FLORA OF HEXAHLORBENZENE TOXIC WASTE LANDFILL SITUATED NEAR KALUSH OF IVANO-FRANKIVSK REGION

Національний лісотехнічний університет України Збірник науково-технічних праць 256 Незважаючи на те, що у Пархомівському лісництві на одиницю площі найбільше у своїй фітомасі акумулюють вуглець такі породи, як вільха чорна, липа дрібнолиста та береза повисла, а продукують кисень – береза пухнаста, сосна звичайна, клен гостролистий, дуб звичайний залишається пріоритетною породою у цьому регіоні. Виходячи з того, що у складі насаджень його кількість є недостатньою постає необхідність збільшення культур дуба, що матиме позитивний вплив на навколишне природне середовище. Література 1. Клімат України / за ред . В . М . Ліпінського , В . А . Дячука , В . М . Бабіченко . – К . : Вид - во РАЄВСЬКОГО , 2003. – 343 с . 2. Кобзарь А . И . Прикладная математическая статистика . Для инженеров и научных работ - ников / А . И . Кобзарь . – М . : Изд - во " Физматлит ", 2006. – 816 с . 3. Лакида П . І . Біологічна продуктивність дубових деревостанів Поділля : монографія / П . І . Лакида , А . Г . Лащенко , М . М . Лащенко . – К . : Вид - во ННЦ ІАЕ , 2006. – 196 с . 4. Лакида П . І . Фітомаса лісів України : монографія / П . І . Лакида . – Тернопіль : Вид - во " Збруч ", 2002. – 256 с . 5. Лиепа И . Я . Динамика древесных запасов : Прогнозирование и экология / И . Я . Лиепа . – Рига : Изд - во " Зинатне ", 1980. – 172 с . 6. Matthews G. The Carbon Contents of Trees / G. Matthews // Forestry Commission, Tech. Paper 4. – Edinburgh, 1993. – 21 p. Надійшла до редакції 18.10.2016 р . Шевчук Н.И. Экологические функции лесных насаждений Хмельницкой области Проанализированы экологические функции в лесных насаждениях Хмельницкой обл . на примере Пархомовского лесничества , в частности углеродопоглащающую и кислородопродуцирующую роль . С помощью регрессионного анализа с использовани - ем биометрических показателей получены эмпирические уравнения по определению фитомассы древесины и кроны лесообразующих пород . Данные уравнения позволили оценить объемы поглощения углерода и продуцирования кислорода древесными на - саждениями Пархомовского лесничества на единицу площади . Проанализированы эко - логические функции главных лесных пород , а именно – дуба обыкновенного , березы пушистой , ясеня обыкновенного , клена остролистного , липы сердцелистной , ольхи чер - ной , сосны обыкновенной , ели обыкновенной . Установлено , что дубовые насаждения как преобладающие древесные породы в дан - ном регионе , выполняют важную экологическую роль . Ключевые слова: поглощение углерода , продуцирование кислорода , лесные насаж - дения , регрессионный анализ , эмпирические уравнения . Shevchuk N.I. Ecological Functions of Forest Ranges in Khmelnitsky Region Ecological functions of forest ranges in Khmelnitsky region were analysed on the example of Parkhomivske forestry. In particular, the carbon absorbing and oxygen producing roles were studied. With the help of regressive analysis using biometric data, we received empirical equations that determine the phytomass of wood substance and crown of species that comprise the forest. Data received in this equation gave us an opportunity to evaluate the volumes of carbon absorption and oxygen production by the tree ranges per area unit in Parkhomivsky forestry. Ecological functions of main tree species such as oak, downy birch, ash, Norway maple, small-leaved linden, black alder, pine and spruce were analysed. It was determined that oak ranges as prevailing species in this region perform an important ecological role. Keywords: carbon absorption, oxygen production, forest ranges, regressive analysis, empirical equations. Науковий вісник НЛТУ України. – 2016. – Вип. 26.7 2. Екологія та довкілля 257 УДК 581.526.2 ФЛОРА ПОЛІГОНУ ЗАХОРОНЕННЯ ТОКСИЧНИХ ВІДХОДІВ ГЕКСАХЛОРБЕНЗОЛУ БІЛЯ МІСТА КАЛУША ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Н.В. Шумська 1 , М.Я. Рудейчук-Кобзєва 2 , Р.М. Черепанин 3 , С.Є. Шевчук 4 , О.С. Неспляк 5 Досліджено флору полігону захоронення токсичних відходів гексахлорбензолу ( око - лиці Калуша , Івано - Франківська обл .). У складі рослинного покриву виявлено 118 видів із 61 роду , що належать до 30 родин , 3 класів і 2 відділів . Виділено 7 еколого - ценотич - них груп рослин , з яких переважають пратанти , синантропанти і палюданти . У складі флори полігону істотно переважають багаторічні трав ' яні рослини . Сумарна частка од - но - та дворічних рослин становить 42 %. Встановлено екологічні особливості флори по - лігону . Структура флори свідчить про наявність активних сукцесійних процесів рос - линного покриву полігону . Ключові слова: полігон , гексахлорбензол , флора , екологічні групи рослин . Сьогодні проблема збереження та відтворення природних рослинних угруповань в умовах техногенного середовища займає вагоме місце серед актуальних питань біології та екології. Трансформовані землі є потенційним резервом для відновлення на них зональних біотичних комплексів. Для відтворення техногенно порушених територій потрібне цілеспрямоване раціональне втручання у функціонування та розвиток екологічних систем [4]. За такого антропогенного впливу на середовище, внаслідок тісного взаємозв'язку його компонентів, відбуватиметься зміна усіх кількісних та якісних параметрів структурних складових частин біотичних комплексів [1]. Мета роботи – вивчити спонтанну флору та виявити її особливості в умовах техногенної трансформації біотопу. Об'єктом досліджень є полігон захоронення токсичних відходів гексахлорбензолу. Матеріали та методи дослідження. Дослідження проведено впродовж 2012-2016 рр. на території полігону захоронення токсичних відходів гексахлорбензолу (рис. 1), що належить ТОВ "Оріана-Галев" (на відстані 6 км на північний-захід від Калуша в Івано-Франківській обл.). На південь, на відстані 1,5 км, розташоване село Мостище, на північ, на відстані 2 км – село Верхня Калуського району. Відстань від полігону до транспортної автомагістралі – 1,5 км, до залізниці – 6 км. Полігон площею 4,5 га розташований на низькопродуктивних землях. Рельєф цієї території понижений з незначним ухилом до невеликої річки Сапогів (басейн р. Дністер), що протікає на відстані 50 м від ділянки. Гідростатичний рівень ґрунтових вод знаходиться на глибині 1,3-2,8 м. Гідрологічний режим ґрунту полігону змінюється від помірного до надмірного, місцями наявні мілкі водойми діаметром до кількох метрів. 1 доц. Н.В. Шумська, канд. біол. наук – Прикарпатський НУ ім. Василя Стефаника; 2 аспір. М.Я. Рудейчук-Кобзєва – Прикарпатський НУ ім. Василя Стефаника; 3 викл. Р.М. Черепанин, канд. біол. наук – Прикарпатський НУ ім. Василя Стефаника; 4 викл. С.Є. Шевчук – Прикарпатський НУ ім. Василя Стефаника; 5 доц. О.С. Неспляк, канд. біол. наук – Прикарпатський НУ ім. Василя Стефаника Національний лісотехнічний університет України Збірник науково-технічних праць 258 Рис. 1. Територія досліджень – полігон захоронення токсичних відходів гексахлорбензолу біля Калуша в Івано-Франківській обл. Полігон, на якому тверді відходи ГХБ захоронювали в закритих контейнерах, було введено в дію у 1973 р. Розміщення токсичних відходів здійснювали до 2000 р. З часом відбулося порушення цілісності контейнерів, що спричинило забруднення атмосферного повітря, ґрунтів і водоносних горизонтів. Гексахлорбензол належить до групи стійких органічних забруднювачів з вираженими токсичними властивостями, використання яких, потрапляння у довкілля, поширення й концентрування підлягають суворому контролю та регламентації. У разі потрапляння у природні біотопи ГХБ спричиняє глибокі порушення структурно-функціональної організації біосистем на різних рівнях ієрархії [9, 12, 14]. Сполуку нині віднесено до першого класу токсичності й класифіковано як канцероген [13]. Упродовж 2010-2012 рр. було вилучено й вивезено з полігону суміші токсичних відходів гексахлорбензолу та забрудненого ґрунту. Натомість на полігон було завезено ґрунт з інших місць і виконано роботи з рекультивації території. Згідно з фізико-географічним районуванням України [5] Полігон розташований у Передкарпатській височинній області гірської країни Українські Карпати. Згідно з із районуванням Передкарпаття [6], він розташований у межах Калуської улоговини. Флору Полігону вивчали із застосуванням маршрутних і стаціонарних методів дослідження. Назви видів рослин наведено за переліком С.Л. Мосякіна й М.М. Федорончука [11]. Під час складання екологічних характеристик видів використано екологічні шкали, які запропонував Я.П. Дідух [2, 10]. Еколого-ценотичні групи класифіковано за "Екофлорою України" [3]. Життєві форми рослин виділено за класифікацією І.Г. Серебрякова [8]. Науковий вісник НЛТУ України. – 2016. – Вип. 26.7 2. Екологія та довкілля 259 Результати дослідження та їх обговорення. У зв'язку з неоднорідністю едафічних і гідрологічних умов, а також наявністю сукцесійних процесів, на території полігону є ділянки з проективним покриттям рослинності від 1-5 % до 100 %. Зокрема, у західній його частині сформований зімкнутий травостій, а в центральній і східній частинах загальне проективне покриття трав'яного ярусу здебільшого змінюється у межах 10-60 %. У складі рослинного покриву полігону виявлено 118 видів із 61 роду, що належать до 30 родин, 3 класів і 2 відділів. Провідними за кількістю видів є 7 родин: Poaceae (21 вид), Asteraceae (19 видів), Fabaceae (13 видів), Brassicaceae (7 видів), Polygonaceae (5 видів), Chenopodiaceae (5 видів). У складі флори виявлено 7 еколого-ценотичних груп рослин з яких переважають пратанти, синантропанти і палюданти (рис. 2). Рис. 2. Еколого-ценотичні групи флори полігону токсичних відходів гексахлорбензолу (%) Пратанти поширені по всій території полігону, але найбільш різноманітні у західній та центральній частинах, у складі угруповань формації Саlamagrostidetа epigeioris. Найчастіше трапляються види родин Poaceae й Fabaceae – Calamagrostis epigeіos (L.) Roth, Anthoxanthum odoratum L., Agrostis tenuis Sibth., Holcus lanatus L., Dactylis glomerata L., Deschampsia cаespitosa (L.) Beauv., Elytrigia repens (L.) Nevski, Festuca rubra L., Hypericum perforatum L., Ranunculus acris L., Lysimachia vulgaris L., Lotus corniculatus L., Medicago falcata L., Melilotus albus Medik., Melilotus officinalis (L.) Pall., Trifolium prаtense L., Centaurium erythraea Rafn., Plantago lanceolata L., Plantago major L., Mentha arvensis L., Achillea millefolium L., Leucanthemum vulgare Lam., Vicia cracca L., Stellaria graminea L. тощо. Палюданти зосереджені у заболочених місцях і по берегах невеликих мілких водойм, переважно у південній, західній і центральній частинах полігону, у складі угруповань формацій Phragmiteta australis, Typheta latifoliae, Typheta laxmannii. До складу палюдантів належать Phragmites australis (Cav.) Trin. ex Steudel, Typha latifolia L., Typha angustifolia L., Typha laxmannii Lepech., Poa palustris L., Juncus articulatus L., Juncus conglomeratus L., Juncus effusus L., Carex acuta L., Eupatorium cannabinum L., Ranunculus reptans L., Persicaria hydropiper (L.) Delarbre, Rorippa palustris (L.) Bess., Lythrum salicaria L., Epilobium palustre L., Bidens tripartita L., Alisma plantago-aquatica L. та ін. Галофанти зосереджені у центральній і східній частинах Полігону, на ділянках з проективним покриттям рослинності до 10-60 %, у складі угруповань формації Puccinellietа distantis. Група малочисельна, представлена Puccinellia distans (Jacq.) Parl., Tripolium vulgare Nees, Spergularia salina J. Presl. & C. Presl., Chenopodium glaucum L. тощо. До сильвантів належать деревні види, які найчастіше трапляються у західній та північній частинах полігону – Betula pendula Roth, Alnus glutinosa (L.) Gaertn., Sorbus aucuparia L., Salix alba L. тощо. Національний лісотехнічний університет України Збірник науково-технічних праць 260 Синантропні види поширені по всій території полігону, входять до складу всіх угруповань, але найбільше зосереджені на насипах ґрунту у західній частині полігону, на його межі з польовою дорогою, на ділянках з низьким проективним покриттям травостою. До них належать: Cirsium vulgare (Savi) Ten., Trifolium arvense L., Daucus carota L., Stenactis annua (L.) Nees, Tripleurospermum inodorum (L.) Sch.Bip., Artemisia vulgaris L., Conyza сanadensis (L.) Cronq., Rumex crispus L., Tanacetum vulgare L., Phalacroloma annuum (L.) Dumort., Chenopodium polyspermum L., Ch. album L., Atriplex patula L., Papaver rhoeas L., Heracleum sibiricum L., Persicaria maculosa S.F. Gray, Lepigium ruderale L., Raphanus raphanistrum L., Oenothera biennis L., Odontites vulgaris Moench, Lamium album L., Carduus crispus L., Lepidotheca suaveolens (Pursh) Nutt., Soncus arvensis L., Tussilago farfara L., Poa annua L. тощо. У складі флори полігону виявлено види 6 життєвих форм рослин, з-поміж яких істотно переважають багаторічні трав'яні рослини (рис. 3). Сумарна частка монокарпиків становить 42 %, що свідчить про наявність початкових стадій сукцесійних процесів рослинного покриву полігону. Рис. 3. Життєві форми видів флори полігону токсичних відходів гексахлорбензолу (%) У флорі полігону виділено 7 екологічних груп стосовно водного режиму, що відображає неоднорідність гідрологічного режиму території (рис. 4). Рис. 4. Розподіл видів флори полігону токсичних відходів гексахлорбензолу стосовно водного режиму (%): 1) гігрофіти, 2) субгігрофіти, 3) пергігрофіти, 4) мезофіти, 5) гігромезофіти, 6) субмезофіти, 7) ксерофіти Оскільки зволоження може істотно змінюватися протягом року, важливу роль відіграє такий фактор, як динаміка зволоження. За реакцією на дію цього комплексного фактора переважають гемігідроконтрастофіли (44,4 %) та гемігідроконтрастофоби (25,5 %). Значною є також частка гідроконтрастофілів (17,1 %). Виявлено 5 екологічних груп за вимогами до узагальненого сольового режиму, який впливає на процеси ґрунтоутворення і є одним із чинників, що визначає адаптацію рослинних організмів до едафотопу. Аналіз показав, що у складі флори переважають семіевтрофи та евтрофи (рис. 5). У складі досліджуваної флори виділено 5 екологічних груп за відношенням до кислотного режиму ґрунту, з яких найбільш чисельними є субацидофіли та нейтрофіли (рис. 6). Науковий вісник НЛТУ України. – 2016. – Вип. 26.7 2. Екологія та довкілля 261 Рис. 6. Розподіл видів флори полігону токсичних відходів гексахлорбензолу стосовно кислотного режиму ґрунту (%): 1) ацидофіли, 2) субацидофіли, 3) нейтрофіли, 4) базидофіли, 5) гіпербазиофіли За вимогами до вмісту в ґрунті сполук азоту у складі флори переважають нітрофіли та гемінітрофіли (рис. 7). Рис. 7. Розподіл видів флори полігону токсичних відходів гексахлорбензолу стосовно вмісту сполук азоту (%): 1) нітрофіли, 2) гемінітрофіли, 3) субанітрофіли, 4) еунітрофіли За вимогами до вмісту карбонатів у ґрунті переважають гемікарбонатофоби і акарбонатофіли (рис. 8). Рис. 8. Розподіл видів флори полігону токсичних відходів гексахлорбензолу стосовно вмісту у ґрунті карбонатів (%): 1) гемікарбонатофоби, 2) акарбонатофіли, 3) гемікарбонатофіли, 4) карбонатофоби Серед трав'яних видів, що ростуть на полігоні, переважають види місцевої флори (86,25 %). Одинадцять видів рослин є адвентивними [7]. Висновки. Отже, після рекультивації ґрунтового покриву на полігоні захоронення токсичних відходів гексахлорбензолу відбуваються природні процеси відновлення рослинності, темпи яких у різних частинах полігону істотно відмінні. У зв'язку з цим, спонтанна флора відзначається широким спектром таксономічних, еколого-ценотичних, біоморфологічних, екологічних груп. У заболочених місцях переважно сформовані гігрофільні угруповання з участю лучних і рудеральних видів рослин. На мезофільних ділянках із зімкнутим травостоєм переважають угруповання формації Calamagrostideta epigeioris з участю лучних, гігрофільних і рудеральних видів. На ділянках полігону з проективним покриттям рослинності до 10-60 % ростуть переважно галофанти, псамофанти й рудеральні види рослин. Література 1. Глухов А . З . Растения в антропогенно трансформованной среде / А . З . Глухов , А . И . Хар - хота // Промышленная ботаника : сб . науч . тр . – 2001. – Вып . 1. – С . 5-10. Національний лісотехнічний університет України Збірник науково-технічних праць 262 2. Дідух Я . П . Фітоіндикація екологічних факторів / Я . П . Дідух , П . Г . Плюта . – К . : Вид - во " Наук . думка ", 1994. – 280 с . 3. Екофлора України / за ред . Я . П . Дідуха . – У 2ох т ., Т . І . – К . : Вид - во " Фітосоціоцентр ", 2000. – 283 с . 4. Жуков С . П . Оцінка придатності умов техногенних екотопів для відновлення рослинного покриву / С . П . Жуков // Наука та інновації : зб . наук . праць . – 2013. – Т . 9, № 4. – С . 48-54. 5. Національний атлас України . – К . : Вид - во ДНВП " Картографія ", 2008. – 440 с . 6. Природа Івано - Франківської області / за ред . К . І . Геренчука – Львів : Вид - во " Вища шк .", 1973. – 160 с . 7. Протопопова В . В . Синантропная флора Украины и пути ее развития / В . В . Протопопова . – К . : Изд - во " Наук . думка ", 1991. – 201 с . 8. Серебряков И . Г . Жизненные формы растений / И . Г . Серебряков . – М . : Изд - во " Высш . шк .", 1962. – 378 с . 9. Ямборко Н . А . Компонентний склад забруднень і стан мікробного ценозу ґрунту поліго - ну захоронення хлорорганічних відходів / Н . А . Ямборко , Г . О . Іутинська , І . В . Левчук , А . А . Пін - друс // Мікробіол . журнал : зб . наук . праць . – 2013. – Т . 75, № 3. – С . 24-31. 10. Didukh Ya.P. The ecological scales of the species of Ukrainian flora and their use in synphytoindication / Ya.P. Didukh. – Kyiv : Phytosociocentre, 2011. – 176 p. 11. Mosyakin S.L. Vascular plants of Ukraine. A nomenclatural checklist / S.L. Mosyakin, M.M. Fedoronchuk. – Kiev, 1999. – 368 p. 12. Eurochlor. Hexachlorobenzene – Sources, environmental fate and risk characterisation. Science dossier edited by J. Barber, A. Sweetman, K. Jones, Brussels, 2005. [Electronic resource]. – Mode of access http://www.eurochlor.org/upload/documents/document187.pdf 13. Report on Carcinogens, viewed 01 February 2014. [Electronic resource]. – Mode of access http://ntp.niehs.nih.gov/ntp/roc/eleventh/profiles/s093hexa.pdf>. 14. Technical Scoping Mission Kalush Area, 2010 / UNEP/OCHA. [Electronic resource]. – Mode of access http://ochaonline.un.org/ochaunep>. Надійшла до редакції 23.10.2016 р . Шумская Н.В., Рудейчук-Кобзева М.Я., Черепанин Р.М., Шевчук С.Є., Неспляк О.С. Флора полигона захоронения токсических отходов гексахлорбензола возле города Калуш Ивано-Франковской области Проведено исследование флоры полигона захоронения токсических отходов гексах - лорбензола ( окрестности Калуша , Ивано - Франковская обл .). В составе растительного покрова обнаружено 118 видов из 61 рода , принадлежащих к 30 семействам , 3 классам и 2 отделам . Выделено 7 эколого - ценотических групп растений , среди которых преоб - ладают пратанты , синантропанты и палюданты . В составе флоры полигона существен - но преобладают многолетние травянистые растения . Суммарная часть одно - и двухлет - них растений составляет 42 %. Установлены экологические особенности флоры полиго - на . Структура флоры свидетельствует о наличии активных сукцессионных процессов растительного покрова полигона . Ключевые слова: полигон , гексахлорбензол , флора , экологические группы растений . Shumska N.V., Rudeichuk-Kobzeva M.J., Cherepanyn R.M., Shevchuk S.E., Nespliak O.S. Flora of Hexahlorbenzene Toxic Waste Landfill Situated Near Kalush of Ivano-Frankivsk Region The flora of the landfill of hexahlorbenzene toxic waste (in the neighbourhood of Kalush, Ivano-Frankivsk region) was investigated. One hundred eighteen species from 61 genera in the landfill plant cover were found there. The species belong to thirty families, three classes and two phyla. Meadow, synanthropic and wetland species predominate among seven eco-coenotical plant groups. The majority of plants within the landfill flora appeared to be perennial herbaceous plants, whereas annual and biannual plants combined accounted for 42 per cent of total species number. Ecological features of the landfill flora were assessed. According to the structure of the flora, there are active succession processes within plant cover of the landfill. Keywords: landfill, hexahlorbenzene, flora, ecological plant groups. Науковий вісник НЛТУ України. – 2016. – Вип. 26.7 3. Технологія та устаткування лісовиробничого комплексу 263 3. ТЕХНОЛОГІЯ ТА УСТАТКУВАННЯ УДК 532.538:539.21:621.38 ІДЕНТИФІКАЦІЯ СПИРТОВИХ РОЗЧИНІВ ЗА ПАРАМЕТРОМ ІМІТАНСУ Є.В. Походило 1 , В.З. Юзва 2 , О.В. Вікович 3 Розглянуто способи ідентифікації спиртових розчинів за їхніми електричними пара - метрами , зокрема водно - спиртових розчинів різної концентрації та алкогольних напоїв . Зазначено , що інформативними параметрами можуть бути діелектрична проникність , провідність або активні та реактивні складники імпедансу чи адмітансу об ' єктів іденти - фікації . Досліджено спиртові розчини в частотному діапазоні та виявлено , що реактивні складники адмітансу водно - спиртових розчинів і горілок мають явно виражені екстре - мальні значення , що відповідають певній частоті . Запропоновано таку частоту викорис - тати для ідентифікації горілки різних марок , а також водно - спиртових розчинів . Ключові слова: спирт , спиртовий розчин , горілка , імітанс , адмітанс , імпеданс . Вступ. Методи ідентифікації алкогольної продукції не завжди дають змогу з високим ступенем достовірності ідентифікувати їхню видову або типову належність. Мета ідентифікації полягає у виявленні і підтвердженні дійсності конкретного виду і найменування товару, а також відповідності певним вимогам або інформації про нього, зазначеної на маркуванні й/або у товарно-супровідних документах. Кінцевий результат ідентифікації має альтернативний характер: виявляється або відповідність або невідповідність товару певним вимогам. На цей час прості, надійні, точні методи та засоби оперативного контролю такої продукції у процесі її виготовлення та використання не мають широкого застосування. Тому пошук нових способів і простота їхньої реалізації для забезпечення оперативного контролювання якості горілчаних виробів за орієнтування на масового споживача є актуальним. Способи ідентифікації спиртових розчинів. Останнім часом широкого застосування у галузі виробництва спиртних напоїв отримали методи контролю електричних параметрів спирту та водно-спиртових розчинів, за якими здійснюють їхню ідентифікація. Одним із таких параметрів є діелектрична проникність, за якою визначають концентрацію водно-спиртового розчину [1]. Разом з тим, ідентифікація за одним параметром не убезпечує від фальсифікації як спирту, так і водно-спиртових виробів. Кращими з цього погляду є засоби вимірювання за двома параметрами, а саме: за діелектричною проникністю та провідністю на фіксованій частоті або на кількох частотах заданого діапазону. Стосуються вони вимірювань складників комплексного опору [2] чи комплексної провідності [3] об'єктів контролю та опрацювання результатів, тобто реалізується імітансний метод [4]. За таким методом об'єкт контролю подається двополюсником, поміщеним в електричне коло змінного струму, вимірюються па1 проф. Є.В. Походило, д-р техн. наук – НУ "Львівська політехніка"; 2 аспір. В.З. Юзва – НУ "Львівська політехніка"; 3 аспір. О.В. Вікович – НУ "Львівська політехніка"