Concepts of “Time” and “Space” as a Representation of Human Existence in Kazakh Philosophy and Language

Acta Linguistica Lithuanica 2026, т. 94, с. 1–22 Посилання на зміст / Turinys nuoroda ISSN 2669–218X (онлайн / elektroninis) КОНЦЕПЦІЇ «ЧАСУ» І «ПРОСТОРУ» ЯК РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ЛЮДСЬКОГО ІСНУВАННЯ В КАЗАХСЬКІЙ ФІЛОСОФІЇ ТА МОВІ Поняття «часу» і «простору» як репрезентація людського існування в казахській філософії та мові ДІНАРА АБІТАЙ Кафедра зарубіжної філології та перекладознавства, Казахський національний університет імені Аль-Фарабі E-mail: [email protected] ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-1387-9793 Напрями досліджень: зарубіжна філологія, переклад. САКЕН НУРКАБЕКУЛИ Кафедра філософії, Казахський національний університет імені Аль-Фарабі E-mail: [email protected], [email protected] ORCID ID: https://orcid.org/0009-0008-6731-5468 Напрям досліджень: філософія. АССЕЛЬ КУКЕНОВА Кафедра казахської літератури та теорії літератури, Казахський національний університет імені Аль-Фарабі E-mail: [email protected] ORCID ID: https://orcid.org/0009-0003-7346-4279 Напрями досліджень: казахська література, література. ГУЛЬНАР БЕККОЖАНОВА Кафедра зарубіжної філології та перекладознавства, Казахський національний університет імені Аль-Фарабі E-mail: [email protected] ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-6532-7405 Напрями досліджень: зарубіжна філологія, переклад. ТУРСИН ГАБІТОВ Кафедра філософії, Казахський національний університет імені Аль-Фарабі E-mail: [email protected] ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-1330-1799 Напрям досліджень: філософія. ГАЗІЗА ШОЙБЕКОВА Кафедра теорії та методики викладання казахської мови, Казахський національний жіночий педагогічний університет E-mail: [email protected] Авторське право © 2026 Дінара Абітай, Сакен Нуркабекули, Ассель Кукенова, Гульнар Беккожанова, Турсын Габітов, Газіза Шойбекова, Анжеліка Молнар. Опубліковано Інститутом литовської мови. Це стаття відкритого доступу, поширювана на умовах ліцензії Creative Commons Attribution, яка дозволяє необмежене використання, поширення та відтворення на будь-якому носії за умови зазначення імені первісного автора та джерела. // Išleido Lietuvių kalbos institutas. Šis straipsnis yra atviros prieigos, platinamas pagal „Creative Commons“ priskyrimo licencijos sąlygas, leidžiančias neribotai naudoti, platinti ir atkurti turinį bet kokioje laikmenoje, nurodant autorių ir šaltinį. Отримано: / Gauta: 2026–05–07. Прийнято: / Priimta: 2026–06–12. 1 ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-9484-1318 Напрями досліджень: казахська мова, освіта. АНЖЕЛІКА МОЛНАР Факультет гуманітарних наук, Інститут славістики, Дебреценський університет E-mail: [email protected] ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-7896-1480 Напрями досліджень: гуманітарні науки, славістика. https://doi.org/10.35321/all94-01 АНОТАЦІЯ У цій статті досліджуються поняття «часу» і «простору» як репрезентації людського існування в казахському мисленні та мові. Основним емпіричним методом дослідження є асоціативний експеримент, доповнений статистичним і лінгвістичним аналізом на основі методів концептуального аналізу. Було проведено опитування 200 казахськомовних учасників віком від 20 до 70 років. За допомогою кодування було визначено ключові концептуальні категорії, такі як «час як емоція», «час як цінність», «простір як батьківщина» та «простір як свобода», і проінтерпретовано їх у світлі казахських філософських традицій. Між віковими групами виявлено значні відмінності: молодші учасники віддавали перевагу емоційним і абстрактним асоціаціям, тоді як старші респонденти спиралися на метафоричні та конкретні репрезентації. Ці відмінності свідчать про зміну поколінь у когнітивному та емоційному осмисленні філософських категорій, імовірно сформовану соціально-історичним досвідом, мовною соціалізацією та впливом технологічних і культурних змін. Дослідження демонструє, що «час» і «простір» у казахській культурі є не нейтральними конструктами, а глибоко символічними, етично насиченими та емоційно резонансними категоріями. Ці результати сприяють ширшому розумінню того, як культурно специфічні світогляди кодуються в мові, та мають практичне значення для освіти, міжкультурної комунікації й культурної політики. КЛЮЧОВІ СЛОВА: асоціативний експеримент, культура і мова, казахська когніція, мовна картина світу, філософські категорії. АНОТАЦІЯ Мета цієї статті – дослідити поняття «часу» і «простору» як репрезентації людського існування в казахському мисленні та мові. Основним емпіричним методом, застосованим у дослідженні, є асоціативний експеримент, доповнений статистичним і лінгвістичним аналізом, заснованим на методі аналізу понять. Було проведено опитування 200 казахськомовних осіб віком від 20 до 70 років. Найважливіші концептуальні категорії, такі як «час як емоція», «час як цінність», «простір як батьківщина» та «простір як свобода», було виявлено методом кодування та проінтерпретовано з урахуванням казахських філософських традицій. Виявлено значні відмінності між віковими групами: молодші учасники опитування віддавали перевагу емоційним і абстрактним асоціаціям, тоді як старші респонденти у відповідях спиралися на метафоричні та конкретні репрезентації. Ці відмінності свідчать про зміну поколінь у когнітивному та емоційному осмисленні філософських категорій, яку, найімовірніше, сформували соціально-історичний досвід, мовна соціалізація та вплив технологічних і культурних змін. Дослідження показує, що «час» і «простір» у казахській культурі не є нейтральними конструктами, а являють собою глибоко символічні, етично насичені та емоційно резонансні категорії. Ці результати сприяють ширшому розумінню того, як культурно специфічні світогляди кодуються в мові, та мають практичне значення для освіти, міжкультурної комунікації й культурної політики. КЛЮЧОВІ СЛОВА: асоціативний експеримент, культура і мова, казахська когніція, мовна картина світу, філософські категорії. 1. ВСТУП Просторово-часовий взаємозв’язок між людиною та природою лежить в основі всіх взаємодій людини з довкіллям і відіграє критичну роль у формуванні її світогляду. Онтологічна інтеграція людини в об’єктивний світ є передумовою формування «простору» і «часу» як концептуальних категорій. Такі ідеї були сформульовані етнографами, антропологами, філософами, психологами та іншими науковцями (Röck 2019). Філософія «часу» і «простору» є однією з ключових сфер філософської думки, що розглядає фундаментальні аспекти існування та пізнання. «Час» є фундаментальною онтологічною категорією, співмірною за значущістю з «простором», матерією та рухом. Дослідження характеризують сприйняття часу як культурно диференційовану ознаку (Tejada–Gallardo et al. 2021). Культурні відмінності виявляються у вимірюванні, сегментації та концептуалізації «часу». Як невід’ємний компонент 2 мовного змісту, «час» відображається на різних рівнях мовної структури: як морфологічна категорія (темпоральність), як лексеми з часовим значенням (лексичний рівень) і як синтаксичні конструкції з часовою маркованістю (синтаксичний рівень). Дослідження просторових концептів показує, що давні уявлення заклали основу для подальших інтерпретацій «простору» як категорії протягом історії (Massey 2020). Ранні концепції «простору» мали переважно геометричний або фізичний характер і не враховували суспільних, комунікативних, інтелектуальних і, особливо, культурних вимірів. Проте нехтування цими аспектами унеможливлює встановлення критеріїв культурного «простору» як окремої форми, що характеризується безперервністю, однорідністю (або неоднорідністю), структурною організацією, обмеженістю, скінченністю або нескінченністю та іншими визначальними ознаками. Цифрові технології перебудували суспільне сприйняття «часу» і «простору», створивши нові умови для конструювання ідентичності (Giddens 2023). Віртуальні середовища уможливили симуляцію руху крізь просторово-часові сфери (Chen, Wang 2022); відповідно, постає питання, чи здатні традиційні концептуалізації зберігатися в цифровому середовищі. Це дослідження має на меті вивчити традиційну казахську ідентичність крізь концептуальні рамки «часу» і «простору». Зосередження на казахському суспільстві є особливо актуальним, оскільки воно зазнає глибоких трансформацій під впливом глобалізації, технологічного розвитку та посилення міграційних процесів. Ці зміни кидають виклик традиційним світоглядам і зумовлюють необхідність переосмислення фундаментальних категорій, через які люди сприймають, переживають і формулюють реальність (Reese et al. 2019). «Час» і «простір» функціонують не лише як когнітивні універсалії, а і як культурно та філософськи опосередковані моделі розуміння людського існування. З цього погляду казахська філософська думка, rooted у кочових традиціях, які концептуалізують «час» і «простір» як сакральні екзистенційні виміри, вступає в динамічний діалог із сучасними глобальними парадигмами (Altayev, Imanbayeva 2021). З огляду на ці трансформації надзвичайно важливо дослідити, як концепти «часу» і «простору» функціонують як когнітивні та мовні репрезентації людського існування, особливо в казахській культурі та в її взаємодії з глобальними тенденціями. Мета цієї статті – простежити еволюцію цих категорій у філософській і лінгвістичній думці, проаналізувати їх прояв у мові та дослідити, як вони реагують на виклики сучасного світу й відображають їх. Це дослідження є актуальним з кількох поглядів. В асоціативному експерименті взяли участь 200 інформантів, порівняно з 50 учасниками єдиного попереднього дослідження (Beknazarova 2022); розширення вибірки дало змогу виявити варіативність, яка раніше залишалася незареєстрованою. Вікова стратифікація, відсутня в дослідженні Ainur Zhangalieva, Garifolla Yessim, Zugura Rakhmatullina (2024), уперше запроваджується тут. Теорію концептуальної метафори переважно апробували на індоєвропейському матеріалі; її застосовність до даних тюркських мов досі недостатньо досліджена. Попередні дослідження не приділяли цій темі достатньої уваги, що залишило прогалину в літературі, яку стаття прагне заповнити. 1.1. Огляд літератури Концептуалізацію «часу» і «простору» досліджували в кількох наукових галузях, кожна з яких має значення для цього дослідження. Колективна ідентичність виникає на перетині безперервності та розриву; темпоральне сам усвідомлення і просторове відчуття належності спільно формують її. Саме цей перетин є продуктивною відправною точкою аналізу (Clark 2019). Щодо взаємозв’язку між «простором» та «ідентичністю», безперервність є особливо важливою серед складників сучасної ідентичності. Ґрунтуючись на уявленні про темпоральну значущість самосвідомості, безперервність ідентичності являє собою динамічний зв’язок між часовими та просторовими відношеннями. Індивідуальна ідентичність зберігає безперервність, оскільки людська пам’ять охоплює як часові, так і просторові 3 виміри (Obradović, Bowe 2021). Отже, у межах колективної ідентичності, сформованої індивідуальними ідентичностями, безперервність стосується того, як можна зберегти цілісність колективної ідентичності крізь «час» і «простір». У наукових дослідженнях просторові та часові концепти часто розглядають як незалежні аксіоми (Lakoff, Johnson 2020). Однак їхня невимірність унеможливлює безпосереднє дослідження. Зростання поширеності та точності вимірювальних приладів істотно змінило людське сприйняття «простору» і «часу» (Buzsáki, Tingley 2018). Посилення впливу технологічних інновацій – від штучного інтелекту до онлайн-комунікації – ще більше трансформувало взаємозв’язок між мовою та реальністю. Технологічна еволюція порушує критично важливі питання про те, як традиційні категорії, такі як «час» і «простір», концептуалізуються, зберігаються або перебудовуються в мовній і культурній свідомості. Дослідження в різних галузях підкреслюють тісний зв’язок між цими абстрактними концептами та їхнім мовним представленням, припускаючи, що моделі темпорального й просторового дискурсу відображають глибші когнітивні структури мислення та сприйняття (Hanink, Koontz-Garboden 2025). Тюркологічні дослідження концептуальних метафор залишаються фрагментарними. У казахських лінгвокультурологічних студіях концепт zher (земля/ґрунт) посідає центральне місце в національній самосвідомості. У першоджерелах казахською мовою ця центральність чітко простежується: концепт *tugan zher* («рідна земля») становить ядро національного концептосферного простору і вербалізується в героїчних епосах та жанрах топонімічного фольклору (Olzhabayev et al. 2022; Olzhabayev, Soylemez 2024). Аналіз міфологічної когніції, закладеної в тюркських топонімах, виявляє механізм, за якого гідроніми зберігають архаїчні просторові орієнтації, пов’язані із сакральністю та водною символікою (Sadirova et al. 2024). Хронотопічні аналізи казахської художньої прози демонструють, що часові та просторові репрезентації мають оцінний вимір (Zhiyenalina et al. 2024). Канонічні казахські мислителі концептуалізували «час» і «простір» в етичних категоріях; у їхніх інтерпретаціях совість функціонувала як часовий регулятор пам’яті та морального судження (Iskakova 2023; Ryskalıyev et al. 2023). Генеалогічний підхід до філософської прози інтерпретує екзистенційні категорії – долю, незворотність і моральний перехід – як елементи культурної символічної структури (Kossyn 2024). Етнографічні дані засвідчують циклічне сприйняття «часу», сформоване сезонними міграціями та ритуальними календарями (Dosmurzinov 2023; Zeinullin et al. 2026). Водночас емпірична перевірка за допомогою контрольованої еліцитації обмежувалася єдиним асоціативним дослідженням за участю 50 казахомовних учасників (Beknazarova 2022). Отже, мова є вирішальним внутрішнім чинником, що формує темпоральну орієнтацію культури. Поза межами традиційних підходів, заснованих на вимірюванні, дослідження культурних метафор пропонує ефективну методологічну альтернативу для розуміння того, як різні культури концептуалізують абстрактні поняття (Jang et al. 2023). Культурні метафори стосуються явищ або видів діяльності, з якими більшість представників національної культури когнітивно або емоційно себе ототожнює (Kövecses 2021). Метафоричні конструкти розкривають, як культури сприймають різні суспільні аспекти та концептуалізують абстрактні сфери, зокрема «час» і «простір». Розвиваючи цей напрям досліджень, науковці розглядали «простір» як метафору темпорального сприйняття (Gu et al. 2019), трактуючи «час» як порожнину, крізь яку люди переміщуються між подіями. Дослідження також вказують на культурні варіації цих просторово-часових відображень. Зокрема, американська когніція зазвичай репрезентує «час» горизонтально (від минулого до майбутнього), із рухом зліва направо (Worrell, Andretta 2019). Натомість китайські культурні моделі часто використовують вертикальні орієнтації з висхідним плином часу (Fiddler 2024). Проте обидві моделі походять із писемних традицій осілих культур; циклічно-лінійна гібридність кочового хронотопу в них не врахована. Це дослідження має на меті заповнити цю прогалину. Помітні відмінності в концептуалізації часу спонукали до вивчення чинників, що лежать в їх основі (Pitt, Casasanto 2020). Дослідження виявили численні культурні чинники, що впливають на темпоральне сприйняття, зокрема системи цінностей, релігійні традиції, соціальні структури та мовні моделі (Kapitánská 2024). 4 Чинники довкілля, такі як кліматичні умови та соціально-економічні обставини, також сприяють когнітивній варіативності. Щодо тюркомовних кочових суспільств, ці чинники систематично не досліджувалися; отже, узагальнюваність розглянутих дотепер моделей залишається обмеженою. Культурно специфічні метафори пояснюють, чому різні культурні групи по-різному сприймають «час». Наприклад, більшість культур концептуалізує минуле як те, що позаду, а майбутнє – як те, що попереду, відповідно до спрямованого вперед руху тіла (Michaels 2025). Щодо метафоричних репрезентацій, культурні відмінності у сприйнятті «часу» тісно пов’язані зі способом опису «часу». Англомовні зазвичай вимірюють тривалість за допомогою метафор лінійної відстані («a long time» – «довгий час»), завдяки чому «час» концептуалізується як просторовий шлях; натомість в іспанській мові тривалість, як правило, кількісно визначається («much time» – «багато часу»), а «час» осмислюється як субстанція (Alcaraz Carrión, Valenzuela 2021). У казахській мові обидві стратегії поєднуються. Тривалість кодується як через відстань («ұзақ уақыт», буквально «довгий час»), так і кількісно («көп уақыт», «багато часу»); отже, описаний вище контраст безпосередньо перетинається з матеріалом цього дослідження. Виявлена відмінність випливає з різних концептуальних метафор, сформованих мовними та культурними впливами. Емпіричні дослідження демонструють, що люди точніше оцінюють «час», коли використовують системи вимірювання, узгоджені з конструкціями їхньої рідної мови (Götzelmann 2021). Додаткові мовні особливості зумовлюють культурні варіації темпорального сприйняття. Відмінності писемних систем широко досліджувалися як потенційні пояснення міжкультурної варіативності часової орієнтації. Казахський випадок, що пройшов послідовну зміну писемностей – від арабської до латиниці, кирилиці й знову латиниці, – є нетривіальною перевіркою цієї гіпотези на тюркському матеріалі. «Час» є істотним аспектом людського досвіду, тоді як культура відіграє вирішальну роль у формуванні когніції, мотивації, емоцій та індивідуальної поведінки. Попередні дослідження систематично вивчали взаємозв’язок між культурними цінностями та варіаціями часової орієнтації в різних культурах (Alcaraz Carrión, Valenzuela 2022). Серед різних культурних вимірів науковці досліджували, як колективізм/індивідуалізм, регуляторна спрямованість і віра в контроль над власним життям корелюють із темпоральним сприйняттям. Деякі дослідження стверджують, що індивідуалізм і колективізм істотно впливають на культурні відмінності в орієнтації на майбутнє, теперішнє та минуле (Chen et al. 2022). Для індивідуалістичних культур зазвичай характерна сильніша орієнтація на майбутнє, тоді як колективістські культури наголошують на перспективах, зосереджених на теперішньому. Тобто колективістські системи надають пріоритет конкретним, контекстно зумовленим подіям безпосереднього моменту, тоді як індивідуалістські парадигми віддають перевагу абстрактним подіям і універсальним правилам, застосовним у різних ситуаціях. Окрім культурних цінностей, міфології та релігійні системи є ще одним критично важливим чинником, що пояснює міжкультурні варіації темпорального сприйняття (Callizo Romero 2023). Зростання кількості доказів демонструє, що фундаментальні психологічні процеси часто мають культурну специфіку, а це дає підстави припускати, що концептуалізація та сприйняття «часу» також повинні відрізнятися в різних культурах (Khatin-Zadeh et al. 2023). Проте культурологічні дослідження значною мірою нехтували темпоральним різноманіттям і його диференційованим впливом у культурних контекстах. Попри прогрес у культурних дослідженнях, вивчення часових і просторових вимірів залишається обмеженим, а систематична інтеграція теоретичних та емпіричних знань відсутня. Накопичений науковий доробок характеризується трьома структурними обмеженнями. По-перше, теорію концептуальної метафори емпірично підтверджено переважно на індоєвропейських мовах: бібліометричний аналіз 1 257 публікацій (2002–2022) виявив дослідницькі кластери, зосереджені в Іспанії, Сполучених Штатах, Китаї та Росії (Zhao et al. 2023). Цей дисбаланс ставить під сумнів застосовність теорії до тюркомовного населення. Суспільства Центральної Азії з кочовою спадщиною рідко включаються до кроскультурних порівняльних досліджень. Крім того, саму категорію «кочовика» критикували за редукціонізм, оскільки вона зводить різноманітні моделі мобільності до єдиної типології (Conte 2025). По-друге, вплив білінгвізму на концептуалізацію базових категорій у пострадянських 5 контекстах залишається недостатньо вивченим. Тримовна політика Казахстану формує темпоральні та просторові уявлення, породжуючи конкуруючі асоціації із сучасністю та спадщиною (Ahn, Smagulova 2022); однак жодне дослідження досі не розглядало, чи трансформують зумовлені політикою зсуви фундаментальні концептуальні метафори. Огляд наявної літератури виявляє разюче малу кількість досліджень цієї теми. Хоча міжнародні дослідження вивчали, як метафори формують культурні концепції «часу» і «простору», метафоричні моделі казахської мови систематично не досліджувалися. Значні прогалини зберігаються в розумінні того, як ці категорії проявляються в казахському мисленні та мові, причому порівняльні культурні аналізи є особливо рідкісними. Сучасні дослідження схильні розглядати «час» і «простір» як відокремлені когнітивні категорії, нехтуючи їхньою взаємозалежністю у формуванні національної свідомості. 1.2. Постановка проблеми Метою дослідження було проаналізувати концепти «часу» і «простору» як репрезентації людського існування в казахському мисленні та мові. Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі дослідницькі завдання: 1) визначити домінантні концептуальні категорії, пов’язані з «часом» і «простором», серед казахських респондентів; 2) дослідити, як ці категорії відображають культурно вкорінені значення, за допомогою аналізу емоційних, метафоричних, абстрактних і конкретних вимірів у мовних асоціаціях; 3) дослідити поколіннєві відмінності у сприйнятті та концептуалізації «часу» і «простору»; 4) проінтерпретувати найчастотніші та культурно значущі асоціації в межах казахських філософських і культурних традицій. 2. МЕТОДИ ТА МАТЕРІАЛИ 2.1. Теоретична основа Це дослідження ґрунтується на міждисциплінарній теоретичній основі, що інтегрує когнітивну лінгвістику, філософську антропологію та культурну семіотику. Центральною для цієї основи є передумова, що мова не лише відображає, а й формує людську когніцію та світогляд (Lakoff, Johnson 2020). Концептуалізація «часу» і «простору» розглядається крізь призму теорії концептуальної метафори (Bundgaard 2019), згідно з якою абстрактні концепти структуруються за допомогою культурно вкорінених метафор. Теорія концептуальної метафори є центральною аналітичною основою цього дослідження. Дві взаємодоповнювальні теоретичні перспективи розширюють її пояснювальний потенціал: теорія соціальної ідентичності пояснює міжпоколіннєві відмінності в концептуалізації через механізми групової належності та історичної пам’яті, тоді як культурна семіотика обґрунтовує використання асоціативного експерименту як методологічного інструменту для доступу до культурно закодованих значень, закріплених у мові. Три підходи сходяться у спільному аналітичному вузлі: концептуальні метафори виникають у процесах культурної семіозису й передаються між поколіннями через канали соціальної ідентифікації. Дослідження також спирається на теорію соціальної ідентичності (Demirden 2021), зокрема на її положення про те, що сприйняття часової та просторової безперервності сприяє формуванню колективної ідентичності між поколіннями. Теорія соціальної ідентичності охоплює кілька підтеорій, зокрема теорію колективної ідентичності, яка розглядає формування ідентичності у зв’язку із соціальними рухами. Ключові праці із соціології та психології визначають колективну ідентичність як потенційний міст між теорією ідентичності та теорією соціальної ідентичності (Apofisis 2024). Теорія ідентичності класифікує ідентичності за трьома взаємопов’язаними вимірами: особистісною, рольовою та груповою/соціальною належністю. Ця концепція додатково включає принципи 6 лінгвокультурних досліджень, які визнають, що культурне пізнання закодоване в мові через асоціативні моделі (Lupyan, Lewis 2019). Ці моделі можна систематично досліджувати за допомогою асоціативних експериментів. Асоціативний експеримент у лінгвістиці слугує для документування реакцій, зумовлених культурно вкоріненою інформацією, поширеною серед учасників (Sternin 2020). Асоціативний метод забезпечує доступ до свідомості респондентів шляхом викликання реакцій на запропоновані стимули. Експериментальна процедура передбачає фіксацію вербальних реакцій на слова-стимули з подальшим аналізом результатів. Асоційовані слова набувають нових індивідуалізованих значень, які пов’язують когнітивну сутність досліджуваного предмета з образами, емоціями та ідеями, наявними у свідомості учасників. Філософське підґрунтя асоціативного експерименту ґрунтується на припущенні, що люди пригадують ментальні образи, співвідносячи їх між собою (Halbwachs 2020). Відповідно, експеримент може встановити зв’язок між стимулом, уведеним експериментатором, і відповіддю учасника. З психологічного погляду вербальні реакції на стимули пов’язані з гіпотезою про прогностичні взаємозв’язки між асоціаціями (Miller 2006). Когнітивна здатність використовувати одне поняття як відправну точку для встановлення ментальних зв’язків з іншим є прикладом процесу доступу до понять через асоціації (Broccias 2021). Отже, експериментатор отримує доступ до концептуального змісту, що вивчається, що дає змогу реконструювати його когнітивну структуру. 2.2. Дизайн дослідження У дослідженні застосовано змішаний підхід, що поєднує якісні та кількісні методи для вивчення й інтерпретації понять «час» і «простір» у казахській мовній свідомості. Методологія дослідження охоплює філософські, культурні та лінгвістичні інструменти, що забезпечують комплексний аналіз того, як носії мови когнітивно й культурно сприймають ці категорії. Дослідження зосереджене на асоціативному експерименті як основному емпіричному компоненті, доповненому статистичним аналізом і лінгвістичним вивченням із застосуванням методів концептуального аналізу. Такий підхід поєднує лінгвістичну та культурну семантику слів, уможливлюючи ґрунтовний і об’єктивний логічний аналіз понять природної мови. Після статистичного опрацювання найчастотніші та культурно значущі категорії, виявлені в опитуванні, було проаналізовано крізь призму казахських філософських і культурних традицій. Виявлені під час кодування поняття інтерпретувалися не лише як лінгвістичні дані, а як прояви underlying світоглядів у межах якісно-філософського синтезу. 2.3. Вибірка У дослідженні застосовано стратифікований цільовий метод вибірки, щоб забезпечити репрезентацію різноманітних казахськомовних осіб за ключовими демографічними змінними, важливими для дослідження. Цільова вибірка охоплювала 200 носіїв казахської мови віком від 20 до 70 років із різним рівнем освіти (середня, професійна та вища освіта). Обраний віковий діапазон ефективно охопив вікові відмінності у сприйнятті та концептуалізації понять «час» і «простір», що виникають під впливом різноманітних історичних, технологічних і культурних змін, пережитих різними поколіннями в Kazakhstan. Стратифікацію здійснювали за двома основними критеріями — віком і рівнем освіти — для врахування поглядів представників різного соціокультурного середовища та мінімізації ризику демографічного упередження. Набір учасників проводили через кілька каналів, зокрема шляхом безпосереднього контакту в освітніх установах і громадських організаціях. Запрошення поширювали електронною поштою та через посередників у закладах-учасниках. До участі всі потенційні респонденти отримали детальну інформацію про цілі, формат і заходи забезпечення конфіденційності дослідження. 7 До остаточної вибірки включали лише тих, хто надав інформовану згоду. 2.4. Опитування Основним інструментом збору даних була структурована асоціативна анкета, розроблена для виявлення як спонтанних, так і рефлексивних мовних асоціацій із поняттями «час» і «простір». Дослідники розробили інструмент опитування вручну на основі методологічних підходів попередніх асоціативних експериментів, використаних у концептуальних дослідженнях російської та казахської мов (Kuzembayeva 2021). Вибір запитань зумовлювався потребою фіксувати не лише мовні асоціації, а й екзистенційні, емоційні та ціннісні аспекти, що впливають на сприйняття цих фундаментальних категорій. Остаточна анкета містила шість відкритих запитань щодо кожного поняття казахською мовою (Додаток). Обрана структура запитань уможливила багаторівневий аналіз, що охоплював безпосередні мовні асоціації, метафоричний і культурний зміст та емоційне сприйняття. Учасники заповнювали анкету особисто або через Google Forms — залежно від доступності та власних уподобань. 2.5. Статистичне опрацювання Дані, зібрані за допомогою асоціативної анкети, пройшли багатоступеневий аналітичний процес. Аналіз поєднував кодування та кількісне статистичне опрацювання для забезпечення комплексної інтерпретації мовних і концептуальних моделей, пов’язаних із часовими та просторовими категоріями. Після збору даних письмові відповіді транскрибували, оцифровували та кодували за допомогою програмного забезпечення SAS, тоді як відповіді з Google Forms не потребували транскрибування. Кожному учасникові присвоювали унікальний цифровий код для збереження анонімності, а відповіді пов’язували з демографічними змінними. Кодування здійснювали два незалежні дослідники, підготовлені з когнітивної лінгвістики. На пілотному етапі (n = 40 відповідей) узгодженість між кодувальниками становила 84% (κ Коена = 0.79). Розбіжності вирішували шляхом консенсусного обговорення; у спірних випадках (12% відповідей) консультувалися з третім експертом. Остаточний довідник кодів містив вісім категорій, кожна з операційним визначенням та ілюстративними прикладами. За допомогою процедур відкритого кодування було розроблено ширші семантичні та метафоричні категорії, зокрема «час як емоція», «час як цінність», «простір як батьківщина» та «простір як свобода». Програмне забезпечення SAS перетворило всі закодовані елементи на числові змінні, що вказують на частотність відповідей, уможлививши побудову частотних таблиць із найпоширенішими часовими та просторовими асоціаціями. Описова статистика, зокрема середні значення та стандартні відхилення, узагальнила розподіл типів відповідей і поширеність концептуальних категорій. Було виявлено можливі вікові переваги щодо емоційних і метафоричних, а також абстрактних і конкретних асоціацій. Для оцінювання статистичної значущості відмінностей між групами учасників у дослідженні застосовано методи інференційної статистики. t-критерій Стьюдента використано для порівняння середніх частот відповідей між двома віковими групами (молодшими та старшими учасниками). Рівень освіти виключили з інференційного аналізу з двох причин. По-перше, нерівномірний розподіл за категоріями (вища освіта — 68%; середня — 18%; професійна — 14%) унеможливлював статистично надійні порівняння. По-друге, подання результатів з розподілом за рівнем освіти створювало ризик стигматизації окремих підгруп. Тому цю змінну збережено лише в описовій статистиці для характеристики вибірки. Коефіцієнт альфа Кронбаха обчислено для оцінювання внутрішньої узгодженості виявлених концептуальних категорій. Цей показник надійності перевірив, чи демонструють елементи, об’єднані в одну тематичну категорію, достатню кореляцію та семантичну узгодженість. 8 2.6. Обмеження дослідження Слід визнати кілька методологічних обмежень. По-перше, хоча стратегія вибірки була спрямована на представлення різних демографічних сегментів, повної репрезентативності всіх регіональних і діалектних варіантів, можливо, не було досягнуто. По-друге, асоціативний метод фіксує вербальні відповіді, але може не повністю розкривати несвідомі або втілені концептуальні структури. По-третє, технологічні чинники, як-от знайомство учасників із цифровими опитуваннями, могли вплинути на повноту даних, особливо серед старших респондентів. Четверте обмеження стосується того, що в дослідженні не враховано володіння російською мовою та вплив білінгвізму на процеси концептуалізації. П’яте пов’язане з надійністю між кодувальниками: попри прийнятний поріг узгодженості (κ = 0.79), інтерпретаційна варіативність вплинула на 21% закодованих випадків. 2.7. Етичні міркування Дослідження відповідає етичним стандартам соціолінгвістичних і психологічних досліджень. Учасники підписали форми інформованої згоди, що гарантували добровільну участь, конфіденційність і право вийти з дослідження в будь-який момент. Усі дані зберігаються в захищених зашифрованих базах даних, доступ до яких мають лише члени дослідницької групи. 3. РЕЗУЛЬТАТИ 3.1. Асоціації, пов’язані з «часом» і «простором» 1. Спонтанні асоціації Коли учасників попросили назвати спонтанні асоціації зі словами «час» і «простір», їхні відповіді виявили своєрідні культурно-когнітивні моделі, rooted у казахському світогляді. «Час» переважно асоціюється з життям, долею та екзистенційними циклами. Найчастотнішими відповідями щодо «часу» були «годинник» (43%), «швидкість» (35%), «зміна» (32%), «життя» (28%) і «старість» (24%), що вказує на сприйняття «часу» як вимірюваної, швидкоплинної сили, яка визначає життя. Ці асоціації відображають зростання усвідомлення «часу» як структурованого й обмеженого ресурсу, ймовірно під впливом сучасних звичок і технологій. Водночас це поняття зберігає екзистенційні конотації, пов’язані зі старінням і життєвими циклами. Такі асоціації, як «життя» і «старість», одночасно відображають традиційне казахське розуміння «часу» як ціннісно навантаженого морального континууму, де часовий поступ означає мудрість, міжпоколіннєву пам’ять і соціальну спадщину. Асоціації респондентів зі словом «простір» демонстрували ширше й культурно зумовлене сприйняття: домінантним образом виявився «степ» (51%), за яким ішли «свобода» (40%), «відстань» (33%), «небо» (27%) і «дім/земля» (25%). Такі відповіді ілюструють просторову свідомість, сформовану розлогою географією Kazakhstan, кочовою спадщиною та глибоким емоційним зв’язком із землею й відкритим простором. Відповідно, «простір» виходить за межі фізичних вимірів, символізуючи ідентичність, автономію та належність. 2. Асоціації з першим словом Учасників попросили назвати перше слово, яке спало їм на думку у відповідь на «час» і «простір». Їхні асоціації підтвердили культурну зумовленість і метафоричне багатство цих понять у казахській свідомості. Щодо «часу», домінантними відповідями були «годинник», «мить», «майбутнє», «смерть» і «ранок», що свідчить про типову концептуалізацію «часу» через ідеї руху, поступу та трансформації. На стимули, пов’язані з простором, найчастіше відповідали «степ», «небо», «свобода», «дорога» та «відстань», що підкреслює орієнтацію на досвід і географію у сприйнятті безмежності, відкритості та мобільності. Такі моделі вказують на поширеність втілених метафор у казахському пізнанні. «Простір» зберігає радше конкретні, ніж абстрактні якості, будучи глибоко пов’язаним із природним середовищем і кочовою спадщиною. Отже, часові та 9 просторові сприйняття виходять за межі самих координат, функціонуючи як динамічні сили, що формують людське існування. 3. Рефлексивні асоціації Коли учасникам надавали «час» для роздумів, вони формулювали глибші й абстрактніші асоціації з «часом» і «простором». Часові рефлексії охоплювали «пам’ять» (29%), «терпіння» (24%), «долю» (21%), «цикл» (17%) і «незворотність» (15%), ілюструючи перехід від конкретних зовнішніх маркерів до особистого концептуального розуміння. Відповіді на запитання про «простір» так само виходили за межі фізичних вимірів, наголошуючи на «укоріненості» (26%), «належності» (22%), «мовчанні» (18%), «номадизмі» (15%) і «порожнечі» (12%). Ці моделі виявляють подвійну природу «простору» в казахському сприйнятті — він функціонує і як фундаментальне джерело ідентичності, і як розлогий, часто медитативний або самотній простір. Поява «номадизму» безпосередньо пов’язує просторове пізнання з культурною спадщиною, тоді як «порожнеча» й «мовчання» вказують на філософські інтерпретації порожнечі або духовної саморефлексії. 4. Асоціативні почуття та емоції Учасники висловили різноманітні емоційні реакції на часові та просторові поняття, виявивши афективні виміри, через які ці категорії сприймаються й засвоюються в казахській культурі. Так, щодо «часу» домінантною асоціацією виявилася «тривога» (30%), особливо серед молодших респондентів, які пов’язували «час» із тиском, дедлайнами та невизначеністю майбутнього. Іншими поширеними емоційними реакціями були «ностальгія» (26%), «вдячність» (18%), «смуток» (17%) і «надія» (15%). Ці моделі підкреслюють амбівалентне сприйняття часу, у якому «час» одночасно постає джерелом втрат і жалю щодо минулого, а також символізує потенційне зростання та можливості. Просторові асоціації викликали переважно позитивні емоції; найчастотнішими були «свобода» (38%) і «мир» (32%). Проте помітне місце також посідали «самотність» (21%), «гордість» (20%) і «туга» (19%). У сукупності ці результати підтверджують, що тоді як часова рефлексія породжує більш інтроспективні й часто напружені емоційні стани, просторове сприйняття несе конотації розлогості, поєднуючи елементи усамітнення, культурної прив’язаності та духовного зв’язку. 5. Прислів’я, приказки та поезія Згадки про прислів’я, приказки та поетичні вислови засвідчили глибоку інтеграцію часових і просторових понять у моральну, етичну та духовну свідомість. Щодо сприйняття «часу», 41% респондентів навели прислів’я yaqym – emshi (транслітероване як uaqyt – emshi, що означає «час лікує»). Інші часові вислови згадувалися рідше. Yaqym mac ekew masty da tozdyraĭdy («час стирає навіть камінь») навели 30% респондентів; keshegi künnen alyс zhoq, ertengi künnen zhaqyn zhoq («немає нічого дальшого за вчора, нічого ближчого за завтра») — 21%; а zhasy bir qurdas emes, zamany bir qurdas («людей об’єднує не вік, а час, який вони прожили разом») — 18%. Низхідна послідовність показова: афоризм про те, як час стирає камінь, зберігся міцніше за інші. Згадки про «простір» виявили особливо тісний зв’язок з ідентичністю та спадщиною предків. Вислів Zher-ana (Zher-ana, «Мати-Земля») навели 35% учасників. Респонденти також часто цитували такі прислів’я, як zheri baidyn eli bai (zheri baidyn eli bai, «у того, хто багатий землею, багата країна») (31%) і keñ dala – keñ peyil (ken dala – ken peyil, «щедрий степ породжує щедрі душі») (29%). 6. Сприйнята значущість «часу» і «простору» Учасників попросили описати роль «часу» і «простору» в їхньому особистому житті. Їхні відповіді виявили відмінний, але взаємодоповнювальний вплив на особистий і колективний досвід. Більшість (43%) розглядала «час» передусім як ресурс, який не можна марнувати, що підкреслює прагматичну орієнтацію на продуктивність і особисту відповідальність. Ще 26% трактували «час» і як учителя, і як випробування, наголошуючи на його впливі на моральний розвиток, життєві уроки та стійкість. Водночас 21% пов’язували «час» із жалем або 10 роздумами, підкреслюючи його емоційну вагу та зв’язок із минулими рішеннями. Натомість просторові інтерпретації мали, як вважалося, більш екзистенційні й афективні якості. Для 35% респондентів «простір» був фундаментальним елементом ідентичності, пов’язаним із культурним корінням і почуттям належності. Ще 30% сприймали «простір» як символ внутрішнього спокою й автономії, вбачаючи психологічний і духовний зв’язок із природним середовищем. Примітно, що 25% описували «простір» як духовне поняття, пов’язане з предками та природою. Їхні погляди свідчать про тривалі зв’язки між землею, пам’яттю та спадщиною в казахській свідомості. Виявлені моделі відповідей демонструють, що часові сприйняття залишаються укоріненими в практичних і моральних рамках, тоді як просторові поняття слугують фундаментальними силами, що підтримують ідентичність, безперервність та емоційну рівновагу. 3.2. Семантичні та метафоричні категорії на основі кодування Кодування відповідей виявило культурно вкорінені поняття, що ілюструють, як носії казахської мови концептуалізують «час» і «простір» в індивідуальній та колективній свідомості. Для поняття «час» сформувалися чотири домінантні категорії: «час як емоція», що охоплює такі асоціації, як тривога, ностальгія та надія; «час як цінність», що підкреслює його роль як обмеженого ресурсу або морального випробування; «час як рух», відображений у метафорах швидкості, плину та спрямованості; і «час як цикл», що викликає асоціації з природними ритмами, старінням і повторенням (Table 1). Ці кластери свідчать, що «час» репрезентує не лише тривалість, а й психологічний та філософський досвід, сформований особистою пам’яттю, темпом суспільного життя та поколіннєвою мудрістю. Table 1. Тематичне кодування асоціацій (розроблено авторами) Поняття Тематична категорія Приклади відповідей Частота «Час» «Час як емоція» Тривога, ностальгія, надія, смуток 148 «Час як цінність» Ресурс, випробування, відповідальність, жаль 132 «Час як рух» Швидкість, плин, напрям, мить 112 «Час як цикл» Пори року, повторення, старіння, повернення 51 «Простір» «Простір як батьківщина» Земля, предки, дім, укоріненість 161 «Простір як свобода» Відкритість, незалежність, степ, рух 120 «Простір як порожнеча/мовчання» Порожнеча, мовчання, духовна відстороненість 66 «Простір як ідентичність» Належність, гордість, походження, прив’язаність до місця 85 Для поняття «простір» сформувалися такі категорії: «простір як батьківщина», що охоплює відповіді, зосереджені на землях предків і корінні; «простір як свобода», що підкреслює рух, відкритість і особисту автономію; «простір як порожнеча або мовчання», що вказує на медитативні, екзистенційні чи духовні виміри; і «простір як ідентичність», у якому земля та ландшафт стають невіддільними від особистої й колективної спадщини. Включення прислів’їв додало подальшої семантичної глибини. Сталі вислови демонструють, як мовні форми кодують колективні етичні засади та традиційні філософські рефлексії. Описовий статистичний аналіз виявив своєрідні моделі концептуалізації «часу» і «простору» у різних вікових групах. Зокрема, молодші респонденти (20–39 років) 11 виявили сильніші переваги щодо емоційних (M = 4.61, SD = 2.32) та абстрактних асоціацій (M = 2.95, SD = 1.94). Результати свідчать, що молодші особи більше схильні інтеріоризувати ці поняття через особистий досвід, суб’єктивні почуття та психологічне надання смислу (Table 2). Table 2. Середні значення та стандартні відхилення для кожного типу концептуальних асоціацій (розроблено авторами) Категорія | Молодші респонденти, середнє | Молодші респонденти, SD | Старші респонденти, середнє | Старші респонденти, SD Емоційні | 4.61 | 2.32 | 2.65 | 1.70 Абстрактні | 2.95 | 1.94 | 3.18 | 1.74 Метафоричні | 2.90 | 1.58 | 3.75 | 1.75 Конкретні | 2.58 | 1.56 | 3.99 | 1.96 Старші учасники (40–70 років) виявили сильніші переваги щодо метафоричних асоціацій (M = 3.75, SD = 1.75) і конкретних асоціацій (M = 3.99, SD = 1.96). Їхні відповіді ілюструють традиційні концептуальні рамки, у яких часові та просторові поняття структуруються стабільними культурними символами й фізичними образами. Виявлені розбіжності підкреслюють можливі поколіннєві зміни в когнітивному та емоційному опрацюванні філософських категорій, імовірно сформовані соціально-історичним досвідом, мовною соціалізацією та впливом технологічних і культурних трансформацій. Статистичний аналіз виявив помітні поколіннєві відмінності в частотності концептуальних асоціацій. Незалежні t-тести для вибірок порівнювали середні бали молодших і старших учасників за кожною категорією. Результати свідчать про істотні відмінності в емоційних асоціаціях (t = 6.815, p < 0.001), підтверджуючи переважання емоційного фреймування серед молодших респондентів. Коефіцієнт d Коена для емоційних асоціацій становив 0.97 — величина, що в статистичних термінах класифікується як великий ефект. Для метафоричних асоціацій d = 0.51 (середній ефект), тоді як для конкретних асоціацій d = 0.80 (великий ефект). Практичну значущість цих відмінностей додатково підтверджують розподільчі моделі: 78% молодших респондентів сформулювали щонайменше одну емоційну асоціацію, порівняно з 41% старших респондентів. Натомість метафоричні (t = −3.605, p < 0.001) і конкретні асоціації (t = −5.629, p < 0.001) траплялися значно частіше серед старших учасників. Для абстрактних асоціацій статистично значущої міжгрупової різниці не виявлено (t = −0.883, p = 0.379), що свідчить про зіставний розподіл між віковими когортами. Результати засвідчують, що поколіннєві когнітивні відмінності передусім проявляються в емоційній виразності та опорі на метафоричні або конкретні репрезентації. Для оцінювання внутрішньої узгодженості чотирьох концептуальних категорій (емоційних, абстрактних, метафоричних і конкретних) проведено аналіз надійності. Коефіцієнт альфа Кронбаха (α = 0.82) підтвердив високу надійність і внутрішню узгодженість, обґрунтовуючи ці категорії як компоненти єдиної шкали. 12 3.3. Інтерпретація результатів із казахських філософських і культурних перспектив Аналіз спонтанних і рефлексивних асоціацій виявив чотири домінантні категорії, через які «час» концептуалізується в казахській мовній свідомості: емоція, цінність, рух і цикл (Figure 1). Figure 1. Основні компоненти поняття «час» (розроблено авторами) Такі слова, як «тривога», «надія» і «пам’ять», репрезентують емоційно насичене сприйняття «часу». Відповідно, «час» функціонує не просто як нейтральна тривалість, а як афективно переживаний феномен, пов’язаний із невизначеністю, прагненнями та самоаналізом. Категорія «час як цінність» позначена частими асоціаціями з «ресурсом» і «випробуванням». Це спостереження підкреслює моральні перспективи, крізь які «час» оцінюється в казахському дискурсі, особливо щодо колективного історичного досвіду та наголосу на відповідальності. Метафори руху («плин» і «швидкість») посилюють втілене й спрямоване сприйняття часу, узгоджуючись із теорією концептуальної метафори. Циклічні асоціації («пори року», «повторення») спираються на традиційні кочові уявлення про природні ритми. Концепт «простір» постає як принципово взаємопов’язаний із культурною ідентичністю, демонструючи сильніші зв’язки з фізичною та емоційною укоріненістю, ніж часові уявлення. Часті асоціації з батьківщиною та спадкоємністю предків підкреслюють глибоке значення землі й географії у казахському світогляді. Категорія «простір як свобода» (наприклад, «степ», «відкритість») відображає кочовий етос, тоді як «простір як мовчання або порожнеча» передбачає метафізичне тлумачення «простору» як медитативних, внутрішніх станів. Ці закономірності свідчать, що в казахській культурі «простір» виходить за межі зовнішньої фізичності й інтеріоризується як частина самості, утворюючи міст між колективною пам’яттю та природою (Figure 2). 13 Figure 2. Основні компоненти «простору» як концепту (розроблено авторами) Концептуальний аналіз демонструє, як казахськомовні мовці інтерпретують «час» і «простір» не лише як мовні явища, а і як прояви світогляду, сформованого історичним досвідом, ісламськими впливами, кочовими традиціями та сучасними трансформаціями. 4. DISCUSSION Досліджуючи взаємозв’язок між мовою та світоглядом, це дослідження демонструє, як навіть універсальні категорії — такі як «час» і «простір» — набувають культурно й поколіннєво специфічних концептуалізацій. Тим самим воно робить внесок у ширший масив людського знання. У подібному дослідженні було розглянуто філософські інтерпретації «часу» і «простору» в казахській філософії (Zhangalieva et al. 2024). Результати доповнюють сучасні дослідження, ілюструючи, як казахські часові та просторові концепти збагачуються унікальними символами, метафорами й традиціями, пов’язаними з природним та історичним контекстами нації. Ця концептуальна рамка позиціонує казахські розуміння «часу» і «простору» як цінні елементи культурної спадщини. Результати цього дослідження узгоджуються з цими спостереженнями, підкреслюючи, що казахськомовні мовці концептуалізують «час» і «простір» у високосимволічний і культурно вкорінений спосіб. Аналіз A. Zhangalieva et al. (2024) має суто теоретичний і філософський характер; натомість це дослідження пропонує емпіричну перевірку за допомогою асоціативного експерименту, поєднаного з міжпоколіннєвим виміром. Однак у попередньому дослідженні також було проаналізовано вплив ісламу — аспект, не розглянутий у цій статті. Іслам істотно сформував казахську філософію «часу» і «простору», інтегрувавши релігійні практики та ритуали у сприйняття «часу» і «простору». Порівняння з іншими тюркськими культурами виявляє як спільні риси, так і закономірності, специфічні для казахського контексту. Святкування Науризу в казахських і ногайських громадах науковці інтерпретують як 14 культурну технологію колективного оновлення в межах «циклічного часу» (Zeinullin et al. 2026). Топонімічні дослідження Західного Kazakhstan свідчать, що географічні назви несуть сакральні значення, накопичені протягом тисячоліть (Khabizhanova, Mensitova 2025). Етнографічні аналізи задокументували гібридний часовий режим, у якому генеалогічна традиція (шежире) та космологічні моделі функціонують паралельно (Dosmurzинов 2023). Західні горизонтальні моделі та китайські вертикальні орієнтації контрастують із казахським сприйняттям часу, яке характеризується циклічно-лінійною гібридністю: сезонна повторюваність співіснує з уявленнями про незворотність і моральний поступ (Worrell Andretta 2019; Fiddler 2024). Інше дослідження розглядало концепт «часу» як складне мовне явище (Beknazarova 2022). Результати опитування підтверджують це дослідження, засвідчуючи, що концептуальна метафора та її значення в казахській мові глибоко вкорінилися в сучасному суспільстві. Вибірка в Ulzhan Beknazarova (ibid.) була обмежена 50 інформантами. За наявності 200 учасників і вікової стратифікації стає помітною міжпоколіннєва варіативність, яку раніше не фіксували. Асоціації, наведені респондентами в цьому дослідженні, підкреслюють поширеність втілених метафор у казахському пізнанні. «Простір» не є абстрактним, а радше одухотвореним і тісно пов’язаним із природним середовищем та кочовими традиціями. Крім того, «час» і «простір» сприймаються не просто як координати, а як динамічні сили, що формують людське існування. Крім того, наявна література свідчить, що концепт «часу» виражається через різноманітні мовні засоби, зокрема лексичні одиниці в їхньому прямому значенні, метафоричні позначення, порівняння, епітети, риторичні фігури, образні асоціації та символічне обрамлення (Kogay 2018). Це дослідження виявляє унікальні аспекти казахського світогляду, яким у попередніх порівняльних дослідженнях приділяли недостатньо уваги. Визначення «простору» як батьківщини та «простору» як ідентичності серед домінантних категорій відображає світогляд, сформований кочовою історією, у якому географічний «простір» є не статичним, а динамічним, реляційним та емоційно значущим. Подібно, метафоричні асоціації «часу» з терпінням, долею та незворотністю підкреслюють його лінійний поступ, а також етичний та екзистенційний виміри. Ці культурні метафори відрізняються за акцентами й структурою від західних парадигм. Казахська мовна та філософська думка протистоїть комерціалізації, трактуючи «час» як моральний досвід, а «простір» — як сакральну безперервність (Sadirova et al. 2023). Такі результати свідчать, що контекстуальними чинниками, які сприяють метафоричній концептуалізації, є не лише дискурс у традиційному контекстуальному розумінні, а й фізичний, соціальний, культурний, концептуальний, когнітивний та втілений досвід. Спираючись на багаторівневу теорію метафори, науковці припустили, що контекст миттєво впливає на метафоричну концептуалізацію на рівні ментальних «просторів», водночас справляючи довготривалий вплив на рівнях домену та фрейму (Filipović, Ibarretxe-Antuñano 2019). Інше дослідження підтвердило, що просторовий контекст відіграє важливу роль у формуванні соціальних зв’язків через три механізми: просторову близькість, просторову композицію та просторову конфігурацію (Small, Adler 2019). Порівняльні дослідження інших тюркських і пострадянських культур підтверджують певні спільні цінності, зокрема значущість землі та зв’язків із предками (Kuzembayeva 2023). Наприклад, результати психолінгвістичного дослідження описують, як російські та індійські учасники концептуалізують образ казахів (Kuzembayeva 2021). Результати виявляють переважно позитивне сприйняття казахів як російськими, так і індійськими респондентами. Учасники обох груп визнають тюркське походження казахів, пов’язують їх із Казахстаном і характеризують як шанобливих до старших та патріотичних. У цьому контексті уваги заслуговують результати цього дослідження щодо казахських уявлень про «простір». Концепт часто викликав асоціації з фізичною та емоційною укоріненістю, батьківщиною і спадкоємністю предків, підкреслюючи значення землі та географії в казахському світогляді. У просторових концептуалізаціях виникла внутрішня напруженість. «Свобода» та «укоріненість» займають протилежні полюси: перша наголошує на мобільності й відкритості, тоді як друга висуває на передній план прив’язаність і стабільність. Ця напруженість, імовірно, відображає історичний 15 перехід від кочового способу життя до осілості, а також амбівалентність сучасного моменту, у якому глобальна мобільність співіснує з локальною ідентифікацією. Емоційні дані виявляють паралельне напруження: «свобода» (38%) і «самотність» (21%) вказують на амбівалентне сприйняття відкритості — для одних вона постає як визволення, а для інших — як ізоляція. Теорія соціальної ідентичності дає продуктивну інтерпретаційну оптику для пояснення міжпоколіннєвих відмінностей, трактуючи їх як трансформації механізмів групової ідентифікації (Demirden 2021). Метафоричні структури старших респондентів, соціалізованих у радянський і ранній пострадянський періоди, спираються на колективістський дискурс і традиційні культурні референти. Натомість глобалізація та цифрова комунікація — умови, у яких формувались молодші респонденти, — сприяли інтеріоризації часових і просторових категорій, заснованих на індивідуальному емоційному досвіді. Етнолінгвістична ідентичність студентської молоді Казахстану залежить від мови навчання, вибір якої перебудовує моделі ідентифікації в різних вікових когортах (Zharkynbekova et al. 2025). Мовні настанови молоді також варіюються регіонально: багатошарова історія мовної політики справляє нерівномірний вплив на мовну свідомість у різних територіальних контекстах (Khamit et al. 2025). Зафіксований зсув узгоджується з ширшим переходом від колективізму до індивідуалізму (Chen et al. 2022); проте збереження асоціацій із батьківщиною та предками засвідчує стійкість колективних структур ідентичності. Зібрані дані підтверджують тезу про гібридизацію концептуальних метафор під впливом глобалізації. Переважання асоціації «годинник» (43%) у часових відповідях — нетипове для традиційної кочової орієнтації — вказує на проникнення інструментального сприйняття «часу». У межах цієї моделі часовий досвід кількісно вимірюється та сегментується за допомогою механічних і цифрових пристроїв. Водночас екзистенційні асоціації («життя», «доля», «старість») зберігаються, сигналізуючи про опір культурного субстрату повному витісненню. Механізм гібридизації потребує спеціального дослідження: залишається незрозумілим, чи нові метафори нашаровуються на традиційні структури, формуючи композитну темпоральність, чи поступово витісняють успадковані концептуальні відображення. Розв’язання цього питання має вирішальне значення для прогнозування траєкторії когнітивних змін у казахськомовних групах населення, які дедалі інтенсивніше контактують із цифровими технологіями. 5. CONCLUSIONS Аналіз асоціативних відповідей виявив домінантні концептуальні категорії, пов’язані з «часом» і «простором» у казахському світогляді. Для «часу» ключовими категоріями були емоції (наприклад, тривога, ностальгія), цінності (наприклад, «час як ресурс»), рух і циклічна структура. «Простір» найчастіше пов’язували з батьківщиною, свободою, мовчанням та ідентичністю. Мовне кодування відповідей учасників засвідчило, що «час» сприймається як емоційно насичене й морально значуще явище, тоді як «простір» функціонує як основа екзистенційного та культурного самовизначення. У концептуалізації цих категорій виникли чіткі відмінності між двома віковими групами. Молодші учасники (віком 20–39 років) виявили виразну перевагу емоційних і абстрактних асоціацій, демонструючи більш інтроспективне та психологічне сприйняття «часу» і «простору». Натомість старші учасники (віком 40–70 років) надавали перевагу метафоричним і конкретним асоціаціям, що відображають традиційні світогляди. Ці відмінності були статистично значущими, підкреслюючи зрушення в культурному пізнанні під впливом модерності. Теоретичний внесок дослідження можна сформулювати так: у культурах із кочовою спадщиною просторові метафори відіграють структуротворчу роль у конструюванні ідентичності, перевершуючи часові категорії за емоційною виразністю. Це відкриття розширює Теорію концептуальної метафори, яку до цього часу переважно валідували на даних, отриманих у осілих культурах. 16 Запропоновані чотирикомпонентні моделі — для «часу» (емоція, цінність, рух, цикл) і для «простору» (батьківщина, свобода, мовчання, ідентичність) — можуть слугувати порівняльною рамкою для міжкультурних досліджень за участю тюркських, центральноазійських і пострадянських мовних спільнот. Розгляд філософських інтерпретацій «часу» і «простору» в казахській думці дає глибше розуміння унікальних аспектів культури та історії нації. Традиційні концепції «часу» і «простору», збагачені символічними значеннями та релігійними ритуалами, становлять фундаментальний елемент культурної спадщини Казахстану. Для збереження традиційних цінностей за одночасного критичного осмислення нових концептуалізацій «часу» і «простору» необхідний безперервний діалог зі зумовленими глобалізацією змінами, окресленими у вступі. Перспективні напрями подальших досліджень охоплюють: порівняльний аналіз концептуалізації «часу» і «простору» в тюркських мовах (казахській, киргизькій, узбецькій, турецькій) з метою розмежувати пантюркське ядро та культурно специфічні закономірності; лонгітюдне відстеження динаміки концептуальних метафор у тій самій когорті респондентів; а також вивчення впливу казахсько-російського білінгвізму на структуру концептуалізації з урахуванням процесів метафоричного перенесення та нашарування. Крім того, експериментальне дослідження втілених метафор із використанням методів когнітивної психології — таких як праймінг і відстеження руху очей — дало б змогу перевірити функціонування виявлених асоціацій на рівні неявної обробки інформації. Practical Value Результати цього дослідження мають практичну цінність для розроблення культурно чутливих освітніх матеріалів із мовного навчання, філософії та формування громадянської ідентичності, особливо в межах середньої та вищої освіти в Казахстані. Усвідомлення поколіннєвих відмінностей у концептуалізації «часу» і «простору» дає змогу педагогам адаптувати як зміст навчальних програм, так і методики викладання відповідно до світогляду студентів. Крім того, розуміння метафоричних і символічних структур, притаманних казахській мові, є цінним для перекладачів, лінгвістів і фахівців із міжкультурної комунікації. Таке розуміння набуває особливої важливості в контекстах, що потребують збереження культурно значущих асоціацій. Дослідження виявило низку суперечностей, що потребують цілеспрямованого вивчення. Циклічне та лінійне сприйняття «часу» співіснують в одній групі респондентів: асоціації з порами року й повторюваністю постають поряд з асоціаціями незворотності та долі. Напруженість між «простором-свободою» і «простором-укоріненістю» відображає протилежні орієнтації та може вказувати на історичний перехід від кочового до осілого способу життя. Ще одна невідповідність простежується в часових даних молодших респондентів: інструментальні асоціації («годинник») та екзистенційні («життя», «доля») співіснують у відповідях тієї самої когорти. Ця розбіжність вказує на розрив між функціональними моделями управління часом і філософськи забарвленою часовою свідомістю. REFERENCES Ahn Elise S., Smagulova Juldyz 2022: English Language Choices in Kazakhstan and Kyrgyzstan. – World Englishes 41(1), 9–23. DOI: https://doi.org/10.1111/weng.12552. Alcaraz Carrión Daniel, Valenzuela Javier 2021: Duration as Length vs Amount in English and Spanish: A Corpus Study. – Metaphor and Symbol 36(2), 74–84. DOI: https://doi.org/10.1080/10926488.2021.1887706. 17 Alcaraz Carrión Daniel, Valenzuela Javier 2022: Time as Space vs. Time as Quantity in Spanish: A Co-Speech Gesture Study. – Language and Cognition 14(1), 1–18. DOI: https://doi.org/10.1017/langcog.2021.17. Altayev Zhakypbek, Imanbayeva Zhuldyz 2021: Values of Traditional Kazakh Culture. – Central Asian Journal of Art Studies 6(2), 10–24. DOI: https://doi.org/10.47940/cajas.v6i2.373. Apoifis Nicholas 2024: Social Movement Theory and Collective Identity. – Anarchy in Athens, Manchester: Manchester University Press, 18–44. DOI: https://doi.org/10.7765/9781526184368.00007. Beknazarova Ulzhan 2022: Linguistic Metaphor of Time Concept in Kazakh Cognition. – Bulletin of the Karaganda University 105(1), 102–109. DOI: https://doi.org/10.31489/2022ph1/102–109. Broccias Cristiano 2021: Cognitive Grammar. – The Routledge Handbook of Cognitive Linguistics, eds. W. Xu, J. R. Taylor, London: Routledge, 30–42. DOI: https://doi.org/10.4324/9781351034708–4. Bundgaard Peer F. 2019: The Structure of Our Concepts: A Critical Assessment of Conceptual Metaphor Theory as a Theory of Concepts. – Cognitive Semiotics 12(1), [1–11]. DOI: https://doi.org/10.1515/cogsem–2019–2010. Buzsáki György, Tingley David 2018: Space and Time: The Hippocampus as a Sequence Generator. – Trends in Cognitive Sciences 22(10), 853–869. DOI: https://doi.org/10.1016/j.tics.2018.07.006. Callizo Romero Carmen 2023: Time Conceptualization Across Cultures and Religions: Doctoral Dissertation, Granada: Universidad de Granada. Chen Lei, Chengbing Wang 2022: The Influence of Virtual Space on Contemporary Identity: The Perspective of Philosophy. – Filosofija. Sociologija 33(1), 32–39. Internet Access: https://www.ceeol.com/search/article-detail?id=1035947 [accessed 20.04.2026]. Chen Yidi, Gao Lingling, Sheng Zhengyu, Ma Jinjin, Guo (Hannah) Xiaohan, Lippke Sonia, Gan Yiqun 2022: Interdependent Self-Construal Moderates the Relationship Between Pro-Generation Investment and Future Orientation: A Cross-Cultural Comparison. – Journal of Adolescence 94(7), 1008–1021. DOI: https://doi.org/10.1002/jad.12082. Clark Andy 2019: Consciousness as Generative Entanglement. – The Journal of Philosophy 116(12), 645–662. DOI: https://doi.org/10.5840/jphil20191161241. Conte Cecilia 2025: Deconstructing the Concept of the “Nomad” in Central Eurasia. – Nomadic Peoples 29(2), 232–255. DOI: https://doi.org/10.3828/whpnp.63837646691076. Demirden Ahmet 2021: The Critical Examination of Social Identity Theory. – Politik Psikoloji Dergisi 1(2), 39–56. Internet Access: https://www.politikpsikolojidergisi.com/index.php/pub/article/view/7 [accessed 20.04.2026]. Dosmurz inov Rustem 2023: Pre-Islamic World Views of the Kazakh People: From the End of the 19th to the Beginning of the 21st Century. – TRAMES 27(77/72), 415–438. DOI: https://doi.org/10.3176/tr.2023.4.06. 18 Fiddler Michael 2024: Conceptual Metaphor in Areal Perspective: Time, Space, and Contact in the Sinosphere. – Language and Cognition 16(2), 452–480. DOI: https://doi.org/10.1017/langcog.2023.41. Filipović Luna, Ibarretxe-Antuñano Iraide 2019: Motion. – Cognitive Linguistics–Key Topics, eds. E. Dąbrowska, D. Divjak, Berlin: Mouton de Gruyter, 87–108. Giddens Anthony 2023: Modernity and Self-Identity. – Social Theory Re-Wired: New Connections to Classical and Contemporary Perspectives, eds. W. Longhofer, D. Winchester, London: Routledge, 477–484. DOI: https://doi.org/10.4324/9781003320609–62. Götzelmann Michael 2021: Stitching Time and Space: The Functions of Temporal Comparisons in Utopias and Beyond. – Time & Society 30(4), 581–597. DOI: https://doi.org/10.1177/0961463X211046149. Gu Yan, Zheng Yeqiu, Swerts Marc 2019: Which Is in Front of Chinese People, Past or Future? The Effect of Language and Culture on Temporal Gestures and Spatial Conceptions of Time. – Cognitive Science 43(12), [1–32]. DOI: https://doi.org/10.1111/cogs.12804. Halbwachs Maurice 2020: On Collective Memory, transl. by L. A. Coser, Chicago: University of Chicago Press. Hanink Emily A., Koontz-Garboden Andrew 2025: Possession in Categorization across Language and Category. – Linguistic Inquiry, [1–15]. DOI: https://doi.org/10.1162/ling_a_00547. Iskakova Zulfiia E. 2023: Religious and Philosophical Context in the Creative Heritage of the Great Representatives of Kazakh and Indian Culture (Shakarim, Iqbal). – Journal of Oriental Studies 104(1), 83–94. DOI: https://doi.org/10.26577/JOS.2023.v104.i1.010. Jang Gyewon, Tinker Sachs Gertrude, Hye Park Jee 2023: Conflicting Understandings of Multicultural Society, Global World, and English: Multimodal Content Analysis of 5 Korean Elementary EFL Textbooks. – Critical Inquiry in Language Studies 21(2), 153–176. DOI: https://doi.org/10.1080/15427587.2023.2198130. Kapitańska Martyna 2024: Treating Time as Space in Polish: Metaphors and Metaphorical Expressions. – Beyond Philology an International Journal of Linguistics, Literary Studies and English Language Teaching 21(4), 49–72. DOI: https://doi.org/10.26881/bp.2024.4.02. Khabizhanova Gulnara, Mensitova Gulzinat 2025: The Formation of Native Land Imagery in Traditional Kazakh Society: On the Example of Historical Toponyms of Western Kazakhstan. – Turkic Studies Journal 7(3), 106–126. DOI: https://doi.org/10.32523/2664-5157-2025-3-106-126. Khamit Aidar, Smagambet Bayan, Tabyldieva Oryngul, Arashova Nabat, Tolebergenova Aigerim 2025: Language Attitudes of Kazakh Youth: An Analysis of the Regional Aspect. – European Journal of Language Policy 17, 307–331. DOI: https://doi.org/10.3828/ejlp.2025.16. Khatin-Zadeh Omid, Banaruee Hassan, Reali Florencia, Tirado Carlos, Ruiz-Fernández Susana, Yamada Yuki, Wang Ruiming, Nicolas Robin, Khwahileh Tariq, Szychowska Malina, Vestlund Johanna, Correa Juan Carlos, Farsani Danyal, Butcher Natalie, Som Bidisha, Volkonskii Ivan, Plevoets Koen, Marmolejo-Ramos Fernand 2023: 19 Metaphors of Time Across Cultures. – Journal of Cultural Cognitive Science 7(3), 219–231. DOI: https://doi.org/10.1007/s41809-023-00125-3. Kogay Elmira R. 2018: The Concept of “time” in Signature Worldview of Anatoliy Kim. – Eurasian Journal of Philology: Science and Education 169(1), 108–114. Internet Access: https://philart.kaznu.kz/index.php/1-FIL/article/view/2157 [accessed 20.04.2026]. Kossyn Merey 2024: Genealogy of Being in Postcolonial Kazakh Culture: Re-Reading the Words of Edification. – Comparative Literature: East & West 8(2), 196–206. DOI: https://doi.org/10.1080/25773618.2024.2433842. Kövecses Zoltán 2021: Standard and Extended Conceptual Metaphor Theory. – The Routledge Handbook of Cognitive Linguistics, eds. W. Xu, J. R. Taylor, London: Routledge, 191–203. DOI: https://doi.org/10.4324/9781351034708-14. Kuzenbayeva Gulzhana 2021: Comparative Analysis of the Image of Kazakh in the Russian and Indian Linguistic Consciousness. – Eurasian Journal of Philology: Science & Education 184(4), 71–78. DOI: https://doi.org/10.26577/EJPh.2021.v184.i4.ph7. Kuzenbayeva Gulzhana 2023: Axiological Dimension of Citizenship and Patriotism in a Worldview of Kazakhs: A Psycholinguistic Study. – East European Journal of Psycholinguistics 10(1), 116–135. DOI: https://doi.org/10.29038/eejpl.2023.10.1.kuz. Lakoff George, Johnson Mark 2020: Conceptual Metaphor in Everyday Language. – Shaping Entrepreneurship Research, eds. S. Sarasvathy, N. Dew, S. Venkataraman, London: Routledge, 475–504. Internet Access: https://www.taylorfrancis.com/chapters/edit/10.4324/9781315161921-21/conceptual-metaphor-everyday-language-lakoff-johnson [accessed 16.06.2026]. Lupyan Gary, Lewis Molly 2019: From Words-as-Mappings to Words-as-Cues: The Role of Language in Semantic Knowledge. – Language, Cognition and Neuroscience 34(10), 1319–1337. DOI: https://doi.org/10.1080/23273798.2017.1404114. Massey Doreen 2020: Politics and Space/Time. – Routledge Handbook of Gender and Feminist Geographies, ed. A. Datta, London: Routledge, 102–117. DOI: https://doi.org/10.4324/9781315164748-11. Michaels Debbie 2025: When Past Meets Present: Transference, Art, and Affectivity in Reflexive Research. – Reflective Practice 26(6), 795–807. DOI: https://doi.org/10.1080/14623943.2025.2504093. Miller Carol A. 2006: Developmental Relationships Between Language and Theory of Mind. – American Journal of Speech–Language Pathology 15(2), 142–154. DOI: https://doi.org/10.1044/1058–0360(2006/014). Obradović Sandra, Bowe Mhairi 2021: The Nation in Context: How Intergroup Relations Shape the Discursive Construction of Identity Continuity and Discontinuity. – British Journal of Social Psychology 60(2), 490–508. DOI: https://doi.org/10.1111/bjso.12413. Olzhabayev Bekarys Koblanuly, Pangereev Abat Sh., Soylemez Orhan 2022: The Concept “Туған жер” in the Folklore of the Kazakh People. – Keruen 77(4), 62–74. DOI: https://doi.org/10.53871/2078–8134.2022.4–05. Olzhabayev Bekarys Koblanuly, Soylemez Orhan 2024: The Concept and Conceptual Field “native land” in Kazakh Folklore. – Keruen 83(2), 249–259. DOI: https://doi.org/10.53871/2078–8134.2024.2–19. 20 Pitt Benjamin, Casasanto Daniel 2020: The Correlations in Experience Principle: How Culture Shapes Concepts of Time and Number. – Journal of Experimental Psychology: General 149(6), 1048–1070. DOI: https://doi.org/10.1037/xge0000696. Reese Gerhard, Rosenmann Amir, Cameron James E. 2019: The Psychology of Globalization: Identity, Ideology, and Action, London: Academic Press. Röck Tina 2019: Time for Ontology? The Role of Ontological Time in Anticipation. – Axiomathes 29(1), 33–47. DOI: https://doi.org/10.1007/s10516-017-9362-2. Ryskaliyev Tlekžan. K., Esengaliyeva Venera A., Sarkulova Galiya S., Sarkulova Manifasta B. 2023: On the Originality of Kazakh Philosophy. Bulletin of the Karaganda University. – History 111(3), 226–235. DOI: https://doi.org/10.31489/2023hph3/226-235. Sadirova Kulzat K., Zhazykova Raushan B., Yessenova Kalbike U., Sapina Sabira M., Mirov Orynbasaruly Mukhtar, Abdirova Sholpan G. 2024: The Manifestation of Mythical Cognition in Toponyms: On the Material of the Turkic Languages. – Eurasian Journal of Applied Linguistics 10(1), 92–103. Internet Access: https://ejal.info/menусcript/index.php/ejal/article/view/686/256. Sadirova Kulzat K., Abdirova Sholpan, Kultanbayeva Nurgul, Yermekbayeva Gulmira, Saduakas Nurbol, Zhazykova Raushan B. 2023: Delving into the Concepts of “Authority” and “Politics”: An Associative Word Analysis in Kazakh, Russian, and English. – International Journal of Society, Culture & Language 11(3), 130–145. DOI: https://doi.org/10.22034/ijscl.2022.1971917.2819. Small Mario L., Adler Laura 2019: The Role of Space in the Formation of Social Ties. – Annual Review of Sociology 45(1), 111–132. DOI: https://doi.org/10.1146/annurev-soc-073018-022707. Sternin Joseph A. 2020: Interpretation Problems of Associative Experiments. – Questions of Psycholinguistics 3(45), 110–125. DOI: https://doi.org/10.30982/2077-5911-2020-45-3-110-125. Tejada-Gallardo Claudia, Blasco-Belled Ana, Alsinet Carles 2021: Feeling Positive Towards Time: How Time Attitude Profiles are Related to Mental Health in Adolescents. – Journal of Adolescence 89, 84–94. DOI: https://doi.org/10.1016/j.adolescence.2021.04.002. Worrell Frank C., Andretta James R. 2019: Time Attitude Profiles in American Adolescents: Educational and Psychological Correlates. – Research in Human Development 16(2), 102–118. DOI: https://doi.org/10.1080/15427609.2019.1635860. Zeinullin Raimbek, Kudaibergenova Nazgul, Aidarbekov Zeinabil, Kuranbek Asset, Gabitov Tursun 2026: Understanding Nauryz among Kazakhs and Nogais: The Cyclical Concept of Time and Cultural Renaissance. – Frontiers in Communication 10, [1–9]. DOI: https://doi.org/10.3389/fcomm.2025.1693748. Zhangalieva Ainur, Yessim Garifolla, Rakhmatullina Zugura 2024: Philosophical Interpretation of Time and Space in the Kazakh Falsafe. – Adam Alemi 99(1), 26–32. DOI: https://doi.org/10.48010/aa.v99i1.510. Zhao Xia, Zheng Yi, Zhao Xincheng 2023: Global Bibliometric Analysis of Conceptual Metaphor Research over the Recent Two Decades. – Frontiers in Psychology 14, [1–16]. DOI: https://doi.org/10.3389/fpsyg.2023.1042121. Zharkynbekova Sholpan, Ayupova Gulbagira, Galiyeva Bakhty, Shakhputova Zukhra, Zabrodskaja Anastassia 2025: Ethno–Linguistic Identity of Kazakhstani Student 21 Youth in Modern Multinational Context of Kazakhstan (Sociolinguistic Analysis of Empirical Research). – Languages 10(2), [1–25]. DOI: https://doi.org/10.3390/languages10020033. Zhiyenalina Aizhan, Anishchenko Olga, Zharkynbekova Sholpan 2024: Value Perception of the Chronotope in the Author’s Discourse (Based on the Works of Kazakh Authors). – Open Cultural Studies 8(1), [1–12]. DOI: https://doi.org/10.1515/culture-2024-0025. Appendix Questions for the Associative Experiment 1. What associations emerge when you encounter the terms “time” or “space”? 2. What is the first word that comes to mind? 3. What additional words arise upon further reflection? 4. Which emotions or affective states do you connect with “time” and “space”? 5. What proverb, saying, or poetic reference related to “time” and “space” occurs to you? 6. How would you characterize the significance of “time” and “space” in your life? 22