Skolintų vardų su baigmeniu „-ij-“ kaita Lietuvos vardyne (kilmės aspektas)

DAIVA SINKEVIČIŪTĖ Вільнюський університет Напрям наукових досліджень: ономастика. DOI: doi.org/10.35321/all84-11 ЗМІНА ЗАПОЗИЧЕНИХ ІМЕН ІЗ ЗАКІНЧЕННЯМ –ĮJ– У ЛИТОВСЬКОМУ ІМЕННИКУ (АСПЕКТ ПОХОДЖЕННЯ)¹ Розвиток запозичених імен із закінченням –ij– у литовській мові (походження) АНОТАЦІЯ У статті досліджується інвентар запозичених імен із закінченням –ij– з погляду їхнього походження. Серед досліджених імен домінують особові імена латинського та грецького походження, які найбільше впливали на зміну іменника. Запозичені імена іншого походження із закінченням –ij– хоча й були різноманітними, проте не охоплювали значної частини іменника. Серед усіх періодів вирізнявся період визволеної Литви, коли сформувалося найбільше різноманіття досліджених імен і почав зменшуватися вплив російської мови на іменник. На підставі змін інвентарю запозичених імен із закінченням –ij– виокремлено попередні ознаки зміни запозиченого іменника Литви XX–XXI ст. КЛЮЧОВІ СЛОВА: литовські імена, особові імена, запозичені імена, імена із закінченням –ij–, мода на імена. АНОТАЦІЯ Стаття присвячена інвентарю литовських запозичених імен із закінченням –ij– з погляду їхнього походження. Очевидно переважають імена латинського та грецького походження. Вони істотно вплинули на литовський фонд власних імен. Імена іншого походження були досить різноманітними, але не становили значної частини загального фонду власних імен. Період, що передував незалежності Литви, виразно вирізняється як період, коли ¹ Статтю підготовлено за проєктом VLK K Імена громадян Литовської Республіки із суфіксом –ij–: запозичення та словотвірні тенденції, № K-5/2018. 232 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Skolintų vardų su baigmeniu –ij– kaita Lietuvos vardyne (kilmės aspektas) більше різноманіття імен. Крім того, зменшився російський вплив. Зміни в інвентарі запозичених імен із закінченням –ij– дають змогу попередньо виокремити основні риси розвитку литовських запозичених імен протягом XXth–21st століть. КЛЮЧОВІ СЛОВА: литовські імена, особові імена, запозичені імена, імена із закінченням –ij–, тенденції в іменуванні. ВСТУП Іменник громадян Литовської Республіки (далі – LR) складають особові імена різного походження. Поряд із питомими двоосновними іменами, їхніми скороченнями та апелятивними іменами, розширеними суфіксами, дітям дають запозичені особові імена, а також створюють нові імена шляхом перероблення вживаних онімів або використання апелятивів. Серед цього розмаїття вирізняються запозичені імена із закінченням –ij–, пор. особ. ім. Eugenijus, Sofija, поширена в Литві група онімів: окремі особові імена, запозичені з інших мов, – 435 жіночих і 312 чоловічих (з урахуванням повторюваних – 214544 жіночих і 90996 чоловічих імен). Запозичені імена із закінченням –ij– функціонують в іменнику Литви XX–XXI ст. поряд із безсуфіксними іменами різного походження із закінченням –ij–, пор. особ. ім. Vilija < Vilija річка, Venecija < Venecija місто, Žarija < žarija, Idilija < idilija, а також похідними іменами різного походження, пор. особ. ім. Audron-ijus < Audronis, Dovil-ija < Dovilė, Gabriel-ijus < Gabrielius, Just-ija < Justė. Це свідчить не лише про різноманітність основи імен цієї структури, а й про інтеграцію запозичених особових імен, унаслідок чого закінчення –ij– стало формантом нових імен (Sinkevičiūtė 2018: 248)². Через поширення та вплив на утворення нових онімів запозичені особові імена із закінченням –ij– обрано об’єктом аналізу. Досліджуючи їх, прагнули встановити, імена якого походження становлять ядро аналізованого іменника, як змінювався їхній інвентар і які особові імена та їхні групи найбільше впливали на зміни іменника. Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання: 1. виокремити найбільші групи неповторюваних імен за походженням і розглянути зміни онімів, що в них відбувалися; 2. виявити найпоширеніші групи повторюваних імен за походженням, ідентифікувати їхніх найчастотніших представників та оглянути особливості їхніх змін; 3. виокремити специфічні форми імен та оцінити їхній вплив на зміни іменника. За змінами, що відбувалися в інвентарі запозичених імен із закінченням –ij–, хотіли також окреслити можливі системні зміни запозиченого іменника Литви XX–XXI ст. ² Формантом нових імен –ij– стало також у латвійському іменнику, див. Balode, Plēsuma 2015: 237–238. Straipsniai / Articles 233 DAIVA SINKEVIČIŪTĖ ПОНЯТТЯ ОБ’ЄКТА І ПЕРІОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ Досліджуються однокомпонентні, пор. особ. ім. Vitalija, Virginijus, і багатокомпонентні, пор. особ. ім. Ada Marija, Aurelijus Jonas, імена жителів Литви та іноземців, які мають громадянство LR. Їхні дані підраховано разом: до однокомпонентних імен додано кількість тих самих особових імен із багатокомпонентних найменувань. Докладнішу статистику наведено на сайті vardai.ulk.lt. Імена зібрано з реєстру імен громадян LR, отриманого 2006 року від Служби реєстру населення за посередництва Державної комісії литовської мови та доповнюваного до 2018 року (включно). Не всі особові імена включено до дослідження, оскільки отриманий корпус онімів XX–XXI ст. не охоплював імен померлих людей. Тому особові імена не відображають кількісної статистики, хоча їхня частотність відбиває тенденції популярності імен. Іменами всього періоду (далі – VL) названо особові імена, дані дітям від початку XX ст. до 2018 року (включно). Також виокремлено імена, якими називали: – У період Незалежної Литви (далі – NLL); тобто імена, дані у 1918–1939 рр., коли Литва була незалежною, а також віднесено до них імена, дані до 1918 року та у 1940–1943 рр., які вважаються особовими іменами перехідних періодів. – У період радянської окупації (далі – SL); тобто імена, дані у 1944–1985 рр., коли Литва була окупована Радянським Союзом; із них вилучено імена, дані у 1986–1989 рр., коли в Литві панував дух незалежності, оскільки саме таке розуміння радянського періоду представлене в працях істориків, пор. Švedas (2009). – У період Визволеної Литви (далі – ILL); тобто імена, дані у 1990–2018 рр., коли Литва стала незалежною, і, як зазначено, до них віднесено імена попереднього періоду – 1986–1989 рр.³ Періоди виокремлено з метою розкрити риси імен XX–XXI ст. і з огляду на те, що зміни іменника залежать від розвитку суспільства, культури та політики, на який також впливають інші чинники – релігія, національна ідентичність, родинні зв’язки, соціальний клас (Gerhards 2010). Зміни іменника досліджено шляхом аналізу відсоткових часток груп особових імен окремого та повторюваного вжитку за походженням і їхніх змін в окремі періоди. Так прагнули показати його різноманіття та тенденції надання імен у контексті всієї сукупності досліджуваних онімів. ³ У такі самі періоди досліджували литовські природні імена та похідні із демінутивним суфіксом –ut– (Sinkevičiūtė 2018; 2020). 234 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Skolintų vardų su baigmeniu –ij– kaita Lietuvos vardyne (kilmės aspektas) Об’єкт дослідження — запозичені імена із закінченням –ij–, перейняті з інших мов і прижиті в литовському іменнику: вони мають форми, що відповідають системі литовської мови, пор. авд. Aurelija, Lijus, Remigijus, Rija. З огляду на форму та походження разом аналізувалися варіанти імен, скорочення із закінченням –ij–, що виникли шляхом аферези, пор. авд. Licija < Felicija, Natalijus < Anatolijus, Tilija < Otilija. Походження запозичених імен встановлено й опубліковано в LVKŽ, на вебсайті vardai.vlkk.lt, тому далі його не повторюємо, за винятком окремих випадків. Досліджуваний інвентар становили всі імена громадян LR, що відповідають системі литовської мови, серед яких були також особові імена, надані громадянам LR, для яких литовська мова не є рідною⁴. Тому результати дослідження відображають тенденції змін усього литовського іменника. Під час ідентифікації об’єкта дослідження проблематичним було відмежувати деривати із суфіксами, оскільки частина імен із закінченням –ij– може бути не лише запозиченою, а й утвореною в литовській мові за допомогою суфіксів. Критеріями їх розмежування обрано контекст уживання особових імен та в окремих випадках вплив мови⁵, з якої могло бути перейнято ім’я. На цій підставі дериватами вважалися оніми, що існують поряд з іменами, які мають такий самий корінь з іншим закінченням, а в Литві поширені особові імена, що могли бути їхньою основою. Тому дериватами вважалися, наприклад, авд. Alfonsija, оскільки в Литві надавалися авд. Alfonsas, Alfonsa, Alfonse, а також Alfonsina, хоча у французькій та англійській мовах уживається авд. Alphonsia (BTN, NB), або авд. Alvenija, оскільки в Литві надавалися авд. Alvis, Alva, Alvė, а також Alvita, Alveta, хоча в англійській мові вживається авд. Alvenia (BTN). Походження запозичених авд. Alfonsija, Alvenija вважалося вторинним, ці імена не включено до інвентарю досліджуваних онімів. З огляду на контекст виникнення запозиченими вважалися оніми, які були розширені закінченням –ij– у мові, де вони виникли, або є іменами осіб іншої статі, утвореними від імені з того самого кореня. Тому запозиченим вважалося, наприклад, авд. Nadija, яке є слов’янським ім’ям, утвореним або в російській мові від скорочення авд. Nadežda Nadia, або перейнятим з української (Trijniak 2005: 244), хоча в литовському іменнику є авд. Nada, Nadė. До запозичених імен віднесено авд. Marcelija, утворене за литовським уживаним авд. Marcelijus, яке із суфіксом перейнято з латинської мови (LVKŽ 228), хоча в Литві надавалися авд. Marcela, Marcelė, Marcelius, Marcelis, а також Marcelina. Коли ім’я із закінченням –ij– широко поширене в кількох мовах, такі особові імена також вважалися запозиченими. Таким є, ⁴ До інвентарю онімів не включали форми імен, нехарактерні для литовської мови, без звичних закінчень, що вказують на стать, або записані сполученнями літер, уживані в розмовній литовській мові варіанти імен чи їхні переробки, за винятком традиції рекомендацій називати дітей особовими іменами (див. LVKŽ), пор. авд. Kastancija поряд із Konstancija, а також топонімічні особові імена, пор. авд. Kaspija < Kaspija, пор. авд. Kaspijos jūra. ⁵ У XX ст. на запозичений іменник найбільше впливали російська, а від кінця XX ст. — англійська та італійська мови, див. далі. Straipsniai / Articles 235 DAIVA SINKEVIČIŪTĖ наприклад, авд. Evija, уживане в англійській, пор. авд. Evia (BTN, NB), італійській, пор. авд. Evia (De Felice 1996: 162), латиській, пор. авд. Evija (Siliņš 1990: 122), та в інших мовах, хоча в Литві поширене авд. Evua. Суфіксальне творення імен такого типу вважалося вторинним, а ці оніми досліджувалися разом з іншими запозиченими іменами. Тому інвентар запозичених імен із закінченням -ij є умовним, оскільки частина імен могла виникнути з інших причин, ніж передбачалося. Хоча точної кількісної статистики імен XX ст. немає, виділені періоди дослідження допомагають виявити тенденції змін імен і засвідчують спільні риси іменника окремих періодів. СТАН ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАПОЗИЧЕНИХ ІМЕН У ЛИТВІ Запозичені особові імена литовського іменника не стали предметом послідовного аналізу: бракує праць, у яких досліджувалася б окрема група запозичених імен за походженням або структурою. Тому про зміни в інвентарі запозичених особових імен відомо мало. Особові імена, запозичені з інших мов, траплялися в Литві до хрещення 1387 року (Zinkevičius 2005; 2008: 343–351), після якого ці імена поширювалися й закріплювалися в іменнику. Vitalija Maciejauskienė (1991: 31–49) встановила, що під час формування двочленної литовської системи називання осіб у найменуваннях осіб, записаних від XVII ст., у позиції першого члена домінували хресні імена, які повсюдно вживалися від XVIII ст. До початку XX ст. дитячими іменами були хресні імена, пізніше з’явилися національні особові імена, нові запозичені імена, переробки, деривати та створені імена. З історичних джерел видно, що запозичені імена із закінченням -ij- поширювалися в Литві після хрещення, а окремі особові імена набули популярності після утвердження християнства. Zigmas Zinkevičius (1977: 52) встановив, що на початку XVII ст. у місті Вільнюсі часто вживалися грецьке авд. Sofija та латинське авд. Liucija. За Liuda Jova išą (2005: 147–184), у метриках хрещень Литви першої половини XVII ст. найчастіше траплялися жіночі грецькі авд. Sofija, Anastazija та латинські авд. Apolonija, Liucija, Cecilija, а в чоловічому іменнику в окремих регіонах частішими були єврейські авд. Elijas, Zacharijas. Вони свідчать, що після закріплення запозичених особових імен у жіночому іменнику з’явилися частотні запозичені імена із закінченням -ij-, тоді як оніми з цим закінченням не поширилися в чоловічому іменнику. XVII a. moterų vardų mados keitėsi greičiau nei vyrų (Zinkevičius 1977: 52–53), kas liudija universalią, matomą iš kitų kalbų vardų, nes visuotinai vyrų vardynas yra pastovesnis (Alford 1988: 150–155). Moterų vardų kaita pastebima iš XVII a. antros pusės Vilniuje padidėjusio lotyniško avd. Konstancija (Zinkevičius 1977: 52–53), Nemunaičio parapijoje – lotyniško avd. Rozalija (Jegele vičius 2002: 299) ir sumažėjusio anksčiau minėtų moterų vardų 236 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Skolintų vardų su baigmeniu –ij– kaita Lietuvos vardyne (kilmės aspektas) популярності. Отже, у другій половині XVII ст. запозичені чоловічі імена із закінченням –ij– залишалися рідшими за жіночі, а в жіночому іменнику найчастіше були грецькі та латинські запозичені особові імена. Частотність литовських імен XVIII–XIX ст. не досліджувалася. Встановлено, що наприкінці XX — у XXI ст. частими латинськими іменами новонароджених дівчаток були Viktorija, Emilija (Sinkevičiūtė 2012; 2014a), а запозичені особові імена новонароджених хлопчиків із закінченням –ij– не набули поширення (Sinkevičiūtė 2012; 2014). Це свідчить, що в Литві й у пізніші століття популярними є запозичені жіночі імена із закінченням –ij–, найчастіше латинські та грецькі особові імена, тоді як у чоловічому іменнику за частотністю, як і раніше, дещо вирізняються запозичені особові імена єврейського походження із закінченням –ij–. Досліджуючи литовські запозичені імена, увагу було зосереджено на поширених особових іменах із закінченням –ij–. Одним із них є особове ім’я Marija, уживання якого в західній і візантійській культурах, прихід до Литви, походження та варіанти в литовських діалектах розглянув Antanas Salys (1983: 101–104)⁶. Походження частини досліджених імен представлено в LVKŽ, де наведено також діалектні варіанти, а особові імена з LVKŽ стали іменами, що мають традицію рекомендації до вживання. Zinkevičius (2008: 352–483) також подав походження частини запозичених імен із закінченням –ij–⁷, а походження всіх запозичених імен, які давали дітям у XX–XXI ст., зазначено на сайті vardai.vlkk.lt, де наведено їхні скорочення та варіанти. Отже, інвентар запозичених імен із закінченням –ij– ідентифіковано. Варто додати, що у XX–XXI ст. серед імен, оцінених з погляду культури мови, опинилися також запозичені особові імена із закінченням –ij–. Наведені в LVKŽ непоширені, наприклад, особові імена Hon orijus, Asterija вважалися чужими для литовської мови (Maciejauskienė 1989: 83). На думку Jonui Klimavičius (2004: 16–25), ідентифікаційної функції не мають, наприклад, особові імена Adrija, Sidonija, Amelijus, Livijus. Такі зауваження дослідників свідчать про прагнення захистити литовський іменник від впливу імен інших мов. Водночас така їхня оцінка показує, що частина особових імен із закінченням –ij– не є поширеною, а тому здається незвичною. Отже, інвентар запозичених імен із закінченням –ij– встановлено, хоча його досліджували небагато. Від часу прийняття християнства в Литві поширені оніми з цим закінченням більш характерні для жіночого іменника. Хоча мода на особові імена змінювалася, у жіночому іменнику найчастішими були грецькі та латинські, а в чоловічому дещо частіше траплялися єврейські імена. ⁶ Salys (1983: 81–86) представив особове ім’я Jurijus, варіант звичного для литовців особового імені Jurgis, його тенденції до написання, розглядаючи походження та історію поширення в інших мовах. Також в описі особового імені Motiejus, поданому Salys (1983: 118–122), згадується поширений у Литві від кінця XX ст. його варіант Matijas, Matijus. ⁷ Згадано також утворені від них прізвища, але вони не є частими в литовському іменнику. Straipsniai / Articles 237 DAIVA SINKEVIČIŪTĖ ЗАПОЗИЧЕНІ ІМЕНА ІЗ ЗАКІНЧЕННЯМ –IJ– ЗА ПОХОДЖЕННЯМ Запозичені імена із закінченням –ij– сформувалися в різних мовах. Грецькі та латинські особові імена із закінченням –ij–, частина яких поширилася в Литві від XVII ст., сформувалися внаслідок розширення апелятивів цих мов суфіксом лат. -ius, гр. -ιoς, який, зокрема, виконував патронімічну функцію і входив до складу складних суфіксів, за допомогою яких утворюються особові імена (Leumann 1977: 288–302; Weiss 2009: 274–278). Структури такого типу є частими в римському іменнику, що вплинув на імена всієї Європи (Salway 1994: 136–137), а за ними додаванням закінчення –ius латинізувалися інші імена (Gottschald 1982: 61–63). Багато литовських запозичених особових імен із закінченням –ij– до середини XX ст. були перейняті від західних і східних сусідів-слов’ян, де після розмежування католицької та православної релігій утвердилися різні імена святих, усталилися неоднакові їхні форми внаслідок розвитку мови й традиції вживання форм (Biryla 1966; Malec 1994; Slednikov 2013: 266–267; Leib­ring 2016: 204). Багато форм литовських християнських особових імен перейнято з польського іменника, де запозичені імена з –ius зазнали численних змін (Malec 1994: 68–71; з літературою). Тому форми польських, а разом із ними й литовських, християнських імен відрізняються від форм імен інших мов. Особові імена із закінченням –ij– часті в російській, білоруській та інших східнослов’янських мовах, а жіночі й чоловічі імена відрізняються лише закінченням (Biryla 1966: 324; Suslova, Superanskaja 1991: 11, 100). Додаванням закінчення –ij– у російській мові виникли й нові імена, які поширилися в інших мовах. Ці оніми важко відрізнити від суфіксальних похідних, утворених у литовській мові (див. вище). У Литві поширені й інші запозичені особові імена із закінченням –ij–, перейняті з інших мов, пор. особові імена Mija, Marija, Sandija, Tobijas, що свідчить про різноманітність іменника. Частина нових запозичених імен із закінченням –ij– уживається в Литві від кінця XX ст., оскільки зі посиленням впливу медіа⁸ особові імена інтенсивно запозичуються безпосередньо з інших мов, найчастіше — з англійської (Gerhards, Hackenbroch 2000: 518–520). Хоча дітей часто називають особовими іменами родичів, друзів або важливих осіб, імена їм шукають також у книжках, списках онімів, опублікованих в інтернеті (Blount 2015: 621–623). Через це зростає кількість нових запозичених імен. Такі зміни є звичайним явищем, оскільки власна лексика переходить з однієї мови в іншу легше, ніж загальновживана лексика (Aniala, Saarelma, Sjöblom 2016: 136–137). Запозичені імена із закінченням –ij– було згруповано й виокремлено латинські, пор. особові імена Remigijus, Virginija, грецькі, пор. особові імена Egidijus, Stefanija, єврейські, пор. ⁸ Через медіа не лише поширюються нові імена, а й вони впливають на індивідуалізацію набутих батьками асоціацій з іменами або створюють стереотипи образів імен у суспільстві (Vandebosch 1998: 244–247). 238 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Skolintų vardų su baigmeniu –ij– kaita Lietuvos vardyne (kilmės aspektas) імена. Solomonija, Zacharijus, германські, пор. імена Amelija, Ot lijus, слов’янські, пор. імена Nadija, Radijus, романські, пор. імена Alicija, Ksaverijus, поширені зі східних мов, пор. імена Sandijus, Varakija, з різними поясненнями походження, пор. імена Arijus, Otolija, а також групи особових імен іншого походження. До цих груп віднесено скорочення, що виникли шляхом аферези від імен зазначеного походження, пор. імена Femija < Eufemija, або коротші варіанти онімів, пор. імена Nast sija < Anast sija, що мають закінчення –ij–. Частину імен із подвійними поясненнями походження, які також є скороченнями поширених особових імен, утвореними внаслідок поширення запозиченого імені із закінченням –ij–, пор. імена Marija < Marijona, віднесено лише до останньої групи походження, оскільки друге походження імпліцитно зумовлене популярністю імені. Групи латинських, грецьких, єврейських, германських і слов’янських імен зазвичай виокремлюють і в працях інших дослідників через значну частку, яку вони становлять, та їхній вплив на литовський іменник (LVKŽ; Zinkevičius 2008: 343–483). Інші виокремлені групи сформовано за тенденціями надання досліджуваних імен. Особові імена, що сформувалися в романських мовах і входять до загальної сукупності запозичених імен (LVKŽ; Zinkevičius 2008: 480–483), вирішено виокремити в одну групу, оскільки оніми об’єднує спорідненість мов, а в литовському іменнику їх трапляється дедалі більше (Sinkevičiūtė, Griniūtė 2014), як і в іменниках інших європейських мов, наприклад німецької (Gerhards 2010: 130–146). Досліджуючи запозичені особові імена із закінченням –ij–, виявлено імена, що походять з італійської, пор. імена Ornelija, Salezijus, іспанської, пор. імена Ksaverijus, Nurija⁹, французької, пор. імена Alicijus, Aliodija, та португальської, пор. імена Romarija, мов. В одну групу виокремлено оніми, сформовані в країнах східної культури, щоб підкреслити віддалений ареал їхнього виникнення. За особовими іменами, поширеними в Литві, ця група охоплює імена арабського, пор. ім’я Razija, іранського (перського), пор. імена Darija, Darijus, та індійського, пор. імена Prija, Sandijus, походження. Більшість повторюваних онімів цієї групи (93,4 відсотка жіночих і 99,8 відсотка чоловічих особових імен) становлять імена Darija, Darijus¹⁰, що свідчить про периферійний характер інших імен та вплив грецької мови на іменник. Окремо виокремлено особові імена, що мають кілька, найчастіше — два, рівноправних пояснення походження. У такий спосіб прагнули виявити розмір частки полігенетичних імен в іменнику. Кількість жіночих (у таблицях — М) і чоловічих (у таблицях — V) особових імен VL, NLL, SL та ILL, розподілених за групами походження, спочатку окремих одиниць, а в дужках — із повторюваними іменами, у досліджувані періоди подано в таблиці 1. З неї видно відсоткові частки особових імен різного походження: спочатку зазначено частки окремих одиниць, а в дужках — із повторюваними іменами. Останню вертикальну графу призначено для зазначення кількості імен кожного періоду та їхніх часток. ⁹ Про імена іспанського походження в іменнику громадян LR див. Sinkevičiūtė, Griniūtė 2014. ¹⁰ Ім’я Darijus, від якого виникла жіноча форма імені Darija, запозичене з перської мови до грецької, з якої разом з іншими грецькими іменами поширилося в інші мови (BTN). Straipsniai / Articles 239 DAIVA SINKEVIČIŪTĖ 1 ТАБЛИЦЯ. Запозичені особові імена із закінченням –ių– за групами походження 240 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Skolintų vardų su baigmeniu –ij– kaita Lietuvos vardyne (kilmės aspektas) РІЗНОМАНІТТЯ ЗАПОЗИЧЕНИХ ІМЕН ІЗ ФІНАЛЛЮ –IJ– ТА ЙОГО ЗМІНИ Ядро досліджуваного іменника становлять неповторювані грецькі та латинські імена, а різноманіття антропонімів у їхніх групах є найбільшим (див. таблицю 1). Разом ці оніми охоплюють 71,3% жіночих і 76,6% чоловічих антропонімів VL, причому різноманіття групи латинських імен (33,1% жіночого та 34,9% чоловічого іменника) є більшим, ніж групи грецьких імен (38,2% жіночого та 41,7% чоловічого іменника VL). Частка групи грецьких імен в іменнику зменшувалася від SL. До ILL частки жіночих і чоловічих грецьких онімів змінювалися подібними темпами, але згодом частка грецьких імен зменшувалася більше, особливо в чоловічому іменнику. Отже, найінтенсивніші процеси зміни грецьких антропонімів відбувалися в ILL, виразніше — у чоловічому іменнику. Від SL зростала частка латинських антропонімів. Латинські жіночі імена були стабільнішою групою антропонімів, яка поступово зростала. Частка чоловічих латинських імен, у NLL менша за жіночу, збільшувалася інтенсивніше й зросла в ILL, коли охопила більшу частину чоловічого іменника, ніж жіночі імена того самого походження. Тому чоловічий іменник відрізняється від жіночого інтенсивнішим зростанням частки латинських імен, найвиразнішим в ILL. Отже, зміни в досліджуваному грецькому та латинському чоловічому іменнику у XX–XXI ст. були виразнішими, ніж у жіночому, а серед усіх періодів вирізняється ILL, коли в домінантних з погляду різноманіття групах імен відбувалася найінтенсивніша зміна онімів. Різноманіття неповторюваних імен іншого походження є меншим у VL, а серед них за чисельністю вирізняється група онімів із різними поясненнями походження в жіночому (разом із групою імен східних мов) і чоловічому (разом із групою єврейських імен) іменнику. Від SL зростала частка групи імен із різними поясненнями походження, найінтенсивніше — в ILL і виразніше в чоловічому іменнику. У SL зменшувалася частка єврейських чоловічих імен, яка згодом зросла в ILL, а в жіночому іменнику різноманіття антропонімів, запозичених зі східних мов, було найбільшим у SL¹¹. Отже, різноманіття розглянутих груп чоловічих імен найбільше зростало в ILL, тоді як різноманіття жіночих імен змінювалося по-різному. Групи решти неповторюваних імен охоплювали ще меншу частину іменника. Від SL зростала частка романських імен, яка становила більшу частину жіночого, ніж чоловічого іменника, а частка слов’янських імен зменшувалася. Частка германських імен, характерніших для жінок, від SL зростала в жіночому іменнику, тоді як у чоловічому іменнику в SL зменшувалася, а в ILL — зростала. Частки єврейських жіночих імен і чоловічих антропонімів, запозичених зі східних мов, у SL зменшувалися, а в ILL — зростали. Ці зміни були нечіткими через малу кількість окремих імен, що становили групу ¹¹ За винятком авд. Darija, багато окремих імен цієї групи в SL отримували дівчатка, батьки яких не реєстрували їх як осіб литовської національності. Straipsniai / Articles 241 DAIVA SINKEVIČIŪTĖ імен, але з них видно, що в ILL зростало різноманіття більшості груп імен, за винятком слов’янських. Отже, дослідивши групи неповторюваних запозичених антропонімів із фіналлю –ij– за походженням, встановлено, що у VL найбільше різноманіття онімів спостерігається в групах грецьких і латинських імен. Інші антропоніми охоплюють менш ніж третину неповторюваних онімів, і серед них найбільшою є група імен із різними поясненнями походження. Це свідчить про найбільше різноманіття неповторюваних імен того самого походження серед жінок і чоловіків, оскільки інші групи, характерніші для жіночого або чоловічого іменника, складаються зі значно меншої кількості неповторюваних онімів. Хоча зміни інвентарю імен виразніші в меншому чоловічому іменнику, зміни неповторюваних імен у найбільших групах жіночих і чоловічих імен відбувалися подібно. У VL зростали групи латинських, із різними поясненнями походження та романських імен, а групи грецьких і слов’янських антропонімів зменшувалися; група єврейських імен, яка скоротилася в SL, зростала в ILL. В інших групах жіночих і чоловічих імен зміни відбувалися по-різному, але їхнє різноманіття, за винятком групи жіночих імен, запозичених зі східних мов, зростало в ILL. Це показує, що в ILL найвиразніше збільшувалося різноманіття більшості груп неповторюваних імен, за винятком груп грецьких, слов’янських і запозичених зі східних мов імен у жіночому іменнику. Зростання різноманіття антропонімів в ILL пов’язане з дедалі поширенішою в багатьох мовах від кінця XX ст. модою — давати дитині унікальне, одиничне ім’я (Bush 2020: 141–142). ПОШИРЕННЯ ЗАПОЗИЧЕНИХ ІМЕН ІЗ ФІНАЛЛЮ –IJ– ТА ЙОГО ЗМІНИ Як видно з таблиці 1, у Литві найбільшими є групи повторюваних латинських і грецьких імен: латинські антропоніми охоплюють більшу частину іменника VL (57,3% жіночих і 48,8% чоловічих імен), а грецькі — меншу (23,4% жіночих і 45,8% чоловічих імен). Це показує, що повторювані латинські імена мають вищу частотність, ніж грецькі, і характерніші для жінок, тоді як частки латинських і грецьких чоловічих імен в іменнику є подібними. Оніми цих груп, разом охоплюючи 80,7% жіночого та 94,6% чоловічого іменника VL, явно домінують над групами інших імен. У VL зростала частка повторюваних латинських імен. Найбільше вона зросла в SL, а згодом розширювалася повільніше. У жіночому іменнику авд. Valerija 6065¹², Emilija 5573, Julija 2556, Liucija 1728, Viktorija 1552, Natalija 1486, Felicija 1026 популярність зумовила поширення латинських імен ¹² Зазначено кількість імен, даних у досліджуваний період, разом із включенням членів багатоскладових імен. 242 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Skolintų vardų su baigmeniu –ij– kaita Lietuvos vardyne (kilmės aspektas) частки NLL. У SL частими були жін. імена Natalija 5343, Viktorija 4875, Julija 3621, Valerija 3305, Liucija 2047, Emilija 1652, поширеними були жін. імена Virginija 14616, Vitalija 4770, Aurelijа 3409, Lilija 3576, Lucija 1148. Через зростання популярності частини латинських особових імен і поширення раніше рідкісних імен ця група імен у SL збільшилася, хоча траплялися й оніми, популярність яких у SL порівняно з попереднім періодом зменшувалася. У ILL частими залишалися жін. імена Viktorija 13322, Emilija 9763, Julija 3945, Aurelijа 3112, Vitalija 1164, поширеними були жін. імена Patricija 2698, Kornelija 2666, Silvija 1607. Отже, частка латинських імен у ILL зростала завдяки традиції давати дівчатам імена першої половини XX ст., зростанню популярності жін. імені Viktorija і поширенню раніше рідкісних імен. У NLL запозичених чоловічих імен із закінченням –ij– було небагато, хоча латинські особові імена належали до більшості чоловічих імен того часу. У NLL найчастішими були латинські чол. імена Pijus 179, Valerijus 145, Vitalijus 103, Virgilijus 98, Remigijus 68. Частка латинських імен у SL зросла через збільшення порівняно з NLL частотності імен Virginijus 8140, Remigijus 7455, Vitalijus 4579, Virgiliјus 2889, Valerijus 2673, Aurelijus 1787, Marijus 1011. У ILL частотність багатьох раніше поширених латинських імен SL, серед яких найпопулярнішими залишилися імена Remigijus 1306, Vitalijus 1300, зменшилася, хоча зросла частотність імені Pijus 2638, Emilijus 1015, частково — популярність імені Ovidijus 1393. Те, що латинські імена залишилися частиною ядра чоловічого іменника в ILL, зумовили частотність окремих особових імен і зменшення загальної кількості запозичених імен із закінченням –ij–. Отже, група латинських імен охоплювала найбільшу частку повторюваних онімів у VL. Коли одні латинські імена втрачали популярність, поширювалися інші латинські особові імена, посилюючи домінантний характер імен цієї групи походження. Це явище добре видно в SL, особливо в жіночому іменнику. Латинські імена в ILL залишалися частими, оскільки сформувалася традиція називати дітей, особливо дівчат, поширеними в NLL іменами, частина яких у ILL стала дуже популярною. Хоча частотність запозичених імен із закінченням –ij– в ILL зменшувалася, більше в чоловічому іменнику, група повторюваних латинських імен залишалася найбільшою. На відміну від латинських, частка повторюваних грецьких імен у VL зменшувалася. Грецькі імена були характернішими для чоловічого іменника. Частотність грецьких жіночих імен у NLL зумовлювалася популярністю імен Zofija 6326, Stefanija 5483, Eugenija 4845, Leokadija 1871, Sofija 1705, Anastazija 1463, Lidija 1325, Apolonija 1162. У SL грецькі імена охоплювали меншу частину іменника, оскільки послабилася популярність найчастіших імен Eugenija 3105, Zofija 2084, Stefanija 1662, Leokadija 1361, а випадків, коли грецькі імена ставали помітно популярнішими, ніж у NLL, пор. ім’я Lidija 1804, було мало. У ILL популярність багатьох раніше частих грецьких імен продовжувала зменшуватися, і за частотністю вирізнялися лише імена Sofija 2628, Anastazija 2230. Це свідчить, що багато поширених у NLL грецьких жіночих імен згодом утратили популярність, а частими залишилися окремі особові імена, завдяки чому розмір групи в іменнику зберігся. Straipsniai / Articles 243 DAIVA SINKEVIČIŪTĖ У NLL найчастішими були грецькі чоловічі імена Eugenijus 586, Anatolijus 393, Vasilijus 365, Jurijus 183, Jevgenijus 179, які становили більшість розглянутих онімів. У SL зросла кількість імен Eugenijus 4513, Jurijus 2657, Anatolijus 1732, Genadijus 1391, Jevgenijus 1240, поширилися порівняно з NLL імена Egidijus 9830, Nerijus 7470. Хоча грецькі імена поширилися в SL, через збільшення кількості та частотності всіх запозичених особових імен із закінченням –ij– вони охоплювали меншу частину іменника, ніж у NLL. Популярність грецьких онімів зменшувалася в ILL, а їхню частку в іменнику визначали частотності імен Egidijus 2932, Nerijus 2879. Популярність грецьких чоловічих імен, які поширилися від NLL, згодом зменшувалася, а розмір цієї групи став залежати від частотності окремих імен. Отже, грецькі імена в жіночому іменнику були найчастішими в NLL, у чоловічому — у SL, хоча тоді вони й охоплювали меншу частину іменника, ніж у NLL, коли запозичені чоловічі імена із закінченням –ij– були рідкісними. У SL та ILL нові грецькі особові імена широко не поширилися, тому їхня частка в іменнику залежала від частотності онімів, даних починаючи з NLL і збережених надалі; у більшості випадків ця частотність зменшувалася, одночасно зменшувалася й частка грецьких імен. Групи повторюваних імен іншого походження охоплюють меншу частину іменника. Серед них за розміром вирізняється група жіночих єврейських імен, найбільшою вона була в NLL завдяки імені Marija 13245 populiarumo13. Коли в SL ім’я Marija 10561 стало рідкіснішим, зменшилася й частка єврейських імен; у ILL вона охоплювала ще меншу частину іменника через подальше послаблення популярності імені Marija 5498, оскільки його скорочена форма Mija 502, що поширювалася в ILL, не набула такого широкого розповсюдження. Дещо більшою є група імен із різними тлумаченнями походження. Хоча в NLL і SL імена цього походження повторювалися рідко, в ILL їхня частка в іменнику, особливо чоловічому, зростала. Таке збільшення в ILL зумовлювала частотність імені Elija 1605, даного починаючи з NLL, та імен Adrija 1394, Arijus 1484, Adrijus 1080, Elijus 831, що поширилися від SL. Така сама тенденція змін спостерігається й в інших групах імен за походженням. Через зростання популярності імен Darija 1058, Darijus 225 в ILL збільшилися частки груп запозичених зі східних мов жіночих імен і жіночих германських імен — Amelija 2274. З цього видно, як популярність окремого імені впливає на розмір усієї групи. Повторювані слов’янські та романські імена не були частими. Частка слов’янських імен зменшувалася починаючи зі SL і зникла в ILL. Частка романських імен, характерніших для жінок, також зменшувалася починаючи зі SL, коли популярними були імена Rozalija 660, Alicija 105, а в SL вони охоплювали більшу частину завдяки частотності імен Alicija 654, Rozalija 142. Коли в ILL ці імена стали непопулярними, частка романських онімів зменшилася (пор. найчастіше ім’я Alicija 208), а нові запозичені імена цього походження не поширилися. Хоча зміни в цих групах імен не були виразними, з них також видно, що менші ¹³ Велика популярність імені Marija відображає культ Богородиці, якому поклоняються і який у різних європейських країнах сформувався у XVI–XVIII ст. (Leibring 2016: 206). 244 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Skolintų vardų su baigmeniu –ij– kaita Lietuvos vardyne (kilmės aspektas) розмір груп залежав від популярності окремих імен, а найбільше змін в іменнику відбувалося в ILL. Отже, дослідивши групу повторюваних запозичених антропонімів із закінченням –ij– за походженням, установлено, що в іменнику VL найчастіше повторювалися латинські та грецькі імена. Починаючи від SL, частка латинських імен зростала, а грецьких — зменшувалася; у чоловічому іменнику, який складається з меншої кількості імен, ніж жіночий, цей процес відбувався інтенсивніше. Зростання частки латинських імен можна пояснити не лише збереженою від NLL популярністю антропонімів, які дають дітям, і їхнім «відродженням», а й поширенням нових імен, що виникли нещодавно. Частка грецьких імен зменшувалася в міру згасання їхньої популярності, тоді як нові грецькі імена широко не поширювалися. Вплив груп імен іншого походження на кількісні зміни іменника був незначним; чисельність цих груп коливалася зі зміною популярності окремих частотних онімів, а найпомітніші зміни в іменнику відбувалися в ILL. У різні періоди дуже часті запозичені імена із закінченням –ij– здебільшого давалися починаючи від NLL; лише антропоніми Adrija, Elijus, Adrijus, Arijus поширилися в SL, а антропонім Mija — в ILL. Отже, NLL не лише сформував ядро іменника з повторюваних латинських і грецьких імен, яке змінювалося через частотність імен, а й дав багато імен цього походження, що згодом поширилися в іменнику. СПЕЦИФІЧНІ ФОРМИ ІМЕН, ЗАПОЗИЧЕНІ З ІНШИХ МОВ, ІЗ ЗАКІНЧЕННЯМ –IJ– ТА ЇХНЯ ЗМІНА Частина антропонімів, запозичених в інші мови й адаптованих у них, набула іншої форми основи. Такі імена трапляються і серед запозичених антропонімів із закінченням –ij–. Це імена, зареєстровані в Литві відповідно до їхньої вимови, пор. форму англійської мови латинського походження Džulija поруч із латинським антропонімом Julija, або форми, що зазнали змін в окремих мовах унаслідок закономірного розвитку й були запозичені до литовського іменника в зміненому вигляді, пор. форму італійської мови латинського походження Otavijus поруч із латинським антропонімом Oktavijus. Ці оніми вважаються специфічними формами імен із запозиченим закінченням –ij–. Частина з них у литовському іменнику має варіанти, пор. антропоніми Eufrosinija ir Jefrosinija, Salomija ir Salomėja, Deonisija ir Deonisa, інші варіантів не мають, пор. антропоніми Aksija, Feoktistija. Специфічні форми імен згруповано за мовами, з яких до литовського іменника запозичено найбільше антропонімів. Виокремлено російські, пор. антропоніми Agafija, Afanasijus, англійські, пор. антропоніми Odelija, Kamilijus, іспанські, пор. антропоніми Kostansija, Eusebijus, італійські, пор. антропоніми Feličija, Vittorijas, можливо, форми, що виникли в різних мовах, пор. антропоніми Arija, Enijus, та форми, що виникли в інших мовах, пор. антропоніми Zidonia, Glaudijus. Straipsniai / Articles 245 DAIVA SINKEVIČIŪTĖ Дані подано в таблиці 2, у горизонтальних графах якої зазначено кількість окремих і повторюваних, поданих у дужках, жіночих і чоловічих антропонімів, виокремлених у групи в NLL, SL, ILL і VL. Після встановлення того, яку частину досліджуваних імен становлять антропоніми виокремлених груп, спочатку зазначено відсоткові частки окремих імен, а в дужках — повторюваних. Передостанню графу призначено для подання кількості всіх специфічних форм імен, запозичених з інших мов, та їхніх відсоткових часток. Наприкінці зазначено, яку частину запозичених імен із закінченням –ij– становлять досліджені оніми NLL, SL, ILL і VL. ТАБЛИЦЯ 2. Специфічні форми запозичених імен із закінченням –ij– за мовами 246 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Skolintų vardų su baigmeniu –ij– kaita Lietuvos vardyne (kilmės aspektas) Як видно з останньої графи таблиці 2, неповторювані специфічні форми онімів становлять понад третину VL — 37,7% запозичених жіночих і 37,5% чоловічих імен із закінченням –ij–. Частка розглянутих імен у NLL у Lietuvoje була найбільшою, а в SL і особливо ILL — зменшувалася, інтенсивніше в чоловічому іменнику. Найбільше неповторюваних особових імен становлять специфічні форми, запозичені з російської мови: у VL вони становлять 70,1% жіночих і 87,2% чоловічих форм розглянутих імен. Кількість цих особових імен зменшувалася в SL та ILL; у жіночому іменнику їхня частка помітніше зменшилася в SL, у чоловічому — в ILL. Хоча значну частину таких онімів надано громадянам LR, рідною мовою яких не є литовська14, ця тенденція свідчить, що в Lietuvoje зменшується різноманіття специфічних форм запозичених із російської мови імен із закінченням –ij–. У жіночому іменнику за чисельністю вирізняється група імен, запозичених з англійської та італійської мов, у чоловічому — з італійської мови; їхні частки зростали в SL і особливо ILL. Проте групи неповторюваних форм імен, запозичених з інших мов, ніколи не дорівнювали різноманіттю групи специфічних форм, запозичених із російської мови. Повторювані специфічні форми імен охоплювали невелику частину всіх запозичених особових імен із закінченням –ij–, оскільки становили 4,3% жіночих і 9,3% чоловічих онімів (див. таблицю 2). У жіночому іменнику, порівняно з NLL, їхня частка зменшувалася в SL, а згодом зростала в ILL. У чоловічому іменнику ці особові імена в NLL, коли запозичені імена із закінченням –ij– були рідкісними, становили 36%, а згодом їхня частка зменшувалася. Отже, специфічні форми імен не мали помітного кількісного впливу на зміну запозичених особових імен із закінченням –ij–. Найчастішими повторюваними особовими іменами є специфічні форми російської мови, що домінують у VL: вони охоплюють 92,5% жіночого та 98,8% чоловічого іменника. Розмір групи жіночих онімів у NLL зумовили популярність авд. Jevgenija 668, Anastasija 546, Klavdija 530, Jevdokija 526, Taisija 206, Jefrosinija 151, Agafija 148, Feodosija 136. У SL частка імен цієї групи зменшувалася, пор. частотність авд. Klavdija 231, Jevdokija 109, Taisija 94, а кількість найпоширеніших авд. Jevgenija 864, Anastasija 548 зростала незначно. В ILL частка цих імен надалі зменшувалася, а розмір групи зберігався завдяки поширенню авд. Anastasija 2230, а також частотності авд. Jevgenija 293, Taisija 152. Запозичені чоловічі імена з закінченням –ij– у NLL були рідкісними (див. таблицю 1), але більшість із них становили авд., запозичені з російської мови: Vasilijus 365, Jurijus 183, Grigorijus 179, Jevgenijus 174, Dmitrijus 80. У SL, після поширення запозичених імен із закінченням –ij–, форми, запозичені з російської мови, залишалися найчисленнішою групою специфічних форм імен завдяки зростанню популярності авд. Jurijus 2657, Jevgenijus 1240, Vasilijus 860, Dmitrijus 707, Grigorijus 349, Dimitrijus 155. В ILL частка цих онімів зменшувалася, хоча 14 Про таку тенденцію свідчать особові імена громадян LR першої половини та середини XX ст., коли під час реєстрації дітей зазначали їхню національність, найчастіше — росіянин, росіянка, а згодом зазначати національність стало необов’язково. Straipsniai / Articles 247 DAIVA SINKEVIČIŪTĖ імена цієї групи й надалі домінували завдяки частотності авд. Dmitrijus 252, Jevgenijus 238, Jurijus 151. Отже, у VL специфічні повторювані форми імен, запозичені з російської мови, становили більшість виокремлених онімів, хоча їхня частка зменшувалася починаючи з SL. Їхня зміна свідчить, що в іменнику Lietuvos слабшає вплив специфічних імен із закінченням -ij, запозичених із російської мови, а водночас і в нелитовському іменнику. Із зміни цих імен також видно, що зі зменшенням популярності особових імен і непоширенням нових онімів розмір групи залежить від частотності окремих імен, що увиразнює випадок авд. Anastasiya в ILL. Специфічні форми, запозичені з інших, ніж російська, мов, становили невелику частку повторюваних імен — 7,5% жіночих і 1,2% чоловічих онімів. У NLL ця група імен охоплювала не більше ніж 2% досліджуваних жіночих та 1% чоловічих імен. У SL її частка зростала в жіночому іменнику, коли частішими ставали імена, запозичені з англійської, пор. авд. Kamilija 11, італійської, пор. авд. Erminija 13, та, можливо, різних інших мов, пор. авд. Saverija 21. Розглянуті чоловічі імена в SL були рідкіснішими за жіночі; серед них дещо вирізнялися імена, запозичені з італійської мови, завдяки частотності авд. Erminijus 13, Elvijus 11. В ILL у жіночому іменнику й надалі зростала частка імен, запозичених з англійської, пор. авд. Kamilija 208, Evija 137, Alisija 43, італійської, пор. авд. Elvija 30, Giulia 10, та інших мов. У чоловічому іменнику ILL також зростала частка форм імен, запозичених з італійської мови, пор. авд. Elvijus 20, Orijus 18. Це свідчить, що в жіночому іменнику починаючи з SL, а в чоловічому — з ILL дедалі частіше повторюються не специфічні форми імен, запозичені з російської мови. Найбільшу частину іменника вони охоплюють в ILL, коли в жіночому іменнику зросла частотність імен, запозичених з англійської та італійської мов, а в чоловічому — з італійської. Отже, специфічні форми, запозичені з інших мов, хоча й вирізнялися різноманіттям, охопивши майже третину інвентарю запозичених імен із закінченням -ij, були рідкісними — вони становили периферію повторюваних імен. Серед запозичених імен із закінченням -ij-, окремих одиниць і повторюваних онімів, найчастішими є специфічні форми, запозичені з російської мови, частка яких із часом зменшувалася. У жіночому іменнику починаючи з SL, у чоловічому — з ILL зростала кількість специфічних форм імен, не запозичених із російської мови; їхнє різноманіття було найбільшим в ILL, коли поширилися форми, запозичені в жінок з англійської та італійської, а в чоловіків — з італійської мов, хоча вони й не були частими. Від кінця XX ст. зі зростанням частки імен, запозичених з англійської та італійської мов, Lietuvos іменник стає подібним до іменників інших європейських народів (Wolffsohn 2000: 28–30). УЗАГАЛЬНЕННЯ Дослідивши за походженням інвентар запозичених імен із закінченням -ij, встановлено, що його ядро становлять латинські та грецькі особові імена, різноманітніші й частотніші за оніми інших груп походження. Частотність латинських і грецьких онімів є 248 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Skolintų vardų su baigmeniu –ij– kaita Lietuvos vardyne (kilmės aspektas) більший за їхню різноманітність. Можна вважати, що імена цього походження можуть домінувати в усьому запозиченому іменнику Литви, а найчастіше антропоніми цих груп найбільше впливають на утворення нових онімів із закінченням –ij–. У XX–XXI ст. частка латинських імен зростала, а грецьких — зменшувалася. Частка окремих латинських імен поступово зростала, тоді як частка повторюваних імен цього походження найбільше збільшилася в SL, а згодом зростала менш помітно. Частка окремих грецьких імен помітніше зменшилася в ILL, хоча повторювані грецькі імена починаючи із SL охоплюють дедалі меншу частину іменника, і цей процес триває в ILL. У чоловічому іменнику, меншому за жіночий, зміни виразніші. Ця зміна свідчить, що спочатку слабшає частотність популярних онімів, згодом зменшується їхня різноманітність, а зміни, що почалися в SL, виразніші в меншому інвентарі. Такі тенденції зміни можуть бути характерними і для всього іменника Литви. Частка повторюваних латинських імен, що зросла у VL, свідчить про їхню важливість у литовському, особливо жіночому, іменнику. Велика різноманітність імен, засвідчених від NLL, усталені традиції їх уживання, збережена, коливна або відновлена популярність, пор. антропонім Viktorija, є основними причинами, через які латинські антропоніми найчастіше трапляються в інвентарі литовських запозичених імен із закінченням –ij–. Групи інших імен, окремих одиниць, є меншими, а серед них найбільша різноманітність спостерігається в групах єврейських імен, імен із подвійним поясненням походження та жіночих онімів, запозичених зі східних мов. Оскільки різноманітність імен більшості груп найвиразніше зростала в ILL, це може бути системним явищем литовського іменника, стимулом до поширення похідних із закінченням –ij–. Периферійний характер менших груп імен виявився після включення повторюваних антропонімів, оскільки, за винятком жіночих єврейських імен через популярність антропоніма Marija, інші оніми охоплюють невелику частку повторюваних імен. Отже, більшість груп імен іншого походження складають нерозповсюджені антропоніми, а часті імена іншого, ніж латинське чи грецьке, походження є поодинокими випадками, що може бути характерним і для всього іменника Литви. Коливання часток, охоплених меншими групами повторюваних імен, виявили, що частка їхньої групи в іменнику залежить від популярності окремих онімів. Специфічні форми імен, запозичені з інших мов, охоплюють майже третину неповторюваних онімів, однак не є частими й вважаються периферією іменника. Із них видно, що імена, які в інших мовах набули іншої форми, за винятком більш характерного для нелитуанізованих антропоніма Anastazija, не поширилися більше, ніж імена, що мають у Литві багатовікову традицію вживання, а це може бути характерним і для інших груп антропонімів. Серед специфічних форм, запозичених з інших мов, домінували форми, запозичені з російської мови. З часом їхня частка зменшувалася, хоча специфічні форми, запозичені з інших мов і найчастіші в ILL, після поширення жіночих онімів, запозичених з англійської та італійської мов, і чоловічих — з італійської, не були особливо частими. Їхня зміна відображає зростання Straipsniai / Articles 249 DAIVA SINKEVIČIŪTĖ різноманітності імен в ILL і свідчить, що від кінця XX ст. на литовський іменник найбільше впливають англійські та італійські оніми, хоча їхній вплив не дорівнює впливу імен, запозичених із російської мови. LITERATŪRA Ainiala Terhi, Saarelma Mina, Sjöblom Paula 2016: Names in Focus. Studia Fennica Linguistica 17, Helsinki: Finnish Literature Society. DOI: 10.21435/sflin.17. Alford Richard D. 1988: Naming and Identity. A Cross-Cultural Study of Personal Naming Practices, New Haven, Connecticut: HRAF. Balode Laimute, Plēsuma Ieva 2015: Retie personvārdi Latvijā trešās tūkstošgades sākumā. – Onomastica Lettica, 4. laidiens, Rīga: LU Latviešu valodas institūts, 220–251. Biryla 1966 – Бірылa Мікалай В. 1966: Беларуская антрапанімія. Мінск: Навука і тэхніка. Blount Benjamin 2015: Personal Names. – The Oxford Handbook of the Word, J. R. Taylor (ed.), Oxford University Press: Oxford, 616–633. DOI: 10.1093/oxfordhb/9780199641604.013.011. BTN – Behind the name [interneto svetainė]: [the etymology and history of first names]. Prieiga internete: https://www.behindthename.com/top/ [žiūrėta 2020–11-15]. Bush Stephen J. 2020: Ambivalence, Avoidance, and Appeal: Alliterative Aspects of Anglo Anthroponyms. Names 68(3), 141–155. DOI: 10.1080/00277738.2020.1775471. De Felice Emidio 1996: Dizionario dei nomi italiani, Moncalieri, Torino: Pozzo Gros Monti S. p. A. Gerhards Jürgen 2010: Die Moderne und ihre Vornamen. Eine Einladung in die Kultursoziologie, 2 Auflage, Wiesbaden: VS Verlag für Sozialwissenschaften, Springer Fachmedien. Gerhards Jürgen, Hackenbroch Rolf 2000: Trends and Causes of Cultural Modernization. An Empirical Study of First Names. – International Sociology 15(3), 501–531. Gottschald Max 1982: Deutsche Namenkunde. Unsere Familiennamen. Fünfte verbesserte Auflage mit einer Einführung in die Familiennamenkunde von Rudolf Schützeichel, Berlin, New York: Walter de Gruyter. 250 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Skolintų vardų su baigmeniu –ij– kaita Lietuvos vardyne (kilmės aspektas) Jegele­vičius Sigitas 2002: Nemunaitis ir jo parapija, 1 kn., Vilnius: Katalikų akademija. Jovaiša Liudas 2005: Krikšto vardai XVII a. pirmos pusės Lietuvoje. – Šventieji vyrai, šventosios moterys. Šventųjų gerbimas LDK XV–XVII a., sud. M. Paknys, Vilnius: Aidai, 147–184. Klimavičius Jonas 2004: Tarptautiniai žodžiai lietuviškoje reklamoje. – Reklamos kalba, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 14–32. Leibring Katharina 2016: Given Names in European Naming Systems. – The Oxford Handbook of Names and Naming, C. Hough (ed.), Oxford University Press: Oxford, 199–213. DOI: 10.1093/oxfordhb/9780199656431.013.51. Leumann Manu 1977: Lateinische Lautund Formenlehre, München: C. H. Beck’sche Verlagsbuchhandlung. LVKŽ – Kuzavinis Kazimieras, Savukynas Bronys, Lietuvių vardų kilmės žodynas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2007. NB – Nameberry [interneto svetainė]: [the #1 baby name site, by a wide margin]. Prieiga internete: https://nameberry.com/popular_names [žiūrėta 2020–11–15]. Maciejauskienė Vitalija 1989: Ne visi vardai puošia vardyną. – Kalbos kultūra 57, 82–86. Maciejauskienė Vitalija 1991: Lietuvių pavardžių susidarymas, Vilnius: Mokslas. Malec Maria 1994: Imiona chrześcijańskie w średniowiecznej Polsce, Kraków: Instytut Języka Polskiego PAN. Salys Antanas 1983: Rinktiniai raštai 2, Roma: Lietuvos Katalikų Mokslo Akademija. Salway Benet 1994: What’s in a Name? A Survey of Roman Onomastic Practice from c. 700 B.C. to A.D. 700. – Journal of Roman Studies 84, 124–145. Siliņš Klāvs 1990: Latviešu personvārdu vārdnīca, Rīga: Zinātne. Sinkevičiūtė Daiva 2012: 2011 m. populiariausių vardų davimo tendencijos. – Gimtoji kalba 7, 3–8. Sinkevičiūtė Daiva 2014: Populiariausi 1991–2010 m. berniukų vardai ir jų davimo tendencijos. – Gimtoji kalba 6, 3–8. Sinkevičiūtė Daiva 2014a: Populiariausi 1991–2010 m. mergaičių vardai ir jų davimo tendencijos. – Gimtoji kalba 7, 3–8. Sinkevičiūtė Daiva 2018: Litauische Vornamen naturthe­matischer Herkunft: Trends des letzten Jahrhunderts. – Onomastica Uralica 13, 243–257. Straipsniai / Articles 251 DAIVA SINKEVIČIŪTĖ Sinkevičiūtė Daiva 2020: Tendenzen von Bildung und Gebrauch der baltischen Vornamen mit dem Suffix –(i)ut– in Litauen. – Onomastikas pētījumi II / Onomastic Investigations II, L. Balode, Chr. Zschieschang (eds.), Rīga: LU Latviešu valodas institūts, 240–259. Sinkevičiūtė Daiva, Griniūtė Vaida 2014: Ispaniški vardai Lietuvos vardyne 1991–2010 m. – Bendrinė kalba 87, 1–17. Slednikov 2013 – Следников Алексей Г. О передаче на латинском языке антропонимов иноязычного происхождения. – Проблемы истории, филологии, культуры 41(3), 262–269. Suslova, Superanskaja 1991 – Суслова Анна В., Суперанская Александра В. О русских именах, Ленинград: Лениздат. Švedas Aurimas 2009: In the Captivity of the Matrix, Soviet Lithuanian Historiography, 1944–1985, Amsterdam, New York: Rodopi. Трійняк 2005 – Трійняк Іван І. Словник українських імен, Київ: Довіра. Vandebosch Heidi 1998: The Influence of Media on Given Names. – Names 46(4), 243–262. DOI: 10.1179/nam.1998.46.4.243. vardai.vlkk.lt – Lietuvos Respublikos piliečių vardų svetainė, Vilnius: Valstybinė lietuvių kalbos komisija, Vilniaus universitetas [žiūrėta 2020–09–15]. Weiss Michael 2009: Outline of the Historical and Comparative Grammar of Latin, Ann Arbor, New York: Beech Stave Press. Wolffsohn Michael 2001: Nomen est omen. Vornamenwahl als Indikator: Methoden und Möglichkeiten einer ‘historischer Demoskopie’. – Name und Gesellschaft. Soziale und historische Aspekte der Namengebung und Namenentwicklung, J. Eichhoff, W. Seibicke, M. Wolffsohn (Hrsgs.), Mannheim u.a.: Dudenverlag. Zinkevičius Zigmas 1977: Lietuvių antroponimika. Vilniaus lietuvių asmenvardžiai XVII a. pradžioje, Vilnius: Mokslas. Zinkevičius Zigmas 2005: Krikščionybės ištakos Lietuvoje. Rytų krikščionybė vardyno duomenimis, Vilnius: Katalikų akademija. Zinkevičius Zigmas 2008: Lietuvių asmenvardžiai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. 252 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Skolintų vardų su baigmeniu –ij– kaita Lietuvos vardyne (kilmės aspektas) The Development of Borrowed Names Ending in –ij– in Lithuanian (Origin) SUMMARY An analysis of the origin of Lithuanian borrowed names ending in –ij– shows that their core was constituted by Latin and Greek names, for the most part used since the 1st half of the 20th century. Their frequency is bigger than their diversity. During the 20th–21st centuries the number of names of Latin origin increased, whereas those of Greek origin decreased. These changes were more pronounced in the comparatively smaller group of male names than among female names. The origin of other name groups was more variegated, even though they were significantly less numerous. The fluctuation in their numbers shows that the frequency of different name groups depends on the popularity of individual names. Among the different periods the period leading to the independence of Lithuania stands out as being the one with a greater variety of names. Specific forms taken from other languages were rather variegated, but at the same type infrequent and thus belonged to the periphery of the Lithuanian system of names. Among specific forms borrowed from other languages those of Russian origin predominate, even though their number slightly decreased together with the expansion of name forms taken from English and Italian. Įteikta 2021 m. vasario 17 d. DAIVA SINKEVIČIŪTĖ Baltistikos katedra Baltijos kalbų ir kultūrų institutas Vilniaus universitetas Universiteto g. 5, Vilnius LT–01513, Lietuva [email protected] Straipsniai / Articles 253