Параметри функціонування кримінологічної системи України

ISSN 1995-6134 140 Forum Prava, 2025. 83(3). 140-148 (Research Article) УДК 343.9.01:005.4(477) DOI: http://doi.org/10.5281/zenodo.16746396 М.Г. КОЛОДЯЖНИЙ, завідувач відділу кримінологічних досліджень Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса НАПрН України, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, м. Харків, Україна; e-mail: [email protected]; ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2149-9165 ПАРАМЕТРИ ФУНКЦІОНУВАННЯ КРИМІНОЛОГІЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ M.G. KOLODYAZHNY, Head, Department of Criminological Research, Аcademician Stashis Scientific Research Institute for the Study of Crime Problems, PhD in Law, Senior Research Fellow, Kharkiv, Ukraine; e-mail: [email protected]; ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2149-9165 PARAMETERS OF THE FUNCTIONING OF THE CRIMINOLOGICAL SYSTEM OF UKRAINE АНОТАЦІЇ (ABSTRACTS), КЛЮЧОВІ СЛОВА (KEYWORDS) Постановка проблеми. Наразі проблема комплексності у галузі кримінологічної науки досліджена фрагментарно. Це вимагає розширення гносеологічних та праксеологічних кордонів її пізнання. У зв'язку із цим виникає необхідність у дослідженні спеціального системного об'єкту та його окремих функціональних параметрів, на базі якого і пропонується розгортати наукову дискусію про комплексність. Таким об'єктом є кримінологічна система України. Метою статті є виділення основних параметрів кримінологічної системи України як підстави для досягнення цілей її функціонування та передумови ефективності кримінологічної діяльності. Методи. Наукові результати отримані з урахуванням кількох методологічних рівнів: принципів, законів і категорій діалектики; методології системного підходу, доповненої методологіями синергетики, герменевтики й феноменології; загальнонаукових методів синтезу, аналізу, узагальнення, дедукції, індукції та ін. Результат. У статті виділено низку істотних ознак кримінологічної системи України. Завдяки ним уточнено сутність та розширено розуміння змісту такого системного об'єкту. Виокремлено структуру кримінологічної системи, до якої входить кілька комплексів, що відбивають доктринальні, законодавчі, політичні, світоглядні, дисциплінарні та діяльнісні боки подібного системного утворення. Предметно розглянуто низку параметрів функціонування кримінологічної системи: природу походження, види потоків її енергії, функції, час і простір, позитивні та негативні боки, значення. Висновки. Сформульовано судження, які відбивають актуальність пізнання проблеми комплексності загалом й кримінологічної системи, зокрема. Запропоновано низку додаткових напрямів наукових розвідок у вказаній площині. Ключові слова: кримінологічна система; комплекси кримінологічної системи; параметри кримінологічної системи; комплексність у кримінології *** Problem statement. At present, the problem of complexity in the field of criminological science has been studied only fragmentarily. This necessitates the expansion of the gnoseological and praxeological boundaries of its cognition. In this regard, it becomes necessary to study a special systemic object and its particular functional parameters, based on which it is proposed to develop a scientific discussion on complexity. Such an object is the criminological system of Ukraine. The purpose of this article is to identify the main parameters of the criminological system of Ukraine as a basis for achieving the goals of its functioning and as a precondition for the effectiveness of criminological activity. Methods. The obtained scientific results are based on several methodological levels: the principles, laws, and categories of dialectics; the methodology of the systemic approach, supplemented by the methodologies of synergetics, hermeneutics, and phenomenology; and general scientific methods of synthesis, analysis, generalization, deduction, induction, and others. Results. The article identifies a number of essential features of the criminological system of Ukraine. These features help to clarify its essence and expand the understanding of the content of such a systemic object. The structure of the criminological system is defined, which includes several complexes that reflect the doctrinal, legislative, political, worldview, disciplinary, and activity-based aspects of this systemic formation. A number of parameters of the functioning of the criminological system are examined in detail, including © Колодяжний М.Г., 2025 Open access under CC BY license ISSN 1995-6134 141 Forum Prava, 2025. 83(3). 140–148 (Research Article) its origin, types of energy flows, functions, time and space dimensions, positive and negative aspects, and significance. Conclusions. The paper formulates statements that reflect the relevance of studying the problem of complexity in general and the criminological system in particular. Several additional directions for further scientific research in this field are proposed. Keywords: criminological system; complexes of the criminological system; parameters of the criminological system; complexity in criminology Постановка проблеми Сучасна як правова наука загалом, так й кримінологічна наука, зокрема, широко оперує поняттям комплексності або констатацію про застосування комплексного підходу під час здійснення відповідних наукових розвідок. При цьому, як правило, комплексність інтерпретується крізь призму міждисциплінарного або міжгалузевого характеру наукових досліджень. Концептуалізація проблеми комплексності, що ґрунтується на теоретичному й емпіричному рівнях її пізнання, дає підстави стверджувати, що комплексність має набагато ширші гносеологічні межі. Зокрема, експертне опитування протягом травня-червня 2025 р. 27 провідних учених України в галузі наук кримінально-правового циклу дозволило, з одного боку, розширити традиційне розуміння комплексності, а, з другого, – визначити подальшу стратегію поглиблення відповідних кримінологічних знань. На питання "Як Ви розумієте комплексний підхід у кримінологічному дослідженні?" 66,7 % опитаних експертів указали на необхідність одночасного і міждисциплінарного дослідження наукової проблеми, і її всебічного вивчення у межах однієї науки. Іншими словами, респонденти наголосили не лише на зовнішньосистемному (міждисциплінарному), а й на внутрішньосистемному (мононауковому) прояві комплексності. Для посилення евристичного потенціалу проблеми комплексності у кримінологічній науці є потреба у її вивченні за допомогою спеціального системного утворення. Таким є кримінологічна система України. Представлений підхід аналогічно знайшов підтримку з боку опитаних експертів. Зокрема, 63 % учених погодились із положенням про те, що поглиблене дослідження проблеми комплексності у кримінологічній науці варто здійснювати за допомогою певного системного обʼєкту, яким може бути кримінологічна система України. Ще 11,1 % респондентів завагались із відповіддю. Це пояснюється неоднозначністю цієї наукової матерії, а також складністю поставлених запитань. Загалом та у цілому проблема комплексності, що перебуває в основі так званого комплексного підходу, досліджена у кримінології фрагментарно. Наразі відсутні спеціальні ґрунтовні дослідження, де б розкривались методологічні й теоретичні питання комплексності. Водночас мають місце окремі праці українських учених, де звертається увага на приватні системні аспекти цієї проблематики. Так, О. Литвинов наголошує на принциповому методологічному значенні комплексного підходу, який ним визнається навіть передумовою вивчення шуканого механізму запобігання злочинності. При цьому підкреслений системний опис такого механізму в усіх неоднозначних та суперечливих проявах [1, c.14]. А. Закалюк надав загальну характеристику комплексності у трьох площинах: теоретичні та практичні способи розв’язання кримінологічних проблем; урахування при кримінологічному аналізі різних соціальних тенденцій і процесів; міждисциплінарний підхід у кримінології. При цьому вимогою комплексності названий системний підхід [2, с.79]. Послідовним апологетом застосування системного підходу у галузі кримінології та сфері запобігання злочинності є В. Оболенцев [3; 4]. Зафіксовані спроби окремих науковців дослідити загальні сутнісні та структурні особливості кримінологічної системи. Так, С. Нежурбіда, Н. Орловська та О. Джужа запропонували фактично ідентичне поняття кримінологічної системи та її спрощену трьохрівневу будову [5, с.286293; 6; 7]. У зарубіжній літературі комплексність розглядається переважно крізь призму проблеми складності. Існує навіть окрема теорія складності (complexity theory). Вона обґрунтовано вважається своєрідним мейнстримом сучасного наукового знання. Актуальність цієї проблематики стала причиною організації у 1984 р. діяльності спеціалізованої наукової установи у виді Інституту Санта-Фе. Він здійснює міждисциплінарні дослідження фундаментальних властивостей складних, у тому числі соціальних, систем. Ці питання вивчались К. Джеффрі, який аргументував, що дослідницька стратегія комплексного підходу дозволяє урахувати різні чинники при поясненні злочинної поведінки [8]. А. Пікрофт й К. Бартоллас дослідили теорію складності у сфері кримінального правосуддя та соціальній ISSN 1995-6134 142 Forum Prava, 2025. 83(3). 140–148 (Research Article) роботі, звертаючи увагу на недоцільності редукціонізму у сфері запобігання злочинності, що нерідко допускається у державній політиці [9]. С. Фаррал пояснює розуміння категорій складності й тимчасовості у кримінології [10]. Беручи до уваги вказані аспекти, виникає необхідність у більш докладному системному аналізі кримінологічної системи України, включаючи її окремі та найбільш значущі параметри (вимоги). Адже це знання є базисом для подальшого розгортання наукової дискусії про проблему комплексності у кримінології. Ураховуючи викладене, метою статті є виділення основних параметрів кримінологічної системи України як підстави для досягнення цілей її функціонування та передумови ефективності кримінологічної діяльності. Новизна статті полягає в одній із перших у вітчизняній кримінології спробі вивчення параметрів функціонування кримінологічної системи України з огляду на дослідження проблеми комплексності. Завданнями статті є: виділення істотних ознак кримінологічної системи; з’ясування її сутності; окреслення внутрішньої будови такого системного об'єкту; визначення поняття кримінологічної системи; установлення особливостей функціонування останньої у контексті природи походження, виду потоків її енергії, функції, часу і простору, позитивних і негативних боків дії, теоретико-прикладного значення. Істотні ознаки та поняття кримінологічної системи України У сучасній системології відсутній однозначний погляд на набір характерних системних властивостей. При цьому можна виділити найбільш істотні ознаки кримінологічної системи України, зокрема: – цілісність – має значення для розуміння обсягу і масштабів останньої через усвідомлення єдності різних її комплексів (рівнів); – комплексність – виражає кількісно-якісні прояви системи, які дозволяють пізнати повноту, внутрішній зміст, кількість елементів, якість, структурованість та ступінь складності системи; – ієрархічність – указує на послідовність й підпорядкованість комплексів кримінологічної системи. Це важливо для функціонування, розвитку останньої й здатності досягнення системної мети; – інтеракція – внутрішньосистемна взаємодія між комплексами та їх елементами; – динамічність ‒ системне прагнення до руху, розвитку, самоудосконалення й самозбереження в умовах постійного протистояння з антиподом у виді системи злочинності; – складність – корелює з обсягом комплексності її окремих шарів. Чим більше комплексів включає кримінологічна система й чим більше елементів міститься на кожному рівні, тим, відповідно, більш складною та ресурсно витратною є така система; – емерджентність – зумовлена тісною взаємодією різних складових у межах окремих комплексів, є поясненням перетворення кількості у якість. Емерджентність є умовою для системної еволюції шляхом зміни своєї форми та обсягу, а також посилення ефективності кримінологічної системи; – нелінійність – виражається у так званій супердетермінації цілісності щодо постійного впливу системи на її елементи та навпаки. Нелінійність полягає у рефлексії часоплину сучасного світу у кримінологічно значущих категоріях й аналізі запобігання злочинності як нелінійної системи, що відтворюється за власними специфічними закономірностями [11, с.7, 13, 20, 26, 47, 244, 248]; – відкритість – тісний взаємовплив з іншими системами: від наук кримінально-правового блоку до глобальної соціальної системи; – цілеспрямованість – мета кримінологічної системи, що полягає у захисті конституційних прав і свобод людини та громадянина шляхом некарального впливу на злочинність та зменшення її негативних соціальних наслідків. Можна запропонувати таку структуру кримінологічної системи України, що включає наступні комплекси (рівні): а) кримінологічна доктрина; б) кримінологічне законодавство; в) кримінологічна політика; г) кримінологічний світогляд (правосвідомість й правова культура громадян); д) кримінологія як навчальна дисципліна; е) кримінологічна діяльність (практика запобігання та прогнозування злочинності, а також стратегування, програмування й планування запобіжних заходів). Дослідження сутності кримінологічної системи шляхом пізнання низки зазначених істотних ознак дає підстави для визначення її поняття та розробки його дефініції. Поняття, будучи мінімально логічною формою уявлення про певний предмет, об'єктивується саме в дефініціях. Останні зазвичай закріплюються в чинному законодавстві, перетворюючись на правові дефініції [12]. У нашому випадку поняття кримінологічної системи у чинному законодавстві України не закріплено, а тому воно існує на рівні теоретич- ISSN 1995-6134 143 Forum Prava, 2025. 83(3). 140–148 (Research Article) ного осмислення цієї наукової системоутворюючої конструкції, що має важливе значення й для практики запобігання злочинності в Україні. Деякі дослідники вже намагались надати схожі визначення поняття кримінологічної системи. Під нею вони розуміють сукупність структурно обумовлених і функціонально взаємопов’язаних елементів, що визначають теоретичне забезпечення, нормативне регулювання та практичну організацію системи запобігання злочинам [6; 7]. Очевидно, що це поняття включає обмежене коло комплексів кримінологічної системи у виді лише кримінологічної теорії, законодавства й практики, а також не відбиває низку характерних властивостей такої системи. Є переконання, що кримінологічна система включає й низку інших важливих складових, з урахуванням яких і має визначатись це поняття. Більше того, слід погодитись із В. Оболенцевим у тому, що найбільш раціональним тлумаченням поняття системи, у тому числі кримінологічної, є через його практичну доцільність [13]. Це пояснюється тим, що саме закріплення у дефініції цього поняття цілеспрямованого характеру обʼєкту, який визначається, дозволяє більш чітко усвідомити його основне призначення і соціальну користь. У загальних обрисах кримінологічна система є своєрідною ідеалізованою матрицею, в якій існує та функціонує кримінологічне знання. Це – межі розвитку й удосконалення кримінологічної матерії у виді ідей, уявлень, інформації, нормативно-правових положень, управлінських стратегічних політичних рішень, суспільної правосвідомості, правослухняної поведінки, правоохоронної та іншої соціально-корисної діяльності щодо нерепресивного впливу на криміногенні об'єкти. Більш предметний опис такого системного утворення можна здійснити за допомогою широкого та вузького визначення дефініції його поняття. У широкому значенні під кримінологічною системою пропонується розуміти теоретико-прикладний системний об'єкт, функціонування якого спрямоване на формування та реалізацію нерепресивного впливу на злочинність. При вузькому трактуванні кримінологічна система – це цілісний відкритий системний механізм, утворений комплексами кримінологічної доктрини, законодавства, політики, світогляду, кримінології як навчальної дисципліни, кримінологічної діяльності, що перебувають у певному підпорядкуванні, прагнуть до постійного розвитку, складність функціонування яких зумовлена їх багатоелементним характером й внутрішньосистемною взаємодією, що результує емерджентну й нелінійну природу, призначенням якого є захист конституційних прав і свобод людини та громадянина шляхом некарального впливу на злочинність та зменшення її негативних соціальних наслідків. Жодна наукова модель чи соціальна система не можуть бути абсолютно істинними. Звідси кримінологічна система придатна до усвідомлення лише її загальної структури, з розумінням тільки її основних комплексів, можливістю опису і наукового пояснення генеральних соціальних внутрішньосистемних зв'язків у межах такого системного об'єкту. Параметри функціонування кримінологічної системи Для повноти розуміння сутності кримінологічної системи не достатньо розробки дефініції її поняття. Потребує врахування структурно-функціонального боку її зовнішнього прояву у динаміці розвитку [14, с.48]. Це вказує на необхідність дослідження також основних вимог і параметрів її функціонування, як-то: природа походження, види потоків її енергії, функції, час і простір, позитивні та негативні боки, значення та ін. Згідно із наявними класифікаціями виділяють системи ідеальні та матеріальні [15]. З урахуванням цього кримінологічна система має ідеальний характер. Хоча окремі її комплекси та елементи мають цілком матеріальну присутність у соціальній практиці. Через існування кримінологічної системи в ідеалізованій формі, тобто в уяві її розробників, що стосується комплексів кримінологічної доктрини або кримінологічного світогляду, можна говорити, що вона має ознаки ноумену (об'єкт, що осягається розумом, синонім "речі у собі" (за І. Кантом) [16, с.435]). Однак чимало комплексів цієї системи та їх проявів мають цілком матеріальну форму: законотворчий кримінологічний процес, робота поліції (патрулювання, розслідування злочинів) та результати її діяльності (затримання та засудження правопорушників), діяльність виправних установ тощо. Тобто це вказує, що кримінологічна система функціонує також і як певний феномен (антонім ноумену, тобто будь-які підлеглі спостереженню предмет, факт, подія чи процес, що виступають об’єктами чуттєвого споглядання [16, с.665]). За природою походження бувають природні, штучні й змішані системи [17, с.8]. Звідси кримінологічну системою можна назвати штучною, ISSN 1995-6134 144 Forum Prava, 2025. 83(3). 140–148 (Research Article) оскільки вона створена не Природою, а є результатом діяльності людей відповідно до специфіки ролей і задач, що здійснюються ними на різних комплексах цієї системи. Такими людьми можуть бути: – учені-кримінологи, які задіяні у комплексі кримінологічної доктрини; – народні депутати України, представники уряду чи профільних міністерств, які беруть участь не лише у розробленні кримінологічного законодавства, інших нормативно-правових актів у сфері запобігання злочинності, а й задіяні у формуванні кримінологічної політики; – правоохоронці, які здійснюють кримінологічну діяльність щодо розслідування та профілактики правопорушень; – студенти вищих юридичних навчальних закладів як майбутні правники (судді, прокурори, слідчі, детективи, поліцейські, адвокати); – аспіранти, як майбутній науковий резерв, які налаштовані підняти власний освітньонауковий ступінь та розширити обізнаність про проблему злочинності й шляхи її запобігання; – пересічні громадяни України, як носії специфічного кримінологічного світогляду з відповідним рівнем правосвідомості та правової культури, які перебувають в основі "людського" фактору – головної детермінанти більшості правопорушень. Функції системи виконуються шляхом потоків енергії, матерії та інформації. Звідси виділяють такі типи потоків, як: енергетичні, матеріальні, інформаційні, фінансові та людські [18]. У контексті кримінологічної системи її функція зводиться до забезпечення та охорони конституційних прав і свобод людини, передусім громадян України, захисту їх життя, здоров'я, майна, недоторканності та безпеки від протиправних посягань. Енергетичні потоки у кримінологічній системі можуть мати форму кримінологічних знань, умінь, навичок, життєвого досвіду. Інформаційні потоки представлені кримінологічно значущими нормами законодавства у сфері запобігання злочинності, а також іншою інформацією, придатною для поширення і засвоєння широким загалом через ЗМІ, Інтернет, книги та ін. Фінансові потоки є коштами державного бюджету України, меценатів, спонсорів, фінансами приватного сектору, міжнародних організацій, що виділяються на сферу запобігання злочинності загалом, різноманітні профілактичні проєкти, спеціалізовані тематичні гранти у цій галузі. Нарешті людський потік є передумовою функціонування кримінологічної системи з огляду на залучення людей, як учених, експертів, фахівців, студентів, правоохоронців, депутатів тощо. Людський потенціал насправді є визначальним у будь-якій соціальній системі. І кримінологічна система у цьому відношенні виключення не становить, адже, як говориться у відомому прислів'ї, "кадри вирішують усе". Якщо функції системи держави Україна можуть бути різними (політична, економічна, соціальна, правоохоронна, екологічна) [19], то функція кримінологічної системи зосереджується на правоохоронній складовій. При цьому решта функцій також мають значення для цієї системи, оскільки комплекс кримінологічної діяльності охоплює і соціальну (первинне запобігання), і кримінологічну (вторинне запобігання) превенцію, яка так чи інакше пов'язується із вжиттям політичних, соціальних, економічних, культурних та інших запобіжних заходів. Кримінологічна система існує та функціонує у двовимірній системі координат місця і часу. Тобто її треба розглядати на певний момент або принаймні на певний період. Адже вона є доволі динамічною та відносно швидко змінюваною, особливо у період бурхливого реформування, внесення новел у кримінологічне законодавство, модернізації кримінологічної політики. При цьому найбільш стабільною з огляду на трансформацію є кримінологічна доктрина. Це ж саме можна сказати про територіальний вимір кримінологічної системи. У цьому зв'язку виникає необхідність вирішення питання щодо доцільності включення до неї міжнародного і зарубіжного законодавства, а також зарубіжної практики запобігання злочинності. Пропонується їх розглядати у межах функціонування відповідного національного правового і діяльнісного поля. Такий підхід підтримується у літературі, оскільки поняття кримінологічної системи вважається національним [5, с.292; 7]. Зазначені вище комплекси міжнародних та зарубіжних кримінологічних систем дотичні до кримінологічної системи України виключно через зовнішні міжсистемні зв'язки. Це дозволяє обмінюватись між ними енергією та інформацією. У житті вони представлені теорією, практикою, нормами законодавства й досвідом. Так, кримінологічні системи демократичних країн західного світу відрізнятимуться від таких в авторитарних чи тоталітарних державах, а також країнах Близького Сходу, де панують закони шаріату. Окрім цього, кримінологічна система США відрізнятиметься, але вже менше, від такої ISSN 1995-6134 145 Forum Prava, 2025. 83(3). 140–148 (Research Article) у Великій Британії, Франції і ще більше – від аналогічної в Україні і т.д. Ось чому необхідно враховувати просторово-часові умови існування кримінологічних систем та розглядати їх на національному (державному) рівні. Адже саме на національному рівні кримінологічна система буде максимально цілісною, коли є змога оцінити її властивості, національні особливості та можливість використання окремих комплексів та їх елементів для порівняння з аналогічними в інших країнах. Саме подібний підхід відзначається своєю продуктивністю та доступністю для подальшого розвитку, удосконалення національних кримінологічних систем, а також для активного застосування порівняльно-правових процедур. Національна кримінологічна система України має власні як позитивні, так і негативні боки. Позитивні аспекти полягають у: – прагненні українського суспільства до європейського соціального простору; – готовності українців до політичної, соціальної, економічної, ідеологічної та іншої інтеграції з європейським середовищем; – прийнятті переважною більшістю громадян України європейських цінностей демократії, верховенства права, примату захисту прав і свобод людини і громадянина, доказом чому є протидія російській військовій агресії та ідеології "руського миру" для захисту суверенітету і територіальної цілісності України; – цілому толерантному ставленню українського суспільства до модернізації всієї соціальної системи, включаючи кримінологічну систему й основні підходи щодо удосконалення правоохоронної сфери та діяльності із запобігання правопорушенням. Негативні боки кримінологічної системи України виражаються у такому: – існування застарілих патерналістських настроїв в окремих прошарках населення переважно пенсійного віку ("радянське" покоління) щодо перекладання усієї відповідальності за здійснення внутрішньої політики, у тому числі у сфері запобігання злочинності, на державу у виді Президента, Кабінету Міністрів, парламенту та ін.; – часткова архаїка кримінологічної теорії, сформованої переважно за радянських часів, яка не дозволяє повною мірою використати увесь позитивний її доктринальний потенціал у правоохоронній діяльності; – відірваність кримінологічного законодавства від соціальних реалій сьогодення, формалізм і декларативність законотворчого процесу, прийняття окремих нормативно-правових актів за принципом "закон заради закону", а не за принципом "закон заради людей"; – незатребуваність у державі кримінологічного знання, що стало результатом закриття у вищих навчальних закладах кафедр кримінології, від чого деградує уся кримінологічна система; – незацікавленість правоохоронних органів у сучасних кримінологічних розробках та їх оперативному впровадженні у практику на місцевому, регіональному й державному рівнях; – нерозуміння практиками доволі потужної потенційної ролі кримінологічної науки у здатності запропонувати українському суспільству дієві проактивні (нерепресивні) напрями і заходи запобігання злочинності та її окремим проявам. Доказом цьому є ліквідація одного з кримінологічних наукових центрів, яким тривалий період вважався Державний науково-дослідний інститут МВС України, не рахуючи окремих кафедр кримінології у складі різних навчальних закладів. У житті подібні непопулярні організаційні процедури прикриваються недофінансуванням наукової галузі, хоча насправді в їх основі перебуває кримінологічна неграмотність та соціальна безвідповідальність керівників відповідних центральних органів державної влади (Міністерство освіти і науки України, МВС України, Національна поліція та ін.); – слабка представленість громадськості у профілактиці правопорушень через її пасивність та розгляд підрозділами поліції громадських об'єднань своєрідними конкурентами у справі запобігання злочинності; – ігнорування більшістю науковців і, особливо, практиками сучасних зарубіжних кримінологічних "ноу-хау", здатних посилити (стабілізувати) національну кримінологічну систему щодо досягнення її мети; – невисокий науковий рівень й недостатній прикладний характер значної кількості кримінологічних досліджень, які нерідко здійснюються не для отримання позитивного соціального ефекту, а для переслідування власних вузьких амбіцій репутаційного (підвищення наукового ступеню і вченого звання) чи економічного (кар’- єрне зростання, фінансові дивіденди) характеру тощо. Значення кримінологічної системи України важко переоцінити, оскільки: а) вона дозволяє зазирнути в історію становлення кримінологічного знання та джерел фор- ISSN 1995-6134 146 Forum Prava, 2025. 83(3). 140–148 (Research Article) мування сучасної практики перешкоджання правопорушенням у глобалізованому інформаційному суспільстві ХХІ ст.; б) актуалізується необхідність розширення застосування методології системного підходу в кримінологічній теорії та практиці; в) викристалізовується "новий" напрям розвитку кримінологічної матерії у виді кримінології систем або системної кримінології; г) в її кордонах цілісно, спільно й у тісному взаємозв’язку функціонують усі її комплекси, спрямовані на досягнення шляхетної мети, здатної закласти надійний фундамент для сталого соціального проєвропейського розвитку нашої держави; д) саме системний розгляд кримінологічної матерії у сукупності її окремих комплексів дозволяє осягнути усі сильні та уразливі ділянки системи запобігання злочинності в Україні; е) відкриваються перспективи в оцінці ступеня взаємозв’язку кримінологічної системи з іншими системами наук кримінально-правового циклу, а також їх ефективності у впливі на злочинність та реальному захисті прав та свобод людини і громадянина; є) виникає можливість на системних засадах порівняти вітчизняну кримінологічну теорію, національне кримінологічне законодавство й основні підходи запобігання злочинності в Україні з аналогічними складовими кримінологічних систем розвинених країн світу для приведення їх у нашій державі до кращих світових стандартів; ж) системні властивості такого об'єкту мають далекосяжні наукові наслідки через можливість збільшення кримінологічної системи до обсягів глобальної (міжнародної) соціальної системи або зменшення до рівня участі конкретної особи у справі запобігання окремому протиправному прояву тощо. Висновки 1. Методологія системного підходу зайвий раз продемонструвала свою здатність у можливості розв'язання складних наукових задач у галузі кримінологічного знання. 2. Проблематика комплексності, що лежить в основі комплексного підходу, лише частково досліджена у кримінологічній науці. Наявний на теперішній час відповідний науковий доробок не дозволяє осягнути усієї змістовної ширини та глибини кримінологічної комплексності. Від фрагментарності пізнання комплексності страждає як кримінологічна теорія, так й, головним чином, практика запобігання та протидії явищу кримінальної протиправності в Україні. 3. Кримінологічна система України вважається тим об'єктом, крізь призму якого можна розширити розуміння зовнішньосистемних та внутрішньосистемних проявів комплексності. При цьому класично-ретроградне сприйняття комплексності виключно у її міждисциплінарній інтерпретації не сприяє розвитку кримінологічної доктрини та підвищенню ефективності кримінологічної діяльності. 4. Істотними ознаками кримінологічної системи України є: цілісність, комплексність, ієрархічність, інтеракція, динамічність, складність, емерджентність, нелінійність, відкритість, цілеспрямованість. 5. Структура кримінологічної системи України утворена такими комплексами (рівнями), як: кримінологічна доктрина; кримінологічне законодавство; кримінологічна політика; кримінологічний світогляд (правосвідомість й правова культура громадян); кримінологія як навчальна дисципліна; кримінологічна діяльність (практика запобігання та прогнозування злочинності, а також стратегування, програмування й планування запобіжних заходів). 6. Під кримінологічною системою України пропонується розуміти цілісний відкритий системний механізм, утворений низкою комплексів, що перебувають у певному підпорядкуванні, прагнуть до постійного розвитку, складність функціонування яких зумовлена їх багатоелементним характером й внутрішньосистемною взаємодією, що результує емерджентну й нелінійну природу, призначенням якого є захист конституційних прав і свобод людини та громадянина шляхом некарального впливу на злочинність та зменшення її негативних соціальних наслідків. 7. До основних параметрів (вимог) функціонування кримінологічної системи України належать: природа походження, види потоків її енергії, функції, час і простір, позитивні та негативні боки, значення. 8. Перспективними напрямами у пізнанні проблеми комплексності у кримінології є такі: з’ясування сутності комплексності; співвідношення комплексності та системності; розширення уявлення про будову та інші параметри кримінологічної системи; дослідження повноти комплексності за усіма рівнями кримінологічної системи України: від кримінологічної доктрини до кримінологічної діяльності. Конфлікт інтересів Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів. ISSN 1995-6134 147 Forum Prava, 2025. 83(3). 140–148 (Research Article) Вираз вдячності Дослідження виконано ініціативно та не отримало будь-якого фінансування. При цьому виражається подяка вченим у галузі наук кримінально-правового циклу, які взяли активну участь в експертному опитуванні, спрямованому на концептуалізацію проблеми комплексності у галузі кримінології, у тому числі з огляду на пізнання кримінологічної системи України та її параметрів, зокрема: А. Андрушко, А. Бабенко, В. Батиргареєвій, Ю. Бауліну, А. Благій, В. Борисову, В. Василевичу, В. Голіні, В. Дрьоміну, О. Джужі, В. Журавлю, Н. Глинській, О. Колбу, О. Костенко, І. Козичу, О. Кулику, О. Литвинову, І. Медицькому, В. Оболенцеву, Ю. Орлову, О. Пащенко, В. Поповичу, В. Тулякову, П. Фрісу, В. Шакуну, В. Шепітько, М. Шепітько, Н. Юзіковій. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Литвинов О. М. Соціально-правовий механізм протидії злочинності в Україні (теоретичні та практичні засади): автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.08. Дніпропетровськ, 2010. 41 с. 2. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3-х кн. Кн. 3: Практична кримінологія. Київ: Ін Юре, 2008. 320 с. 3. Оболенцев В. Ф. Базові засади системного аналізу злочинності та віктимізації в Україні: монографія. Харків: Юрайт, 2016. 116 с. 4. Оболенцев В. Ф. Системний аналіз та моделювання системи запобігання злочинності в Україні: монографія. Харків: Юрайт, 2021. 192 с. 5. Нежурбіда С. Етіологія злочину: теорії, аналіз, результат: монографія. Чернівці: Друк Арт, 2013. 432 с. 6. Орловська Н. А. Актуальні проблеми кримінологічної системи України. Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". 2013. № 2. С. 1–11. 7. Джужа О. М. Світові кримінологічні системи запобігання злочинам. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2019. № 1. С. 7–12. https://doi.org/10.33270/01191101.7 8. Jeffery C. R. Criminology: An Interdisciplinary Approach. New Jersey: Prentice Hall, 1990. 482 p. 9. Applying Complexity Theory: Whole Systems Approaches to Criminal Justice and Social Work / Ed. By A. Pycroft, C. Bartollas.; 1st ed. Bristol University Press, 2014. 328 р. 10. Farrall S. Building Complex Temporal Explanations of Crime: History, Institutions and Agency (Critical Criminological Perspectives); 1st ed. Pаlgrave Macmillan, 2021. 179 р. 11. Литвинов О. М., Орлов Ю. В. Нариси з кримінології постмодерну. Харків: Право, 2019. 278 с. 12. Старинський М. В. Окремі теоретико-методологічні засади конструювання понять (дефініцій) у праві. Підприємництво, господарство і право. 2011. № 10. С. 3–5. 13. Оболенцев В. Ф. Базові засади системного аналізу запобігання злочинності в Україні. Проблеми законності. 2015. Вип. 130. С. 155–161. 14. Методологія наукових досліджень: навч. посіб. / КПІ ім. Ігоря Сікорського; уклад.: Астрелін І. М., Косогіна І. В., Кирій С. О. Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2021. 121 с. 15. Оболенцев В. Ф. Системний підхід у кримінальному праві: досягнення та перспективи застосування. Теорія і практика правознавства. 2021. № 2. С. 189–199. https://doi.org/10.21564/10.21564/2225-6555.2021.2.240557 16. Філософський енциклопедичний словник / НАН України, Ін-т філософії імені Г. С. Сковороди; редкол.: В. І. Шинкарук (голова) та ін. Київ: Абрис, 2002. 742 с. 17. Мазак А. В. Методологія системного підходу та наукових досліджень: конспект лекцій. ІваноФранківськ, 2009. 191 с. 18. Оболенцев В. Ф. Формальні процедури системного аналізу запобігання злочинності. Проблеми законност. 2015. Вип. 131. С. 99–106. 19. Оболенцев В. Ф. Держава Україна як система: системний підхід до запобігання корупції. Проблеми законності. 2017. Вип. 138. С. 161–168. https://doi.org/10.21564/2414-990x.138.110994 REFERENCES 1. Lytvynov, O. M. (2010). Sotsialno-pravovyi mekhanizm protydii zlochynnosti v Ukraini (teoretychni ta praktychni zasady) [Socio-legal mechanism of countering crime in Ukraine (theoretical and practical principles)]. Avtoref. dys. … d-ra yuryd. nauk: 12.00.08. Dnipropetrovsk (in Ukr.). 2. Zakaliuk, A. P. (2008). Kurs suchasnoi ukrainskoi kryminolohii: teoriia i praktyka [Course of modern Ukrainian criminology: Theory and practice] (Vol. 3: Praktychna kryminolohiia [Practical criminology]). Kyiv: In Yure (in Ukr.). 3. Obolentsev, V. F. (2016). Bazovi zasady systemnoho analizu zlochynnosti ta viktymizatsii v Ukraini [Basic ISSN 1995-6134 148 Forum Prava, 2025. 83(3). 140–148 (Research Article) principles of system analysis of crime and victimization in Ukraine]. Monohrafiia. Kharkiv: Yurait (in Ukr.). 4. Obolentsev, V. F. (2021). Systemnyi analiz ta modeliuvannia systemy zapobihannia zlochynnosti v Ukraini [System analysis and modeling of the crime prevention system in Ukraine]. Monohrafiia. Kharkiv: Yurait (in Ukr.). 5. Nezhurbida, S. (2013). Etiolohiia zlochynu: teorii, analiz, rezultat [Etiology of crime: Theories, analysis, result]. Monohrafiia. Chernivtsi: Druk Art (in Ukr.). 6. Orlovska, N. A. (2013). Aktualni problemy kryminolohichnoi systemy Ukrainy [Topical issues of the criminological system of Ukraine]. Chasopys Natsionalnoho universytetu “Ostrozka akademiia”. Seriia “Pravo”, (2), 1–11 (in Ukr.). 7. Dzhuzha, O. M. (2019). Svitovi kryminolohichni systemy zapobihannia zlochynam [Global criminological systems of crime prevention]. Naukovyi visnyk Natsionalnoi akademii vnutrishnikh sprav, (1), 7–12. https://doi.org/10.33270/01191101.7 (in Ukr.). 8. Jeffery, C. R. (1990). Criminology: An interdisciplinary approach. Englewood Cliffs, NJ: Prentice Hall (in Eng.). 9. Pycroft, A., & Bartollas, C. (Eds.). (2014). Applying complexity theory: Whole systems approaches to criminal justice and social work. Bristol University Press (in Eng.). 10. Farrall, S. (2021). Building complex temporal explanations of crime: History, institutions and agency (Critical criminological perspectives). Palgrave Macmillan (in Eng.). 11. Lytvynov, O. M., & Orlov, Yu. V. (2019). Narysy z kryminolohii postmodernu [Essays on the criminology of postmodernity]. Kharkiv: Pravo (in Ukr.). 12. Starynskyi, M. V. (2011). Okremi teoretyko-metodolohichni zasady konstruiuvannia poniat (definitsii) u pravi [Certain theoretical and methodological foundations for constructing concepts (definitions) in law]. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo, (10), 3–5 (in Ukr.). 13. Obolentsev, V. F. (2015). Bazovi zasady systemnoho analizu zapobihannia zlochynnosti v Ukraini [Basic principles of system analysis of crime prevention in Ukraine]. Problemy zakonnosti, (130), 155–161 (in Ukr.). 14. Astrelin, I. M., Kosohina, I. V., & Kyrii, S. O. (Comps.). (2021). Metodolohiia naukovykh doslidzhe [Methodology of scientific research]. Navchalnyi posibnyk. Kyiv: KPI imeni Ihoria Sikorskoho (in Ukr.). 15. Obolentsev, V. F. (2021). Systemnyi pidkhid u kryminalnomu pravi: dosiahnennia ta perspektyvy zastosuvannia [System approach in criminal law: Achievements and prospects of application]. Teoriia i praktyka pravoznavstva, (2), 189–199. https://doi.org/10.21564/10.21564/2225-6555.2021.2.240557 (in Ukr.). 16. Shynkaruk, V. I. (Ed.). (2002). Filosofskyi entsyklopedychnyi slovnyk [Philosophical encyclopedic dictionary]. Kyiv: Abrys (in Ukr.). 17. Mazak, A. V. (2009). Metodolohiia systemnoho pidkhodu ta naukovykh doslidzhen [Methodology of the system approach and scientific research]. Konspekt lektsii. Ivano-Frankivsk (in Ukr.). 18. Obolentsev, V. F. (2015). Formalni protsedury systemnoho analizu zapobihannia zlochynnosti [Formal procedures of system analysis of crime prevention]. Problemy zakonnosti, (131), 99–106 (in Ukr.). 19. Obolentsev, V. F. (2017). Derzhava Ukraina yak systema: systemnyi pidkhid do zapobihannia koruptsii [The state of Ukraine as a system: A systems approach to corruption prevention]. Problemy zakonnosti, (138), 161–168. https://doi.org/10.21564/2414-990x.138.110994 (in Ukr.). ІНФОРМАЦІЯ ПРО СТАТТЮ (ARTICLE INFO) Published in: Форум права: 83 pp. 140-148 (3). Related identifiers: 10.5281/zenodo.16746396 http://forumprava.pp.ua/files/140-1482025-3-FP-Kolodyazhny_18.pdf http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.htm _2025_3_18.pdf License (for files): Creative Commons Attribution 4.0 International Received: 16.08.2025 Accepted: 05.09.2025 Published: 06.09.2025 Available online: 06.09.2025 Cite as: Колодяжний, М. Г. (2025). Параметри функціонування кримінологічної системи України. Форум права, 83(3), 140–148. http://doi.org/10.5281/zenodo.16746396 Kolodyazhny, M. G. (2025). Parametry funktsionuvannya kryminolohichnoyi systemy Ukrayiny [Parameters of the Functioning Of the Criminological System of Ukraine]. Forum prava, 83(3), 140–148. http://doi.org/10.5281/zenodo.16746396