The Radziwiłłs and Their Horses: Hipponyms in 17th- and 18th-Century Inventories of the Magnate Family’s Herds

Acta Linguistica Lithuanica 2025, т. 92, с. 1–23 Посилання на зміст / Turinio nuoroda ISSN 2669-218X (онлайн / elektroninis) РАДЗИВІЛЛИ ТА ЇХНІ КОНІ: ГІППОНІМИ В ІНВЕНТАРЯХ ТАБУНІВ МАГНАТСЬКОЇ РОДИНИ XVIITH- ТА XVIIITH-ГО СТОЛІТЬ Радвіли та їхні коні: імена коней XVII і XVIII століть в інвентарях табунів магнатської родини КАМІЛЬ ФРЕЙЛІХ Королівський музей Лазєнки у Варшаві Е-mail: [email protected] ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-9142-8886 Галузі досліджень: історія Польсько-Литовської співдружності, взаємини людини й тварини, соціальна історія, культурна історія, методологія історії. https://doi.org/10.35321/all92-03 АНОТАЦІЯ У статті розглядаються гіппоніми (власні назви коней), зафіксовані в інвентарях табунів родини Радзивіллів XVIIth та XVIIIth століть, розташованих переважно у Великому князівстві Литовському. Загалом виявлено 434 лексичні одиниці, з них 106 жіночих і 328 чоловічих форм. Аналіз цих назв показує, що вони не були випадковими, а становили частину продуманої системи найменування. Назви вказували на різні характеристики тварин, зокрема їхню зовнішність, поведінку і, можливо, місця походження. Деякі назви кобил були пов’язані з «жіночністю» та красою, тоді як назви самців часто стосувалися боротьби, відваги й посад. Грецька та римська міфологія була важливим джерелом натхнення для багатьох гіппонімів, інші походили від назв видів тварин. Чимало назв також були пов’язані з широко зрозумілим мусульманським світом. Найчастіше серед назв були представлені польська, турецька та італійська мови. Автори джерел, імовірно, писали лише польською і не були добре освіченими, що може пояснювати наявність спотворених форм. КЛЮЧОВІ СЛОВА: Радзивілли, гіппоніми, коні, зоонім, інвентарі. Авторське право © 2025 Каміль Фрейліх. Опубліковано Інститутом литовської мови. Це стаття у відкритому доступі, поширювана на умовах ліцензії Creative Commons Attribution, яка дозволяє необмежене використання, поширення та відтворення на будь-якому носії за умови зазначення оригінального автора і джерела. // Išleido Lietuvių kalbos institutas. Šis straipsnis yra atviros prieigos, platinamas pagal „Creative Commons“ priskyrimo licencijos sąlygas, leidžiančias neribotai naudoti, platinti ir atkurti turinį bet kokioje laikmenoje, nurodant autorių ir šaltinį. Отримано: / Gauta: 2025-01-31. Прийнято: / Priimta: 2025-04-18. 1 АНОТАЦІЯ У статті розглядаються імена коней, записані в інвентарях табунів, що належали родині Радзивіллів і розташовувалися переважно у Великому князівстві Литовському в XVII–XVIII ст. Загалом знайдено 434 лексичні одиниці (з них 106 жіночих і 328 чоловічих форм). Аналіз назв показав, що вони давалися не випадково, а становили частину продуманої системи іменування. Імена коней позначали різні особливості тварин, зокрема їхню зовнішність, поведінку і, можливо, місце походження. Деякі імена самиць пов’язувалися з «жіночністю» та красою, тоді як імена самців — із боротьбою, відвагою і службою. Грецька та римська міфологія була важливим джерелом натхнення для багатьох імен коней, інші імена походили від назв видів тварин. Також траплялися імена, пов’язані з широко зрозумілою реальністю мусульманського світу. Мови, з яких походили імена, найчастіше були польською, турецькою та італійською. Для авторів списків польська мова, ймовірно, була чи не єдиною, якою вони могли писати; крім того, вони не були освіченими, тому траплялися спотворені форми запису імен. КЛЮЧОВІ СЛОВА: Радзивілли, імена коней, коні, зооніми, інвентарі. ВСТУП Існує кілька видів, окрім людей, які використовують специфічні послідовності звуків для звертання до особин свого виду, що, зокрема, спостерігалося в африканських саванних слонів (Pardo et al. 2024). Однак люди схильні називати не лише інших людей, а й представників інших видів; цю практику можна простежити від Стародавнього царства Єгипту. Функції сучасних зоонімів Януш Струтинський визначив як: посесивну (вказує на власність особи, яка називає тварин), диференційну (розрізняє одну тварину від іншої) та фатично-конативну (у деяких видів використовується для встановлення контакту з тваринами, викликання реакцій тощо) (Strutyński 1996: 104–106). Я також стверджував би, що вони виконують емотивну функцію. Хоча історичним зоонімам не можна приписувати однакові функції в усіх контекстах, вони, безперечно, є важливим елементом розуміння того, як люди колись поводилися з тваринами, оцінювали їх і сприймали, а отже, слугують джерелом для історії взаємин людини й тварини. Крім того, вони репрезентують шар живої мови, який багато розповідає про самих людей, зокрема про культурні зміни. Наприклад, у сучасних контекстах спостерігається, що на зооніми впливають популярна культура та поточні події (Strutyński 1996: 90–102; Duszyk 2011: 276–280). Дослідження зоонімів у Польсько-Литовській співдружності досі не набули значного розвитку. Опубліковано кілька статей про назви великої рогатої худоби в Королівстві Польському XVII–XVIII століть (Mytlakowski 1889; Pawlik 1922; Zborowski 1922; Warchoł 1961; Bubak 1974–1977) та в Севезькому князівстві XVIII століття (Pluta 1988). Також проаналізовано назви мисливських собак, зафіксовані познанським воєводою Яном Остророгом (1565–1622) (Ziembicki 1934; Smetona, Smetonienė 2017). Доступні також деякі дані про назви собак, уживані у Великому князівстві Литовському в XVI столітті, до Люблінської унії (Ragauskienė 2010: 34), і в другій половині XVIII століття (Frejlich 2025). Хоча сучасні гіппоніми у слов’янських мовах досліджено широко (Warchoł 2007: 119–268), приклади ранньомодерного періоду недостатньо представлені в науковій літературі (див., наприклад, три назви коней XVIII століття із Севезького князівства 2 у Pluta 1988). Однак можна згадати статтю Євгенії Н. Варнікової, яка проаналізувала гіппоніми, переважно зафіксовані в інвентарях Вологодських монастирів, — загалом 430 форм XVI–XVIII століть (Varnikova 2020). Марина Кастільйоне, своєю чергою, проаналізувала 164 гіппоніми, пов’язані зі стайнями знатної родини Монкада в центральній Сицилії на межі XVI і XVII століть (Castiglione 2021). Загалом слабкий стан досліджень історичних гіппонімів можна пояснити їхньою нечисленністю в джерельних матеріалах. Наприклад, помічено, що вони відсутні в міських бухгалтерських книгах пізнього Середньовіччя (Meiers 2019: 23). Богдан Вальчак дійшов висновку, що в польських джерельних матеріалах вони трапляються дуже рідко (Walczak 1996: 149–150). Проте джерела XVIII століття з території Польщі містять приклади, досі невідомі дослідникам (Charczowski I: 11; Charczowski II: 43). Справжнє багатство таких назв, однак, виявляється в матеріалах, що стосуються однієї з найвпливовіших магнатських родин Великого князівства Литовського — Радзивіллів. 1. ДЖЕРЕЛА ТА ДОСЛІДНИЦЬКІ СТРАТЕГІЇ У Центральному архіві історичних записів у Варшаві зберігається велика колекція, відома як Варшавський архів Радзивіллів, яку 1919 і 1923 року перевезли з Несвіжа до Варшави (Lewandowska 2008: 632–654). Значну частину колекції становлять різноманітні інвентарі — як маєтків, так і майна. Уже зазначалося, що інвентарі Радзивіллів є цінним і багатогранним корпусом джерел, який можна використовувати для досліджень не лише історії матеріальної культури (що здається очевидним), а й історії повсякденного життя, ментальності, соціальної та культурної історії (Augustyniak 2003), а також неантропоцентричної історії, зокрема історії тварин (Frejlich 2025). Слід зазначити, що інвентарі різних маєтків, які належали шляхті, уже використовувалися в історичних соціолінгвістичних дослідженнях. Наприклад, Зігмас Зінкявічюс використав такі документи для аналізу антропонімії та демографії в окремих поселеннях Литви XVII століття, зокрема у Воке, що належало Богуславу Радзивіллу. Це привело його до висновку, що населення там було переважно етнічно литовським (Zinkevičius 1997). Інвентарі як маєтків, так і рухомого майна є цінною основою для соціолінгвістичного аналізу, оскільки відображають уживану мову, хоча це й не було первісною метою їх укладання. У проаналізованій колекції інвентарів Радзивіллів є приблизно 90 реєстрів різних тварин, що належали родині в XVII–XVIII століттях, зокрема собак, великої рогатої худоби, овець і верблюдів. Однак більшість стосується коней — близько 70 реєстрів, лише 10 із яких містять гіппоніми. Усі рукописи написано польською мовою (див. Ілюстрацію 1). Гіппоніми датуються 1612–1742 роками. Табуни, у яких використовувалися ці назви, належали трьом членам родини Радзивіллів: Кшиштофу (1585–1640), польовому (згодом великому) литовському гетьману та воєводі віленському (Inv. XXVI-17; Inv. XXVI-39; Inv. XXIX-249); Богуславу (1620–1669), великому литовському прапороносцю та великому 3 литовському конюхові (Inv. XXVI–767); і Міхалу Казимиру (1702–1762), який згодом став віленським воєводою та великим литовським гетьманом (Inv. XXVI–192; Inv. XXVI–261; Inv. XXVI–277; Inv. XXVI–320; Inv. XXVI–809; Inv. XXVI–988). Більшість гіппонімів, знайдених у джерелах, пов’язана з першим із цих магнатів. Назви коней у джерелах XVIIIth століття становлять лише близько десятої частини загальної кількості. Проаналізовані дані походять із табунів, розташованих переважно на території Великого князівства Литовського (Агенішкіс, Асташин, Бєліца, Беразавець, Дзєляцічи, Яшюнай, Капиль, Кареличі, Койданава, Любча, Науяместіс, Несвіж, Папілис, Радвілішкіс, Слуцьк, Уса, Вільнюс, Віжуонос, Жупрани), а також у регіонах Волині (Олика, Радивилів, Рохманів, Цуман) і Підляшшя (Орля), що належали Королівству Польському, та у васальному герцогстві Курляндії і Семигалії (Кулдіга). Використання назв коней із табунів Радзивіллів на всіх цих територіях є виправданим, оскільки джерельний матеріал демонструє, що тварин перевозили між різними місцями. Це означає, що повторювані гіппоніми іноді можуть стосуватися тієї самої тварини. Наприклад, 1735 року в Рохманові згадано жеребця на ім’я Karaś, а наступного року він з’явився в Цумані, а також був перевезений з Олики до Несвіжа (Inv. XXVI–261: 1; Inv. XXVI–277: 1; Inv. XXVI–988: 1). Далі в тексті я перелічую всі знайдені назви коней, розподіляючи їх на жіночі та чоловічі. Це розрізнення важливе, оскільки стать зазвичай використовувалася для характеристики тварини навіть у неоднозначних випадках. Наприклад, в одному з пізніших інвентарів Радзивіллів за 1765 рік (Inv. XXVI–883: 1) згадано двох «гермафродитних» коней, однак їх названо «жеребцями» (ogier <…> armofrodyt). Однак у багатьох випадках стать тварини в проаналізованих джерелах не зазначено. У таких випадках я обирав найімовірнішу стать, спираючись на граматичний рід і значення назви. Деякі форми, однак, не є одразу зрозумілими. Наприклад, Katona — яка за граматичною формою здається жіночим ім’ям — виявилася назвою жеребця. Не всі гіппоніми легко читалися, а в деяких випадках писарі спотворювали окремі форми. Крім того, траплялися випадки, коли було незрозуміло, чи стосується певне слово власної назви, чи характерної ознаки коня, як-от його або її зовнішності, вдачі чи походження. Особливо складно було з жіночими формами, оскільки автори інвентарів часто характеризували кобил за допомогою прикметників, деякі з яких могли вживатися як гіппоніми. Проте мені вдалося визначити 434 лексичні одиниці (106 жіночих і 328 чоловічих форм), які безсумнівно — або в деяких випадках найімовірніше — використовувалися як гіппоніми. Мета цієї статті — встановити принципи системи найменування коней у табунах Радзивіллів. Не нехтуючи інформацією про коней, що міститься в них (як-от стать і характеристики), важливо усвідомлювати, що ці назви створювалися та використовувалися людьми. Тому я також розмірковую над аспектами історії людства, які вони розкривають. 4 Для досягнення цих цілей усі форми перелічено, а потім проаналізовано. Особливо мене цікавить їхня етимологія, зосереджена на визначенні мови походження, а також їхня семантика. Я розподіляю їх за семантичними полями й намагаюся встановити мотиви використання саме цих форм як гіппонімів. Це приводить до висновків про творців і користувачів назв — їхню ментальність та інтелектуальні горизонти. У тексті я застосовую якісний аналіз. Такий підхід виправданий спробою відповісти на питання, як називали коней і чому обирали саме ці назви. Джерельний матеріал, імовірно, неповний (можливо, багато коней мали імена, але їх не записали), а деякі форми, з якими ми стикаємося, як зазначалося вище, викликають сумніви. Крім того, ми не завжди можемо бути впевнені, чи повторювана назва стосується тих самих або різних тварин. З цих причин я утримався від визначення частотності окремих гіппонімів або їхніх груп, оскільки результати, імовірно, були б вельми сумнівними. 2. ГІППОНІМИ Наведені нижче назви подано в алфавітному порядку в називному відмінку. Оригінальне написання збережено. Варіанти гіппонімів (зокрема помилкові написання) наведено всі, розділені косими рисками; першою подано найточнішу форму. Усі джерела зазначено в дужках і розташовано хронологічно. Різні гіппоніми розділено крапками з комою. Жіночі гіппоніми: Aisie (Inv. XXIX-249: 3); Antea (Inv. XXIX-249: 3); Arachna (Inv. XXVI-261: 4) / Rachna (Inv. XXVI-809: 6, 8); Ariadna (Inv. XXIX-249: 3; Inv. XXVI-809: 8) / Aryiadna (Inv. XXVI-261: 4) / Aryanna (Inv. XXVI-809: 6); Armida (Inv. XXIX-249: 3); Artemissia (Inv. XXVI-261: 4) / Archamissa (Inv. XXVI-809: 6, 8); Aspra (Inv. XXIX-249: 3); Astrea (Inv. XXVI-809: 8); Atalanta (Inv. XXVI-17: 50, 83, 89, 94; Inv. XXIX-249: 3; Inv. XXVI-192: 1) / Atalianta (Inv. XXVI-17: 75) / Athalanta (Inv. XXVI-17: 40) / Atalantas (Inv. XXVI-809: 8); Badessa (Inv. XXIX-249: 4); Baszanka (Inv. XXVI-17: 28, 31–32, 49, 63, 65, 67, 72–75, 83, 94, 101, 107) / Baszantka (Inv. XXVI-17: 20, 23–24, 60); Beladona (Inv. XXVI-17: 22, 29, 48–49, 60, 66, 75, 97, 108) / Belladona (Inv. XXVI-17: 27, 31–32, 69, 83, 101; Inv. XXIX-249: 1, 4) / Bella donna (Inv. XXVI-17: 40) / Beliadona (Inv. XXVI-17: 75) / Belatona (Inv. XXVI-17: 14); Bekulsza (Inv. XXVI-17: 28, 30, 32, 48, 66–68, 71, 83, 87) / Biekulsza (Inv. XXVI-17: 60, 107); Bellona (Inv. XXVI-192: 1; Inv. XXVI-809: 8); Betta (Inv. XXIX-249: 4); Białogrodka (Inv. XXVI-17: 23, 27, 29–30, 49, 53, 56, 60, 68, 72, 76, 82–83, 89, 94, 101, 105); Bisua (Inv. XXIX-249: 4); Blanka (Inv. XXVI-17: 102); Brodka (Inv. XXVI-17: 37, 84); Camilla (Inv. XXIX-249: 5); Ceres (Inv. XXVI-261: 4) / Cyrys (Inv. XXVI-809: 6, 8); Cicalina (Inv. XXIX-249: 5); Ciciliana (Inv. XXIX-249: 5); Cicliluzsa (Inv. XXIX-249: 5); 5 Ciciscatina (Inv. XXIX-249: 5); Cinthia (Inv. XXIX-249: 5); Corutea (Inv. XXIX-249: 5); Czeszka (Inv. XXVI-17: 63); Dama (Inv. XXVI-17: 21, 23, 48, 65, 89, 94, 105; Inv. XXIX-249: 6); Dąmzella (Inv. XXIX-249: 6); Deka (Inv. XXIX-249: 6); Diana (Inv. XXIX-249: 6) / Dianna (Inv. XXVI-192: 1) / Dyanna (Inv. XXVI-809: 8) / Dyianna (Inv. XXVI-261: 4); Dido (Inv. XXVI-809: 8); Dolatyczka (Inv. XXVI-17: 27, 29, 54, 57, 82) / Dolaticzka (Inv. XXVI-17: 72–73, 82); Dorinda (Inv. XXIX-249: 6); Dropka (Inv. XXVI-17: 32, 49, 83, 89, 95, 102, 106); Dryada (Inv. XXVI-809: 6, 8) / Dryiada (Inv. XXVI-261: 4); Emne (Inv. XXIX-249: 7); Farfarella (Inv. XXIX-249: 8); Fatima (Inv. XXVI-17: 101, 104); Fatma (Inv. XXIX-249: 8); Flora (Inv. XXVI-192: 1; Inv. XXVI-809: 6, 8); Fortuna (Inv. XXVI-17: 20, 23, 32, 50, 60, 67, 69, 75, 83, 87, 91, 102; Inv. XXIX-249: 8); Garbata (Inv. XXVI-17: 72–73, 76, 82, 101); Giul (Inv. XXIX-249: 9); Gwiazda (Inv. XXVI-17: 63; Inv. XXIX-249: 9); Hasanka (Inv. XXVI-17: 27, 29, 31–32, 53–54, 56, 69, 76, 82–83, 89, 95, 105–106) / Hasantka (Inv. XXVI-17: 24, 60) / Asanka (Inv. XXVI-17: 72); Io (Inv. XXVI-261: 4) / Iwa (Inv. XXVI-809: 6, 8); Irys (Inv. XXVI-809: 8); Juno (Inv. XXVI-192: 1; Inv. XXVI-261: 4; Inv. XXVI-809: 6, 8); Kadyn (Inv. XXIX-249: 13); Katonka (Inv. XXVI-17: 29, 54, 57, 63, 73, 76, 82, 107); Kawka (Inv. XXIX-249: 13); Kierime (Inv. XXIX-249: 13); Klorys (Inv. XXVI-261: 4) / Florys (Inv. XXVI-809: 6); Kmarica (Inv. XXIX-249: 2); Kornice (Inv. XXIX-249: 13); Korona (Inv. XXIX-249: 13); Kosata (Inv. XXVI-17: 63, 102, 105); Kosmirka (Inv. XXVI-17: 63); Kusiade (Inv. XXIX-249: 13); Laura (Inv. XXIX-249: 14); Lątka (Inv. XXVI-17: 63); Lucca (Inv. XXIX-249: 14); Lucina (Inv. XXVI-192: 1) / Lucyna (Inv. XXVI-809: 8); Luna (Inv. XXVI-17: 27, 29, 50, 67, 101); Lysica (Inv. XXVI-17: 63); Łachewka (Inv. XXVI-809: 8); Ładna (Inv. XXVI-809: 7; Inv. XXVI-320: 4); Mała (Inv. XXVI-809: 7); Mamka (Inv. XXVI-17: 63); Marszałkowna (Inv. XXVI-17: 102); Martica (Inv. XXIX-249: 15); Menica (Inv. XXIX-249: 15); Misurka (Inv. XXVI-17: 24, 27, 29, 31–32, 49, 55, 60, 65, 67, 69, 72–73, 77, 82, 87, 95, 101) / Mysurka (Inv. XXVI-17: 83); Musulmanka (Inv. XXVI-17: 101); Narcissa (Inv. XXIX-249: 16); Nisz czycha (Inv. XXVI-17: 65, 67, 72–73, 75, 82, 101); Nizka (Inv. XXIX-249: 16); Nozderka (30, 32, 48, 60, 63, 66, 68, 73, 87, 101, 108) / Nasderka (Inv. XXVI-17: 83) / Nozdorka (Inv. XXVI-17: 82); Nożka (Inv. XXVI-17: 63); Orlianka (Inv. XXVI-17: 63); Ortega (Inv. XXIX-249: 17); Oszmianka (Inv. XXVI-17: 63); Pallas (Inv. XXVI-809: 8); Pandora (Inv. XXVI-192: 1; Inv. XXVI-809: 8); Panna (Inv. XXVI-17: 40, 103; Inv. XXIX-249: 1, 18); Paraska (Inv. XXVI-17: 90); Persa (Inv. XXVI-17: 32, 52, 56, 60, 72, 76, 82, 85, 89, 94, 105); Piękna (Inv. XXVI-809: 7; Inv. XXVI- 6 320: 4); Podlaszanka (Inv. XXVI–17: 63); Pomona (Inv. XXVI–192: 1; Inv. XXVI–809: 6, 8); Ponczoska (Inv. XXVI–17: 41); Prozerpina (Inv. XXVI–192: 1; Inv. XXVI–261: 4); Ілюстрація 1. Inv. XXVI-39: 1 7 Ілюстрація 2. Inv. XXVI-192: 1 8 Ілюстрація 3. Inv. XXVI-277: 1 9 Saracenka (Inv. XXVI-17: 30, 32, 48, 60, 66, 68, 83) / Saracynka (Inv. XXVI-17: 65) / Saracyntka (Inv. XXVI-17: 19) / Saracintka (Inv. XXVI-17: 24); Saracina (Inv. XXIX-249: 20); Sazarenka (Inv. XXVI-17: 107); Selima (Inv. XXIX-249: 20); Sołtana (Inv. XXVI-17: 19, 31, 32, 65, 69, 101; Inv. XXIX-249: 20) / Sultana (Inv. XXVI-17: 90; Inv. XXIX-249: 1); Srzednia (Inv. XXVI-17: 32, 72, 76, 82, 85, 89); Szarefa (Inv. XXVI-17: 24, 27–28, 48, 66, 72, 82–83, 87, 101, 106; Inv. XXIX-249: 2, 20) / Szareffa (Inv. XXVI-17: 30, 32, 68) / Szarofa (Inv. XXVI-17: 82); Szumna (Inv. XXVI-17: 24, 30, 48, 60, 66, 68, 71, 77, 83, 87, 101); Wentura (Inv. XXVI-17: 101; Inv. XXIX-249: 23); Wenus (Inv. XXVI-261: 4; Inv. XXVI-809: 6, 8) / Venus (Inv. XXVI-192: 1); Wizunka (Inv. XXVI-17: 36, 84, 91); Żamoiska (Inv. XXVI-17: 101). Чоловічі гіппоніми: Абаза (Inv. XXVI-767: 1); Абазібаса (Inv. XXIX-249: 3); Абдула (Inv. XXIX-249: 3); Абубакір (Inv. XXIX-249: 3); Ахмет (Inv. XXVI-767: 1); Адмет (Inv. XXIX-249: 3); Аднага (Inv. XXIX-249: 1, 3); Адоніс (Inv. XXIX-249: 3); Адраст (Inv. XXVI-39: 2; Inv. XXIX-249: 3); Адзгар (Inv. XXIX-249: 2–3); Ага (Inv. XXIX-249: 3); Ахулін (Inv. XXVI-39: 1); Айу (Inv. XXIX-249: 3); Аладін (Inv. XXIX-249: 3); Албадзар (Inv. XXIX-249: 3); Альбатраз (Inv. XXVI-39: 1); Алгазага (Inv. XXIX-249: 3); Алібей (Inv. XXVI-39: 1; Inv. XXIX-249: 1, 3); Алізан (Inv. XXIX-249: 1, 3); Альмадін (Inv. XXIX-249: 3); Альмат (Inv. XXIX-249: 3); Алмостан (Inv. XXIX-249: 3); А́л (Inv. XXIX-249: 3); А́лгаман (Inv. XXIX-249: 3); Амура́т Баша (Inv. XXIX-249: 3); Аполлон (Inv. XXIX-249: 3); Аквіла (Inv. XXIX-249: 3); Аквілоне (Inv. XXIX-249: 3); Араб (Inv. XXIX-249: 3); Арабін (Inv. XXIX-249: 3); Аргон (Inv. XXIX-249: 3); Арлан (Inv. XXIX-249: 3); Аршембер (Inv. XXIX-249: 1, 3) / Арсамбек (Inv. XXVI-17: 103); Артанага (Inv. XXIX-249: 3); Аслан (Inv. XXIX-249: 3); Ассан (Inv. XXVI-17: 40); Атен Агн (Inv. XXIX-249: 3); Атитбаша (Inv. XXIX-249: 3); Азгар (Inv. XXVI-17: 40); Азмон (Inv. XXIX-249: 3); Бабор (Inv. XXIX-249: 4); Бахмат (Inv. XXVI-17: 103); Бахур (Inv. XXIX-249: 2); Баязет (Inv. XXVI-17: 104; Inv. XXIX-249: 4) / Баязет (Inv. XXVI-17: 78); Байо (Inv. XXIX-249: 4); Байсангор (Inv. XXIX-249: 4); Бандель (Inv. XXIX-249: 4); Барбарчик (Inv. XXIX-249: 4); Басон (Inv. XXIX-249: 4); Басор (Inv. XXIX-249: 4); Баша (Inv. XXVI-17: 3, 14, 18, 22, 24, 60, 73, 82, 97, 101–103, 108; Inv. XXVI-39: 1; Inv. XXIX-249: 4; Inv. XXVI-767: 1); Базат (Inv. XXIX-249: 4); Беас (Inv. XXIX-249: 4); Беглербек (Inv. XXIX-249: 1) / Беклербек (Inv. XXIX-249: 4); Бек (Inv. XXVI-17: 40, 78, 104; Inv. XXIX-249: 4); Белакс (Inv. XXVI-39: 1); Беллумор (Inv. XXIX-249: 4); Бербер (Inv. XXIX-249: 4); Бердебуш (Inv. XXIX-249: 2, 4); Безліербег (Inv. XXVI-39: 1); Бєлак (Inv. XXIX-249: 2); Біскуп (Inv. XXVI-192: 1–2) / Бискпуп (Inv. XXVI-192: 2); Бізарро (Inv. XXIX-249: 4); Бойовик (Inv. XXIX-249: 4); Бонароба (Inv. XXIX-249: 4); Броліс (Inv. XXVI-17: 40); Бусадер (Inv. XXIX-249: 4); Бусман (Inv. XXIX-249: 4); 10 Celebi (Inv. XXVI–39: 2); Ceruo (Inv. XXIX–249: 5); Chidalgo (Inv. XXIX–249: 5); Cigno (Inv. XXIX–249: 5); Cursir (Inv. XXIX–249: 5); Cwerk (Inv. XXVI–17: 104) / Cwerka (Inv. XXVI–17: 41) / Czwyrka (Inv. XXVI–17: 78); Czaban (Inv. XXVI–809: 6; Inv. XXVI–809: 8); Czaus (Inv. XXVI–767: 1); Czerkies (Inv. XXVI–767: 1); Czerniec (Inv. XXIX–249: 5); Czuprynka (Inv. XXVI–261: 4; Inv. XXVI–277: 1); Daraga (Inv. XXIX–249: 6); Deli (Inv. XXVI–39: 1; Inv. XXIX–249: 6); Delikazy (Inv. XXIX–249: 6); Deresz (Inv. XXIX–249: 1, 6); Derwisz (Inv. XXIX–249: 6); Dewedzi (Inv. XXVI–767: 1); Diarbek (Inv. XXIX–249: 6); Dominikan (Inv. XXVI–192: 1–2); Dorgut (Inv. XXIX–249: 6, 11); Dragaman (Inv. XXVI–39: 1; Inv. XXIX–249: 1, 6); Drago (Inv. XXIX–249: 6); Dragone (Inv. XXIX–249: 6); Dromeder (Inv. XXIX–249: 6); Druh (Inv. XXIX–249: 6, 11) / Druch (Inv. XXVI–17: 78, 104) / Druha (Inv. XXVI–17: 41); Dundar (Inv. XXVI–767: 1); Dziafer (Inv. XXIX–249: 6); Dziambas (Inv. XXIX–249: 6); Dźianet (Inv. XXVI–17: 28, 34, 36–37, 41, 70, 84); Dziedzic (Inv. XXIX–249: 6); Dziwosz (Inv. XXVI–39: 2; Inv. XXIX–249: 6); Dzułdam (Inv. XXIX–249: 1) / Dziułdam (Inv. XXIX–249: 6); Emit (Inv. XXIX–249: 7); Erdeli (Inv. XXIX–249: 7); Esmer (Inv. XXIX–249: 7); Ezergel (Inv. XXVI–767: 1); Falkone (Inv. XXIX–249: 8); Fanax (Inv. XXIX–249: 8); Farkacz (Inv. XXVI–17: 78, 103; Inv. XXIX–249: 1, 8); Farzand (Inv. XXIX–249: 8); Faworit (Inv. XXVI–17: 103; Inv. XXIX–249: 8); Fedweresz (Inv. XXIX–249: 8); Feraz (Inv. XXIX–249: 8); Fraidun (Inv. XXIX–249: 8); Frank (Inv. XXVI–17: 103; Inv. XXIX–249: 8); Frez (Inv. XXVI–17: 40); Furman (Inv. XXIX–249: 1); Galfit (Inv. XXIX–249: 9); Gallant (Inv. XXIX–249: 9); Gałga (Inv. XXIX–249: 9); Ganzaga (Inv. XXIX–249: 9); Gardar (Inv. XXVI–39: 2); Gatto (Inv. XXIX–249: 9); Gazi (Inv. XXIX–249: 9); Gazun (Inv. XXIX–249: 9); Gernelino (Inv. XXIX–249: 9); Gieyk (Inv. XXIX–249: 9); Gnatos (Inv. XXVI–17: 104); Greczyn (Inv. XXIX–249: 9); Haban (Inv. XXVI–17: 2); Hagmed (Inv. XXIX–249: 10); Halibasza (Inv. XXVI–17: 15, 19, 23–24, 26–30, 32, 40, 48, 52, 60, 62, 65–68, 76–77, 82–83, 87–89, 94, 102, 105, 107) / Halybasza (Inv. XXVI–17: 56) / Allibasza (Inv. XXVI–17: 72–73) / Alijbasza (Inv. XXIX–249: 3) / Chalibasza (Inv. XXVI–17: 3, 74); Hamed (Inv. XXIX–249: 10); Hamza (Inv. XXIX–249: 10); Han (Inv. XXIX–249: 10); Harun (Inv. XXIX–249: 10); Hasan (Inv. XXIX–249: 2, 10); Hemetbasza (Inv. XXVI–39: 1; Inv. XXIX–249: 1, 10); Herkules (Inv. XXIX–249: 10); Hildrin (Inv. XXIX–249: 10); Hodzy (Inv. XXIX–249: 10); Homar (Inv. XXIX–249: 10); Hospodar (Inv. XXIX–249: 10); Imperial (Inv. XXVI–17: 26, 33–34, 40, 70, 85, 103–104; Inv. XXVI–39: 1; Inv. XXIX–249: 1, 12) / Imperyal (Inv. XXVI–17: 79) / Imperian (Inv. XXVI–17: 28); Jafar (Inv. XXIX–249: 12); Janczar (Inv. XXIX–249: 12); Janczaraga (Inv. XXVI–17: 103; Inv. XXIX–249: 12); Jazgierd (Inv. XXIX–249: 12); Jelonek (Inv. XXIX–249: 1, 12); Jorga (Inv. XXVI–767: 1); Junak (Inv. XXVI–17: 31–32, 40, 66, 69, 72, 76, 78, 88–89, 94, 97, 101–103, 105, 107–108; Inv. XXVI–39: 1; Inv. XXIX–249: 1, 12); 11 Kader (Inv. XXIX–249: 13); Kadey (Inv. XXVI–39: 2; Inv. XXIX–249: 13) / Kadei (Inv. XXVI–17: 103); Kaimar (Inv. XXIX–249: 13); Kamoty (Inv. XXIX–249: 13); Kantimir murza (Inv. XXIX–249: 13); Kantymier (Inv. XXVI–767: 1); Kapitan (Inv. XXIX–249: 13) / Capitan (Inv. XXVI–17: 103–104; Inv. XXIX–249: 2) / Kapytan (Inv. XXVI–17: 78); Kapłan (Inv. XXIX–249: 13); Kara (Inv. XXIX–249: 13); Karakaszbasza (Inv. XXIX–249: 13); Karaman (Inv. XXVI–17: 26, 28, 33, 36–37, 40, 78, 84, 104; Inv. XXVI–39: 1; Inv. XXIX–249: 1, 13); Karaś (Inv. XXVI–261: 1; Inv. XXVI–277: 1; Inv. XXVI–988: 1); Karga (Inv. XXIX–249: 13); Katafrakt (Inv. XXVI–17: 78; Inv. XXIX–249: 13) / Katafract (Inv. XXVI–17: 103); Katarasz (Inv. XXIX–249: 2, 11, 13) / Kataraz (Inv. XXIX–249: 13); Katona (Inv. XXVI–17: 1, 3, 16, 23, 26–29, 36–38, 40, 60, 63, 65, 78, 82; Inv. XXVI–39: 1; Inv. XXIX–249: 1, 13); Kawałek (Inv. XXIX–249: 11); Kaymakan (Inv. XXIX–249: 13); Kermon (Inv. XXIX–249: 13); Kezay (Inv. XXVI–39: 1); Kiczyn (Inv. XXIX–249: 2, 13); Kieskin (Inv. XXIX–249: 13); Kihay (Inv. XXIX–249: 1, 13); Kir (Inv. XXIX–249: 13); Kiral (Inv. XXIX–249: 13); Kislaraga (Inv. XXIX–249: 13); Kitasit (Inv. XXIX–249: 13); Kmarik (Inv. XXIX–249: 2); Knecht (Inv. XXIX–249: 2, 13); Knyazyk (Inv. XXVI–17: 78); Konillo (Inv. XXIX–249: 13); Korno (Inv. XXIX–249: 13); Krolewic (Inv. XXVI–17: 33–34, 41, 70, 86, 103); Krzywoszyja (Inv. XXVI–277: 1) / Krzywoszyja (Inv. XXVI–809: 6, 8); Kuła (Inv. XXIX–249: 13); Kurcyusz (Inv. XXVI–17: 78) / Kurciuss (Inv. XXVI–17: 104); Kurd (Inv. XXIX–249: 13); Kursit (Inv. XXIX–249: 11); Kuzgun (Inv. XXIX–249: 13); Lampart (Inv. XXVI–17: 41); Leon (Inv. XXIX–249: 14); Leone (Inv. XXIX–249: 14); Leopardo (Inv. XXIX–249: 14); Lewkur (Inv. XXVI–17: 104); Liardo (Inv. XXIX–249: 14); Liaszek (Inv. XXIX–249: 2); Lisek (Inv. XXIX–249: 14); Lupo Ceruiero (Inv. XXIX–249: 14); Łopot (Inv. XXVI–320: 3); Magrasz (Inv. XXVI–39: 1; Inv. XXIX–249: 15) / Magrarz (Inv. XXIX–249: 2); Mallatesta (Inv. XXIX–249: 15); Mamakona (Inv. XXIX–249: 15); Mandrut (Inv. XXIX–249: 15); Manswelt (Inv. XXIX–249: 15); Marwan (Inv. XXIX–249: 15); Mascaoren (Inv. XXIX–249: 15); Masulman (Inv. XXVI–39: 2); Maur (Inv. XXVI–39: 1; Inv. XXIX–249: 1, 15); Mesitele (Inv. XXIX–249: 15); Miser (Inv. XXIX–249: 15); Mokafi (Inv. XXIX–249: 15); Moktaden (Inv. XXIX–249: 15); Mondar (Inv. XXIX–249: 15); Montan (Inv. XXIX–249: 15); Morad (Inv. XXIX–249: 15); Mosello (Inv. XXIX–249: 15); Motady (Inv. XXIX–249: 15); Mroczek (Inv. XXVI–261: 1, 3; Inv. XXVI–277: 1); Mufty (Inv. XXIX–249: 15); Murtazibasza (Inv. XXIX–249: 15); Murza (Inv. XXVI–17: 40, 103; Inv. XXIX–249: 1, 15); Mustafa (Inv. XXIX–249: 15); Musulman (Inv. XXIX–249: 1, 15); Mysy r (Inv. XXIX–249: 1); Narsi (Inv. XXIX–249: 16); Noscic (Inv. XXVI–277: 1); Ociali Basza (Inv. XXIX–249: 17); Omar (Inv. XXIX–249: 17); Orlando (Inv. XXIX–249: 17); Orso (Inv. XXIX–249: 17); Osman (Inv. XXIX–249: 17); Otman (Inv. XXIX–249: 17); Otmar (Inv. XXIX–249: 17); Ozon (Inv. XXIX–249: 17); Padiszach (Inv. XXIX–249: 18); Panic (Inv. XXIX–249: 18); Pardur (Inv. XXIX–249: 18); Patoczy (Inv. XXIX–249: 18); Pebratim (Inv. XXIX–249: 18); Pegazo (Inv. XXIX–249: 18); Pei (Inv. XXIX–249: 18); Pellik an (Inv. XXIX–249: 18); Pereni (Inv. XXIX–249: 18); Pers (Inv. XXIX-249: 18); Pieszczoch (Inv. XXVI-17: 26–29, 31–32, 56, 69, 74, 83, 91; Inv. XXIX-249: 18) / Pieszczох (Inv. XXVI-17: 25, 48, 53, 62, 67, 77, 87–89) / Pieszczioch (Inv. XXVI-17: 40); Płatek (Inv. XXVI-17: 40, 104) / Płatek (Inv. XXVI-17: 78); Podolec (Inv. XXIX-249: 18); Pollito (Inv. XXIX-249: 18); Popek (Inv. XXVI-320: 3); Pospiech (Inv. XXVI-39: 1; Inv. XXIX-249: 18); Princ (Inv. XXIX-249: 18); Rabikan (Inv. XXVI-17: 40, 78, 103; Inv. XXIX-249: 19); Rabikanik (Inv. XXIX-249: 2); Raches Beg (Inv. XXIX-249: 19); Rasis (Inv. XXIX-249: 19); Razi (Inv. XXIX-249: 19); Roan (Inv. XXIX-249: 19); Rokun (Inv. XXIX-249: 19); Rostambek (Inv. XXIX-249: 19); Roszkopek (Inv. XXIX-249: 2, 19); Rura (Inv. XXVI-192: 1–2); Rurka (Inv. XXVI-261: 3); Safa (Inv. XXIX-249: 20); Sal adyn (Inv. XXIX-249: 20); Sander Beg (Inv. XXIX-249: 20); Sar acyn (Inv. XXIX-249: 20); Sardak (Inv. XXVI-17: 2); Sardar (Inv. XXIX-249: 20); Sart (Inv. XXIX-249: 2, 20); Sarus (Inv. XXIX-249: 20); Scandar (Inv. XXIX-249: 20); Seg (Inv. XXIX-249: 20); Selim (Inv. XXIX-249: 20); Sinon Basza (Inv. XXIX-249: 20); Skoczek (Inv. XXVI-17: 85, 91–92, 103; Inv. XXVI-261: 4; Inv. XXVI-277: 1); Skrzydlicz (Inv. XXIX-249: 20); Smoczek (Inv. XXIX-249: 1, 20); Solficar Beg (Inv. XXIX-249: 20); Sołtan (Inv. XXVI-39: 1; Inv. XXIX-249: 1; Inv. XXVI-767: 1); Spadek (Inv. XXVI-17: 26, 28, 40); Sperniero (Inv. XXIX-249: 20); Strocka (Inv. XXVI-17: 28, 33, 70, 103) / Strocka (Inv. XXVI-17: 41) / Sroczka (Inv. XXVI-17: 86); Sufar (Inv. XXIX-249: 20); Sulfikar (Inv. XXIX-249: 1) / Sulficar (Inv. XXIX-249: 20); Suliman (Inv. XXIX-249: 1, 20); Sułach (Inv. XXIX-249: 20); Sułak (Inv. XXVI-17: 60, 65) / Sulak (Inv. XXVI-17: 40); Sułtan (Inv. XXIX-249: 20); Syndziach (Inv. XXIX-249: 20); Szahin (Inv. XXIX-249: 20); Szahinaga (Inv. XXIX-249: 20); Szahingierey (Inv. XXIX-249: 20); Szamski (Inv. XXIX-249: 20); Szapur (Inv. XXIX-249: 20); Szaszawar (Inv. XXIX-249: 20); Szpay (Inv. XXIX-249: 20) / Szp aii (Inv. XXIX-249: 2); Szpayłaga (Inv. XXIX-249: 20); Szturnel (Inv. XXIX-249: 1, 20); Szumny (Inv. XXIX-249: 20); Taimur (Inv. XXIX-249: 21); Tamerlan (Inv. XXVI-17: 103; Inv. XXIX-249: 1, 21) / Temerlan (Inv. XXVI-39: 1) / Temerlyan (Inv. XXVI-17: 78); Tamur (Inv. XXIX-249: 21); Tarant (Inv. XXVI-17: 30–34, 40, 55, 57, 69–70, 78, 85–86, 102, 104); Testa de Cinoro (Inv. XXIX-249: 21); Tigre (Inv. XXIX-249: 21); Turalibek (Inv. XXIX-249: 21); Turek (Inv. XXVI-17: 26, 28, 33, 70, 78, 85, 104); Turtumir (Inv. XXIX-249: 21); Ułak (Inv. XXIX-249: 22); Unimel (Inv. XXIX-249: 22); Wara (Inv. XXVI-17: 26, 28, 38, 63, 84; Inv. XXIX-249: 1, 23) / Warra (Inv. XXVI-17: 40); Wayda (Inv. XXVI-17: 78; Inv. XXIX-249: 23) / Waida (Inv. XXVI-17: 104); Welibek (Inv. XXVI-39: 1; Inv. XXIX-249: 23); Wernulo (Inv. XXIX-249: 23); Wezyr (Inv. XXVI-17: 103; Inv. XXIX-249: 1, 23) / Wezer (Inv. XXVI-17: 97, 101, 102, 108) / Wezir (Inv. XXVI-39: 1–2); Wilenczyk (Inv. XXVI-809: 8) / Wilęnczyk (Inv. XXVI-809: 6); Witeż (Inv. XXVI-17: 21, 25–28, 31, 33, 50, 54, 57, 66–67, 71–72, 74, 76–77, 83, 87–89, 95, 102, 106–107) / Witeś (Inv. XXVI-17: 69, 72) / Witez (Inv. XXIX-249: 1, 23) / Wites (Inv. XXVI-17: 40) / Wytesz (Inv. XXVI-17: 78); Witro (Inv. XXVI-39: 1); Wojewoda (Inv. XXVI-261: 13 1–2; Inv. XXVI-988: 1); Wolpe (Inv. XXIX-249: 23); Woltore (Inv. XXIX-249: 23); Workutab (Inv. XXIX-249: 1, 23); Wrony (Inv. XXVI-17: 85); Żafa (Inv. XXIX-249: 23); Żmika (Inv. XXVI-17: 41); Żołdat (Inv. XXIX-249: 1, 23); Żołnierz (Inv. XXVI-17: 40, 104; Inv. XXIX-249: 23) / Żolnyerz (Inv. XXVI-17: 78); Żorkieszy (Inv. XXIX-249: 23); Żydek (Inv. XXIX-249: 2, 23). 3. НОМІНАЦІЙНА ТРАДИЦІЯ Не всі наведені вище гіппоніми є зрозумілими. Однак у багатьох випадках можна встановити їхню етимологію та значення. Можна дійти висновку, що ці назви не були випадковими, а натомість стосувалися кількох семантичних полів, утворюючи продуману систему номінації. Низка форм описує ознаки тварин. Деякі стосуються зовнішнього вигляду, наприклад: Baio (італійською «гнідий»), Bielak (← польське biały «білий»), Blanka (← іспанське blanco «білий»; в інвентарі кобилу описано як білу), Garbata (польською «горбата»), Kara (турецькою «чорний»), Krzywoszyja / Krzywoszyja (← польське krzywy + szyja «кривошия»), Lysica (← польське łysy «лисий»), Ładna (польською «гарна»), Mała (польською «мала»), Piękna (польською «красива») та Wrony (польською «чорний»). Оманливою є форма Karaś, яка польською буквально означає «карась». Однак в інвентарі зазначено, що жеребець був kary («чорний»), що свідчить: гіппонім стосується зовнішнього вигляду коня. Він ґрунтується на фонетичній подібності двох слів. Інша група гіппонімів стосується поведінки, наприклад: Niszcz ycha (← польське niszczyć «руйнувати»), Pospiech (польською «поспіх») і Skoczek (польською «стрибунець»). Деякі назви ґрунтуються на топонімах (лише їхніх польських варіантах), можливо, вказуючи на місця походження коней, наприклад: Orlianka (← Orla), Oszmianka (← Oszmiana «Ошмяни»), Podlaszanka (← Podlasie «Підляшшя»), Wilenczyk / Wileńczyk (← Wilno «Вільнюс»), Wizunka (← Wiżuny «Віжуноси»). У випадку кобил трапляються назви, пов’язані з «жіночністю», такі як: Dama (польською «пані»), Kadyn (← турецьке kadın «жінка»), Mamka (польською «годувальниця»), Panna (польською «дівчина») або похідні від слів, пов’язаних із красою: Gi ul (← турецьке gül «троянда») чи Gwiazda (польською «зоря»). Натомість для самців уживали назви, що стосувалися боротьби й хоробрості, зазвичай похідні від польської, наприклад: Bojownik («боєць»), Janczar («яничар»), Junak («відважний юнак»), Knecht («піхотинець»), Witeś / Witez / Wites / Witesz («хоробрий лицар») та Żołnierz / Żolnyerz («солдат»). Інша група назв стосується важливих посад, пов’язаних із владою, наприклад: Biskup / Bys kup (польською «єпископ»), Hospodar, Imperial / Imperyal / Imperian (← латинське imperialis), Krolewic (польською «королевич»), Princ (← німецьке Prinz «принц») і Wojewoda (польською «воєвода»). Грецька та римська міфологія була важливим джерелом натхнення, особливо для жіночих форм. Серед прикладів: Adonis, Apollo, Bellona, Ceres / Cyrys, Dido, Dryada / 14 Dryiada («дріада»), Flora, Fortuna, Herkules («Геркулес»), Irys («Ірида»), Juno, Luna, Pallas, Pegazo (← італійське Pegaso «Пегас»), Pomona та Wenus / Venus. Чимало наведених гіппонімів стосуються широко зрозумілого мусульманського світу. Окрім турецьких запозичень, деякі назви походять від власних імен людей, як-от: Achmed («Ахмед»), Aladin («Аладдін»), Baiazet / Bayazet («Баязид»), Fatima, Fatma, Mustafa, Omar, Osman, Suliman («Сулейман»), а також від етнонімів, таких як: Arab; Czerkies («черкес»); Maur («мавр»); Pers («перс»); Saracenka / Saracynka / Saracynka / Saracintka, Saracina, Saracyn («сарацин»); і Turek («турок»). Інші гіппоніми стосуються ісламу: Derwiz («дервіш»); Masulman, Musulman, Musulmanka («мусульманин»). Ще одна окрема група походить від назв посад, занять і титулів, таких як: Aga («ага»); Basza («паша»); Dragaman («драгоман»); Mufty («муфтій»); Padiszach («падишах»); Soltan, Soltana / Sultana, Sultan (← sultan «султан»); і Wezyr / Wezer / Wezir («візир»). Кілька назв стосуються історичних постатей, зокрема: Kantimir murza, Kantymier (Кантемір-мурза, татарський воєначальник, пом. 1637); Karakaszbasza (Каракаш Мехмед-паша, бейлербей Буди, який загинув у битві під Хотином 1621 року); Saladyn (Саладин, султан Єгипту та Сирії, пом. 1193); і Taimur, Tamerlan / Temerlan / Temerlyan, Tamur (Тимур, засновник держави Тимуридів, пом. 1405). Незалежно від їхнього мовного походження, усі ці форми були опосередковані польською мовою. Важливим джерелом гіппонімів були загальні назви інших видів тварин. Ссавці представлені такими назвами: ведмідь (Aiu ← турецьке ayı; Orso — італійське), кіт (Gatto — італійське), олень (Ceruo ← італійське cervo; Gieyk ← турецьке geyik; Jelonek ← зменшувальна форма польського jeleń), дромедар (Dromeder — польське), лисиця (Lisek ← зменшувальна форма польського lis; Wolpe ← італійське volpe), леопард (Leopardo — ймовірно, з італійської), лев (Arhan ← спотворене турецьке aslan; Aslan; Leon ← іспанське león; Leone — італійське), рись (Lupo Cerviero — італійське), кролик (Konillo ← італійське coniglio), тигр (Tigre — ймовірно, з італійської) і вовк (Kurd ← турецьке kurt). Оманливою є форма Kaplan (польською «священник»), яка в інвентарі перекладена як Lampart «леопард» (у Inv. XXIX-249 деякі назви з інших мов було перекладено польською — див. Ілюстрацію 4). Насправді вона походить від турецького kaplan («тигр»). Pardur в інвентарі перекладено як Ryś («рись»), але, ймовірно, це спотворене написання pardus (латинською «леопард»). Серед назв птахів у гіппонімах представлені: ворона (Karga — турецьке, Kornice ← італійське cornacchia), орел (Aquila — італійське/латинське), сокіл (Falkone ← італійське/латинське falco), галка (Kawka — польське), пелікан (Pellikan — польське), крук (Korno ← італійське corvo, Kuzgun — турецьке), яструб-тетерев’ятник (Sperniero ← італійське sparviero), лебідь (Cigno — італійське) та гриф (Woltore ← італійське vùlture). Єдиною представленою рептилією є гадюка (Zmijka ← зменшувальна форма польського żmija). Натхненням також слугували дракони (Drago, Dragone — італійські; Smoczek ← зменшувальна форма польського smok). Є також назви, які не вписуються в жодну з цих категорій, хоча їхні значення зрозумілі. Серед прикладів: Dziwosz (← польське dziwny «дивний»); Dziedzic (польською «спадкоємець»); Kawałek (польською «шматок»); Rura, Rurka (польською «труба»); і Wernulo (← італійське vermiglio «кіноварний»). 15 Варто зазначити, що російські приклади, проаналізовані Е. Варніковою, певною мірою стосувалися тих самих семантичних полів: зовнішнього вигляду тварин, етнонімів, топонімів, посад, антропонімів та інших видів тварин. Однак вони не були запозичені з інших мов (Varnikova 2020). Подібними були мотивації назв коней Монкадів на Сицилії, які також ґрунтувалися майже виключно на місцевій мові, за одним латинським винятком (Castiglione 2021). Ілюстрація 4. Inv. XXIX-249: 23 16 Залишається незрозумілим, як саме відбувався процес творення гіппонімів у табунах Радзивіллів. Джерельний матеріал свідчить лише про те, що іноді дочок називали на честь їхніх матерів (Inv. XXVI-17: 27, 32). Як зазначалося протягом аналізу, гіппоніми походили зі слів різних мов, серед яких найчастіше використовувалися польська, турецька та італійська. Є також приклади з латини та давньогрецької (ймовірно, через латину) у випадку міфологічних постатей. Випадки назв, що безпосередньо походять із латини, є рідкісними. Кілька прикладів можна вивести з іспанських слів — до згаданих вище форм можна додати Chidalgo (← hidalgo «шляхтич») і Ortega (прізвище). Лише одне ім’я, здається, безпосередньо походить із німецької. Литовським прикладом є Brolis («брат»). ВИСНОВКИ Гіппоніми, уживані в табунах Радзивіллів, становлять багату й різноманітну групу лексичних одиниць. Як було продемонстровано, ці назви утворюють продуману систему номінації, яку також можна розглядати в контексті ширших історичних і культурних явищ. Наявність назв коней, що стосуються мусульманського світу, лише в інвентарях 17th-го століття може бути пов’язана з політичною та військовою історією Речі Посполитої, зокрема з конфліктами з Османською імперією та татарськими вторгненнями. Після Карловицького договору (1699) ці загрози значною мірою зникли з історичного горизонту, хоча раніше вони були важливими для мешканців держави. Незалежно від мовного походження, усі гіппоніми пройшли крізь систему польської мови. Показовим прикладом є відмінювана форма Arachna замість первісної невідмінюваної Arachne. Важливо пам’ятати, що всі інвентарі були написані польською мовою, якою, ймовірно, автори могли писати єдиною. Те, що деякі іншомовні назви в Inv. XXIX-249 було перекладено польською, додатково підтверджує думку про ключову роль польської мови. Можна припустити, що автори не були знайомі з іноземними мовами, з яких походили гіппоніми, що може пояснювати, чому деякі з них мають спотворену форму. Автори інвентарів, імовірно, не були добре освіченими. Наприклад, Inv. XXVI-809, найімовірніше, написала людина, яка мало або зовсім не зналася на міфології та записувала імена міфологічних постатей так, як їх чула. Це допомагає пояснити наявність спотворених форм, таких як Iwa, Rachna та Cyrys замість Io, Arachne та Ceres. Більшість міфологічних назв можна віднести до часу Міхала Казимира Радзивілла, який навчався класичної літератури та мистецтва (Kucharski 2022: 82–83, 92) і, можливо, відіграв певну роль у створенні цих гіппонімів. Очевидно, що з часом деякі назви використовувалися для різних коней. Наприклад, Skoczek був зафіксований і в 1620–1621, і в 1735–1736 роках. Навіть коні, які жили одночасно 17 могли мати однакове ім’я, як, наприклад, 1629 року, коли двох тварин назвали Wezir; одну з них охарактеризовано як «стару» (Inv. XXVI-39: 1–2). Дослідження свідчать, що коні можуть реагувати на окремі слова, якщо їх уживають послідовно. Це може стосуватися і їхніх імен (Stachurska et al. 2024). Однак залишається незрозумілим, як — і чи взагалі — аналізовані гіппоніми використовувалися на практиці в табунах Радзивіллів. Деякі назви через свою довжину або складну фонетику (наприклад, Karakaszbasza) видаються вкрай непрактичними для регулярного вжитку. Слід також зазначити, що не всіх коней, які належали Радзивіллам, записували за іменами. Насправді більше тварин просто описували за їхніми фізичними ознаками, наприклад «один гнідий кінь» (Inv. XXVI-310: 2), або лише рахували (наприклад, Inv. XXVI-445). Це дає підстави вважати, що коні, імена яких зафіксовано, вважалися їхніми власниками ціннішими. Це додатково підтверджують інвентарі, у яких наголошено на родоводах тварин і застосовуваних репродуктивних стратегіях (найвиразніше це проілюстровано в Inv. XXVI-17 — див. також Ілюстрації 2 і 3). Імовірно, таких тварин сприймали як знаки престижу, а не просто як робочу силу. З огляду на витончений характер багатьох гіппонімів, розумно припустити, що ці назви виконували подібну символічну роль. Через свою витонченість та іншомовну етимологію вони, ймовірно, були менш практичними, ніж російські та італійські приклади, проаналізовані відповідно Е. Варніковою та М. Кастильйоне (Varnikova 2020; Castiglione 2021), хоча в усіх трьох випадках гіппоніми були подібно мотивовані. Однак це питання залишається відкритим для порівняльного дослідження, яке потребувало б подальшого вивчення архівних ресурсів для виявлення ще невідомих прикладів. Крім того, було б цінно порівняти гіппоніми з іншими зоонімами. Наприклад, хоча стаття Каміля Фрейліха (2025) не зосереджена безпосередньо на зоонімах, вона дає уявлення про назви собак, які належали Радзивіллам. Як і назви коней, вони також ґрунтувалися на характеристиках тварин. Однак, на відміну від гіппонімів, вони також стосувалися полювання, для якого використовували собак, а також звуків і музичних інструментів, що викликали асоціації з гавканням і виттям. Велика кількість ранньомодерних назв собак у Варшавському архіві Радзивіллів і, можливо, інших зоонімних форм у різних архівних зібраннях того періоду залишається перспективною сферою подальших досліджень. Як було продемонстровано вище, аналіз гіппонімів із табунів Радзивіллів може привести до висновків про ментальність та інтелектуальні горизонти магнатів і, можливо, їхнього оточення: їхнє захоплення мусульманським світом (хоча воно принаймні частково було зумовлене військовою загрозою), інтерес до класичної міфології, дещо ексцентричний потяг до іноземних мов, належність до польськомовного культурного кола та рівень пошани, який вони виявляли до коней у своїх стайнях, найімовірніше, репрезентативних. Спотворення мовних форм, своєю чергою, дають змогу припустити обмежений рівень культурної компетентності нижчих, але грамотних, слуг Радзивіллів. Безперечно, аналогічні дослідження, що проливали б світло на різні аспекти соціальної та культурної історії, можна було б провести й на інших прикладах. 18 SOURCES Charczowski I: Rejestr porządku stajennego i rekwizytów różnych, tudzież koni stajennych <…> Pana Charczo[w]skiego, kasztelanica słońskiego, June 1774, Archiwum Państwowe w Przemyślu [further: AP Przemyśl], Archiwum Zamku Leskiego Krasickich [further: AZLK], no. 7. Charczowski II: Inwentarz, czyli zbiór rzeczy ruchomych <…> sukcesorów <…> Pana Władysława Charczowskiego, kasztelana słońskiego, 15 May 1775, AP Przemyśl, AZLK, no. 27. Inv. XXVI-17: [Registers of horses of Krzysztof Radziwiłł], 1612–1621, Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie [further: AGAD], Archiwum Warszawskie Radziwiłłów [further: AR], dz. XXVI, no. 17. Inv. XXVI-39: Rejestry koni jeznych, parep i cugów J[e[g]o Ks[iążecej] M[ości], które zostały przy mnie po odjeździe z Słucka Je[go] Ks[iążecej] M[ości], 21 September 1629, AGAD, AR, dz. XXVI, no. 39. Inv. XXVI-192: Rejestr klacz stanowionych i źrebięta pod sobą mających, 1726, AGAD, AR, dz. XXVI, no. 192. Inv. XXVI-261: [Registers of herds], 1735, AGAD, AR, dz. XXVI, no. 261. Inv. XXVI-277: Rejestr koni, które są odprowadzone z Ołyki do Nieświeża, 7 August 1736, AGAD, AR, dz. XXVI, no. 277. Inv. XXVI-310: Opisanie stajni tudzież i ekwipażu J.O. Książęcia Imci, Olyka, 18 April 1741, AGAD, AR, dz. XXVI, no. 310. Inv. XXVI-320: Szczepkowski Jan, Rejestr specyfikowanych klacz w stadach trzech, źrebiąt i źrebców, after 28 June 1742, AGAD, AR, dz. XXVI, no. 320. Inv. XXVI-445: Durucki Beryeter Aleksander, Tabella stad J.O. Ks[ię]cia Radziwiłła wojewody wileńskiego, hetmana wielkiego, 8 June 1755, AGAD, AR, dz. XXVI, no. 445. Inv. XXVI-767: Rejestr koni, które posłane są do Ks[ię]cia Je[g]o M[o]ś[c]i do Prus, 15 March 1658, AGAD, AR, dz. XXVI, no. 767. Inv. XXVI-809: [Registers of mares], 1741, AGAD, AR, dz. XXVI, no. 809. Inv. XXVI-883: Rejestr stada klacz i ogierów oraz bydła rogatego i nierogatego z klucza pohoskiego przypędzonych, May–June 1765, AGAD, AR, dz. XXVI, no. 883. Inv. XXVI-988: Rejestr stanowionych klaczy w folwarku cumańskim za wolą J.O. Książęcia Imci Dobrodzieja, 1736, AGAD, AR, dz. XXVI, no. 988. Inv. XXIX-249: Rejestr koni, jako teraz w kop y lskiej stajni stoją, 12 September 1634, AGAD, AR, dz. XXIX, no. 249. 19 REFERENCES Augustyniak Urszula 2003: Inwentarze mienia radziwiłłowskiego z XVI–XVII wieku jako źródło do historii mentalności i życia codziennego – możliwości badań [The Inventories of Radziwiłł Property from the 16ᵗʰ–17ᵗʰ Centuries as a Source for the History of Mentality and Everyday Life – Research Perspectives]. – Kwartalnik Historii Kultury Materialnej 51(2), 231–248. Bubak Józef 1974–1977: Nazwy zwierząt domowych z terenu Sądecczyzny w dokumencie z końca XVII wieku [The Names of Domestic Animals from the Sądecczyzna Region in a Document from the Late 17ᵗʰ Century]. – Rocznik Sądecki 15/16, 391–403. Castiglione Marina 2021: I cavalli di casa Moncada: un repertorio “di razza” di inizio Seicento [The Horses of the Moncada Family: A “Pedigree” Collection from the Early 17ᵗʰ Century]. – Rivista Italiana di Onomastica 27(2), 609–643. Duszyk Kinga 2011: Tendencje w kreowaniu współczesnych imion zwierząt na tle polskiej tradycji zoonimicznej [Trends in Creation of Contemporary Animal Names Against the Backdrop of Polish Zo onymic Tradition]. – Annales Universitatis Paedagogicae Cracoviensis. Studia Linguistica 6, 273–282. Internet Access: https://studialinguistica.uken.krakow.pl/article/view/5080. Frejlich Kamil 2025: Zwierzęta Radziwiłłów: Anny Luizy z Mycielskich i Michała Kazimierza „Rybeńki” (1754–1762) [Animals of the Radziwiłłs: Anna Luiza née Mycielska and Michał Kazimierz “Rybeńko” (1754–1762)]. – Miasto – społeczeństwo – kultura: studia ofiarowane prof. dr. hab. Andrzejowi Karpińskiemu w 75. rocznicę urodzin, eds. K. Frejlich, E. Kalinowski, E. Nowosielska, Warszawa: Instytut Historii PAN [in print]. Kucharski Adam 2022: Michał Kazimierz Radziwiłł „Rybeńko” jako uczeń [Michał Kazimierz Radziwiłł “Rybeńko” as a Student]. – Biuletyn Historii Wychowania 47, 79–99. DOI: https://doi.org/10.14746/bhw.2022.47.5. Lewandowska Dorota, ed., 2008: Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie. Informator o zasobie archiwalnym [The Central Archives of Historical Records in Warsaw. Guide to the Archival Holdings], Warszawa: Naczelna Dyrekcja Archiwów Państwowych, Archiwum Główne Akt Dawnych. Meiers Fabienne 2019: Equestrian Cities: The Use of Riding Horses and Characteristics of Horse Husbandry in Late Medieval Urban Agglomerations. – The Horse in Premodern European Culture, eds. A. Ropa, T. Dawson, Berlin, Boston: De Gruyter, 13–26. Mytlakowski Władysław 1889: O nazwach krów na podstawie rękopisu z zeszłego wieku [On the Names of Cows Based on the Manuscript from the Last Century]. – Wisła 3(4), 901–906. Pardo Michael A., Fristrup Kurt, Lolchuragi David S., Poole Joyce H., Granli Petter, Moss Cynthia, Douglas–Hamilton Iain, Wittemyer George 2024: African Elephants Address 20 One Another with Individually Specific Name-Like Calls. – Nature Ecology & Evolution 8, 1353–1364. DOI: https://doi.org/10.1038/s41559-024-02420-w. Pawlik Stefan 1922: Nazwy krów w początkach XVIII wieku [The Names of Cows in the Early 18th Century]. – Lud 1(3–4), 203–209. Pluta Feliks 1988: Nazwy zwierząt domowych z XVIII wieku [The Names of Domestic Animals from the 18th Century]. – Wokół języka: rozprawy i studia poświęcone pamięci profesora Mieczysława Szymczaka, eds. M. Basaj, H. Borek, D. Buttler, B. Kreja, W. Lubaś, F. Pluta, S. Skorupka, T. Skubalanka, W. Śmiech, S. Urbańczyk, Wrocław, Warszawa, Kraków, Gdańsk, Łódź, Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 325–328. Ragauskienė Raimonda 2010: „Cave canem“: žmogus ir šuo Lietuvos Didžiojoje Kunigaikštystėje XVI a. [“Beware of the Dog”: The Man and the Dog in the Grand Duchy of Lithuania in the 16th Century]. – Istorija 80(4), 21–49. Internet Access: https://www.vdu.lt/cris/entities/publication/6fb3ad32-719b-4f52-8b77-89afe5ea08c6. Smetona Marius, Smetonienė Anželika 2017: XVI–XVII a. šunų vardų motyvacija (remiantis J. Ostrorugo Nomenklatura ogarów) [The Motivation Behind Dog Names in the 16th–17th Centuries (Based on J. Ostroróg’s Nomenclature of Hounds)]. – Lituanistica 63(3), 149–167. DOI: https://doi.org/10.6001/lituanistica.v63i3.3571. Stachurska Anna, Skowerska-Wiśniewska Anna, Kędzierski Witold, Tkaczyk Ewelina, Janicka Wiktoria, Łuszczyński Jarosław, Janczarek Iwona 2024: How Important is the Familiarity of a Human’s Voice in Teaching Horses a Novel Word? – Applied Animal Behaviour Science 273, 106231. DOI: https://doi.org/10.1016/j.applanim.2024.106231. Strutyński Janusz 1996: Urbozoonimia polska [Polish Urban Zoonyms], Kraków: Wydawnictwo Tomasz Strutyński. Varnikova Evgenija N. 2020: Semantičeskie i slovoobrazovatelnye osobennosti kliček lošadej v istorii russkogo jazyka (po dannym perepisnyh knig vologodskih monastуrej XVI – načala XVIII v.) [Semantic and Word-Formation Features of Horse Names in the History of the Russian Language (Based on the Data from the Inventories of Vologda Monasteries from the 16th to the Early 18th Century)]. – Voprosy onomastiki 17(1), 47–83. DOI: https://doi.org/10.15826/vopr_onom.2020.17.1.003. Walczak Bogdan 1996: Polskie zoonimy historyczne [Polish Historical Zoonyms]. – Systemy zoonimiczne w językach słowiańskich, ed. S. Warchoł, Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 147–158. Warchoł Stefan 1961: Nazwy własne krów w kilku zabytkach rękopiśmiennych małopolskich z końca XVII i XVIII wieku [Proper Names of Cows in Several Manuscript Monuments from the End of the 17th and 18th Centuries]. – Onomastica 7, 327–351. 21 Warchoł Stefan 2007: Słownik etymologiczno-motywacyjny słowiańskiej zoonimii ludowej. Słowiańskie nazwy własne zwierząt domowych i udomowionych zwierząt dzikich w środowiskach wiejskich [Etymological and Motivational Dictionary of Slavic Folk Zoonyms. Slavic Proper Names of Domestic Animals and Tame Wild Animals in Rural Environments] 1: Bawoły. Byki. Konie. Woły [Buffaloes. Bulls. Horses. Oxen], Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej. Zborowski Juliusz 1922: Nazwy krów w XVIII wieku [The Names of Cows in the 18th Century]. – Lud 1(1), 56–60. Zięmbicki Witold 1934: Jana Ostroroga „Nomenklatura ogarów” [Jan Ostroróg’s “Nomenclature of Hounds”], Lwów: Drukarnia Księgarni Polskiej B. Połonieckiego. Internet Access: https://www.wbc.poznan.pl/dlibra/show-content/publication/edition/236265?id=236265. Zinkevičius Zigmas 1997: XVII a. dvarų inventoriai – Rytų Lietuvos antroponimikos ir demografijos šaltinis [17th-Century Manor Inventories – A Source for Eastern Lithuania’s Anthroponymy and Demography]. – Lietuvių kalbotyros klausimai 38, 63–80. Internet Access: https://journals.lki.lt/actalinguisticalithuanica/article/view/1344. Radvilos ir jų arkliai: XVII ir XVIII amžiaus žirgų vardai magnatų šeimos bandų inventoriuose SANTRAUKA Straipsnyje analizuojami 1612–1742 m. inventoriuose užfiksuoti žirgų vardai, vartoti trijų Radvilų giminės magnatų Kristupo, Boguslavo ir Mykolo Kazimiero bandose. Pirmiausia šios bandos buvo laikomos Lietuvos Didžiojoje Kunigaikštystėje, taip pat Palenkėje, Voluinėje, Kuršo ir Žiemgalos kunigaikštystėje. Iš viso išaiškinti 434 vardai, iš kurių 106 moteriškos ir 328 vyriškos formos. Straipsnyje šie vardai išvardyti, atlikta kokybinė jų analizė. Analizės rezultatai atskleidžia apgalvotą įvardijimo sistemą. Žirgų vardai dažnai nurodo gyvūnų ypatybes, įskaitant jų išvaizdą, elgesį ir greičiausiai kilmės vietą. Be to, keletas vardų, suteiktų kumelėms, buvo siejama su „moteriškumo“ ir grožio sąvokomis, o žirgų patinams – su kova, drąsa ir tarnyba. Graikų ir romėnų mitologija – reikšmingas vardų įkvėpimo šaltinis, ypač moteriškos giminės žirgų vardų. Kiti vardai kilo iš bendrųjų įvairių gyvūnų rūšių, ypač žinduolių ir paukščių, pavadinimų. Daugelis vardų taip pat susiję su musulmonų pasauliu, parenkant vardus remtasi pareigybėmis, titulais, etnonimais, religija, istorinių asmenybių ir žmonių asmenvardžiais. Šias įvardijimo aplinkybes greičiausiai lėmė politiniai ir kariniai santykiai tarp Abiejų Tautų Respublikos ir Osmanų imperijos bei jos santykiai su totoriais. Dauguma žirgų vardų 22 grindžiami lenkiškais, turkiškais, itališkais žodžiais, nors pasitaikė ir lietuvių bei kitų kalbų žodžių. Daugelis inventorių vardų yra iškraipytai užrašyti, o tai gali būti susiję su tuo, kad autoriai, be lenkų kalbos, užsienio kalbų greičiausiai nemokėjo ar neišmanė klasikinės mitologijos. Galiausiai šių žirgų vardų tyrimas suteikia vertingos informacijos apie Radvilų šeimos mentalitetą ir intelektualinius horizontus. 23