Characteristics of the current state of the ship ballast water problem = Характеристика сучасного стану проблеми суднових баластних вод

20 НЕ потрібен Заява про поінформовану згоду /Informed Consent Statement Не потрібна Конфлікт інтересів /Conflicts of Interest Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів Використання штучного інтелекту Під час написання роботи Ш І не використовували Робота надійшла в редакцію 01.08.2025 року. Рекомендована до друку на засіданні редакційної колегії після рецензування УДК 614.777:613.68.165:628.162.8 DOI http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.17308002 А. В. Мокієнко1, Н. І. Андрейцова2 ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОГО СТАНУ ПРОБЛЕМИ СУДНОВИХ БАЛАСТНИХ ВОД 1Національний університет «Острозька академія»; 2ДП Український НДІ медицини транспорту МОЗ України, Одеса Authors information: Мокієнко А.В. https://orcid.org/0000-0002-4491-001X Summary. Mokienko A. V.1, Andreitsova N. I.2 CHARACTERISTICS OF THE CURRENT STATE OF THE SHIP BALLAST WATER PROBLEM 1Ostroh Academy National University; 2 SE “Ukrainian Research Institute for Medicine of Transport”, Odessa; e - mail: [email protected]. Uptake and discharge of ballast water by ocean-going ships contribute to the worldwide spread of aquatic invasive species, with negative impacts on the environment, economies, and public health. The International Ballast Water Management Convention aims at a global answer. The agreed standards for ballast water discharge will require ballast water treatment. Systems based on various physical and/or chemical methods were developed for on-board installation and approved by the International Maritime Organization. Most common are combinations of high-performance filters with oxidizing chemicals or UV radiation. A well-known problem of oxidative water treatment is the formation of disinfection byproducts, many of which show genotoxicity, carcinogenicity, or other long-term toxicity. In natural biota, genetic damages can affect reproductive success and ultimately impact biodiversity. The future exposure towards chemicals from ballast water treatment can only be estimated, based on land-based testing of treatment systems, mathematical models, and exposure scenarios. Systematic studies on the chemistry of oxidants in seawater are lacking, as are data about the background levels of disinfection by-products in the oceans and strategies for monitoring future developments. The international approval procedure of ballast water treatment systems compares the estimated exposure levels of individual substances with their experimental toxicity. While well established in many substance regulations, this approach is also criticized for its simplification, which may disregard critical aspects such as multiple exposures and long-term sub-lethal effects. Moreover, a truly holistic sustainability assessment would need to take into account factors beyond chemical hazards, e.g. energy consumption, air pollution or waste generation. -------------------------------------------- © Мокієнко А. В., Андрейцова Н. І. 21 Key words: ballast water treatment, environmental health, marine pollution, risk assessment, disinfection by - products. Реферат. Мокієнко А. В., Андрейцова Н. І. ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОГО СТАНУ ПРОБЛЕМИ СУДНОВИХ БАЛАСТНИХ ВОД. Поглинання та скидання баластних вод океанськими суднами сприяє поширенню водних інвазивних видів по всьому світу, що негативно впливає на навколишнє середовище, економіку та здоров'я населення. Міжнародна конвенція про управління баластними водами спрямована на глобальне вирішення цієї проблеми. Узгоджені стандарти скидання баластних вод вимагатимуть очищення баластних вод. Системи, засновані на різних фізичних та/або хімічних методах, були розроблені для встановлення на борту та схвалені Міжнародною морською організацією. Найпоширенішими є комбінації високоефективних фільтрів з окислювальними хімічними речовинами або ультрафіолетовим випромінюванням. Відомою проблемою окислювального очищення води є утворення побічних продуктів дезінфекції, багато з яких демонструють генотоксичність, канцерогенність або іншу довгострокову токсичність. У природній біоті генетичні пошкодження можуть впливати на репродуктивні системи і зрештою впливати на біорізноманіття. Майбутній вплив хімічних речовин від очищення баластних вод можна лише оцінити на основі наземних випробувань систем очищення, математичних моделей та сценаріїв впливу. Систематичних досліджень хімії окиснювачів у морській воді бракує, як і даних про фонові рівні побічних продуктів дезінфекції в океанах та стратегій їх моніторингу. Міжнародна процедура затвердження систем очищення баластних вод порівнює розрахункові рівні впливу окремих речовин з їх експериментальною токсичністю. Хоча цей підхід добре закріплений у багатьох нормативних актах щодо речовин, він також критикується за своє спрощення, яке може ігнорувати такі критичні аспекти, як багаторазовий вплив та довгострокові сублетальні ефекти. Більше того, справді цілісна оцінка сталого розвитку повинна враховувати фактори, що виходять за рамки хімічних небезпек, наприклад, споживання енергії, забруднення повітря або утворення відходів. Ключові слова: очищення баластних вод, здоров'я навколишнього середовища, забруднення морського середовища, оцінка ризиків, побічні продукти дезінфекції. Майже дві третини об’єктів сучасного товарообігу перевозиться суднами [1]. Для забезпечення плавучості, стійкості та маневреності суден океанським суднам потрібна баластна вода. Згідно з оцінкою, світова морська торгівля у 2013 році становила 9,35 мільярда тонн вантажів, глобальні скиди баластної води у 2013 році оцінюються приблизно в 3,1 мільярда тонн. Спостерігається значне переміщення баластної води між різними континентами та океанами, внаслідок чого різні морські організми переносяться в нові екосистеми, де за сприятливих умов вони можуть стати інвазивними [2, 3]. Інвазивні водні види визначено як одну з чотирьох найбільших загроз для світового океану. Якщо враховувати наземні види, то інвазивні види були визначені як ключовий фактор у 54% усіх відомих вимираннях видів, що задокументовано в базі даних Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи [4]. Водні вторгнення практично незворотні і після того, як нові види заселяються, їхній вплив також може з часом посилюватися. Перенесення інвазивних видів відбувається не лише на великі відстані між континентами, але й як вторинне поширення в регіональних морях [5]. Інвазивні водні види можуть призвести до змін в екосистемі та порушень екосистемних послуг [6]. Управління інвазивними видами в морському та прибережному середовищі є серйозною проблемою. Тільки в європейських морях відомо понад 1000 чужорідних видів. Список 100 видів, що зазнали найбільшого впливу, що були інтродуковані у європейські води, було підготовлено в рамках проекту «Створення інвентаризації чужорідних інвазивних видів для Європи (DAISIE)» [7]. Екологічний вплив було класифіковано як конкуренція з місцевими видами, гібридизація з місцевими видами, використання ресурсів або зміна середовища існування. У 2004 році програма GloBallast – спільна ініціатива Міжнародної морської 22 організації (ІМО), Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй та Глобального екологічного фонду – провела початкове дослідження глобального економічного впливу інвазивних водних видів [8, 9]. Прямий економічний вплив, спричинений відомими наразі водними вторгненнями, включаючи витрати від скорочення рибальства та аквакультури, фізичний вплив на прибережну інфраструктуру, втрату доходів для судноплавної галузі та вплив на рекреаційні зони та туризм, оцінюється в понад 100 мільярдів доларів США на рік. Додаткові витрати будуть понесені на заходи реагування, такі як запобігання, контроль та знищення шкідників, дослідження та моніторинг, освіта та комунікація, моніторинг та забезпечення дотримання вимог, а також витрати на розробку та встановлення на борту технологій очищення баластних вод. Ще один аспект перенесення видів баластними водами стосується поширення організмів з потенційно шкідливим впливом на здоров'я людини, таких як водорості, що виділяють токсини [10]. Вісімдесят років тому занепокоєння щодо гігієни та громадського здоров'я вже спонукали Національний інститут охорони здоров'я США виступати за регулювання скидання баластних вод та їх очищення. Скинуті баластні води в той час описувалися як «зазвичай серйозно забруднені», і для всіх суден, що курсують уздовж узбережжя Північної Америки та Великих озер, пропонувалося обробити баластні води гіпохлоритом натрію. З огляду на очікувані побічні ефекти, дозування хлору мало контролюватися шляхом «поділу портових вод на класифікації на основі підрахунку загальної кількості бактерій та визначення дозування хлору для кожного класу». Хоча повідомлялося про відсутність «фізичних труднощів у ефективному хлоруванні баластних вод», подальша робота над цим питанням була припинена через серйозніші проблеми, спричинені забрудненням води скинутими стічними водами суден. З 1930-х років судна стали більшими та швидшими, і важливість глобальних вантажних перевезень різко змінилася. Баластні води знову потрапили до порядку денного екологічних питань та проблем охорони здоров'я. Хоча деякі країни, наприклад, Австралія та Канада, які особливо постраждали від водних вторгнень, запровадили національні правила управління баластними водами, було також зрозуміло, що глобальний характер судноплавства вимагатиме глобальної відповіді на проблему баластних вод. У 1990-х роках ІМО розробила рекомендації щодо контролю та управління баластними водами суден, одночасно готуючись до укладення обов'язкового міжнародного договору. Це було остаточно впроваджено на практиці на дипломатичній конференції у 2004 році, на якій консенсусом було прийнято «Міжнародну конвенцію про контроль та управління баластними водами та осадами суден (Конвенція BWM)» [11]. Конвенція BWM набирає чинності через дванадцять місяців після дати, коли її підписали не менше 30 держав із сукупним торговельним флотом не менше 35% валової місткості світового торговельного судноплавства. Станом на кінець квітня 2014 року Конвенцію ратифікували 38 держав, на які припадає 30,38% світового тоннажу. Конвенція BWM надає набір інструментів управління, за допомогою яких можна регулювати морську галузь. В її основі лежать два різні режими захисного управління баластними водами з послідовним впровадженням: 1. Стандарт обміну баластних вод (Правило D-1), який вимагає від суден обмінювати щонайменше 95% об'єму баластних вод на відстані щонайменше 50 морських миль від найближчого берега та у водах глибиною 200 м або більше; 2. Стандарт ефективності баластних вод (Правило D-2), який вимагає, щоб скинуті баластні води містили життєздатні організми лише в кількості, нижчій за встановлені межі. Для забезпечення однакового впровадження Конвенції був потрібен набір нормативних та технічних рекомендацій, які IMO розробила разом з представниками держав-членів, промисловості та інших організацій. Оскільки вже передбачалося, що одним із варіантів обробки баластних вод буде використання активних хімічних речовин для досягнення стандартів D-2, необхідно було запровадити правила, щоб переконатися, що використання таких методів обробки не спричинить неприйнятних ризиків для водного середовища, здоров'я людини або безпеки самого судна. Отже, рекомендація IMOG8 [12] визначає вимоги до затвердження систем управління баластними водами (BWMS) компетентними органами держави прапора, а процедура IMOG9 [13] контролює затвердження саме тих BWMS, які використовують активні речовини, що повинні бути 23 схвалені Комітетом IMO з захисту морського середовища (MEPC). Для перегляду та оцінки часто конфіденційних документів, які виробники BWMS надають щодо властивостей своїх систем, MEPC створив технічну групу експертів, Робочу групу GESAMP з баластних вод (GESAMP BWWG).GESAMP розшифровується як «Спільна група експертів з наукових аспектів захисту морського середовища» (дорадчий орган ООН). Після того, як Конвенція BWM остаточно набуде чинності, понад 50 000 суден повинні будуть бути оснащені BWMS. До цього, здається, саме час узагальнити отриманий досвід та спостереження, а також критично проаналізувати, чи забезпечують існуючі протоколи та практики тестування та затвердження BWMS достатній захист від екологічних та медичних ризиків, які досі були виявлені для застосування цих технологій. Німецький федеральний інститут оцінки ризиків (BfR), який опублікував два дослідження, що мають особливе значення для здоров'я людини [14, 15], ініціював розширення обговорення баластних вод для ширшого кола вчених, адміністраторів та зацікавлених сторін у сферах очищення води та морських ресурсів, охорони здоров'я та захисту морського середовища [16]. Стаття [17] має на меті відобразити сучасний стан розуміння цього питання. Для муніципального та промислового застосування доступно багато різних технологій очищення води. Однак, їх застосуваннябез модифікацій для очищення баластних вод показало, що жодна з цих технологій не продемонструвала здатності досягти рівня очищення, необхідного стандартом D-2 Конвенції BWM. Однак, набрання чинності Конвенцією є важливою рушійною силою для розвитку технологій очищення баластних вод у всьому світі [18]. Хоча все ще існують занепокоєння щодо певних типів суден та можливостей модернізації верфей, багато різних BWMS вже є на ринку, а інші перебувають у стадії розробки [18]. Заходи з очищення баластних вод можна розділити на механіко-фізичні та хімічні. Практично всі ідентифіковані системи управління водними ресурсами (BWMS) використовують комбінацію двох або більше різних процесів. У більшості випадків механічне відділення більших частинок за допомогою фільтрів або гідроциклонів є першим етапом очищення. Часто використовуються автоматичні самоочисні фільтруючі системи з розміром сітки близько 40 мкм, які залишають дрібніші організми у воді. Інші фізичні заходи - це (а) застосування ультразвуку та кавітації, що призводить до механічного руйнування частинок та організмів, (б) високоенергетичні методи, такі як нагрівання або (в) УФ-опромінення. Завдяки поєднанню високопродуктивних фільтрів та УФ-опромінення існує кілька типових BWMS, які повністю покладаються на фізичні методи очищення для досягнення стандарту IMOD-2. Хоча ці системи не можуть створювати хімічної небезпеки для людей або навколишнього середовища, їхніми недоліками є високе споживання енергії та потенційні проблеми з продуктивністю у водах з високою каламутністю або високим вмістом розчинених органічних речовин (DOM), що може зменшити проникнення УФсвітла. Більшість BWMS використовують «активні речовини», які, згідно з IMO, визначаються як «речовини, що мають загальну або специфічну дію на шкідливі водні організми та патогени». Хімічні дезінфікуючі засоби діють за допомогою різних механізмів на молекулярному рівні. Одна схвалена система очищення баластних вод (BWMS) використовує іонні взаємодії для агрегації дрібних частинок, колоїдів та розчинених речовин шляхом флокуляції хлоридом заліза (III), сульфатом алюмінію або поліакриламіду. Більшість агентів пригнічують біологічні процеси шляхом хімічних реакцій з біомолекулами, такими як компоненти мембран, білки або нуклеїнові кислоти. Застосування в обробці баластних вод обговорювалося для іонів металів (срібла або міді), альдегідів (формальдегіду, акролеїну) та четвертинних амонієвих сполук, але жодна система на основі будь-якої з цих сполук досі не пройшла процес схвалення IMO. Найбільшою групою активних речовин, що використовуються, є окислювачі. Системи на основі хлору (або отриманого in situ шляхом електролізу морської води, або з розчинів гіпохлориту) явно переважають, за ними йдуть озон, надоцтова кислота та діоксид хлору. Застосування хлораміну перебуває в стадії розробки. Сильні окислювачі, завдяки своїй високій реакційній здатності, реагують не лише з організмами, які потрібно інактивувати, але й з низкою інших компонентів водної матриці. 24 Доки Конвенція BWM не буде впроваджена, інформація про ефективність BWMS та побічні ефекти поступає від експлуатації прототипів, які вже встановлені на борту суден, та з випробувань BWMS на наземних об'єктах. Основною сферою наземних випробувань, як описано в рекомендації IMOG8 [12], є оцінка ефективності BWMS у видаленні або знищенні організмів. BWMS, що використовують активні речовини, повинні додатково пройти випробування на токсичність, як детально описано в процедурі IMOG9 [13]. Наземні випробування проводяться при швидкості потоку 200 м3/год та мінімальному часі витримки очищеної води 5 днів. Паралельно проводиться контрольний експеримент з неочищеною водою. Однак, резервуари для зберігання, що використовуються для наземних випробувань, суттєво відрізняються від суднового танка баластних вод за розміром та конструкцією. Резервуари, що використовуються для наземних випробувань, зазвичай мають менше внутрішніх структур, ніж судновий танк баластних вод, що впливає на рух води всередині танка під час наповнення та зливу. Крім того, роль осаду не може бути оцінена під час наземної сертифікації, оскільки протоколи вимагають очищення резервуарів між кожним випробуванням. Проби води зазвичай відбираються під час впуску та скидання. Для отримання надійних та репрезентативних зразків наземні випробувальні установки обладнані численними пунктами відбору проб у різних місцях. Аналіз зразків зосереджується на біологічних параметрах. Крім того, вимірюються основні параметри, що характеризують водну матрицю, такі як солоність, температура, вміст органічного вуглецю та твердих частинок, pH та кисень. Додаткові зразки можна легко взяти, наприклад, для випробувань на токсичність або для аналізу хімічних речовин. Керівні принципи IMO G8 та G9 мають загальний характер і на момент виходу перших версій у 2004/2005 роках не існувало стандартних методів. Випробувальним центрам доводилося шукати власні способи впровадження цих рекомендацій на практиці. Зусилля з гармонізації, наприклад, через програму GloBallast або проект «Можливості баластних вод Північного моря», показують, що різні випробувальні центри загалом розробили досить схожі підходи до вирішення проблеми [19]. Майже всі випробувальні центри використовують навколишню природну воду. Однак ступінь зміни цієї води різниться. Щоб забезпечити достатнє функціонування BWMS навіть у складних умовах, рекомендація G8 вимагає, щоб випробувальна вода, яка використовується для наземних випробувань, містила задані мінімальні концентрації живих організмів, а також абіотичних речовин. Випробувальні центри, розташовані в районах із біологічно високопродуктивними та каламутними водами, потребують меншої обробки води для виконання цих критеріїв. Інші, які або не мають відповідних водних умов, або хочуть проводити випробування незалежно від навколишніх умов, додають сурогатні організми та зважені та/або розчинені речовини. Робота з природною водою робить випробування менш передбачуваними, тоді як робота з сильно модифікованими водами збільшує ймовірність появи артефактів. Аналізуючи дані сертифікаційних випробувань BWMS, важливо пам'ятати, що підготовка тестової води та хімічний склад води можуть впливати на дослідження, проведені для оцінки токсикологічного ризику, наприклад, через відмінності в утворенні побічних продуктів. Для оцінки екологічної прийнятності BWMS необхідно визначити прогнозовану концентрацію в навколишньому середовищі (PEC) усіх скинутих речовин. PEC повинна враховувати різні типи гаваней у всьому світі та повинна бути реалістичним найгіршим відображенням властивостей гавані, процесів, що спричиняють оновлення водних мас гавані, середніх викидів очищених баластних вод та долі різних викинутих речовин у навколишньому середовищі. Для цього програмне забезпечення MAMPEC (Marine Antifoulant Model to Predict Environmental Concentrations), спочатку розроблене для розрахунку впливу вилуговування антиобростаючих речовин, було адаптовано до конкретних вимог оцінки баластних вод та включає певну модель гавані. Потенційний вплив на людинухімічних речовин від BWMS можна передбачити, зокрема, для екіпажу судна та інспекторів держави порту, а також для широкої громадськості. GESAMP BWWG[20] та Banerjietal. [14] склали вичерпні переліки сценаріїв впливу та рівняння для кількісної оцінки впливу. Багато конкретних деталей залежать від типу системи, наприклад, чи вимагає вона зберігання хімічних речовин на борту, чи 25 передбачає часте очищення та технічне обслуговування. Професійний вплив хімічних речовин, пов'язаних з BWMS, може відбуватися через контакт зі шкірою, якому можна запобігти за допомогою відповідного захисного одягу та спорядження, або через вдихання летких речовин, наприклад, тригалогенметанів (ТГМ), що викидаються з очищених баластних вод у навколишню атмосферу. Для кількісної оцінки впливу необхідні достовірні дані про концентрації речовин, зокрема побічних продуктів дезінфекції (DBP), в очищених водах. Як показують розрахунки, засновані на концентраціях, виміряних під час наземних випробувань, вдихання бромоформу в замкнутому просторі баластного танка під час огляду або очищення може досягати токсикологічно значущих рівнів у разі недостатньої вентиляції. Щоб допомогти судновласникам захистити свої екіпажі від хімічних речовин, пов'язаних з обробкою баластних вод, ІМО опублікувала інструкцію, в якій детально описані потенційні ситуації впливу, які слід враховувати під час встановлення системи управління баластними водами (BWMS) на борту конкретного судна [21]. Процедура IMOG9 окреслює оцінку ризиків, яку необхідно проводити для BWMS, що використовують активні речовини [13]. Більш детальний опис процесу оцінки ризиків можна знайти в «Методології збору інформації та проведення роботи Робочої групи GESAMP з баластних вод» [20]. Ризики оцінюються з точки зору водного середовища, здоров'я людини та безпеки самого судна. Оцінка ризику для здоров'я людини та навколишнього середовища базується на інформації, наданій виробником BWMS, та відповідає загальним принципам встановлених нормативних рамок для оцінки хімічних речовин або біоцидів. Фактично, ключові положення процедури IMOG9 були змодельовані за зразком колишньої директиви ЄС щодо біоцидних продуктів. Як правило, оцінка ризику як для навколишнього середовища, так і для здоров'я людини полягає в порівнянні розрахованого впливу та впливу, для якого не передбачається жодного негативного впливу на основі лабораторних випробувань. Випробування на токсичність для навколишнього середовища повинні враховувати короткострокові та довгострокові наслідки для щонайменше трьох таксономічних груп різних трофічних рівнів, тобто водоростей, безхребетних та риб. Вплив на здоров'я людини оцінюється на основі досліджень in vitro або на тваринах щодо короткострокової та довгострокової токсичності, місцевого впливу на шкіру та очі, мутагенності та впливу на розмноження та розвиток. Фактори оцінки враховують невизначеності, властиві оцінці впливу. Випробування на екотоксичність також проводяться з очищеними баластними водами, надаючи інформацію про суміш речовин, присутніх у скидах, порівняно з окремими речовинами. Частим пунктом критики щодо регуляторної оцінки ризиків є її спрощення та стандартизація, які можуть неадекватно відображати складну реальність, зокрема, щодо багаторазового впливу або довгострокового впливу на популяцію. Хоча оцінка ризику BWMS зосереджена на майбутньому скиданні речовин з окремого джерела (судна), встановлені конвенції щодо захисту морського середовища, наприклад, OSPAR для Північної Атлантики або HELCOM для Балтійського моря, стосуються стану речовин, присутніх у навколишньому середовищі сьогодні. Початковий крок цієї оцінки також включає визначення рівнів ефекту, які вважаються безпечними, на основі випробувань на токсичність окремих речовин. У цьому відношенні регуляторна оцінка ризиків та схеми моніторингу навколишнього середовища доповнюють одна одну. Просторова інтеграція оцінки для окремої речовини з подальшою інтеграцією класифікацій стану, отриманих для різних речовин, дає більш повне уявлення про стан водного середовища щодо небезпечних речовин. Це може бути доповнено оцінками різних екологічних аспектів, таких як біорізноманіття. Інший вид цілісного підходу, який включає та водночас виходить за межі оцінки хімічних небезпек від BWMS, пропонується Basurkoі Mesbahi[22] у запропонованій ними оцінці сталості морських технологій. На основі методологій життєвого циклу [23] були розроблені схеми оцінки для трьох різних вимірів сталого розвитку – навколишнього середовища, економіки та соціального впливу. Окрім токсичності очищеної води та хімічних речовин, що використовуються на борту, оцінка сталого розвитку технології в цілому також повинна враховувати такі фактори, як матеріали, що використовуються при будівництві BWMS, споживання енергії та пов'язане з ним забруднення повітря, або утворення та управління відходами. Інтеграція різних вимірів сталого розвитку дозволяє 26 порівнювати різні технології або сценарії щодо їхнього загального впливу, а також конкретних змінних. Висновок. З моменту прийняття Міжнародної конвенції про управління баластними водами у 2004 році було досягнуто значного прогресу в розробці технологій очищення баластних вод та їх затвердженні під егідою ІМО. Прагнучи зменшити вторгнення водних видів та їх негативний вплив на екосистеми та ресурси, очищення баластних вод створює нові проблеми для захисту навколишнього середовища та громадського здоров'я. Дотримання біологічного стандарту Конвенції найефективніше реалізується шляхом застосування хімічних окислювачів. Ці методи сприяють утворенню потенційно токсичних побічних продуктів дезінфекції, що досі недостатньо досліджувалося в морських водах. Оцінка ризику BWMS у рамках процедури затвердження ІМО в першу чергу базується на оцінках впливу, отриманих за допомогою математичного моделювання та/або фізикохімічних властивостей у поєднанні з лабораторними даними про токсичність певного діапазону DBP та їх концентрацій, виміряних під час наземних випробувань прототипів BWMS. Достовірність цих моделей та припущень може потребувати ретельного контролю після набрання чинності Конвенцією та встановлення BWMS на борту суден для регулярної експлуатації. Готуючись до цього майбутнього виклику, морська спільнота може скористатися знаннями та досвідом, наявними в інших сферах очищення води, охорони здоров'я, захисту та моніторингу навколишнього середовища. Продовження нещодавно розпочатого обміну досвідом та дискусії може допомогти виявити існуючі прогалини в знаннях та ініціювати цілеспрямовані заходи в дослідженнях та регулюванні у потрібний час[17]. Література/References: 1. Kumar, S., Hoffmann,J., 2002. Globalisation: the maritime nexus. In: Grammenos, C.(Ed.), Handbook of Maritime Economics and Business. LLP, London, pp. 35-62. 2. Carlton, J.T., 1985. Trans-oceanic and interoceanic dispersal of coastal marineorganisms - the biology of ballast water. Oceanogr. Mar. Biol. 23, 313-371. 3. Williams, R.J., Griffiths, F.B., Vanderwal, E.J., Kelly, J., 1988. Cargo vessel ballastwater as a vector for the transport of non-indigenous marine species. Estuar.Coast. Shelf Sci. 26, 409-420. 4. Clavero, M., Garcia-Berthou, E., 2005. Invasive species are a leading cause of animalextinctions. Trends Ecol. Evol. 20, 110. 5. David, M., Gollasch, S., Pavliha, M., 2013. Global ballast water management and the‘‘same location’’ concept - a clear term or a clear issue? Ecol. Appl. 23,331-338. 6. Vila, M., Basnou, C., Pysek, P., Josefsson, M., Genovesi, P., Gollasch, S., Nentwig, W.,Olenin, S., Roques, A., Roy, D., Hulme, P.E., DAISIE Partners, 2010. How well dowe understand the impacts of alien species on ecosystem services? A panEuropean cross-taxa assessment. Front. Ecol. Environ. 8, 135-144. 7. Vila, M., Basnou, C., Gollasch, S.,Josefsson, M., Pergl,J., Scalera, R., 2009. One hundredof the most invasive alien species in Europe. In: DAISIE (Ed.), Handbook of AlienSpecies in Europe. Invading Nature: Springer Series in Invasion Ecology 3.Springer Science, Business Media, BV, pp. 265-268 (Chapter 12). 8. Hassell & Associates Pty Ltd., 2003. Introduced Marine Pests - Scoping the Socioeconomic Impacts. Sydney, Australia. 9. GEF-UNDP-IMO GloBallast Partnerships Programme and IUCN, 2010. Economic Assessments for Ballast Water Management: A Guideline. GEF-UNDP-IMO GloBallast Partnerships, London, UK and IUCN, Gland, Switzerland. GloBallast Monographs No. 19. <http://www.pdfdownload.org/pdf2html/view_online.php?url=http%3A%2F%2Fgloballast.imo.or g%2FMonograph_19_Economic_ Assesment_web.pdf> (accessed 25.11.2013). 10. Doblin, M.A., Popels, L.C., Coyne, K.J., Hutchins, D.A., Cary, S.C., Dobbs, F.C., 2004.Transport of the harmful bloom alga Aureococcus anophagefferens byoceangoing ships and coastal boats. Appl. Environ. Microb. 70, 6495-6500. 27 11. IMO, 2004. International Convention for the Control and Management of Ships’ Ballast Water and Sediments. BWM/CONF/36. 12. IMO, 2008a. Guidelines for approval of ballast water management systems (G8). Resolution MEPC.174(58). 13. IMO, 2008b. Procedure for approval of ballast water management systems that make use of active substances (G9). Resolution MEPC.169(57). 14. Banerji, S., Werschkun, B., Hofer, T., 2012. Assessing the risk of ballast watertreatment to human health. Regul. Toxicol. Pharm. 62, 513-522. 15. Werschkun, B., Sommer, Y., Banerji, S., 2012b. Disinfection by-products in ballastwater treatment: an evaluation of regulatory data. Water Res. 46, 4884-4901 16. Werschkun, B., Hofer, T., Greiner, M. (Eds.), 2012a. Emerging Risks from Ballast Water Treatment. BfR Wissenschaft, Federal Institute for Risk Assessment, Berlin. <www.bfr.bund.de/cm/350/emerging-risks-from-ballast-water-treatment.pdf (03.09.2013). 17. Werschkun, В., Banerji, S., Basurko, O. C., David, M., Fuhr, F., Gollasch, S., Grummt, T., Haarich, M., Jha, A. N. et al. 2014. Emerging risks from ballast water treatment: The run-up to the International Ballast Water Management Convention. Chemosphere 112, 256-266 http://dx.doi.org/10.1016/j.chemosphere.2014.03.135 18. David, M., Gollasch, S., 2008. EU shipping in the dawn of managing the ballast waterissue. Mar. Pollut. Bull. 56, 1966-1972. 19. Gollasch, S., 2010. Report from the Global expert workshop on harmonization of methodologies for test facilities of ballast water management systems, 24-25 January 2010, Malmo, Sweden. <http://globallast.imo.org/1st_Test_Facility_Forum_Report_2010.pdf. 20. IMO, 2012. Methodology for information gathering and conduct of work of the GESAMP-BWWG, BWM.2/Circ.13/Rev.1. 21. IMO, 2009. Guidance to ensure safe handling and storage of chemicals and preparations used to treat ballast water and the development of safety procedures for risks to the ship and crew resulting from the treatment process. BWM.2/Circ. 20. 22. Basurko, O.C., Mesbahi, E., 2014. Methodology for the sustainability assessment ofmarine technologies. J. Clean Prod. 68,155-164. 23. United Nations Environmental Program (UNEP), 2009. Guidelines for Social Life Cycle Assessment of Products. UNEP, Paris. Внесок авторів/ authors’ contribution: Автори внесли рівний вклад у написання роботи Фінансування /Funding: Це дослідження не отримало зовнішнього фінансування. Висновок комісії по біоетиці/Institutional Review Board Statement Не потрібен Заява про інформовану згоду/ Informed Consent Statement Не потрібна Заява про доступність даних / Data Availability Statement Вся інформація знаходиться у відкритому доступі. Подяка /Acknowledgments Автори висловлює подяку за сприяння написанню роботи науковому колективу свого закладу. Конфлікт інтересів /Conflicts of Interest Автори заявляє про відсутність конфлікту інтересів. Використання штучного інтелекту При написанні роботи ШІ не використовувала. Робота надійшла в редакцію 04.09.2025 року. Рекомендована до друку на засіданні редакційної колегії після рецензування