The influence of war on military women and women victims of war and measures to preserve their health = Вплив війни на жінок-військовослужбовиців і жінок постраждалих у війні та заходи щодо збереження їх здоров'я

50 М МЕ ЕД ДИ ИЦ ЦИ ИН НА А Н НЕ ЕВ ВІ ІД ДК КЛ ЛА АД ДН НИ ИХ Х С СТ ТА АН НІ ІВ В УДК 312.6:314.33(477) DOI http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.17313675 1В. П. Печиборщ, 1І. М Тодуров, 1П. Б. Волянський, 1Е. В. Горбатовська, 2В. П. Майданюк, 3М. В. Матвійчук, 4О. В. Печиборщ, 5О. П. Волянський, 6Д. М. Храмцов ВПЛИВ ВІЙНИ НА ЖІНОК-ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВИЦІВ І ЖІНОК ПОСТРАЖДАЛИХ У ВІЙНІ ТА ЗАХОДИ ЩОДО ЗБЕРЕЖЕННЯ ЇХ ЗДОРОВ'Я 1Державна наукова установа «Центр інноваційних медичних технологій Національної академії наук України» 2Одеський національний медичний університет 3Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова 4Головний військово-медичний клінічний центр (Центральний клінічний госпіталь Державної прикордонної служби України) 5Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика 6Чорноморський національний університет імені Петра Могили Authors information Печиборщ В.П. https://orcid.org/0000-0003-4598-9644 Тодуров І.М. https://orcid.org/0009-0000-2134-0301 Волянський П.Б. https://orcid.org/0000-0003-4149-0010 Горбатовська Е.В. https://orcid.org/0000-0003-3672-867X Майданюк В.П. https://orcid.org/0000-0002-3351-1515 Матвійчук М.В. https://orcid.org/0000-0002-3307-4538 Печиборщ О.В. https://orcid.org/0000-0002-4985-3069 Волянський О.П. https://orcid.org/0009-0000-2741-448X Храмцов Д.М. https://orcid.org/0000-0001-9254-5814 Summary. Pechiborshch1 V.P., Todurov1 I.M., Volyanskyi1 P.B., Gorbatovska1 E.V., Maidanyuk2 V.P., Matviychuk3 M.V., Pechiborshch4 O.V., Volyanskyi5 O.P., Khramtsov6 D.M. THE INFLUENCE OF WAR ON MILITARY WOMEN AND WOMEN VICTIMS OF WAR AND MEASURES TO PRESERVE THEIR HEALTH. 1State scientific institution “Center of Innovative Medical Technologies of the National Academy of Sciences of Ukraine”, email: [email protected]; 2Odesa National Medical University; 3M.I. Pirogov Vinnytsia National Medical University; 4Main military Medical Clinical Center (Central Clinical Hospital of the State Border Guard Service of Ukraine); 5P.L. Shupyk National University of Healthcare of Ukraine; 6Petro Mohyla Black Sea National University. The purpose of the work is to attract attention of scientists and practitioners of military medicine and the health care system to the need for significant improvement in the organization of medical care for military women and women victims of war, based on a study of the experience of medical care, as well as the experience of the authors of the study. The study used the materials of the UN Declarations, the Geneva Conventions, regulatory legal acts, scientific publications in open sources of information, as well as bibliographic, analytical methods and the method of system analysis and logistics management. Based on a comprehensive analysis of the experience of the health care system of medical care for military women and women victims of war, to attract the attention of scientists and practitioners of military medicine and the health care system to the need for its significant improvement. The conclusion is made that the Article 49 of Ukrainian Constitution execution regarding the right of -------------------------------------------- © Печиборщ В. П., Тодуров І. М, Волянський П. Б., Горбатовська Е. В., Майданюк В. П., Матвійчук М. В., Печиборщ О. В., Волянський О. П., Храмцов Д. М. 51 every citizen (military serviceman) to health care and medical assistance in wartime is ensured within the framework of a single medical space, which is guaranteed by the legislative and regulatory framework of the State. Key words: military women, women victims of war, medical care Реферат. Печиборщ В. П., Тодуров І. М, Волянський П. Б., Горбатовська Е. В., Майданюк В. П., Матвійчук М. В., Печиборщ О. В., Волянський О. П., Храмцов Д. М. ВПЛИВ ВІЙНИ НА ЖІНОК-ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВИЦІВ І ЖІНОК ПОСТРАЖДАЛИХ У ВІЙНІ ТА ЗАХОДИ ЩОДО ЗБЕРЕЖЕННЯ ЇХ ЗДОРОВ'Я. Мета роботи - на основі дослідження досвіду медичного забезпечення, а також досвіду авторів дослідження звернути увагу науковців і практичних фахівців військової медицини та системи охорони здоров’я на необхідність суттєвого удосконалення організації медичного забезпечення жінок-військовослужбовців та жінок постраждалих у війні. Для досягнення мети авторами використані матеріали Декларацій ООН, Женевських конвенцій нормативно-правові акти, наукові публікації у відкритих джерелах інформації, а також бібліографічний, аналітичний методи та метод системного аналізу та логістичного менеджменту. На основі всебічного аналізу досвіду системи охорони здоров’я медичної допомоги жінкам-військовослужбовцям та жінкам постраждалим у війні звернути увагу наукових та практичних фахівців військової медицини та системи охорони здоров’я на необхідність її суттєвого удосконалення. Зроблено висновок стосовно того, що виконання вимог статті 49 Конституції України щодо права кожного громадянина (військовослужбовця) на охорону здоров’я, медичну допомогу в умовах війни забезпечується в межах єдиного медичного простору, що гарантовано законодавчою та нормативно-правовою базою Держави. Ключові слова: жінки-військовослужбовці, жінки постраждалі у війні, медична допомога Війна, що триває 11 з половиною років внесла суттєві зміни в осмисленні та легітимізації гендерної рівності. це насамперед недопущення гендерної дискримінації, забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у захисті Батьківщини та прийнятті суспільно важливих рішень. За цей час статус та сприйняття жінки-військовослужбовиці суттєво змінився, що призвело до зростання кількості жінок-військовослужбовців у Силах безпеки та оборони. Українські жінки щодня доводять свою відданість і професіоналізм – на передовій та в тилу. Але й досі стикаються з гендерними упередженнями. Сьогодні в Силах безпеки та оборони України служить понад 100 тисяч жінок. Це більше, ніж чисельність армії деяких країн. Жінки воюють на лінії зіткнення та служать у тилових частинах на рівні з чоловіками. Але їхній шлях досі сповнений перешкод, серед яких і сексизм [1]. Серед основних нормативних актів, якими передбачається гендерна рівність, є Закон України “Про рівні права та можливості”, Статут Організації Об’єднаних Націй, Пекінська декларація 1995 року та інші. Для України актуальними є угода про асоціацію між Україною та ЄС, яка гарантує рівні можливості для жінок і чоловіків у сфері зайнятості, освіти та навчання, економічної та суспільної діяльності, а також у процесі прийняття рішень, державна соціальна програма забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (cedaw): cedaw - це міжнародний договір, який зосереджується на ліквідації дискримінації щодо жінок у всіх сферах життя, включно з армією. він гарантує рівні права та можливості для жінок, включаючи доступ до освіти, професійної підготовки та просування по службі в збройних силах. Резолюція 1325 ради безпеки ООН (1325 РБ ООН), що була прийнята у 2000 році, розглядає вплив збройних конфліктів на жінок і заохочує їхню участь у запобіганні конфліктам, розв’язанні та розбудові миру. він закликає до збільшення представництва жінок у процесах прийняття рішень, пов’язаних із миром і безпекою, у тому числі в збройних силах. 52 Спираючись на резолюцію РБ ООН 1325, порядок денний «Жінки, мир і безпека» включає наступні резолюції ради безпеки ООН (такі як РБ ООН 1820, 1888, 1889, 1960 і 2106), які додатково наголошують на захисті та розширенні прав і можливостей жінки в конфліктних і постконфліктних ситуаціях. у цих резолюціях визнаються унікальні потреби та досвід жінок в армії відіграє керівну роль [2]. Декларація ООН про захист жінок і дітей при надзвичайних обставинах та під час збройних конфліктів англ. Declaration on the Protection of Women and Children in Emergency and Armed Conflict) прийнята Організація Обʼєднаних Націй 1974 року і набрала чинності того ж року. Декларація запропонована Радою ООН з економічних та соціальних питань виходячи з того, що жінки та діти завжди є жертвами війни, громадських заворушень та інших надзвичайних ситуацій, що змушує їх відчувати «нелюдські страждання і, як наслідок, зазнавати серйозної шкоди». У Декларації зазначається, що жінки та діти виступають жертвами під час збройного конфлікту через «придушення, агресію, коллоніалізм, расизм, чужоземне панування та іноземне підпорядкування». Декларація особливо забороняє напади та бомбардування цивільного населення (стаття 1) та використання хімічної та біологічної зброї проти цивільного населення (стаття 2). Стаття 3 вимагає, щоб держави дотримувалися Женевського 1925 року та Женевської коніенції про захист жертв війни 1949 року. Декларація вимагає від країн вжити заходів для припинення «переслідування, тортур, каральних заходів, поводження, що принижує гіність, та насильства», особливо якщо вони спрямовані проти жінок та дітей, а також визнання «вʼязниць, тортур, стрілянини, масових арештів, колективного покарання, знищення житла та насильницьких виселень» як злочинних дій [4]. Деякі невідʼємні права також закріплені в Декларації: доступ до їжі, право на притулок та медичне обслуговування мають бути надані жінкам та дітям, що потрапили в надзвичайну ситуацію [5]. 6 вересня 2018 року Верховна Рада прийняла у другому читанні і в цілому законопроект 6109, який зрівнює права і можливості жінок і чоловіків у Збройних силах та інших військових формуваннях [6]. У Законі України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних силах України та інших військових формуваннях» передбачено, що жінки мають право виконувати військовий обов’язок на рівних засадах з чоловіками, за винятком випадків, які передбачені законодавством з питань охорони материнства та дитинства, а також заборони дискримінації за ознакою статі. це включає такі аспекти, як прийняття на військову службу добровільно (за контрактом) або через призов, проходження військової служби, перебування в резерві, виконання військового обов’язку в запасі та дотримання правил військового обліку [2]. Свідченням бездоганного виконання законодавчої бази нашої держави та резолюцій ООН та міжнародних стандартів є приклади, якими ми маємо пишатись. Так за статистичними даними станом на березень 2023 року на керівних посадах в Силах безпеки та оборони частка жінок становила 11%. Трьом жінкам-військовослужбовицям присвоєні вищі офіцерські звання – генералів. Першою з українок, якій присвоєно звання генерала, стала начальниця Військово-медичного управління Служби безпеки України Людмила Шугалей. 12 жовтня 2018 року вона отримала звання генерал-майора медичної служби [7], другою генеральське звання в СБУ отримала Юлія Лапутіна, яка з 2021 очолювала Міністерство у справах ветеранів України. 30 липня 2021 року Тетяна Остащенко призначена Командувачем Медичних сил ЗСУ та стала першою жінкою-командувачем окремого роду Сил оборони в історії Збройних сил України, а також першою жінкою – бригадним генералом медичної служби – 24 серпня 2021 року та генерал-майором медичної служби – 17 червня 2022 року [8]. На плечі цієї жінки лягли весь тягар і надзвичайно висока відповідальність за всебічне забезпечення організації медичного забезпечення Збройних сил України на початку повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації та перші найтяжчі роки війни. Долі жінок військових буває що складаються, як у чоловіків. Серед полонених, яких утримують у російських в’язницях на початок липня 2023 року перебувало 126 жінок: 46 53 військових і 80 цивільних. Українське суспільство поступово змінює своє ставлення до жінок на війні: якщо в 2018 році ідею рівноправності жінок і чоловіків в армії підтримували 53% українців та українок, то в 2023 році підтримка зросла до 80%. Але навіть такі переконливі цифри не звільняють від претензій щодо незнання, неуваги до історій про жінок на війні [9, 10]. Міжнародне гуманітарне право, також відоме як право війни, встановлює правила, які регулюють збройні конфлікти та захищають осіб, які не беруть або більше не беруть участі у військових діях. право війни встановлює заборону сексуального насильства, дискримінації та інших форм жорстокого поводження, забезпечуючи захист жінок, які служать в армії під час збройних конфліктів. принцип гуманності є найбільш загальним принципом у міжнародному гуманітарному праві, він об’єднує всі положення у логічно побудовану систему норм, які застосовують під час збройних конфліктів і тісно пов’язані з суміжними галузями міжнародного права. Серед перших кроків до інтеграції жінок у НАТО була також розбудова політики рівних можливостей, боротьби із дискримінацією і домаганнями. ще у 1961 році старші офіцерки НАТО організували конференцію задля обговорення ситуації щодо інтеграції жінок у збройні сили країн альянсу. у 1976 році було утворено таку структуру як комітет із питань жінок у збройних силах НАТО. У 2009 році комітет було перейменовано на комітет НАТО із гендерних питань [2]. "Війна в Україні стала також і війною проти жінок та дівчат", - констатував у лютому цього року представник агенції ООН з питань сексуального та репродуктивного здоров'я (UNFPA) в Україні Хайме Надаль За даними агенції, доступ жінок до базових засобів існування та медичної допомоги істотно знизився. Крім цього, з початку повномасштабного вторгнення і до 28 березня 2023 року. Генпрокуратура зафіксувала 175 фактів вчинення сексуального насильства, пов'язаного з воєнним конфліктом. Поки триває війна, глобально ситуацію не змінити, але мінімізувати негативні чинники й боротися з наслідками кризових явищ можна. Це покликані зробити численні ініціативи різного масштабу: від локальних, які залучають кілька сотень людей, до міжнародних, які працюють з українськими біженками у всьому світі. "Рубрика" розповідає про сім ініціатив, які допомагають жінкам і дівчатам долати виклики, пов'язані з безробіттям, гендерно обумовленим насильством, захистом прав тощо [11]. У цих умовах виникає нагальна необхідність створення всебічно збалансованої системи надання всіх видів медичної допомоги захисницям та жінкам постраждалим у війні, спрямованої на збереження жіночого здоров’я, що матиме у повоєнний період позитивні наслідки на збереженні генофонду нації та демографічну ситуацію в нашій державі. Метою роботи є на основі дослідження досвіду медичного забезпечення, а також досвіду авторів дослідження звернути увагу науковців і практичних фахівців військової медицини та системи охорони здоров’я на необхідність суттєвого удосконалення організації медичного забезпечення жінок-військовослужбовців та жінок постраждалих у війні. Матеріали і методи дослідження Для досягнення мети авторами використані матеріали Декларацій ООН, Женевських конвенцій нормативно-правові акти, наукові публікації у відкритих джерелах інформації, а також бібліографічний, аналітичний методи та метод системного аналізу та логістичного менеджменту. Результати дослідження та їх обговорення Після початку повномасштабного вторгнення кількість жінок у Збройних силах України зросла на 40%. У Генеральному штабі України повідомляють, що у Збройних силах України станом на січень 2024 року загальна кількість жінок склала понад 62 тисячі, із них військовослужбовиць – 45 тисяч 587 жінок; 13 тисяч 487 мають статус учасника бойових дій. Понад 4 тисячі перебувають зараз на лінії фронту [12]. Згідно з чинним законодавством в український армії скасовані будь-які обмеження щодо призначення та проходження жінками-військовослужбовцями служби на всіх посадах (в тому числі бойових) за всіма групами військово-облікових спеціальностей. Наразі 4 000 українських жінок мають у Збройних силах бойові посади. Однак їх кількість могла би бути більшою. Не поодинокі випадки, коли жінкам доводиться 54 виборювати можливість потрапити на поле бою на рівні з військовими чоловіками. Багатьом це вдається не з першого разу, а у деякі підрозділи жінкам мобілізуватися взагалі не вдається [12]. 23 червня 2022 року Україна отримала статус кандидата на членство в Європейському Союзі, а переговори про вступ до ЄС відкрилися для України у грудні 2023 року за результатами позитивної оцінки Єврокомісією стану виконання Україною відповідних рекомендацій. Звіт про прогрес України в рамках Пакету розширення ЄС 2023 року наскрізно згадує питання гендерної рівності та прав жінок понад 60 разів у дев’яти його частинах. Правова система та практика ЄС щодо забезпечення гендерної рівності продовжують розвиватися згідно з Планом дій ЄС щодо прав людини та демократії на 2020-2024 роки та Стратегією гендерної рівності ЄС на 2020-2025 роки. Щоб відповідати стандартам членства в ЄС, Україна має продемонструвати відданість принципам і цінностям ЄС, готовність докласти активних зусиль для подолання існуючих гендерних розривів [13]. Війна, яка прийшла в кожен український дім, вплинула на кожну українську жінку. Пряме фізичне насильство, загроза життю, виживання під час обстрілів, життя у підвалах без наявності жодних комунальних послуг, без продовольства і води – все це реалії з якими ми стикнулися внаслідок повномасштабної війни [12]. Потерпають від щоденних атак безпілотних літальних апаратів – камікадзе, балістичних та крилатих ракет, керованих авіаційних бомб, артилейських обстрілів тощо жінки і діти міст і сіл всієї України. Пагубний вплив на організм жінок та дітей має життя у постійному стресі та стресі за життя і здоров’я сім’ї, дітей, чоловіка, який захищає Вітчизну. Різного рівня проблеми і загрози принесло Україні російське безжальне вторгнення. У реаліях сьогодення, враховуючи багатофакторність впливу на жіночий організм, не слід недооцінювати роль стресу у порушенні репродуктивної системи та у виникненні проблем. Тенденція до «омолодження» низки гінекологічних захворювань, зростання частоти гострих станів, що вимагають невідкладних втручань, тільки зростає. Потужний стрес, який людина відчуває під час війни, перебування жінок тривалий час у непристосованих для життя вогких і холодних приміщеннях, бомбосховищах та підвалах – виснажують жінок фізично, психоемоційно, а також підривають їхнє репродуктивне здоров’я. У зоні збройного конфлікту руйнівні наслідки для жіночого здоров’я становлять: психофізичні навантаження з обмеженням сну та їжі; складні побутові умови; переохолодження; шум, вібрація, випромінювання; хімічне та фізичне забруднення після бомбардувань та руйнувань; ускладнений доступ до консультацій і гінекологічної допомоги, а також до ліків тощо [14]. У тих страшних обставинах, в яких опинилася наша країна, турбота про власне здоров’я часто витісняється на другий план зовсім іншими речами, пов’язаними зі стресом та боротьбою за виживання. До цього додається відсутність доступу до медичної допомоги, лікарських засобів та навіть звичайних гігієнічних процедур. А жіноче здоров’я – дуже крихка річ, за якою слід доглядати регулярно, інакше можна зазнати непоправної шкоди. Тому потрібно зрозуміти раз і назавжди, що планові скринінгові обстеження у жінок дозволяють зберегти здоров’я. Зокрема, скринінг раку шийки матки щороку рятує мільйони життів. Щоб зберегти своє здоров’я та гарне самопочуття, що дуже актуально у нинішній час, ДІЛА пропонує важливі дослідження: Пап-тест методом рідинної цитології; Генотипування на 28 типів ВПЛ; Скринінг на 7ІПСШ [15]. Жіноче здоров’я - це основа гарного самопочуття, енергії та впевненості у процесі виконання функціональних обов’язків щодо захисту суверенитету та теритріальної цілісності нашої держави. У вирі щоденних турбот жінки військовослужбовиці не завжди мають можливість пройти щорічні огляди у гінеколога, а в більшості випадків забувають про важливі речі, які не помітні на перший погляд, але саме вони можуть мати серйозні наслідки у майбутньому. Однією з них є своєчасна діагностика, зокрема профілактика раку шийки матки. Завдяки простим та швидким дослідженням - ПАП та ВПЛ-тест кожна жінка 55 має можливість запобігти серйозним хворобам. Рак шийки матки (РШМ) - це одне з небагатьох онкологічних захворювань, яке можна попередити завдяки своєчасній діагностиці. Основною причиною розвитку РШМ є вірус папіломи людини (ВПЛ), який передається статевим шляхом. Інфекції ВПЛ дуже поширені. Майже кожна людина в якийсь момент свого життя отримає ВПЛ, однак лише типи вірусу високого ризику призводять до серйозних проблем. Саме тому регулярне обстеження є дуже важливим для збереження здоров’я. ПАПтест дозволяє виявити передракові зміни в клітинах шийки матки, а ВПЛ-тест визначає наявність небезпечних штамів вірусу. Комбінація цих двох тестів забезпечує найбільш повну картину стану шийки матки та можливих ризиків. ПАП-тест - це просте і безболісне дослідження, під час якого лікар бере зразок клітин з шийки матки. Цей тест дає змогу виявити передракові зміни або ранні стадії раку, коли лікування є найлегшим і найефективнішим. Рекомендується проходити ПАП-тест кожні 3 роки, починаючи з 21-річного віку. ВПЛ-тест - це дослідження, що виявляє наявність вірусу папіломи людини в організмі та визначає, чи є ризик розвитку передракових станів або РШМ. ВПЛ-тест особливо рекомендується проходити жінкам від 25 років, оскільки з віком імунна система гірше справляється з вірусом, і ризики збільшуються. При отриманні позитивного результату тестування на ВПЛ, незалежно від того, який саме генотип визначено, з цього ж біологічного матералу (з однієї пробірки) можна провести ПАП-тест методом рідинної цитології (SurePath BD) протягом 30 діб для визначення чи є небезпечні зміни в клітинах шийки матки, спричинені ВПЛ[16]. На думку фахівців, збереження жіночого здоров’я жінками військовослужбовицями та постраждалими від війни можливо досягти виконанням заходів (Табл. 1). Таблиця 1 Заходи щодо збереження жіночого здоров’я № Заходи Вік жінок та дівчат Терміни проведення 1. Огляд у гінеколога - навіть якщо немає симптомів, важливо проходити регулярні огляди для контролю здоров’я Всі жінки Щорічно 2. ПАП-тест – профілактична міра для виявлення клітинних змін. З 21 року Кожні 3 роки 3. ВПЛ-тест– допоможе оцінити ризик інфікування небезпечними типами вірусу. З 25 років Раз на кілька років 4. Вакцинація від ВПЛ – для молодих жінок це найкращий спосіб попередити інфекцію, яка може призвести до РШМ. а) Перед вакцинацією необхідно пройти огляд гінеколога (кольпоскопію і цитологічне дослідження) для того, щоб виключити дисплазію і рак шийки матки. б) Процес вакцинації Це два уколи препарату. Друга доза може бути введена в період між 1 і 2,5 місяцями від початку вакцинації. в) Процес вакцинації Це три уколи препарату. Друга доза вводиться через місяць і третя - через 6 місяців. З 9-14 років З 15 років та дорослі 5. Здоровий спосіб життя – регулярна фізична активність, збалансоване харчування. Всі жінки і дівчата Постійно 6. Відмова від шкідливих звичок. Всі жінки і дівчата Постійно 7. Виконання заходів безпеки – попередження стресу Всі жінки і дівчата Постійно Повномасштабна війна поставила перед українською медициною безпрецедентні 56 виклики. Лікарні працюють у складних умовах: під загрозою обстрілів, з нестачею ресурсів і перевантаженням лікарів. Доступ до якісної медичної допомоги залишається критично важливим, особливо для жінок і дітей, які належать до найбільш уразливих груп населення. У цих умовах на волонтерських засадах завдяки міжнародній донорській підтримці створені «Центр надання допомоги під час війни/Ukraine war help center», «Медичні проекти та ініціативи» основні зусилля яких спрямовані на покращення доступності та якості медичних послуг, на підтримку захисниць і працівниць екстрених служб, майбутніх матерів, внутрішньо переміщених осіб, а також тих жінок, які отримали травми внаслідок війни або проживають в прифронтових регіонах із обмеженим доступом до медичної допомоги. Найважливішим з пріоритетів діяльності цих підрозділів є підтримка медичних закладів, які надають допомогу жінкам. Особливий акцент робиться на забезпеченні сучасним обладнанням лікарень, що спеціалізуються на репродуктивному здоров’ї, акушерстві та гінекології. Це критично важливо для жінок, які постраждали від війни, адже окрім фізичних травм, багато хто стикається з проблемами психоемоційного стану, які можуть призводити до ускладнень під час вагітності або загострення хронічних захворювань [17]. В умовах повномасштабної війни «Медичні проекти та ініціативи» приділяють максимум уваги реабілітації: відновленню жінок після поранень і травмувань - реалізують масштабний реабілітаційний проект, що спрямований не лише на покращення ефективності фізичного відновлення, а й соціальну адаптацію, допомагаючи постраждалим від війни повернутися до активного життя та ресоціалізуватися. Особлива увага приділяється відновленню репродуктивного здоров’я та лікуванню поранень і травмувань жінок, внаслідок участі у бойових діях та постраждалих від війни. Наразі цей проект охоплює сім медичних закладів у чотирьох областях України та продовжує розширюватися відповідно до зростаючих потреб. Військова агресія проти України створила безпрецедентні виклики для системи охорони здоров’я та спричинила значний вплив на психоемоційний стан і фізичне здоров’я жінок. Масштаб впливу стресу, пов’язаного з війною, на жіноче населення України важко переоцінити. Мільйони жінок зазнали примусової міграції, ставши внутрішньо переміщеними особами або біженками за кордоном. Значна частина жіночого населення опинилася на тимчасово окупованих територіях без доступу до належної медичної допомоги. Документально зафіксовані випадки пологів в умовах окупації та під обстрілами. Навіть у відносно безпечних регіонах країни населення перебуває під постійним впливом хронічного стресу, що призводить до суттєвих порушень у функціонуванні нервової, ендокринної та репродуктивної систем організму. Гострий стрес – це про «вижити», а не про «продовжити життя». Дисбаланс гормонів, загострення хронічних захворювань, порушення менструального циклу. Тіло жінки завжди реагує на стрес. Але не завжди позитивно [18]. Вплив війни позначився на всіх сферах: самореалізація, материнство, робота, бізнес, стосунки. І здоров’я, на жаль, не стало винятком. Внаслідок щоденної дії стресу серед жінок почастішали випадки панічних атак, зросла кількість тривожних та депресивних розладів, емоційних зривів – і це все призводить до погіршення якості життя в цілому. Тому увага до теми жіночого здоров'я є нагальною потребою і гарантом повернення до норми. Робота зі стресом, вправи для стабілізації психоемоційного стану, консультації з психологом, фармакотерапія – це комплекс заходів, що допоможуть не лише нормалізувати внутрішній стан, а й повернути собі здатність ефективно налагоджувати всі сфери свого життя та досягати бажаних цілей. Здорова жінка (фізично та ментально) – це запорука емоційного балансу в родині, джерело любові та турботи для дітей, підтримка та натхнення для коханого чоловіка. А ще, саме ментальне здоров’я допомагає жінці реалізовувати свої таланти та розкривати потенціал її особистості на максимум. Війна – це надпотужний і тривалий стрес, який здатний вимкнути багато важливих функцій в жіночому організмі й створити проблеми зі здоров'ям. Війна впливає на бажання і можливість стати мамою, на стосунки в парі, збільшує ризик розвитку таких важких 57 захворювань як цукровий діабет і остеопороз. Жіноче здоров'я впливає на майбутніх українців та українок.[19]. Фонд ООН у галузі народонаселення створив телефонну лінію підтримки з питань жіночого здоровʼя, на якій можна отримати первинну консультацію гінекологині. За номером «3033*» можна отримати детальну інформацію про роботу гінекологічних кабінетів безбарʼєрного доступу та мобільних гінекологічних бригад. На даний час на всій території України в системі охорони здоровʼя впроваджено цілу низку нововведень спрямованих на поліпшення організації медичної допомоги жінкам., а саме: - Мобільні гінекологічні бригади – це сервіс з надання доступної та ефективної медичної допомоги з питань сексуального та репродуктивного здоров’я. - Мобільні гінекологічні бригади створені для полегшення доступу до медичної допомоги мешканцям віддалених куточків України: місцевим жителям, переселенцям, людям з інвалідністю, а також тим, хто постраждав від гендерно зумовленого та сексуального насильства. - Мобільна гінекологічна бригада складається з акушера-гінеколога, УЗД спеціаліста, та медсестри. У мобільній гінекологічній бригаді доступні наступні послуги: медичний огляд гінеколога; УЗД-дослідження; електрокардіограма; консультація з питань жіночого здоров’я, включаючи питання до - та післяпологового періоду, здоров’я матері, грудного вигодовування та догляду за дитиною; консультація з питань ВІЛ-інфекцій та захворювань, що передаються статевим шляхом; безкоштовна контрацепція; медична та соціальнопсихологічна підтримка постраждалих від домашнього та інших видів насильств, у тому числі пов’язаних з війною [20]. За час своєї роботи гінекологічні мобільні бригади надали послуги понад 111 тисячам пацієнток, а 70 відсотків діагнозів були поставлені лікарями мобільних бригад вперше. Мобільні бригади працюють у рамках заходів гуманітарного реагування UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення, за фінансової підтримки Європейського союзу, Міністерства закордонних справ Данії, Франції та Республіки Корея [20]. Гінекологічні кабінети безбарʼєрного доступу. Кабінет медико-психологічної допомоги – це особливий пункт прийому при багатопрофільній лікарні, для роботи з постраждалими від насильства. Тут жінки можуть анонімно та конфіденційно отримати медичні та психологічні послуги у випадку домашнього або гендерно зумовленого насильства. Наразі в Україні працюють 154 інклюзивні гінекологічні кабінети безбар’єрного доступу, де місцеві мешканки або жінки ВПО, постраждалі від гендерно зумовленого насильства та люди з інвалідністю зможуть отримати кваліфіковану медико-психологічну допомогу. Такі кабінети відкрито на базі приймальних та гінекологічних відділень жіночих консультацій обласних, районних або місцевих лікарень, міських перинатальних центрів. Cексуальне насильство пов’язане з конфліктом (в умовах війни) – будь-яка сексуальна дія, спроба домогтися сексуального акту або інші дії, спрямовані проти сексуальності особи з застосуванням примусу, які мають часовий, географічний та причинно-наслідковий зв’язок зі збройним конфліктом / воєнними діями: зґвалтування; сексуальне рабство; примушування до зайняття проституцією; викрадення та торгівля людьми; примусова вагітність чи аборт; примусова стерилізація; домагання; інші форми сексуального насильства, подібні за тяжкістю (наприклад, погрози зґвалтуванням або сексуальним насильством, каліцтво жіночих і чоловічих статевих органів, тортури сексуального характеру, примусове оголення тіла, інфікування захворюваннями, що передаються статевим шляхом тощо) [20]. В умовах війни питання безпеки стає пріоритетом для кожного громадянина, але особливу увагу потребують найвразливіші категорії населення, серед яких вагітні жінки. Зміна соціальних, медичних і гуманітарних умов життя, відсутність стабільної медичної допомоги, евакуація та стресові фактори роблять цей період особливо небезпечним для майбутніх матерів. На тлі загрозливих реалій сучасної війни постають нові виклики у сфері захисту та підтримки вагітних жінок, що вимагає розробки та впровадження сучасних протоколів безпеки. 58 Нові виклики для вагітних під час війни Збройні конфлікти завжди супроводжуються різким погіршенням гуманітарної ситуації. Погіршення умов життя, нестача доступу до медичних послуг, психологічні травми - це далеко не повний перелік труднощів, з якими стикаються вагітні жінки в умовах війни. 1. Обмежений доступ до медичної допомоги. У воєнний час руйнуються медичні заклади, лікарі виїжджають з небезпечних регіонів, а залишки системи охорони здоров'я не справляються з потоком пацієнтів. Це означає, що вагітні жінки часто залишаються без регулярного медичного спостереження, яке є критичним у цей період. 2. Переривання ланцюжків постачання. Через блокаду або зруйновані інфраструктурні об’єкти постачання ліків, вітамінів, продуктів харчування, необхідних для підтримки здоров’я вагітної та плоду, стає проблематичним. Це може призвести до ускладнень під час вагітності та пологів. 3. Фізичні загрози та стрес. Постійні бомбардування, евакуації, переселення та загроза життю мають катастрофічний вплив на психоемоційний стан вагітних жінок. Високий рівень стресу підвищує ризик передчасних пологів, викиднів та інших ускладнень. 4. Брак соціальної підтримки. Війна часто розриває соціальні зв'язки. Жінки можуть залишатися без підтримки близьких або партнерів, що робить період вагітності ще більш виснажливим емоційно та фізично [21]. Нові протоколи безпеки для вагітних під час війни Відповідаючи на ці виклики, міжнародні та національні організації розробляють нові протоколи, спрямовані на забезпечення вагітним жінкам належного рівня медичної та психологічної допомоги навіть в умовах бойових дій. Основні напрямки, які передбачаються в цих протоколах, включають: 1. Телемедицина та дистанційний контроль. У багатьох регіонах, де фізичний доступ до лікарень та лікарів є обмеженим, важливим стає розвиток телемедицини. Вагітні жінки можуть отримувати консультації, проходити огляди та отримувати рекомендації лікарів дистанційно. Це дозволяє хоча б частково компенсувати дефіцит медичних послуг і вчасно реагувати на ускладнення. 2. Мобільні клініки та медичні бригади. Важливу роль у забезпеченні медичної допомоги грають мобільні медичні групи, що працюють у польових умовах або в зонах, куди неможливо дістатися стаціонарній медичній допомозі. Такі бригади надають допомогу вагітним, роблять необхідні огляди, а також допомагають організувати пологи в екстрених умовах. 3. Психологічна допомога та підтримка. Важливим елементом протоколу є надання психологічної допомоги вагітним жінкам. Психологи та консультанти допомагають подолати страхи, знизити рівень стресу та відновити емоційний баланс. Ця підтримка має на меті не тільки збереження здоров’я матері, але й позитивний вплив на майбутню дитину. 4. Протоколи безпечної евакуації. Для вагітних жінок, що перебувають у зонах активних бойових дій, особливе значення має організація безпечної евакуації. Спеціальні маршрути та транспортні засоби дозволяють жінкам вчасно евакуюватися до безпечних регіонів або країн, де вони зможуть отримати необхідну допомогу. 5. Співпраця з міжнародними організаціями. Організації, такі як ООН, ВООЗ, ЮНІСЕФ, тісно співпрацюють з урядами країн, щоб забезпечити необхідні ресурси для надання допомоги вагітним жінкам у зонах конфлікту. Це включає не лише медикаменти та обладнання, але й гуманітарну допомогу для забезпечення основних потреб, таких як вода, їжа та гігієнічні засоби. Війна створює нові виклики для всіх аспектів життя, і безпека вагітних жінок є одним з найпріоритетніших напрямків роботи як для медичних, так і для гуманітарних служб. Вчасне впровадження нових протоколів безпеки та надання комплексної допомоги можуть допомогти зберегти життя та здоров’я як матерям, так і їхнім дітям. Робота над вдосконаленням заходів безпеки та підтримки в цей надзвичайно складний час має стати спільним завданням державних органів, міжнародних організацій та медичних працівників, адже життя і здоров’я вагітних жінок - це наше спільне майбутнє [21].