Pietų žemaičių raseiniškių tarmių nominacijos ir įverčiai

DIANA DAMBRAUSKIENĖ Інститут литовської мови Ідентифікатор ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0346-8421 Напрями наукових досліджень: геолінгвістика, соціолінгвістика. DOI: doi.org/10.35321/all83-11 НОМІНАЦІЇ ТА ОЦІНКИ ДІАЛЕКТІВ ПІВДЕННИХ ЖЕМАЙТІВ-РАСЕЙНІШКЯЙ Номінації та оцінки діалектів у ареалі південного жямайтського діалекту расейнішкяй АНОТАЦІЯ У статті на основі методологій перцептивної діалектології досліджуються номінації діалектів і їхні оцінки респондентами з ареалу піддіалекту південних жямайтів-расейнішкяй (зон Кельме, Расейняй і Таураге). У свідомості досліджуваних усіх трьох зон утвердилося виразне протиставлення діалектів жямайтів і аукштайтів. Останній ототожнюється з літовською літературною мовою. На думку респондентів, діалект жямайтів – незрозумілий і легко розпізнаваний. Ним послуговуються в інших містах (місцевостях), мешканці яких у своєму розмовному мовленні реалізують названі досліджуваними репрезентативні риси діалекту жямайтів. Діалект аукштайтів, що характеризується естетичністю, зрозумілістю, правильністю і відповідає уявленню про поняття літературної мови, уживається в найближчих до етнографічного регіону Аукштайтії та великих містах (місцевостях) Литви, а також у Центральній Литві. Більш віддалені від мовного варіанта, уживаного на мовній батьківщині, і від літературної мови говірки аукштайтів расейнішкяй асоціюють із назвами міст і називають діалектами. Оцінки діалектів жямайтів і аукштайтів дають підстави припускати швидке аукштайтіння всього ареалу південних жямайтів-расейнішкяй (особливо в зоні Кельме, де діалект жямайтів найчастіше оцінюють як найнезрозуміліший). КЛЮЧОВІ СЛОВА: перцептивна діалектологія, мовна батьківщина, піддіалект південних жямайтів-расейнішкяй, діалект, літературна мова. Straipsniai / Articles 227 DIANA DAMBRAUSKIENĖ АНОТАЦІЯ У статті, спираючись на методологію перцептивної діалектології, розглянуто номінації діалектів та їх оцінювання респондентами з ареалу південної жемайтійської расейнішкяйської говірки (зони Кельме, Расейняй і Таураге). У свідомості досліджуваних усіх трьох зон утвердилася чітка опозиція між жемайтійським і аукштайтійським діалектами. Останній ототожнюється зі стандартною литовською мовою. На думку респондентів, жемайтійський діалект є незрозумілим і легко розпізнаваним. Ним послуговуються в інших містах (населених пунктах), мешканці яких у своєму усному мовленні реалізують названі респондентами репрезентативні риси жемайтійського діалекту. Аукштайтійський діалект, якому властиві естетичність, зрозумілість, правильність і який відповідає поняттю стандартної мови, уживається в найближчих містах етнографічного регіону Аукштайтія, а також у найбільших містах (населених пунктах) Литви та Центральній Литві. Носії расейнішкяйської говірки аукштайтійські локальні говори (лит. šnektos), які більше відрізняються від мовного варіанта, уживаного на їхній мовній батьківщині, та стандартної мови, пов’язують із назвами міст і називають їх діалектами (лит. tarmės). Оцінювання жемайтійського й аукштайтійського діалектів дає підстави припускати швидке оукштайтіювання всього ареалу південної жемайтійської расейнішкяйської говірки (особливо в зоні Кельме, де жемайтійський діалект найчастіше оцінюють як найменш зрозумілий). КЛЮЧОВІ СЛОВА: перцептивна діалектологія, мовна батьківщина, південна жемайтійська расейнішкяйська говірка, діалект, стандартна мова. 1. ВСТУП Соціокультурні та соціально-економічні причини, що стимулюють міграцію до більших і структурно зручніших населених пунктів, змінюють мовну поведінку користувачів мови. Контакти з користувачами інших мовних варіантів, образ «престижнішого» варіанта коригують оцінювання мовних різновидів і водночас ініціюють перегляд ставлення до діалектів. За останнє десятиліття в Литві проведено чимало досліджень геолінгвістичної компетентності, що ґрунтуються на принципах перцептивної діалектології¹, однак ареал південної жемайтійської расейнішкяйської говірки з цього погляду проаналізовано фрагментарно, оскільки дослідження не охоплювали всіх Литовським атласом мови (LKA 1977, 1982, 1991; далі – LKA) зазначених пунктів ареалу говірки. Розвідувальні дослідження виявили екстралінгвістичних ¹ Докладніше про дослідження геолінгвістичних компетенцій пересічних членів мовної спільноти див.: Aliūkaitė, Miku­lėnienė 2016: 89–120; 2016a: 17–33; Aliūkaitė, Miku­lėnienė, Čepaitienė, Geržotaitė 2017; Geržotaitė 2016: 121–142; 2016a: 321–339; 2018: 76–101 та ін. 228 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII Pietų žemaičių raseiniškių tarmių nominacijos ir įverčiai вплив факторів на горизонтальну та вертикальну варіативність мовлення расейнішкісів (Aliūkaitė, Bakšienė, Jaroslavienė ir kt. 2014: 146; Vaitmonienė 2014; 2017: 343–365). Унаслідок явищ конвергенції на території говірки встановлено три геолекти, що формуються: перехідні Кельмеський і Расейняйський та дещо стабільніший Таураґеський (Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014a: 260; NLTA 2014: XIII карта і коментар, друкована вкладка). Однак для оцінювання мовної ситуації у видимому часі² та визначення прогностичного сценарію зміни говірки й причин, що його зумовлюють, необхідні ґрунтовні комплексні геолінгвістичні дослідження всіх пунктів LKA, розташованих на території говірки, а один із найважливіших компонентів дослідження – геолінгвістична компетентність мовних спільнот. Отже, мета цієї статті – проаналізувати геолінгвістичну компетентність членів мовної спільноти південних жмудських расейнішкісів (здатність розпізнавати говірки), беручи до уваги географічне розташування пунктів LKA расейнішкісів (відповідно до належності до геолектів, що формуються). Об’єкт – номінації говірок членами мовної спільноти південних жмудських расейнішкісів, їхні уявлення та оцінки. У статті використано емпіричний матеріал, зібраний авторкою цієї статті та записаний на диктофон у листопаді 2014 р. – жовтні 2017 р. і червні–вересні 2019 р. на території говірки південних жмудських расейнішкісів, із 34 пунктів LKA, що існують дотепер³. Аналіз геолінгвістичної компетентності у статті подано відповідно до географічного розташування пунктів LKA, тобто: 1) Кельмеську (північну) зону представляють респонденти з 14 пунктів LKA – Gūdmoniškės (LKA 162), Šaukėnų (LKA 194), Kūr­tuvėnų (LKA 195), Vaiguvos (LKA 224), Kušleikių (LKA 225), Pădubysio (LKA 226), Kiaunorių (LKA 227), Kražių (LKA 257), Kelmės (LKA 258), Kubilių (LKA 259), Tytuvėnų (LKA 260), Adomaičių (LKA 292), Păkražančio (LKA 293) і Stulgių (LKA 326); 2) Расейняйській (південно-східній) зоні належать сім пунктів – Lyduvėnų (LKA 294), Nemakščių (LKA 327), Alejūnų (LKA 329), Viduklės (LKA 363), Gervinės (LKA 398a), Păupio (LKA 396) і Raseinių (LKA 364); 3) До Таураґеської (західної) зони віднесено 13 пунктів – Vainuto (LKA 356), Žvingių (LKA 357), Păgramančio (LKA 358), Lomių (LKA 359), Batakių (LKA 360), Skaudvilės (LKA 361), Petkaičių (LKA 362), Žygaičių (LKA 390), ² Метод apparent time (англ. «видимий час») доцільно застосовувати для дослідження мовлення представників кількох поколінь, які живуть одночасно; докладніше про термін див.: Labov 1972: 24; Sankoff 2006: 1–16; також див.: Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014b: 36; Kalėdienė 2015: 213–214 та ін. ³ На території расейнішкісів виокремлено 37 пунктів LKA, однак один пункт – Giniotičių (LKA 328) – повністю занепав: у ньому вже немає жодного мешканця, а пункти Jocių (LKA 391) і Rūgalių (LKA 463) уже слід вважати передмістями Таураґе (сюди переселяються люди з розташованої неподалік Таураґе). Straipsniai / Articles 229 DIANA DAMBRAUSKIENĖ Страгуте (LKA 392), Йонішке (LKA 393), Пашалтуоніса (LKA 394), Ержвілкаса (LKA 395) та Ейчу (LKA 464) (див. рис. 1). РИС. 1. Межі південноземайтської расейнішкяйської говірки та пункти LKA (фрагмент карти з Geržotaitė, Mikulėnienė 2014: карта 1, авторка карти L. Geržotaitė) Досліджуваний матеріал складають метамовні коментарі 99 інформантів про говірки. Найважливіші дані про інформантів подано в таблиці. ТАБЛИЦЯ. Вікова характеристика респондентів термінологічного ареалу південноземайтської расейнішкяйської говірки Вища освіта | Вища спеціальна освіта | Професійна освіта | Середня освіта | Основна освіта | Початкова освіта | Усього До 35 років | 6 | – | 5 | 3 | 4 | 4 | 22 36–60 років | 6 | 12 | 10 | 3 | 3 | 1 | 35 Понад 61 рік | 4 | 12 | 3 | 8 | 4 | 11 | 42 Коментарі кодувалися за місцем проживання, віком і статтю (першими цифрами та чотирма великими літерами позначено номер пункту (за LKA) і перші літери назви пункту, вік позначено цифрами «1» (до 35 років), «2» (36–60 років) і «3» (понад 61 рік), коментарі жінок позначено «M», чоловіків — «V», наприклад, код коментаря інформантки середнього покоління з пункту Жигайчяй (LKA 390) — 390ŽYGA2M). Далі в статті коментарі досліджуваних називаються кодами респондентів. 230 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII Номінації та оцінки говірок південних земайтів-расейнішкяйців У статті геолінгвістичну компетентність оцінено за здатністю розпізнавати говірки та пов’язувати їх із соціальними й географічними ареалами шляхом зіставлення; її уточнено через аналіз гетеростереотипних⁴ характеристик, спираючись на усвідомлення досліджуваними діалектності та виокремлюючи найхарактерніші узагальнення, пов’язані з географічними, соціодемографічними й соціокультурними даними. Вік респондентів зумовлює їхній мовний досвід і вибір мовної поведінки; культурні змінні відображають сукупність норм, сформованих системою освіти, та усталених у суспільстві настанов, цінностей і переконань. Методи та методологічні підходи. Матеріал зібрано шляхом поєднання методів напівстандартизованого опитування та глибинного інтерв’ю (розмови)⁵. Авторки цієї статті сформулювали запитання до досліджуваних так, щоб отримати якомога більше інформації для дослідження геолінгвістичної компетентності. У науковому дискурсі геолінгвістичну компетентність визначають як сукупність знань пересічного носія мови про мовні різновиди та здатності пов’язувати їх із географічними, соціальними й культурними ареалами (Diercks 2002: 52–53; Aliūkaitė, Mikulėnienė 2016: 92; Geržotaitė 2019: 1). Суб’єктивні настанови пересічних носіїв мови можуть розкрити об’єктивну картину мовної варіативності та передбачити прогностичну модель її змін і розвитку (Aliūkaitė, Mikulėnienė 2016a: 17–33). Дослідження мовних настанов важливі для з’ясування взаємозв’язків між уявлюваними членами мовної спільноти мовними різновидами та культурною і соціальною ідентичністю їхніх користувачів, а також для демонстрації того, що визначальний вплив на мовну варіативність і зміни мають як ідеологічно конструйовані образи діалекту⁶, так і сформовані в підсвідомості стереотипні характеристики мовного варіанта (пор. Chambers, Trudgill 2004: 28; також див.: Aliūkaitė, Mikulėnienė 2016a: 17–30; Mikulėnienė 2019 та ін.). ⁴ У статті гетеростереотипними характеристиками названо оцінки мовних варіантів етнографічних регіонів. Докладніше про термін див. Papaurėlytė, Župerka 2010: 185–202 та ін. ⁵ Поєднання методологій кількісних і якісних досліджень дає змогу розкрити глибинну картину досліджуваної вибірки, визначити тенденції та причинність мовної поведінки й настанов мовної спільноти (Macaulay 2009; Coffin, Lillis, O’Halloran 2010; Heigham, Croker 2009). Дослідження ставлення до мовних різновидів різними методами виявляє соціальний статус носія мови, його компетентність і цінність мовних варіантів (наприклад, привабливість, яка часто пов’язана з мовною солідарністю, надійністю мовців тощо), перевагу, престиж та ін. (пор.: Edwards 2006: 324–331; Garret 2010: 66 та ін.). ⁶ Японський лінгвіст Fumio Inoue термін образу діалекту (англ. dialect image) визначає як уявлювані (створені) носієм мови психологічні соціальні образи регіонального або соціального діалекту. Докладніше про теорію образу діалекту та значення терміна див.: Inoue 1999a: 147; 1999b: 161, 174. Straipsniai / Articles 231 DIANA DAMBRAUSKIENĖ 2. ДІАЛЕКТИ ЛИТВИ З ПОГЛЯДУ ПІВДЕННИХ ЖЕМАЙТІЙСЬКИХ РАСЕЙНІШКІВ У науковій парадигмі в Литві усталилася традиція розрізняти аукштайтський і жемайтійський діалекти. Однак дані досліджень прикладної лінгвістики свідчать, що в таксономії пересічних носіїв мови найзвичнішою є чотиричленна класифікація діалектів, коли діалекти називають іменами чотирьох етнографічних регіонів Литви (Аукштайтія — аукштайтський діалект, Жемайтія — жемайтійський діалект, Дзукія — дзукійський діалект і Сувалкія — сувалкійський (сувальський) діалект), дещо рідше діалекти називають іменами міст або діалектних зон, що репрезентують прототипову діалектність (пор.: Aliūkaitė 2013: 13, 14–15; Bakšienė 2015: 2; Geržotaitė 2016: 121–142 та ін.). Відповіді респондентів, які представляють південну жемайтійську расейнішську говірку, на запитання, які литовські діалекти вони знають, можна поділити на 5 груп: 1) гіперонімічна класифікація (аукштайтський, жемайтійський, дзукійський, сувалкійський (сувальський), малої Литви)⁷, 2) бінарна, або наукова, класифікація (аукштайтський і жемайтійський), 3) поліномінальна, або багаточленна, класифікація (напр.: дзукійський, жемайтійський, плунзький, купішкенський (194ŠAUK3M); Юрбаркський, рокішкіський, від Упіни, дзукійці, жемайтійці (398aGERV3M)), 4) за містами, що репрезентують діалектність (напр.: маріямпольський, юрбаркський (396PAUP1M)), і 5) група тих, хто дистанціюється від діалектності (не називає діалектів). За зонами дані класифікацій діалектів дещо відрізняються (див. рис. 2). РИС. 2. Класифікація номінацій діалектів південних жемайтійських расейнішків⁸ Наприклад, у Кельмеській зоні не зафіксовано жодної назви з наукової класифікації, а в Расейняйській зоні найбільше респондентів подали діалекти, названі містами або конкретними місцевостями. У Таурагській зоні майже десятій частині респондентів відома наукова класифікація. Майже всі інформанти, які дотримуються цієї класифікації, пов’язані (або були пов’язані) 232 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII Pietų žemaičių raseiniškių tarmių nominacijos ir įverčiai з вивченням литовської мови у вищих навчальних закладах, інші стверджували, що трохи пам’ятають про поділ литовських діалектів зі шкільних уроків литовської мови. Однак найчастіше у свідомості расейнішків номінації діалектів невіддільні від назв етнографічних регіонів Литви: найбільше досліджуваних дотримуються чотиричленної — аукштайтського, жемайтійського, дзукійського та сувалкійського — класифікації діалектів, інші респонденти називають один, два або три діалекти, що відповідають назвам етнографічних регіонів. Респондентам найкраще розпізнається жемайтійський діалект, його згадали понад дев’ять десятих досліджуваних Кельмеської та Таурагської зон і понад дві третини досліджуваних Расейняйської зони⁹ (див. рис. 3). Розподіл інших дескрипторів, що називаються діалектами, за зонами різниться: для досліджуваних Кельмеської зони, крім жемайтійського, добре відомий сувалкійський (сувальський), для Расейняйської — аукштайтський і дзукійський, а для Таурагської — аукштайтський діалект; у Расейняйській і Таурагській зонах найрідше називали сувалкійський (сувальський) діалект, у Кельмеській — аукштайтський (див. рис. 3). РИС. 3. Експлікація назв гіперонімічних діалектів за зонами ⁹ Потрібно зазначити, що підрахунок здійснювали не від усіх досліджуваних, а від тих, хто подав назви діалектів. Тих, хто нічого не знав про діалекти й не подав номінацій, до підрахунку не включали. Straipsniai / Articles 233 DIANA DAMBRAUSKIENĖ Отже, можна стверджувати, що расейняйці, ототожнюючи діалекти з етнографічними регіонами, закономірно підтверджують висновки попередніх досліджень у Литві¹⁰. Те, що жемайтським діалектом расейняйці називають найчастіше, також не є новим фактом у дослідженнях литовських діалектів¹¹. Оцінюючи коментарі досліджуваних, можна стверджувати, що расейняйська діалектність (діалект) загалом тотожна жемайтському діалекту, тобто жемайтськість пов’язується з виразними або бодай дещо відмінними діалектними рисами (особливо акцентними та фонетичними, за винятком відомого багатьом «дзюкування») або відмінною лексикою. Додамо, що, описуючи діалекти, досліджувані найчастіше вживали епітети, вказуючи на своєрідність жемайтського діалекту: найкрасивіший (358PAGR2M, 360BATA2M, 364RASE1M, 394PAŠA2M-A, 398AGERV1M), найдавніший (364RASE1M), найлегше впізнаваний (226PADU2M, 258KELM1M, 259KUBI2M, 294LYDU2V, 329ALĖJ2M, 356VAIN3M-1, 364RASE3M), найцікавіший (225KUŠL3M, 394PAŠA2M), кумедний (360BATA1M) тощо. Під час аналізу за зонами відмінностей в оцінюванні гетеронімних діалектів не виявлено, лише позиції оцінок розподілилися неоднаково. Наприклад, респонденти Кельмеської зони найбільше підкреслювали незрозумілість жемайтської говірки (важко зрозуміти (162GUDM2M), не все розумієш (225KUŠL3M), незрозуміла (ŠAUK3M, 257KRAŽ1M, 257KRAŽ3M)), а респонденти Paseinių і Таураґеської зон — її розпізнаваність (найлегше розпізнається (327ŽVIN2M, 329ALĖJ2M), найлегше розпізнається (294LYDU2V, 356VAIN3M-1, 364RASE3M, 395ERŽV3M), розпізнається (390ŽYGA1M)). Такі оцінки свідчать, що мовні варіанти з виразними ознаками північножемайтських говірок південножемайтські расейнішкяйці виокремлюють найкраще, а те, що жемайтська говірка вважається незрозумілою (для жителів околиць Raseiniai і Таураґе незрозумілість посідає друге місце після розпізнаваності), означає не лише перехідний характер усіх трьох зон (близькість до аукштайтів), а й швидке аукштайтіння всієї території говірки (особливо навколо Кельме). Під час оцінювання даних інформантів різного віку встановлено, що досліджувані з наймолодшої вікової групи Кельмеської та Raseinių зон демонструють знання й ідеологічні настанови, сформовані освітніми закладами. Наприклад, молоді респонденти Кельмеської зони, оцінивши жемайтську говірку як незрозумілу, також помічають фонетику ¹⁰ Пор.: Aliūkaitė 2013; Baranauskienė, Krupickaitė 2012; Ramonienė, Krupickaitė 2013 та ін. З погляду пересічного оцінювача мови, ідентифікацію діалектів зумовлюють кілька важливих аспектів: 1) інший спосіб мовлення, 2) мовні характеристики діалектності, 3) принаймні приблизний візуальний поділ литовської діалектної карти (пор. Aliūkaitė, Mikulėnienė, Čepaitienė, Geržotaitė 2017: 158–160). ¹¹ Plg.: Aliūkaitė 2013: 12; Župerka 2012: 297 ir kt. Reikia pasakyti, kad 2014 m. Raseinių kalbos bendruomenės geolingvistinės kompetencijos žvalgomasis tyrimas atskleidė panašius rezultatus: daugiausia apklaustųjų (92 proc.) tikino žinantys žemaičių tarmę, 87 proc. – aukštaičių. Tik takart daugiau raseiniškių įvardijo suvalkiečių, suvalkų, Suvalkijos tarmę (65 proc.), dzūkų tarmė buvo paminėta mažiausiai kartų (57 proc. tarmių nominacijas pateikusių respondentų). Išsamiau apie tyrimą žr. Vaitmonienė 2014; 2017. 234 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII Pietų žemaičių raseiniškių tarmių nominacijos ir įverčiai (усікає закінчення (259KUBI1M)), акцентологічні (наголос інший (258KELM1M)) відмінності, у Расейняй — підкреслюють естетичність (найкрасивіша, але незрозуміла (298aGERV1M)), а також акцентологічні (наголос інший (364RASE1M)) відмінності. Однак, на думку молодого досліджуваного з Таураґеської зони, який здобув вищу освіту, цей діалект через своєрідну лексику кумедний (кумедний жемайтський діалект зі своїми словами (360BATA1M)). Така оцінка імплікує не лише суб’єктивну думку однієї особи, а й загалом меншу цінність діалекту (діалектності) (щоб не здаватися кумедними, треба говорити так, щоб усі розуміли). Слід підкреслити, що описи жемайтського діалекту досліджуваними з вищим рівнем освіти Таураґеської зони досить категоричні: від тих, що підкреслюють історичність та естетичність (старовинні слова — дуже красиво (360BATA2M), найкрасивіша (358PAGR3M, 394SPAŠA2M-1, 392STRA2V), пестливі слівця (392STRA3M)) до суб’єктивно негативних (грубувата (362PETK3M), неправильно розмовляє і некрасиво (395ERŽV3M)). Респонденти Кельмеської зони, які здобули вищу та середню спеціальну освіту, оцінюють жемайтський діалект досить стримано, але частіше акцентують естетичність (слова інші, але красива (GUDM2M); різні слова (194ŠAUK3M); красива, але незвична (258KELM1M)), а на думку жителів пунктів LKA навколо Расейняя, це — найбільш литовський, найдавніший (364RASE1M) і найкрасивіший (327NE-MA2V) діалект. Досліджувані з нижчим рівнем освіти в усіх трьох зонах дотримувалися подібної оцінки й нерідко вбачали своєрідність або інакшість жемайтського діалекту (цікавіший (225KUŠL3M), цікавий (257KRAŽ1M), найцікавіший (394PAŠA2M), говорить інакше (329ALEJ2M-1, 363VIDU2M), інакше вимовляє звуки (398aGERV2M), інша (363VIDU1V)). Отже, жемайтський діалект багатьом респондентам знайомий на слух, однак його образ ототожнюється з північними жемайтськими діалектами, які значно відрізняються від мовних варіантів самих південних жемайтів-расейняйців12. Коментарі досліджуваних усіх трьох зон про аукштайтський діалект «обережніші», ніж описи жемайтського діалекту, а майже половина респондентів узагалі його не оцінювала, лише стверджувала, що теоретично чула назву цього діалекту. Отже, такі настанови зумовлені не здатністю розпізнавати аукштайтський діалект, а знаннями, почутими через засоби масової інформації, у публічному просторі або сформованими закладами освіти (чи закріпленою у свідомості опозицією жемайти: аукштайти). Це підтверджують коментарі респондентів середнього та старшого поколінь, що вони не назвали б діалекти, якби не дивилися телевізійну передачу «Duokim garo» (224VAIG2M, 257KRAŽ3M, 259KUBI3M, 393JONI3M), а одна представниця наймолодшої вікової групи стверджувала, що діалектів ¹² Слід звернути увагу, що аналіз кореляції оцінок автостереотипних (уживаних самими респондентами) мовних варіантів та етнічної ідентичності не є предметом цієї статті, тому докладніше його не розглянуто. Straipsniai / Articles 235 DIANA DAMBRAUSKIENĖ назви відомі, оскільки вона бере участь у діяльності фольклорного ансамблю (трохи знаю про говірки, коли концертуємо з фольклорним ансамблем «Inkstiliuks» (361SKAU1M)). Ставлення до височанської говірки в різних зонах відрізняється: для молодших і найстарших респондентів, які живуть поблизу Кельме, височанський діалект є правильним і тотожним літературній (нормативній) мові (257KRAŽ1M, 257KRAŽ3M, 258KELM1M), для представників середнього покоління — непомітним (я не відрізнив би височанської (258KELM2M)), для молодих мешканців Расейняйської зони — найкрасивішим і найбільш зрозумілим (327NEMA1M) (старші не оцінювали), для представників найстаршої та старшої вікових груп Тауразької зони — відомим, зрозумілим, найкрасивішим (356VAIN3M-1, 358PAGR2M, 392STRA3M). На думку одного найстаршого респондента з Кельмеської зони, хто крутіший, той розмовляє височанською, височани — задирають носа (224VAIG3M-1). Однак слід звернути увагу, що такі коментарі найчастіше висловлювали респонденти з нижчим рівнем освіти, які не спілкувалися з представниками височанської говірки, тому ці оцінки, найімовірніше, пов’язані з образом діалекту, протиставленого жемайтській говірці: якщо почута жемайтська говірка відрізняється від нормативної мови яскраво вираженими рисами або іншою лексикою, то, отже, височанська говірка близька до нормативної мови або (і) до мовного варіанта, яким користуються самі респонденти. А позиція респондента, який вважає, що височани — задирають носа, найімовірніше, імплікує суб’єктивну думку про представників державного сектору (влади) або осіб, яких бачили (чули) по телебаченню (радіо). Інакше височанську говірку характеризують респонденти з Расейняйської та Тауразької зон, які спілкувалися з представниками височанських підговорів і мають вищий рівень освіти: помітні ознаки наголошування (наголошування інше (364RASE1M)), фонетики (розрізняю за закінченнями, подовження звуків (ALĖJ2M-1)), що ідентифікуються в мовних варіантах мешканців конкретних міст або місцевостей (височани — поблизу Шяуляя, Радвілішкіса — я навчався в Шедуві, знаю (364RASE1M); височани — в Утені, там я народився (260YTU2V); шяуляйців — височан — я впізнав би, маю родичів (395ERŽV2M)). Загалом, називаючи й коментуючи височанську та жемайтську говірки, респонденти демонструють геолінгвістичну обізнаність і здатність пов’язувати їх із містами або поселеннями. Однак варто зазначити, що жемайтську говірку «шукають» у прототипових містах, що вирізняються яскраво вираженими діалектними рисами (Тельшяй, Плунге, Скуодас), тоді як височанську говірку, яку частіше ототожнюють із недіалектним мовним варіантом, чують у найближчих до расейняйців містах етнографічного регіону Аукштайтії, наприклад в Аріогалі, Юрбаркасі, Шяуляї. Височанські говірки, більш віддалені від мовної батьківщини¹³ та нормативної мови ¹³ Мовна батьківщина (англ. linguistic homeland) діалектне вираження в перцепції пов’язується з мовними відмінностями в оточенні мовця та географічними (просторовими) відстанями. Щодо терміна див. Diercks 2002: 51. 236 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII Pietų žemaičių raseiniškių tarmių nominacijos ir įverčiai ці говірки асоціюються з назвами міст і називаються діалектами, напр.: Купішкіської (купішкенської), Пасвальської (225KUŠ1M), Зарасайської (226PADU3M), Шедувської (259KUBI2M, 364RASE2V). Отже, такі оцінки свідчать про віру расейняйців у те, що їхній мовний варіант близький до образу нормативної мови, ототожнюваної з височанською говіркою. Як видно з метамовних коментарів, сувалкійська (сувалкська) говірка найкраще відома найстаршим респондентам Кельмеської зони. Представники середнього покоління з вищим рівнем освіти помітили особливості звукової системи сувалкійської говірки (наголошують «ė», подовжують звуки (293PAKR2M); сувалківця я впізнав би за вимовленим «jo jo», вони довго вимовляють «o» (395ERŽV2M)) або, керуючись теоретичними знаннями про історію формування нормативної мови, підкреслили естетичну цінність (сувалкійська — престижна (294GUDM2M); найкрасивіша, найбільш литовська (260TYTU2M); красива, важко сплутати з іншою (292ADOM2M))¹⁴. Оцінки найстарших респондентів із нижчим рівнем освіти більше ґрунтуються на особистому досвіді й мають емоційний характер (виразна мова, жаргонна мова (257KRAŽ3M)) або говірка асоціюється з поширеним у суспільстві стереотипом про скупість сувалкійців (сувалкійці, кажуть, скупі (226PADU3M)). Молодим учасникам дослідження Кельмеської зони та представникам усіх вікових груп Расейняйської й Тауразької зон сувалкійський мовний різновид мало відомий: його назвав лише один молодий респондент, і тільки одна інформантка з міста Расейняй із вищою освітою стверджувала: у сувалків суфікси інші, наприклад -uk- (364RASE1M). Інші досліджувані сувалкійську говірку не оцінювали й не коментували або називали незрозумілою (327NEMA1V) чи просто іншою (294LYDU3M, 358PAGR2M, 364RASE2V, 390ŽYGA1M). Додамо, що сувалкійська говірка для жодного досліджуваного не має відповідника конкретного міста (ареалу). Наприклад, згадані мовні різновиди Маріямполе, Шакяй або Вілкавішкіса, названі говірками або мовами, не асоціюються із сувалкійським діалектом (Шакяйська відрізняється від маріямпольської. Маріямпольську говірку я впізнав би (224VAIG2M); у нас є мешканці з Маріямполе, вони змінюють цю говірку (260TYTU2M); маріямпольська — не знаю, яка (363VIDU1V); у Вілкавішкісі — інакше розмовляють (464EIČI2M)). Південні жемайти-расеїняйці так само географічно не пов’язують дзукійську говірку з конкретними містами чи ареалами. На думку більшості досліджуваних, які назвали цю говірку, її важко зрозуміти, вона майже незрозуміла (важко зрозуміти — мало чута (162GUDM2M); найменш чута й важко зрозуміла (194ŠAUK3M–2); дзукійської я не зрозумів би (356VAIN3M–1)), невідома (не впізнав би, бо не маю знайомих (395ERŽV3M); не знаю, чи впізнав би, по телевізору показують (395ERŽV2M)) або називається виразною мовою, що належить до етнографічного регіону Дзукія ¹⁴ Plg. Aliūkaitė 2013: 13. Dėl suvalkiečių tarmės prestižiškumo žr. Baranauskienė, Krupickaitė 2012 ir kt. Straipsniai / Articles 237 DIANA DAMBRAUSKIENĖ особливість дзюкування (інакше вимовлені звуки (226 PADU2M); за звуками, їхньою мовою (257KRAŽ3M-2); інакше вимовляють звуки (357ŽVIN2M); інакше говорять (361SKAU2M); дзюків я впізнав би за «дз-» (398aGERV3M)). Однак ті, хто частіше спілкувався з представниками говірок, ототожнюваних з етнографічним регіоном Дзукія, оцінюють цей мовний варіант, спираючись на різноманітний особистий досвід (дзюки «цик цик» — як курчата. Маю родичів, упізнав би. Вимовляють літери м’яко. Дзюцька [говірка] найгарніша, найніжніша (257KRAŽ3M); дзюцька — інша, негарна, але гарні зменшувальні слова (360BATA1M); я б відрізнив, навчався з дзюками (464IEČI3M)). Аналіз (не)знання та оцінок говірок сувалкійців (сувалків) і дзюків за зонами не виявив істотних відмінностей. Варто зазначити, що загалом досліджувані менш відомі (почуті) говірки, названі сувалкійськими та дзюцькими, схильні вважати непривабливими, і це дає підстави припускати, що чинник мовної батьківщини є одним із найважливіших під час оцінювання більш віддалених від звичних інших мовних варіантів. Отже, расейняйці, називаючи мовні варіанти говірками, керуються теоретичними знаннями про етнографічний поділ Литви, а виразніші діалектні риси, які в геолінгвістичній парадигмі не мають розрізнювальної сили, відносять до іншої говірки. Поліномінального поділу говірок дотримується майже десята частина респондентів Кельмеської зони, менше третини досліджуваних Расейняйської та п’ята частина досліджуваних Таураґеської зон (див. рис. 2). Отже, поряд із назвами говірок, що відповідають назвам етнографічних регіонів, респонденти називають «говірки» назвами міст (населених пунктів) (наприклад: Біржай (364RASE1M), Кельме (294LYDU3M), Паневежис, скуодиська (326STUL3M)), системними мовами (російською (394PAŠA3V), куршською (361SKAU2M), справжньою литовською граматичною (363VIDU2M)) номіновані «говірки» або мовними різновидами, які історично здавна закріпилися в суспільстві та називаються говірками (занавиків, капсів, дзюнінінків, доунінінків, шіонішків (358PAGR2M))¹⁵. У поліномінальній класифікації переважають назви говірок, що відповідають назвам міст (населених пунктів). Істотних відмінностей у називанні та оцінюванні таких мовних варіантів у зонах не виявлено, а причини їх розпізнавання, не залежні ні від освіти, ні від віку, можна поділити на дві групи: особистий мовний досвід і сформовані публічними та (або) соціальними медіа образи іншої мови (говірки). 15 Оскільки мовні одиниці, названі системними мовами та іншими різновидами, згадуються лише по одному разу, недоцільно розглядати їх докладніше, тому в статті більше уваги приділено номінаціям, що відповідають назвам міст (населених пунктів), та їхнім оцінкам. Водночас розглядаються і назви мовних одиниць та установки тих, хто дотримувався лише класифікації за назвами міст (населених пунктів). 238 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII Pietų žemaičių raseiniškių tarmių nominacijos ir įverčiai Більшість расейняйців найчастіше надає термінологічним одиницям назви або міст Маріямполе (464EIČI1M, 224VAIG2M, 364RASE1M, 396PAUP2M), Плунґе (194ŠAUK3M, 224VAIG2M, 396PAUP2M, 392STRA3M), Тельшяй (195KURT1V, 224VAIG2M, 257KRAŽ1M, 258KELM2M, 364RASE2V, 392STRA3M), які вважаються діалектними16, або назви великих міст Каунаса (162GUDM2M, 327NEMA3V, 258KELM1M, 363VIDU1V, 364RASE2V, 390ŽYGA2V), Клайпеди (225KUŠL1M, 258KELM1M, 327NEMA3V, 394PAŠA2M-1), Вільнюса (162GUDM2M, 258KELM1M, 258KELM3M, 327NEMA3V, 359LOMI1V, 363VIDU1V, 363VIDU3M, 364RASE2V, 390ŽYGA2V), асоційованих із літературною мовою (див. рис. 4). РИС. 4. Номінації говірок, що відповідають назвам міст (населених пунктів), за зонами 16 Про прототипні діалектні зони див. Aliūkaitė, Mikulėnienė, Čepaitienė, Geržotaitė 2017: 126–146 та ін. Straipsniai / Articles 239 DIANA DAMBRAUSKIENĖ Однак оцінки обох цих груп говірок відрізняються: мовні варіанти, номіновані назвами великих міст, на думку расейнішкісів, найправильніші (правильні) (162GUDM2M, 225KUŠL1M, 327NEMA3V), найкрасивіші (359LOM1V, 390ŽYGA2V) і найчастіше вважаються літературною (нормативною) мовою (258KELM1M, 258KELM3M, 327NEMA1M, 363VIDU1V, 363VIDU3M, 364RASE2V, 394PAŠA2M-1). Говірки, названі іменами міст прототипних говірок, найчастіше описуються стереотипно, напр.: Плунґеська й Тельшяйська вважаються жмудськими (194ŠAUK3M, 258KELM2M, 364RASE2V, 392STRA3M та ін.), Маріямпольська — іншою (227KIAU3M), відмінною (194ŠAUK3M)¹⁷. Думки як щодо правильної, найкрасивішої літературної мови, уживаної у великих містах Литви, так і щодо мовних варіантів Маріямполі, Плунґе та Тельшяй, які респонденти називають говірками, найімовірніше, можна пояснити стереотипізованими, усталеними в суспільстві уявленнями: соціальний добробут, створений в урбанізованих місцевостях, передбачає вживання престижного мовного варіанта, у містах, які загалом вважаються жмудськими, розмовляють жмудською говіркою, а своєрідність мовного різновиду Маріямполі найбільше відома завдяки засобам масової інформації. Лише один або кілька разів згадуються мовні варіанти, названі іменами тих місцевостей, із представниками яких були безпосередні мовні контакти¹⁸ (тещі й тесті розмовляють Плателайською говіркою (194ŠAUK2M-1); знаю Новоакменську говірку — родичі звідти (225KUŠL1M); Зарасай — говорять інакше, іншою мовою ця говірка, я там був (226PADU3M); у Шяуляї живе родина, я добре оцінюю цю говірку (361SKAU3M) та ін.)¹⁹. Детальніші характеристики таких мовних різновидів, названих говірками, нерідко залежать від віку та освіти: трохи більше десятої частини молоді та (або) респондентів із вищою освітою помічають відмінності в акцентології (у шяуляйців, радвілішкійців — наголос інший (364RASE1M); рієтавці, тельшяйці — інакше наголошують ¹⁷ Варто підкреслити, що лише, на думку одного респондента, у Маріямполі розмовляють найправильнішою говіркою (162GUDM2M). Найімовірніше, така думка виражає тотожність мовного варіанта літературній мові (той самий респондент також вважає найправильнішими Каунаську та Вільнюську говірки); таку оцінку слід розглядати як відображення історії формування мови. ¹⁸ Винятками є частіше згадувані респондентами Кельмеської зони Шяуляйська, а респондентами Расейняйської зони — Юрбаркаська говірки. І це зрозуміло, адже досліджувані з цих зон нерідко підтримують соціальні зв’язки з жителями найближчих міст. ¹⁹ Варто додати, що навіть у місцевостях, розташованих у межах тієї самої говірки, помічають іншу манеру мовлення, а назви населених пунктів нерідко стають назвами говірок. Наприклад, на думку респондентки з пункту Ґервіне (LKA398a), розташованого за 10 км від Расейняй, расейнішкіська [говірка] — інша (398aGERV1M); мешканка Титувеная (LKA260) (приблизно за 18 км від Кельме) переконана, що Кельмеська — жмудська, але не настільки, щоб по-жмудському (260TYTU2M); на думку досліджуваного з Немакщяя (LKA327) (приблизно за 26 км від Расейняй), Расейняйська мова — правильна, літературна (327NEMA3V). 240 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII Pietų žemaičių raseiniškių tarmių nominacijos ir įverčiai (357ŽVIN2M)), фонетики (шяуляйці «відкушують» закінчення (194ŠAUK2M-1); Утена, Маріямполе — закінчення вимовляють інакше (363VIDU1V)) та лексики (Шедува каже «ва», а ми «ве» (364RASE1M); таураґішкіси кажуть «ве» (464EIČI3M)) відмінності, для старших і (або) досліджуваних із нижчим рівнем освіти (15%) важливішою є естетика (Паневежиська — негарна, груба (194ŠAUK2M-1); шяуляйська — різка (226PADU2M); у Рієтаві грубо розмовляють (392STRA2V)). Однак на спостереження щодо лексичних особливостей (приблизно 3% респондентів) і на оцінки говірок, номінованих назвами міст (місцевостей), які вирізняються більш виразними рисами жмудської говірки, жмудськістю (майже для третини досліджуваних) ані вік, ані освіта не впливають (у скуодішкісів значення слів інші (326STUL3M); слова Кельме дивні (359LOMI2V); Кельме — не знаю, можливо, до Жмуді, а Шаукенай — це вже по-жмудському (225KUŠL3V); скуодішкіська — справжня жмудська (257KRAŽ1M); паланґська, кретинзька — красива жмудська (259KUBI3M); Можливо, Шилальська говірка — справжня жмудська (327NEMA3V); Шилальська — правильна жмудська (329ALĖJ2M-1); Кведарнаська — дуже жмудська (398AGERV2M)). Утім, найбільше інформантів (42%) вважають, що в інших місцевостях розмовляють просто інакше, дивно, специфічно (у Кельме вже інакше, дивно (294LYDU3M); у Зарасаї говорять інакше (226PADU3M); у шяуляйців специфічна (258KELM2M); однокласник був із Шилале, дивна мова (359LOMI1V)) (див. рис. 5). РИС. 5. Оцінки говірок, що відповідають назвам міст (населених пунктів) Отже, пов’язування говірок із конкретними місцевостями передбачає розпізнавання почутого іншого варіанта та актуалізує репрезентативні для расейнішкісів диференційні ознаки — або в інших населених пунктах говорять інакше, або по-жмудському. Straipsniai / Articles 241 DIANA DAMBRAUSKIENĖ 3. ВИСНОВКИ На геолінгвістичну компетентність південних жемайтських расейнішкісів географічне розташування пунктів LKA та їхня зональність істотного впливу не мають. Уміння розпізнавати діалекти, оцінювати їх і пов’язувати з діалектними ареалами в усіх досліджених зонах подібні, тому в цьому аспекті весь ареал говірки расейнішкісів слід вважати перехідним. Діалектні одиниці расейнішкіси найчастіше номінують, спираючись на теоретичні знання та конкретний мовний досвід. Хрестоматійні знання (сформовані через систему освіти) демонструються шляхом наведення гіперонімічних термінів-дескрипторів, а назви дрібніших мовних різновидів надаються на основі мовної інтуїції, що ґрунтується як на особистому досвіді, так і на стереотипізації почутих у публічному просторі мовних варіантів. Описи діалектів найбільше корелюють з освітою расейнішкісів: респонденти з вищою освітою виокремлюють набуті через систему освіти компетенції розрізнення мовних варіантів (зазначаються граматичні ознаки), а респонденти з нижчою освітою частіше актуалізують оцінки, засновані на емоційності. Однак загалом аналіз оцінок діалектів показав, що в усіх трьох зонах респонденти схильні уникати описів діалектів (за винятком жемайтського діалекту). Здатність пов’язати жемайтський діалект із конкретними містами (місцевостями) та оцінювання його (жемайтського діалекту) як незрозумілого й легко впізнаваного (аукштайтський діалект «виявляється» у найближчих містах етнографічного регіону Аукштайтії та характеризується як найгарніший, зрозумілий і правильний) дає підстави стверджувати не лише про перехідність усіх трьох зон, а й про досить швидке аукштайтіння всього ареалу говірки (особливо навколо Кельме). Аналіз дослідження свідчить про непогані теоретичні знання південних жемайтських расейнішкісів про діалекти Литви та діалектну орієнтацію, однак, узагальнюючи названі номінації й оцінки діалектів, не можна впевнено стверджувати, що опитаним представникам цієї говірки властива добра діалектна компетентність і що вони добре розрізняють діалекти. ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА Aliūkaitė Daiva 2013: Horizontalusis ir vertikalusis kalbos kontinuumo skaidumas: XXI amžiaus kalbėjimo variantai paprastojo kalbos vertintojo požiūriu. – Taikomoji kalbotyra 2. Prieiga internete: www.taikomojikalbotyra.lt. Aliūkaitė Daiva, Bakšienė Rima, Jaroslavienė Jurgita, Judžentytė Gintarė, Leskauskaitė Asta, Lubienė Juratė, Meiliūnaitė Violeta, Pakalniškienė Dalia, Ragaišienė Vilija, Rinkauskienė Regina, Švambarytė-Valužienė Janina, Urbanavičienė Jolita, Vaišnienė Daiva 2014: Punktų tinklo 242 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII Pietų žemaičių rašeiniškių tarmių nominacijos ir įverčiai щільність геолінгвістичного розмежування з погляду високайці: жемайти. – Литовські діалекти початку XXI ст.: геолінгвістичне та соціолінгвістичне дослідження (карти та коментарі до них), упоряд. D. Mikulenienė, V. Meiliūnaitė, Vilnius: Briedis, 129–196. Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė 2014a: Geolektų ir regioninių dialektų formavimosi ypatumai Lietuvoje. – XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (žemėlapiai ir jų komentarai), sud. D. Mikulėnienė, V. Meiliūnaitė, Vilnius: Briedis, 257–262. Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė 2014b: Geolingvistika: ideologija, teorija ir metodai. Pagrindinės sąvokos. – XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (žemėlapiai ir jų komentarai), sud. D. Mikulėnienė, V. Meiliūnaitė, Vilnius: Briedis, 29–47. Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė 2016: Perceptyviosios dialektologijos instrumentai ir tyrimų kryptys: variantų arealai mentaliniuose žemėlapiuose (Biržų atvejis). – Acta Linguistica Lithuanica LXXIV, 89–120. Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė 2016a: Lietuvos gimnazistų požiūris: išsilavinimas Lietuvos gimnazistų vaizdiniuose. – Verbum 7, 17–33. Prieiga internete: http://www.zurnalai.vu.lt/verbum/article/view/10283. Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė, Čepaitienė Agnė, Geržotaitė Laura 2017: Kalbos variantiškumas ir jo vertinimas perceptyviosios dialektologijos požiūriu: variantų ir vietų vaizdiniai: kolektyvinė studija, sud. D. Aliūkaitė, D. Mikulėnienė, Vilnius: Vilniaus universitetas. Bakšienė Rima 2015: Tarminio kalbėjimo savivertė ir gyvybingumas: XXI a. pradžios Šakių ir Jurbarko šnektos. – Lietuvių kalba 9. Prieiga internete: http://www.lietuviukalba.lt/index.php/lietuviu-kalba/article/view/172. Baranauskienė Viktorija, Krupickaitė Dovilė 2012: Lietuvos miestų gyventojų tarminės regioninės savimonės ypatumai (sociolingvistinio tyrimo duomenimis). – Taikomoji kalbotyra 1. Prieiga internete: www.taikomojikalbotyra.lt. Chambers Jack K., Trudgill Peter 2004: Dialectology, 2nd edition, Cambridge: Cambridge University. Coffin Caroline, Lillis Theresa M., O’Halloran Kieran 2010: Applied Linguistics Methods, London and New York: Routledge. Diercks Willy 2002: Mental maps. Linguistic-Geographic Concepts. – Handbook of Perceptual Dialectology 2, eds. D. Long, D. R. Preston, Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 51–70. Straipsniai / Articles 243 DIANA DAMBRAUSKIENĖ Edwards John 2006: Language attitudes. – Encyclopedia of Language and Linguistics 6, 2nd edition, ed. K. Brown, Oxford: Elsevier, 324–331. Garret Peter 2010: Attitudes to Language, Cambridge: Cambridge University. Geržotaitė Laura 2016: Jaunųjų šiauliškių ir panevėžiškių tarminė savimonė: ribos mentaliniuose žemėlapiuose. – Acta Linguistica Lithuanica LXXIV, 121–142. Geržotaitė Laura 2016a: Vartotojo veiksnys: subjektyvusis Lenkijos lietuvių šnektų vaizdas mentaliniuose žemėlapiuose. – Lietuvių tarmių kaita XXI a. pradžioje: Lenkijos lietuvių šnektos, sud. D. Mikulėnienė, A. Leskauskaitė, V. Ragaišienė, L. Geržotaitė, N. Birgėlienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 321–339. Geržotaitė Laura 2018: Šiaulių jaunuolių kalbinė gimtinė mentaliniuose žemėlapiuose. – Kalbos istorijos ir dialektologijos problemos 5, sud. R. Bakšienė, N. Morozova, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 76–101. Geržotaitė Laura 2019: Bendrinės lietuvių kalbos vaizdinių kalbinio standarto plote tyrimas: vienos Kauno rajono gimnazijos atvejis. – Lietuvių kalba 13. Prieiga internete: http://www.lietuviukalba.lt/index.php/lietuviu-kalba/article/view/278. Geržotaitė Laura, Mikulėnienė Danguolė 2014: Dabartinė lietuvių tarmių klasifikacija ir Lietuvių kalbos atlaso punktai: žemėlapis ir komentarai. – XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (žemėlapiai ir jų komentarai), sud. D. Mikulėnienė, V. Meiliūnaitė, Vilnius: Briedis, Į žemėlapis ir komentaras (sp. įklija). Gyventojai – https://osp.stat.gov.lt/2011m.-visuotinis-gyventojų-ir-būstų-surašymas. Heigham Juanita, Croker Robert A. 2009: Qualitative Research in Applied Linguistics, London: Palgrave. Inoue Fumio 1999a: Classification of Dialects by Image: English and Japanese. – Handbook of Perceptual Dialectology 1, eds. D. R. Preston, Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 147–160. Inoue Fumio 1999b: Handbook of Perceptual Dialectology 1, eds. D. R. Preston, Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 161–176. Kalėdienė Laima 2015: Vilniaus miesto kalba: stebimojo laiko hipotezė. – Tarmės – Europos tautų kultūros paveldas / Dialects – Cultural Heritage of European Nations, Vilnius: MRU, 211–244. Labov William 1972: Sociolinguistic Patterns, Philadelphia: University of Pennsylvania Press. LKA – Lietuvių kalbos atlasas I. Leksika, atsak. red. K. Morkūnas, Vilnius: Mokslas, 1977. 244 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII Pietų žemaičių raseiniškių tarmių nominacijos ir įverčiai LKA – Lietuvių kalbos atlasas II. Fonetika, atsak. red. K. Morkūnas, Vilnius: Mokslas, 1982. LKA – Lietuvių kalbos atlasas III. Morfologija, atsak. red. K. Morkūnas, Vilnius: Mokslas, 1991. Macaulay Ronald 2009: Quantitative Methods in Sociolinguistics, London: Palgrave. Mikulėnienė Danguolė 2019: Tarmiškumo bruožų nomenklatūra: nuo tarminių požymių prie tarmiškumo žymenų. – Respectus philologicus 35(40). Prieiga internete: https://www.zurnalai.vu.lt/respectus-philologicus/article/view/12716/11395. NLTA – XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (žemėlapiai ir jų komentarai), sud. D. Mikulėnienė, V. Meiliūnaitė, Vilnius: Briedis, 2014. Papaurelytė Silvija, Župerka Kazimieras 2010: Lietuvos etninių sričių gyventojų charakterio bruožai kalbos pasaulėvaizdyje. – Kalbos kultūra 83, 185–202. Ramonienė Meilutė, Krupickaitė Dovilė 2013: Regioniniai kalbų vartojimo Lietuvos miestuose ypatumai. – Miestai ir kalbos II. Sociolingvistinis Lietuvos žemėlapis: kolektyvinė monografija, sud. M. Ramonienė, Vilnius: Vilniaus universitetas, 23–53. Sankoff Gillian 2006: Age: Apparent time and real time. – Elsevier Encyclopedia of Language and Linguistics, 2nd edition. Prieiga internete: https://www.ling.upenn.edu/~gillian/PAPERS/Sankoff.Age,AT,RT.pdf. Vaitmonienė Diana 2014: Raseinių kalbinės bendruomenės geolingvistinė kompetencija: magistro darbas, Vilnius: Vilniaus universitetas. Vaitmonienė Diana 2017: Lietuvos tarmių vaizdiniai pietų žemaičių raseiniškių mentaliniame žemėlapyje. – Perspectives of Baltic Philology III. The Apocalypses of the Baltic Worlds, Poznań: Wydawnictwo Rys, 343–365. Župerka Kazimieras 2012: Metalingvistika. Nekalbininkų kalbotyra, Šiauliai: VšĮ Šiaulių universiteto leidykla. Straipsniai / Articles 245 DIANA DAMBRAUSKIENĖ Назви та оцінювання діалектів у ареалі південноземайтійської говірки расейнішкісів РЕЗЮМЕ Соціокультурні та соціально-економічні причини, що спонукають до міграції у більші та структурно зручніші населені пункти, змінюють мовну поведінку користувачів мови. Контакти з носіями інших мовних варіантів і уявлення про більш «престижний» варіант коригують оцінювання мовних різновидів, а також ініціюють перегляд ставлення до діалектів. Дослідження геолінгвістичної компетентності в ареалі південноземайтійської расейнішкіської говірки, проведене на засадах перцептивної діалектології, було досить фрагментарним; воно виявило вплив екстралінгвістичних чинників на горизонтальну та вертикальну варіативність мови расейнішкіської говірки; водночас унаслідок явищ конвергенції було ідентифіковано три геолекти, що розвиваються в ареалі говірки, – Кельме, Расейняй і Таураге. Щоб оцінити мовну ситуацію на сучасному етапі та спрогнозувати сценарій подальшого розвитку південноземайтійської расейнішкіської говірки і його причинність, було проведено перше дослідження геолінгвістичної компетентності мовних спільнот усіх пунктів, включених до Атласу литовської мови, які розташовані в ареалі говірки. Дослідження ґрунтується на зіставленні коментарів респондентів із районів Кельме, Расейняя та Таураге щодо діалектів і здатності пов’язувати їх із соціальними та географічними ареалами. Геолінгвістичну компетентність надалі уточнювали шляхом аналізу гетеростереотипних оцінок (інших мовних варіантів) та розуміння респондентами діалектного мовлення (діалектних властивостей) з огляду на соціодемографічні й соціокультурні змінні. Встановлено, що жемайтійський діалект, який загалом ототожнюють із діалектним мовленням, найкраще відомий респондентам (ними розпізнається), тобто жемайтійський діалект пов’язують із мовним варіантом, якому властиві виразні діалектні риси (за винятком дзукійського діалекту, відомого багатьом людям), або специфічна лексика. Респонденти наймолодшої вікової групи та з вищим рівнем освіти, демонструючи знання й ідеологічні установки, сформовані освітніми інституціями, часто вважають розрізнювальними ознаками діалектів фонетичні, акцентуаційні та лексичні відмінності, тоді як старші респонденти з нижчим рівнем освіти схильні наголошувати на самобутності або своєрідності. Називаючи та коментуючи діалекти аукштайтійців і жемайтійців, респонденти демонструють свої геолінгвістичні знання та часто можуть пов’язати їх із містами або поселеннями. Однак слід зазначити, що респонденти зазвичай «шукають» жемайтійський діалект у прототипових містах, де виявляються виразні діалектні риси (Тельшяй, Плунге, Скуодас); натомість аукштайтійський, який частіше пов’язують із недіалектним мовним варіантом, «знаходять» у містах етнографічного регіону 246 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII Номінації та оцінки діалектів південних жямайтських расейнішкісів авкштайтії, які є найближчими до мовців расейнішкіської підговірки (Аріогала, Юрбаркас, Шяуляй). Місцеві авкштайтійські говірки (лит. šnektos), які більше віддалені від мовної батьківщини та стандартної мови, пов’язуються з назвами міст і називаються діалектами (лит. dialects). Такі оцінки очевидно засвідчують переконання мовців расейнішкіської підговірки, що їхній мовний варіант близький до образу стандартної мови, який уподібнюється до авкштайтійського діалекту. Мовці расейнішкіської підговірки пов’язують із діалектом мовний варіант, який більшою чи меншою мірою відрізняється від стандартної мови, і розглядають його як окрему діалектну одиницю. Пов’язування «діалектів» із конкретними місцевостями свідчить, що звичайні користувачі мови добре розрізняють діалекти, тоді як подільність мови залежить від аспектів їхнього специфічного мовного досвіду. Номінуючи діалектні одиниці, мовці расейнішкіської підговірки спираються на свої теоретичні знання та специфічний мовний досвід. Хрестоматійні знання виявляються в уточненні гіперонімічних діалектних дескрипторів, тоді як назви менших мовних різновидів зазвичай приписуються на основі їхнього мовного розуміння, сформованого особистим досвідом і стереотипізацією почутих у медіа мовних варіантів. Дані дослідження дають зрозуміти, що діалектна орієнтація мовців південного жямайтського расейнішкіського ареалу та їхні теоретичні знання литовських діалектів є досить добрими, однак, узагальнюючи висловлені респондентами номінації й оцінки діалектів, ми не можемо впевнено стверджувати, що представників цієї підговірки, опитаних у дослідженні, можна характеризувати як таких, що мають добру діалектну компетентність і здатність розрізняти діалекти. Подано 16 жовтня 2020 р. DIANA DAMBRAUSKIENĖ Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5, LT–10308 Vilnius, Lietuva [email protected] Straipsniai / Articles 247