Informacinė, žinių aplinka: struktūra, veikimas

LINAS KONTRIMAS Університет Вітаутаса Великого DOI: doi.org/10.35321/all84-17 ІНФОРМАЦІЙНЕ, ЗНАННЄВЕ¹ СЕРЕДОВИЩЕ: СТРУКТУРА, ФУНКЦІОНУВАННЯ 0. ВСТУП Ніхто не сумнівається в тому, що ми живемо, оточені предметним, матеріальним середовищем. Його існування не потрібно доводити — достатньо оглянути найближче оточення, торкнутися предметів і людей, що перебувають поруч. Так само ми не сумніваємося у своєму внутрішньому, як ми кажемо, психічному, духовному середовищі. Однак, на відміну від видимих речей, невидимі вимагають постійного пізнання, постійного творення власного індивідуального або властивого групі ставлення до них. Так відбувається з внутрішнім світом людини, так само і з соціальним середовищем: воно постійно змінюється разом зі змінами в суспільстві, порядки, які колись діяли, руйнуються або переглядаються й оцінюються по-новому. Мабуть, найширше середовище, що охоплює найбільше доль, можна назвати історією. Очевидно, що і її можна поділити на безліч відрізків: землі, народу, держави, особи... Вибір залежить від нас. Але це лише показує, що суб’єктивний погляд тут є вирішальним і (неважливо, суб’єктом є одна людина, чи одна спільнота, чи одна держава. Якщо такий погляд підходить багатьом або може запропонувати пояснення середовищ, придатні для більшості чи тривалого часу, такий погляд, скажімо — теорія, набуває чинності й залишається чинним для поколінь. Так сталося з філософськими школами (теоріями), різноманітними прозріннями просвітителів, релігіями тощо. ¹ Я пишу обидва терміни — інформаційний і знаннєвий, але варто було б уживати один, його мало б вистачити. Моє серце схиляється до слова «знання», але чи не будуть тоді речі зрозумілішими у вужчому значенні? Адже, наприклад, у соціальному середовищі невербальна комунікація може бути для її учасників інформацією, але не знанням. З іншого боку, знання про конкретні засоби невербальної комунікації — водночас і знання, і інформація. 338 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Informacinė, žinių aplinka: struktūra, veiksmas Мабуть, слід погодитися з поглядом, що так само, як у фізичних науках, які, зрештою, не створюють нових фізичних реальностей, але зі зростанням мудрості розуміють і відкривають нові закони та принципи, так і в соціальних, гуманітарних науках із плином часу та змінами в суспільстві виникають нові теорії, нові пояснення, щоб ми могли краще зрозуміти себе й середовища, які нас оточують. Наприклад, технології в наш час створили специфічне, предметне середовище, але водночас, якщо звузити розуміння технологій до зв’язків, технології спонукали створити й додаткове соціальне середовище, яке сьогодні не зовсім правильно називають соціальними мережами. Так само сучасні суспільства живуть у насичених інформаційних, або знаннєвих, середовищах, значно відмінних від середовища, у якому жив, скажімо, представник готики чи Ренесансу. Це середовище не виникло в модерну добу, але саме в наш час речі, що виникають в інформаційному, знаннєвому середовищі та закріплюються в ньому на довший або коротший час, впливають на наше розуміння і поведінку. Нерідко можна почути, що ми є тим, чим наповнюємо себе зі знаннєвого середовища. Запитання: чи набуло це середовище тепер кількісної переваги, чи має також якісні відмінності? Найлегше шукати відповідь, намагаючись зрозуміти й пояснити це середовище. Звісно, суб’єктивно й лише одним із багатьох можливих способів. Теорія полів Pierre’o Bourdieu та інформаційне, знаннєве середовище Теорія полів французького соціолога й філософа Pierre’o Bourdieu є потужною теоретичною моделлю, що дає змогу дуже широко аналізувати соціальне середовище. Намагаючись зрозуміти всеосяжне інформаційне, знаннєве середовище, я достатньо закономірно спиралася на теорію француза, який також шукав спосіб пояснити світ як цілісність, що поєднує дуже багато відмінностей і різноманіття. Цікаво було дізнатися, що «концепцію поля Bourdieu спочатку застосував саме до літератури, лише згодом переніс її й на інші соціальні простори. За його твердженням, поняття поля в літературознавчих студіях нагадує, що твори створені в конкретному соціальному світі з його власними інституціями та специфічними законами; водночас воно артикулює відносну самостійність і замкнутість художньої продукції порівняно з ширшими політичними, економічними та соціальними структурами досвіду.»2 Для мене це важливо, оскільки тут діє своєрідна аналогія: за допомогою інформації та знань ми, так само як і в літературних творах, розкладаємо, групуємо, створюємо ² Jakonytė Loreta 2015: Pierre Bourdieu’s Sociology of Literature. – Literatūra 47(1), 57–72. Kalba ir likimai / Language and destiny 339 LINAS KONTRIMAS своє розуміння, знання. Усе це може залишитися лише внутрішніми міркуваннями, а може перетворитися й на втілений у дію твір — скажімо, оповідь, думку тощо. Як діє теорія полів і що в ній важливо? Як і в кожній теорії, важливо пам’ятати основні поняття та принципи функціонування. Поле Бурдьє — це система соціальних зв’язків, що має власну логіку функціонування, структуру та правила. Соціальних утворень із такими ознаками багато, тому й полів може бути не одне, наприклад поля влади, культури, мистецтва, науки, політики тощо³ На автора вплинули теорії К. Маркса, тому й у теорії полів чимало економічних термінів, а подекуди навіть відчувається співзвучність із комуністичними теоріями класової боротьби. Однак, знаючи це й пам’ятаючи, що теорії можуть по-різному надихати мислителів, а також знаючи, що об’єкт дослідження Бурдьє інший, неважко читати й розуміти логіку та витончену концептуальність теорії француза. Отже, поле має свій центр, ядро, у якому зосереджуються домінантні групи. У полі є й ті, над ким домінують. Структура полів постійно змінюється, а динаміку цих змін характеризує поняття боротьби: тут постійно відбуваються конфлікти, конкурентна боротьба, а її мета — досягти перемог — накопичити владу і капітал. Вони необхідні для того, щоб домінувати, тобто зберігати належний статус-кво поля або змінювати поле відповідно до створених власних правил. Накопичується різноманітний капітал: економічний (майно, гроші тощо), культурний (освіта, знання тощо), соціальний (поведінка, зв’язки тощо). Є також символічний капітал (здобуте становище, репутація тощо), який ніби поєднує вигоди, що їх дають перші три. Поняття культурного капіталу та символічного капіталу створив Бурдьє. Під час аналізу полів дуже важливими є взаємини. Тому в теорії з’являється агент — діяч. Ним може бути особа, група, інституція тощо. Тут Бурдьє вводить ще одне створене ним поняття — habitus. Це сукупність, набір переконань, що визначає сприйняття, уяву, мислення, емоції, потреби, мотиви агента тощо. Habitus є результатом соціалізації, набутим у процесі накопичення досвіду; його зміст — диспозиції, накопичені внаслідок індивідуального досвіду. Видно, що модель Бурдьє достатньо міцно сконструйована, і, спираючись на неї, можна пояснювати соціальні середовища. Мабуть, сам автор без особливих труднощів включив би до своєї системи також інформаційне, знаннєве середовище; можливо, він просто назвав би його полями. Тим більше, що одним зі складників створеного Бурдьє поняття культурний капітал є знання. Pierre Bourdieu, Loïc J. D. Wacquant 2003: Įvadas į reflektyviąją sociologiją, Vilnius: Baltos lankos. 340 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Informacinė, žinių aplinka: struktūra, veikimas Однак тут я роблю інше припущення: на відміну від Bourdieu, я не називаю світ, створений інформацією та знаннями, полем, а окремим середовищем. Поле, хоч і з труднощами, але теоретично має межі. Середовища здебільшого піддаються опису й дослідженню, але меж вони не мають. Сучасний світ, реальний і віртуальний, створює середовища, наповнені інформацією та знаннями, які самі стають системами, що самі функціонують і створюють соціальні середовища. Якщо говорити в межах теорії Bourdieu, інформація та знання можуть бути і причиною, і засобом, тобто можуть бути домінантними або самі домінованими (наприклад, доповнюватися, спотворюватися тощо). Інша причина, чому теорія полів Bourdieu поки що лише надихає шукати додатковий спосіб пояснення світу, а не наслідувати вже створену модель, полягає в тому, що, на відміну від теорії полів, модель інформаційних середовищ і середовищ знань говорить не лише й не стільки про соціальні феномени, скільки про цілком іншу реальність, створювану медіа й наповнювану інформацією, яка за допомогою технологій може існувати одночасно зі звичайною реальністю. 1. ІНФОРМАЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ, СЕРЕДОВИЩЕ ЗНАНЬ⁴ 1. а. Структура На відміну від предметних або, наприклад, технологічних полів (уживаємо множину, оскільки ми живемо в дуже різних полях речей; вони залежать і від багатства держави, і від спроможності конкретної особи чи сім’ї створити предметне середовище), інформаційне середовище, середовище знань не має відчутних меж. Цифровий і технологічний прогрес дедалі більше дає змогу будь-якій особі, яка виявила волю та бажання, долучатися до незліченних пластів знань, що зберігаються на віртуальних носіях. У таких випадках важливим стає вже не саме існування середовища знань, а бажання ним користуватися та розуміння того, де і яких знань шукати. Інформаційне середовище, середовище знань складається з трьох видів феноменів: 1) новини; 2) факти: (a) доведені; (b) сумнівні; (c) недоведені; (d) псевдо / неправдиві; 3) думки: (a) обґрунтовані (суб’єктивні та об’єктивні); (b) необґрунтовані (суб’єктивні та об’єктивні). ⁴ Далі в тексті, описуючи середовище, я вживатиму або обидва терміни — «інформаційне, середовище знань», або один із них, але завжди вони функціонуватимуть як синоніми, один доповнюючи інший. Kalba ir likimai / Language and destiny 341 LINAS KONTRIMAS У чистому вигляді знання відкриваються нам рідко; точніше, ми самі рідко використовуємо їх у чистому вигляді. І це нормально, адже таке використання зумовлює інша важлива річ — форми накопичення знань. 1. б. Накопичення знань Ми звикли вважати, що знання зберігаються, наприклад, в енциклопедіях, книжках, змісті медіаканалів тощо. Так, вони зберігаються і там, однак для кращого розуміння феномену середовища знань потрібна додаткова, сказати б, метаструктура, яка дала б змогу чіткіше зрозуміти інформаційне середовище та циркуляцію знань. Знання накопичуються у сховищах трьох видів: 1) змінних; 2) перехідних; 3) відносно стабільних. Змінні сховища — це всі ті, у яких знання циркулюють, обмінюються, змішуються, словом, змінюються й піддаються зміні в обох значеннях: ними можна обмінюватися і їх можна змінювати. Прикладом таких сховищ є мова сама по собі, зміст засобів масової інформації, соціальних медіа тощо. Скажімо, новини нерідко проявляються, зберігаються й опрацьовуються саме в цьому сховищі (можна вживати й слово «середовище»). Перехідні сховища є тоншими й не такими відчутними. Їхніми прикладами могли б бути настанови, стереотипи, звичаї тощо. До речі, думки нерідко утримуються саме в цьому середовищі. Відносно стабільні сховища знань — це наукові знання, енциклопедії, деякі релігійні та культурні догми. Отже, факти люблять зберігатися саме в цьому середовищі. До речі, може виникнути питання: у чому різниця між деякими перехідними та відносно стабільними сховищами, якщо, наприклад, ми говоримо про деякі догми й звичаї, а їх начебто хотілося б бачити зосередженими або в одному, або в іншому сховищі. Річ у тім, що, на відміну від пізнання й називання матеріальної дійсності (а й це нерідко зробити непросто й нелегко), розуміння та групування феноменів, наявних у середовищі знань, пов’язані з набагато тоншими речами. Скажімо, з освітою, можливостями впливати, здатністю формувати думки й утримувати їх протягом тривалого часу. Ось як міг би звучати факт середовища знань, який є сумнівним і радше неправдивим, заснованим на суб’єктивній думці: мій бог єдиний і головний, тому створені іншими образи бога та культи не мають права на існування. 342 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Informacinė, žinių aplinka: struktūra, veikimas У такій формі утворення, що існує в полі знань, може перебувати в перехідному сховищі — доки хтось його не підтвердить, не спростує або не закріпить. Так само воно може перебувати в умовно стабільному сховищі, оскільки тут його утримує великий, нерідко тотальний політичний і силовий контроль усього поля знань. У сховищах середовище знань може набувати дуже конкретних форм. Тоді ми кажемо: культурні новини, наукові знання тощо. Ситуація стане зрозумілішою, коли ми перейдемо до основних принципів функціонування інформаційного середовища, середовища знань. 1. c. Функціонування середовища знань Я вже згадував, що середовище знань складається з феноменів трьох видів. Зазвичай вони перебувають у пасивній формі, у чистому вираженні. Вони активуються тоді, коли хтось починає використовувати ці феномени, конструювати середовища знань різної складності та різного охоплення⁵. Отже, ми дійшли до моменту, коли стає зрозуміло, що інформаційне середовище може бути пасивним і активним. Також з’ясувалося, що кожен із нас може створювати (конструювати) власне середовище знань або долучатися до вже існуючого й ставати його учасником-користувачем, а можливо, і конструктором. Тут можна зробити одне припущення: знання в пасивній формі цілком можливо було б назвати інформацією, а активовану інформацію — знанням, пізнанням. Функціонування інформаційного середовища, середовища знань, не є складним. Усі знання спочатку виникають як новини. Це момент, коли щось невідоме стає відомим. Можливо, тому в литовській мові слово žinia є пасивною формою (можна сказати — стабільною, такою, що набула вираження), тоді як žinojimas, sužinojimas уже вказують на активну, діяльнісну стадію. Були часи, коли в житті не з’являлося дуже багато новин, знання, середовище знань були достатньо стабільними, статичними. Уявімо собі якогось ювеліра тринадцятого століття. Його середовище знань було сплетене з рідкісних новин ремесла, життя громади та, можливо, ще з одного-двох незрозумілих повідомлень про щось далеке, про що нещодавно теревенив у таверні купець. ⁵ Я не заглиблюватимусь у дуже цікаву дискусію про те, чи існують знання в принципі й чи є вони реальними, скажімо, тоді, коли я про них не думаю або їх не знаю. Про колективне знання, колективну свідомість ми говоримо в наш час, а в минулому, у стародавніх культурах, скажімо, у філософії йогів, ішлося про певний простір, у якому є всі знання й розуміння; потрібно лише навчитися до них під’єднуватися. Як радіохвилі: вони існують без нашого втручання, але для того, щоб ми могли їх використовувати, нам потрібні радіоприймачі. Тут варто зазначити, що порушувати питання різного масштабу, коли ми говоримо про людину, свідомість, природу, варто й належить постійно, щойно змінюються умови життя, обставини, рівень знань. Лише так можна знайти щось нове, а не крутитися й крутитися тим самим витоптаним колом, прикувавши себе міцним ланцюгом знань. Kalba ir likimai / Language and destiny 343 LINAS KONTRIMAS Середовище знань останніх, хоча й існує в той самий час, трохи, але відрізнятиметься. Однак можна припустити, що циркуляція новин у таких суспільствах не була дуже інтенсивною. Так сталося, що в модерних суспільствах за «виробництво» новин значною мірою стали відповідальними журналісти. Ну, не вони самі конструюють ці знання, але саме вони виявляють сконструйовані й подають їх до каналів поширення знань. Побудована на перевірених, надійних новинах. Журналістика ще донедавна була важливим охоронцем і наповнювачем середовища знань. Це зумовлювала й достатньо обмежена кількість каналів трансляції знань. У міру їхнього збільшення, а якщо врахувати соціальні медіа, довелося б сказати: коли кількість каналів трансляції знань вибухнула до нескінченності, вибухнула й кількість новин. Важливо підкреслити, що нерідко знання, засновані не на фактах, а на емоційному змісті та не обов’язково надійні й перевірені, стали домінантною формою новин. Незалежно від змісту, принцип функціонування інформаційного середовища, середовища знань, і в ті, і в ці часи залишився таким самим: спочатку знання стає новиною, згодом, а можливо, водночас, вона стає думкою та (або) фактом. Якщо принцип функціонування середовища знань не є складним, чому так непросто розібратися, де існує яка новина, чому ми так по-різному розуміємо ті самі речі, що змушує змінювати усталені інтерпретації знань тощо? Ці питання пов’язані з іншими речами — з діячами середовища знань (кажучи терміном Bourdieu — агентами) та створеною, сконструйованою, витканою ними — кому як подобається — мережею. 1. d. Діячі середовища знань та їхні мережі Діячами інформаційного середовища, середовища знань, слід називати й вважати всіх, хто бере участь у споживанні новин — думок — фактів і конструює середовища знань різного масштабу та складності. Цілковита правда: як усі мешканці планети є споживачами кисню, що існує тут, так і всі люди є діячами середовища знань. Тривіальна істина не видаватиметься такою простою, коли ми заглибимося в цих діячів знань та сплетені ними мережі знань. Саме тут виникають найбільші проблеми, непорозуміння, конфлікти, що закінчуються війнами, а можливо, однією, останньою, війною. Двовимірна модель дала б надто просту картину: уявіть коло, яке й назвімо середовищем знань. Навколо цього кола зосереджується обмежена (бо будь-який аркуш буде обмеженим) кількість діячів, з’єднаних із краєм кола двобічними стрілками. 344 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Informacinė, žinių aplinka: struktūra, veikimas Назвімо цих діячів так: науковці, підприємці, священники, журналісти, ми, НУО, міністерства тощо. Доповнюймо список, доки на аркуші паперу не залишиться місця. Думка зрозуміла: інформаційне, знаннєве середовище створюють усі перелічені діячі й ті, хто не вмістився в одне речення. Так само знаннєве середовище впливає і на самих діячів. Чому? Бо у зв’язку діяча з каналом інформаційного, знаннєвого поля відбувається двосторонній рух, а після трансляції своєї інформації, своїх знань у спільне середовище ти гарантовано отримаєш назад не те саме, а вже доповнену, змінену інформацію та знання, поширені іншими діячами. Інформаційні війни нерідко програють саме тому, що застосовують таку двовимірну модель розуміння. Ті, хто контролює знання, були й будуть схильні якомога довше утримувати користувачів цього середовища саме у двовимірній моделі, адже так легше й простіше маніпулювати індивідуальною чи колективною свідомістю. У реальності ж двовимірної моделі не існує. Щоб візуально її зрозуміти, потрібне щонайменше тривимірне зображення: уявіть, що у величезній фігурі є безліч більших і менших цяток — діячів знаннєвого середовища. Усі вони поширюють навколо себе певний колір або поєднання кольорів — знаннєву мережу. Частина діячів об’єднана, їхня мережа — яскравіша й більша (скажімо, контент телебачення, порталу, знання потужних інституцій, знаннєва мережа компанії, що широко діє, тощо). Попри це, на щастя, а іноді — на нещастя, ці мережі не можуть ані бачити всі, ані досягати їх будь-хто. Інформаційне, знаннєве середовище можна порівняти з нічним небом: за певних умов — уночі — найяскравіша зоря Сонце відходить із видимого для нас поля. Тоді ми бачимо інші зорі, світло, яке вони випромінюють, і місячний ореол. Особливість знаннєвого середовища полягає в тому, що воно ніколи не мало й не матиме чітких контурів, меж; його власна зміна або переміщення діячів таким середовищем можуть бути безмежними й некерованими. В ідеальному випадку. У реальності все інакше. У реальності завжди точиться боротьба за управління знаннєвим середовищем. Гібридні війни, fake news — це приклади тієї самої війни за домінування в інформаційному, знаннєвому середовищі. 1. е. Як діють діячі знаннєвого середовища Принципи дії буде простіше зрозуміти, спираючись на приклад — аналогію з фізичним простором. Уявімо людину, яка, перебуваючи серед інших, зайняла найбільше території, влаштувалася найзручніше: скажімо, під час затору в потязі чи автобусі вона зручно вмостилася на двох сидіннях. Або ось інший володіє величезними площами найкращої землі, обгородженої непрохідним парканом. Раніше — майже завжди, тепер — іноді — такий факт зайняття фізичного простору був ознакою винятковості, перемоги. Kalba ir likimai / Language and destiny 345 LINAS KONTRIMAS У наш час це може бути важливим, але набагато важливіше — керувати середовищем знань, домінувати в ньому й контролювати його зміст, знання, думки, словник. Ось, наприклад, що означають перегони рейтингів телевізійних каналів, які розпочалися колись? Надсилається повідомлення, буцімто ми впливаємо, за нами варто стежити, нас варто дивитися, але водночас надсилається й повідомлення, що ми перебуваємо в середовищі знань світу, створюваного кимось. Нині ці перегони перейняли електронні медіа, великі портали. Модель поведінки діячів середовища знань завжди однакова: діяти примітивно або дуже витончено й прагнути досягти абсолютного домінування. Потрібно контролювати не лише засоби поширення середовища знань, а й його зміст. У чиїх руках істина, а ще краще — монополія на вирішення, що є істиною, той і домінує в інформаційному, середовищі знань. Як і за допомогою яких конкретних засобів певна особа чи група починає домінувати в середовищі знань — це окреме й завжди нове дослідження, оскільки воно пов’язане з конкретною ситуацією, конкретними людьми. Ми ніколи не втомимося це робити — з’ясовувати й шукати, чому і як коливаються центри сили середовища знань. Ми не втомимося це робити, бо ми соціальні істоти, ми перебуваємо в гурті, і щоразу, коли змінюється гурт, один із його членів або ціле, змінюється й ситуація, вони вимагають нового дослідження. Можливо, тому соціальні науки, на відміну від природничих, не можуть прагнути мети з’ясувати закони функціонування суспільства й фіксувати їх так само точно та довготривало, як це роблять фізичні або природничі науки. Останні мають справу з умовно нерухомою, статичною реальністю, тоді як соціальні науки завжди стикаються з середовищем дослідження, що постійно змінюється. Зі зміною хоча б одного його члена змінюватиметься все середовище: незначно, якщо вплив і участь цієї особи були слабкими, а може змінитися й радикально, якщо вплив особи на соціальне середовище був величезним6. Оскільки середовища знань є різними — вони можуть бути особистими, сімейними, середовищами друзів, професійної групи, держави тощо, — то й рівні функціонування будуть різними. Однак загальні принципи залишаються тими самими: передусім діячі середовища знань хочуть 6 Зникнення однієї особи з державного середовища знань не спричинить великих змін, вплив такого зникнення буде сильним лише для самої особи та її близьких. Але ось відхід відомого політика, посадовця чи службовця, який має великий вплив, може радикально переформатувати середовище знань. Елементарний приклад такого переформатування — вибори, коли діячі, які змінилися, майже заново починають творити політичне середовище знань. Воно завжди буде іншим, попри наше бажання піддатися ілюзії, що все залишається тим самим, ніщо не змінюється, зрозумій — не діячі, а саме політичне середовище знань спрацює так, що ми зможемо побачити закономірності, загальні принципи, правила. Але це, як я вже згадував, лише ілюзія. Середовище знань, інформаційне середовище постійно змінюється, і має змінюватися наше мислення, наше ставлення до зміненого середовища знань. Чого ми маємо вчитися, то це здатності постійно адаптуватися до мінливих соціальних середовищ, а в темі, яку я розглядаю, — до середовища знань, що постійно змінюється; ми маємо вміти плисти й коливатися разом із цим цікавим океаном. 346 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Informacinė, žinių aplinka: struktūra, veikimas домінувати у сфері творення, подання та інтерпретації новин. Таке домінування дає змогу здобути контроль над контентом, навіть не маючи контролю над каналами поширення знань. Наприклад, я можу не контролювати новинний портал, але моє повідомлення, опубліковане на особистій сторінці чи в соціальній мережі, може стати темою дня або навіть місяця на всіх основних каналах. У чому різниця між різними інформаційними середовищами? Чим більшим є середовище, тим воно складніше, тим важче його описати, деталізувати, охопити всі принципи та закономірності його функціонування, розпізнати й назвати всіх дійових осіб. Така ситуація й досі непокоїть багатьох науковців соціальних наук, які щосили намагаються спіймати невловиме: зупинити соціальний плин, описати його закономірності, проаналізувати дійових осіб. Але соціальні науки ніколи не діятимуть і, слава Богу, не можуть діяти за принципом природничих наук. Маючи справу з різними світами, ми повинні навчитися по-різному їх оцінювати. Це означає не копіювати методи роботи одне одного, а, навпаки, плекати відмінності й насолоджуватися дарованою нам можливістю дивитися на світ очима, що досліджують його по-різному, і лише згодом, розмірковуючи, аналізуючи, зупинятися й узагальнювати речі, які залишаються в нашому полі зору на довший або дуже короткий час. Саме такими є інформаційні середовища, середовища знань. Ось просте, нескладне середовище знань окремої особи. У ньому може бути кілька діячів, скажімо, сім’я. Або мікросередовище, яке складається з пари: вони створюють нове середовище знань. Спочатку їхні розповіді, зміст переливаються, поєднуються, змінюються, згодом це може перетворитися на цілком нову якість, а може статися так, що чиїсь розповіді, чиїсь новини, факти, думки починають домінувати або навіть затуляти факти, новини й думки, представлені іншою людиною. Невже така ситуація не знайома? Складні інформаційні середовища, середовища знань, наприклад політичні середовища знань, не є такими простими. Тут і кількість діячів, і кількість учасників процесу — майже необмежені, засоби — різноманітні. Попри це, у цьому середовищі відбувається той самий процес: у певний конкретний момент з’являються діячі, які прагнуть керувати процесами подання новин, інтерпретації фактів і висловлення думок. Найгустіше функціонування політичного середовища знань — це вибори, коли всі зусилля з домінування зосереджуються на одному результаті. І, зауважте, перебуваючи в одному й тому самому політичному середовищі знань, один політик-кандидат діятиме в ньому й впливатиме на нього зовсім інакше, ніж політична партія. Оскільки мета цього тексту не полягає в детальному аналізі принципів функціонування середовища знань і поведінки діячів — така робота могла б стати метою іншого тексту та конкретного дослідження, — наразі найважливіше підкреслити, що мета діячів середовища знань — впливати на створення новин, утверджувати своє домінування у сфері подання й інтерпретації фактів та вираження думок. Kalba ir likimai / Language and destiny 347 LINAS KONTRIMAS До речі, необхідно зазначити, що контроль над середовищем знань — не обов’язково негативне явище. Навпаки, освічене, відкрите й здорове суспільство має і повинно домагатися, щоб сформованими на довший чи коротший час середовищами знань керували (а ними завжди керують) або їх контролювали (а їх завжди контролюють) якомога порядніші й безкорисливіші особи або їхні групи. Наприклад, середовище знань, яке батьки створюють для своїх дітей. Значною мірою таке середовище справді створюється не для того, щоб зашкодити, а щоб усіляко допомогти дітям. Або, скажімо, інформаційне середовище, середовище знань, створене науковими знаннями, — воно також буде таким, у якому навіть одне домінуюче джерело не прагнутиме негативно впливати на учасників середовища. Так само середовище знань може контролюватися негативними діячами. Недарма в тоталітарних державах влада прагне контролювати не лише канали засобів масової інформації та їхній зміст, а й думки людей, розмови, історію, культуру тощо. Подано 11 травня 2021 р. LINAS KONTRIMAS Університет Вітаутаса Великого вул. Владаса Путвінскіо, 23–604, LT-44243 Каунас, Литва [email protected] 348 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV