Ukrainian-Lithuanian Linguo-Cultural Parallels and Differences in Ethnonymy and Related Lexical Units

Acta Linguistica Lithuanica 2025, т. 93, с. 1–17 Посилання на зміст / Turinio nuoroda ISSN 2669-218X (онлайн / elektroninis) УКРАЇНСЬКО-ЛИТОВСЬКІ ЛІНГВОКУЛЬТУРНІ ПАРАЛЕЛІ ТА ВІДМІННОСТІ В ЕТНОНІМІЇ Й ПОВ’ЯЗАНИХ ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЯХ Лінгвокультурні паралелі та відмінності української й литовської мов в етнонімії та пов’язаних із нею лексичних одиницях ВОЛОДИМИР ПОНОМАРЕНКО Інститут мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук України Електронна пошта: [email protected] Ідентифікатор ORCID: https://orcid.org/0000-0003-4106-5874 Галузі досліджень: порівняльна індоєвропейська лексикологія, мовні контакти, етнолінгвістика. https://doi.org/10.35321/all93-07 АНОТАЦІЯ У статті подано порівняльний лінгвокультурний аналіз етнонімної та хоронімної лексики, а також словосполучень, що містять споріднені елементи, в українській і литовській мовах, разом із матеріалом з інших, передусім сусідніх, мов європейського мовного та культурного простору. Зокрема, розглянуто етимологію, яка свідчить як про спільні індоєвропейські (насамперед балто-слов’янські) риси, так і про історичні відмінності. У дослідженні також проаналізовано семантичні зміни, як-от перенесення значення в етнічних назвах, нові значення форм жіночого роду та демінутивів, а також інших похідних. Відповідні теми охоплюють із семантичного погляду етнічність, реалії повсякденного життя, природу та інше. Наведено словосполучення й образні вислови, значна частина яких належить до міжмовних універсалій: різні (зокрема термінологічні) лексичні одиниці, що охоплюють такі сфери, як наука, медицина, спорт, побутове обладнання та начиння, знаряддя й інструменти, речовини та матеріали, а також їжа. Розглянуто також фразеологізми з етнонімними компонентами. Мета дослідження — продемонструвати певні спільні риси слов’янських, балтійських та інших генетично споріднених мов європейського мовного й культурного простору, а також розбіжності, зумовлені різними мовними та культурними контактами. Авторське право © 2025 Volodymyr Ponomarenko. Опубліковано Інститутом литовської мови. Це стаття відкритого доступу, поширювана на умовах ліцензії Creative Commons Attribution, яка дозволяє необмежене використання, поширення та відтворення на будь-якому носії за умови зазначення первісного автора та джерела. // Išleido Lietuvių kalbos institutas. Šis straipsnis yra atviros prieigos, platinamas pagal „Creative Commons“ priskyrimo licencijos sąlygas, leidžiančias neribotai naudoti, platinti ir atkurti turinį bet kokioje laikmenoje, nurodant autorių ir šaltinį. Отримано: / Gauta: 2025-10-20. Прийнято: / Priimta: 2025-11-07. 1 КЛЮЧОВІ СЛОВА: етноніми, хороніми, українська мова, литовська мова, етимологія, мовні контакти, семантична зміна, фразеологія. АНОТАЦІЯ У статті подано порівняльний лінгвокультурний аналіз етнонімних і хоронімних лексичних одиниць та словосполучень, що містять споріднені елементи, в українській і литовській мовах, а також факти про інші, передусім сусідні, мови європейського мовного й культурного простору. Насамперед розглянуто етимологію, що засвідчує як спільні індоєвропейські (передусім балто-слов’янські) риси, так і історичні відмінності. У дослідженні розглянуто й семантичні зміни, такі як перенесення значення в етнонімах, нові значення форм слів жіночого роду, демінутивів та інших похідних. Актуальні теми із семантичного погляду охоплюють етнічність, реалії повсякденного життя, природу та інше. Наведено словосполучення й образні вислови, значна частина яких належить до міжмовних універсалій: різні лексичні одиниці (крім згаданих також термінологічні), що охоплюють такі сфери, як наука, медицина, спорт, предмети домашнього вжитку та інше приладдя, інструменти й знаряддя, речовини та матеріали, а також їжа. Також розглянуто фразеологізми з етнонімними компонентами. Мета дослідження — показати певні спільні риси слов’янських, балтійських та інших генетично споріднених мов європейського лінгвокультурного регіону, а також відмінності, що виникають унаслідок різних мовних і культурних контактів. КЛЮЧОВІ СЛОВА: етноніми, хороніми, українська мова, литовська мова, етимологія, мовні контакти, семантична зміна, фразеологія. 1. ВСТУП Етнонімна та хоронімна лексика становить окремі категорії в словниковому складі сучасних мов. Це істотний лексичний пласт, тісно пов’язаний з історичними та соціокультурними аспектами існування етнічних груп і територій, а також із ментальністю народу. Наприклад, дослідження слов’янських етнонімів дали змогу дослідникам зробити важливі висновки щодо етнолінгвістичного розгалуження індоєвропейських мов (Taranec 2013: 16). Це також зумовило потребу в порівняльному дослідженні етнонімії, а також хоронімії. Порівняння матеріалу балтійських і слов’янських мов становить особливий інтерес. На нашу думку, до аналізу доцільно залучити приклади з інших мов, передусім сусідніх, у межах європейського мовного та культурного простору. Ми зосередимося на назвах європейських етнічних груп, етнонімних похідних, словосполученнях з етнонімними та близькими за суттю хоронімними компонентами, оскільки (у мовному й культурному контексті) поняттєвий зв’язок між етнонімами та більшістю хоронімів видається очевидним, а також на фразеологічних одиницях. Отже, мета цього дослідження — описати й порівняти з культурно-історичного етнолінгвістичного погляду фактичний матеріал двох мов, які в генеалогічному сенсі належать до різних індоєвропейських груп, а саме балтійської та слов’янської, як приклад певної (хоча й неоднозначної) «ареальної та типологічної подібності» (Nepokupnyj 1964: 162). У цьому контексті відповідні лексичні одиниці української та литовської мов видаються показовими з лінгвокультурного погляду, відображаючи певні риси етнічної ментальності, а також наслідки мовних контактів. Основним застосованим методом є порівняльний семасіологічний і, певною мірою, етнолінгвістичний аналіз із референційним підходом, з урахуванням семантичної та стилістичної неоднозначності етнонімних лексичних одиниць. 2 2. ЕТИМОЛОГІЧНІ ЗАУВАЖЕННЯ ТА ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ АСПЕКТИ 2.1. Для початку повернімося до відомої етимологічної класифікації етнонімів, яка передбачає їхній поділ на дві основні групи: слова давнього походження «зі втраченою первісною семантикою» та «з етимологією, що збереглася або була набута вдруге» (Superanskaja 1978: 83). Отже, за цим критерієм самоназву литовців слід віднести до першої групи (разом із назвами латвійців, білорусів, чехів, македонців, словенців, хорватів, норвежців, данців, англійців, італійців, іспанців, греків, а також угорців, естонців, фінів), тоді як назва українців належить до (меншої) другої групи (самоназви поляків, болгар, сербів, чорногорців, ісландців, шведів, німців, румунів, французів, португальців, албанців, валлійців, ірландців, шотландців). Варто зазначити, що серед численних відомих нам етимологічних версій щодо походження назви Литви і, відповідно, литовців (Ponomarenko 2023: 24–26), на нашу думку, особливої уваги заслуговує припущення Сімаса Каралюнаса (1995: 55 та ін.), підтримане сучасними дослідниками (пор. Dini, Subačius 2019: 104–105). Крім того, на його користь свідчать дослідження українських мовознавців, передусім Анатолія Непокупного (1994: 290; 1998: 88 та ін.; пор. Skopenko 2023: 32). Українське українці (литовське ukrainiečiai) та литовське lietuviai (українське литовці), як вважають, належать до типових ендонімів, що становлять більшість етнічних назв; пор. українське чехи, литовське čekai та чеське Češi, українське болгари, литовське bulgārai та болгарське българи тощо. У литовському контексті слід відзначити наявність форми ukrainai «українці», ближчої до українського дублета, і, відповідно, прикметника ukrainiškas «український», на додаток до «стандартних», тобто ukrainiečiai та ukrainietiškas (LKŽe). Вважають, що своєрідне литовське lénkai (українське поляку, польське Polacy, латвійське poļi) походить зі (східно)слов’янського середовища й етимологічно пов’язане з українським історизмом лях (ESUM III 343–344), а також із запозиченими назвами контактного походження в деяких неіндоєвропейських мовах, як-от угорське lengyelek і гагаузьке Läḧlär, що належать до того самого етимологічного гнізда. Наведену нижче таблицю укладено на основі сучасних лексикографічних джерел, а принцип упорядкування є переважно ареальним. Таблиця. Європейські народи: етнічні назви Етнос | Мова | Самоназва | Українська назва | Литовська назва Українці | українська | українці | українці | ukrainiečiai / ukrainai Білоруси | білоруська | беларусы | білоруси | baltarusіai Росіяни | російська | русские | росіяни | rusai Болгари | болгарська | българи | болгари | bulgarai Македонці | македонська | Македонци | македонці | makedoniečiai Серби | сербська | Срби (Srbi) | серби | serbai 3 Чорногорці | чорногорська | Црногорци | чорногорці | juodkalniečiai Босняки | боснійська | Bošnjaci | босняки / боснійці | bosniai Хорвати | хорватська | Hrvati | хорвати | kroatai Словенці | словенська | Slovenci | словенці | slovėnai Чехи | чеська | Češi | чехи | čekai Словаки | словацька | Slováci | словаки | slovakai Поляки | польська | Polacy | поляки | lenkai Литовці | литовська | lietuviai | литовці | lietuviai Латвійці | латвійська | latvieši | латиші / латвійці | latviai Німці | німецька | Deutsche | німці | vokiečiai Нідерландці (народ) | нідерландська | Nederlanders | нідерландці / голландці | nyderlandiečiai / olandai Фламандці (народ) | нідерландська | Vlamingen | фламандці | flamandai Англійці (народ) | англійська | English | англійці | anglai Ісландці | ісландська | Íslendingar | ісландці | islandai Норвежці | норвезька | nordmenn | норвежці | norvegai Данці | данська | danskere | данці / датчани | danai Шведи | шведська | svenskar | шведи | švedai Ірландці (народ) | ірландська | Éireannaigh | ірландці | airiai Шотландці (народ) / шотландці | шотландська гельська | Albannaich | шотландці | škotai Валлійці | валлійська | Cymry | валлійці | valai / velsiečiai Румуни | румунська | români | румуни | rumunai Італійці | італійська | italiani | італійці | italai Французи (народ) | французька | Français | французи | prancūzai Валлони | французька | Wallons | валлони | valonai Каталонці | каталонська | Catalans | каталонці | katalonai Іспанці | іспанська | españoles | іспанці | ispanai Португальці (народ) | португальська | Portugueses | португальці | portugalai Греки / елліни | грецька | Ἕλληνες | греки | graikai Албанці | албанська | shqip­tar | албанці | albanai Угорці / мадяри | угорська | magyarok | мадяри (угорці) | vengrai Естонці | естонська | eestlased | естонці | estai Фіни | фінська | suomalaiset | фіни | suomiai 2.2. Слід також указати на семантично своєрідне українське литвин, якому в литовській лексиці немає відповідника (крім прізвища Litvinas). Відомо, що ця етнічна назва відображена в таких прізвищах, як українські Литвин, Литвиненко, Литвинчук, білоруське Літвінаў тощо (Motora, Nepokupnyj 1989: 50–51; Laučiūtė 2004: 72–73), історично вживалася не лише щодо литовців, а й щодо білорусів та українців із поліських земель (SUM 499; SUM IV 494), а російське литвин могло також позначати поляка (Nepokupnyi 1994: 290). Іншими специфічними прикладами є запозичення з їдишу, як-от українське литвак(у) та 4 литовське литvakai, пор. англійське Litvaks (див. Friedlander 1994: 243), історизми на позначення євреїв-ашкеназі, які жили в Балтійському регіоні та сусідніх слов’янських областях. У минулому збірні назви, такі як українське литва, широко вживалися щодо і литовців, і білорусів (ESUM III 245; пор. Hrinčenko 1908: 363). У цьому ж джерелі знаходимо унікальне пестливе українське Литовонька. Щодо українського литва в історичному аспекті, відомий український дослідник балто-слов’янських мовних зв’язків зафіксував специфічне значення «мандрівні циркачі» (які прибували з території Великого князівства Литовського), зумовлене, зокрема, «етнічною інфляцією» оніма Литва, яке поширилося на частину латвійців, поляків, білорусів та українців (Nepokupnyj 1994: 288–291). Інше історичне значення українського литва (а також білоруського лiтва і польського litwa) стосується позначення дружків нареченого на весіллі, що відображено в народних піснях українців, білорусів і поляків (Nepokupnyj 1998: 88–104). Східнослов’янська етнонімна лексика характеризується наявністю кількох часткових синонімів, таких як українські латиші «корінні жителі Латвії, титульна нація» та латвійці «громадяни Латвії» (білоруські латыши та латвийцы), пор. литовське lātviai і латвійське latvieši (водночас у латвійській мові співіснують частково синонімічні назви в однині: latvietis і, рідше, latvis), а також, з одного боку, польське Lotyši і, з другого боку, болгарське латвийцы, боснійське Latvijci. Екзоніми європейських етнічних груп у двох порівнюваних мовах загалом відповідають реєстру, наприклад українське албанці та литовське albāņai (імовірно кавказького походження; пор. білоруське албанцы, польське Albańczycy, латвійське albāņi тощо). Відмінності можна побачити в промовистих прикладах, як-от українське німці (білоруське немцы, польське Niemcy тощо) та литовське vókiečiai, а також відповідне латвійське vācieši, відповідно слов’янського (із певними застереженнями) та, імовірно, германського походження. Однак слід зазначити, що існують альтернативні запозичені назви, як-от литовські niẽmčius (Smoczyński 2016: 1119), pliūkas або germānas (LKŽe). Українське яроці (тюркського походження) та запозичена самоназва мадяри (угорське magyarok) є ще одним помітним прикладом; пор. латвійські ungāri та (дещо застаріле й розмовне) māgāri, білоруські венгры та мадзьяры, польські Węgrzy і Madziary/Madziarowie, тоді як литовське veñgrai вважається давнім запозиченням зі слов’янських мов (пор., наприклад, лужицькосербське Hungory). Крім того, українське фіни (скандинавського походження; пор. польське Finowie, німецьке Finnen та інші слов’янські й германські назви, а також угорське finnek) відрізняється від литовського súomiai (запозичена самоназва; пор. фінське suomalaiset, латвійське somi, естонське soomlased). Інший випадок — простеження етнонімів з інших мов, зокрема слов’янських, у балтійських та інших неслов’янських мовах; пор. українське білоруси (білоруське беларусы, польське Białorusini тощо) та литовське baltarusiai, латвійське baltkrievi; слід також згадати історичну етнічну назву gūdai, імовірно германського походження (Karaliūnas 2004: 146–150; пор. Roback 1944: 104, де німецьке Gudde/Guddas «поляк, литовець або росіянин» витлумачено як «очевидно, прізвисько східного (північного) слов’янина»; пор. литовське діал. báltgudis «білорус», або українське чорногорці (сербське Црногорци, білоруське чарнагорцы, польське Czarnogórcy тощо) та литовське 5 juodkalniečiai (латвійське melnkalnieši, румунське muntenegren̦i, грецьке Μαυροβούνιοι або турецьке Karadağlılar). 3. СЕМАНТИЧНЕ РОЗШИРЕННЯ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТ Семантичні перетворення є характерною ознакою етнонімів через конотації, що виходять за межі ономастичної сфери. У цьому зв’язку слід згадати теорію Андрея А. Белецького, авторитетного українського мовознавця (Beleckij 1972: 190–191), який додав функцію індивідуалізації до поняття семантики власних назв, зокрема етнонімів. 3.1. Почнімо з переносних значень етнонімів. За умов зіставлення неспоріднених мов важко простежити «парадигматичні» паралелі (єдиним винятком є історизми інтернаціонального характеру, як-от українське вандали або литовське vandālai), оскільки семантичне розширення залежить від позамовних чинників і також пов’язане з наявністю етнічних стереотипів. Переносне значення певних етнічних назв є доволі характерним для обох (переважно розмовних) мов, наприклад українське турок («турок») у давньому регіональному значенні «бур’ян» або француз («француз»): у деяких регіонах — евфемістична назва єврея, переважно жартівлива (за власними спостереженнями автора у 60–70-х роках минулого століття); пор. литовське vokietis «протестант», turkas «нехристиянин» тощо (Butkus 1995: 223 та ін.). 3.2. Існують також подібні приклади дещо іншого характеру, як-от українське (сучасне) німець «мотоцикл німецького виробництва» або швед(ка) «гайковий ключ шведського типу»; тут можна констатувати своєрідну субстантивацію словосполучень із прикметниками-національностями. У деяких випадках значення може бути термінологічним: пор. (запозичене з англійської) українське фін (різновид спортивного вітрильного човна) та литовське finn (на противагу етноніму súomių). 3.3. Специфічні семантичні перетворення часто стосуються форм жіночого роду етнічних назв; типовими прикладами є українське литовка (< Литва), що позначає різновид коси; «очевидно, воно стосується назви території, звідки поширилася коса з довгим прямим держаком» (ESUM III 248; Kregždys 2015: 150), а також інший предмет (із тією самою назвою, від польського litewka (SJP IV 172), запозичений до різних європейських мов): назва уніформи (або куртки), яку носили під час Першої світової війни. Українське летовка, що позначає сорт картоплі (ESUM III 227), імовірно, пов’язане з Литвою. Іншу сферу репрезентує українське шведка (шведська піч, буквально: «шведська піч») «цегляна піч для житлових приміщень», пор. литовське švediška órkaitė. Такі терміни, що мають переважно хорономний характер і пов’язані з господарською діяльністю, зазвичай позначають реалії, які походять із конкретних територій, а їхні назви відображають географічне походження. Наприклад, завдяки арабам європейці давно познайомилися з екзотичною гречкою та її зерном: пор. французьке sarrasin, італійське grano saraceno. Однак деякі слов’янські та балтійські назви, зокрема українське гречка, білоруське грэчка, польське gryka (також litewka і tatarka, а також українське татарка; пор. етнічні назви, як-от українське грекіня | гречанка, білоруське грэчанка, польське Greczynka), литовське (слов’янського походження) grìkis, grìkiai (Griteniene et 6 al. 2022: 121), латвійське grikį (пор. литовське graikė, латвійське grieķu), імовірно (оскільки наявність семи «грек» є гіпотетичною) вказують на інший шлях потрапляння тієї самої культури на інші території (пор. також запозичене з української румунське hriščă, пор. greacă, етнонім жіночого роду). Жіночий рід слова в більшості випадків пояснюється первісним іменником, який вийшов з ужитку через еліптичне скорочення словосполучення, як у випадку з українським (розмовним) болгарка (популярна назва шліфувальної машини, перші зразки якої прибули з Болгарії у 60-х роках); пор. азербайджанське bolqarka, узбецьке bolgarka тощо. Щодо литовського bulgārkė (сленгова назва, на противагу етноніму жіночого роду bulgarė), згаданого в електронних джерелах, то тут ідеться радше про семантичну кальку. Водночас такі реалії, як українські угорка (сорт сливи) або фінка («фінський ніж»), литовською називаються vengrinė slyva, suomiškas peilis (Ibid.: 513, 530). У контексті наведених прикладів можна спостерігати певну «універсалізацію» іменникових словосполучень, що містять хорономні прикметники. Обговорюються й інші етимологічні питання. Переходячи до інших тематичних сфер, варто згадати, наприклад, відомий танцювальний жанр: (англ.) polka. На думку деяких етимологів (Václav Machek, Max Vasmer, Pavel Chernych), він має чеське походження, а його назва, уживана в багатьох мовах, не пов’язана з етнонімією; тому польське polka у сучасному джерелі визначено як «неясне» (Bańkowski 2000: 688). Етнонімний зв’язок зазначено в Етимологічному словнику української мови, згідно з яким українське полька (як і деякі інші слов’янські назви) «було запозичене, можливо, через польське посередництво, з чеської; чеське polka є результатом семантичної модифікації етноніма polka, крім того, це “символ солідарності з Польщею, яка боролася проти царського гніту”» (ESUM IV 506). Певною мірою це підтверджується назвами, простежуваними в інших мовах, зокрема литовським pȯlka (DLKŽ I 606). Прозорим є також випадок із назвами полонезу — музичного жанру польського походження, що ґрунтується на польському фольклорі; у XVI столітті він став придворним танцем у Франції та інших європейських країнах. Тому первісна назва була французькою, тобто французьке polonaise, запозичене в інших (зокрема слов’янських) мовах і навіть у самій польській, пор. українське полонез, білоруське паланэз, польське polonez, литовське polonėžas. Іншим прикладом цього типу є українське алеманда «французький придворний танець, що походить від німецьких коренів і сягає XVI століття» та литовське alemāndė як своєрідна калька. Інтерес становлять також композити з іншими хорономами, пор. українське падеспань та литовське padespãnas, похідні від французького pas d’Espagne — назви бального танцю з іспанськими елементами, відомого від початку XIX століття. Водночас українське іспанський крок (французьке pas espagnol) є одним з основних елементів верхової їзди. 3.4. Особливий інтерес становлять демінутивні форми. Морфологічно й семантично еквівалентними можна вважати українське україночка та литовське lietuvaitė «литовська дівчина» (Lyberis 2005: 391), однак істотні семантичні відмінності можна виявити, порівнюючи, наприклад, українське німчук та литовське vokietukas, які не лише позбавлені демінутивного чи пестливого значення: перше слово має негативну конотацію (SUM V 425), тоді як у другому випадку можна спостерігати кілька переносних значень, зокрема «давній танець» і «гриб Rozites caperata», що також охоплює інші «народні» назви: gudūkas 7 або tur̄kas (LKŽe), пор. деякі назви в інших мовах: білоруське myраk, сербське циганчит, хорватське ciganček або ciganin, німецьке Zigeuner. Не менш цікавим є фольклорне вживання литовського vokietukas / vokiečiukas на позначення чорта; пор. польське niemczyk (Roback 1944: 123). Прикладом pluralia tantum є народна назва рослини: українське литвинчики (Hrinčenko 1908: 363), або смілка литовська (латинське Silene lithuanica), пор. литовське lietūvinė naktžiedė, польське lepnica litewska. Граматичний паралелізм і семантичні відмінності засвідчують своєрідність історичного розвитку морфосемантичних засобів різних (хоча й генетично споріднених) мов. 3.5. Іншу частину реляційної лексики становлять інтернаціоналізми з історичним «досвідом» (запозичені більшістю мов, зокрема балтійськими та слов’янськими), що зберігають сліди хоренімів. Нагадаємо, наприклад, укр. indigo і лит. indigas (етимологія грецька), або назви бірюзи, засновані на семі «турецький»: пор. укр. (застаріле) туркус (Tymčenko 2003: 405), похідне від фр. turquoise (ESUM V 682), і лит. tur̄kis. Серед назв одягу знаходимо, наприклад, укр. далматика і лит. dalmātika, пор. фр. dalmatique (NPL 1970: 284) або іт. dalmatica (Zingarelli 2005: 494), що походять із латини. За аналогічним принципом на хорономічній основі утворено штучні термінологічні назви кількох хімічних елементів — залежно від місця їх відкриття: укр. полоній, германій, францій, галій, рутеній і лит. polōnis, germanis, frāncis, gālis, rutēnis. Також видається доцільним згадати ботанічні назви з історично зумовленим географічним характером, що перетинаються з деякими хорономічними словосполученнями або походять від них, як-от укр. персик і лит. per̄sikas (ця китайська культура потрапила до Європи через Персію), пор. латв. persiks, пол. piersik тощо. Зооніми можуть бути представлені такими назвами, як укр. індюк, що мають семантичні відповідники або подібності в багатьох європейських мовах: його можна порівняти з пол. indyk, біл. індык, фр. dinde (на основі назви poule d’Inde), іт. gallo d’India, тур. hindi; пор. лит. kalakūtas (Fraenkel 1962: 207). Більшість назв такого типу позначають породи тварин, пов’язані з певними країнами або історичними регіонами: пор. укр. далматин і лит. dalmatīnas (латв. dalmācietis; пол. dalmatyńczyk, хорв. dalmatinac, англ. Dalmatian тощо). Іноді поширюється назва, пов’язана з іншою територією походження, як у випадку з фр. spaniel < OFr. espaignol (NPL 1970: 284), пор. укр. спанієль і лит. spanielis, а також пол., англ. spaniel, латв. spaniels тощо. 3.6. Словосполучення та образні вислови також можна визначити як приклади метафоричної деонімізації хорономічних ідіом. Тематичні розділи охоплюють різні сфери людської діяльності. 3.6.1. Значна частина сталих словосполучень належить до категорії (між)мовних універсалій. Багато з цих висловів мають історичне (зокрема біблійне) походження. Нині вони вживаються переносно в багатьох мовах: пор. укр. єгипетська неволя, вавилонська вежа і лит. Egipto nelaisvė, Bābelio bokštas (Gritėnienė et al. 2022: 53). 3.6.2. Слід зазначити, що існують також міжнародні термінологічні назви з компонентами специфічного (близького до етнонімічного або хорономічного) характеру: укр. арабські числа і лит. arābiški skaitmenys; укр. турецьке сіло (анатомічний термін) і лит. tur̄kiškas bal̄nas (у цьому випадку причиною є лише зовнішня подібність). 8 3.6.3. Як відомо, для систематизації ботанічних назв запроваджено міжнародну систему латинських назв, серед яких досить багато зразків із хорономічними компонентами (узагальненими значеннями), що стосуються походження рослини або способів ознайомлення з нею та її засвоєння різними культурами: пор. укр. пшенця польська (лат. Triticum polonicum) і лит. lénkinis kvietys, укр. китайський фінік і лит. kiniška datulė (пор. латв. Ķīnas datele, англ. Chinese date), укр. коноплі індійські (лат. Cannabis indica) і лит. ińdinė kanapė тощо. Однак міжмовне порівняння може виявити різні географічні референції в назві тієї самої культури в різних мовах, а також продемонструвати варіативність термінів у межах однієї мови: пор. укр. дуб австрійський (лат. Quercus cerris) і лит. turkiškas ąžuolas, пор. пол. dąb burgundzki, латв. Austrijas ozols, англ. Austrian / Turkish oak, фр. Chêne lombard / de Bourgogne / de Turquie): цей вид трапляється в Південно-Західній Європі та Малій Азії. Одну з особливо показових серій становлять назви на кшталт укр. (варіант) грецький горіх і лит. graikinis riešutas (Griteniene et al. 2022: 117); подібні назви вживаються в румунській та інших мовах, тоді як, наприклад, в ірландській цей самий горіх називається «галльським», а також може називатися «германським» (як у фінській, що вказує на подальшу міграцію азійської культури в північному напрямку). Найуживаніша українська назва цього горіха — волоський, що походить від укр. волох ‘румун’, пор. пол. orzech włoski, буквально «італійський горіх». Отже, «національний» семантичний зміст у родових назвах такого типу може стиратися. Те саме стосується назв-словосполучень із хорономічними референціями, уживаних для позначення порід тварин: пор. укр. перський кіт і лит. peršų katė, латв. Persijas kakis, пол. kot perski тощо, укр. німецька вівчарка і лит. vokiečių aviganis (пор. біл. нямецкая аўчарка, пол. owczarek niemiecki, латв. vācu aitu suns, англ. German shepherd) або укр. німецький дог і лит. vokiečių dogas (пор. нім. Deutsche Dogge, біл. нямецкі дог, пол. dog niemiecki, латв. vācu dogs тощо). 3.6.4. Природні явища також відображено в деяких подібних словосполученнях. Лит. indiška vasara є калькою англ. Indian summer; обґрунтованого пояснення «етнічного» походження цієї назви, запозиченої або скопійованої в інших європейських мовах (пор., наприклад, нім. Indian Summer або словен. Indiansko poletje), немає; можливо, це враження від погоди, яку європейці переживали в індійських землях. Більшість слов’янських мов (як і балтійські) мають власні вислови — як з іншим етнонімічним компонентом (пор. болг. циганско лято), так і без нього: пор. укр. бабине літо і лит. b obų vasara (LKŽė). 3.6.5. Більшість міжнародної медичної лексики з хорономічними елементами становлять назви хвороб: пор. укр. мальтійська (гібралтарська) гарячка (бруцельоз середземноморського походження) і лит. Máltos karštligė або укр. іспанський грип і лит. ispāniškasis gripas, пор. укр. (розмовне) іспанка (SUM 408) тощо. 3.6.6. Розглянемо також сфери спорту й відпочинку. Усталені термінологічні вислови іноді можуть замінювати традиційні назви в інших мовах. Наприклад, у більшості з них «греко-римська» — це термін (радше етнічний), уживаний для позначення класичного стилю спортивної боротьби: пор. укр. греко–римська боротьба (раніше класична боротьба і лит. graikų–romėnų imtynės тощо. Ситуація з такими ідіомами, як укр. летючий голландець і лит. skrajojantis ol ándas, дещо інша, не лише тому, що вони ґрунтуються на давній європейській легенді, а й тому, що відомий вислів уживається у спортивній сфері як позначення вітрильного човна, що є калькою англійського терміна. Парадоксальним можна назвати випадок із хорономічними назвами американських гірок, відомих як укр. американські гірки і лит. amerikietiški kalnėliai (LKŽė). У багатьох мовах, зокрема в англійській, те саме називається «російськими гірками», але пояснення просте: атракціон виник в Америці й отримав «екзотичну» назву російських гір, тоді як в інших місцях його назвали відповідно до місця походження. 3.6.7. Окрему тематичну групу становлять назви побутового обладнання та посуду, утворені за тим самим принципом. Показовим прикладом є англ. Dutch oven, засвідчене в інших мовах: пор. укр. голландська піч і лит. olándų órkaitė. Варто зазначити, що з часом «національні» назви можуть втрачати свою актуальність або національну належність, оскільки реалії, які вони позначають, стають загальновідомими. Наприклад, це стосується укр. шведський стіл (скандинавський спосіб подавання їжі) і лит. švèdiškas stālas (Gritenienė et al. 2022: 559). Назви знарядь і інструментів загалом є міжнародними, але трапляються випадки, коли картина може бути неоднозначною. Так, те, що лит. švèdiškas rāk̨tas (буквально «шведський ключ»), українською називається розвідний ключ (у професійному жаргоні шведський ключ або швед). 3.6.8. Зосередимося на тематичній групі, що має найбільший обсяг фактичного матеріалу. Йдеться про гастрономічну та кулінарну лексику. Міжнародний обмін у цій важливій сфері життя зазвичай відбувається досить швидко. Але, на відміну від більшості згаданих вище назв, велика кількість «глотонімів» не стандартизована, тобто інтернаціоналізмів не так багато, а значна кількість відповідних «етнічних» або «національних» назв існує переважно в одній чи кількох мовах. Наприклад, це популярні назви певних борошняних виробів, зокрема укр. литовський (чорний) хліб і лит. lietuviška duona (Nepokupnyj, Taranenko 2004: 53), інтернаціоналізми на кшталт укр. французька булка і лит. prancūziška duona (латв. franču maize або англ. French bread), пор. укр. французький батон і лит. prancūziškas batònas (Gritenienė et al. 2022, 35). Показовими прикладами є також укр. швейцарський сир (як специфічна назва) і лит. šveicariškas sūris (Ibid., 559), пор. пол. ser szwajcarski, латв. Šveices siers, англ. Swiss cheese тощо. Загалом, коли йдеться про твердий сир, першою асоціацією, ймовірно, є «голландський»; в Україні його досі часто називають голландський сир «за традицією», тоді як лит. olandìškas sūris (Ibid., 115) переважно асоціюється з Нідерландами. Назви страв (переважно хорономічного типу) утворюють рухомий лексико-семантичний комплекс, що охоплює міжмовні ізоглоси з подібними формами й значеннями, назви, які не набули світового визнання, а також назви, що виникають спонтанно. Водночас варто зазначити, що існує низка переважно запозичених усталених назв, спільних для багатьох європейських мов. Основна причина тут не мовна, а радше поширення та визнання відповідних реалій. Згадаймо, наприклад, «російський салат» (пор. Teixeira da Silva 2025: 1, 4), поширений у багатьох мовах; в Україні ця страва відома під французькою антропонімічною назвою олів’є, а литовською має іншу назву: baltoji mišrainė, пор. пол. (polska) sałata jarzynowa, словен. francoska solata, дан. 10 Italiensk salat, тоді як нім. Italienisches Salat — історична назва овочевої македонії (французького походження), пор. рос. итальянский салат і лит. itališkos salotos, тоді як укр. італійський салат позначає різноманітні овочеві салати. Інший випадок — всесвітньо відомий «грецький салат», який у Греції називається χωριάτικη σαλάτα (буквально «сільський салат»), пор. укр. грецький салат і лит. graikiškos salotos, пол. sałatka grecka, латв. grieķu salāti, англ. Greek salad тощо. Важливо згадати знаменитий український борщ: укр. український борщ і лит. ukrainietiški barščiai (Gritėnienė et al. 2022: 45), який у деяких зовнішніх джерелах можуть помилково тлумачити як (англ.) Russian style beetroot and cabbage soup (Lexus 1999: 71); пор. пол. barszcz ukraiński (Nebesky 2001: 244); однак у Польщі ця назва пов’язана з розрізненням різновидів; пор. також пол. chłodnik litewski і біл. літоўскі халаднік, латв. lietuviēšu aukstā zupa, англ. Lithuanian cold soup і лит. lietuviški šaltibarščiai. До типових литовських національних страв належать лит. silkė lietuviškai або lietuviškos salotos su kumpiu (Aras 2001: 245, 246). Існує також багато назв популярних м’ясних і рибних страв, але випадки калькування рідкісні. На відсутність єдиного джерела походження (у цьому випадку реалії — солодощів) указують міжмовні відповідники, як-от лит. dāniškas pyrāgas, фр. gateau danois або англ. Danish coffee bread і нім. Kopenhagener; у Данії солодкі вироби з листкового тіста називають wienerbrød, а слово «даніш», що походить від англ. Danish pastry (Webster’s 1973: 209), увійшло в українську не так давно. Хоча походження виробу відоме, назви в різних мовах можуть відрізнятися: пор. лит. čigoniškas pyrāgas і укр. пляцок «Циганська дорога» («Gypsy Road» cake). Один із найпопулярніших видів східних солодощів (укр. лукум, лит. lukumas, пор. тур. lokum) у багатьох мовах має описові назви, пор. лит. turkiškas malonūmas або латв. Turku saldumi (зафіксоване лише в деяких електронних джерелах), пол. Turecka rozkosz, англ. Turkish delight і (рідше вживане) укр. турецька насолода; подібний випадок являють собою укр. каталонський крем і лит. kataloniškas krēmas, пор. пол. krem kataloński, латв. kataloniešu krēms, англ. Catalan cream тощо. Назви, що вказують на географічне або національне походження, як-от тур. türk kahvesi, можуть ставати популярними в різних мовах: пор. укр. кава по-турецькому і лит. turkiška kavà; водночас у Греції цей самий напій також відомий як ελληνικός καφές. У деяких випадках ці назви перекладаються з проміжної мови (англійської), у якій етнонімічний/хорономічний прикметник став загальним іменником: пор. лит. airiška kavà і укр. кава по-ірландському (Lexus 1999: 511), або просто копіюються, як у випадку з іт. Irish coffee (Zingarelli 2005: 950). У європейських країнах легку каву з великою кількістю води називають «американською»: пор. лит. amerikietiška kavà, фр. café américain, ісп. café americano, іт. caffè americano; поширення італійської кавової культури в Україні спричинило широке вживання назви (кава) американо. Наведені приклади, з огляду на їхні різні мовні характеристики, становлять особливий інтерес для країнознавства. 11 4. ФРАЗЕОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ 4.1. Окремо слід відзначити вислови та вирази епонімічного характеру, наприклад англ. American Dream, укр. американська мрія і лит. amerikietiška svajonė (пор. латв. amerikāņu sapnis). Слід наголосити, що етнонімічні елементи не є винятком щодо семантичних змін. Матеріал засвідчує, що це явище має давню історію й охоплює найрізноманітніші тематичні групи. Доцільно розглянути фразеологічні словосполучення з етнонімічними або хорономічними компонентами, які мають загальне переносне значення. Наведені вище коментарі стосувалися переважно іменникових словосполучень, що позначають реалії (у матеріальному значенні цього слова) або характеристики; їхнє значення загалом нейтральне. Водночас існує значна кількість подібних словосполучень, у яких названі ознаки поєднуються з елементами образності. Часто основою сталого вислову є відомий літературний твір, що містить «крилаті» слова. Так, наприклад, завдяки Ф. Куперу назва його роману «Останній із могікан» набула переносного звучання в багатьох мовах (Koval, Koptilov 2011: 428), пор. укр. останній із могікан і лит. paskutinis iš mohikanų (латв. pēdējais no mohikāņiem). Вирази на кшталт укр. російська рулетка і лит. rusiška ruletė або латв. krievu rulete («російська рулетка») мають інше походження, як і укр. іспанський сором та лит. ispāņu gēda («іспанський сором»). Ідеться не лише й не стільки про первинне значення відповідної назви, яке вже є переносним, скільки про подальші, ще абстрактніші значення. Сучасним прикладом є історія «польського сантехніка» як символічного позначення робочої сили зі Східної Європи, що виникла 2004 року, коли фр. plombier polonais було вжито в сатиричній газеті й поширилося наступного року завдяки французькому консервативному політику (на відміну від іншого використаного ним образу: architecte estonien). Відповідні вислови в інших європейських мовах набули такого самого переносного значення: пор. пол. polski hidraulik (хоча поява такого символу викликала природну негативну реакцію), чес. polský instalatér, англ. Polish plumber, іт. idraulico polacco, ісп. fontanero polaco, порт. encanador polaco тощо. Слід зазначити, що в цьому випадку відбувається часткова втрата хорономічної семантики, яка супроводжується розширенням первісного значення. Однак укр. польський сантехнік, а також лит. lėnkų santechnikas або латв. Poļu santehniķis, згадані в деяких (переважно електронних) публікаціях, не мають статусу фразеологічних одиниць. 4.2. Розгляньмо сталі вислови з етнонімічними/хорономічними елементами та дієсловами як їхніми основними компонентами. У цій галузі можна виокремити подібні тематичні категорії, багато з яких є розширеними версіями наведених вище зразків. Розглядаючи загальноєвропейські фразеологічні ізоглоси, почнемо з прощання, тобто укр. піти по-англійському (литовський переклад: palikti ángliškai) тощо, що, очевидно, походить від фр. filer (s’en aller) à l’anglaise — лише один приклад того, як французи можуть сприймати «англійську поведінку» на основі історичного контексту. Лит. tai mãn kaĩp kìnių kalbà і латв. tā man ir ķīniešu ābece можна порівняти з гр. για μενα Κινέζικα, тоді як історія, що стоїть за укр. китайська грамота («китайське письмо»), імовірно, інша. Існують також образні вислови з хорономами (або без них у деяких мовах), як-от лит. statýti smėlio 12 pilis, відповідник фр. bâtir des châteaux en Espagne, пор. укр. будувати замки на піску, англ. to build castles in the air/sky тощо. Щодо паремій, негативне значення етнонімічних компонентів, які в них зрештою з’являються, загалом нейтралізується: укр. непроханий гість гірше татарина («непроханий гість гірший за татарина») може слугувати типовою ілюстрацією, пор. лит. (кальковане) nekviėstas svečias yra blogesnis už totorių, Pol. nieproszony gość gorszy od Tatarzyna, Latv. nelūgts viesis ir sliktāks par tatāru. Не випадково лит. Neprašytas svečias blogesnis už Gagariną належить до оказіональних «антиприслів’їв», зафіксованих сучасною литовською дослідницею (Zaikauskienė 2004: 133). 5. ВИСНОВОК Балтійські та слов’янські мови, у нашому випадку литовська й українська, є прикладом специфічної генетичної спорідненості, про що, зокрема, свідчить етнонімічний і хорономічний матеріал. Зазначені відмінності стосуються насамперед мовного та культурного плану й значною мірою зумовлені історичними обставинами. Взаємозапозичені самоназви, укр. українці і лит. ukrainiečiai, лит. lietuviai і укр. литовці, в історичному аспекті певною мірою відрізняються семантичними характеристиками. Інше походження мають деякі інші етнічні назви, як-от укр. поляки, німці і лит. lėnkai, vokiečiai. Етимологічне порівняння виявляє як спільні індоєвропейські риси, так і відмінності в походженні певних назв. Історично зумовлені семасіологічні характеристики стосуються укр. литвини, якому немає відповідника в литовській лексиці, та лит. gudai, що не має відповідника в українській, а також збірних назв, таких як укр. литва, яка позначала і литовців, і білорусів та вирізнялася також своїми «деетнонімізованими» значеннями. Ендоніми та екзоніми європейських етносів у порівнюваних мовах загалом збігаються за номенклатурою. Первісні переносні значення деяких різних етнічних назв є спільною рисою обох мов. Особливість української мови полягає в модифікованій семантиці окремих специфічних жіночих назв, утворених на хорономічній основі (наприклад, литовка, полька, іспанка). Тематичні класи охоплюють різні сфери людської діяльності. Лексико-семантичні відмінності стосуються, зокрема, образності зменшувальних назв (як-от укр. німчук і лит. vokietukas). Споріднені словосполучення та образні вислови є прикладами деонімізації етнонімічних/хорономічних елементів; вони також охоплюють різні тематичні категорії. Значну їхню частину становлять міжмовні універсалії, особливо універсалії історичного походження. Фразеологічні вислови з етнонімічними компонентами посідають особливе місце. Вони демонструють спільність або значну подібність культурних та історичних чинників у мовах європейського (зокрема балто-слов’янського) мовного ареалу, а також більшості етнічних і національних стереотипів. 13 Розглянутий вище матеріал містить різноманітну інформацію, спільну переважно для української, литовської та інших європейських етносів, їхніх культурних, психологічних та інших особливостей, додаючи ілюстративні елементи для розбудови докладніших мовних картин світу. Порушена тема потребує подальших досліджень і тому відкриває перспективи для майбутніх розвідок у галузях мовних контактів, етно- та когнітивної лінгвістики. СКОРОЧЕННЯ Аз. – азербайджанська; біл. – білоруська; бос. – боснійська; болг. – болгарська; пор. – порівняй; хорв. – хорватська; чес. – чеська; діал. – діалектне; напр. – наприклад; англ. – англійська; ест. – естонська; та ін. – та інші; фін. – фінська; фр. – французька; гагауз. – гагаузька; нім. – німецька; гр. – грецька; угор. – угорська; Ibid. – там само; тобто – тобто; іт. – італійська; лат. – латинська; латв. – латиська; лит. – литовська; нижньолуж. – нижньолужицька; ст.-фр. – старофранцузька; ст.-укр. – староукраїнська; пол. – польська; порт. – португальська; рум. – румунська; рос. – російська; серб. – сербська; словен. – словенська; ісп. – іспанська; швед. – шведська; тур. – турецька; укр. – українська; узб. – узбецька REFERENCES Aras Eva 2001: Baltic phrasebook, 2nd ed., Hawthorn, Victoria: Lonely Planet Publications, 185–278. Balode Laimute 2022: Names of three Baltic countries – Lithuania, Latvia and Estonia. – Studii şi cercetări de onomastică şi lexicologie (SCOL) 28(1–2), 25–35. Bańkowski Andrzej 2000: Etymologiczny słownik języka polskiego [Etymological Dictionary of the Polish Language], Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN. Beleckij Andrej A. 1972: Leksikologija i teorija jazyka (onomastika) [Lexicology and Theory of Language (Onomastics)], Kiev: Izdatelstvo Kievskogo universiteta. Butkus Alvydas 1998: The Lithuanian Nicknames of Ethnonymic Origin. – Indogermanische Forschungen 100, Strassburg: Walter de Gruyter, 223–233. Dini Pietro U., Subačius Giedrus 2019: Lituanie et Samogitie: sources, onomastique, étymologie. – Le nom des langues en Europe centrale, orientale et balkanique, ed. P. Sériot, Limoges: Lambert-Lucas, 97–115. DLKŽ: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas [Dictionary of the Modern Lithuanian Language], atsak. red. J. Kruopas, 1-asis leidimas, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1954. Drotvinas Vincentas 2006: Iš etnonimų istorijos [From the History of Ethnonyms]. – Terminologija 13, 160–169. Ellingham 1999: Lexus European languages: The Rough Guide, Dictionary, Phrasebook, ed. M. Ellingham, London: Lexus Ltd. 14 ESUM III: Etymolohi čnyj slovnyk ukrajinskoji movy [Etymological Dictionary of the Ukrainian Language] 3, hol. red. O. S. Melnyčuk, Kyiv: Naukova dumka, 1989. ESUM IV: Etymolohi čnyj slovnyk ukrajinskoji movy [Etymological Dictionary of the Ukrainian Language] 4, hol. red. O. S. Melnyčuk, Kyiv: Naukova dumka, 2003. ESUM V: Etymolohi čnyj slovnyk ukrajinskoji movy [Etymological Dictionary of the Ukrainian Language] 5, hol. red. O. S. Melnyčuk, Kyiv: Naukova dumka, 2006. Fraenkel Ernst 1962: Litauisches etymologisches Wörterbuch [Lithuanian Etymological Dictionary] 1–2, Heidelberg, Göttingen: Carl Winter Universitätsverlag; Vandenhoeck & Ruprecht. Friedlander Judith 1994: Lithuanian Jews. – Encyclopedia of World Cultures 6: Russia and Eurasia – China, ed. D. Levinson, New York: G. K. Hall & Company, 243. Gritenienė Aurelija, Hrycenko Svitlana, Koroliovas Ihoris, Nika Oksana, Pacholok Zinaida 2022: Mažasis ukrainiečių–lietuvių kalbų žodynas / Malyj ukrainsko–litovśkyj slovnyk [Small Ukrainian–Lithuanian Dictionary], red. Z. Pacholok, A. Gritėnienė, Vilnius, Kyjivas, Luckas: Lietuvių kalbos institutas, Kyjivo Taraso Ševčenkos nacionalinis universitetas, „Ukrainos“ universiteto Lucko visuomenės vystymosi institutas. Hrinčenko Borys D. 1908: Slovar ukrajinskoji movy [Dictionary of Ukrainian Language] 2, Kyjiv: Kievskaja Starina. Karaliūnas Simas 1995: Lietuvos vardo kilmė [The Origin of the Name “Lithuania”]. – Lietuvių kalbotyras klausimai 35, 55–91. Karaliūnas Simas 2004: Baltų praeitis istoriniuose šaltiniuose 1, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla. Karulis Konstantīns 1992. Latviešu etimoloģijas vārdnīca [Dictionary of Latvian Etymology] 1–2, Rīga: Avots. Koval Alla, Koptilov Viktor 2011: Krylatі slova v ukrajinsʹkij movi [Catchphrases in the Ukrainian Language], Kyjiv: Jaroslaviv Val. Kregždys Rolandas 2015: S. Karaliūnas, Baltų etnonimai: monografija [recenzija] [S. Karaliūnas, Baltic Ethnonyms: Monograph [Review]]. – Baltu filoloģija 24(2), 143–170. Laučiūtė Jūratė 2004: Sledy baltijskich etnonimov v onomastike Slavii [Traces of Baltic Ethnonyms in the Onomastics of Slavia]. – Baltijskij filologičeskij kurjer 4, 70–74. LKŽe: Lietuvių kalbos žodynas [Dictionary of the Lithuanian Language] (1–20, 1941–2002), el. variantas, redaktorių kolegija: G. Naktinėnė (vyr. redaktorė), J. Paulauskas, R. Petrokienė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė; programuotojai: E. Ožeraitis, V. Zinkevičius, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, atnaujinta versija, 2018. Prieiga internete: http://www.lkz.lt. 15 Lyberis Antanas 2005: Lietuvių–rusų kalbų žodynas / Литовско–русский словарь [Lithuanian–Russian Dictionary], spec. redaktorius V. Čekmonas, 4-oji laida, Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Motora Evhenija V., Nepokupnyj Anatolij P. 1989: Mižetnični zviazky v ukrajins’kij antroponimiji XVII st. [Cross–Ethnic Stars in the Ukrainian Anthroponymy of the 17th Century], Kyiv: Naukova dumka, 59–63. Nebesky Richard 2001: Lonely Planet Phrasebook Guides: Central Europe Phrasebook, 2nd ed., Melbourne: Lonely Planet Publications. Nepokupnyj Anatolij P. 1964: Arealnye aspekty balto-slavi︠a︡nskich iazykowych otnoshenij [Areal Aspects of Baltic-Slavic Linguistic Relations], Kiev: Naukova dumka. Nepokupnyj Anatolij P. 1994: Apeliatyvu lytуa v “Eneidi” I. P. Kotliarevskoho ta joho kulturno-istoryčna parallel u “Nesamovytomu Rolandi” L. Ariosto [The Appellative Lithuania in I. P. Kotliarevskii’s “Aeneid” and Its Cultural and Historical Parallel in “The Untamed Roland” L. Ariosto], Kyiv: Naukova dumka, 288–293. Nepokupnyj Anatolij P. 1998: Etnonim litva i nazvanie družiny ženicha v svadebnych pesniach Ukrainy, Belorussii i Polši [The Ethnonym Lithuania and the Name of the Groom’s Retinue in Wedding Songs of Ukraine, Belarus, and Poland]. – Senosios raštijos ir tautosakos sąveika: kultūrinė Lietuvos Didžiosios kunigaikštystės patirtis, kn. 6, par. R. Repšienė, Vilnius: Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas, 88–104. Nepokupnyj Anatolij, Taranenko Aušrelė 2004: Z Ukrajiny do Lytvy: ukrainsko–lytovskij rozmovnyk [From Ukraine to Lithuania: Ukrainian–Lithuanian Phrasebook], Luck: Volynska oblastna drukarnia. NPL 1970: Nouveau Petit Larousse, dir. É. Guillon et al., Playa: Pueblo y Educación ICL. Ponomarenko Volodymyr 2023: Doktor Nepokupnyj i joho Lytvaija [Dr. Nepokupny and His Lithuania]. – Balto–Slavo–Germanica: movni kontakty v synchronii i diachronii: zbirnyk tez dopovidei, Kyiv: Vydavnyčyj dim Dmytra Buraho, 22–27. Roback Aaron A. 1944: A Dictionary of International Slurs (Ethnophaulisms): With a Supplementary Essay on Aspects of Ethnic Prejudice, Cambridge, Mass.: Sci-Art Publishers. SJP IV: Słownik języka polskiego [Polish Dictionary] 4: L–Ni, red. naczelny W. Doroszewski, Warszawa: Wiedza Powszechna, 1962. Skopnenko Oleksandr 2023: Litva, Letuva, litovcy, lietuvіsy, lytyny, licvyny v sučasnomu bіloruskomu uzusi [Lithuania, Letuva, litovci, letuvysy, lytvyny, lytsvyny in Modern Belarusian Usage]. – Balto–Slavo–Germanica: movni kontakty v synchronii i diachronii: zbirnyk tez dopovidei, Kyiv: Vydavnyčyj dim Dmytra Buraho, 28–34. Smoczyński Wojciech 2016: Słownik etymologiczny języka litewskiego [Etymological Dictionary of the Lithuanian Language], wyd. drugie, na prawach rękopisu. Sohlman Interpreter No 2: English, French, German, Russian, W. J. Adams, London: Edward Hack. 16 SUM: Slovnyk ukrajinskoji movy [Dictionary of the Ukrainian Language], vidp. red. V. V. Žajvoronok, Kyiv: Prosvita, 2016. SUM IV: Slovnyk ukrajinskoji movy [Dictionary of the Ukrainian Language] 4: I–M, hol. redkol. I. K. Bilodid, Kyiv: Naukova dumka, 1973. SUM V: Slovnyk ukrajinskoji movy [Dictionary of the Ukrainian Language] 5: H–O, hol. redkol. I. K. Bilodid, Kyiv: Naukova dumka, 1974. Superanskaja Aleksandra V. 1978: Gruppovye oboznachenija ljudej v leksičeskoj sisteme jazyka. Imia naricatelnoe i imia sobstvennoe [Group Designations of People in the Lexical System of Language], Moskva: Nauka, 59–83. Taranec Valentyn H. 2013: Ukraj in­ci – etnos i mova [Ukrainians – Ethnicity and Language], Odesa: ORIDU NADU. Teixeira da Silva Jaime A. 2025: Linguistic Wokeism: Revisionism of the Gypsy Moth and Asian Carp, and Fate of the Russian Salad. – Acta Linguistica Lithuanica 92, [1–8]. DOI: https://doi.org/10.35321/all92-12. Tymčenko Evhen 2003: Materialy do slovnyka pysemnoji ta knyžnoji ukrajinskoji movy XV–XVIII st. [Materials for the Dictionary of the Written and Literary Ukrainian Language of the 15th–18th Centuries], Kyiv, New York: VPTs “Litopys”. Webster’s 1973: Webster’s Seventh New Collegiate Dictionary: Based on Webster’s Third New International Dictionary, Habana: Instituto Cubano del Libro. Zaikauskienė Dalia 2004: Nauji metai – nauji lapai. Šiuolaikinės patarlių raidos tendencijos [“New Year, fresh leaves”: modern tendencies in the development of proverbs]. – Tautosakos darbai 21(28), 127–136. Zingarelli Nicola 2005: Vocabolario della lingua italiana, Bologna: Zanichelli editore. 17