Quality management in surgery: improving clinical and surgical outcomes = Управління якістю в хірургії: покращення клінічних та хірургічних результатів

5 ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИКО-ПРОФІЛАКТИЧНОЇ СЛУЖБИ УДК 617:614.2 DOI http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.17307978 А. С. Анчев УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ В ХІРУРГІЇ: ПОКРАЩЕННЯ КЛІНІЧНИХ І ХІРУРГІЧНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДП «Український НДІ медицини транспорту МОЗ України», м. Одеса Author’s Information Anchev A. S. – ORCID 0000-0002-5051-1664 Summary. Anchev A. S. QUALITY MANAGEMENT IN SURGERY: IMPROVING CLINICAL AND SURGICAL OUTCOMES - State Enterprise "Ukrainian Research Institute for Medicine of Transport of the Ministry of Health Care of Ukraine", Odessa; e-mail: [email protected] The term "quality" is used by various specialists, and the points of view on this problem are different. Quality assurance processes in surgery allow to improve medical care by reducing the level of complications, mortality and cutting financial costs. The objective of the work: to consider the requirements for the implementation of a quality program, some indicators and aspects influencing quality in surgery, as well as the benefits that such an approach can offer both a specialist and an institution. The author analyzes the systems of quality and results assessment currently existing in various countries, in particular, in general surgery. Key words: quality in health care, quality assurance process, quality assessment system. Реферат. Анчев А. С. УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ В ХІРУРГІЇ: ПОКРАЩЕННЯ КЛІНІЧНИХ ТА ХІРУРГІЧНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ Термін "якість" використовується різними фахівцями, і точки зору на цю проблему різні. Процеси забезпечення якості в хірургії дозволяють покращити медичну допомогу за рахунок зниження рівня ускладнень, смертності та скорочення фінансових витрат. Мета роботи: розглянути вимоги до впровадження програми якості, деякі показники та аспекти, що впливають на якість у хірургії, а також переваги, які такий підхід може запропонувати як спеціалісту, так і закладу. Автор аналізує системи оцінки якості та результатів, що існують наразі в різних країнах, зокрема, в загальній хірургії. Ключові слова: якість в охороні здоров'я, процес забезпечення якості, система оцінки якості. Якість – це термін, що використовується у різних секторах економіки різними фахівцями, причому погляди на цю проблему також різні. Процеси забезпечення якості у охороні здоров'я, зокрема у хірургії, дозволяють покращити медичну допомогу за рахунок зниження рівня ускладнень та смертності, а також скорочення фінансових витрат. Переваги надання якісних процедур великі. Численні дані свідчать про нижчі показники ускладнень і смертності, зниження витрат, однаковість догляду, поліпшення комунікації та можливості для медичної освіти. Безумовно, у багатьох випадках існує потреба у фінансових інвестиціях з боку медичних установ, але ці витрати можуть бути конвертовані у майбутньому. Ідею про те, що це лише бюрократичні кроки, слід відкинути, оскільки індивідуалістичні підходи не є частиною безпечної медицини. -------------------------------------------- © Анчев А. С. 6 Успіх процесу забезпечення якості потребує міждисциплінарності та інтеграції з якісними фахівцями та забезпечення ефективної комунікації, впровадження реальних підходів, спрямованих на досягнення задоволеності пацієнтів та їхню безпеку. Мета роботи – розглянути вимоги до впровадження програми якості, деякі показники та аспекти, що впливають на якість у хірургії, а також переваги, які такий підхід може запропонувати як фахівцю, так і установі. В даний час у всіх розвинених країнах все більше уваги приділяється оцінці та підвищенню якості медичної допомоги. У загальній хірургії розроблено кілька складних систем оцінки якості та результатів. До них належать, наприклад, Національна програма підвищення якості хірургічної допомоги (США), Проект покращення хірургічної допомоги та Контрольний список Всесвітньої організації охорони здоров'я з безпеки хірургічної допомоги, використання вибіркових напрямків та центрів передового досвіду. Вимірювання та підвищення якості медичної допомоги займає все більш важливе місце у сучасній медицині. Пацієнти та їхні сім'ї запитують інформацію про результати, платники вимагають від систем охорони здоров'я враховувати відмінності як медичну допомогу, а служби, які здійснюють акредитацію, вимагають доказів того, що лікарні відповідають стандартам ефективності. У загальній хірургії, наприклад, Американська рада з хірургії запровадила нові стандарти підтримки сертифікації, які зобов'язують хірургів контролювати власну ефективність [7, 9. 11]. Об'єднана комісія відстежує ключові показники хірургічної безпеки та контролює ефективність роботи хірургів у рамках процесу акредитації [3, 13. 17]. Платники, як у державному, так і в приватному секторі, все частіше звертаються до центрів передового досвіду та вітають програми оплати за результатами, що ще більше актуалізує необхідність систематичного відстеження та підвищення якості хірургічної допомоги [1, 21]. Важливість вимірювання та підвищення якості хірургічної допомоги є загальновизнаною, але досі неясно, як найкраще досягти цих цілей. Тривалий аналіз медичних карт, затримка ретроспективних оцінок якості, а також неточність та об'єктивність загальнодоступних звітів часто згадуються як недоліки існуючих методів [9, 15, 19, 20]. Однак хірурги та національні хірургічні організації, такі як Американське товариство хірургів (ACS), розробляють більш точні та своєчасні методи оцінки якості хірургічних операцій, прагнучи зрештою покращити результати. Національна програма підвищення якості хірургічного лікування (NSQIP) Американського товариства хірургів (ACS) сьогодні є найбільш широко визнаною системою оцінки якості не кардіологічної хірургії [6, 8, 12]. Спочатку вона була розроблена в системі охорони здоров'я Міністерства у справах ветеранів у відповідь на доручення Конгресу від 1986 порівняти результати хірургічних втручань з поправкою на ризик з результатами в приватному секторі [23, 25]. Головна мета NSQIP – підвищення якості хірургічної допомоги не шляхом виявлення некомпетентних хірургів, а шляхом аналізу процесів та структури надання допомоги на рівні хірургічних спеціалізацій та хірургічних служб. До результатів, що цікавлять, входять 30 - денна післяопераційна смертність і захворюваність, обрані, в першу чергу, через їх важливість і відносну простоту збору даних. З 1991 по 2001 рік Департамент у справах ветеранів спостерігав зниження післяопераційної смертності на 27% та зниження післяопераційної захворюваності на 45%, а також скорочення тривалості перебування у стаціонарі та підвищення показників задоволеності пацієнтів [22, 24]. Після валідації в трьох академічних медичних центрах система NSQIP була запущена в приватному секторі в 1999 році, а в 2004 році система об'єдналася з ACS з метою її впровадження по всій країні. Вилучення даних проводиться навченими клінічними медсестрами – «витягувачами» - відповідно до перевірених процедур та строго певних змінних. Для кожного пацієнта оцінювали повний набір клінічних та лабораторних факторів ризику, а подані дані проходили зовнішній аудит для забезпечення їхньої повноти та точності [4, 19, 26]. Добре перевірені моделі коригування ризику включали дані, отримані внаслідок випадкового поєднання процедур. Лікарні, що беруть участь у проекті, отримують надійні результати хірургічних операцій з поправкою на ризик, виражені у співвідношенні «спостережуване до 7 очікуваного» (O/E, тобто observed/expected) порівняно з іншими лікарнями. Співвідношення O/E < 1 вказує на те, що лікарня працює краще, ніж очікувалося з огляду на супутні захворювання її пацієнтів та складність хірургічного випадку; співвідношення O/E > 1 свідчить про те, що лікарня працює гірше, ніж очікувалося. Наприклад, співвідношення смертності O/E < 1 означає, що сталося менше смертей, ніж очікувалося порівняно з показниками аналогічної лікарні. Такі звіти є, як правило, дворічними, комплексними та сліпими, що дозволяє центрам, що беруть участь, порівнювати профілі ризику та результати з показниками аналогічних медичних центрів та середніми показниками по країні [4, 8, 10, 12]. Установи можуть покращувати результати, спрямовуючи ініціативи у сфері, де вони, очевидно, виділяються [7 – 9]. Як результат, Інститут медицини назвав NSQIP «найкращим у країні» для вимірювання та звітності про якість та результати хірургічних операцій. Для забезпечення подальшого успіху цієї програми було прийнято рішення зосередитися на конкретних, складніших процедурах та обмежити обсяг збираних клінічних даних. Це дозволило знизити навантаження збору даних без шкоди для точності моделей результатів [1]. Для точного коригування відмінностей у факторах ризику при оцінці результатів різних процедур потрібна велика кількість змінних. Однак, як показує практика в кардіохірургії, використання менше десяти основних змінних впливає на коригування ризику при обмеженні аналізу однією процедурою аортокоронарного шунтування, а початкові дослідження в загальній хірургії підтверджують, що обмежені моделі, що використовують всього п'ять змінних, забезпечують адекватне коригування ризикy для результатів, що є специфічними для конкретної процедури [10]. Додаткові кроки включають інформацію про процеси надання медичної допомоги, яка описує фактично одержувану пацієнтами допомогу. Наприклад, процеси надання медичної допомоги, пов'язані з хірургічними процедурами, включають належну передопераційну візуалізацію та періопераційне застосування β-блокаторів. Показники процесу надання медичної допомоги надають лікарням-учасникам більш надійні показники ефективності та ефективніші дані про результати. Найкращі результати лікування пацієнтів були зареєстровані під час проведення складних хірургічних операцій у лікарнях із високим навантаженням та академічних медичних центрах. Цей феномен був уперше відзначений у 1979 році, коли Luft et al. повідомили, що рівень смертності при деяких операціях був обернено пропорційний кількості виконаних процедур [11]. З того часу численні дослідження продовжували описувати цей взаємозв'язок, включаючи кілька оглядів, що передбачають, що велика кількість смертей може бути пов'язана з плановими високоризикованими операціями, що проводяться в центрах з низьким навантаженням [12–14]. Переконливість цих доказів спонукала дослідників у галузі охорони здоров'я, групи підтримки та інші організації закликати до регіоналізації – процесу концентрації високоризикованих процедур у центрах із високим навантаженням. Наприклад, Leapfrog Group for Patient Safety, національний консорціум приватних та державних покупців медичного страхування, закликав пацієнтів, які перенесли будь-яку з шести хірургічних процедур (аортокоронарне шунтування, відновлення аневризми черевної аорти, заміна аортального клапана, операція зі зниження ваги, езофагектомія та панкреатектомія), вибрати лікарню, «яка має високий показник успішності для [зазначеної процедури], а також має великий досвід проведення процедури». Декілька орієнтованих на споживача веб-сайтів, включаючи сайт, наданий Leapfrog Group, надають пацієнтам результати конкретних процедур для місцевих лікарень, перераховуючи показники післяопераційних ускладнень та дотримання вибраних периопераційних процесів догляду [15]. Хоча минуло понад 30 років з моменту публікації звіту Luft et al, в якому було наочно продемонстровано вигоду направлення пацієнтів на основі обсягу для складних процедур, схеми направлення пацієнтів ще не повністю відпрацьовані. Пацієнти з операбельним раком підшлункової залози, як і раніше, лікуються в центрах з низьким обсягом випадків і отримані результати також різні. У звіті за 2002 рік щодо дослідження смертності після езофагектомії відзначено рівень смертності у 23% у центрах з низьким обсягом лікування, що майже в 3 рази вище, ніж у центрах з високим обсягом лікування [12]. 8 В іншому дослідженні зазначено, що з 874 лікарень, що виконують езофагектомію, понад 90% проводили менше 3 езофагектомій на рік [13]. В останньому прикладі за участю пацієнтів, які перенесли аортокоронарне шунтування, одне дослідження показало, що в США можна було б запобігти більше 300 смертей на рік, якби рівень смертності в лікарнях з дуже низьким об'ємом лікування дорівнював рівню смертності в центрах з дуже високим об'ємом лікування [14]. Обсяг хірургічного втручання за окремими спеціальностями та конкретні процедури не повинні використовуватися як показник якості медичної допомоги [17]. Поліпшення результатів необов'язково обмежується проведенням хірургічної процедури у центрі із високим обсягом лікування. Для забезпечення подальшого успіху цієї програми було прийнято рішення зосередитися на конкретних, складніших процедурах та обмежити обсяг збираних клінічних даних. Це дозволило знизити навантаження збору даних без шкоди для точності моделей результатів [1]. Для точного коригування відмінностей у факторах ризику при оцінці результатів різних процедур потрібна велика кількість змінних. Однак, як показує практика в кардіохірургії, використання менше десяти основних змінних впливає на коригування ризику при обмеженні аналізу однією процедурою аортокоронарного шунтування, а початкові дослідження в загальній хірургії підтверджують, що обмежені моделі, що використовують всього п'ять змінних, забезпечують адекватне коригування процедури [1]. Додаткові кроки включають включення інформації про процеси надання медичної допомоги, яка описує фактично одержувану пацієнтами допомогу. Наприклад, процеси надання медичної допомоги, пов'язані з хірургічними процедурами, включають належну передопераційну візуалізацію та періопераційне застосування β-блокаторів. Показники процесу надання медичної допомоги надають лікарням-учасникам більш надійні показники ефективності та ефективніші дані про результати. Пацієнти з операбельним раком підшлункової залози, як і раніше, лікуються в центрах з низьким обсягом випадків і отримані результати також різні. У звіті за 2002 рік щодо дослідження смертності після езофагектомії відзначено рівень смертності у 23% у центрах з низьким обсягом лікування, що майже в 3 рази вище, ніж у центрах з високим обсягом лікування [12]. В іншому дослідженні зазначено, що з 874 лікарень, що виконують езофагектомію, понад 90% проводили менше 3 езофагектомій на рік [13]. В останньому прикладі за участю пацієнтів, які перенесли аортокоронарне шунтування, одне дослідження показало, що в США можна було б запобігти більше 300 смертей на рік, якби рівень смертності в лікарнях з дуже низьким об'ємом лікування дорівнював рівню смертності в центрах з дуже високим об'ємом лікування. Обсяг хірургічного втручання за окремими спеціальностями та конкретні процедури не повинні використовуватися як показник якості медичної допомоги [17]. Поліпшення результатів необов'язково обмежується проведенням хірургічної процедури у центрі із високим обсягом лікування. Існують також дані, що вказують на те, що результати хірургічних втручань залежать від обсягу операцій, що виконуються кожним хірургом. У дослідженні 2003 року було зроблено висновок про те, що за восьми складних операцій у пацієнтів, оперованих хірургами з високою відвідуваністю, спостерігався нижчий рівень смертності порівняно з пацієнтами, оперованими хірургами з низькою відвідуваністю. Більше того, автори зазначили, що обсяг операцій, які виконує кожен хірург, багато в чому визначає ефективність лікування в лікарні з високою відвідуваністю [16]. «Практика» дійсно забезпечує найкращі результати. Незважаючи на ці важливі висновки, обсяг операцій сам собою не є гарантією якості. Аналізуючи результати хірургічних втручань за 15 років, вивчені в рамках NSQIP, Itany дійшов висновку, що обсяг операцій за окремими спеціальностями та конкретними процедурами не слід використовувати як показник якості медичної допомоги [17]. Результати більш ранніх досліджень підтверджують це, попереджаючи, що лікарні з високою відвідуваністю можуть, як і раніше, надавати неякісну допомогу при неналежній якості систем [18]. Це дуже спірна тема, яка потребує додаткових досліджень [17]. Проект SCIP щодо покращення хірургічної допомоги є національним партнерством організацій, які прагнуть скоротити кількість ускладнень після надання хірургічної 9 допомоги. Розроблений Центрами надання послуг Medicare та Medicaid для зниження хірургічної захворюваності, SCIP використовує доказову медицину для встановлення посібників з хірургічної практики [19]. Співпрацюючи з такими національними організаціями, як Американська асоціація лікарень, Центр з контролю та профілактики захворювань та Об'єднана комісія, SCIP розробив показники якості, що стосуються периопераційних процесів догляду, пов'язаних із високою частотою та вартістю ускладнень. На сьогоднішній день Центри Medicare та Medicaid вимагали лише збору даних та звітності від установ для отримання своєї структурованої виплати, заснованої на зваженому за індексом поєднанні товарів та послуг, що оцінюється за певний період часу. Проте, починаючи з 2011 року, виплати залежали від показників ефективності. Цільові області клінічного покращення включають належне використання антибіотиків для зниження інфекції у місці операції; періопераційне використання β-блокаторів для зниження ризику серцевих подій; належну профілактику тромбозу глибоких вен; оптимальний контроль температури та рівня глюкози в крові, особливо у пацієнтів, які перенесли кардіохірургічне втручання та догляд, спрямований на зниження післяопераційної пневмонії [19]. Заходи SCIP використовують міждисциплінарний підхід зниження частоти хірургічних ускладнень. Наприклад, з метою запобігання інфекціям у місці операції практичні рекомендації спрямовані на профілактичне введення антибіотиків протягом однієї години до хірургічного розрізу, правильний вибір антибіотика з урахуванням операції, використання машинок для стрижки (не бритв) для видалення волосся, негайну нормотермію у пацієнтів, що перенесли кардіохірургічне втручання. Замість того, щоб зосереджуватись тільки на антибіотиках, SCIP націлений на кілька ключових аспектів периопераційного догляду для зниження ризику інфекцій у місці операції. Заходи SCIP постійно переглядаються та вдосконалюються на основі найсучасніших медичних рекомендацій та принципів доказової медицини. Хоча заходи SCIP засновані на фактичних даних, деякі дослідження не демонструють зв'язок між їх дотриманням та покращенням результатів хірургічного втручання, наприклад, таких як інфекції у місці оперативного втручання [20]. References 1. Birkmeyer JD, Shahian DM, Dimick JB, et al. Blueprint for a new American College of Surgeons: National Surgical Quality Improvement Program. J Am Coll Surg. 2008 Nov;207(5):777–82. doi: 10.1016/j.jamcollsurg.2008.07.018.[DOI] [PubMed] [Google Scholar] 2. The Joint Commission [homepage on the Internet] Oakbrook Terrace, IL: The Joint Commission; © 2011 [cited 2011 Jun 20]. Available from: www.jointcommission.org/ [Google Scholar] 3. Birkmeyer NJ, Birkmeyer JD. Strategies for improving surgical quality—should payers reward excellence or effort? N Engl J Med. 2006 Feb 23;354(8):864–70. doi: 10.1056/NEJMsb053364. [DOI] [PubMed] [Google Scholar] 4. Ilminen GR. Improving healthcare quality measurement. Quality Progress. 2003 Dec;36(12):62–6. [Google Scholar] 5. Khuri SF, Henderson WG, Daley J, et al. Principal Site Investigators of the Patient Safety in Surgery Study The patient safety in surgery study: background, study design, and patient populations. J Am Coll Surg. 2007 Jun;204(6):1089–102. doi: 10.1016/j.jamcollsurg.2007.03.028. [DOI] [PubMed] [Google Scholar] 6. American College of Surgeons National Surgical Quality Improvement Program [homepage on the Internet] Chicago, IL: American College of Surgeons; © 2011 [cited 2011 Jun 20]. Available from: www.acsnsqip.org. [Google Scholar] 7. Gibbs J, Clark K, Khuri S, Henderson W, Hur K, Daley J. Validating risk-adjusted surgical outcomes: chart review of process of care. Int J Qual Health Care. 2001 Jun;13(3):187–96. doi: 10.1093/intqhc/13.3.187. [DOI] [PubMed] [Google Scholar] 8. Daley J, Forbes MG, Young GJ, et al. Validating risk-adjusted surgical outcomes: site visit assessment of process and structure. National VA Surgical Risk Study. J Am Coll Surg. 1997 Oct;185(4):341–51. [PubMed] [Google Scholar] 10 9. Raval MV, Hamilton BH, Ingraham AM, Ko CY, Hall BL. The importance of assessing both inpatient and outpatient surgical quality. Ann Surg. 2011 Mar;253(3):611–8. doi: 10.1097/SLA.0b013e318208fd50. [DOI] [PubMed] [Google Scholar] 10. Dimick JB, Osborne NH, Hall BL, Ko CY, Birkmeyer JD. Risk adjustment for comparing hospital quality with surgery: how many variables are needed? J Am Coll Surg. 2010 Apr;210(4):503–8. doi: 10.1016/j.jamcollsurg.2010.01.018.[DOI] [PMC free article] [PubMed] [Google Scholar] 11. Luft HS, Bunker JP, Enthoven AC. Should operations be regionalized? The empirical relation between surgical volume and mortality. N Engl J Med. 1979 Dec 20;301(25):1364–9. doi: 10.1056/NEJM197912203012503. [DOI] [PubMed] [Google Scholar] 12. Lemmens VE, Bosscha K, van der Schelling G, Brenninkmeijer S, Coebergh JW, de Hingh IH. Improving outcome for patients with pancreatic cancer through centralization. Brit J Surg. 2011 Oct;98(10):1455–62. doi: 10.1002/bjs.7581.[DOI] [PubMed] [Google Scholar] 13. Funk L, Gawande AA, Semel ME, et al. Esophagectomy outcomes at lowvolume hospitals: the association between system characteristics and mortality. Ann Surg. 2011 May;253(5):912–7. doi: 10.1097/SLA.0b013e318213862f. [DOI] [PMC free article] [PubMed] [Google Scholar] 14. Birkmeyer JD, Siewers AE, Finlayson EV, et al. Hospital volume and surgical mortality in the United States. N Engl J Med. 2002 Apr 11;346(15):1128–37. doi: 10.1056/NEJMsa012337. [DOI] [PubMed] [Google Scholar] 15. The Leapfrog Group [homepage on the Internet]. Hospital comparisons. Washington, DC: The Leapfrog Group; © 2011 [cited 2011 Jun 20]. Available at www.leapfroggroup.org/cp. [Google Scholar] 16. Birkmeyer JD, Stukel TA, Siewers AE, Goodney PP, Wennberg DE, Lucas FL. Surgeon volume and operative mortality in the United States. N Engl J Med. 2003 Nov 27;349(22):2117–27. doi: 10.1056/NEJMsa035205. [DOI] [PubMed] [Google Scholar] 17. Itani KM. Fifteen years of the National Surgical Quality Improvement Program in review. Am J Surg. 2009 Nov;198(5 Suppl):S9–S18. doi: 10.1016/j.amjsurg.2009.08.003. [DOI] [PubMed] [Google Scholar] 18. Khuri SF, Henderson WG. The case against volume as a measure of quality of surgical care. World J Surg. 2005 Oct;29(10):1222–9. doi: 10.1007/s00268-005-7987-6. [DOI] [PubMed] [Google Scholar] 19. Surgical Care Improvement Project [monograph on the Internet] Oakbrook Terrace, IL: The Joint Commission; 2011 Feb 7. [cited 2011 Jun 20]. Available from: www.jointcommission.org/surgical_care_improvement_project/[Google Scholar] 20. Ingraham AM, Cohen ME, Raval MV, Ko CY, Nathens AB. Comparison of hospital performance in emergency versus elective general surgery operations at 198 hospitals. J Am Coll Surg. 2011 Jan;212(1):20–8. e1. doi: 10.1016/j.jamcollsurg.2010.09.026. Erratum in: J Am Coll Surg 2011 Jun;212(6):1100–1. [DOI] [PubMed] [Google Scholar] 21. Donabedian A. The quality of care. How can it be assessed? JAMA. 1988 Sep 23–30;260(12):1743–8. doi: 10.1001/jama.260.12.1743. [DOI] [PubMed] [Google Scholar] 22. Haynes AB, Weiser TG, Berry WR, et al. Safe Surgery Saves Lives Study Group A surgical safety checklist to reduce morbidity and mortality in a global population. N Engl J Med. 2009 Jan 29;360(5):491–9. doi: 10.1056/NEJMsa0810119. [DOI] [PubMed] [Google Scholar] 23. Abdel-Galil K. The WHO surgical safety checklist: are we measuring up? Br J Oral Max Surg. 2010 Jul;48(5):397–8. doi: 10.1016/j.bjoms.2010.01.007. [DOI] [PubMed] [Google Scholar] 24. Birkmeyer JD. Strategies for improving surgical quality— checklists and beyond. N Engl J Med. 2010 Nov 11;363(20):1963–5. doi: 10.1056/NEJMe1009542. [DOI] [PubMed] [Google Scholar] 25. de Vries EN, Prins HA, Grolla RM, et al. SURPASS Collaborative Group Effect of a comprehensive surgical safety system on patient outcomes. N Engl J Med. 2010 Nov 11;363(20):1928–37. doi: 10.1056/NEJMsa0911535. [DOI] [PubMed] [Google Scholar] 26. Kripalani S, LeFevre F, Phillips CO, Williams MV, Basaviah P, Baker DW. Deficits in communication and information transfer between hospital-based and primary care 11 physicians: implications for patient safety and continuity of care. JAMA. 2007 Feb 28;297(8):831– 41. doi: 10.1001/jama.297.8.831. [DOI] [PubMed] [Google Scholar] 27. Reznick RK, MacRae H. Teaching surgical skills— changes in the wind. N Engl J Med. 2006 Dec 21;355(25):2664–9. doi: 10.1056/NEJMra054785. [DOI] [PubMed] [Google Scholar] Внесок авторa / author’s contribution Робота є одноосібною. Автор прочитав й погодився з опублікованою версією рукопису. Фінансування /Funding: Це дослідження не отримало зовнішнього фінансування. Заява про доступність даних / Data Availability Statement Вся інформація знаходиться у відкритому доступі. Конфлікт інтересів /Conflicts of Interest Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів Використання штучного інтелекту. Автор не викостовув ШІ під час написання роботи Робота надійшла в редакцію 20.08.2025 року. Рекомендована до друку на засіданні редакційної колегії після рецензування УДК 61:159.9 DOI http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.17307984 К. О. Талалаєв, Р. С. Вастьянов АКТУАЛЬНІСТЬ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕРЦЕПЦІЇ У ФОРМУВАННІ ЯКІСНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СУЧАСНИХ МЕДИКІВ Одеський національний медичний університет Authors’ Information Талалаєв К. О. - ORCID 0000-0003-2582-579X Вастьянов Р. С. - ORCID 0000-0001-5108-1945 Summary. Talalayev K. O., Vastyanov R. S. RELEVANCE OF SOCIAL PERCEPTION IN THE FORMATION OF QUALITATIVE PROFESSIONAL COMPETENCE OF MODERN DOCTORS. – The Odessa National Medical University; e - mail: [email protected]. The article substantiates the importance of forming qualitative social-perceptual competence during the professional training of doctors as a guarantee of patients' observance of equal rights to medical care and counteracting possible manifestations of discrimination and stigmatization. Some features of the social-perceptual competence of medical workers who interact with different personalities and groups of individuals during the performance of their professional duties are analyzed using the methods of observation, comparison and analogy and further characterized. The needs and features of introducing qualitative mechanisms of social perception in the work of doctors are considered. Key words: socio-perceptual competence of doctors, quality. -------------------------------------------- © Талалаєв К. О., Вастьянов Р. С.