The role of ferritin as a marker and nutrient in the context of anemia prevention = Роль феритину як маркера та нутрієнта в контексті профілактики анемій

234 19. WHO, Global Tuberculosis Report 2021, Geneva, Switzerland, 2021. 20. Zweifel SA, Foa N, Wiest MRJ, et al. Differences between Mycobacterium chimaera and tuberculosis Using Ocular Multimodal Imaging: A Systematic Review. J Clin Med. 2021; 10(21):4880. Published 2021 Oct 23. doi:10.3390/jcm10214880 Робота надійшла в редакцію 18.08.2025 року. Рекомендована до друку на засіданні редакційної колегії після рецензування УДК 616.155.194.8-074/-078-085.874.2 DOI http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.17316106 А. В. Шанигін РОЛЬ ФЕРИТИНУ ЯК МАРКЕРА ТА НУТРІЄНТА В КОНТЕКСТІ ПРОФІЛАКТИКИ АНЕМІЙ Одеський національний медичний університет Authors’ Information Shanyhin Anton: https://orcid.org/0000-0003-2644-4542 Summary. Shanyhin Anton. THE ROLE OF FERRITIN AS A MARKER AND NUTRIENT IN THE CONTEXT OF ANEMIA PREVENTION. – The Odessa National Medical University; e-mail: [email protected]. Anemia remains one of the most prevalent global health problems, affecting nearly a quarter of the world’s population, with women and young children being the most vulnerable groups. Iron deficiency anemia (IDA) accounts for more than 90% of all cases, and its prevention and early detection are essential for reducing morbidity. Ferritin is the main iron-storage protein and the most sensitive laboratory marker for assessing body iron reserves. A decrease in its concentration is an early sign of latent iron deficiency, while increased levels may indicate iron overload or inflammatory conditions. The aim of this study was to summarize current evidence on the role of ferritin in the diagnosis and prevention of anemia, with a focus on nutrition. The article highlights the metabolism of iron, its transport and storage proteins, and discusses factors influencing bioavailability. It has been shown that heme iron from meat products is absorbed significantly better than non-heme iron from plant sources, while ferritin in food may serve as a promising nutritional source. The beneficial effects of ascorbic acid and the “meat factor,” as well as the inhibitory role of phytates, polyphenols, and calcium, are discussed. Conclusions. Ferritin plays a pivotal role in detecting latent iron deficiency and monitoring treatment efficacy. The combination of a balanced diet enriched with heme iron and vitamin C together with ferritin level monitoring forms the basis of effective preventive strategies. The use of ferritin-enriched functional foods and the integration of ferritin screening into public health systems open new perspectives in combating anemia. Keywords: anemia, ferritin, nutrition, iron bioavailability, prevention. Реферат. Шанигін А. В. РОЛЬ ФЕРИТИНУ ЯК МАРКЕРА ТА НУТРІЄНТА В КОНТЕКСТІ ПРОФІЛАКТИКИ АНЕМІЙ. Анемія залишається глобальною проблемою громадського здоров’я, що вражає майже чверть населення світу, найбільш уразливими є жінки та діти раннього віку. Залізодефіцитна анемія (ЗДА) становить понад 90% усіх -------------------------------------------- © Шанигін А. В. 235 випадків, а її профілактика та рання діагностика визначають ефективність зниження захворюваності. Феритин є головним депонуючим білком заліза та найчутливішим лабораторним маркером для оцінки його запасів. Його зниження передує розвитку клінічних проявів ЗДА, тоді як підвищення може відображати перевантаження залізом або запальні процеси. Мета роботи – узагальнити сучасні дані щодо ролі феритину у діагностиці та профілактиці анемій з акцентом на значенні харчування. У статті наведено характеристику метаболізму заліза, його основних транспортних і депонуючих білків, а також розглянуто фактори, що впливають на біодоступність. Доведено, що гемове залізо з м’ясних продуктів засвоюється значно краще порівняно з негемовим із рослинних джерел, тоді як феритин у продуктах харчування може виступати перспективним нутрієнтом. Обговорено позитивний вплив аскорбінової кислоти, «м’ясного фактору», а також негативний вплив фітатів, поліфенолів та кальцію. Висновки. Феритин є ключовим інструментом у виявленні латентного дефіциту заліза та контролі ефективності терапії. Поєднання збалансованого харчування, збагаченого гемовим залізом та вітаміном С, з контролем рівня феритину становить основу ефективних профілактичних стратегій. Використання феритину у складі функціональних продуктів та інтеграція скринінгу у систему громадського здоров’я відкривають нові перспективи у боротьбі з анемією. Ключові слова: анемія, феритин, харчування, біодоступність заліза, профілактика. Актуальність. Анемія залишається однією з найпоширеніших проблем громадського здоров’я у світі. За оцінками, у 2021 році анемію було діагностовано у 1,9 мільярда людей, що становить близько 24,3% від усього населення світу, з яких найбільшу частку становили жінки та діти до 5 років [1]. Найвищі показники захворюваності спостерігаються у країнах з низьким та нижчим за середній рівнем доходу, особливо в Африці на південь від Сахари та в Південно-Східній Азії, де понад 60% дітей віком від 6 місяців до 4 років мають анемію. Для порівняння, у Латинській Америці цей показник у 2019 році становив 21%, а в Перу – 29%, тоді як глобальний рівень у цій віковій групі сягає 40% [1, 2]. Вперше Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) звернула увагу на проблему залізодефіцитної анемії (ЗДА) ще у 1959 році, коли були встановлені нормативні значення гемоглобіну для дітей, дорослих та вагітних жінок. У 1968 році ці порогові показники були оновлені і залишалися незмінними до 2024 року [2, 3]. У квітні 2024 року ВООЗ оприлюднила нові рекомендації, які враховують результати систематичного огляду із застосуванням міжнародної системи оцінювання GRADE (Gradingof Recommendations Assessment, Developmentand Evaluation), яка передбачає аналізне просто окремих досліджень, а спирається на узагальнений систематичний огляд наукових даних. Нові порогові значення передбачають корекцію гемоглобіну залежно від висоти над рівнем моря за допомогою модифікованого рівняння, а також знижують діагностичний поріг для дітей віком від 6 до 23 місяців і вагітних жінок у другому триместрі (Hb = 105 г/л). Також уточнені межі для мешканців високогірних регіонів [3]. Важливо зазначити, що ці зміни ухвалено у період стагнації глобальних темпів зниження анемії, що створює загрозу невиконання цілей сталого розвитку до 2030 року. В Україні поширеність анемій також залишається значною. За даними Центру медичної статистики МОЗ України, у 2013 році цей показник становив 1613,4 випадки на 100 000 населення, а у 2014 році — 1515,4, що дорівнює близько 1% у структурі загальної захворюваності [2, 4]. При цьому на ЗДА припадало понад 90% усіх випадків анемій [1, 2, 4]. Ймовірне зниження у 2014 році пов’язане з відсутністю даних із тимчасово окупованих територій АР Крим, Севастополя, а також частини Луганської та Донецької областей[2]. Хронічний дефіцит заліза розглядається як тригер багатьох патологічних станів: від хронічної втоми та алопеції до серцевої недостатності та окремих онкологічних захворювань [1–5]. У дітей дошкільного віку ЗДА поєднується з порушенням когнітивного розвитку, у дорослих – зі зниженням працездатності та когнітивними й поведінковими розладами. Для вагітних жінок дефіцит заліза асоційований із ризиком передчасних пологів, 236 народження дітей із низькою масою тіла та підвищеною захворюваністю матері [2, 5]. Глобальна поширеність анемії має виражені вікові та статеві відмінності: серед дітей дошкільного віку вона сягає 47,4%, серед школярів — 25,4%, серед чоловіків — 12,7%, а серед осіб похилого віку — 23,9% [2]. Це ще раз підкреслює актуальність проблеми ЗДА та потребу у розробці і впровадженні ефективних заходів профілактики, діагностики та лікування як у світі, так і в Україні. Мета: узагальнення сучасних даних про роль феритину як ключового маркера у діагностиці залізодефіцитної анемії та обґрунтування значення харчування як провідного чинника профілактики дефіциту заліза і пов’язаних із ним анемій. Матеріали і методи. Проведено аналіз наукових публікацій вітчизняних та зарубіжних авторів, присвячених питанням ролі феритину в діагностиці анемій та впливу харчування на профілактику залізодефіцитних станів. У пошуку використано міжнародні бази даних MedLine, PubMed, EMBASE, WebofScience, а також наукові ресурси ВООЗ. В аналіз включено статті українською та англійською мовами, опубліковані у період з 2017 по 2025 роки. Особливу увагу приділено систематичним оглядам, метааналізам, клінічним рекомендаціям та публікаціям, що висвітлюють епідеміологію анемій, діагностичне значення феритину та дієтичні аспекти профілактики. Метаболізм заліза. Залізо (Fe) належить до облігатнихбіометалів, без яких неможливе нормальне функціонування організму. Воно є незамінним компонентом тканинного дихання, входить до складу хромопротеїнів, бере участь у біологічному окисненні, а у структурі гему забезпечує зв’язування, транспорт і доставку кисню до клітин [2, 5]. Крім того, залізо впливає на імунітет, процеси мітозу, біосинтез колагену, катехоламінів і ДНК [5]. Водночас залізо може існувати у двох редокс-станах (Fe²⁺ і Fe³⁺), що робить його каталізатором утворення вільних радикалів, які можуть призводити до ушкодження ДНК, активації перекисного окиснення ліпідів і розвитку оксидативного стресу[6]. Таким чином, баланс заліза є критичним: його дефіцит загрожує розвитком анемії, тоді як надлишок сприяє патологічним станам — фіброзу печінки, серцевій недостатності, кістковим порушенням. Загальний вміст заліза в організмі дорослої людини становить 4,5–5,5 г [5]. Найбільша частина міститься у гемоглобіні (приблизно 57%), у міоглобіні — 9%, а близько 30% депонується у вигляді феритину й гемосидерину [2]. У сироватці крові залізо перебуває переважно у зв’язаній формі з білками, загальна кількість — не більше 7 мг [1, 3, 5]. Основним транспортним білком є трансферин (Tf), який зв’язує і переносить іони Fe³⁺ до клітин. Взаємодія комплексу трансферин–залізо з трансфериновими рецепторами (TfR) забезпечує доставку заліза у клітини, особливо у кістковий мозок для синтезу гему [7]. У разі дефіциту заліза експресія TfR зростає, а за надлишку — знижується. Окреме значення в засвоєнні заліза мають також інші білки: лактоферин, який проявляє антибактеріальні властивості, та гемопексин, що зв’язує вільний гем [5, 7]. Депонування заліза здійснюється переважно феритином — розчинним білком, здатним швидко мобілізувати запаси для потреб організму. При перевантаженні залізом воно відкладається у вигляді гемосидерину, з якого мобілізація відбувається значно повільніше [5]. Регуляція балансу заліза відбувається переважно на рівні абсорбції у тонкому кишечнику, оскільки механізму активної екскреції у людини немає [1, 2]. Всмоктування здійснюється у дванадцятипалій кишці: гемове залізо абсорбується більш ефективно, тоді як негемове — залежить від низки факторів [2]. Аскорбінова кислота, м’ясні продукти та кислоти органічного походження підвищують його біодоступність, тоді як фітати, поліфеноли, кальцій — суттєво знижують [5, 6]. В організмі людини щодоби з їжею абсорбується приблизно 1–2 мг заліза через ентероцити тонкого кишечника, тоді як основним джерелом є реутилізація — близько 20–25 мг мікроелемента надходить у плазму внаслідок руйнування еритроцитів і участі макрофагів у цьому процесі [2, 4, 5]. Значні депо заліза зосереджені у печінці (~1000 мг) та макрофагах (~600 мг), що забезпечують як збереження запасів, так і участь у його 237 рециркуляції. Найбільший обсяг мікроелемента міститься в еритроцитах (~1800 мг), які щоденно забезпечують транспорт кисню, тоді як кістковий мозок (~300 мг) використовує залізо для еритропоезу. Окрім цього, близько 400 мг депонується в інших органах і тканинах, зокрема у мозку. Ключовим механізмом транспорту є взаємодія заліза з трансферином: апо-трансферин (Aпо-Tf), що не містить заліза, у плазмі зв’язує іони Fe³⁺, утворюючи холо-трансферин (Холо-Tf), який доставляє мікроелемент до органів-мішеней, насамперед до кісткового мозку для синтезу гемоглобіну. Незважаючи на ефективні механізми утримання та рециркуляції, фізіологічні втрати заліза складають близько 1–2 мг на добу, що потребує його постійного надходження з харчовими продуктами (рис. 1). Рис. 1. Метаболізм і рециркуляція заліза в організмі людини (авторська розробка) Феритин як маркер запасів заліза в організмі. Феритин є основним білком-депо заліза в організмі, що забезпечує його накопичення у фізіологічно доступній та нетоксичній формі. Найбільші його запаси локалізуються у макрофагах кісткового мозку, селезінки, печінки та в еритроїдних клітинах-попередниках[8]. На відміну від гемосидерину, який також бере участь у депонуванні заліза, феритин характеризується високою розчинністю та швидкою мобілізацією іонів Fe за потреби організму [2, 5]. Молекула феритину складається з апоферитину та центральної порожнини, здатної вміщувати до 4500 атомів заліза. Її структура забезпечує ефективне зв’язування Fe²⁺, його окиснення до Fe³⁺ та подальше включення у кристали феригідрату [9]. Існують органоспецифічніізоформиферитину з різним співвідношенням Нта L-субодиниць, що визначає функціональні відмінності: наприклад, феритин печінки переважно виконує депонуючу функцію, тоді як феритин плаценти забезпечує трансплацентарний транспорт заліза від матері до плода навіть проти градієнта концентрації [5, 9]. Оцінка рівняферитину залежать від віку, статі та фізіологічного стану (наприклад, вагітності) (таб.1) [4, 5]. Таблиця 1 Референтні значення феритину в сироватці крові залежно від віку та статі Група населення Рівень феритину, нг/мл Чоловіки 18,67 - 336,2 Жінки 3,20 - 306,8 Новонароджені 39,84 - 539,85 Діти до 1 року 13,32 - 191,89 Діти старше 1 року 10,29 - 55,84 238 Зниження феритину у жінок часто пов’язане з регулярними менструальними крововтратами, у вагітних — із підвищеною потребою у залізі для розвитку плода, тоді як у чоловіків рівень феритину зазвичай стабільно вищий [2, 5, 10]. В дитячому віці показники залежать від етапів росту та потреб організму[5]. Оцінювати рівень феритину необхідно у комплексі з іншими показниками обміну заліза (гемоглобін, сироваткове залізо, загальна залізозв’язуюча здатність сироватки), що дозволяє точно визначати порушення метаболізму заліза та уникнути хибних висновків при наявності запальних процесів в організмі [6, 8]. У клінічній практиці рівень феритину у сироватці крові вважається найбільш чутливим показником запасів заліза в організмі [6]. Зниження його концентрації є ранньою ознакою латентного дефіциту заліза і передує розвитку анемічного синдрому. Водночас підвищений рівень феритину може свідчити про перевантаження залізом (гемохроматоз, посттрансфузійнийгемосидероз), а також супроводжувати гострі запальні процеси та злоякісні новоутворення [2, 5, 6, 8]. Визначення базисного рівня феритину має принципове значення перед призначенням препаратів заліза та під час контролю ефективності терапії [6]. Відновлення його концентрації до нормальних значень вказує на насичення депо заліза і є підставою для переходу від лікувальних до профілактичних доз, що дозволяє уникнути синдрому перевантаження [4, 6]. Таким чином, оцінка рівня феритину у сироватці є ключовим критерієм у діагностиці залізодефіцитної анемії, диференціації патологічних станів, пов’язаних із порушенням обміну заліза, та у контролі адекватності лікування і профілактики. Харчування і біодоступність заліза. Залізо, що надходить із продуктів харчування, поділяється на гемове та негемове [5]. Гемове залізо, яке міститься переважно в м’ясних продуктах (яловичина, печінка, курятина, риба), засвоюється значно ефективніше — до 20– 22% [2]. Негемове залізо присутнє у бобових, злаках, овочах, фруктах, але його біодоступність обмежена й зазвичай не перевищує 1–3% [2, 5]. Особливу увагу заслуговує феритин як білковий комплекс, що зберігає залізо у біодоступній формі. Він міститься у м’ясі, бобових, деяких зернових культурах і потенційно може розглядатися як природне джерело заліза з вищим ступенем засвоєння порівняно з класичними формами негемового заліза [5, 8]. Результати крос-секційного дослідження за участю 299 молодих жінок Австралії (18–35 років) продемонстрували, що саме споживання гемового заліза мало більш вагомий зв’язок із рівнем сироваткового феритину (β = 0,128, p = 0,009), ніж негемового (β = 0,037, p = 0,028) [11]. Це підкреслює ключову роль продуктів тваринного походження у підтриманні нормального статусу заліза. Ключову роль у покращенні біодоступності заліза відіграють аскорбінова кислота та органічні кислоти (яблучна, лимонна), які утворюють із мікроелементом розчинні комплекси та сприяють його транспорту через кишковий епітелій.Рандомізоване контрольоване дослідження за участю 120 жінок показало, що включення вітаміну С до раціону підвищувало рівень феритину в середньому на 17% за 12 тижнів, тоді як у контрольній групі змін не спостерігалось [12]. Вживання м’яса, риби та птиці також посилює засвоєння заліза завдяки наявності так званого «м’ясного фактору», що стимулює абсорбцію як гемового, так і негемового заліза [5]. Важливим є й поєднання продуктів, які містять феритин, із джерелами вітаміну С (цитрусові, гранат, ягоди, соки), що підвищує ефективність використання заліза організмом (таб. 2) [2]. Окремої уваги заслуговує низка сполук, які можуть перешкоджати абсорбції заліза. До них належать фітати (містяться у висівках, злаках, бобових), поліфеноли (чай, кава, червоне вино), таніни, кальцій (молочні продукти) та кофеїн. Ці речовини утворюють нерозчинні комплекси із залізом, що значно зменшує його біодоступність. Зважаючи на це, рекомендується уникати одночасного вживання багатих на залізо продуктів з кавою, чаєм або великою кількістю молочних виробів (таб. 3) [2, 5, 6]. Окремої уваги заслуговує низка сполук, які можуть перешкоджати абсорбції заліза. До них належать фітати (містяться у висівках, злаках, бобових), поліфеноли (чай, кава, червоне вино), таніни, кальцій (молочні продукти) та кофеїн. Ці речовини утворюють нерозчинні комплекси із залізом, що значно зменшує його біодоступність. Зважаючи на це, 239 рекомендується уникати одночасного вживання багатих на залізо продуктів з кавою, чаєм або великою кількістю молочних виробів (таб. 3) [2, 5, 6]. Таблиця 2. Фактори, що підвищують біодоступність заліза з харчових продуктів Фактори, що підвищують засвоєння заліза Приклади продуктів / речовин Механізм дії Аскорбінова кислота (вітамін С) Цитрусові, гранат, ягоди, соки Утворює розчинні комплекси з негемовим залізом, підвищує його абсорбцію Органічні кислоти Яблучна, лимонна (фрукти, соки) Збільшують розчинність заліза у кишечнику М’ясо, риба, птиця («м’ясний фактор») Яловичина, курятина, індичка, риба Стимулює абсорбцію гемового та негемового заліза Феритин у харчових продуктах М’ясо, печінка, бобові Забезпечує стабільне депоноване залізо у біодоступній формі Таблиця 3. Фактори, що знижують засвоєння заліза у травному тракті Фактори, що знижують засвоєння Приклади продуктів / речовин Механізм дії Фітати Злаки, висівки, бобові Утворюють нерозчинні комплекси із залізом Поліфеноли та таніни Чай, кава, червоне вино, хурма Зменшують біодоступність заліза через хелатування Кальцій Молочні продукти, добавки Ca Конкурує із залізом за транспортні механізми Щавлева кислота Шпинат, буряк, горіхи, ревінь Формує нерозчинні солі з іонами заліза Кофеїн Кава, чай, енергетичні напої Знижує абсорбцію заліза при одночасному споживанні Профілактичні підходи. Профілактика залізодефіцитної анемії ґрунтується на забезпеченні адекватного надходження заліза з харчовими продуктами та контролі його біодоступності. Особливу роль у цьому процесі відіграє феритин, який розглядається не лише як діагностичний маркер запасів заліза в організмі, але й як потенційне джерело мікроелемента у складі харчових продуктів [2, 6, 12]. Важливим компонентом профілактики є поєднання гемових джерел заліза з продуктами, що містять аскорбінову кислоту, яка значно покращує абсорбцію негемового заліза [12]. Регулярне надходження мікроелементів (міді, цинку, марганцю, кобальту) та вітамінів групи В додатково підтримує процеси кровотворення і сприяє оптимізації запасів заліза [5]. Окрему увагу приділяють стратегіям використання харчових добавок та фортифікації продуктів. У багатьох країнах успішно реалізуються програми збагачення борошна та дитячих сумішей залізом, що довело свою ефективність у зниженні поширеності анемій у популяції[13]. Зокрема, метааналіз 28 досліджень продемонстрував, що фортифікація продуктів харчування залізом асоціюється зі зниженням ризику анемії на 34% та підвищенням рівня феритину в середньому на 13 мкг/л [14]. Перспективним напрямом вважається використання феритину як нутрієнта у складі функціональних продуктів, оскільки він забезпечує більш фізіологічне надходження заліза та має менше побічних ефектів порівняно з традиційними препаратами Fe²⁺[15]. Регулярний контроль рівня феритину є ключовим елементом профілактичних стратегій [6, 8]. Його моніторинг дозволяє своєчасно виявляти латентний дефіцит заліза та проводити індивідуалізовану корекцію раціону або призначати додаткові джерела мікроелемента. Когортне дослідження у Великій Британії за участю 2140 дорослих 240 підтвердило, що регулярний скринінг феритину сироватки крові дозволив виявити 28% випадків прихованого дефіциту заліза, які залишались непоміченими при оцінці лише гемоглобіну [16]. Таким чином, поєднання раціонального харчування, адекватного енергетичного забезпечення та контролю феритину становить основу ефективної профілактики залізодефіцитних анемій. Висновки. Узагальнюючи отримані дані, можна стверджувати, що феритин відіграє ключову роль у діагностиці залізодефіцитних станів, оскільки є найбільш чутливим маркером запасів заліза в організмі та дозволяє виявляти латентний дефіцит ще до розвитку анемічного синдрому. Водночас він розглядається не лише як лабораторний показник, але й як перспективне нутрієнтне джерело мікроелемента у складі харчових продуктів. Раціональне харчування, що поєднує джерела гемового заліза з продуктами, багатими на аскорбінову кислоту, залишається провідною стратегією профілактики залізодефіцитної анемії. Збалансований раціон із достатнім надходженням мікроелементів та вітамінів групи В сприяє підтриманню нормального кровотворення і покращенню біодоступності заліза. Важливе значення мають і популяційні підходи, зокрема програми фортифікації продуктів харчування залізом, які продемонстрували ефективність у зниженні поширеності анемій. Поєднання раціонального харчування з регулярним контролем рівня феритину дозволяє своєчасно виявляти прихований дефіцит заліза, здійснювати індивідуалізовану корекцію та забезпечувати інтеграцію діагностичних і профілактичних заходів у систему громадського здоров’я. Література: 1. Prevalence, years lived with disability, and trends in anaemia burden by severity and cause, 1990–2021: findings from the Global Burden of Disease Study 2021 // The Lancet Haematology. – 2023. – DOI: 10.1016/S2352-3026(23)00160-6. 2. Шанигін А. В. Сучасні аспекти профілактики залізодефіцитної анемії: роль раціону харчування у забезпеченні організму залізом / А. В. Шанигін // Перспективи та інновації науки. – 2025. – Т. 3, № 49. – С. 1905–1921. – DOI: 10.52058/2786-4952-2025-3(49)-19051921. 3. Gonzales G. F., Suarez Moreno V. J. Hemoglobin levels for determining anemia: new World Health Organization guidelines and adaptation of the national standard // Revista Peruana de Medicina Experimental y Salud Publica. – 2024. – Т. 41, № 2. – С. 102–104. – DOI: 10.17843/rpmesp.2024.412.13894. 4. Залізодефіцитна анемія: уніфікований клінічний протокол первинної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги № 709 (2020) [Електронний ресурс]. – Міністерство охорони здоров’я України. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v070928215#Text. 5. Виборець С. В. Метаболізм заліза і залізодефіцитні стани : монографія / С. В. Виборець. – Boston : Primedia eLaunch, 2022. – 267 с. – DOI: 10.46299/979-8-88831-932-1. 6. Мандзій З. П., Бойчук О. Г., Мигович В. В. Корекція дефіциту заліза в клінічній картині внутрішньої медицини // Екстрена медицина. – 2021. – Т. 17, № 3. – С. 64–70. – DOI: 10.22141/2224-0586.17.3.2021.234811. 7. Campos-Escamilla C. The role of transferrins and iron-related proteins in brain iron transport: applications to neurological diseases // Advances in Protein Chemistry and Structural Biology. – 2021. – Vol. 7. – P. 133–162. – DOI: 10.1016/bs.apcsb.2020.09.002. 8. Ястремська О. О., Лебедь Г. Б. Метаболізм заліза в нормальних та патологічних умовах // Український журнал лабораторної медицини. – 2023. – Т. 1, № 2. – С. 45–51. – DOI: 10.62151/2786-9288.1.2.2023.06. 9. Видиборець С., Борисенко Д. Гепсидин, трансферин, феритин: фізіологічна роль як центральних регуляторів обміну заліза в організмі [Електронний ресурс] // Science Review. – 2019. – Т. 10, № 27. – Режим доступу: https://doi.org/10.31435/rsglobal_sr/30122019/6862. 10. Кондратюк В. К., Кондратюк К. О. Залізо та залізодефіцитні стани: сучасний погляд на проблему // Репродуктивне здоров’я жінки. – 2021. – Т. 3. – С. 12–15. – DOI: 10.30841/2708-8731.3.2021.234217. 11. Young I., Parker H. M., Rangan A., Prvan T., Cook R. L., Donges C. E., Steinbeck K. 241 S., O’Dwyer N. J., Cheng H. L., Franklin J. L. та ін. Association between haem and non-haem iron intake and serum ferritin in healthy young women // Nutrients. – 2018. – Vol. 10, № 1. – P. 81. – DOI: 10.3390/nu10010081. 12. Deng J., Ramelli L., Li P. Y., Eshaghpour A., Li A., Schuenemann G., Crowther M. A. Efficacy of vitamin C with Fe supplementation in patients with iron deficiency anemia: a systematic review and meta-analysis // Blood Vessels, Thrombosis and Hemostasis. – 2024. – Vol. 1, № 4. – P. 1–9. – DOI: 10.1016/j.bvth.2024.100023. 13. Mattar G., Haddarah A., Haddad J., Pujola M., Sepulcre F. New approaches, bioavailability and the use of chelates as a promising method for food fortification // Food Chemistry. – 2022. – Vol. 373, Part A. – DOI: 10.1016/j.foodchem.2021.131394. 14. Keats E. C., Neufeld L. M., Garrett G. S., Mbuya M. N. N., Bhutta Z. A. Improved micronutrient status and health outcomes in lowand middle-income countries following largescale fortification: evidence from a systematic review and meta-analysis // The American Journal of Clinical Nutrition. – 2019. – Vol. 109, № 6. – P. 1696–1708. – DOI: 10.1093/ajcn/nqz023. 15. Man Y., Xu T., Adhikari B., Zhou C., Wang Y., Wang B. Iron supplementation and iron-fortified foods: a review // Critical Reviews in Food Science and Nutrition. – 2021. – Vol. 62, № 16. – P. 4504–4525. – DOI: 10.1080/10408398.2021.1876623. 16. Babaei M., Shafiei S., Bijani A., Heidari B., Hosseyni S. R., Vakili Sadeghi M. Ability of serum ferritin to diagnose iron deficiency anemia in an elderly cohort // Revista Brasileira de Hematologia e Hemoterapia. – 2017. – Vol. 39, № 3. – P. 223–228. – DOI: 10.1016/j.bjhh.2017.02.002. References 1. Prevalence, years lived with disability, and trends in anaemia burden by severity and cause, 1990–2021: findings from the Global Burden of Disease Study 2021. The Lancet Haematology. 2023. URL: https://doi.org/10.1016/s2352-3026(23)00160-6 2. Shanyhin A. V. Suchasni aspekty profilaktyky zalizodefitsytnoyi anemiyi: rolʹ ratsionu kharchuvannya u zabezpechenni orhanizmu zalizom / A. V. Shanyhin // Perspektyvy ta innovatsiyi nauky. – 2025. – T. 3, № 49. – S. 1905–1921. – DOI: 10.52058/2786-4952-2025-3(49)-19051921. 3. Gonzales GF, Suarez Moreno VJ. Hemoglobin levels for determining anemia: new world health organization guidelines and adaptation of the national standard. Rev Peru Med Exp Salud Publica. 2024;41(2):102-4. https://doi:10.17843/rpmesp.2024.412.13894 4. Zalizodefitsytna anemiya: unifikovanyy klinichnyy protokol pervynnoyi ta vtorynnoyi (spetsializovanoyi) medychnoyi dopomohy № 709 (2020) [Elektronnyy resurs]. – Ministerstvo okhorony zdorovʺya Ukrayiny. – Rezhym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0709282-15#Text. 5. Vyboretsʹ S. V. Metabolizm zaliza i zalizodefitsytni stany : monohrafiya / S. V. Vyboretsʹ. – Boston : Primedia eLaunch, 2022. – 267 s. – DOI: 10.46299/979-8-88831-932-1. 6. Mandziy Z. P., Boychuk O. H., Myhovych V. V. Korektsiya defitsytu zaliza v klinichniy kartyni vnutrishnʹoyi medytsyny // Ekstrena medytsyna. – 2021. – T. 17, № 3. – S. 64–70. – DOI: 10.22141/2224-0586.17.3.2021.234811 7. Campos-Escamilla C. The role of transferrins and iron-related proteins in brain iron transport: applications to neurological diseases. Advances in Protein Chemistry and Structural Biology. 2021. Vol. 7. P. 133–162. URL: https://doi.org/10.1016/bs.apcsb.2020.09.002 8. Yastremsʹka O. O., Lebedʹ H. B. Metabolizm zaliza v normalʹnykh ta patolohichnykh umovakh // Ukrayinsʹkyy zhurnal laboratornoyi medytsyny. – 2023. – T. 1, № 2. – S. 45–51. – DOI: 10.62151/2786-9288.1.2.2023.06. 9. Vydyborets’ S., Borysenko D. Hepsydyn, transferyn, ferytyn: fiziolohichna rol’ yak tsentral’nykh rehulyatoriv obminu zaliza v orhanizmi [Elektronnyy resurs] // Science Review. – 2019. – T. 10, № 27. – Rezhym dostupu: https://doi.org/10.31435/rsglobal_sr/30122019/6862. 10. Kondratyuk V. K., Kondratyuk K. O. Zalizo ta zalizodefitsytni stany: suchasnyy pohlyad na problemu // Reproduktyvne zdorov’ya zhinky. – 2021. – T. 3. – S. 12–15. – DOI: 10.30841/2708-8731.3.2021.234217. 11. Young, I.; Parker, H.M.; Rangan, A.; Prvan, T.; Cook, R.L.; Donges, C.E.; Steinbeck, 242 K.S.; O’Dwyer, N.J.; Cheng, H.L.; Franklin, J.L.; et al. Association between Haem and Non-Haem Iron Intake and Serum Ferritin in Healthy Young Women / Nutrients. 2018. Vol. 10, no. 1. P. 81. URL: https://doi.org/10.3390/nu10010081 12. Joanna Deng, Luca Ramelli, Pei Ye Li, Ali Eshaghpour, Allen Li, Giovanna Schuenemann, Mark A. Crowther. Efficacy of vitamin C with Fe supplementation in patients with iron deficiency anemia: a systematic review and meta-analysis / Blood Vessels, Thrombosis and Hemostasis. 2024. Vol. 1, №4. P. 1-9. https://doi.org/10.1016/j.bvth.2024.100023 13. Ghadeer Mattar, Amira Haddarah, Joseph Haddad, Montserrat Pujola, Franscesc Sepulcre. New approaches, bioavailability and the use of chelates as a promising method for food fortification / Food Chemistry. 2022. Vol. 373, Part A. URL: https://doi.org/10.1016/j.foodchem.2021.131394 14. Emily C Keats, Lynnette M Neufeld, Greg S Garrett, Mduduzi N N Mbuya, Zulfiqar A Bhutta. Improved micronutrient status and health outcomes in lowand middle-income countries following large-scale fortification: evidence from a systematic review and meta-analysis / The American Journal of Clinical Nutrition. 2019. Vol. 109. № 6. P. 1696-1708. https://doi.org/10.1093/ajcn/nqz023 15. Man, Y., Xu, T., Adhikari, B., Zhou, C., Wang, Y., & Wang, B. (2021). Iron supplementation and iron-fortified foods: a review. Critical Reviews in Food Science and Nutrition, 62(16), 4504–4525. https://doi.org/10.1080/10408398.2021.1876623 16. Babaei M, Shafiei S, Bijani A, Heidari B, Hosseyni SR, Vakili Sadeghi M. Ability of serum ferritin to diagnose iron deficiency anemia in an elderly cohort. Rev Bras Hematol Hemoter. 2017;39(3):223-228. https://doi:10.1016/j.bjhh.2017.02.002 Внесок автора / author’scontribution Робота є одноосібною Фінансування /Funding Це дослідження не отримало зовнішнього фінансування Висновок комісії по біоетиці/InstitutionalReviewBoardStatement Не потрібен Конфлікт інтересів /ConflictsofInterest Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів Використання ШІ. Автор не використовував ШІ під написання роботи. Робота надійшла в редакцію 08.09.2025 року. Рекомендована до друку на засіданні редакційної колегії після рецензування