Управління природоохоронною територією національного природного парку «Пирятинський»: науково-довідкове видання

1 Схвалено до друку науково-технічною радою національного природного парку «Пирятинський» (Протокол №3 від 28. 07. 2017) Упорядники: Абдулоєва О.С., Подобайло А.В., Чекан А.С., Тесьолкіна Т.С. ISBN 978-617-7397-57-0 © Управління природоохоронною територією національного природного парку «Пирятинський», 2017 Видання підготовлене в рамках природоохоронного проекту «Впровадження заходів з відновлення та управління природними оселищами в національному природному парку «Пирятинський» (Центральна Україна)» /«Implementation of the measure stores store and manage natural habitat sin the national nature park «Pyriatynskyi» (Central Ukraine)» і завдяки грантовій підтримці міжнародного природоохоронного фонду The Rufford Foundation. З проектом можна ознайомитися за посиланням: http://www.rufford.org/projects/oksana_abduloieva_0 УДК 502(477.53) Пирятин Управління природоохоронною територією національного природного парку «Пирятинський»: науково-довідкове видання / упоряд.: Абдулоєва О.С., Подобайло А.В., Чекан А.С., Тесьолкіна Т.С. — К: «Талком», 2017. — 32 с., фото. ISBN 978-617-7397-57-0 У66 УДК 502(477.53) Пирятин У66 22 3 Яка діяльність дозволена і заборонена у національному природному парку? Перед національним природним парком (далі – НПП) стоїть кілька основних, однаково важливих завдань:  1)Беззаперечнозберігатиприроднікомплексинатериторії,передані природномупаркуукористування.  2)Служитибазоюдляекологічновідповідальногоіневиснажливого туризму,длявідпочинкутаоздоровленнюнаселеннябезшкодидикійприроді. Цимнаціональнийприроднийпарквідрізняєтьсявідприроднихзаповідників.  3)Служитибазоюдлянауковихдосліджень,екологічноїосвітита здійсненнюприродоохороннихзаходів. Територія НПП «Пирятинський» поділена на функціональні зони: Заповідна зона – це територія суворої охорони. У нацпарку до неї входять схили долини річки Перевод та її заплава між с.Червоне та Сасинівка (250 га), заплава р.Удай уздовж с.Гурбинці та на північ від с.Усовка (720 га), центральна частина боліт між сс.Харківці та Голобородько (155 га), лівобережна частина заплави р.Удай між сс.Високе – Мала Круча та урочищем Куквин (290 га). Природні комплекси, об’єкти та процеси тут максимально охороняються та зберігаються. Туризм та організація відпочинку, будь-які рубки або інші лісогосподарські роботи, заготівля інших ресурсів, будівництво, випас худоби та сінокосіння, мисливство та рибальство, сільськогосподарське чи інше виробництво, видобування корисних копалин – заборонені. Заповідна зона складає 12% від сучасної площі НПП. Заплавні ліси у заповідній зоні НПП між сс.Червоне та Сасинівка. Фото Ю.Шепети, 2014 3 3 Розташування масивів заповідної зони у національному природному парку Зона регульованої рекреації. Це більша частина території НПП (75%). Законодавством дозволяються наступні види діяльності: туризм та відпочинок у таких видах і масштабах, які не шкодять збереженню цінних об’єктів (рослин, тварин, грибів) і природних комплексів (лісів, степів, лук, боліт, пісків, кам’янистих відслонень, водних об’єктів, геологічних об’єктів); випасу худоби та сіно-косінню, у дозволених лімітах; збиранню побічних лісових ресурсів для власних потреб: ягід, грибів, березового соку, лікарських рослин; спеціальному використанню природних ресурсів (тобто, заготівля для виробництва або з комерційними цілями) у дозволених лімітах. Організовуються спеціальні туристичні маршрути та екологічні стежки, на них створюють елементи інфраструктури: невеликі будівлі, які органічно впиРегульована рекреація: рекреаційний пункт «Леляки». Фото О.Голубцова, 2013 44 5 суються у природний ландшафт, місця відпочинку, оглядові майданчики та вежі, стежки чи ін. Заборонені види діяльності: мисливство і промислове рибальство; сільськогосподарське чи інше виробництво; видобування корисних копалин; рубки лісу головного користування, а з 2017 року – також усі санітарні рубки. Зона стаціонарної рекреації: в НПП «Пирятинський» невелика, біля 19 га. У ній дозволяється робота готелів, кемпінгів та інших об'єктів обслуговування відвідувачів. Однак, будь-яка господарська діяльність, що не пов'язана з цільовим призначенням зони регульованої рекреації, заборонена, і в першу чергу, сільськогосподарське та інше виробництво, мисливство і промислове рибальство, видобування корисних копалин. У четвертій, господарській зоні національний природний парк проводить свою господарську діяльність, також тут знаходяться населені пункти, об'єкти комунального призначення, землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку. Землекористування, лісокористування і водокористування дозволені у тих масштабах, які не шкодять природі, однак, мисливство забороняється. За дотриманням режиму функціональних зон слідкує служба державної охорони НПП. Режим використання боліт Болота займають більшу частину площі національного природного парку. Завдяки шару торфу, утриманню великого об’єму води та очисним властивостям рослинності і торфу, болота мають життєве значення для екологічного режиму Удаю, його притоки Пирятинського району в цілому. Болота вимагають дуже розумного господарювання і відмови від штучного осушування, проведення каналів та видобування торфу, інакше стан річок, мікроклімат та різноманітність живих організмів будуть погіршуватися у найближчому майбутньому катастрофічними темпами. Які типи боліт існують на території нацпарку: а)Очеретяні,наторфовищахаботорфовихгрунтах;  б)Осокові,рогозовітазвисокогорізнотрав’я;  в)Кущовіболотаіззаростямиверб,березитакрушини;  г)Заболоченілісиізвільхи,атакожпов’язанізними,алевминулому осушенілісиізберезипухнастої. 5 5 Очеретяні болота, с.Леляки. Фото О.Абдулоєвої, 2013 р. Різнотравні болота, с.Кейбалівка. Фото О.Абдулоєвої, 2017 р. Заболочені вільхові ліси, с.Харківці. Фото О.Абдулоєвої, 2017 р. Заболочені вільхові ліси, сс.Дейманівка-Високе. Фото Н.Миленко, 2017 р. Різні типи боліт, які зберігаються навколо Удаю, все ще утримують від обвалу екологічний баланс річки та Пирятинського району Національний природний парк підготував наукове обґрунтування нормативів, лімітів та умов спеціального використання очерету на очеретяних болотах. Основою для цього послужили матеріали п’ятирічних досліджень. Щоб забезпечити баланс між різноманітністю боліт та їхніх живих організмів, підтриманням екологічного стану річок і туристичною привабливістю регіону, необхідно зберегти традицію викошування очерету, яка існувала сотні років по селах. Викошування очерету, якщо воно регулюється в об’ємах і строках,сприятливо діє на стан водно-болотних угідь та знижує ризик виникнення пожеж. 66 7 Допустимий період заготівлі очерету Екологічно невиснажлива заготівля очерету має тривати з початку грудня до кінця лютого, коли сформувався міцний льодовий покрив і замерзли ґрунти. Викошування очерету та усі пов’язані роботи на місцях мають закінчитись до початку періоду гніздування птахів. Правила викошування очерету Очеретяні зарості – важливе середовище існування тварин. Особливе значення вони мають у весняно-літній період для водоплавних і біляводних гніздових видів птахів. Взимку ж птахи не прив’язані до очеретів. Деякі звірі також використовують очерет. Наприклад, ондатра харчується молодими пагонами і кореневищами. Старими і сухими стеблами звірі не харчуються. В очереті трапляються хатки бобра європейського. Заготівля очерету в зимовий період при льодоставі не турбує птахів, не впливає на склад водної рослинності, не погіршує умови гніздування та кормову базу тварин. Викошування очерету смугами може навіть покращити природні середовища існування, бо розчищає окремі протоки і створює різноманітні відкриті та напівзакриті оселища для тварин. Однак, навколо хаток звірів (бобрів чи ін.) обов’язково слід залишати захисне кільце з очерету радіусом не менше 25 м, оскільки без укриття взимку тварини загинуть. Біля хаток звірів допускається лише ручне косіння очерету. Частину очерету на болотах потрібно зберігати, оскільки деякі тварини ведуть нормальну життєдіяльність лише на великих ділянках очеретяних заростей. Наприклад, птахи бугай і лунь болотний потребують заростей очерету площею від 25 га. Очерет відіграє дуже серйозну водоочисну роль. 1 гектар очеретяних заростей може затримати за сезон до 5-6 тон різноманітних солей у забрудненій воді. В міру викошуючи зимові стебла очерету, ми стимулюємо появу нових пагонів наступного року. Заготівля не повинна пошкоджувати кореневища очерету і ослаблювати його здатність відновлюватися, тому зимове часткове викошування має перевагу. Оптимальна схема викошування очерету – не суцільно, а смугами. Рекомендована площа викошуваних смуг – до 50 м завширшки (під лісом і біля села можна ширше), до 200 м завдовжки. Викошені смуги чергуються з невикошеними. Оптимальна пропорція викошування– 3:2, тобто три частини очеретяного масиву (60%) можна викосити, дві – залишити. Рекомендована частота зимового викошування – раз на 2-3 роки. Популяції очерету треба дати час на відновлення, а щорічне викошування може викликати за 5 років падіння густоти стеблостою. 7 7 Ручний спосіб заготівлі очерету найменш шкідливий для ґрунтів. Якщо викошування проводити автотехнікою, то головна умова для початку викошування – це настання стійких морозів і замерзання ґрунтів. Ущільнення розмерзлого ґрунту біля річки та на болотах не допускається, бо викличе деградацію ґрунтів по берегах і сильне замулювання річки у літній період, призведе до зріджування очерету. Абсолютно недопустима заготівля очерету, проїзд та перебування техніки в радіусі ближче 500 м від великих колоній чаплевих та сірих журавлів. Відходи заготівлі очерету вивозяться з болота, їх не можна скидати до річки. Мертва біомаса засмічує воду і може посилити гниття у водоймі у літній період. Головною ж природоохоронною метою викошування очерету є вилучення частини органічної маси і підтримання таким чином стабільного екологічного стану боліт та річки. Самовільне випалювання очерету – це правопорушення. Контрольоване випалювання допускається лише за спеціальним дозволом від Міністерства екології та природних ресурсів України. Для цього має існувати наукове обгрунтування з вагомими підставами. Біологічний запас очерету на території НПП На території національного природного парку перспективними для заготівлі очерету є наступні масиви очеретів: 1) на заплаві між Пирятином – сс.Заріччя-Високе-Мала Круча (землі Пирятинської міської ради), 2) частина масивів у заказнику Харківецький (поряд із с. Харківці), 3) смуга уздовж річки південніше заповідного урочища «Куквин та 4) між сс. Леляки – Кейбалівка». Сумарна площа цих масивів складає біля 2000 га, а врожайність сирого зимового очерету коливається у межах 4-16 т/га. Допустиме щорічне використання очерету було розраховане за принципом «60% вилучається, 40% - залишається у природі», і в сумі складає біля 10 тис т за масою або 1200 га за площею. 88 9 Але кропива – не винувата, вона – корисна лікарська рослина. Головний мінус в цій ситуації – це падіння різноманіття живих організмів: меншає птахів, звірів, комах, а серед рослин зникають орхідеї, бобівник трилистий та вовче тіло болотне (лікарські рослини), папороті, осоки та ще сотні рослин, що надають заболоченим лісам вигляду диких, незайманих місць. Тому особи або організації, які випалюють суху рослинність на території національного природного парку, цими діями пошкоджують або знищують природні комплекси і порушують законодавство України про природнозаповідний фонд. Хімічний склад очерету з боліт НПП Мертві стебла зимового очерету містять трохи води. ЇЇ частка, залежно від погоди, складає 17-20% маси або і більше. Якщо очерет висушити на повітрі, то в центнері його маси (літньої або зимової) міститься 6-9 кг води, 33,5-37,0 кг клітковини (целюлози, лігнину і близьких до них кислотонерозчиннихсполук, які гниють найповільніше), а решту складають інші речовини, які швидко розкладаються і вимиваються у перші місяці після відмирання очерету. Основний горючий матеріал в очереті – це вуглець, його в очереті 45-49%. Щоб порівняти паливні властивості очерету і деревини, наведемо вміст вуглецю у сухій деревині –це 49,5%. Ось чому паливні властивості очерету та деревини дуже подібні. Різниця залежить від ступеня вологості очерету та підвищеного вмісту золи у ньому. Зі 100 кг сухого очерету, якщо його спалити, залишиться 5,5-7,5 кг попелу (обвугленої, не до кінця спаленої золи), а чистої золи залишиться 3,5-6 кг – це менше, ніж від зеленої трави, але в 4-17 разів більше, ніж від повністю спаленого дерева. Чим шкідливе паління очерету Знищуються природні ліси та чагарники на річковій заплаві Вербові та вільхові ліси на заплаві регулюють водний та гідрохімічний режими у річці і є середовищем існування багатьох водних і біляводних тварин і рослин. Після сильних пожеж на заплаві молоді верби та вільхи звичайно гинуть, а дорослі дерева – пошкоджуються і в наступні роки швидше гниють, всихають, уражуються грибковими хворобами. Від щорічних пожеж чагарники і різнотравні болота відступають, природні ліси погано поновлюються, поширюються кропивові зарості. 9 9 Здорові заплавні ліси – вільхові (с.Дейманівка) та вербові (с.Дейманівка). Фото О.Абдулоєвої, 2017 р. Сухостій дерев після пожежі на заплаві (с.Каплинці). Фото О.Абдулоєвої, липень 2017 р. Золу змиває в річку Після пожежі на гектарі спаленого очерету осідає дуже велика кількість золи. У дослідженнях наукового відділу нац-парку встановлено наступне: • Приспалюванні1м2очеретунасередньоврожайнихділянках(5-8т/ гаочерету)утворюється25-41гпопелу.На1гаспаленогоочеретуосідає 250-410кгпопелу. • Нависоковрожайнихділянках(до16т/гаочерету)кількістьпопелу можесягати1000-1200кг/га. Зола від спаленого на повітрі очерету 1616 17 Згідно з "Інструкцією з проектування, технічного приймання, обліку та оцінки якості лісокультурних об'єктів", початкова густота дуба в якості головної породи у суцільній культурі для Лісостепової зони - 2,6 тис. шт./га. Нормативна приживлюваність трирічних культур дуба у Лісостепу – в середньому 81%, тобто, з 2600 сходів очікуване приживлювання через 3 роки складе біля 2100 шт./га. Щоб досягнути значення 2600 1-річних сіянців на гектар, рекомендована норма висіву складе 6-8 тис жолудів на гектар (більше – восени, менше – навесні, а також якщо підтверджена схожістьвище 70%). Обробіток ґрунту здійснюють смугами шириною 1-2 м. Рекомендована ширина міжрядь – 3,5-5 м. Менші міжряддя – молодий деревостан буде загустим, більші міжряддя – пізніше змикаються крони, дубки формуються низькорослими. Відстань між лунками у рядку – 50-70 см, в лунку вкидають по 2 жолуді. Глибина посадки жолудів – 8 см. Очікувані показники росту деревостану при вище вказаній густоті посадки: у віці 10–15 років середній діаметр крон дуба становитиме 1,5–2,5 м. Очікуване змикання крон у міжряддях - на 12-16-й роки від посадки. У віці 29–32 роки на 1 га очікується 500-600 дерев дуба, який займає перший ярус, та велика рясність супутніх порід у другому ярусі. Догляд за посадками дуба Найважливіші заходи у перші три роки – це дво-триразове викошування трави, яка є головним конкурентом молодих сіянців, за вегетаційний сезон, а також боротьба з борошнистою росою дуба. Проти збудника борошнистої роси проводять три-чотириразове обприскування дубків за вегетаційний сезон, починаючи з кінця травня або початку червня, коли відбувається первинне ураження листя. Використовують сірку, яка є менш токсичною для тварин, порівняно з іншими препаратами. Обпилювання сіркою: використовують мелену сірку. Обприскування сіркою: використовують 0,5-0,8%-ну або, значно рідше, 1%-ну суспензію колоїдної сірки. 1%-на суспензія, або 100 г на 10 л води – це максимально можливе дозування препарату, яке у спеку може викликати опіки на рослинах. Колоїдна сірка захищає рослину 8-12 днів, тому у серпні обробку повторюють через 7-14 днів. Рубки догляду (досвід національного природного парку «Кармелюкове Поділля») У посадках дуба віком до 5 років зберігають підріст інших дерев та кущів – молодий дуб має рости у «шубі» (у бічному затінку інших порід). Вирощування молодих дубків без супроводу інших дерев’янистих рослин, 17 17 а також без раннього змикання дубків у рядку не ефективне: дубки стають низькорослими, а перші бічні скелетні гілки розташовані близько до землі. Навпаки, у перші 10 років дуб повинен сильно тягнутися у висоту, а це можливо лише в насадженні з густим стоянням підросту. На 5-й і 10-й роки від посадки, якщо спостерігається загущення насаджень підростом дерев і кущів, проводять рубки освітлення. За сприятливих умов дубки 5-річного віку досягають 1,5 м висоти. Інші, супутні породи мають обігнати дубки в рості і зімкнутися кронами. Насадження прочищають кущорізом або електропилою, влітку або взимку. Супутні породи вирубують до пенька або частково, так, щоб наступні 5 років «шуба» навколо дубків відновилася. У 10-річному віці дубки доростають до висоти 3 м івже мають досить довгий, очищений від нижніх гілок стовбур та вузьку крону, а супутні породи поряд з ними знову щільно змикаються. Цього разу більшу частину супутніх порід вирубуютьна пеньок. Збільшення участі дуба в деревостані В окремі роки у вторинних, липово-кленових чи інших листяних лісах та лісосмугах можна знайти місця з рясним самосівом дуба звичайного. Якщо підтримувати самосів дуба у рості, то розпочнеться багаторічне переформування деревостану і збільшення у ньому участі дуба. За дос-відом НПП «Кармелюкове Поділля», для цього рекомендуються рубки переформуВдала посадка дуба: молоді десятирічні дубки у «шубі» Невдала посадка дуба: молоді дубки без притінювання формуються изькорослими Як сформувати підріст дуба у перші роки 1818 19 вання деревостану і збільшення у ньому участі дуба. За дос-відом НПП «Кармелюкове Поділля», для цього рекомендуються рубки переформування: підібрану ділянку освітлюють, тобто, на ній вирубують дорослі дерева. Діаметр ділянки має дорівнювати середній висоті деревостану навколо ділянки. Штучні «вікна» дозволяють самосіву дуба швидко рости. Через 5 і 10 років може бути потрібна повторна рубка освітлення. До пошуку та відбору ділянок для рубок переформування треба підходити дуже обережно. Ділянки мають відповідати наступним критеріям: 1) Самосівтапідрістдубазвичайногодужерясний–5-10тис.сіянців нагектар. 2) Лісорослинніумовимаютьбутисприятливимидляшироколистяних лісівз переважанням дуба (див. вище «Вибір ділянок для відновлення»). 3) Дорослий деревостан утворений лісовими породами, які є вториннимиідругоряднимидлялісівПолтавськогоЛісостепуабоекзотичними(інтродуцентами), зокрема: клен гостролистий з липою та в’язом; клен гостролистий з робінією звичайною (білою акацією); робінія з кленом ясенелистимтощо.Прицьомуєнеобхідністьзбільшитиучастьдубазвичайного. 4) Рубкапереформуванняневплиненапопуляціїрідкіснихвидівфлори чифауни. Моніторинг у національному природному парку Моніторинг за станом природних біотопів На трьох постійних ділянках – біля с.Харківці, с.Кейбалівка та за м.Пирятин уздовж траси на Суми – з 2012 року організовані стаціонарні дослідження в очеретяних болотах. Щороку, влітку і взимку, проводяться наступні обліки: біомаса очерету на 1 м² та на гектарі; загальний хімічний склад очерету (вміст води, золи, біогенних хімічних елементів). Ведуться обліки птахів навколо постійних ділянок. З 2016 року проводиться оцінка маси попелу, який утворюється від експериментального спалювання очерету, зібраного на ділянках 1 м2. Головне завдання моніторингу очеретяних боліт – спланувати режим використання, спрогнозувати науково обґрунто-вану заготівлю, побачити зв’язок між станом природного середо-вища боліт і річки. На заплавних луках біля с.Лелякими також проводимо щорічні спостереження за біорізноманіттям. З травня по серпень ведеться облік усіх видів рослин та їхньої рясності, окремих видів тварин – комах і птахів. 19 19 Головне завдання моніторингу заплавних лук – розкрити тенденції змін рослинного і тваринного світу унаслідок зміни режимів використання лук (випас – сінокосіння – занепад традиційних форм використання) та реко-мендувати кращі режими для збереження рідкісних рослин і тварин. Моніторинг рідкісних рослин Обліки рідкісних рослин і тварин у національному природному парку можуть стати захопливим відкриттям для школярів та екологічно відповідальних туристів, які цікавляться наукою та охороною природи. На даний час у НПП розроблені програми моніторингу популяцій для двох вразливих видів рослин з Червоної книги України – пальчатокорінник м’ясочервоного та ковили волосистої («Літопис природи НПП «Пирятинський», 2014, том 3). Пальчатокорінник м’ясо-червоний, або зозульки м’ясо-червоні. Це вид рослин з родини Орхідні, місцева українська орхідея, що цвіте в кінці весни – на початку літа. Рослина є дуже чутливою до надмірних порушень людиною природного середовища, а відтак є чудовим індикатором стану збереженості природи лучно-болотних ландшафтів, показником балансу між випасом, сінокосінням та охороною природи на річковій заплаві. На двох ділянках заплавних лук – біля сс.Леляки та Усовка – з 2015 року ведуться обліки рясності пальчатокорінника. Для цього дослідник проходить маршрутом і обстежує прямокутну смугу, 1-2 м завширшки і до 100 м завдовжки. Підраховуються усі індивіди, які трапилися, записуються фенологічні фази, розміри, кількість листків.У кожному оселищі, де росте пальчатокорінник, треба обстежити 5 або більше паралельних смуг. Площі усіх обстежених смуг та, окремо, число індивідів сумуються, і отримані значення пропорційно перераховуються на загальну площу зростання локалокальної популяції пальчатокорінника. Коливання чисельності по роках дозволять з часом побачити тенденцію у рості популяції. Зимовий очерет 2020 21 Облік видового багатства рослин на стаціонарному науковому полігоні, за участю школярів. с.Леляки, липень 2017 р. Ковила волосиста. Рослина з родини Злакових, індикатор збереженості зникаючих степових ландшафтів у Лісостеповій зоні. Моніторинг за її популяцією організований біля с.Меченки. На смузі 1 м завширшки і 10 м завдовжки проводять суцільний підрахунок дернин ковили. Повторюють на 5 або більше смугах, які не перетинаються. Окремо рахують квітуючі дернини та дернини, які не мають пагонів із суцвіттями. Сумують площі обстежених смуг і число індивідів, здійснюють перерахунок на загальну площу локальної популяції ковили. На модельних дернинах, у період кульмінаційного розвитку (друга половина липня-серпень) можна описати головні біометричні показники: діаметр дернини, висоту та кількість пагонів, які несуть суцвіття, кількість плідних квіток (за кількістю остюків). Також записують повний цьогорічний склад рослин з місця оселища ковили, реєструютьу журналі усі впливи та порушення. Пальчатокорінник м'ясо-червоний 21 21 Обліки у популяції ковили волосистої. с.Меченки, липень 2016 р. Обліки бобрів Головною водною артерією НПП «Пирятинський» є річка Удай – права притока Сули, яка впадає в Дніпро. Найбільшою правою притокою Удаю є Перевод. В свою чергу, найбільшою лівою притокою р. Перевод є річка Руда, що має довжину 27 км. Парком охороняється нижня течія річки від адміністративної межі Полтавської області до гирла. Саме на цій ділянці проводяться роботи з обліку бобрів. Бобер європейський — найбільший гризун України. Цей вид оселяється на різних типах водойм: річки, ставки, струмки. В НПП «Пирятинський» бобрів можна побачити на річках, іригаційних каналах, болотах та озерах. Живуть бобри родинами — дорослі, діти минулого року та діти цього року. Кожна родина будує собі оселю — хатку, чи нору. Найбільш відомі боброві споруди це греблі. Вони будуються на струмках та річках, щоб підтримувати рівень води. Для успішної зимівлі бобрам дуже важливо, щоб рівень води не падав нижче 0,7 метрів. Також, бобри активно риють канали, поглиблюючи дно водойм. Влітку бобри вживають у їжу різні водні рослини — латаття, рогіз, осоки та інші. Восени трав’яниста рослинність відмирає. Тому, пізньої осені тварини заготовлюють гілки на зиму та валять багато дерев. На березі річки можна звернути увагу на пеньки дерев, які були згризені бобрами. Саме на цій особливості заготівлі запасів харчів на зиму і базується облік чисельності бобрів. Адже, чим більша сім’я, тим більше їжі треба запасти, і тим більше їжі вона здатна зібрати. За кількістю заготовлених гілок дерев на зиму можна розрахувати число тварин. Для цього треба ретельно підрахувати всі пеньки та частково обгризені дерева, виміряти їх діаметр. Адже, чим більше дерево звалене, тим більше запасу змогли зібрати бобри. Важливо враховувати лише свіжі цьогорічні погризи. За допомогою нескладних підрахунків ми зможемо досить точно встановили кількість бобрів, які мешкають на річці Руда. Обліки бобрів ми проводимо пізньої осені, коли запаси їжі практично повністю сформовані. Саме в цей час ми маємо шанс отримати найповніші дані. Однак, вже після формування стійкого снігового покриву, обліки проводити стає практично не можливо, оскільки світлі пеньки стають непомітними на білому фоні. 2222 23 Під час обліків бобрів у листопаді 2016 року до роботи залучили 3 бригади волонтерів WWF, які обстежили 3 ділянки річки (таблиця 1). № 1 2 3 Всього Грабарівка Давидівка Сасинівка Ділянка 1524,4 22 9648,3 336,9 539,2 Кормові одиниці 8 5 Чисельність,екз. Таблиця 1.Результати обліку бобрів на р. Руда в НПП «Пирятинський» Встановлено, що на річці Руда в межах НПП «Пирятинський» мешкає 22 особини бобрів. Крім того, вдалося встановити їхні кормові уподобання (Таблиця 2). Верби складають основу зимового раціону цих водних гризунів. Таблиця 2.Спектр живлення бобра європейського на р. Руда в НПП «Пирятинський» Кормові рослини Кормові одиниці % в спектрі живлення Вільха Осика Верба 1442,0 94,6 19,5 1,28 48 3,15 0,5 14,4 0,03 0,94 В’яз Клен ясенолистий Обліки видри річкової Видра річкова – це крупний хижий ссавець з родини Кунячих, який веде напівводний спосіб життя. Цей вид занесений до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи, Європейського червоного списку, Червоної книги України, додатку 2 Бернської Конвенції. Видра є видом символом Смарагдової мережі Європи. В України цей вид розповсюджений досить широко. З другої половини ХХ сторіччя спостерігається збільшення його чисельності та розширення ареалу. Однак, достовірних даних щодо чисельності цього виду в Україні 23 23 На деяких ділянках річку Руда можна перейти лише бобровою греблею недостатньо. Тому, цілком адекватною є категорія «неоцінений» для видри річкової в остан-ньому виданні Червоної книги України (2009), де зазначено, що цей вид «охороняється на території більшості державних заповідників та багатьох об’єктів ПЗФ». Про результати такої охорони можна було б судити зі змін чисельності. Нажаль, у переважній більшості випадків встановити ці зміни неможливо: найчастіше маємо або просту констатацію факту присутності виду на території, або грубі оціночні дані. В НПП «Пирятинський» до останнього часу науковці мали в своєму розпорядженні лише інформацію з наукового обґрунтування щодо наявності видри в р. Удай та поодинокі усні повідомлення працівників відділу охорони природно-заповідного фонду. Оскільки НПП «Пирятинський» у 2016 році був включений до Смарагдової мережі Європи, охорона місць мешкання видри річкової стала одним з його пріоритетних завдань. Обліки проводили у зимовий період 20162017 рр., маршрутним методом, шляхом реєстрації відбитків кінцівок на снігу та обліку інших слідів життєдіяльності видри. Матеріал зібраний науковцями та працівниками служби державної охорони ПЗФ на 3-х річках: Удай, Перевод та Руда в межах НПП. Також взяті до уваги усні повідомлення працівників відділу охорони, що були підтверджені фотофіксацією. Загальна довжина маршрутів складає 34,2 км, що складає близько 30% довжини водотоків в межах НПП «Пирятинський». Вибір маршрутів визначався перш за все станом крижаного покриву, який дозволяв би безпечно пересування руслом річки, оскільки береги річок району досліджень важкодоступні через заростання очеретом та чагарниками. Для ідентифікації слідів окремих особин враховували довжину відбитка задньої лапи звіра, характер розташування фекалій та слідів від сечі. Слід видри на р. Удай в НПП «Пирятинський» 2424 25 Використана література 1.Абдулоєва О.С., Горобчишин В.А., Проценко Ю.В. Безпечне випасання та сінокосіння. Методичний посібник. – Київ: Геопринт, 2009. – 50 с. 2.Методичні рекомендації з екологічно безпечної заготівлі очерету. // Серія: Збереження біорізноманіття у Приморсько-Степовому екокоридорі. / Авт.кол.: Коломієць Г.В. та ін. Під ред. Я.І. Мовчана. – К.: ГО «Срібна Чайка», 2007. – 56 с. – доступ: http://www.necu.org.ua/upl/ocheret.pdf Загалом, вдалось виявити присутність 13 особин видри. За нашими спостереженнями, видра річкова уникає ділянок річок поблизу людського житла. Вона активно використовує нори та ополонки бобрів. Отримані первинні дані будуть використані для контролю за динамікою популяції видри річкової в НПП «Пирятинський». Організація місць відпочинку у національному природному парку Регульована рекреація – це короткостроковий туризм, у якому чисельність туристів та умови їх перебування на території регулюються. У будівництві інфраструктури для такого туризму надається перевага будівлям невисоким, з природних матеріалів або таким, які органічно вписуються в природний ландшафт: альтанки, бесідки, кемпінги, будиночки для привалів, одноповерхові селянські хати, криївки, шалаші. У відповідних місцях влаштовують стаціонарні кострища, захищають їх від поширення полум’я, за потреби, забезпечують паливними матеріалами, а також обладнують місця відпочинку біля кострищ, біля мальовничих і пам’ятних місць або пам’яток природи. Важливо не зловживати бетоном, іншими штучними або синтетичними матеріалами і поверхнями. Вони незворотно змінюють природні мікроумови, перешкоджають руху або росту дрібних тварин і рослин та розмноженню корисної мікрофлори. «Важливе – в деталях»: у природі це значить, що найдрібніші істоти часто відіграють найсуттєвішу роль у кругообігу речовин. «Екотуризм – це туристичні маршрути, що обладнані таким чином, аби присутність туристів мінімально відбивалася на природному середовищі, і туристи не лише відпочивали, а й знайомилися з екологічними проблемами чи брали участь у їх вирішенні» (визначення Бюро міжнародного молодіжного туризму (БММТ) “Супутник”, 1987 рік). Екотуристи зосереджуються на тому, щоб зменшити безтактне втручання людини у гармонійне функціонування природних комплексів. Екотуризм може бути пішим, велосипедним, кінним, водним, лижним, екстремальним. Природа у національному природному парку приваблює кожного своєю красою. Колективом природного парку було розбудовано 21 рекреаційний пункт для короткострокового перебування туристів. Таким чином, рекреаційні потоки перенаправляються з ділянок дикої природи у спеціально призначені 25 25 для цього території. Місця для відпочинку оснащені всім необхідним, а місцеві жителі здатні надати їм свого колориту. Інформаційне забезпечення є одним з важливих компонентів успішної роботи парку. Нижче наведені основні характеристики найпопулярніших рекреаційних пунктів НПП «Пирятинський». Рекреаційний пункт «Леляки» Розташування: поблизу с. Леляки. Віддаленість від м. Пирятин: 14 км. Опис: Село засноване в ХV ст. на правому березі Удаю. Поселення виникло на підвищенні, що не заливалося водою. Одна із версій щодо назви засвідчує, що на «острівці» гніздилося багато лелек. Нині їх тут велика кількість, звідси й назва поселення. Інша версія: на цьому мальовничому місці, на березі Удаю, 4 століття тому оселився чоловік на прізвище Лелек. На честь першого поселенця і названо село. Є ще й третя версія. Назва села походить від імен богів Леля і Лелі – дітей давньослов’янської богині Лади, адже на околицях села існувало поселення з давньоруських часів. Даний рекреаційний пункт оснащений інформаційними стендами, бесідками для відпочинку, стаціонарними кострищами, а також смітниками. Краєвид з рекреаційного пункту «Леляки» Рекреаційний пункт «Наталушина левада» («Курочківське») Розташування: поблизу с. Усовка. Віддаленість від м. Пирятин: 20 км. Опис: Особливістю цього рекреаційного пункту є глибока яма на річці, яка належала селянам на прізвище Курочка, тому, пункт має іншу, «місцеву», назву – «Курочківське». Люди села Леляки це місце називають Курочківське, за прізвищем власників ділянки річки, а люди з села Усовка– називають Наталушиною Левадою, бо вона належала дідові на прізвисько Наталуха. Рекреаційний пункт «Наталушина Левада» 3232 33 Зміст Яка діяльність дозволена і заборонена у національному природному парку?.........................................................................................................2 Режим використання боліт.....................................................................4 Допустимий період заготівлі очерету......................................................6 Правила викошування очерету.................................................................6 Біологічний запас очерету на території НПП.........................................7 Хімічний склад очерету з боліт НПП......................................................8 Чим шкідливе паління очерету.................................................................8 Знищуються природні ліси та чагарники на річковій заплаві...............8 Золу змиває в річку...................................................................................10 Осушений торф вигорає..........................................................................10 Небезпека для хребетних тварин............................................................11 Зникають дрібні тварини і корисна мікрофлора...................................11 Очеретяні болота – полігони для наукових досліджень......................12 Паління очерету – це шкода собі...........................................................12 Економічна вигода очерету як біопалива..............................................12 План заходів зі збереження і відновлення дубових деревостанів.......13 Вибір ділянок для відновлення................................................................13 Посадковий матеріал...............................................................................14 Технологія посадки..................................................................................16 Догляд за посадками дуба.......................................................................16 Рубки догляду (досвід національного природного парку «Кармелюкове Поділля»)..................................................................................................17 Збільшення участі дуба в деревостані...................................................18 Моніторинг у національному природному парку...............................19 Моніторинг за станом природних біотопів...........................................19 Моніторинг рідкісних рослин.................................................................20 Обліки бобрів............................................................................................21 Обліки видри річкової..............................................................................23 Використана література........................................................................24 Організація місць відпочинку національному природному парку....24 Рекреаційний пункт «Леляки»................................................................25 Рекреаційний пункт «Наталушина левада» («Курочківське»)............25 Рекреаційний пункт «Триб» ...................................................................26 Рекреаційний пункт «Кейбалівка».........................................................26 Рекреаційний пункт «Редькове».............................................................27 Рекреаційний пункт «Колодова»............................................................28 Рекреаційний пункт «Кріпак»................................................................28 Рекреаційний пункт «Лісопарк «Острів Масальський»»....................29 Рекреаційний пункт «Повстин».............................................................29 Рекреаційний пункт « Дейманівка».......................................................30 Рекреаційний пункт «Шкурати»............................................................31