Завдання та принципи міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти в Україні

ISSN 1995-6134 113 Forum Prava, 2025. 83(3). 113-121 (Research Article) УДК 342.95(477):378.014.24 DOI: http://doi.org/10.5281/zenodo.16746375 С.О. СЕРБЕНЮК, науковий співробітник відділу організації наукової діяльності Харківського національного університету внутрішніх справ, м. Харків, Україна; е-mail: sim[email protected]; ORCID: https://orcid.org/0000-0002-6806-6319 ЗАВДАННЯ ТА ПРИНЦИПИ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА У СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ S.O. SERBENYUK, Department of Scientific Activity Organization, Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, Ukraine; e-mail: [email protected]; ORCID: https://orcid.org/0000-0002-6806-6319, OBJECTIVES AND PRINCIPLES OF INTERNATIONAL COOPERATION IN HIGHER EDUCATION IN UKRAINE АНОТАЦІЇ (ABSTRACTS), КЛЮЧОВІ СЛОВА (KEYWORDS) Постановка проблеми. Міжнародне співробітництво у сфері вищої освіти є ключовим чинником підвищення міжнародного авторитету України, її інтеграції до світової спільноти, науково-технічного та соціально-економічного розвитку, залучення інвестицій і підтримки повоєнної відбудови. Попри дослідження окремих напрямів, зокрема інтернаціоналізації та ролі закладів вищої освіти у сталому розвитку, комплексні напрацювання щодо адміністративноправового забезпечення, мети, завдань і принципів такого співробітництва відсутні, а наявні матеріали подають лише фрагментарні відомості. Мета – узагальнити основні цілі, завдання та принципи міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти в Україні. Методологія. Аналітично-порівняльний та формально-юридичний методи використано для виокремлення ключових аспектів проблематики тематики дослідження й формулювання системи принципів співробітництва у сфері вищої освіти; догматичний метод – для дослідження змісту норм чинного законодавства і формулювання основної мети та завдань досліджуваного співробітництва. Результати. На основі об’єктногеографічного критерію виділено рівні міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти. Доведено, що основною метою міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти виступають взаємовигідне задоволення сучасних потреб людини та суспільства. Систему загальних принципів міжнародної співпраці складають принципи верховенства права відкритості, прозорості і публічності, взаємоповаги, партнерства і миру, а також підтримки науково-технічного прогресу і сталого розвитку суспільства. До системи спеціальних принципів відносяться принципи доступності вищої освіти, академічної свободи та академічної автономії, сталого розвитку й адаптованості освіти, а також свободи вибору місця навчання. Висновки. Міжнародне співробітництво у сфері вищої освіти охоплює набагато більше напрямів впливу ніж освітньо-наукова та науково-технічна діяльність. Система принципів такої співпраці формується на основі симбіозу основоположних ідей міжнародного та адміністративного права, а також етичних норм, засад сталого розвитку тощо. Ключові слова: міжнародне співробітництво у сфері вищої освіти; принцип; мета і завдання; сталий розвиток *** Problem statement. International cooperation in the field of higher education is a key factor in enhancing Ukraine’s international standing, integrating the country into the global community, advancing scientific, technological, and socioeconomic development, attracting investment, and supporting post-war reconstruction. Despite studies on specific aspects, such as internationalization and the role of higher education institutions in sustainable development, comprehensive research on the administrative and legal framework, objectives, tasks, and principles of such cooperation is lacking, and existing materials provide only fragmented information. The purpose is to summarize the main goals, objectives, and principles of international cooperation in higher education in Ukraine. Methods. The analytical and comparative, as well as formal-legal methods were used to identify key aspects of the research topic and formulate a principles system for cooperation in higher education, while the dogmatic method was useful for studying the content of current legislation and © Сербенюк С.О., 2025 Open access under CC BY license ISSN 1995-6134 114 Forum Prava, 2025. 83(3). 113–121 (Research Article) formulating the main goals and objectives. Results. Levels of international cooperation in higher education have been identified by the object and geographical criterion. It has been proven that the main goal of this cooperation is the mutually beneficial satisfaction of the modern needs of individuals and society. The system of general principles of international cooperation consists of the principles of the rule of law, openness, transparency and publicity, mutual respect, partnership and peace, as well as support for scientific and technological progress and sustainable development of society. Special principles include the principles of accessibility of higher education, academic freedom and academic autonomy, sustainable development and adaptability of education, as well as freedom of choice of place of study. Conclusions. International cooperation in higher education covers much more than just educational, scientific, and technical activities. The system of principles for such cooperation is based on a symbiosis of fundamental ideas of international and administrative law, as well as ethical norms, principles of sustainable development, etc. Keywords: international cooperation in higher education; principle; goal and objectives; sustainable development Постановка проблеми Міжнародне співробітництво є складною категорією, що характеризується як спільними, так і відмінними особливостями щодо організації, здійснення, нагляду й контролю цієї сфери суспільних відносин в контексті розгляду крізь призму тієї чи іншої галузі суспільних відносин, державного управління тощо. Окрім того, на нашу думку, нормативно-правове забезпечення та організаційне удосконалення міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти вкрай потребують наукових розвідок в силу існування таких юридичних наукових проблем: – Нечітка окресленість даної сфери суспільних відносин нормами чинної нормативної правової бази, що проявляється в наявності окремих статей або малозмістовних розділів в актах чинного законодавства та переважаюча закріпленість окремих напрямів спеціальними підзаконними нормативними актами. – Наявність стійких та розвинених зв'язків з різними сферами суспільних відносин та спільне регулювання нормами різних галузей права, доказом чого є різнонаправлена діяльність закладів вищої освіти як суб’єктів, уповноважених на забезпечення гарантованого Конституцією України права на освіту (у контексті нашого розгляду – вищу освіту), зокрема не лише в контексті освітньої й наукової діяльності, а й як автономних суб’єктів правовідносин щодо розвитку кадрового потенціалу (локальний вплив на ринок праці територіальної громади, де розташовані), щодо організації та забезпечення просвітницької діяльності з протидії актуальним для громади проблем, щодо того чи іншого виду підтримки місцевих мешканців (волонтерська діяльність працівників та здобувачів, безоплатна правова допомога в контексті діяльності університетських "юридичних клінік" тощо). – Посилення адміністративного впливу з боку органів державної влади на заклади вищої освіти в контексті необхідності, зокрема з метою повної євроінтеграції України й залучення іноземних інвестицій на повоєнну відбудову, покращення динаміки міжнародної співпраці у сфері вищої освіти. Свідченням цього є реформа процесу фінансування, акцентуація уваги та посилення впливу щодо участі в міжнародних рейтингах закладів вищої освіти тощо. Доречно також зауважити, що відповідно до пункту 3 статті 5 Закону України "Про освіту" державна політика у сфері (вищої) освіти "формується і реалізується на основі наукових досліджень, міжнародних зобов’язань, вітчизняного та іноземного досвіду з урахуванням прогнозів, статистичних даних та індикаторів розвитку…" [1]. Таким чином, категорія "міжнародне співробітництво у сфері вищої освіти" потребує широкого дослідження в контексті удосконалення відповідної вітчизняної правової бази, адміністративно-правових механізмів його забезпечення, використання відповідного зарубіжного досвіду в Україні тощо. Аналіз наукових праць щодо мети, завдань і принципів міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти свідчить про відсутність спеціалізованих досліджень і лише фрагментарне висвітлення окремих аспектів. Зокрема, пріоритетність такої співпраці обґрунтовується потребою узгодження змісту освіти з вимогами економіки, стандартизацією підготовки та зміцненням міжнародної солідарності [2, с.46]. При цьому, найбільш поширеними напрямами є дослідження: впливу закладів вищої освіти та їх (міжнародної) співпраці щодо досягнення цілей сталого розвитку, серед котрих можна виокремити роботи [3-5], а саме – І. Жаленієне та П. Перейра (Žalėnienė and Pereira, 2021), І.І. Берчін, А.Р. де Агіяр Дутра, Дж.Б.С.О.А. Герра (Berchin, de Aguiar Dutra and Guerra, 2021), І. Руїс-Маллен, М. Герас (Ruiz-Mallén and Heras, 2020); Л. Ренсімер і Р. Брукс (Rensimer and ISSN 1995-6134 115 Forum Prava, 2025. 83(3). 113–121 (Research Article) Brooks, 2024), Л. Чжоу, Г.М. Алам, Р.М. Расді (Zhou, Alam and Rasdi, 2025), Б. Бенстаалі (Benstaali, 2024), К. Апаресідо да Сілва, Л.С.М. Перейра (Aparecido da Silva and Pereira, 2023), H. de Wit, P.G. Altbach (de Wit and Altbach, 2020); інтернаціоналізації вищої освіти, її розвитку та факторів впливу на неї [6-10]; підходів і моделей до міжнародного співробітництва університетів [11] (В.В.Й. Чан (Chan, 2004)). В українських дослідженнях бракує окремої роботи, що системно узагальнює принципи міжнародної співпраці у сфері вищої освіти. Наявні публікації про міжнародне співробітництво у певних сферах суспільних відносин подають широкий перелік принципів міжнародного співробітництва, який автори розширюють спеціальними (галузевими) залежно від напряму співпраці та власного трактування. Так, досліджуючи міжнародне співробітництво Національної поліції України, А.В. Калайда виділяє [12, с.93] загальні принципи (законність, верховенство права, дотримання прав людини, обґрунтованість, системність, компетентність, професійність, колегіальність, прозорість, гласність, науковість, відповідальність, повагу до правоохоронних органів, гуманізм та етичність) і спеціальні – юрисдикцію, спеціалізацію, незалежність органів, оперативність взаємодії, невтручання у внутрішні справи, виконання міжнародно-правової допомоги згідно із законодавством, сумлінне виконання договірних зобов’язань [12, с.93]. І.М. Леган у контексті запобігання транснаціональній злочинності виділяє [13, с.7, 26] принципи невтручання, співпраці, незастосування сили, непорушності кордонів, мирного вирішення спорів, дотримання суверенітету, сумлінного виконання міжнародних договорів, "законності, демократизму, гуманності, персоніфікації відповідальності, комплексності, добровільності, справедливості, обов’язковості, своєчасності, радикальності, ідентифікації, конкретності, плановості, наукової обґрунтованості" [13, с.7, 26]. У сфері фізичної культури та спорту О.О. Усик відзначає [14, с.49-53] принципи законності, партнерства, добровільності, пріоритету національних інтересів та непорушності суверенітету. Досліджуючи міжнародне співробітництво закладів вищої освіти з точки зору державного управління, П.І. Алієва зазначає [15, с.75, 104] принципи рівності та доступності, відкритості, освіти крізь усе життя, поваги права людини на освіту, співробітництва держав у сфері освіти, поваги різноманітності національних систем освіти та університетської автономії. Найбільш детально принципи міжнародної співпраці у сфері вищої освіти висвітлені у роботі К.В. Громовенка [16], де згадуються: вільна співпраця [16, с.81]; рівноправ’я та самовизначення народів [16, с.94]; неприпустимість дискримінації [16, с.125]; академічна свобода та автономія [16, с.213]; гендерна рівність, постійне оновлення, доступність, адаптованість [16, с.217]; свобода руху осіб [16, с.224]; принцип діяльності закладів вищої освіти "дозволено те, що не заборонено" [16, с.309]. Таким чином, мета статті полягає в узагальненні основних цілей, завдань та принципів міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти в Україні. Її новизною є систематизація мети, завдань і принципів міжнародного співробітництва в Україні саме в сфері вищої освіти. Завдання роботи полягають у виокремленні рівнів міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти на основі об’єктно-географічного критерію; формулюванні основної мети і завдання міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти в Україні на основі огляду змісту норм чинного законодавства; узагальненні системи принципів міжнародної співпраці у сфері вищої освіти на основі розгляду принципів міжнародного співробітництва й принципів у сфері освіти (вищої освіти). Мета і завдання міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти Специфіка й особливості міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти визначаються широким спектром соціальних, економічних і політичних параметрів, факторів і чинників, а також характером спрямованості, кінцевою ціллю, яку прагнуть досягти суб’єкти відповідних правовідносин. Конкретизуючи характеристику "масштабність" міжнародного співробітництва, на основі об’єктно-географічного критерію можна виокремити такі рівні міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти: – глобальний рівень (співпраця ряду держав або співдружностей держав різних регіонів світу); – співпраця усіх або більшості держав в межах тієї чи іншої частини світу; – регіональний міждержавний рівень (співпраця декількох держав в межах якогось обмеженого регіону певної частини світу чи сусідніх держав різних частин світу); – локальний міждержавний рівень (співпраця двох або кількох держав); ISSN 1995-6134 116 Forum Prava, 2025. 83(3). 113–121 (Research Article) – національний рівень міжнародного співробітництва (міжнародна співпраця суб’єктів правовідносин національного права однієї держави з міжнародними організаціями або суб’єктами національного права іншої (інших) держави (держав) з метою досягнення спільних інтересів співпраці в територіальних межах держави); як приклади такої співпраці можна навести двостороннє визнання дипломів про вищу освіту або допомогу щодо забезпечення доступом до безкоштовного інтернету на територіях всіх закладів вищої освіти країни, що розвивається; – регіональний рівень міжнародного співробітництва (міжнародна співпраця суб’єктів правовідносин національного права однієї держави з міжнародними організаціями або суб’єктами національного права іншої (інших) держави (держав) з метою досягнення спільних інтересів співпраці в територіальних межах якогось регіону або територіальної одиниці держави); – місцевий рівень міжнародного співробітництва, що характеризується рамками реалізації мети такої співпраці в межах територіальної громади; – локальний рівень міжнародного співробітництва, на якому реалізація цілей відбувається: або на окремому чи окремих підприємствах, установах, організаціях сфери освіти та/або науки, що розміщені у тій чи іншій територіальній громаді; або реалізація цілей проявляється в задоволенні інтересів непублічних суб’єктів співпраці. Наприклад, відкриття та забезпечення за рахунок іноземних інвестицій усім необхідними обладнанням сучасного наукового центру у закладі вищої освіти або проведення спільних наукових досліджень групою вчених з різних країн. Звідси, прослідковується залежність класифікації видів міжнародного співробітництва залежно від масштабності і суб’єктів. Крім того, будь-який вид міжнародної співпраці характеризується певною системою інтересів (матеріальних, нематеріальних чи комбінованих), задоволення яких у перспективі чи у процесі співпраці й становить ключовий спонукаючий до міжнародного співробітництва фактор. Наприклад, міжнародне співробітництво закладів вищої освіти з міжнародними рейтинговими агенціями спрямоване на участь у рейтингах, здобуття високих оцінок та популяризацію університету на міжнародній арені шляхом презентації освітньо-наукових, кадрових, організаційних та матеріальних показників. Участь у рейтингах надає університетам ряд переваг: підвищення репутації, визнання діяльності на міжнародному рівні, формування довіри як до партнера в міжнародних проєктах і грантах, привернення уваги іноземних абітурієнтів, а також стимулювання та заохочення з боку центральних органів виконавчої влади у сфері освіти та науки тощо. Таким чином, мета міжнародної співпраці з міжнародними рейтинговими агенціями містить для закладів вищої освіти матеріальний (майновий) та нематеріальний (приватний немайновий) складники, а саме: ріст репутації (немайновий); безоплатне проведення рекламної кампанії на міжнародному та національному рівнях (зокрема, шляхом публікацій засобами масової інформації та органами виконавчої влади інформаційних матеріалів про результати оцінювання); збільшення потоку вступників та можливостей щодо збільшення фінансування з боку держави, залучення додаткових засобів фінансування освітніх, наукових проєктів тощо. Варто зауважити, що сформулювати єдину мету наукового співробітництва у сфері вищої освіти досить важко. Зокрема, певну увагу цьому питанню у контексті держав як суб’єктів було приділено К.В. Глущенко, яким наголошувалось [17], що однією із особливостей сутності міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти фігурує саме його мета, яка полягає не лише в отриманні тією чи іншою державою переваг, але й "сприяння вирішенню глобальних проблем, допомога країнам, що розвиваються, і вирівнювання освітніх умов у всіх країнах" [17, с.310], а останнє проявляється у залученні інвестицій у вищу освіту та сприяння розвитку та впровадження інновацій і результатів наукових досліджень. Окрім того, мета за своєю соціальноправовою природою складається з таких основних трьох цілей: "досягнення рівня вищої освіти, який відповідає потребам сучасного суспільства; вдосконалення національних освітніх систем; підготовка кваліфікованих кадрів для інноваційного розвитку" [17, с.310]. П.І. Алієва наводить ширший спектр цілей міжнародної співпраці у сфері вищої освіти, зокрема: забезпечення відповідності змісту та рівня освіти потребам економіки, політики та соціокультурної сфери; вирівнювання підготовки фахівців у різних країнах і регіонах; зміцнення міжнародної солідарності та партнерства; обмін знаннями та навичками між країнами й континентами; підтримка розвитку закладів вищої освіти, особливо в країнах, що розвиваються, через міжнародні фонди; координація діяльності університетів задля розвитку освіти; підвищення ISSN 1995-6134 117 Forum Prava, 2025. 83(3). 113–121 (Research Article) гнучкості, охоплення та якості освіти для зменшення "відтоку мізків"; стимулювання конкуренції наукових шкіл та освітніх систем за умови академічної солідарності та взаємодопомоги [15, с.21]. Щодо мети міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти, то відповідно до пункту 3 статті 5 Закону України "Про освіту" метою державної політики у сфері вищої освіти виступає "задоволення потреб людини та суспільства", у той же час як у пунктах 1 та 2 статті 74 про державну політику щодо міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти Закону України "Про вищу освіту" [18] фігурують такі складові категорії, як "гармонізація законодавчих та інших нормативно-правових актів України у сфері вищої освіти та імплементація найважливіших положень міжнародних документів" та "інтеграція системи вищої освіти до світового освітнього простору". Причому, у пункті 3 цієї ж статті зауважено про таку характеристику міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти як "взаємовигідність". Таким чином, метою міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти виступають взаємовигідне задоволення сучасних потреб людини та суспільства шляхом інтеграції системи вищої освіти України до світового освітнього простору та гармонізації вітчизняної нормативної правової бази й імплементації найважливіших положень міжнародних документів у відповідній сфері. Відповідно, основними завданнями міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти виступають: – організація, здійснення та забезпечення процесу інтеграції вітчизняної системи вищої освіти до світового освітнього простору; – імплементація міжнародних договорів та підтвердження їх пріоритетності, відповідне удосконалення (гармонізація) національної нормативної правової бази у сфері вищої освіти; – здійснення заходів відповідно до міжнародних договорів у сфері вищої освіти. Принципи міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти Доречно звернути увагу на такі специфіки принципів міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти: по-перше, оскільки міжнародне співробітництво є напрямом державної політики у сфері (вищої) освіти, тому принципи міжнародної співпраці частково охоплюються принципами державної освітньої політики; по-друге, принципи міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти тісно пов’язані, а зокрема в контексті міжнародної співпраці держав, й узгоджуються із принципами міжнародного права; потретє, специфіка адміністративно-правових відносин та ліцензування провадження освітньої діяльності зумовлюють врахування принципів адміністративного права. Щодо сутності змісту останніх дослідження показало, що зміст цієї категорії включає "основоположні ідеї, на яких ґрунтуються розвиток і функціонування адміністративного права та всіх його інститутів, система адміністративно-правових відносин, реалізація прав, свобод і законних інтересів їх учасників, правотворча та правозастосовна діяльність суб’єктів публічної влади" [19, с.46]. Статтею 6 Закону України "Про освіту" визначено засади державної політики у сфері освіти та принципи освітньої діяльності, серед котрих: верховенство права; людиноцентризм; прозорість і публічність прийняття та виконання управлінських рішень; демократизм; недискримінація за будь-якими проявами; невтручання політичних партій та релігійних організацій в діяльність; державно-громадське управління; державно-приватне партнерство; інтеграція у міжнародний освітній та науковий простір; рівні можливості для всіх тощо. Відповідно до пункту 8 статті 70 цього ж Закону принципами як державно-громадського управління, так і громадського самоврядування у вищій освіті, зокрема є: верховенство права; пріоритет прав і свобод людини та громадянина; взаємна повага та партнерство; обов’- язковість розгляду пропозицій сторін; принципи прозорості, відкритості та гласності; обов’язковість дотримання досягнутих домовленостей; пріоритетність узгоджувальних процедур; взаємна відповідальність сторін; тощо. Окремо на принципах державної політики у сфері вищої освіти наголошено у пункті 2 статті 3 Закону України "Про вищу освіту". Зокрема серед таких принципів є: – сприяння сталому розвитку суспільства засобами організації освіти протягом життя і підготовки конкурентоспроможного людського капіталу; – незалежність від політичних партій, громадських і релігійних організацій здобуття вищої освіти (крім випадку закладів вищої духовної освіти); – міжнародна інтеграція, зокрема й системи вищої освіти України у Європейській простір вищої освіти, "за умови збереження і розвитку досягнень та прогресивних традицій національної ISSN 1995-6134 118 Forum Prava, 2025. 83(3). 113–121 (Research Article) вищої школи"; – сприяння державно-приватному партнерству у сфері вищої освіти; – державна підтримка діяльності закладів вищої освіти тощо. Також в останньому законі згадуються інші принципи діяльності тих чи інших уповноважених органів, підприємств, установ, організацій: принципи публічності, прозорості й відкритості, автономії й самоврядування, поєднання колегіальних і єдиноначальних засад; тощо. Розглядаючи принципи міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти крізь призму адміністративного права, відповідно до тлумачень [20, с.28], можна відмітити загальні принципи адміністративного права, а саме: повноти "регулювання статусів суб’єктів адміністративного права", відповідності "адміністративного законодавства міжнародним договорам"; пріоритетності прав і свобод людини та громадянина, а також принцип ієрархічного верховенства правових норм. Спеціальними ж принципами виступають принципи, окреслені нормами законодавства у сфері вищої освіти. Більш широкий перелік принципів адміністративного права наведено у [21], де як ключові загальні принципи виокремлено верховенство права (як проголошений Конституцією України ключовий принцип правопорядку) та належне врядування. Складовими першого принципу виділяють похідні принципи законності, юридичної визначеності, запобігання зловживання повноваженнями, рівність перед законом і недискримінація. Складовими другого принципу, як вважають В. Галунько, О. Правоторова та ін., є похідні принципи відкритості, відповідальності та відповідності (узгодженості політик між собою), а також ефективності, доброчесності й етичної поведінки, компетентності й спроможності, поваги до прав людини та культурної різноманітності, сталості та довгострокової орієнтованості, інноваційності та відкритості до змін, підзвітності [21, с.66-83] тощо. Специфіка принципів міжнародного права в контексті міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти, на думку К.В. Степаненко, знаходить свій зміст на перетині принципів добросовісного виконання зобов’язань, співробітництва, поваги до прав людини й основних свобод, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи, визнання територіальної цілісності [22]. Таким чином, можна виокремити такі загальні принципи – (основоположні) засади міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти: – принцип верховенства права у міжнародному співробітництві – відповідність останнього нормам міжнародного права, зокрема й міжнародним нормативним документам у галузях вищої освіти та науки, а також несуперечливість з нормами національного законодавства; – принцип відкритості, прозорості і публічності – чіткість, ясність та зрозумілість процесу і складових співпраці, їх гласність та доступність відповідних даних; – принцип взаємоповаги, партнерства і миру – спільний добровільний вклад у досягнення цілей співпраці на основі дотримання етичних норм та доброчесності, урахування індивідуальних особливостей та шанобливого ставлення суб’єктів співпраці по відношенню один до одного, рівноправ’я, повага до державного суверенітету і мирна мета співпраці; – принцип підтримки науково-технічного прогресу і сталого розвитку суспільства – підтримка розвитку науки, техніки й інновацій, а також екологічної, соціальної безпеки та економічного розвитку. Особливості міжнародної співпраці у сфері вищої освіти обумовлюють необхідність доповнення загальних принципів сукупністю спеціальних (галузевих) принципів, серед яких: доступність освіти; гендерна рівність і недискримінація; всебічна підтримка малозахищених учасників освітнього процесу; академічна свобода та академічна автономія; сталий розвиток і адаптованість освітніх програм; свобода вибору місця навчання. Висновки 1. Основною метою міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти виступають взаємовигідне задоволення сучасних потреб людини та суспільства шляхом інтеграції системи вищої освіти України до світового освітнього простору та гармонізації вітчизняної нормативної правової бази й імплементації найважливіших положень міжнародних документів у відповідній сфері. Ключовими завданнями міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти виступають: організація, здійснення та забезпечення процесу інтеграції вітчизняної системи вищої освіти до світового освітнього простору; імплементація міжнародних договорів та підтвердження їх пріоритетності, відповідне удосконалення / гармонізація національної нормативної правової бази у сфері вищої освіти; здійс- ISSN 1995-6134 119 Forum Prava, 2025. 83(3). 113–121 (Research Article) нення заходів відповідно до міжнародних договорів у сфері вищої освіти. 2. Особливостями принципів міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти є те, що вони частково охоплюються принципами державної освітньої політики; тісно пов’язані та узгоджуються з принципами міжнародного права; специфіка адміністративно-правових відносин і ліцензування освітньої діяльності передбачає врахування принципів адміністративного права. Серед загальних принципів / основоположних засад міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти виокремлюються: верховенство права у міжнародному співробітництві; відкритість, прозорість і публічність; взаємоповага, партнерство і мир; підтримка науково-технічного прогресу і сталого розвитку суспільства. Особливості міжнародної співпраці у сфері вищої освіти обумовлюють доповнення останньої системи такими спеціальними принципами: доступності вищої освіти; академічної свободи та академічної автономії; сталого розвитку й адаптованості освіти; свободи вибору місця навчання. Конфлікт інтересів Конфлікт інтересів у зв’язку з проведеним дослідженням та публікацією статті відсутній. Вираз вдячності Дослідження виконано в рамках: Тематики наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок на 2025-2029 роки за наказом МВС України від 21.05.2024 р. № 326; Місії та Стратегії розвитку Харківського національного університету внутрішніх справ на 2020-2027 роки, затвердженої Вченою радою ХНУВС 25.05.2021 р., протокол № 5; Основних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2025-2029 роки, затверджених рішенням Вченої ради ХНУВС від 27.09.2024 р., протокол № 2. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Про освіту: Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII (станом на 01 червня 2025). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text (дата звернення: 01.08.2025). 2. Чайка-Петегирич Л. Б. Міжнародна співпраця університетів як невід'ємна складова трансформації вищої школи України у європейський освітній простір. Галицький економічний вісник. 2014. Т. 45. № 2. С. 45-50. 3. Žalėnienė, І., Pereira, P. Higher Education For Sustainability: A Global Perspective. Geography and Sustainability. 2021. Vol. 2. Iss. 2. Р. 99-106. https://doi.org/10.1016/j.geosus.2021.05.001 4. Berchin I. I., de Aguiar Dutra A. R., Guerra J. B. S. O. A. How do higher education institutions promote sustainable development? A literature review. Sustainable Development. 2021. Vol. 29. No. 6. Р. 1204– 1222. https://doi.org/10.1002/sd.2219 5. Ruiz-Mallén I., Heras M. What Sustainability? Higher Education Institutions’ Pathways to Reach the Agenda 2030 Goals. Sustainability. 2020. Vol. 12. No. 4. Art. 1290. https://doi.org/10.3390/su12041290 6. Rensimer L., Brooks R. The European Universities Initiative: further stratification in the pursuit of European cooperation? Compare: A Journal of Comparative and International Education. 2024. Vol. 55. No. 4. P. 660–678. https://doi.org/10.1080/03057925.2024.2307551 7. Zhou L., Alam G.M., Rasdi R.M. Does international collaboration enhance internationalization of higher education for a non-native English environment ? A comparative analysis of NBUIs, China?. Journal of Applied Research in Higher Education. 2025. Vol. 17. No. 1. P. 59–74. https://doi.org/10.1108/JARHE07-2023-0278 8. Benstaali B. Internationalisation of Higher Education in Middle East and Africa. Contemporary Approaches to Internationalization in Higher Education. 2024. https://doi.org/10.4018/979-8-3693-6849-7.ch013 9. Aparecido da Silva K., Pereira L.S.M. (Eds.). Decolonizing the Internationalization of Higher Education in the Global South: Applying Principles of Critical Applied Linguistics to Processes of Internationalization (1st ed.). Routledge. 2023. https://doi.org/10.4324/9781003409205 10. de Wit H., Altbach P. G. Internationalization in higher education: global trends and recommendations for its future. Policy Reviews in Higher Education, 2020. Vol. 5. No. 1. P. 28–46. https://doi.org/10.1080/23322969.2020.1820898 11. Chan W. W. Y. International Cooperation in Higher Education: Theory and Practice. Journal of Studies in International Education. 2004. Vol. 8. No. 1. P. 32-55. https://doi.org/10.1177/1028315303254429 12. Калайда А. В. Адміністративно-правові засади міжнародного співробітництва органів та підрозділів Національної поліції України: дис. … докт. філос.: 081 Право. Київ, 2021. 13. Леган І. М. Теоретико-правові засади міжнародного співробітництва щодо запобігання та протидії транснаціональній злочинності: автореф. дис. … докт. юрид. наук: 12.00.08. Ірпінь, 2021. 41 с. ISSN 1995-6134 120 Forum Prava, 2025. 83(3). 113–121 (Research Article) 14. Усик О. О. Адміністративно-правове забезпечення міжнародного співробітництва у сфері фізичної культури та спорту: дис. ... докт. філос.: 081. Харків, 2024. 206 с. 15. Алієва П. І. Механізми державного регулювання міжнародного співробітництва закладів вищої освіти: дис. ... канд. наук з держ. упр.:25.00.02. Харків, 2018. 212 с. 16. Громовенко К. В. Міжнародно-правові стандарти у сфері вищої освіти: дис. … докт. юрид. наук:12.00.11. Одеса, 2020. 17. Глущенко К. В. Становлення міжнародно-правового співробітництва держав у сфері вищої освіти в рамках ЮНЕСКО. Часопис Київського університету права. 2018. № 3. С. 310-314. 18. Про вищу освіту: Закон України від 01.07.2014 № 1556-VII (станом на 01 червня 2025). https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/1556-18 (дата звернення: 01.08.2025). 19. Гуржій Т. О., Бодров Ю. В. Поняття та сутність принципів адміністративно-правового регулювання. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. 2023. Вип. 79 (Ч. 2). С. 41-48. https://doi.org/10.24144/2307-3322.2023.79.2.6 20. Адміністративне право України: підручник / В. В. Середа, О. Л. Хитра, Ю. С. Назар, Д. І. Йосифович, Я. М. Когут та ін.; за заг. ред. Ю. С. Назара. Львів: ЛьвДУВС, 2021. 680 с. 21. Адміністративне право України. Повний курс: підручник / В. Галунько, П. Діхтієвський, О. Кузьменко та ін.; за ред. В. Галунька, О. Правоторової. Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2021. 656 с. 22. Степаненко К. В. Конспект лекцій з дисципліни "Міжнародне право". Дніпро: ДДДУВС, 2019. 101 с. REFERENCES 1. Verkhovna Rada Ukrainy. (2017). Pro osvitu [On education]. Zakon Ukrainy (05.09.2017 No. 2145-8). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text (in Ukr.). 2. Chayka-Petegyrych, L. (2014). Mizhnarodna spivpratsya universytetiv yak nevidyemna skladova transformatsiyi vyshchoyi shkoly Ukrayiny u yevropeyskyy osvitniy prostir [International cooperation of universities as inalienable constituent of transformation of higher school of Ukraine into the european educational space]. Galician Economic Bulletin, 45(2), 45-50 (in Ukr.) 3. Žalėnienė, І., & Pereira, P. (2021). Higher Education For Sustainability: A Global Perspective. Geography and Sustainability, 2(2), 99-106. https://doi.org/10.1016/j.geosus.2021.05.001 4. Berchin, I. I., de Aguiar Dutra, A. R., & Guerra, J. B. S. O. A. (2021). How do higher education institutions promote sustainable development? A literature review. Sustainable Development, 29(6), 1204–1222. https://doi.org/10.1002/sd.2219 5. Ruiz-Mallén, I., & Heras, M. (2020). What Sustainability? Higher Education Institutions’ Pathways to Reach the Agenda 2030 Goals. Sustainability, 12(4), 1290. https://doi.org/10.3390/su12041290 6. Rensimer, L., & Brooks, R. (2024). The European Universities Initiative: further stratification in the pursuit of European cooperation? Compare: A Journal of Comparative and International Education, 55(4), 660– 678. https://doi.org/10.1080/03057925.2024.2307551 7. Zhou, L., Alam, G.M., & Rasdi, R.M. (2025). Does international collaboration enhance internationalization of higher education for a non-native English environment ? A comparative analysis of NBUIs, China?. Journal of Applied Research in Higher Education 17 (1), 59–74. https://doi.org/10.1108/JARHE-072023-0278 8. Benstaali, B. (2024). Internationalisation of Higher Education in Middle East and Africa. Contemporary Approaches to Internationalization in Higher Education. https://doi.org/10.4018/979-8-3693-68497.ch013 9. Aparecido da Silva, K., & Pereira, L.S.M. (Eds.). (2023). Decolonizing the Internationalization of Higher Education in the Global South: Applying Principles of Critical Applied Linguistics to Processes of Internationalization (1st ed.). Routledge. https://doi.org/10.4324/9781003409205 10. de Wit, H., & Altbach, P. G. (2020). Internationalization in higher education: global trends and recommendations for its future. Policy Reviews in Higher Education, 5(1), 28–46. https://doi.org/10.1080/23322969.2020.1820898 11. Chan, W. W. Y. (2004). International Cooperation in Higher Education: Theory and Practice. Journal of Studies in International Education, 8(1), 32-55. https://doi.org/10.1177/1028315303254429 12. Kalaida, A. V. (2021). Administratyvno-pravovi zasady mizhnarodnoho spivrobitnytstva orhaniv ta pidrozdiliv Natsionalnoyi politsiyi Ukrayiny [Administrative and legal bases of international cooperation of bodies and divisions of the National Police of Ukraine] PhD dissertation in Law: 081. Kyiv (in Ukr.) 13. Legan, I. M. (2021). Teoretyko-pravovi zasady mizhnarodnoho spivrobitnytstva shchodo zapobihannya ta protydiyi transnatsionalniy zlochynnosti [Theoretical and legal principles of international cooperation on prevention and counteraction to transnational crime]. Dissertation of Dr. of Law: 12.00.08. Irpin (in Ukr.) ISSN 1995-6134 121 Forum Prava, 2025. 83(3). 113–121 (Research Article) 14. Usyk, O. O. (2024). Administratyvno-pravove zabezpechennya mizhnarodnoho spivrobitnytstva u sferi fizychnoyi kultury ta sportu [Administrative and legal support of international cooperation in the field of physical culture and sports]. PhD dissertation in law: 081. Kharkiv (in Ukr.). 15. Aliyeva, P. I. (2018). Mekhanizmy derzhavnoho rehulyuvannya mizhnarodnoho spivrobitnytstva zakladiv vyshchoyi osvity [State regulatory mechanisms of international cooperation of higher educational establishments]. Ph.D. thesis in Public Administration by specilaity: 25.00.02. Kharkiv (in Ukr.). 16. Hromovenko, K. V. (2020). Mizhnarodno-pravovi standarty u sferi vyshchoyi osvity [International Legal Standards in the Field of Higher Education]. Dissertation of Doctor of Law: 12.00.11. Odessa (in Ukr.). 17. Glushchenko, K. (2018). Stanovlennya mizhnarodno-pravovoho spivrobitnytstva derzhav u sferi vyshchoyi osvity v ramkakh YUNESKO [The establishment of the international legal cooperation of the states in higher education within UNESCO]. Law Review of Kyiv University of Law, (3), 310-314 (in Ukr.). 18. Verkhovna Rada Ukrainy. (2014). Pro vyshchu osvitu [On higher education]. Zakon Ukrainy (01.07.2014 No. 1556-7). https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/1556-18 (in Ukr.). 19. Gurzhii T., Bodrov Y. (2023). Ponyattya ta sutnist pryntsypiv administratyvno-pravovoho rehulyuvannya [The concept and the essence of principles of administrative-law regulation. Uzhhorod National University Herald. Series: Law, 79(2), 41-48. https://doi.org/10.24144/2307-3322.2023.79.2.6 (in Ukr.). 20. Sereda, V. V., Khytra, O. L., Nazar, Yu. S., & Yosyfovych, D. I., et al. (2021). Administratyvne pravo Ukrayiny [Administrative law of Ukraine]. Pidruchnyk. Lviv: LvDUVS (in Ukr.). 21. Galunko, V., Dikhtievsky, P., & Kuzmenko, O., et al. (2021). Administratyvne pravo Ukrayiny. Povnyy kurs [Administrative Law of Ukraine. Complete course]. Pidruchnyk. Kherson: OLDI-PLUS (in Ukr.). 22. Stepanenko, K. V. (2019). Konspekt lektsiy z dystsypliny "Mizhnarodne pravo" [Lecture notes on the discipline "International Law"]. Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs, Dnipro: DDUVS (in Ukr.). ІНФОРМАЦІЯ ПРО СТАТТЮ (ARTICLE INFO) Published in: Форум права: 83 pp. 113-121 (3). Related identifiers: 10.5281/zenodo.16746375 http://forumprava.pp.ua/files/113-1212025-3-FP-Serbenyuk_15.pdf http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.htm _2025_3_15.pdf License (for files): Creative Commons Attribution 4.0 International Received: 06.08.2025 Accepted: 27.08.2025 Published: 01.09.2025 Available online: 01.09.2025 Cite as: Сербенюк, С. О. (2025). Завдання та принципи міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти в Україні. Форум Права, 83(3), 113–121. http://doi.org/10.5281/zenodo.16746375 Serbenyuk, S. O. (2025). Zavdannya ta pryntsypy mizhnarodnoho spivrobitnytstva u sferi vyshchoyi osvity v Ukrayini [Objectives and Principles of International Cooperation in Higher Education in Ukraine]. Forum Prava, 83(3), 113–121. http://doi.org/10.5281/zenodo.16746375