On the Meaning of the Lithuanian Preposition po: A Cognitive Perspective

Acta Linguistica Lithuanica 2026, т. 94, с. 1–19 Посилання на зміст / Turinio nuoroda ISSN 2669–218X (онлайн / elektroninis) ПРО ЗНАЧЕННЯ ЛИТОВСЬКОГО ПРИЙМЕННИКА po: КОГНІТИВНА ПЕРСПЕКТИВА Значення литовського прийменника po: когнітивна перспектива ІЄВА СТАСЮНАЙТЕ Вільнюський університет E-mail: [email protected] ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-6787-2602 Галузі досліджень: семантика прийменників, академічне письмо. https://doi.org/10.35321/all94-10 АНОТАЦІЯ Дослідження значення прийменників є досить численними в когнітивній лінгвістиці. Однак литовський po «під» і досі спирається радше на інтуїтивне пояснення, ніж на дані корпусу, що відображає традиційний напрям досліджень. Отже, ця стаття зосереджена на: (1) визначенні первинного значення прийменника; (2) дослідженні його розширень, або основних типів уживання, у фізичних і нефізичних контекстах; і (3) поєднанні встановлених значень, які різняться за статусом, у формі мережі. Було досліджено 1000 конкордансних рядків із po із художнього сегмента Корпусу сучасної литовської мови. Для розмежування значень і їхніх контекстуальних варіантів, а також для визначення первинного значення було використано модель принципової полісемії (Tyler, Evans 2003). Контекстуальні ознаки також відігравали значну роль. Результати показують, що первинне значення, засноване на протосцені, де Фігура розташована під Фоном, породжує інші значення прийменника. Деякі з них є конкретними — їх розрізняють типи F і G та їхні геометричні та/або функціональні відношення, тоді як інші розширення є абстрактними й мотивованими метафорою. У статті також розглянуто, як значення po взаємодіє з відмінками іменників, якими воно керує. КЛЮЧОВІ СЛОВА: литовський прийменник po, конкретні й абстрактні значення, принципова полісемія. АНОТАЦІЯ У когнітивній лінгвістиці значну увагу приділяють семантиці прийменників флективних мов. У цій статті визначено три цілі: (1) встановити первинне значення po за типами фігури й фону та їхніми геометричними та/або функціональними відношеннями; (2) виокремити інші значення прийменника, пов’язані з фізичним та абстрактним простором; і (3) дослідити їхні мотиваційні зв’язки. Проаналізовано 1000 конкордансних рядків із прийменником із реєстру художньої літератури Корпусу сучасної литовської мови. У дослідженні застосовано модель аналізу принципової полісемії (Tyler, Evans 2003); крім того, враховано контекстуальні ознаки, пов’язані зі стабільною частотною реалізацією вживання po. Встановлено, що з первинного значення, пов’язаного з протосценою, у якій фігура розташована внизу фону, можна вивести ще п’ять значень прийменника. Деякі з них є конкретними, а решта — абстрактними й мотивованими концептуальними метафорами. У статті також коротко розглянуто, як значення po взаємодіє з відмінками, якими керує прийменник. КЛЮЧОВІ СЛОВА: литовський прийменник po, конкретні й абстрактні значення, принципова полісемія. Авторське право © 2026 Ieva Stasiūnaitė. Опубліковано Інститутом литовської мови. Це стаття відкритого доступу, поширювана на умовах ліцензії Creative Commons Attribution, яка дозволяє необмежене використання, поширення та відтворення на будь-якому носії за умови зазначення первісного автора та джерела. // Видав Lietuvių kalbos institutas. Šis straipsnis yra atviros prieigos, platinamas pagal „Creative Commons“ priskyrimo licencijos sąlygas, leidžiančias neribotai naudoti, platinti ir atkurti turinį bet kokioje laikmenoje, nurodant autorių ir šaltinį. Отримано: / Gauta: 2025–11–06. Прийнято: / Priimta: 2026–04–13. 1 1. ВСТУП Ця стаття має на меті зробити внесок у когнітивний напрям досліджень семантики прийменників, зосереджуючись на литовському po «під», який належить до одного з найдетальніше розроблених підкласів, що прототипово передбачає посилання на вертикальну вісь (див. також вертикальний простір у Dirven 1993: 74). Його включення до дослідження не було випадковим, а радше свідомим і зумовленим семантичним багатством та універсальністю прийменника, що спричинили появу численних напрямів наукового пошуку. Наприклад, Jonas Šukys (1998: 538) розглядає po у більш традиційний спосіб, зосереджуючись на його просторовому, часовому та дистрибутивному вживанні в сучасній литовській мові, із прескриптивними зауваженнями щодо керування відмінками. Vytautas Ambrazas (2005: 444; 2006: 300), навпаки, розширює аналіз, охоплюючи послідовні, градуальні, рухові та детальніші значення суміжності, а також наводячи історичні й діалектні дані. Литовські лексикографічні джерела, хоча й різняться за широтою опису, так само відіграють важливу роль у визначенні семантичного діапазону po. Наприклад, Dictionary of the Contemporary Lithuanian Language (DLKŽₑ 2021, далі) застосовує економніший підхід, зводячи вживання одиниці до набору значень (місце, час, спосіб, розподіл тощо), кожне з яких проілюстровано кількома репрезентативними прикладами. Натомість Dictionary of the Lithuanian Language (LKŽₑ, далі) пропонує розлогі дані з діалектів, давніших текстів, фольклору, релігійного дискурсу та ідіоматичного вжитку, надаючи перевагу всеохопності й емпіричній документації. Попри те, що ці праці дають цінні класифікаційні та описові відомості, вони трактують значення po як дискретні категорії, а не як радіальну мережу. Іншими словами, лексикографи, здається, припускають, що значення прийменника є надто складним і несистемним, щоб його можна було представити як взаємопов’язану структуру. Когнітивісти, які розглядають прийменникові значення як мотивовані розширення, а не ізольовані значення, також стикаються з труднощами, особливо в ранніх дослідженнях. Наприклад, Inesa Šeškauskienė (2001), обговорюючи po та його литовський майже синонім žemiau, а також їхні основні англійські перекладні відповідники under і below, стверджує, що загальні поняття (наприклад, «нижче ніж») у словниках і лінгвістичній літературі часто є неточними або надмірно спрощеними. Тому вона наголошує не лише на геометрії, а й на функціональних відношеннях, або взаємодії між ними, у семантичній інтерпретації цих одиниць; однак такий підхід застосовується лише до їхніх конкретних значень. Інші дослідження основних перекладних відповідників po та їхніх синонімів виявляють додаткові труднощі. Наприклад, Barbara Wege (1991) розглядає below, але вважає, що його важко аналізувати в термінах необхідних і достатніх умов. John R. Taylor (1993) та René Dirven (1993), досліджуючи полісемію низки англійських прийменників, розглядають under, хоча їхній опис його абстрактних значень залишається схематичним. Andrea Tyler та Vyvyan Evans (2003) досліджують under і below відповідно до моделі принципової полісемії; однак їхньому аналізу подекуди бракує глибини аргументації, властивої розгляду інших прийменників. Ieva Stasiūnaitė (2018; 2025) досліджує мотивовану полісемію žemiau та below, використовуючи ту саму модель, і показує, як їхнє первинне значення породжує як конкретні, так і абстрактні значення. Хоча встановлені значення лише частково збігаються зі словниковими статтями, принциповий мережевий підхід, здається, дає системніший опис, ніж попередні дослідження. Інші дослідження флективних мов, хоча й не стосуються po, також дали вагомі результати. Наприклад, Elžbieta Tabakowska (2010) досліджує польське za («позаду, за межами, для»), показуючи, як прийменник взаємодіє з префіксами та відмінковими формами. Його російські та литовські відповідники розглядають Daria Shakhova and A. Tyler (2010) та I. Šeškauskienė and Eglė Žilinskaitė-Šinkūnienė (2015) відповідно, демонструючи, як численні значення формують умотивовану мережу навколо центрального просторового значення. Інші праці зосереджені на міжмовному дослідженні прийменників. Наприклад, E. Žilinskaitė-Šinkūnienė et al. (2019a) повідомляють, що відношення вміщення та опори по-різному виражаються в латиській і литовській мовах, тоді як E. Žilinskaitė-Šinkūnienė et al. (2019b) виявляють 2 Вміщення є подібним у литовській, латиській та естонській мовах; однак опора виявляє більшу спорідненість між латиською та естонською мовами. E. Žilinskaitė-Šinkūnienė та ін. (2020) підкреслюють важливість топологічних і геометричних ознак в описах просторових відношень між двома об’єктами, виявляючи варіативність термінів на позначення близькості, віддаленості та відстані в литовській і латиській мовах (пор. Škilters et al. 2020). I. Šeškauskienė та Rita Juknevičienė (2020) показують, що ті, хто вивчає литовську мову, мають труднощі з in та on через неконгруентні відображення L1–L2, сформовані семантичними та флективними ознаками, що підтверджує підхід мотивованої полісемії. E. Žilinskaitė-Šinkūnienė та I. Šeškauskienė (2021) порівнюють латиське aiz і литовське už «за, поза», демонструючи, як їхні значення розходяться попри спільну сферу через відмінкове маркування та дієслівну префіксацію, що підкреслює належність прийменникового значення до ширших морфолого-семантичних мереж. Однак, попри ці досягнення когнітивно-семантичних досліджень, жодне дослідження не розглядало литовського po, тому важливо заново встановити його семантичні елементи, щоб надати однозначний опис. Цей аналіз має три основні цілі: (1) визначити первинне значення прийменника; (2) дослідити його розширення, або основні типи вживання, у фізичних і нефізичних контекстах; і (3) показати, як встановлені значення, що різняться за статусом, можна систематично поєднати в єдину мережу. 2. ДАНІ ТА МЕТОДОЛОГІЯ У цьому розділі описано збирання даних і методологічну основу, відповідно до якої сформульовано цілі цього дослідження. 1000 висловлювань із po (із 50 243) було випадково відібрано з Корпусу сучасної литовської мови (DLKT, далі), за винятком ідіоматичних або інших обмежених уживань. Однак із різноманітних сегментів було обрано лише художню літературу, оскільки вважалося, що вона репрезентує широкий спектр значень досліджуваної одиниці (такий вибір також можна обґрунтувати посиланням на попередні дослідження; див., наприклад, Šeškauskienė, Žilinskaitė-Šinkūnienė 2015). Висловлювання глосовано відповідно до Салосських правил глосування, адаптованих до специфіки балтійської морфології (Nau, Arkadiev 2015). У цьому дослідженні прийменник розглядається як такий, що виражає відношення між двома сутностями в позалінгвістичному світі, наприклад, suolas po langu «лавка під вікном». Фігура (F) — це сутність, концептуально висунута на передній план, зазвичай менша й рухома (тобто лавка), тоді як Фон (G) слугує об’єктом відліку, щодо якого локалізується F, і тому зазвичай є більшим та нерухомим (тобто вікно) (Talmy 2000). Для виявлення та класифікації окремих значень, або основних типів уживання, po було використано якісний метод, а результати подано як відносні частоти, оскільки це дало змогу глибше дослідити значення. Відповідно до цього підходу під час анотування конкордансні рядки аналізували, щоб визначити, чи позначають F і G конкретні об’єкти, людей, абстракції або дії, процеси. Отже, простір тут охоплював не лише фізичний, а й кілька інших просторів, що відповідає теорії ментальних просторів Gilles Fauconnier (2007). Окрім цих параметрів, аналіз враховував просторову конфігурацію F і G, їхні ідеалізовані геометричні форми та/або внутрішні структури, а також їхню функціональну взаємодію. Таким чином, у процесі конструювання значення передбачалося, що прийменник запускає безліч концептуальних операцій, заснованих на енциклопедичних знаннях. Водночас певні вживання можуть бути мотивовані схильністю мовця або комунікативним наміром, що дає змогу конструювати ту саму ситуацію з різних перспектив. Тому в процедурі ідентифікації значень також враховано ступінь специфічності та виразності, наданий окремим аспектам сцени, відповідно до обговорення Hans J. Schmid (2007) виразності та пов’язаних із нею понять, таких як фокальні налаштування Ronald Langacker (2000) і явища уваги Leonard Talmy (2007). 3 Якісний метод також передбачав принципове розмежування окремих значень та їхніх контекстуальних варіантів. Для цього було прийнято модель значення слова, відому як принципова полісемія (Tyler, Evans 2003). Попри істотну критику, вона залишається однією з небагатьох концепцій, що пропонують систематичну й експліцитну методологію ідентифікації прийменникових значень. По-перше, щоб значення було окремим, або представленим у пам’яті, воно має містити додатковий елемент, неочевидний в інших значеннях. Іншими словами, окреме значення має передбачати або (A) послідовну зміну набору концептів, як-от (a) сильну взаємозалежність між прийменником і динамічними (кінетичними) та/або геометричними властивостями G (наприклад, статичними й динамічними, розмірними й безрозмірними), (b) відповідні ознаки, що визначають F, як того вимагає виражене конкретним відношенням, та/або (c) природу відношення між сутностями — топологічну (наприклад, контакт, близькість) чи функціональну, — або (B) проєкцію на нову сферу (ibid.: 42–43; cf. Wesche 1986/1987; Lakoff 1987). Тоді як (B) охоплює кілька сфер, (A) стосується змін у межах тієї самої сфери: локативний концепт може породжувати інший локативний концепт, часовий — інший часовий тощо. Іншими словами, переходи між концептами, або, за Ignacio Navarro i Ferrando (2006: 176), зсуви, відбуваються поступово. Нарешті, окреме значення не можна вивести з іншого значення або контексту, у якому воно трапляється; натомість воно має функціонувати як стабільна, конвенціоналізована одиниця (Tyler, Evans 2003: 42–43). Модель принципової полісемії також містить орієнтири для визначення первинного значення (ibid.: 47–50); однак у цій статті їх адаптовано до фактичних семантичних тенденцій: (1) фізичність F і G, пов’язана з такими принципами когнітивної лінгвістики, як експерієнційний підхід і втіленість, згідно з якими первинне значення зазвичай є більш фізичним і ближчим до тілесного досвіду (Johnson 1987; Lakoff 1987; Steen et al. 2010); (2) контекстуальні ознаки, пов’язані з відносно стабільною частотою вживання (Sinha, Kuteva 1995); (3) найраніше засвідчене значення, що узгоджується з іншими когнітивно орієнтованими працями про флективні мови (Pawłec 2009; Tabakowska 2010); (4) уживання прийменника в складених формах; (5) відношення до інших прийменників, які утворюють композиційні або контрастивні набори, поділяючи різні просторові виміри, наприклад, po проти virš; (6) частота вживання в мережі; однак це не визначальний чинник через надзвичайно високу частоту po, коли воно позначає часові відношення (пор. релевантність цього параметра для žemiau і below у Stasiūnaitė 2018; 2025). Для визначення первинного значення A. Tyler та V. Evans (2003: 52) також вводять поняття протосцени, або «ідеалізованого ментального представлення повторюваних просторових сцен», пов’язаних із прийменником. Нарешті, для пояснення мотивованої полісемії po застосовано підхід радіальної категорії (Lakoff 1987), заснований на теорії прототипів Rosch (1978). У межах цієї концепції значення слова структурується навколо центрального, прототипового значення, від якого нерепрезентативніші значення розширюються невипадковим чином, утворюючи мережу, а не перелік непов’язаних значень. Семантичні розширення пояснюються через трансформації образ-схем і метафору. Трансформації образ-схем — це систематичні модифікації базової образ-схеми, такі як зміни масштабу, орієнтації або перспективи, що ґрунтуються на повторюваному зоровому та кінестетичному досвіді. Метафора, своєю чергою, передбачає перенесення структури з конкретнішої вихідної сфери на абстрактнішу цільову сферу (Lakoff, Johnson 1980; Lakoff 1987; Kövecses 2010), що дає змогу просторовому досвіду формувати абстрактні значення. Отже, прийменник слугує «чудовою “лабораторією” для дослідження того, як просторовий досвід обґрунтовує багато інших видів непросторових, нефізичних концептів» (Tyler, Evans 2003: ix). 4 3. РЕЗУЛЬТАТИ У цьому розділі подано основні результати дослідження семантики po. Спочатку наведено огляд його значень разом із їхніми відносними частотами в наборі даних DLKT (див. таблицю 1). Таблиця 1. Значення po (відносні частоти) Відмінкові форми іменників | GEN | ACC | INS | Усього 3 Значення 1. Первинне значення | – | – | 6,2% | 6,2% 2. Покривання | – | – | 15,2% | 15,2% 3. Проникнення | – | 10% | – | 10% Усього 1: Конкретні значення (1+2+3) | – | 10% | 21,4% | 31,4% 4. Часова послідовність | 58,6% | – | – | 58,6% 5. Часова узгодженість | 3,8% | – | – | 3,8% 6. Дистрибутивна кількість | – | 6,2% | – | 6,2% Усього 2: Абстрактні значення (4+5+6) | 62,4% | 6,2% | – | 68,6% Загальний підсумок: Усього 1 + 2 | 62,4% | 16,2% | 21,4% | 100% Як показано вище, po має шість значень: три пов’язані з фізичним простором і три кодують відношення в нефізичному просторі. Щодо співвідношення конкретних та абстрактних значень (31,4%, Усього 1 проти 68,6%, Усього 2), прийменник, здається, віддає перевагу розширенням за межі фізичного простору. Крім того, po керує трьома відмінковими формами: GEN, ACC та INS, причому остання є домінантною у конкретних значеннях (21,4%, Усього 1). GEN, навпаки, не вживається у фізичних контекстах, але трапляється у 62,4% даних, що стосуються абстрактних значень (Усього 2). ACC частіше вживається з po у фізичних, ніж у нефізичних контекстах (10% проти 6,2%, відповідно Усього 1 та Усього 2), що дає загальний підсумок 16,2%. Крім того, у конкретних значеннях прийменник поєднується з іменником в одному відмінку, як показано в Усього 3: INS (первинне значення: 6,2%, покривання: 15,2%) або ACC (проникнення: 10%). У нефізичних контекстах виникають подібні закономірності: GEN (часова узгодженість: 3,8%), ACC (дистрибутивна кількість: 6,2%) та GEN (часова послідовність: 58,6%). Отже, часова послідовність є найчастотнішим значенням у сформованому корпусі. Семантичні особливості po, засвідчені даними DLKT, розглянуто далі. Спочатку встановлено первинне значення та досліджено його розширення у фізичних і нефізичних контекстах. Далі мотивовані зв’язки між значеннями, або основними типами вживання, що різняться за статусом, висвітлено у вигляді мережі. 3.1. Визначення первинного значення 3.1.1. Елементи протосцени На рисунку 1 подано приблизне зображення концептуального просторового відношення між двома сутностями, закодованого po і представленого в протосцені. 5 Рисунок 1. Протосцена для просторових сцен із po Дані DLKT засвідчують кілька ознак протосцени, пов’язаної з досліджуваною одиницею. По-перше, схематична концептуалізація кодує відношення, у якому F розташована нижче від G в евклідовому просторі вздовж вертикальної осі: (1) <…>дерев’яні голуби під стельовою балкою <…>. Дерев’яні. NOM.PL.M голуби.NOM.PL po стеля.GEN.PL.F балка.INS.SG «<…> дерев’яні голуби під стельовою балкою <…>». У цьому прикладі sija «балка», на яку посилаються за допомогою енциклопедичних знань, стає G (жирна лінія на рисунку 1), тоді як karveliai «голуби», що позначають межу вертикального простору з нижньою точкою на нижньому кінці, функціонують як F. Сутності вертикально вирівняні в послідовному порядку (див. вертикальну пунктирну лінію на рисунку 1)¹, тому po передбачає не лише геометричні відношення, а й близькість, що добре відображено в його вживанні з маркером відстані tiesiai «безпосередньо». У наступному прикладі akys «очі» та kakta «лоб» є частинами людського обличчя, тому відсутність відстані є радше наслідком контексту²: (2) <…> під чолом <…> очі <…>. Po лоб.INS.SG око.NOM.PL «<…> очі <…> під лобом <…>». Однак у (3) і (4) F і G не лише вертикально вирівняні, а й впливають одне на одного через суміжність, що узгоджується з функціональними, або позагеометричними, поясненнями (Vandeloise 1991; 1994; Coventry et al. 2001). Іншими словами, ліки потрапляють у людське тіло через руку, приєднану до крапельниці, безпосередньо розташованої над нею, тоді як комп’ютерний код, розташований під фотографією, надає інформацію про неї: (3) <…> [рука лежала] під крапельницею із введеною у вену голкою <…>. ¹ Для порівняння, у випадку žemiau, на перший погляд близького синоніма досліджуваного прийменника, розташування F нижче від G, що функціонує як геометричний орієнтир, чітко не визначене. Це добре ілюструє наведене висловлювання, де адреса (F) займає більше простору, ніж марка (G), але інтерпретується як розташована нижче лише щодо верхньої або нижньої межі марки (Stasiūnaitė 2018; 2025): Žemiau pašto ženklo <…> adresas. Нижче поштової марки.GEN.SG адреса.NOM.SG «Адреса під поштовою маркою» ² Коли po і žemiau можуть уживатися взаємозамінно, особливо в тілесних відношеннях, вони викликають різну концептуалізацію тієї самої просторової сцени, пор.: Sukryžiavau rankas žemiau krūtinės / po krūtine. Схрестив.PST.1SG руку.ACC.PL žemiau груди.GEN.SG / po груди.INS.SG «Я схрестив руки нижче/під грудьми». У наведеному прикладі žemiau відображає просторову конфігурацію двох неперервних об’єктів, або підпросторів, коли один підпростір концептуалізується як розташований нижче за інший (Šeškauskienė 2001; 2004). Po, натомість, більше орієнтоване на контакт, оскільки руки природно торкаються грудей. [рука.NOM.SG лежати.PST.3SG po крапельниця.INS.SG з.PREP встромлений.PST.PP.INS.SG.F голка.INS.SG вена.LOC.SG «<...> [рука] з крапельницею з голкою у вені <...>». (4) Під фотографією приклеєний комп’ютерний код <...>. Po фотографія.INS.SG приклеєний.PST.PP.NOM.SG комп’ютерний-NOM.SG.F код.NOM.SG «Під фотографією прикріплено комп’ютерний код <...>». Отже, у цьому аналізі протосцена, що лежить в основі просторового відношення, закодованого po, у якій F розташована вертикально нижче від G, ілюструє найменш розгорнутий зміст прийменника порівняно з іншими його значеннями. Однак суміжність або просторова близькість F і G дає їм змогу утворювати змістовну єдність, що вказує на схильність до функціональних відношень. Цей тип протосцени трактуватиметься як найрепрезентативніше, або первинне, значення po + INS (6,2% у таблиці 1). 3.1.2. Типи F і G У цьому розділі розглянуто типи F і G, характерні для первинного значення po. Спочатку подано різні комбінації цих сутностей із відносними частотами, які згодом підтверджено набором даних DLKL. Таблиця 2. Типи F і G у первинному значенні po (відносні частоти) Як видно з таблиці 2, важливим критерієм ідентифікації первинного значення, на додаток до його найменш розгорнутого змісту, є фізичний аспект F і G. У 53,2% випадків (див. Total 1) G позначає конкретний об’єкт, тоді як у решті висловлень (46,8%, Total 1) це особа або людська морфологія. Хоча люди, які функціонують як G, є другим за частотністю вибором, їхня поява у просторових сценах підкреслює роль тілесного досвіду в структуруванні нашого розуміння світу (Gibbs 2006: 9; Rohrer 2007: 25–47), що підтверджується дослідженнями концептуальної метафори (Lakoff, Johnson 1980; Lakoff 1987; Kövecses 2010). Однак у первинному значенні po як G виступають не лише конкретні об’єкти, зокрема люди; надзвичайно важливим є також характер F. Матеріальні неістоти як денотати становлять 56,5% даних (Total 2), тоді як люди та частини людського тіла є другим за частотністю типом (40,3%, Total 2). Дії та процеси, локалізація яких визначається щодо конкретного об’єкта, трапляються лише у 3,2% висловлень; однак у цьому разі як G не обирається жодна частина людського тіла (Total 2). Більш специфічні статистичні тенденції додатково ілюструють конкордансні рядки з DLKT. Наприклад, частинами людського тіла, які зазвичай функціонують як G з po у первинному значенні, є kakta «лоб», akys «очі», blakstienos «вії», krūtinė «груди» тощо. Позицію F також займає людська морфологія, напр., akys «очі», kumščiai «кулаки», rankos «руки» тощо (12,9%, таблиця 2), іноді навіть утворюючи невід’ємну частину G: (5) <...> po jomis [akimis] atsirado apdribę pilki maišeliai. Po 3.INS.PL.F [eye.INS.PL] appear.PST.3PL sink.PST.PA.NOM.PL.M bag.DIM-NOM.PL «<...> під запалими очима з’явилися сірі мішечки.» Неістоти, напр., akmenys «камені», pamatas «фундамент», laiptai «сходи», kilimas «килим» або kelias «дорога», коли вживаються з людськими ознаками, особливо з kojos «ноги», утворюють найчастотніший денотат G (33,9%, таблиця 2)3. Інші фізичні об’єкти також можуть функціонувати як G, визначаючи тим самим місцезнаходження людей або елементів людської анатомії (27,4%, таблиця 2): (6) Притулений до теплого батькового боку. Під зоряним дощем. Біля.PREP теплого.GEN.SG.M батькового.GEN.SG боку.GEN.SG тулитися.PST.PA.NOM.SG.M під зоряного.GEN.PL дощу.INS.SG «Притиснувшись до теплого батькового боку. Під зоряним дощем.» Крім того, коли конкретний об’єкт, напр., karnizas «карниз», atbraila «виступ» тощо, використовується як G, як F функціонує широкий спектр матеріальних сутностей (22,6%, таблиця 2): (7) Отвір праворуч, під виступом <...>. Отвір.NOM.SG праворуч.LOC під виступом.INS.SG «Отвір праворуч, під виступом <...>.» Конкретні сутності в позиції G також можуть поєднуватися з динамічним типом F, не впливаючи на інтерпретацію первинного значення (3,2%, таблиця 2): (8) <...> чаклун спромігся підняти дроти й плюнув під ними. Чаклун.NOM.SG спромогтися.PST.3SG підняти.INF дроти.ACC.PL і.CONJ плюнути.PST.3SG під 3PL.INS «<...> чаклун підняв дроти й плюнув під ними.» Отже, у протосцені, що лежить в основі просторового відношення, закодованого прийменником po, на вертикальній лінії послідовно з’являються різні типи F і G. Однак типовість значення посилюється фізичним аспектом залучених сутностей. Далі буде показано, як менш типові значення, або типи вживання, пов’язані з цим значенням, трансформуючи його різними способами. 3.2. Покриття Значення покриття po + INS є найчастотнішим у фізичних контекстах і трапляється у 15,2% даних DLKT (таблиця 1). Воно зберігає просторову конфігурацію сутностей із первинного значення, коли F розташоване нижче й безпосередньо під G уздовж вертикальної осі, наголошуючи або на кінцевій точці руху (9), або на статичних відношеннях (10): (9) <...> я взяв ніж і кинув його під стіл. Взяти.PST.1SG ніж.ACC.SG і.CONJ кинути.PST.1SG під стіл.INS.SG «<...> я взяв ніж із шафи й кинув його під стіл.» (10) Лежачи під ковдрою, Virginijus прислухався. Лежати.CVB.SG.M під ковдрою.INS.SG Virginijus.NOM.SG прислухатися.PST.3SG «Віргініюс лежав під ковдрою, прислухаючись.» Однак семантичну структуру від первинного значення відрізняє функціональна, або позагеометрична, взаємодія між сутностями. Іншими словами, G, концептуалізоване як двовимірний об’єкт, може покривати F, яке є меншим або принаймні таким самим за розміром і розташоване безпосередньо під ним. Для цього G також має бути паралельним до F, як показано в наведених нижче прикладах: (11) Жінка сиділа під картиною. Жінка.NON.SG сидіти.PRS.3SG під картиною.INS.SG 3 Такі сполучення неможливі з žemiau, який вимагає більш розсіяного, безконтактного розташування F щодо G, напр.: <...> *нижче ніг / під ногами — голий цемент, а не пухнастий килим. *Нижче foot.GEN.PL / під foot.INS.PL голий.NOM.SG.M цемент.NOM.SG але.CONJ не.NEG пухнастий.NOM.SG.M килим.NOM.SG «<...> голий цемент, а не пухнастий килим, *нижче/під ногами.» 8 «Жінка сиділа під картиною.» (12) Щось рожеве лежало на тротуарі під моїм черевиком. НЕВИЗН.хто.NOM рожевий.NOM.SG.F лежати.PST.3SG на.PREP тротуару.GEN.SG під 1SG.GEN shoe.INS.SG «Щось рожеве лежало на тротуарі під моїм черевиком.» (11) ілюструє первинне значення po: картина, концептуалізована як двовимірний об’єкт, висить на стіні перпендикулярно до жінки й тому не покриває її, а лише вказує на її місцезнаходження в безпосередній близькості. У (12), натомість, прийменник ужито у значенні покриття, оскільки черевик займає паралельне двовимірне положення безпосередньо над чимось рожевим, імовірно меншим, тим самим зменшуючи його відкритість або видимість. У наведених нижче конкордансних рядках, хоча земля й вода становлять неперервні маси, у процесі концептуалізації метонімічно залучені лише їхні двовимірні горизонтальні верхні поверхні: (13) <...> облаштувавши собі штаб у печерах, глибоко під землею <...>. Захисник.NOM.PL штаб.ACC.SG RFL.облаштувати.PST.3PL печера.LOC.PL глибоко.ADV під землею.INS.SG «<...> захисники облаштували штаб-квартири в печерах глибоко під землею <...>.» (14) <...> вона занурилася в океан. 3.NOM.SG.F зануритися.PST.3SG під океаном.INS.SG «<...> вона затонула під океаном.» Як показують прислівник giliai «глибоко» та дієслово (nu)grimzti «занурюватися», контекстуальні ознаки додатково підтверджують інтерпретацію po як вираження відношення покриття. Інші дієслова, напр., slypėti «таїтися», dingti «зникати», (pa)(si)kišti «поміщати себе/щось під щось», (pa)slėpti(s) «ховати когось/щось/себе», (pa)laidoti «ховати», тощо, так само є важливими індикаторами, що узгоджується зі спостереженням V. Ambrazas (2006: 298) про такий самий семантичний внесок префікса pa- (15) <...> фотографія, що лежить (...) під целофановою плівкою в маленькому альбомчику <...>. Фотографія.NOM.SG лежати.PRS.PA.NOM.SG.F під целофановою.GEN.SG плівкою.DIM.INS.SG маленькому.LOC.SG.M альбомчику.DIM.LOC.SG «<...> фотографія, що причаїлася під целофановою плівкою у маленькому альбомі <...>.» (16) <...> корені заховалися під фундаментом хати. Корінь.NOM.PL закопуватися.PRS.PA.NOM.PL.F під хати.GEN.SG фундаментом.INS.PL «<...> корені були поховані під фундаментом хати.» Прикметники, як-от neįskaitomas «нерозбірливий», або іменники, напр., užklotas «покривало», sleptuvė «схованка», також часто вживаються з po для вираження покриття: (17) <...> замерзнути під тією тонкою ковдрою <...>. Замерзнути.INF під DEM.INS.SG.M тонкою.INS.SG ковдрою.INS.SG «<...> замерзнути під тим тонким покривалом <...>.» (18) <...> світлі очі невиразні під довгим чубом. Світлий.NOM.PL.F очі.NOM.PL нечитабельний.NOM.PL.F під довгим.INS.PL.M чубом.INS.PL «<...> світлі очі були нерозбірливими під довгим чубчиком.» Отже, послідовна конфігурація сутностей уздовж вертикальної лінії зберігається, але зміни у вимірності та орієнтації G змушують F займати положення зі зменшеною відкритістю. Ця модифікація посилює вже латентну функціональну взаємодію, припускаючи, що значення покриття po + INS походить від первинного значення. 3.3. Проникнення Po + ACC виявляє значення проникнення, яке також стосується фізичного простору (10%, таблиця 1). Однак у семантичній структурі визначальним стає розподілений рух F над G: 9 (19) <...> klajonės po Visatą joninėje laidojimo raketoje. Мандри.NOM.PL po space.ACC.SG ionic.LOC.SG mortuary.GEN.SG spaceship.LOC.SG «<...> мандри у космосі на іонному поховальному космічному кораблі.» (20) <...> vyrui reikia po svietą pasivalkioti. Man.DAT.SG need.PRS.3SG po world.ACC.SG wander.INF «<...> чоловікові треба поблукати світом.» Як засвідчують наведені вище висловлення, visata «космос» і svietas «світ» — це місця, у межах яких відбувається розсіяний рух F: або raketa «космічного корабля», або vyras «чоловіка». У (19) G функціонує як тривимірна сутність, передбачаючи рух F або вертикально, або горизонтально. У (20) G є двовимірною поверхнею, що дає змогу іншому об’єкту змінювати своє положення лише вздовж горизонтальної осі. Такий тип взаємодії між сутностями не суперечить повній охопленості, пояснюючи конкретні вживання ACC, як-от напрямок або пункт призначення: «<...> [сутність], що рухається всередині знахідного орієнтира, не рухається прямою траєкторією <...>, а хаотично пересувається навколо <...>» (Luraghi 2009: 145–146, див. також Janda 2002). Ця семантична особливість узгоджується з іншими дослідженнями, які вказують на динамічний елемент як центральну ознаку відмінка (Serra-Borneto’s 1995a as cited in Oakley 2007: 221; див. також Ambrazas 2006: 297). Гіпотеза про кінетичний аспект у семантиці po підтверджується досить численними контекстуальними ознаками, зокрема іменниками, як-от ekskursija «поїздка /екскурсія», та широким спектром дієслів, що позначають різні типи руху, наприклад, klajoti, klaidžioti, keliauti «мандрувати», «блукати», dykinėti, slankioti, trainiotis «ледарювати», «тинятися», blaškytis, daužytis, trankytis «метатися», «тинятися», ieškoti, naršyti, raustis «нишпорити», landžioti, šniukštinėti «винюхувати», та багатьма іншими. Однак проникнення F через певну ділянку може передбачати не лише фізичний рух, а й менш конкретну зміну положення. Наприклад, у даних DLKT žvilgsnis «погляд», згаданий імпліцитно або експліцитно, функціонує як F: (21) Tėvai pasitikėjo ja, viena išleisdami pasidairyti po pasaulį. Parent.NOM.PL RFL.trust.PST.3PL 3.INS.SG.F one.ACC.SG let.CVB.PL.M go.INF and RFL.look.INF po world.ACC.SG «Батьки довіряли їй, відпускаючи її саму поглянути на світ.» (22) <...> žvilgsniu klaidžiojo po atitirpusias iš po sniego darželio loveles <...>. Glance.INS.SG wander.PST.3SG po kinderkarten.DIM-GEN.SG pot.ACC.PL «<...> (Він/вона) дозволив(ла) своєму погляду блукати над відталими з-під снігу грядками дитячого садка <...>.» Отже, у значенні проникнення po + ACC просторова конфігурація сутностей уздовж вертикальної або горизонтальної осі стає менш важливою. F також змінює свої характеристики, а саме переходить до ітеративного руху або розподілу, а не локалізованого розташування по всій G, яка виступає або (a) одним об’єктом, напр., pasaulis «світ» (21), або (b) сукупністю однорідних об’єктів, як у darželio lovelės «грядки дитячого садка» (22). Тому проникнення може бути інтегроване в семантичну мережу через значення покриття, яке пов’язане з первинним значенням, оскільки позначає місцезнаходження під чимось. Однак навіть у разі покриття можна спостерігати розширення в просторі, як у po okeanu «під океаном», giliai po žeme «глибоко під землею» або po pamatais «під фундаментами», що підкреслює зв’язок між покриттям і значенням проникнення. 3.4. Дистрибутивна кількість Окрім конкретного значення проникнення, po + ACC також виявляє дистрибутивну кількість, яка трапляється у 6,2% даних DLKT (таблиця 1). У цьому значенні просторове розташування сутностей замінюється розподілом між численними учасниками, об’єктами або діями — дискретними кількостями або повторюваними частинами: (23) <...> у ті далекі й небезпечні подорожі посилали по двоє водіїв <...>. До.PREP DEM.ACC.PL.F далекий.ACC.PL.F і.CONJ небезпечний.ACC.PL.F подорож.ACC.PL посилати.HAB.PST.3SG під два-NOM.PL водій.ACC.PL 10 «<…> [вони] відправляли по двоє водіїв у ті далекі й небезпечні поїздки <…>.» (24) <…> ділянки, мабуть, по тисячі арів. Ділянка.NOM.PL мабуть.ADV під тисяча.ACC.SG є.GEN.PL «<…> ділянки приблизно по 1 000 арів.» Також засвідчені граматичні моделі із займенниками та прислівниками: (25) Я перечитав по кілька разів. Прочитати.PST.1SG під кілька.ACC.PL.M раз.ACC.PL «Я прочитав це кілька разів.» (26) Антанас почав потроху пишатися. Антон.NOM.SG почати.PST.3SG під трохи.ADV пишатися.INF «Антанас почав потроху ставати пихатим.» Як показано в наведених вище висловленнях, G позначає вимірювану одиницю або сутність, як-от водіїв чи земельні ділянки, тоді як F репрезентує кількість, розподілену між кожним екземпляром G. Так само у виразах po kelis kartus «кілька разів» або po truputėlį «потроху» po сигналізує поступову або повторювану появу, відображаючи градуальний характер розподілу. Отже, це значення тісно пов’язане з проникненням, найпомітнішою ознакою якого є ітеративний рух або широке поширення по ділянці, що функціонує як G (Luraghi 2009: 146; див. також Janda 2002; пор. Ambrazas 2006: 297). Кінетичний елемент, одне з ключових понять, пов’язаних з ACC (Serra-Vorneto 1995a as cited in Oakley 2007: 221), не суперечить досліджуваній семантичній структурі. Навпаки, він відображає інший тип функціональної взаємодії, у якому логіка просторової дисперсії переноситься на нефізичну або скалярну послідовність. 3.5. Часова послідовність Po розвинуло також інші значення, пов’язані з нефізичним простором; найчастотнішим у наборі даних DLKT є часова послідовність (таблиця 1: 58,6% з GEN4). Отже, переважання, ключовий критерій ідентифікації первинного значення, запропонований Tyler and Evans (2003: 47–50), не є визначальним чинником у сформованому корпусі. У висловленнях із прийменником, що позначає часову послідовність, G стосується часового інтервалу, який виходить за межі моменту мовлення, тоді як F є очікуваною подією, що позначає його кінцеву точку. Тривалість інтервалу може бути неточною, але зазвичай є короткою й виражається сполуками на кшталт po kurio / kiek laiko «через деякий час»: (27) <…> яка малина! — вигукнула Мілда через деякий час. Який.NOM.SG.M малиновий кущ.NOM.SG під який.GEN.SG.M час.GEN.SG вигукнути.PST.3SG Milda.NOM.SG «<…> які малинові кущі! — вигукнула Мілда через деякий час.» Коли часова відстань є відносно великою, хоча й невизначеною, литовці часто вживають із po прикметник ilgas «довгий»: (28) <…> після такого тривалого часу я відчуваю, що вона мене розуміє. Під такий.GEN.SG.M довгий.GEN.SG.M час.GEN.SG відчувати.PRS.1SG що.CONJ 3.NOM.SG.F 1.ACC.SG розуміти.PRS.3SG ⁴ Хоча прийменник також трапляється з DAT у цьому значенні, таке вживання не відповідає кодифікованим нормам літературної мови (Miliūnaitė 2022: 518). Радше воно репрезентує застиглі конструкції (Šukys 1998: 459), тому його було вилучено з аналізу часового значення: Egonai, po viskam nūšauk mane. Egonas.VOC.SG po everything.DAT.SG shoot.IMP.2SG 1.ACC.SG «Егонасе, застрель мене після того, як усе скінчиться.» За словами Zigmas Zinkevičius (1981: 192) і V. Ambrazas (2006: 295–296), у давніших текстах po функціонував як прийменниковий префікс і частіше сполучався з DAT; згодом, однак, це вживання було замінене GEN. Це історичне пояснення видається переконливішим за спроби вивести аблативне значення po + GEN із відповідних прийменників у грецькій (ἀπό) та латинській (ab), які обидва означають «від, геть від». Такі інтерпретації, однак, узгоджуються з когнітивним підходом, що трактує GEN як точку відліку (Berg-Olsen 2004). «<…> після такого тривалого часу я відчуваю, що вона мене розуміє.» З іншого боку, дані DLKT також засвідчують низку випадків, коли йдеться про більш визначений інтервал між двома подіями; отже, sekundė «секунда», minutė «хвилина», valanda «година», diena «день», savaitė «тиждень», mėnuo «місяць», metai «рік» посідають позицію G: (29) Тепер він заощаджує гроші й через сім років знову їх побачить. Тепер.ADV 3.NOM.SG.M заощаджувати.PRS.3SG гроші.ACC.PL і.CONJ під сім.GEN.PL.DEF рік.GEN.PL знову.ADV 3.ACC.PL.M бачити.FUT.3SG «Він заощаджує гроші й знову побачить їх через сім років.» Тоді як po вище позначає часовий інтервал, у висловленнях на кшталт (30) він позначає конкретний хронологічний момент (наприклад, рік, пору року або час доби), ілюструючи більш визначену функцію часової послідовності: (30) <…> голодомори <…> після 1800 року траплялися рідко. Голод.NOM.PL під 1800 рік.GEN.PL приходити.HAB.PST.3PL рідко.ADV «<…> голод <…> після 1800 року траплявся рідко.» Позначаючи хронологічний момент, po часто супроводжується маркерами відстані, такими як šiek tiek, gerokai, tuoj, як у šiek tiek po aštuonių a little.ADV po eight.NUM.GEN «трохи після восьмої/одразу після восьмої», gerokai po pusiau nakčio well.ADV po midnight.GEN.SG «значно після півночі», tuoj po vidurnakčio immediately.ADV po midnight.GEN.SG «одразу після півночі». Точний момент часу може бути позначений не лише одиницями виміру, а й конкретними подіями, вираженими іменниками. У таких випадках прийменник передує іменникам, що позначають час прийому їжі (напр., priešpiečiai «обід», kava «кава»), природні явища (напр., saulėlydis «захід сонця», šlapdriba «мокрий сніг»), катастрофи (напр., skerdynės «різанина», karas «війна»), стани тіла й розуму (напр., miegas «сон», mirtis «смерть») тощо⁵: (31) <…> po saulėlydžio mūša sustiprėjo <...>. Після заходу сонця приплив посилився. «<…> після заходу сонця хвиля посилилася <…>.» Однак часовими орієнтирами можуть бути не лише іменники, а й займенники. У таких випадках однаково допустимі і už («позаду»), що стосується статичних або просторових інтерпретацій, і po («після»), пов’язане з рухомими або часовими ситуаціями. Наприклад, люди можуть запитувати одне одного в черзі: Kas už / po jūsų? «Хто за вами / після вас?» (Šeškauskienė, Žilinskaitė-Šinkūnienė 2015: 19–20). Коли po сполучається з GEN, опрацювання часових сцен може ґрунтуватися на горизонтальній осі, де ментальна часова шкала пролягає зліва (минуле) направо (майбутнє), а така орієнтація, імовірно, зумовлена напрямком письма. Однак часові відношення частіше концептуалізуються вздовж сагітальної (передньо-задньої) осі, що відображає передньо-задню орієнтацію людського тіла (Torrálbo et al. 2006). Переднє положення виражається як prieš + ACC, що охоплює просторове переднє значення («попереду»), часове передування («до») і значення віддаленого минулого («тому»). Заднє положення, натомість, кодується інакше: už + GEN позначає не лише просторове заднє положення («позаду»), а й часове наступництво, вказуючи на послідовні події. Ця закономірність узгоджується з міжмовними тенденціями, за яких «перед» або «попереду» відповідає «до», а «ззаду» або «позаду» пов’язується з «після» (Haspelmath 1997: 56ff). Po + GEN так само може передавати часове наступництво, особливо в контекстах, де одна подія слідує за іншою (Šeškauskienė, Žilinskaitė-Šinkūnienė 2015: 24–25), пор.: (32) Приблизно через пів години мікроавтобус зупинився. ⁵ Цікаво, що в корпусі навіть конкретні місця, які зазвичай позначають навчальні заклади, можуть функціонувати як G. Однак J. Šūkys (1998: 462–463) вважає такі конструкції буквальними перекладами й пропонує переформульовувати їх, напр., baigęs gimnaziją: Що ти робитимеш після гімназії? Що.ACC робити.FUT.2SG під гімназії.GEN.SG «Що ти плануєш робити після гімназії?» 12 Approximate.ADV už half-hour.GEN.SG stop.PST.3SG bus.DIM.NOM.SG «Мікроавтобус зупинився приблизно через пів години.» (33) Ні через пів години, ні через годину Повілас не повернувся. Neither.CONJ po half-hour.GEN.SG nor.CONJ po hour.GEN.SG Povilas.NOM.SG NEG.return.PST.3SG «Повілас не повернувся ні через пів години, ні через годину.» У наведених вище висловленнях і už, і po означають «після»; однак už конкурує з po, яке є більш поширеним у сучасній литовській мові. Цікаво, що в деяких похідних, як-от už-vakar «позавчора», už-pernai «позаторік» або в значенні майбутнього, як у už-poryt «післязавтра», часова послідовність виражається за допомогою už, менш частотного елемента (там само: 25). Діалектна варіативність також може впливати на вибір одного прийменника замість іншого: напр., жемайти вживають už для вираження майбутніх подій, тоді як po з’являється з формами минулого часу, пор. jis grįš už metų 3.NOM.SG.M return.FUT.3SG už year.GEN.PL «він повернеться через рік» проти jis grįžo po metų 3.NOM.SG.M return.PST.3SG po year.GEN.PL «він повернувся через рік». Натомість носії східноавкштайтського говору вживають už в обох контекстах: jis grįžo / grįš už metų 3.NOM.SG return.PST.3SG/return.FUT.3SG už year.GEN.PL (Markevičius 2014: 78). Часове послідовне значення po + GEN можна інтерпретувати через глибоко закріплену метафору TIME IS SPACE (Lakoff, Johnson 1980), коли просторове розташування сутностей породжує послідовне розташування подій, тим самим активуючи онтологічну метафору EVENT IS OBJECT. Точніше, PAST IS BEHIND EGO лежить в основі висловів, у яких минуле осмислюється як позаду, а не нижче его, тоді як FUTURE IS IN FRONT OF EGO мотивує концептуалізацію майбутнього як розташованого попереду, а не над его. На противагу цьому, час також може концептуалізуватися вертикально, що засвідчено в деяких азійських мовах (Boroditsky et al. 2011; Athanaspoulos 2017; Hong et al. 2017). Однак у російській мові вертикальне темпоральне відображення набуває конкретнішої форми. Наприклад, FUTURE EVENTS ARE UP додатково уточнюється як REMOTENESS IS UP, тоді як PROXIMITY IS DOWN відображає те, як події, що наближаються, ментально «опускаються» до теперішнього моменту. Така концептуалізація очевидна у виразах на кшталт под воскресенье «безпосередньо перед неділею» (букв. «під неділю») та под праздник «безпосередньо перед святом» (букв. «під свято»), де просторове орієнтування вниз кодує часову близькість (Luodonpää-Manni, Viim aranta 2010: 80–82). Однак у значенні часової послідовності, репрезентованому po у литовській мові, зберігається лише послідовне впорядкування подій уздовж сагітальної осі, аналогічне їхньому вертикальному розташуванню в первинному значенні. Семантично мотивованим є також уживання прийменника з GEN, оскільки цей відмінок позначає точку відліку не лише в конкретних, а й в абстрактних контекстах: «(...) [сутність], що рухається всередині генітивного орієнтира, рухається вздовж чітко визначеного шляху, і її завжди можна простежити» (Luraghi 2009: 146, див. також Berg-Olsen 2004; пор. Langacker 2000). 3.6. Темпоральна послідовність Ще одна темпоральна ситуація, що передбачає вживання po + GEN, стосується послідовності подій, що регулярно повторюється, на відміну від post hoc, ergo propter hoc, яке позначає причинно-наслідкові відношення (3,8%, таблиця 1): (34) Склянка за склянкою — і запанувала вчорашня атмосфера. Склянка.DIM.NOM.SG po склянка.DIM.GEN.SG і.CONJ RFL.встановитися.PST.3SG вчорашній.NOM.SG.F атмосфера.NOM.SG «Склянка за склянкою — і запанувала вчорашня атмосфера.» Як показано у наведеному вище висловленні, попередня подія (F) стає точкою відліку (G) для іншої події, яка, своєю чергою, слугує F для наступної тощо. Цікаво, що, хоча склянки є конкретними об’єктами, увага зосереджена на часовому розгортанні вздовж часової осі, а не на конфігурації сутностей у фізичному просторі. 13 Такі темпоральні вирази, як sprindis po sprindžio «відрізок за відрізком» і žingsnis po žingsnio «крок за кроком», які можуть вимірювати просторову відстань між сутностями, також уживаються з po у значенні темпоральної послідовності. Однак увага знову зосереджена на розгортанні певної дії, а не на просторовому вирівнюванні ніг людини на землі: (35) Лісовою стежкою, крок за кроком, я повернув у ту далеку вересневу ніч <...>. Лісу.GEN.SG стежка.DIM.INS.SG крок.NOM.SG po крок.GEN.SG повернутися.PST.1SG до.PREP DEM.ACC.SG.F далекий.ACC.SG.F вересень.GEN.SG ніч.ACC.SG «Йдучи маленькою лісовою стежкою, крок за кроком я повернув у ту далеку вересневу ніч <...>.» Одиниці вимірювання часу також можуть займати позиції F і G у значенні темпоральної послідовності: (36) <...> керувати сотнями людей, день за днем, тиждень за тижнем, місяць за місяцем <...>. Керувати.INF сто.DAT.PL людина.GEN.PL день.NOM.SG po день.GEN.SG тиждень.NOM.SG po тиждень.GEN.SG місяць.NOM.SG po місяць.GEN.SG «<...> керувати сотнями людей, день за днем, тиждень за тижнем, місяць за місяцем <...>.» Отже, значення темпоральної послідовності po + GEN, подібно до значення часової послідовності, можна інтерпретувати через метафору TIME IS SPACE, коли лінійне розташування сутностей у просторі породжує послідовне розміщення подій. Уживання прийменника з цим відмінком також мотивоване: G слугує точкою відліку, відносно якої інша подія (F) розташовується в часі (Luraghi 2009: 146; див. також Berg-Olsen 2004; пор. Langacker 2000). Тому це значення можна розглядати як розширення значення часової послідовності, у якому компонент послідовної локалізації відходить на задній план, тоді як повторне закріплення в послідовних інтервалах висуває на передній план тривалість дії. 3.7. Семантична мережа Семантична мережа po охоплює шість значень, засвідчених його вживанням у DLKT з GEN, ACC та INS. Рисунок 2. Мережа значень po + GEN, ACC та INS Як показано у наведеній вище мережі, первинне значення po + INS, яке передбачає суто геометричний зміст, коли F безпосередньо розташована під G і тим самим утворює з нею змістову одиницю, використовується для категоризації нових типів досвіду. По-перше, воно породжує значення покриття (po + INS), що виникає внаслідок зміни розмірів та орієнтації G, тобто переходу від сутності, метонімічно зведеної до лінії в первинному значенні, до відносно великого двовимірного об’єкта, паралельного меншій F. У значенні проникнення (po + ACC), замість розташування під G, F має хаотично переміщуватися по референтній сутності, концептуалізованій як одиничний або множинний об’єкт. Це значення може бути інтегроване до семантичної мережі через покриття, у якому також спостерігається поширення у просторі. Своєю чергою, проникнення породжує значення дистрибутивної кількості (po + ACC), яке також передбачає динамічний аспект, але в нефізичному просторі. 14 Що стосується темпоральних значень, які утворюють нову гілку вузлів у мережі, їхнє виникнення передбачає не лише зміну характеристик F і G, а й зміну осі — з вертикальної на передньо-задню. Значення часової послідовності (po + GEN) походить від первинного значення, зберігаючи послідовність сутностей у протосцені, і може бути інтерпретоване через метафору TIME IS SPACE. Темпоральна узгодженість (po + GEN) своєю чергою походить від часової послідовності, відсуваючи послідовність на задній план на користь переривчастої повторюваності. Отже, встановлені окремі значення прийменника фактично прямо або опосередковано походять від первинного значення, утворюючи взаємопов’язану семантичну мережу, що відображає реальні закономірності мовного вжитку. Однак аналіз високофразеологізованих і обмежених уживань, які наразі вилучені з дослідження, може виявити інші зв’язки, а діахронічний розвиток, імовірно, також має значення. 4. ВИСНОВКИ Метою статті було дослідити семантичну мікроструктуру литовського po, відображену в DLKT. У цьому розділі стисло оглянуто встановлені тенденції розвитку прийменникового значення. (1) Po має шість основних значень, пов’язаних як із фізичним, так і з нефізичним простором: (1) первинне значення, (2) покриття та (3) проникнення, які стосуються просторових відношень, а також (4) часова послідовність, (5) темпоральна узгодженість і (6) дистрибутивна кількість, які стосуються непросторових відношень. Ці високорівневі узагальнені значення не суперечать, а доповнюють довгий перелік значень, наведених у словникових статтях і традиційних лінгвістичних описах, оскільки репрезентації вищого та нижчого рівнів можуть співіснувати. Щодо частотності реалізації, po, схоже, віддає перевагу нефізичному простору в укладеному корпусі. (2) Різні типи F і G, такі як люди, неживі конкретні об’єкти, абстрактні сутності, процеси, дії або стани, а також їхні поєднання виявилися особливо корисними для визначення первинного значення прийменника. Встановлено, що вони акцентують фізичні, а не нефізичні властивості сутностей, відповідно до досвідного підходу та принципу втілення. Геометрична конфігурація F і G також була вирішальною для ідентифікації первинного значення. На відміну від цього, інші значення, як-от покриття або проникнення, передбачають не лише геометричний, а й якісний простір, пов’язаний із функціональними відношеннями. Однак для цих менш центральних значень аналіз не передбачав систематичного розгляду конкретних поєднань F–G; натомість досліджувалися лише загальні типи сутностей. Такий підхід дав змогу схопити основні відмінності, не розширюючи надмірно обговорення менш діагностичних закономірностей. (3) Значення po, пов’язані як із фізичним, так і з нефізичним простором, утворюють семантичну мережу, організовану різноманітними прямими або опосередкованими зв’язками. Трансформації образ-схем і метафора відіграли важливу роль у поясненні розширення значення, під час якого деякі елементи відходять на задній план на користь інших, більш релевантних для просторової сцени, або виявляють підвищення рівня абстракції. У дослідженні також зроблено попередню спробу інтегрувати роль відмінка іменника в семантичну структуру литовського прийменника. Однак аналіз фразеологізованого або обмеженого вжитку на пізнішому етапі міг би допомогти виявити інші відсутні зв’язки. Історичні дані також можуть надати цінні відомості, але розгляд цих можливостей залишено для майбутніх досліджень. Так само перспективним завданням було б проведення психолінгвістичних експериментів, які досліджували б, як різні мовці сприймають семантичні особливості po, оскільки будь-які остаточні твердження про значення прийменника слід розглядати як гіпотези щодо індивідуальних концептуалізацій, а не як узагальнення щодо всієї мовної спільноти. ДЖЕРЕЛА ДАНИХ DLKT: Dabartinės lietuvių kalbos tekstynas [Корпус сучасної литовської мови]. Доступ в Internet: http://tekstynas.vdu.lt/tekstynas/. 15 REFERENCES Ambrazas Vytautas, ed., 2005: Dabartinės lietuvių kalbos gramatika [Grammar of the Contemporary Lithuanian Language], 4ᵗʰ ed., Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Ambrazas Vytautas 2006: Lietuvių kalbos istorinė sintaksė [Historical Syntax of the Lithuanian Language], Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Athanasopoulos Panos 2017: Language Alters Our Experience of Time. – Conversation, June 13. Internet Access: https://theconversation.com/language-alters-our-experience-of-time-76761?fbclid=IwAR0_clgcDwx531AnM6xgrj6gVHy1hFXpgmHN utd2eLAMSWoksYDU_YvVtaU [accessed 05.11.2025]. Berg-Olsen Sturla 2004: The Latvian Dative and Genitive: A Cognitive Grammar Account: PhD dissertation, Oslo: Oslo University Press. Boroditsky Lera, Fuhrman Orly, McCormick Kelly 2011: Do English and Chinese Speakers Think About Time Differently? – Cognition 118, 123–129. DOI: doi.org/10.1016/j.cognition.2010.09.010. Coventry Kenny R., Prat-Sala Merce, Richards Lynn 2001: The Interplay Between Geometry and Function in the Comprehension of over, under, above, and below. – Journal of Memory and Language 44, 376–398. DOI: doi.org/10.1006/jmla.2000.2742. Dirven Rene 1993: Dividing up Physical and Mental Space into Conceptual Categories by Means of English Prepositions. – The Semantics of Prepositions: From Mental Processing to Natural Language Processing, ed. C. Zelinsky-Wibbelt, Berlin: Mouton de Gruyter, 73–97. DLKŽ₈ₑ 2021: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas [Dictionary of the Contemporary Lithuanian Language], vyr. red. S. Keinys, 8-as patais. ir papild. leidimas (elektroninis variantas), Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Internet Access: https://ekalba.lt/dabartines-lietuviu-kalbos-zodynas. Fauconnier Gilles 2007: Mental Spaces. – The Oxford Handbook of Cognitive Linguistics, eds. D. Geeraerts, H. Cuyckens, Oxford: Oxford University Press, 351–376. Gibbs Raymond W. 2006: Embodiment and Cognition, Cambridge: Cambridge University Press. Haspelmath Martin 1997: From Space to Time: Temporal Adverbials in the World’s Languages, Newcastle, UK: Lincom Europa. Hong Tian, He Xianyou, Tillman Richard, Zhao Xueru, Deng Yumel 2017: The Vertical and Horizontal Spatial-Temporal Conceptual Metaphor Representation of Chinese Temporal Words. – Psychology 8, 1679–1692. DOI: doi.org/10.4236/psych.2017.811111. Janda Laura 2002: The Conceptualization of Events and Their Relationship to Time in Russian. – Glossos 2, [1–10]. Johnson Mark 1987: The Body in the Mind. The Bodily Basis of Meaning, Imagination, and Reason, Chicago: Chicago University Press. Kövecses Zoltan 2010: Metaphor. A practical introduction, Oxford: Oxford University Press. Lakoff George 1987: Women, Fire, and Dangerous Things, Chicago, London: Chicago University Press. Lakoff George, Johnson Mark 1980: Metaphors We Live By, Chicago: Chicago University Press. 16 Langacker Ronald W. 2000: Grammar and Conceptualization, Berlin, New York: Mouton de Gruyter. LKŽė: Lietuvių kalbos žodynas [Dictionary of the Lithuanian Language] (1–20, 1941–2002), el. variantas, redaktorių kolegija: G. Naktinėnė (vyr. redaktorė), J. Paulauskas, R. Petrokienė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė; programuotojai: E. Ožeraitis, V. Zinkevičius, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, atnaujinta versija, 2018. Internet Access: https://ekalba.lt. Luodonpää-Manni Milla, Viimaranta Johanna 2010: Metaphoric Expressions on Vertical Axis Revisited: An Empirical Study of Russian and French Material. – Metaphor and Symbol 25(2), 74–92. Luraghi Silvia 2009: Case in Cognitive Grammar. – The Oxford Handbook of Case, eds. A. L. Malchukov, A. Spencer, Oxford: Oxford University Press, 136–150. Markevičius Aurimas 2014: Pastabos apie prielinksnio sampratą, raišką ir vartojimą bendrinėje lietuvių kalboje ir tarmėse [Observations on the Concept, Realization, and Use of Prepositions in Standard Lithuanian and Regional Dialects]. – Žmogus ir žodis 16(1), 70–80. Miliūnaitė Rita 2022: Įvairuojantys ir nauji lietuvių kalbos reiškiniai XXI a. pradžioje: sistematika ir pokyčių kryptys [Variable and New Phenomena of Contemporary Lithuanian at the Start of the 21st Century: Systematization and Trends of Change], Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Nau Nicole, Arkadiev Peter 2015: Towards a Standard of Glossing Baltic Languages: The Salos Glossing Rules. – Baltic Linguistics 6, 195–241. Navarro i Ferrando Ignacio 2006: On the Meaning of Three English Prepositions. – Inroads of Language. Essays in English Studies, eds. I. Navarro i Ferrando, N. A. Crespo, Castelló de la Plana, Universitat Jaume I, 167–180. Oakley Todd 2007: Image Schemas. – The Oxford Handbook of Cognitive Linguistics, eds. D. Geeraerts, H. Cuyckens, Oxford: Oxford University Press, 214–233. Pawelec Andrzej 2009: Prepositional Network Models. A Hermeneutical Case Study, Kraków: Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego. Rohrer Tim 2007: Embodiment and Experientialism. – The Oxford Handbook of Cognitive Linguistics, eds. D. Geeraerts, H. Cuyckens, Oxford: Oxford University Press, 25–47. Rosch Eleanor 1978: Principles of Categorization. – Cognition and Categorization, eds. E. Rosch, B. B. Loyd, Hillsdale, New York: Lawrence Erlbaum, 27–48. Schmid Hans J. 2007: Entrenchment, Salience and Basic Levels. – The Oxford Handbook of Cognitive Linguistics, eds. D. Geeraerts, H. Cuyckens, Oxford, Oxford University Press, 117–138. Shakhova Daria, Tyler Andrea 2010: ‘Taking the principled polysemy model of spatial particles beyond English: The case of Russian za’. – Language, Cognition and Space: The State of the Art and New Directions, eds. V. Evans, P. Chilton, London, Oakville: Equinox, 267–291. Sinha Christopher, Kuteya Tania 1995: Distributed Spatial Semantics. – Nordic Journal of Linguistics 18, 167–199. doi.org/10.1017/S0332586500000159. Stasiūnaitė Ieva 2018: On the Motivated Polysemy of the Lithuanian žemiau ‘below’. – Kalbų studijos 32, 5–20. DOI: https://doi.org/10.5755/j01.sal.0.32.19290. Stasiūnaitė Ieva 2025: Encoding Vertical Space in Language: A Cognitive-Semantic Study of the English below as Compared to the Lithuanian žemiau. – Taikomoji kalbotyra 22, 156–175. DOI: https://doi.org/10.15388/Taikabot.2025.22.10. 17 Steen Gerard J., Dorst Aletta G., Hermann Berenike J., Kaal Anna A., Krennmayr Tina, Pasma Trijntje 2010: A Method for Linguistic Metaphor Identification: From MIP to MIPVU, Philadelphia: John Benjamins. Šeškauskienė Inesa 2001: Cross-Linguistic Variation of Space Conceptualization. – Translation and Meaning 5, 85–95. Šeškauskienė Inesa 2004: The Extension of Meaning: Spatial Relations in English and Lithuanian. – Imagery in Language, eds. B. Lewandowska-Tomaszczyk, A. Kwiatkowska, P. Lang, 373–384. Šeškauskienė Inesa, Žilinskaitė-Šinkūnienė Eglė 2015: On the Polysemy of the Lithuanian už. A Cognitive Perspective. – The Baltic International Yearbook of Cognition, Logic and Communication. Perspectives on Spatial Cognition 10, 1–38. DOI: dx.doi.org/10.4148/1944–3676.1101. Šeškauskienė Inesa, Juknevičienė Rita 2020: Prepositions in L2 Written English, or Why on Poses More Difficulties than in. – Nordic Journal of English Studies 19(1), 65–96. DOI: doi.org/10.35360/njes.540. Šķilters Jurģis, Zariņa Līga, Žilinskaitė-Šinkūnienė Eglė, Bērziņa Nora, Apse Linda 2020: Topologic and Geometric Structure of Spatial Relations in Latvian: An Experimental Analysis of RCC. – Baltic Journal of Modern Computing 8(1), 92–125. DOI: https://doi.org/10.22364/bjmc.2020.8.1.05. Šukys Jonas 1998: Lietuvių kalbos linksniai ir prielinksniai: vartosena ir normos [Cases and Prepositions in the Lithuanian Language: Usage and Norms], Kaunas: Šviesa. Tabakowska Elżbieta 2010: The Story of ZA: In Defence of the Radial Category. – Studies in Polish Linguistics 5, 65–77. Talmy Leonard 2000: Towards Cognitive Semantics 1–2, Cambridge, MA: MIT Press. Taylor John Robert 1993: Prepositions: Patterns of Polysemization and Strategies of Disambiguation. – The Semantics of Prepositions: From Mental Processing to Natural Language Processing, ed. C. Zelinsky-Wibbelt, Berlin: Mouton de Gruyter, 151–179. Torralbo Ana, Santiago Julio, Lupiáñez Juan 2006: Flexible Conceptual Projection of Time Onto Spatial Frames of Reference. – Cognitive Science 30, 745–757. DOI: doi.org/10.1207/s15516709cog0000_67. Tyler Andrea, Evans Vyvyan 2003: The Semantics of English Prepositions. Spatial Scenes, Embodied Meaning and Cognition, Cambridge: Cambridge University Press. Vandeloise Claude 1991: Beyond Geometric and Logical Descriptions of Space. A Functional Description. – Spatial Prepositions. A Case Study from French, ed. C. Vandeloise, Chicago, London: Chicago University Press, 3–20. Vandeloise Claude 1994: Methodology and Analyses of the Preposition in. – Cognitive Linguistics 5(2), 157–184. Wege Barbara 1991: On the Lexical Meaning of Prepositions: A Study of above, below and over. – Approaches to Prepositions, ed. G. Rauh, Tubingen: Gunter, 275–296. Wesche Birgit 1986/1987: At Ease with at. – Journal of Semantics 5, 385–398. Zinkevičius Zigmas 1981: Lietuvių kalbos istorinė gramatika [Historical Grammar of the Lithuanian Language] 2, Vilnius: Mokslas. Žilinskaitė-Šinkūnienė Eglė, Šķilters Jurģis, Zariņa Līga 2019a: Containment and Support in Baltic Languages: Overview, Experimental Evidence, and an Extended RCC as Applied to Latvian and Lithuanian. – Baltic Journal of Modern Computing 7(2), 224–254. DOI: https://doi.org/10.22364/bjmc.2019.7.2.04. 18 Žilinskaitė-Šinkūnienė Eglė, Škilters Jurgis, Zariņa Līga, Bērziņa Nora 2019b: Containment and Support: Similarities and Variation in Lithuanian, Latvian and Estonian. – Baltistica 54(2), 205–255. DOI: 10.15388/baltistica.54.2.2386. Žilinskaitė-Šinkūnienė Eglė, Škilters Jurgis, Zariņa Līga 2020: Expressing Distance in the Baltic Languages: Remarks on the Use of an Extended RCC. – Baltic Journal of Modern Computing 8(1), 69–91. DOI: doi.org/10.22364/bjmc.2020.8.1.04. Žilinskaitė-Šinkūnienė Eglė, Šeškauskienė Inesa 2021: When the Search Domain is Back Region in Baltic: The Latvian aiz as Compared to the Lithuanian už. – Studies in Baltic and Other Languages: A Festschrift for Axel Holvoet on the Occasion of His 65th Birthday, eds. P. Arkadiev, J. Pakerys, I. Šeškauskienė, V. Žeimantienė, Vilnius: Vilnius University Press, 433–466. DOI: doi.org/10.15388/SBOL.2021.24. 19