Prevention of autodestructive behavior in youth = Профілактика аутодеструктивної поведінки в юнацькому віці

28 УДК 159.922.8-056.83:316.624 DOI http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.17308026 О. М. Абасалієва ПРОФІЛАКТИКА АУТОДЕСТРУКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ Харківський національний медичний університет Author’s information: https:// orcid.org/0000-0002-4324-5222 Summary. Abasaliieva O. M. PREVENTION OF AUTODESTRUCTIVE BEHAVIOR IN YOUTH. - Kharkiv National Medical University, е-mail: [email protected]. The article examines the features of self-destructive behavior in adolescence with a focus on dependent (addictive) forms. Theoretical analysis highlights the multifactorial nature of addictions, which may manifest in chemical (alcohol, drugs, tobacco) and non-chemical (gaming, computer, eating, love, work, etc.) forms. The empirical study was conducted among adolescents aged 15–17 years, divided into two groups by gender. The diagnostic tool applied was H. V. Lozova’s method “Diagnosis of Predisposition to Various Addictions.” Statistically significant differences were identified between male and female respondents: boys demonstrated high scores in computer, gaming, and general addiction, while girls consistently showed low results across all scales. The findings emphasize the need for early prevention of addictive tendencies in adolescence through the development of emotional competence, critical thinking, and alternative healthy behavioral models. Key words: autodestructive behavior; youthful age; computer dependence; gaming addiction; gender differences; deviant behavior Реферат. Абасалієва О. М. ПРОФІЛАКТИКА АУТОДЕСТРУКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ. У статті розглядаються особливості аутодеструктивної поведінки в юнацькому віці з акцентом на залежні (аддиктивні) форми. Теоретично обґрунтовано багатофакторний характер виникнення аддикцій, які можуть проявлятися у хімічних (алкоголь, наркотики, тютюн) та нехімічних (ігрова, комп’ютерна, харчова, любовна, трудова тощо) формах. Представлено результати емпіричного дослідження, проведеного серед підлітків віком 15–17 років, поділених на дві групи за статтю. Для діагностики використано методику Г. В. Лозової «Діагностика схильності до різних залежностей». Виявлено статистично значущі відмінності між юнаками та дівчатами: хлопці продемонстрували високі показники комп’ютерної, ігрової та загальної залежності, тоді як дівчата мали стабільно низькі результати за всіма шкалами. Отримані дані підкреслюють необхідність ранньої профілактики аддиктивних тенденцій у юнацькому віці через розвиток емоційної компетентності, критичного мислення та альтернативних здорових моделей поведінки. Ключові слова: аутодеструктивна поведінка; аддикція; залежність; юнацький вік; профілактика; комп’ютерна залежність; ігрова залежність; гендерні відмінності; девіантна поведінка; підлітки. Вступ. Проблема аутодеструктивної поведінки в юнацькому віці посідає одне з провідних місць у сучасних міждисциплінарних дослідженнях, оскільки поєднує у собі клінічні, соціально-психологічні, педагогічні та культурологічні аспекти. Юнацький вік є особливим періодом становлення особистості, коли відбувається інтенсивний розвиток -------------------------------------------- © Абасалієва О. М. 29 когнітивної сфери, формування ідентичності та соціальних орієнтацій. У цей час молода людина є особливо вразливою до зовнішніх впливів, зокрема з боку групи однолітків, медіапростору та авторитетних дорослих. Одним із центральних проявів ауто деструктивної поведінки є залежна (аддиктивна) активність, яка може мати як хімічний (алкоголь, наркотики, тютюн), так і нехімічний (ігрова, комп’ютерна, харчова, любовна, трудова, релігійна) характер. Спільною рисою всіх видів аддикцій є прагнення змінити свій психоемоційний стан шляхом звернення до зовнішніх стимуляторів, що поступово призводить до порушення самоконтролю, деградації соціальних навичок та втрати особистісної автономії. У сучасному соціокультурному контексті зростає роль інформаційного середовища як чинника ризику формування залежностей. Юнацький вік є періодом, коли ще не сформовані стабільні механізми критичного мислення та емоційної саморегуляції, що робить підлітків більшу разливими до маніпулятивних впливів, а також до виникнення цифрових форм аддикції. Найбільш виразними серед них є комп’ютерна та ігрова залежність, які виступають серйозним предиктором аутодеструктивної поведінки. З огляду на це, вивчення схильності до аддиктивної поведінки у юнацькому віці та розробка ефективних профілактичних заходів мають важливе теоретичне та практичнее значення. Це дослідження спрямоване на виявлення гендерних особливостей прояву залежностей у підлітків та визначення ключових напрямів психопрофілактики. Мета дослідження. Метою дослідження є виявлення особливостей схильності до аддиктивних форм аутодеструктивної поведінки в юнацькому віці з урахуванням гендерних відмінностей та обґрунтування напрямів профілактичної роботи, спрямованої на зниження ризику розвитку залежностей у підлітків. Методи. Емпіричне дослідження проводилося серед учнів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів. У вибірку увійшли 40 підлітків віком від 15 до 17 років, серед яких 20 юнаків та 20 дівчат, що дало змогу здійснити порівняльний аналіз з урахуванням гендерних відмінностей. Для діагностики було застосовано три психодіагностичні методики. Основним інструментом виступила методика Г. В. Лозової «Діагностика схильності до різних залежностей», яка дозволила визначити рівень схильності до хімічних та нехімічних аддикцій, зокрема алкогольної, наркотичної, тютюнової, комп’ютерної та ігрової. Для оцінки особистісних факторів, які можуть виступати пре дикторами аутодеструктивної поведінки, було використано опитувальник Басса – Дарки, що дає змогу виявити рівень агресивності та ворожості у міжособистісній взаємодії. Додатково застосовувалася методика «Самооцінка психічних станів» за Г. Айзенком, спрямована на дослідження рівня тривожності, фрустрації та ригідності, які можуть визначати схильність підлітків до пошуку неконструктивних способів подолання внутрішньої напруги. Отримані дані оброблялися із використанням методів математичної статистики. Було розраховано середні показники (M) та стандартні відхилення (SD), а також застосовано tкритерій Ст’юдента для перевірки статистично значущих відмінностей між групами юнаків та дівчат. Додатково здійснювався кореляційний аналіз, що дав можливість виявити взаємозв’язки між рівнем схильності до залежностей, агресивними тенденціями та показниками емоційної напруги. Результати. Аналіз результатів емпіричного дослідження показав, що аутодеструктивна поведінка у юнацькому віці має виражену гендерну специфіку, яка проявляється у різних формах аддиктивних тенденцій та супутніх особистісних характеристиках. За методикою Г. В. Лозової «Діагностика схильності до різних залежностей» середній інтегральний показник схильності до залежностей у юнаків становив 48,2 бала (SD = 7,6), тоді як у дівчат він дорівнював 34,5 бала (SD = 6,9). Ця різниця була статистично значущою (t = 3,21; p < 0,01), що свідчить про значно більшу схильність хлопців до формування аддиктивних моделей поведінки. Найбільш вираженими у юнаків виявилися комп’ютерна (M = 16,8; SD = 4,2) та ігрова залежність (M = 14,3; SD = 3,9), тоді як у дівчат середні значення за цими шкалами залишалися суттєво нижчими – відповідно 11,2 та 9,4 бала. У групі хлопців 65 % мали середній та високий рівень схильності до комп’ютерної 30 залежності, тоді як у дівчат цей показник становив лише 20 %. Подібна тенденція простежувалася і за загальним рівнем аддиктивності, де у юнаків середнє значення досягало 17,1 бала, а у дівчат лише 12,7 бала. Таким чином, саме хлопці перебувають у групі підвищеного ризику розвитку поведінкових залежностей, особливо тих, що пов’язані з цифровим середовищем. Опитувальник Басса – Даркі дозволив виявити додаткові фактори, які можуть сприяти формуванню аутодеструктивної поведінки. Було зафіксовано, що юнаки мають вищі середні показники фізичної агресії (M = 12,5; SD = 3,1) та негативізму (M = 10,7; SD = 2,8) порівняно з дівчатами (M = 9,1; SD = 2,7 та M = 8,4; SD = 2,5 відповідно). Ці відмінності підтверджують, що агресивні та опозиційні тенденції більш характерні для хлопців, і вони часто поєднуються з високими рівнями аддиктивності (r = 0,42; p < 0,05). Варто відзначити, що у дівчат агресивність виявлялася менш інтенсивно і мала переважно непрямий характер (образливість, почуття провини, приховане невдоволення). Це може пояснювати нижчий рівень ризику розвитку залежностей у дівчат, оскільки агресивні тенденції у хлопців нерідко стають механізмом компенсації внутрішньої напруги. Застосування методики «Самооцінка психічних станів» за Г. Айзенком дало можливість простежити зв’язок між емоційною сферою підлітків та їх схильністю до аутодеструктивної поведінки. Середній рівень тривожності у юнаків становив 14,8 бала (SD = 3,7), у дівчат – 13,2 бала (SD = 3,4). Рівень фрустрації також виявився вищим у хлопців (M = 15,4; SD = 3,9) порівняно з дівчатами (M = 12,8; SD = 3,5). Найбільш помітні відмінності зафіксовані за показником ригідності: у юнаків середнє значення становило 16,2 бала (SD = 4,1), тоді як у дівчат – 12,3 бала (SD = 3,8) (t = 2,94; p < 0,01). Це свідчить про те, що хлопці частіше виявляють емоційну нестійкість і труднощі у зміні поведінкових стратегій, що може підвищувати ризик використання деструктивних способів подолання стресу. Узагальнюючи результати, можна стверджувати, що юнаки в юнацькому віці демонструють значно вищий рівень аддиктивних тенденцій, який поєднується з агресивністю, емоційною напруженістю та ригідністю. Це створює передумови для розвитку аутодеструктивних моделей поведінки, особливо у сфері цифрових ігор та комп’ютерних технологій. Дівчата, хоча й демонструють певний рівень тривожності та фрустрації, загалом мають нижчі показники за всіма шкалами, що вказує на відносно стійкіші психологічні механізми саморегуляції. Водночас навіть у дівчат виявлено окремі випадки схильності до харчової залежності та надмірної залученості у соціальні мережі, що підтверджує актуальність профілактичної роботи для обох статевих груп. Таким чином, результати дослідження доводять, що аутодеструктивна поведінка у юнацькому віці є багатофакторним феноменом, де провідну роль відіграють поєднання соціальних, емоційних та особистісних характеристик. Виявлені гендерні відмінності підкреслюють необхідність розробки диференційованих профілактичних програм, орієнтованих на особливості розвитку хлопців і дівчат у підлітковому середовищі. Обговорення. Отримані результати свідчать, що аутодеструктивна поведінка в юнацькому віці має виражений багатофакторний характер і значною мірою детермінується як соціальними умовами, так і індивідуально-психологічними особливостями підлітків. Виявлені відмінності між хлопцями та дівчатами підтверджують дані сучасних досліджень у сфері девіантології та підліткової психології, де підкреслюється роль гендерного чинника у формуванні залежних форм поведінки. Переважання комп’ютерної та ігрової залежності у хлопців узгоджується з висновками робіт К. Янг та М. Гріффітса, які наголошували на тому, що саме юнаки більш схильні до занурення у віртуальний простір і схильні розглядати його як альтернативний засіб самоствердження та компенсації соціальних труднощів. Високі показники агресивності та ригідності у хлопців, виявлені у нашому дослідженні, відповідають концепції Л. Орбан - Лембрик про те, що відсутність гнучких стратегій подолання стресу призводить до вибору деструктивних форм поведінки, зокрема аддиктивних. Дівчата, хоча й продемонстрували нижчі результати за всіма шкалами, не є повністю захищеними від аутодеструктивних тенденцій. В окремих випадках було виявлено схильність до харчової залежності та надмірної залученості в соціальні мережі. Це корелює з дослідженнями С. Гусєвої та О. Іванової, які вказують на більш приховані форми 31 залежностей у дівчат, що часто пов’язані з емоційною сферою, соціальною оцінкою та міжособистісними стосунками. Важливим є те, що результати підтвердили зв’язок між високим рівнем агресивності та аддиктивною поведінкою у хлопців. Ця тенденція узгоджується з моделлю «фрустрація – агресія – аддикція», де внутрішня напруга, невдоволення та труднощі у соціалізації трансформуються у пошук зовнішніх стимулів (комп’ютерні ігри, азартні ігри, психоактивні речовини), які тимчасово знижують психологічний дискомфорт. Таким чином, агресивність може виступати не лише супутнім фактором, а й механізмом підтримки аддиктивних проявів. Отримані дані узгоджуються з результатами міжнародних досліджень Всесвітньої організації охорони здоров’я, які наголошують, що підлітки є однією з найуразливіших груп щодо формування залежностей. Юнацький вік пов’язаний з пошуком ідентичності, становленням автономії та схильністю до експериментування, що підвищує ризики розвитку аутодеструктивної поведінки. З практичної точки зору, отримані результати вказують на необхідність ранньої профілактики залежностей, яка повинна враховувати гендерні відмінності. Для хлопців важливою є робота над розвитком навичок емоційної регуляції, формуванням альтернативних способів досягнення соціального визнання та конструктивного подолання стресу. Для дівчат більш доцільним є акцент на підтримці самооцінки, формуванні здорових способів емоційного вираження та критичному ставленні до впливу соціальних мереж. Наше дослідження підтверджує, що профілактика аутодеструктивної поведінки має ґрунтуватися на комплексному підході, який поєднує індивідуальну та групову роботу, психоедукацію, розвиток критичного мислення та формування здорових моделей поведінки. Результати проведеного дослідження дають підстави сформулювати практичні рекомендації щодо профілактики аутодеструктивної поведінки у юнацькому віці. Передусім важливо враховувати, що юнаки демонструють підвищену схильність до комп’ютерної та ігрової залежності, що поєднується з високими показниками агресивності, фрустрації та ригідності. У зв’язку з цим профілактичні програми для хлопців мають бути зорієнтовані на розвиток емоційної регуляції, формування навичок конструктивного подолання стресових ситуацій та пошук альтернативних способів соціальної самореалізації. Ефективним напрямом може стати впровадження спортивних, творчих і проєктнихактивностей, які сприяють зниженню внутрішньої напруги та забезпечують позитивне соціальне підкріплення. Для дівчат, у яких виявлено нижчі показники аддиктивності, але водночас простежуються тенденції до прихованих форм залежності (харчової або пов’язаної із соціальними мережами), профілактична робота має бути спрямована на підтримку адекватної самооцінки, розвиток критичного ставлення до інформаційного простору та формування здорових способів емоційного вираження. Доцільним є впровадження тренінгів особистісного зростання, занять з психологічної грамотності та групових дискусій, що сприятимуть підвищенню стресостійкості та соціальної компетентності. Важливим завданням профілактики є залучення школи та сім’ї як ключових агентів соціалізації підлітків. Психоедукаційна робота з батьками повинна бути спрямована на формування у них знань про ризики аутодеструктивної поведінки та навичок підтримувальної взаємодії з дітьми. У навчальних закладах варто впроваджувати системні програми превентивної психології, які поєднують індивідуальні консультації, групові заняття та інтерактивні форми роботи з підлітками. Ефективна профілактика аутодеструктивної поведінки у юнацькому віці передбачає комплексний підхід, що включає індивідуальну та групову роботу з підлітками, активну участь сім’ї, а також створення у школах і громадах підтримувального середовища, орієнтованого на формування здорових моделей поведінки та зміцнення психологічних ресурсів молоді. Висновки. Проведене дослідження підтвердило, що аутодеструктивна поведінка у юнацькому віці є складним феноменом, що формується під впливом поєднання соціальних, особистісних та емоційних факторів. Було виявлено, що юнаки мають суттєво вищі показники схильності до комп’ютерної та ігрової залежності, які поєднуються з 32 підвищеною агресивністю, ригідністю та емоційною напругою. Дівчата, навпаки, продемонстрували нижчі результати за всіма шкалами, однак у них простежуються окремі прояви прихованих форм залежностей, переважно пов’язаних із харчовою поведінкою та надмірною залученістю у соціальні мережі. Отримані дані свідчать про те, що гендерні відмінності є важливим чинником у розумінні механізмів формування аутодеструктивної поведінки та мають враховуватися під час організації профілактичної роботи. Розробка превентивних програм повинна ґрунтуватися на диференційованому підході: для хлопців акцент має робитися на розвиток емоційної регуляції, конструктивних допінг - стратегій і соціально прийнятних способів самореалізації, тоді як для дівчат – на підтримку самооцінки, формування критичного мислення та здорових способів емоційного вираження. Таким чином, дослідження має як теоретичне, так і практичне значення. Воно розширює наукові уявлення про особливості аутодеструктивної поведінки у юнацькому віці та окреслює ключові напрями профілактичної роботи. Практична значущість полягає у можливості використання отриманих результатів для створення комплексних програм психологічної підтримки, які включають індивідуальну, групову та сімейну роботу, а також освітні заходи в шкільному середовищі. Перспективним напрямом подальших досліджень є поглиблений аналіз впливу соціокультурних факторів на формування залежностей у підлітків та оцінка ефективності різних превентивних стратегій. Література 1. Гусєва С. В. Соціально-психологічні особливості профілактики залежностей у підлітковому середовищі. Практична психологія та соціальна робота. 2020. № 4. Р. 15–21. 2. Іванова О. В. Гендерні особливості прояву девіантної поведінки у підлітків. Науковий вісник ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. Психологія. 2019. Вип. 62. С. 98–105. 3. Лозова Г. В. Діагностика схильності до різних залежностей: методичний посібник. Київ : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2010. 74 с. 4. Орбан - Лембрик Л. Е. Психологія підліткового і юнацького віку. Київ: Академвидав, 2014. 312 с. 5. Griffiths M. D. Internet and video-game addiction. In: Handbook of Behavioral Addictions. Academic Press, 2019. P. 385–399. 6. Young K. S. Internet addiction: The emergence of a new clinical disorder. Cyber Psychology & Behavior. 1998. Vol. 1 (3). P. 237–244. 7. World Health Organization. Adolescent mental health: mapping actions of nongovernmental organizations and other international development organizations. Geneva : WHO, 2020. 52 р References 1. Gusjeva S. V. Socio-psychological features of addiction prevention in the adolescent environment. Practical psychology and social work. 2020. № 4. С. 15–21. 2. Ivanova O. V. Gender characteristics of the manifestation of deviant behavior in adolescents. Scientific Bulletin of KNPU named after G.S. Skovoroda. Psychology. 2019. Vol.62. Р. 98–105. 3. Lozova G. V. Diagnosis of propensity to various dependencies: a methodological manual. Kyiv: NPU named after M. P. Drahomanov, 2010. 74 р. 4. Orban - Lembryk L. E. Psychology of adolescence and adolescence. Kyiv: Academizdat, 2014. 312 р. 5. Griffiths M. D. Internet and video-game addiction. In: Handbook of Behavioral Addictions. Academic Press, 2019. P. 385–399. 6. Young K. S. Internet addiction: The emergence of a new clinical disorder. Cyber Psychology & Behavior. 1998. Vol. 1 (3). P. 237–244. 7. World Health Organization. Adolescent mental health: mapping actions of nongovernmental organizations and other international development organizations. Geneva : WHO, 2020. 52 р. 33 Внесок авторa / author’s contribution Робота є одноосібною. Авторка прочитала й погодилися з опублікованою версією рукопису. Фінансування /Funding Це дослідження не отримало зовнішнього фінансування Висновок комісії по біоетиці/Institutional Review Board Statement Для проведення дослідження отримано позитивне рішення комісії з біоетики ХНМУ (протокол N 16 від 20.06.2024), дотримано основних морально-етичних принципів Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації з біомедичних досліджень. Заява про поінформовану згоду /Informed Consent Statement Від учасників дослідження було отримано письмову поінформовану згоду на обробку персональних даних та їх подальше використання. Конфлікт інтересів /Conflicts of Interest Авторка заявляє про відсутність конфлікту інтересів Використання штучного інтелекту. Авторка не викостовувала ШІ під час написання роботи Робота надійшла в редакцію 20.07.2025 року. Рекомендована до друку на засіданні редакційної колегії після рецензування УДК 616.89-008.1:613.86:159.9 DOI http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.17351976 Г. В. Морванюк ОХОРОНА ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ РЕАЛІЯХ: ТИПИ СПЕЦІАЛІСТІВ ТА ВИМОГИ ДО ЇХ КВАЛІФІКАЦІЇ Одеський національний медичний університет Authors information Морванюк Г.В. https://orcid.org/0000-0001-7161-1202 Summary. Morvanyuk H. V. MENTAL HEALTH PROTECTION IN UKRAINE IN MODERN REALITIES: TYPES OF SPECIALISTS AND REQUIREMENTS FOR THEIR QUALIFICATIONS. Odesa National Medical University, e-mail: [email protected]. In relation to the issues facing our country in the context of war state and social crisis, which create an increased demand for the training of qualified practitioners in mental health, the article discusses the differences in standards and requirements for training various types of specialists, the existing legal framework for further postgraduate education, specialization, and opportunities for professional employment. The key components of the Concept for the Development of Mental Health Care in Ukraine until 2030 (Cabinet of Ministers Order No. 1018-r dated December 27, 2017) and Law No. 12030 'On the Mental Health Care System in Ukraine', adopted by the Verkhovna Rada of Ukraine on January 15, 2025, the regulatory acts that bring our country closer to European standards and ensure the establishment of a unified legislative framework for the field of mental health are presented. The standards for such mental health specialists as psychologists, clinical psychologists, medical psychologists -------------------------------------------- © Морванюк Г. В.