих писемних пам’яток pelùs, žmonės у словосполученнях tomis pelùmis, žmones savàs (OGJL3 4–5). Іншу думку про «природний рід» див. Skardžius 1998a: 702. 18 Apie hibridinius (substantiva communia) daiktavardžius daugiau žr. Judžentis 2012: 34–36. 19 J. Otrębskis вважав, що вичерпний опис стану й розвитку системи наголошування литовських іменників є надзвичайно складним завданням, яке виходить за межі цілей граматики, що він писав (OGJL3 65). У рецензії на OGJL3 Skardžius згадує, що має зауваження до J. Otrębskio щодо наголошування, але «через їхню спеціальність» не висловлює їх; див. Skardžius 1998a: 708. Частина розбіжностей у наголошуванні, запропонованих в OGJL3, може бути пов’язана з різними діалектними варіантами наголосу, пор., наприклад, gėiba (OGJL3 23) і форму в LKŽ geibà; похідні з іншим закінченням (пор. veidmainỹs (OGJL3 70) і нині прийнятніше для нас veidmainis) тощо. 204 Acta Linguistica Lithuanica LXXIII Jano Otrębskio Gramatyka języka litewskiego (III – 1956, I – 1958, II – 1965): istorija ir dabartis там само, 7–10). Замість усталеного в тогочасних литовських граматиках і словниках групування акцентних парадигм за місцем сталого наголосу та інтонаційною якістю складу (там само, 8), автор OGJL зазначає, що обрав запропоновану Kazimiero Jauniaus модель акцентних парадигм, засновану на фонетичних засадах (там само, 9), а для зручності читача подає дві або три потрібні форми20, напр.: jūra, (jūr)-os, ranką, (rañk)-os, rañką (там само, 10). Важливо наголосити, що в OGJL3 вживання литовських іменників розглядається не лише в площині тогочасної писемної літературної мови (із заувагами щодо вживання в усному мовленні21), а й в історичному аспекті22. Парадигми прикметника подаються з формами обох родів23. У цьому розділі J. Otrębskis приділяє особливу увагу прикметнику dīdis, dīdi: розглядає його відмінювання, походження, вживання в діалектах і старих писемних пам’ятках (там само, 85; 88; 92; 93–94; 117–118, 119; 120; 142), а також словотвірні варіанти — парадигму відмінювання dideli s, -ė (там само, 108); наводить цікаві приклади вживання термінальних присвійних прикметників у двоїні з постпозитивним числівником, напр.: kietuojudu, geruojudu; kietiejidvi, geriejidvi (там само, 122). Описуючи прикметники середнього роду — для них ужито терміни rodzaj nijaki ir neutrum (там само, 124, 127), — він зараховує до них слово pawoiu, ужите в реченні з Postilės Mikalojaus Daukšos (далі — DP) Regí kaip pawoiu yr būt geriufę DP 27211 (як і будь-який приклад із DP, це речення в граматиці J. Otrębskio цитується з польським відповідником із постили Jakuba Wujeka, пор.: Widźiß iako niebiepieczno ieft być w rofkoby.) (там само, 125). Розглядаючи прикметники з основою -io-, f. -ė-, J. Otrębskis вказує на можливість іменникового вживання складних прикметників і наводить приклад minkštaširdis24, який може виконувати різні функції — прикметникову й іменникову (але такі складні слова вживаються лише як іменники 20 Цікаво, що в цьому відношенні J. Otrębskis не обирає для визначення акцентної парадигми важливіші давальний і знахідний відмінки множини, хоча й указує на важливість цих відмінків для визначення місця наголосу, підкреслюючи, що в сумнівних випадках самі литовці так перевіряють можливі варіанти наголошування іменника (OGJL3 9, 64–65). Про ці відмінки як критерій визначення акцентної парадигми див. Laigonaitė 1978: 35–36; про правило місця наголосу в давальному та/або родовому відмінку множини, корисне для вивчення наголошування, див. також Stundžia 1995: 14. 21 Пор. наведені форми зі скороченням місцевого відмінка однини (valdžioje: valdžioj, gerklėje: gerklėj) та орудного відмінка множини (valdžiomis: valdžiōms, katėmis: katėms) тощо (OGJL3 32, 35). 22 Пор. особливу увагу J. Otrębskio до двоїни іменників (напр., dvi dukteri, du sūnu), яка вже в тогочасній литовській мові могла бути незвичною (OGJL3 2, 81–85). 23 Plg. J. Endzelīno pateiktą tik vyriškos giminės būdvardžių paradigmą (Endzelynas 1957: 130–136). 24 Пор. розташовані на сусідніх сторінках прикметникову та іменникову парадигми з різними варіантами давального й місцевого відмінків однини (OGJL3 107, 108). Straipsniai / Articles 205 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ відносить кличний відмінок25). Автор OGJL вважає близькими до вживання абсолютного ступеня вищого ступеня (OGJL3 129) так звані прикметники з префіксами apý-, pó- і суфіксами -ókas, f. -óka26, що виражають неповну або надмірну міру ознаки, пор.: apý-dykis, f. apý-dykė «майже порожній, неповний», pó-žalis, pó-žalė «трохи занадто сирий; недопечений», gerókas, geróka «досить добрий; досить пристойний»27, а також розглядає можливість утворення форм ступенів від похідних не прикметникового походження, таких як vyrèsnis, vyríausias, šunèsnis, pirmèsnis, pirmíausias тощо, від прикметників, які, можливо, зникли (там само, 133)28. У розділі про займенник Я. Отре̨бський пояснює походження розглянутих займенників, приділяє значну увагу двоїні, наводить цікаві її діалектні форми, такі як vẽ-du, vẽ-dvi або nuo-du (там само, 139). У цьому розділі не знайдемо слова támsta29, яке Я. Отре̨бський вважає іменником, що може позначати обидві природні статі (там само, 5). Цікаві приклади ілюструють уживання niekas, наприклад, у контексті другого заперечення — niekuo nedėtas «невинний; без вад, бездоганний» або у сполученні niekai mergaitė «нікчемна дівчина» (там само, 147). У цьому описі трапляються сполучення неозначених займенників із запозиченою часткою by: by kas; by kuris; by kóks30 (там само, 158). 25 У томі I LKG вказано кличний відмінок прикметників основи -ia, -ė у парадигмах як чоловічого, так і жіночого роду, наприклад: auksini, -e; mažuti, -e; apýgeri, -e; baltažiedi, -e (LKG I 486, 487); DLKG подає парадигми прикметників основи (i)o двояко: з кличним відмінком (але лише для деяких прикметників чоловічого роду, наприклад: medinis, apýmažis, baltakāklis) і без кличного відмінка (наприклад: gerèsnis, gerèsnė, medìnė, apýmažė, baltakāklė) (DLKG 180, 184)). 26 Уживання форм ступенів без порівняльних сполучників, коли певну ознаку просто експресивно називають, називається абсолютним уживанням форм ступенів; див. Judžentis 2012: 88–89. «Синонімічними до абсолютного вживання ступенів прикметника є похідні із суфіксом -okas і префіксами apý-, po- (там само, 89). Про них див. також DLKG 195, 196, 224–226. 27 Значення таких прикметників у DLKG також розглядаються в підрозділі про граматичну категорію ступеня, пор.: «Не мають форм ступенів такі якісні прикметники, які вже самим своїм словотвірним значенням виражають певну міру ознаки» (DLKG 173); тут також зазначено, що трапляються форми вищого ступеня похідних із префіксами po-, apy-, що свідчить: «значення похідних цієї групи близькі до значень граматичних форм ступенів» (DLKG 225). 28 Diskusiją šiuo klausimu žr. Skardžius 1997: 433–439; 1998a: 706. 29 У DLKG слово tamsta названо особовим основним / ввічливим займенником (DLKG 257, 259), а Альбертас Росінас — займенником суб’єктивної оцінки, утвореним від дієприкметника (Rosinas 1996: 38–44). Про причини, з яких калька tamsta може сприйматися як іменник, див. там само, с. 44. 30 Ці займенникові сполуки, що виражають невизначеність, із bi / by поширені в діалектах (пор. LKG I 692–693), а останнім часом знову набувають поширення і в розмовній літературній мові. 206 Acta Linguistica Lithuanica LXXIII Jano Otrębski Gramatyka języka litewskiego (III – 1956, I – 1958, II – 1965): istorija ir dabartis Деяких читачів OGJL3 може здивувати розділ про ЧИСЛІВНИК, де слова abù, abi; abùdu, abìdvi31 віднесено до кількісних числівників32 (там само, 164), keleri, kėlerios; abeji, abejos — до збірних (liczebniki zbiorowe), а keli, kelios — до питальних неозначених збірних числівників33 (там само, 172, 173). У розділі про числівник розглядається вживання слів, які називаються збірними іменниками, таких як penketas, šešetas тощо, а також keletas34 (там само, 174). Тут описано також похідні від числівників із суфіксами -opas, -okas, -eriopas, -gubas, -linkas, -lypas, -ergas тощо, які вважаються прикметниками (не лише dve-jópas, trejópas, vieneriópas, vienókas, а й tūleriópas, -a «різношерстий, різнорідний», dvigubas, dvilinkas, dvilýpis, ketvérgis тощо (там само, 175–176), а також прислівники числівникового походження dviese, añtra, dvėja tiek, antraip, dvėj aip, dùkart, dùsyk тощо (там само, 177–178). Опис ДІЄСЛОВА захоплює різноманітністю матеріалу: як і в усій граматиці, тут наведено не лише дані сучасної литовської мови, а й цікаві факти зі старолитовської мови та діалектів (пор., наприклад, góti, gója, gójo «швидко йти» (там само, 214)), причому особливу увагу приділено твереченському діалекту (наприклад, схильність цього діалекту вживати короткі форми дієслова (пор. išėjo: išė) ілюструється повною парадигмою дієвідмінювання padabójau: padabáu, padėjau: padéu (там само, 217)). В OGJL3 без указівки на діалектне вживання подано парадигму дієвідмінювання дієслова gręsti «погрожувати, відлякувати», яке в літературній литовській мові вважається неперехідним: grėsiau, grėsei, grėsė, grėsėme, grėsėte (там само, 216). Я. Отре̨бський докладно розглядає моделі чергування голосних у корені дієслів, пор.: málti: mãla, mãlė і діал. mãlo, а також lėisti: léidžia: léido і діал. léi-dė (там само, 208–209)). Автор OGJL оригінально інтерпретує сучасну литовську 31 DLKG відносить abu, abi, abejì, abejos до стверджувальних узагальнювальних займенників (DLKG 257). 32 Зарахування Abu, abi до числівників А. Росінас вважав необґрунтованим: «семантичний аналіз цих слів показує, що вони мають значення “всі”, тобто займенникове значення, і вживаються тоді, коли множина складається з двох елементів» (Rosinas 1995: 47). За спостереженням цього вченого, у граматичних описах литовської мови мало хто з мовознавців abu відносить до займенників; серед небагатьох таких він називає К. Бугю та П. Скарджюса (Rosinas 2001: 101). І справді, abu, abi зараховані до числівників не лише в попередніх працях (пор., наприклад, Jonikas 1939: 63, Endzelynas 1957: 142, Senkus 2006: 245, 248, Senn (1966: 214), а й у сучасних працях із литовського мовознавства, пор. Smoczyński 2007: 2, Stundžia 2009: 84; 254, Dini 2014: 149. 33 DLKG вважає keleri, kėlerios неозначеними займенниками, а keli, kelios — питальними та відносними займенниками (DLKG 257). Росінас характеризує займенники keli, keletas, keleri, keliolika як визначені лічильні (Rosinas 1996: 120). 34 DLKG називає займенник keletas неозначеним невизначеним (DLKG 257); Росінас відносить його до визначених займенників, які «дуже невизначено вказують на кількість виокремлених елементів» (Rosinas 1996: 119). Straipsniai / Articles 207 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ парадигма майбутнього часу35 (там само, 205), а також походження багатократного минулого часу36 (там само, 222–224). В OGJL3 широко описано різноманітність і походження37 форм умовного способу (OPTATYVUS), а також синтаксичне вираження (CONDITIONALIS) (там само, 230–234). Описуючи рефлексивні конструкції (зворотна частка si називається займенником38), в OGJL3 зосереджуються на вживанні зворотних конструкцій у литовській і польській мовах (там само, 236, 237), а також в інших індоєвропейських мовах (там само, 239). J. Otrębski уважний до різноманітних модифікацій у літературній мові й діалектах та до пояснення походження слів (пор. зауваження про перехід –si- у –s- або –z-, напр.: pazbārā, ačigulė; або зауваження, що подібні модифікації в литовській літературній мові іноді вже безпосередньо не співвідносяться, пор. stvėrti поряд із tvėrti «схопити» — зв’язки походження з *nu-s(i)-tverti-s(i) та вживаним на периферії nustvėrtis, або susizgribti «схаменутися, усвідомити», яке, найімовірніше, походить від *su-s(i)-gribti-s(i): griebti «схопити» (там само, 238)). Автор OGJL наголошує, що цільовий спосіб (SUPINUM) вживається лише в діалектах (там само, 243–244), а для опису БУДИНІВ обирає литовський термін, пояснює його значення (зазначаючи, що інша назва INFINITIVUS II вже не вживається), висвітлює дієслівне вираження цієї форми (зауважуючи, що вона не поєднується з префіксом, запереченням або зворотністю) та її прислівникові функції39 (там само, 244–245). У розділі про дієслово J. Otrębski розглядає PARTICIPIUM NECESSITATIS, називаючи їх пасивними дієприкметниками40 і вказуючи на втрату дієприкметникового та виявлення прикметникового значення в деяких утвореннях із суфіксом –inas (пор. būtinas, dirbtinas) (там само, 273–274). Описуючи дієприкметники середнього роду — PARTICIPIA W FORMACH NEUTRUM, — автор OGJL зупиняється також на нібито наявному частковому значенні «мовляв, ніби, буцімто»41, пор.: Ji, esą, to nežinanti. ‘Ona jakoby tego nie wie.’ (там само, 274). 35 Думку Йонаса Казлаускаса про те, що J. Otrębski вважає її «сумішшю кількох різних індоєвропейських категорій», див. Kazlauskas 1968: 366. 36 З J. Otrębskim, який виводив суфікс багатократного минулого часу -dav «від словотвірних ітеративів минулого часу із суфіксом -av та вставним приголосним d», не погоджується Aldona Paulauskienė (див. Paulauskienė 2006: 61–62, 84). 37 Šį aiškinimą Kazlauskas pavadino neįtikinėtinu (žr. Kazlauskas 1968: 399). 38 Це звично в працях з історії мови, пор.: «За формою зворотний займенник [...] був двояким: s(i) і se» (Palionis 1967: 140). 39 У DLKG будини описано досить подібно (наголошено на властивих прислівникам функціях і дієслівному вираженні форми), але не в розділі про дієслово, а в розділі про прислівник (DLKG 413–414). 40 На початку розділу DLKG, присвяченого описові дієприкметника, зазначено, що в граматиках до пасивних дієприкметників зараховують дієслівну форму необхідності; хоча за значенням такі форми «протиставляються всім дієприкметникам» (DLKG 354–355). 41 Про esą(s), яке перетворилося на прислівник речення (частку) — показник передавання чужих слів, — див. Holvoet 2004: 113–114. 208 Acta Linguistica Lithuanica LXXIII Jano Otrębski Gramatyka języka litewskiego (III – 1956, I – 1958, II – 1965): istorija ir dabartis Прислівники розглянуто змістовно й стисло, за словотвірними або етимологічними гніздами; тут наведено приклади рідшого вживання, а для ілюстрування значення часто добирають не лише переклад одним словом (пор. прислівник займенникового походження vis «тут»; vis dėlto «однак», konè, kuonè «майже (ні)»), а й приклади у вигляді словосполучення чи речення (див. там само, 297–298). Прийменники та префікси описано разом42 (там само, 308–357). J. Otrębski наводить різні польські відповідники того самого прийменника, напр.: Kaip dur-nius su̇ grandele «Jak dureń z kółeczkiem (ogniwiem)»; Gimė eriukai su̇ šešiomis kojomis «Urodziły się jagnięta o sześciu nogach» (там само, 340). Тут розглядаються й цікавіші випадки редуплікації, що трапляються в діалектах (напр.: papanurińko, papa-grįžo) (там само, 357); зіставляється вживання прийменників у балтійських і слов’янських мовах, литовській і польській мовах; відзначено тенденцію уникати в литовській прийменникових сполук, названо лише iš po, iš už, iš anapus (там само, 356); висловлено припущення, що рідше, ніж у слов’янських мовах, уживання прийменників могло бути зумовлене безприйменниковими давальним і місцевим відмінками в литовській мові (там само, 357). Сполучники й частки розглянуто в розділі SPÓJNIKI I PARTYKUŁY (там само, 358–370), а вигуки та звуконаслідувальні слова43 — у розділі WYKRZYKNIKI (див. там само, 371–377). 2.2. 1958: перший том Вступні зауваги. Наука про звуки (Wiadomości wstępne. Nauka o głoskach) У Передмові до цього тому читачеві викладено не лише цілі OGJL1, а й цілі щодо структури та задуму всієї Граматики, а також подано пояснення стосовно раніше виданого тому OGJL3, зазначено основні джерела з мовознавства, використані в OGJL44, висловлено подяку тим, хто заохотив до написання граматики та допомагав у цій праці (серед них і дружині Гелені Остребській), а також особам, які рецензували том OGJL3 (OGJL1 XI–XII). Литовська мова характеризується як така, що надає важливі дані для дослідження індоєвропейських мов і реконструкції праіндоєвропейської мови; за значущістю для індоєвропеїстики її названо рівнозначною санскриту, давньогрецькій, латинській і готській мовам (там само, VII). Розглядаючи доти 42 У вступних заувагах OGJL2 обговорюються причини такого вибору — сучасна й історична функціональна подібність прийменників і префіксів, а також прислівників і прийменників (див. OGJL2 IX). 43 Нині поширене в описах литовської мови виокремлення не однієї (тобто не лише вигуків), а двох частин мови пов’язане з впливом граматики Йонаса Яблонскіса; пор. подане в ній зауваження про būtųjų ištikimų vaizdelaikius — звуконаслідувальні слова (Jablonskis 1997: 189). 44 Я. Остребскіс особливо виокремлює близьку за цілями працю Я. Ендзелінса Ievads baltu filoloģijā (Рига, 1945) та працю Е. Френкеля Die baltischen Sprachen [...] (Гайдельберг, 1950). Straipsniai / Articles 209 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ Розглянувши опубліковані граматики литовської мови (описові праці Фрідріха Куршайтіса, Казимираса Яунюса, Йонаса Яблонскіса; для прусського мовного варіанта — Августа Шляйхера, Оскара Відемана, Августа Лескіна), Я. Остребскіс наголошує на потребі наукової граматики литовської мови та зазначає, що його початковим задумом також була описова граматика сучасної литовської мови, але в ході роботи автор зрозумів, що необхідно залучити й дані литовських діалектів, і старої писемності. Цей том складається з двох частин: «Вступні зауваги» і «Наука про звуки». У «Вступних заувагах» описано походження назви Литви, подано найнеобхіднішу інформацію про діалекти (розглянуто основні особливості, наведено відповідники деяких діалектних слів у літературній мові45, спрогнозовано тенденції розвитку діалектів і літературної мови (там само, 25–27)), а також найважливіші давні литовські писемні пам’ятки — від катехізису Мартінаса Мажвідаса (1547) до збірки гімнів і молитовників Даніелюса Клейнаса (1666) (там само, 28–38); досліджено зв’язки литовської мови з іншими мовами (там само, 39–71) і представлено найважливіші праці про литовську мову (граматики, словники, інші вагомі праці загального й спеціального характеру) (там само, 72–100). У частині «Наука про звуки» Я. Остребскіс розглядає графеми й правопис (там само, 101–110), вимову голосних і приголосних: інтонацію та наголос (там само, 110–148); у цій частині читачеві представлено ґрунтовні за обсягом і охопленням розділи граматики, присвячені вокалізму (там само, 149–255) і консонантизму (там само, 256–394). У них помітна виняткова здатність автора виявляти варіантність. Ілюстративний матеріал подано щонайменше на трьох рівнях — літературної мови, діалектів і давньої мови, — а нерідко його доповнено зіставними прикладами з інших індоєвропейських мов. 2.3. 1965: другий том Словотвір (Nauka o budowie wyrazów)46 Том OGJL2, що вийшов останнім, присвячений словотвору. У вступі до цього тому знову міститься подяка автора Г. Отре̨бській за величезну допомогу в написанні граматики; наголошено на важливості фактичних даних литовської мови, наданих нею (OGJL2 VII)). Тут Я. Отре̨бський зізнається, що широкий обсяг досліджуваного матеріалу, робота з джерелами та інші зобов’язання потребували аж десяти років 45 Пор. зіставлення відповідників жемайтської та літературної лексики: apgerbti – aptvarkyti, vėpūtinis – pusnis, kampas – lankas тощо (OGJL1 13–15). 46 Про OGJL2 див. Skardžius 1998a: 843–851. 210 Acta Linguistica Lithuanica LXXIII Jano Otrębskio Gramatyka języka litewskiego (III – 1956, I – 1958, II – 1965): istorija ir dabartis для підготовки OGJL2. Наголошуючи, що під час написання OGJL2 він постійно спирався на два попередні описи словотвору литовської мови — A. Leskiene Die Bildung der Nomina im Litauischen (1891) і особливо P. Skardžiaus Lietuvių kalbos žodžių daryba (1943), Я. Отре̨бський зазначає, що в цьому викладі словотвору намагався зосередити увагу на стані розглядуваних явищ у сучасній літературній литовській мові, а численними ілюстраціями зі старих писемних пам’яток (особливо з DP) показати зв’язок між фактами сучасної літературної мови та давнішими мовними даними. У передмові до OGJL2 автор сподівається, що читач сам зрозуміє, чим його праця відрізняється від твору P. Skardžiaus, на який він спирається (там само, VII). І справді, навіть побіжне порівняння праць P. Skardžiaus та J. Otrębskio показує: хоча більша частина фактичного матеріалу в обох творах збігається, загальна структурна побудова OGJL2, додаткові інтерпретації та гіпотези дають читачеві підстави визнати перевагу праці J. Otrębskio. OGJL2 складається з трьох частин: перша присвячена редуплікованим утворенням (наприклад: pilpinỹtėlis, saussausỹtėlis, gergeris, mažmožis, skan(s)konis, kryžkryžiais, priešpriešais), зрощенням і складним словам (там само, 1–28), друга — суфіксальному творенню іменників та прикметників (там само, 29–306), третя — словотвору дієслів (там само, 307–416). У праці P. Skardžiaus увагу розподілено дещо інакше: Загальні питання (див. Skardžius 1996: 13–25), Творення іменникових основ (там само, 26–392), Творення складних іменникових слів (там само, 393–456), Творення дієслівних основ інфінітива (там само, 457–555) і Природний словотвір і новотвори (там само, 556–606). Виклад J. Otrębskio раціональніший та інформативніший і менше обтяжує читача діалектними посиланнями, перенесеними з картотеки LKŽ. До OGJL2 перенесено також приклади зі старих писемних пам’яток із праці P. Skardžiaus47, але до них нерідко додано й нові. Групуючи фактичний матеріал словотвірних моделей, P. Skardžius намагався дотримуватися алфавітного принципу, тоді як J. Otrębskis — тематичного, що увиразнює семантичні нюанси48. Більшість похідних слів в обох авторів 47 Наприклад, посилання на словник K. Sirvydo, іноді навіть приклади з DP (OGJL2 231, 233; пор. також подання akmenyčia у J. Otrębskio (там само, 258) та P. Skardžiaus (Skardžius 1996: 357)). Дані зі старих писемних пам’яток, помічені самим J. Otrębskio, найчастіше подано з DP; інтенсивність використання прикладів із цього джерела засвідчує навіть зміна способу посилання: у другій половині тому OGJL2 замість повного посилання на джерело подається скорочення «w PD». З інших старих писемних пам’яток також наведено приклади, яких не згадував P. Skardžius; пор. примітку щодо слова у множині atū́oriečiai ‘pszenica jara’, зафіксованого вже у словнику K. Sirvydo (OGJL2 19). 48 Пор., наприклад, опис утворень із суфіксом –ena, що означають загиблу істоту (dvėsena, gaišena, puolena, stipena), або цей суфікс із додатковою морфемою –el- (dvėselena, stipelena, merlena), а також слів зі значенням відокремлення частин справжнього предмета lūženos, pjūvenos, sviltenos у OGJL2 (177–178), порівняйте з описом відповідних похідних у П. Скарджюса (Skardžius 1996: 228, 232). Я. Отрембський виразніше висвітлює семантичні ознаки. Подібний спосіб подання словотвірної моделі іменників за назвами груп предметів можна знайти і в LKG, і в DLKG. Straipsniai / Articles 211 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ у працях оцінюється й описується подібним чином; дещо J. Otrębskis розвиває докладніше⁴⁹ (наприклад, префіксальне словотворення⁵⁰), часто доповнює новими даними й інтерпретує по-своєму⁵¹. 3. ОСОБЛИВОСТІ ГРАМАТИЧНОГО ОПИСУ OGJL 3.1. Термінологія Враження простоти й універсальності граматичного опису в OGJL посилює латинська термінологія, що називає найзагальніші поняття, наприклад: neutra, dat. sg., passivum, participium necessitatis, futurum, futurum exactum, genetivus auctoris (для позначення відмінків використано лише латинську термінологію) тощо (OGJL3 37, 234, 235, 273, 275, 281). Звичайно, у цій граматиці вживаються й польські назви граматичних реалій (наприклад, частин мови: rzeczownik, przymiotnik, zaimek тощо), які іноді вживаються впереміш із латинськими (пор. rodzaju żeńskiego,go, замінене латинським feminina або його скороченням f.). Винятковість деяких явищ литовської граматики підкреслено навіть литовським терміном, обраним для назви розділу; пор. згаданий раніше BŪDINĮ (там само, 244). Деякі терміни, уживані в описах граматики литовської мови, J. Otrębskis замінює на прийнятніші для нього; наприклад, термін geidžiamoji nuosaka, що відповідає польському «tryb życzenia», замінюється на PERMISSIVUS, а tariamoji nuosaka «coniunctivus» — на CONDITIONALIS тощо (там само, 263). Описуючи словотворення, J. Otrębskis спирається на термінологію словоскладання, уживану в індоєвропеїстичній традиції, коротко її характеризуючи (пор. подання типу dwandwa-m bahuvrīhi (OGJL2 8–9, 23)) або наводячи в назві також литовську ілюстрацію словотвірної моделі (пор. žodženia typu aki-pleša (NOMINA AGENTIS), žodženia typu aki-mirka (NOMINA ACTIONIS) (там само, 11, 13)). 49 Наприклад, keršas у працях обох авторів описується як прикметник із суфіксом -š- (пор. Skardžius 1996: 315; OGJL2 223), проте J. Otrębskis розглядає його поряд із редуплікативними утвореннями як такий, що складається з двох первинних основ подібного значення. Деякі слова відносять до різних словотвірних типів; пор.: geležis, діал. gelžis J. Otrębskis розглядає поряд із редуплікативними утвореннями як цікаві слова, утворені з двох первинних основ подібного значення (OGJL2 4), тоді як P. Skardžius описує їх у розділі про похідні на -is (Skardžius 1996: 51). 50 Більшості утворень цього типу, наявних в OGJL2, немає у праці P. Skardžius; пор. похідні, утворені від прийменникових сполук, наприклад įnamys, ančtelis «узбіччя дороги» тощо (OGJL2 19). 51 Пор., наприклад, додатково включене до похідних на -bas, -ba пояснення щодо šlubas (:klubas) (OGJL2 230). 212 Acta Linguistica Lithuanica LXXIII Jano Otrębskio Gramatyka języka litewskiego (III – 1956, I – 1958, II – 1965): istorija ir dabartis 3.2. Характер ілюстративного матеріалу Своєрідність OGJL визначає широкий спектр прикладів: нерідко поруч наводяться приклади розмовного мовлення, які демонструють відмінності від тогочасної офіційної літературної литовської мови52. Як ілюстрації використовуються також дані діалектів53, що відображають мовну варіативність54 (Тверечюс, Паграмантіс55, рідше — інших56), а також давньої литовської писемності (OGJL можна назвати й граматикою, що описує мову «Постилі» ДауґшиPostilės (1599)); ці дані найчастіше супроводжуються точним посиланням на джерело57. J. Otrębskis не оминає нагоди розглянути явища граматичного вираження литовської мови на тлі індоєвропейських мов58. 3.3. Співвідношення з традицією граматичного опису литовської мови OGJL3, що з’явилася першою, не містила жодних відомостей про загальні засади цієї граматики і, звісно, дивувала мізерною кількістю відомостей про попередні граматичні праці 52 Пор. повні й скорочені форми — кличний відмінок brālau і brā або місцевий відмінок kelyjė / kelý, rugiuosė / rugiuõs (там само, 21). 53 Пор. подвійні варіанти прикметників: lipnus / lipus, prašnūs / prašūs, kalbnus / kalbus, skaudrus / skaudus, skubrus / skubus або три варіанти форми теперішнього часу дієслова kosėti: kosti, kosi, kosėja (OGJL2 61, 363). 54 Пор. розгляд форм кличного відмінка в OGJL3 (с. 15), пояснення щодо вимови māmā (там само, 25) або варіанти форм кличного відмінка іменника velnias у літературній мові — velnė, vel’ne, а також діалектну форму velnỹ (там само, 21). 55 Apie šį žemaičių dūnininkų tarmės plotą žr. Jonikas (1939: 2–7). Kad Pagramančio tarmės duomenų šaltiniu J. Otrębškiui buvo P. Joniko Pagramančio tarmė, rodo joje ir OGJL3 aptariamų kalbos vartojimo faktų sutapt ys, pavyzdžiui, sangrąžos dalelytės nukėlimą į žodžio galą konstrukcijose su neiginiu demonstruojantis nemuškias ‘nesimušk’, žr. Jonikas 1939: 66 ir OGJL3 237. Vėliau pasirodžiusiame OGJL1 J. Otrębskis nurodo, kad žemaičių tarmės pavyzdžius (tik kiek supaprastinęs rašybą) teikia remdamasis minėtuoju P. Joniko darbu (OGJL1 13). 56 Пор., наприклад, наведені діалектні дані з повітів Алітус і Сейни (OGJL2 61), Дівенішкес, Рамігали, Дебейкяй тощо (OGJL3 14). 57 В OGJL знайдемо як абстрактні посилання на старі писемні джерела (наприклад, на Knygos nobāžnystės, Margarita theologica, перекладену Бреткунасом Біблію (OGJL3 181, 224, 236), так і конкретні дані з них (наприклад, з Knygos nobāžnystės (OGJL2 156), постилії 1600 року (там само, 176), анонімного катехизису 1605 року (OGJL3 181), Нового Завіту Хилінського (там само, 187), катехизису Мажвідаса, катехизису Даукши (там само, 231), Dictionarium Сирвіда (там само, 357, 361), Punktų sakymų Сирвіда (там само, 361)). 58 Пор. зауваження про те, що литовські форми вищого ступеня на -esnis, ж. р. -esnė не мають точного відповідника в інших індоєвропейських мовах (OGJL3 127), або зауваження про спорідненість слов’янських мов, розглядаючи форми умовного способу butumbi, dotumbi (там само, 231). Straipsniai / Articles 213 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ згадкою59. У вступах, написаних до пізніших томів, Я. Отрембський називає своїх улюблених авторів — А. Лескена, П. Скаржюса, Я. Ендзелінса, Е. Френкеля, але в самому тексті згадує їх дуже рідко60. Така модель досить звична для граматик класичного типу, які подають лише загальний список використаної літератури. Щоправда, Я. Отрембський не встиг підготувати для читачів цей список, однак більшу його частину можна припустити на підставі огляду литуаністичної літератури в OGJL1 і приміток у передмовах до OGJL1, OGJL2. 4. ОЦІНКИ OGJL І МОЖЛИВІ МАЙБУТНІ ДОСЛІДЖЕННЯ OGJL можна охарактеризувати як досить сучасну граматику класичного стилю, у якій різноманітний фактичний матеріал литовської мови представлено і докладно, і стримано. Раціональний і не переобтяжений стиль граматичного опису, гіпотетичність і обережність дали змогу OGJL зберегти читабельність і актуальність. Я. Отрембський і його OGJL зазнали похвал61 і критики62, і, найімовірніше, саме її широкий обсяг зумовив те, що вона так і не дістала ґрунтовної рецензії. OGJL читали, читають і читатимуть за потреби. Дані про давню й сучасну литовську мову, наведені Я. Отрембським, і їхній опис стали в пригоді під час підготовки пізніших праць63, а висунуті ним ідеї та спостереження 59 У томі OGJL3 таких згадок лише кілька: це посилання на праці Д. Клейна, К. Яунюса, Я. Яблонскіса (OGJL3 6, 9, 253). 60 Пор. посилання на А. Лескена в тексті OGJL2 (OGJL2 387). 61 Антанас Салис охарактеризував Я. Отрембського словами «добрий, видатний фахівець із литовської мови» (див. Salys 1985: 29 [думку висловлено до 1965 року]); Йонас Казлаускас назвав його одним із найвидатніших балтистів XX століття (поряд із К. Бугой, Я. Ендзелінсом, Е. Френкелем, Х. Стангом), пор. Kazlauskas (1968: 108); Альгірдас Сабаляускас назвав OGJL справді вражаючим дослідженням структури литовської мови (див. Sabaliauskas 1982: 150). 62 П. Скаржюс, один із опонентів, які висловлювали найбільше закидів Я. Отрембському та його граматиці (щоправда, доволі безладних і дріб’язкових), не завжди міг приховати особисті образи (пор. Skardžius 1998a: 701–708, 741–745, 851) і гіркоту, яку найвиразніше виявив у заключній частині рецензії на I том Lietuvių kalbos gramatikos, надрукованої 1972 року у виданні Draugas: «Отже, вся ця граматика (тобто I том LKG — J. P.), хоч і не є історичним дослідженням, становить дуже вагомий внесок у науку про литовську мову, а також у балтистику й порівняльне індоєвропейське мовознавство; на її тлі помітно блякне навіть видана Я. Отрембським тритомна Gramatyka języka litewskiego.» (Skardžius 1998: 540–541). 63 Пор. постійні посилання на OGJL у Lietuvių kalbos istorinėje gramatikoje Зігмаса Зінкявічюса (Zinkevičius 1980, 1981). 214 Acta Linguistica Lithuanica LXXIII Jano Otrębskio Gramatyka języka litewskiego (III – 1956, I – 1958, II – 1965): istorija ir dabartis обговорюються64, оспорюються65, зазначаються не лише в попередніх, а й у найновіших66 граматичних дослідженнях литовської мови та / або їхніх оглядах. Минуло 50 років від часу друку останнього тому OGJL, і хотілося б мати покажчики словоформ OGJL. Сучасні технічні можливості дають змогу краще, ніж задумував сам J. Otrębskis, використовувати багатства литовської мови, представлені в OGJL. Електронний двомовний (литовсько-польський) або навіть двосторонній (із можливістю зворотного пошуку литовської словоформи за польським відповідником) покажчик словоформ дав би змогу ефективно користуватися описом, запропонованим OGJL67, і водночас був би вичерпним двомовним словником68, який поєднував би різні словоформи69 та значення70, виявляючи синонімічні та / або антонімічні зв’язки між словами71. Поряд із можливістю активувати повний покажчик слів OGJL є ще одна можливість — опублікувати OGJL3 литовською мовою: електронна публікація могла б стати перекладом OGJL3 литовською мовою, авторизованим J. Balčikonis і збереженим у бібліотеці Вільнюського університету. Щоправда, у литовській версії OGJL3, підготовленій J. Balčikonis, ілюстративні приклади не мають польських відповідників. Іноді це спонукало перекладача до творчого підходу, але, з іншого боку, для опису значень деяких литовських слів (особливо рідковживаних) цих польських відповідників дуже бракує. 64 Пор. LKG I 487, Mažiulis 1970: 132, 185, Kazlauskas 1968: 127, 176, 198, Paulauskienė 1979: 141, 159. 65 Пор. Kazlauskas 1968: 399, Mažiulis 1970: 54, 210, 220, 228. 66 Наприклад: Ambrazas 2006: 105, 283, 314, 353, 445, 481; Judžentis 2012: 36, 169; Arkadiev, Holvoet, Wiemer 2015: 21, 36. 67 Як приклад можна навести покажчик до Rinktinių raštų P. Skardžius, який значно полегшує ознайомлення з працями цього автора (див. Skardžius 2013). 68 Прикладом і прототипом такого проєкту можна назвати Thesaurus Latino-Lituanicus Jungtinis lotynų–lietuvių kalbų žodynas nuo XVII iki XXI amžiaus, підготовлений у Центрі цифрової філології філологічного факультету Вільнюського університету; докладніше див. http://www.thesaurus.flf.vu.lt/ 69 Наприклад, J. Otrębskis подає слово vienintelis у значенні ‘samiutki’. Це значення vienintelis ‘самотній’ він додатково підкреслює похідними з коренем vien-: vienui vienas ‘samiuteńki’, vienintėlis, vienėtėlis, vienūtis, vienutėlis, vienutūkas, vienužis, vičvienas, vičvienaitis (OGJL3 131, 132). А також пор. відповідник vienintelis ‘jedyny’, наведений у Lietuvių–lenkų kalbų žodyno (LLKŽ 540). 70 В OGJL наведено докладні польські відповідники литовських прикладів, наприклад: graudūs, -i ‘kruchy, tkliwy, rzewny, gorzki’ (OGJL3 95); tuščias, -ia ‘próżny, pusty, bezużyteczny’ (там само, 93); зазначено не лише поширені, а й рідковживані (наприклад: bėrnas ‘młodzieniec; kawaler; parobek’ (там само, 11), pusėtinas, -a ‘porządny, przyzwoity’ (там само, 102)), застарілі (наприклад, šokis — не лише ‘tanec’, а й ‘skok’ = ‘стрибок’ (там само, 19)), значення слів, що зникають, наприклад: eidinėti ‘chodzić’, eidinińkas ‘dobry piechur’ (там само, 272); діал. pagáulūs, -i ‘pojętny’ (там само, 110); negeróji ‘nieszczęście’, kreivóji ‘linia krzywa’ тощо (там само, 111). 71 Пор., наприклад, антонімію opus <->rambus, яку виявляє опис OGJL: opùs, -i ‘wrażliwy, czuły; trudny do gojenia’; [...] rambùs, -i ‘nieczuły, niewrażliwy na bicie’ (OGJL3 97). Straipsniai / Articles 215 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ УЗАГАЛЬНЕННЯ OGJL можна оцінити як працю, що не втратила наукової цінності. Ця граматика показує тим, хто досліджує сучасну мову, а особливо тим, хто її кодифікує, необхідність спиратися на всю сукупність живої мови й не забувати про загальне знання історії мови. Читаючи «Граматику литовської мови» Я. Остребського, постійно відчуваєш, що її писали з метою поділитися знаннями і робили це із задоволенням. Тому OGJL можна назвати граматикою, яку цікаво й приємно читати. Моделі лінгвістичного опису постійно змінюються, а протягом тривалішого часу істотно змінюється й погляд на описуваний матеріал. Тому в статті було зроблено спробу привернути увагу до особливостей праці, підготовленої Я. Остребським, у час її написання, а також обговорити помітні подібності й відмінності між нею та пізніше опублікованими граматичними описами щодо моделювання або групування / віднесення матеріалу. Граматики не є лінійними за характером текстами. Звичайний читач зазвичай шукає в граматиках лише матеріал із питання, яке його цікавить. Тому пошук змісту, поданого в граматиці, а особливо фактичного матеріалу, полегшують предметні покажчики, покажчики словоформ і власних назв. Для OGJL покажчики особливо потрібні через розмаїття й обсяг ілюстративного матеріалу, а паралельні польські відповідники, що супроводжують приклади, дають підстави уявити двомовний словник, доступний у віртуальному просторі, який водночас актуалізував би й життєвість граматичної думки Я. Остребського. Такий покажчик із фрагментом факсиміле відповідної сторінки граматики Я. Остребського міг би також розв’язати питання доступу до тексту OGJL, який стає бібліографічною рідкістю. ДЖЕРЕЛА Й ЛІТЕРАТУРА Ambrazas Vytautas 2006: Lietuvių kalbos istorinė sintaksė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Arkadiev Peter, Holvoet Axel, Wiemer Björn 2015: Introduction Baltic Linguistics: State of the Art. – Contemporary Approaches to Baltic Linguistics (Trends in Linguistics Studies and Monographs), ed. by Peter Arkadiev, Axel Holvoet & Björn Wiemer. Berlin, Boston: De Gruyter Mouton, 1–109. Prieiga internete: http://www.academia.edu/5617002/Baltic_linguistics_State_of_the_art http://www.researchgate.net/publication/281175671_Introduction._Baltic_linguistics_state_of_the_art Dabartinės lietuvių kalbos žodynas 2011: šeštas (trečias elektroninis) leidimas. Kompaktinė plokštelė / redaktorių kolegija: Stasys Keinys (vyr. redaktorius), Laimutis Bilkis, Jonas Paulauskas, Vytautas Vitkauskas. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2006; internetinė versija http://dz.lki.lt 216 Acta Linguistica Lithuanica LXXIII Jano Otrębskio Gramatyka języka litewskiego (III – 1956, I – 1958, II – 1965): istorija ir dabartis Dini Pietro Umberto 2014: Foundations of Baltic Languages. Vilnius: Vilnius University. DLKG – Граматика сучасної литовської мови, четверте виправлене видання, ред. Vytautas Ambrazas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2006 (1994). Endzelīnas Jānis 1957 [1948]: Baltų kalbų garsai ir formos. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla. Holvoet Axel 2004: Evidencialumo kategorija. – Gramatinių kategorijų tyrimai, red. Axel Holvoet, Loreta Semėnienė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 105–120, 168–169. (= Lietuvių kalbos gramatikos darbai 2.) Jablonskis Jonas (Rygiškių Jonas) 1997 [1922]: Lietuvių kalbos gramatika, trečiasis fotografuotinis leidimas. Vilnius: Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Jonikas Petras 1939: Pagramančio tarmė. Kaunas: Spindulio bendrovės spaustuvė. Judžentis Artūras 2014: Lietuvių kalbos gramatinės kategorijos. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Kazlauskas Jonas 1968: Lietuvių kalbos istorinė gramatika. Vilnius: Mintis. Laigonaitė Adelė 1978: Lietuvių kalbos akcentologija. Vilnius: Mokslas. LKE – Енциклопедія литовської мови, 2-ге уточнене й доповнене видання, упоряд. Kazys Morkūnas, ред. Vytautas Ambrazas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2008. LKG I – Граматика литовської мови. Фонетика й морфологія, гол. ред. Kazys Ulvydas. Vilnius: Mintis, 1965. LLKŽ – Литовсько-польський словник, уклад. Algis Kalėda, Barbara Kalėdienė, Marija Niedzviecka. Vilnius: Mokslas, 1991. Mažiulis Vytautas 1970: Baltų ir kitų indoeuropiečių kalbų santykiai (Deklinacija). Vilnius: Mintis. OGJL1 – Otrębsk Jan. Граматика литовської мови 1: Вступні відомості. Наука про звуки. Warszawa: Państwowe wydawnictwo naukowe, 1958. OGJL2 – Otrębsk Jan. Граматика литовської мови 2: Наука про будову слів. Warszawa: Państwowe wydawnictwo naukowe, 1965. OGJL3 – Otrębsk Jan. Граматика литовської мови 3: Наука про форми. Warszawa: Państwowe wydawnictwo naukowe, 1956. Palionis Jonas 1967: Lietuvių literatūrinė kalba XVI–XVII a. Vilnius: Mintis. Paulauskienė Aldona 1979: Gramatinės lietuvių kalbos veiksmažodžio kategorijos, Vilnius: Mokslas. Straipsniai / Articles 217 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ Paulauskienė Aldona 2006: Pirmosios lietuvių kalbos gramatikos. Vilnius: Gimtasis žodis. Rosinas Albertas 1995: Baltų kalbų įvardžiai: morfologijos raida. Vilnius: Vilniaus universitetas. Rosinas Albertas 1996: Lietuvių bendrinės kalbos įvardžiai. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Rosinas Albertas 2001: Mikalojau(s) Daukšos tekstų įvardžių semantinė ir morfologinė struktūra. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Sabaliauskas Algirdas 1982: Lietuvių kalbos tyrinėjimo istorija. 1940–1980 m. Vilnius: Mokslas. Salys Antanas 1985: Baltų kalbos, tautos ir kiltys. Vilnius: Baltos lankos. Senkus Juozas 2006: Kalbotyros darbai. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Senn Alfred 1966: Handbuch der litauischen Sprache 1: Grammatik. Heidelberg: Carl Winter, Universitätsverlag. Skardžius Pranas 1996 [1943]: Rinktiniai raštai 1. Lietuvių kalbos žodžių daryba. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Skardžius Pranas 1997: Rinktiniai raštai 2. Bendrinės kalbos dalykai. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Skardžius Pranas 1998: Rinktiniai raštai 3. Bendrinės kalbos kultūra. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Skardžius Pranas 1998: Rinktiniai raštai 4. Moksliniai straipsniai ir studijos. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Skardžius Pranas 2013: Rinktiniai raštai 7. Rodyklės ir bibliografija, par. Eglė Žilinskaitė-Šinkūnienė, Mindaugas Šinkūnas. Vilnius: Vilniaus universitetas. Smoczyński Wojciech 2007: Słownik etymologiczny języka litewskiego. Vilnius: Vilniaus Universitetas. Stundžia Bonifacas 1995: Lietuvių bendrinės kalbos kirčiavimo sistema. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Stundžia Bonifacas 2009: Bendrinės lietuvių kalbos akcentologija. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Zinkevičius Zigmas 1980: Lietuvių kalbos istorinė gramatika 1. Vilnius: Mokslas. Zinkevičius Zigmas 1981: Lietuvių kalbos istorinė gramatika 2. Vilnius: Mokslas. 218 Acta Linguistica Lithuanica LXXIII Jano Otrębskio Gramatyka języka litewskiego (III – 1956, I – 1958, II – 1965): istorija ir dabartis Jan Otrębski’s Gramatyka języka litewskiego (III – 1956, I – 1958, II – 1965): History and Today РЕЗЮМЕ У статті розглядається процес видання тритомної граматики литовської мови відомого польського мовознавця Яна Отрембського (1889–1971), склад граматичного опису, його особливості та оцінки. Тип цієї граматики дає змогу створити покажчик ужитих у ній словоформ і покажчик їхніх польських відповідників. Сучасний електронний словник-покажчик словоформ сприяв би життєздатності граматичних ідей Я. Отрембського та став би чудовим лексикографічним джерелом для литовської й польської мов і навчальним посібником. Такий покажчик із факсимільним фрагментом відповідної сторінки граматики Я. Отрембського також сприяв би розв’язанню проблеми доступності тексту цієї граматики. Подано 22 травня 2015 р. JŪRATĖ PAJĖDIENĖ Інститут литовської мови вул. Пятраса Вілейшиса, 5, LT-10308 Вільнюс, Литва [email protected] Straipsniai / Articles 219