Iš „Pastogės“ troliams į dantis

ПАУЛЮС САУДАРГАС Напрям наукових досліджень: біофізика. DOI: doi.org/10.35321/all84-15 ІЗ ПАСТОВГЕС ТРОЛЯМ У ЗУБИ Альгірдас Патацкас писав: «У шістдесятих і сімдесятих роках минулого століття гурт молодих людей, не витримавши смороду системи, яка вже почала гнити, об’єднався в спільноту. <...> Після загибелі або вбивства одного з них, Міндаугаса Томоніса, вони виконали його заповіт — почали видавати підпільний культурний журнал Пастовге (Пастовге призначена для тих, хто хоче вільно творити), а після його придушення продовжили розпочату роботу, видавши збірник Ethos».¹ Здавалося б, у цих двох реченнях уміщується ретроспектива тодішньої боротьби А. Патацкаса та його підпільних соратників. Пізніше від режиму постраждав і сам А. Патацкас: 1986 року його заарештував KGB і, за його власними словами, «спустив у сортир». Із підпільної Пастовгесі до підвалів KGB… Чому Пастовге? Підпілля ж мало б міститися під підлогою, у підвалі чи бункері, як ховалися партизани. У контексті алюзії на будинок насправді можливі два варіанти. І простір підвалу — під підлогою, і простір горища — над стелею — випадають із прозового світу дому. Там люди зазвичай не живуть, а відбуваються паралельні, приховані від повсякденного життя будинку події. Ті самі партизани, захоплені енкаведистами, часто ховалися не лише під підлогою, а й «на горищі», куди, якщо не проводити ретельного обшуку, могли й не забрести непрохані гості. Із горища видно далі — так, за словами А. Патацкаса, назву мотивував сам Міндаугас Томоніс. Отже, звучить претензія не забиратися в «традиційне» підпілля, а діяти якось інакше. Що означає «бачити далі»? Помічати здалеку ворога, що наближається? Навряд чи «пастовгінінки» хотіли закодувати в назві рівень самозбереження; мабуть, ішлося про інтелектуальний погляд. За словами А. Патацкаса, Пастовге мала заповнити відсутню в підпільній пресі культурну, інтелектуальну нішу. Хроніка LKB була фактологічним виданням, яке своєю оголеною правдою та невловимістю доводило KGB до відчаю. Хроніка, виконавши фундаментальну роботу, по суті задовольняла потребу підпільної преси Lietuvos у цьому сегменті, однак не претендувала ані на літературні, ані на філософські висоти, бо це була хроніка репресій. ¹ Патацкас Альгірдас 2011: Пастовгес Lietuva, Aidai, 170. 328 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Із Пастовгесі тролям у зуби А. Патацкас писав: «[…] треба було обирати: або входити в культуру брехні, або не входити в неї. І що тоді робити? Якщо не входиш, доводиться брехати; якщо не входиш, не можеш проявити себе, можеш усе лише носити в собі, бо ти дуже обмежений. Залишаєшся тим, хто не бреше, але залишаєшся й не реалізованим». Отже, Пастовге стає середовищем для дисидентської молоді, яка прагне творити. Для тих, хто прагне не лише викласти свій погляд, а й залишити слід у літературі, поезії, філософії. Бути вище, бути на горищі. У підвалі ти вибиваєш повідомлення азбукою Морзе, на горищі ти говориш віршами. Зміст подібний, але форма інша. Ідея дуже сильна — підпільна інформація призначена не лише для обміну відомостями чи проголошення боротьби проти системи, а й для творення світу інтелектуальної творчості, альтернативного імперії брехні. Можеш писати й публікуватися в офіційній пресі, але тоді тексти мають бути стерильними від політики та релігії; можеш писати «в шухляду», можеш нічого не писати. Однак можеш іще писати до підпільного видання, яке не матиме широкого кола читачів, але, як тепер бачимо з більшої часової перспективи, залишиться гідно інкрустованим в історію. Стояти з високо піднятою головою, бути вище, бути на горищі. Дивно, але потреба в такому інтелектуальному горищі та сміливих «пастовгінінках» не зникла навіть після трьох десятиліть свободи... Думки А. Патацкаса, висловлені вже в період Незалежності, по-новому звучать і в наші дні. «Тепер немає прямого примусу, але є інший примус, який має набагато витонченішу форму». ² Чи й тепер усі інтелектуали справді можуть вільно писати й говорити те, що думають? Страх потрапити в сортир або до Сибіру змінює страх бути висміяним модними «інфлюенсерами». Страх фізичної розправи змінює страх публічного осуду. Страх залишитися білою вороною зомбує сам інтелект, і ми перетворюємося на покірних, уже не лише мовчазних, а й мислячих манкуртів. Це ціна самотньої свободи. Ціна свободи, яка домінує за рахунок інших цінностей. Незріле та інтелектуально незахищене суспільство, здобувши свободу, може дуже швидко перетворити її на хаос або просто на ще один режим. А. Патацкас писав: «Доброчесність і свобода невіддільні, без першої немає другої. Поміняти ці поняття місцями — означає припуститися смертельної, непростимої помилки. Це особливо стосується литовців як людей етичної культури». ³ Скинувши тирана зі своєї шиї, ми можемо не відчути, як там поступово сяде ціла гвардія лжепророків і фарисеїв, які поклоняються вже не ідеалу здобутої свободи, а лише її ідолу в царстві викривленого мислення. А. Патацкас писав: «Адже ті, хто має ваду, хочуть, щоб увесь світ визнав їхню ваду невадою, — тоді легше жити. Замість того щоб воювати з цією вадою в собі, перемігши або програвши. Якби вони вели добру боротьбу, як каже святий Павло, можливо, їм було б прощено, можливо, вони зрештою й перемогли б. Але ні, навпаки, вони хочуть перебудувати світ так, щоб ця вада була визнана невадою».⁴ Сам А. Патацкас, неодноразово ² Там само, 28. ³ Там само, 42. ⁴ Там само, 31. Мова і долі / Language and destiny 329 ПАУЛЮС САУДАРГАС переслідуваний сучасними «інфлюенсерами» та «тролями», відповідає їм через поета, брата Гінтараса Патацкаса, у «Промові Альгірдаса Патацкаса, виголошеній на його власному похороні устами брата Гінтараса»: Мої брати — не бройлери, Не сидів я з ними в курнику, Соколи — мої брати У височині... Що можу вам сказати, тролі, Повішені на жердинах тролейбуса: — Були ви глиною і глиною зостанетесь, Ви лише їжа для гієн!⁵ А. Патацкас був людиною прямого слова та сміливої дії. Унікальне поєднання, коли м’язи культуриста приховують чутливу душу та глибокий інтелект. Колись самоукі, але дуже проникливі експедиції етнолінгвістичними глибинами поставлять А. Патацкаса поруч із найпроникливішими геніями мовознавства, а безкомпромісна дуель із радянськими репресивними структурами вже вписала Альгірдаса в гранітний пантеон литовських дисидентів. У віру, у плин, У струміння свіжої божественності, Бо ми йдемо, як і йшли, — Не до смерті, а до життя.⁶ Подано 25 травня 2021 р. ПАУЛЮС САУДАРГАС Сейм Литовської Республіки, просп. Гедимінаса, 53, LT–01109 Вільнюс, Lietuva [email protected] ⁵ Патацкас Гінтарас 2015: Промова Альгірдаса Патацкаса, виголошена на його власному похороні устами брата Гінтараса, 2015–04–03–08. ⁶ Там само. 330 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV