Організаційна структура контролю за банківською діяльністю та специфіка компетенцій його суб'єктів

ISSN 1995-6134 171 Forum Prava, 2025. 83(3). 171-178 (Preliminary studies) УДК 336.71:347.736:658.15 DOI: http://doi.org/10.5281/zenodo.16746413 А.С. САРУХАНЯН, аспірант Харківського національного університету внутрішніх справ м. Харків, Україна; e-mail: [email protected]; ORCID: https://orcid.org/0009-0000-5210-1485 ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА КОНТРОЛЮ ЗА БАНКІВСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ТА СПЕЦИФІКА КОМПЕТЕНЦІЙ ЙОГО СУБ’ЄКТІВ A.S. SARUKHANIAN, Postgraduate Student, Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, Ukraine; e-mail: [email protected]; ORCID: https://orcid.org/0009-0000-5210-1485 ORGANIZATIONAL STRUCTURE OF CONTROL OVER BANKING ACTIVITIES AND THE SPECIFICS OF THE COMPETENCES OF ITS SUBJECTS АНОТАЦІЇ (ABSTRACTS), КЛЮЧОВІ СЛОВА (KEYWORDS) Постановка проблеми. Ефективність контролю за банківською діяльністю в Україні значною мірою залежить від узгодженості дій суб’єктів нагляду, чіткості розподілу повноважень і форм комунікації між ними. Попри розвинену нормативну базу, актуальною залишається потреба у систематизації організаційної структури контролю, визначенні меж компетенцій та взаємодії державних і недержавних інституцій, що забезпечують стабільність фінансової системи. Мета. Систематизація системи суб’єктів контролю за банківською діяльністю та аналіз специфіки їхніх повноважень з метою вдосконалення організаційних взаємозв’язків і підвищення ефективності координації між суб’єктами банківського нагляду. Методи. Застосовано системно-структурний метод – для визначення складу суб’єктів контролю та ієрархії їх функцій; порівняльно-правовий метод – для зіставлення національної моделі з міжнародними стандартами банківського нагляду; функціональний аналіз – для виявлення ролі кожного учасника у процесі контролю; метод узагальнення – для побудови структурної схеми взаємодії; формально-юридичний метод – для аналізу нормативних актів, що регулюють діяльність регуляторів і банків. Результати. Встановлено, що центральне місце у системі контролю займає Національний банк України, який виконує регулятивні, наглядові та координаційні функції. З’ясовано, що Міністерство фінансів України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб і Державна служба фінансового моніторингу утворюють систему взаємопов’язаних суб’єктів, які забезпечують баланс між макроекономічною стабільністю, захистом вкладників та фінансовою безпекою. Визначено роль внутрішнього і зовнішнього аудиту у зміцненні корпоративного управління банків. Проаналізовано залучення правоохоронних органів, судів та омбудсменів до контролю правомірності дій банків і захисту прав споживачів. Розроблено узагальнену структурну схему взаємодії суб’єктів контролю з урахуванням кризових механізмів реагування. Висновки. Контроль за банківською діяльністю в Україні має багаторівневий і комплексний характер, де взаємодія державних регуляторів, аудиторських та наглядових структур створює систему стримувань і противаг. Запропонована модель взаємодії суб’єктів контролю підвищує прозорість регуляторних процесів, сприяє стійкості фінансової системи та довірі до банківського сектору. Ключові слова: банківська система; пруденційний контроль; фінансова політика; платіжна інфраструктура; ризик-менеджмент; державна підтримка банків; прозорість нагляду *** Problem statement. The effectiveness of banking supervision in Ukraine largely depends on the coherence of actions among supervisory entities, the clarity of power distribution, and the established forms of communication between them. Despite an advanced legal framework, there remains a pressing need to systematize the organizational structure of control, define the scope of competences, and ensure effective coordination between state and non-state institutions that safeguard the stability of the financial system. The purpose of the study is to identify and analyze the organizational structure of banking supervision in Ukraine, to reveal the specific competences of its entities, and to develop an integrated model of their interaction under normal and crisis conditions. Methods. A system-structural method was applied to determine the composition and hierarchy of supervisory entities; a comparative-legal method was used to compare the national model with © Саруханян А.С., 2025 Open access under CC BY license ISSN 1995-6134 172 Forum Prava, 2025. 83(3). 171–178 (Preliminary studies) international banking supervision standards; a functional analysis helped to identify the role of each participant in the control process; a generalization method was used to design a structural interaction model; and a formal-legal method served to analyze normative acts regulating the activities of supervisory and banking institutions. Results. It was established that the National Bank of Ukraine occupies the central position in the supervision system, performing regulatory, supervisory, and coordinating functions. The Ministry of Finance of Ukraine, the Deposit Guarantee Fund, and the State Financial Monitoring Service constitute an interconnected network of actors ensuring balance between macroeconomic stability, depositor protection, and financial security. The study highlighted the roles of internal and external audits in strengthening corporate governance and examined the involvement of law enforcement agencies, courts, and ombudsmen in monitoring the legality of banking operations and protecting consumer rights. A generalized structural interaction model was developed, reflecting coordination mechanisms and crisis response procedures. Conclusions. Banking supervision in Ukraine has a multilayered and complex nature, where the interaction of state regulators, audit institutions, and oversight bodies forms a system of checks and balances. The proposed interaction model enhances transparency of regulatory processes, strengthens financial system resilience, and builds public trust in the banking sector. Keywords: banking system; prudential control; financial policy; payment infrastructure; risk management; state support for banks; transparency of supervision Постановка проблеми Організаційна структура контролю за банківською діяльністю та специфіка компетенцій його суб’єктів є ключовим елементом забезпечення стабільності фінансового сектору, захисту інтересів вкладників та підтримки довіри до банківської системи [1]. Ефективний нагляд можливий лише за умов чіткого розмежування функцій та повноважень між суб’єктами контролю, що включають центральний банк, державні органи фінансового моніторингу, фонди гарантування вкладів, а також правоохоронні структури. Відсутність узгодженої організаційної логіки та нечітке визначення компетенцій може призводити до дублювання функцій, затримок у прийнятті рішень та зниження ефективності заходів контролю. Актуальність дослідження визначається зростаючою складністю банківської системи, впливом глобалізаційних процесів та технологічних трансформацій, що підвищують ризики та вимагають адаптивних механізмів нагляду [2]. Особливо це проявляється у періоди кризових явищ, фінансових нестабільностей або введення спеціальних режимів, коли необхідна оперативна координація між різними суб’єктами контролю та чітке визначення їхніх повноважень. Наукове дослідження цих питань дозволяє формувати більш ефективні нормативні та організаційні підходи, що забезпечують своєчасне виявлення ризиків, оперативне втручання та підтримку стабільності банківської системи. В умовах трансформації українського фінансового сектору та інтеграції до міжнародних стандартів нагляду особливо важливо дослідити структуру суб’єктів контролю та специфіку їх компетенцій, оскільки це визначає ефективність реалізації пруденційної політики, захисту клієнтів та стійкість фінансової інфраструктури загалом. наведений підхід надає можливість не лише усунути прогалини в законодавчому та нормативному регулюванні, а й створити передумови для вдосконалення системи взаємодії між регулятором та іншими учасниками ринку. Стан дослідження проблеми організаційної структури контролю за банківською діяльністю та специфіки компетенцій його суб’єктів свідчить про значну увагу науковців до питання ефективності банківського нагляду як складової фінансової стабільності. Вітчизняні дослідження зосереджуються на правовому регулюванні діяльності Національного банку України, фондів гарантування вкладів та державних органів фінансового моніторингу, їхніх повноваженнях та ролі у забезпеченні прозорості ринку. Зокрема, роботи І.М. Дудки [3], А.В. Наконечної [4] та інших авторів аналізують законодавчу базу, процедури нагляду та ризикоорієнтовані підходи до контролю банківської діяльності, проте більшість досліджень має переважно нормативний характер і меншою мірою фокусується на організаційній структурі взаємодії суб’єктів контролю. Міжнародні дослідження у сфері банківського нагляду, наприклад, дослідження Педру С. Перейра, Ж.Ж С. Рамалью та Ж.В. да Сілва (Pereira, Ramalho and de. Silva, 2023) [5], демонструють важливість інтегрованих підходів, де поєднуються макрота мікропруденційні інструменти, кібербезпека, процедурні гарантії та координація з міжнародними фінансовими організаціями. Наведені підходи сприяють підвищенню стійкості банківської системи та зниженню системних ризиків. Водночас, для українського контексту залишається актуальним питання адаптації міжнародних стандартів до національної специфіки, включаючи особливості регуляторної ISSN 1995-6134 173 Forum Prava, 2025. 83(3). 171–178 (Preliminary studies) архітектури, правового режиму воєнного стану та кризового управління. Незважаючи на значну кількість досліджень, існують нерозкриті аспекти, зокрема недостатнє висвітлення міжвідомчої координації, чіткого розподілу компетенцій і процедур відповідальності між суб’єктами контролю. Не приділяється належна увага інтеграції інструментів кібербезпеки та операційної стійкості як самостійних елементів наглядової системи, що особливо важливо в умовах високих технологічних ризиків та воєнного стану. Також залишається проблемним питання післякризового аналізу ефективності заходів контролю та трансформації отриманих уроків у нормативні та організаційні зміни. Відсутність системного зворотного зв’язку обмежує адаптивність банківського нагляду, знижує здатність реагувати на нові загрози та ефективно оновлювати ризик-профілі банківських установ. Іншим невирішеним аспектом є недостатня прозорість та відкритість процедур комунікації з ринком та суспільством, що зменшує довіру до регуляторних органів і знижує ефективність заходів контролю. Особливо актуальною є потреба у формалізації процедур міжвідомчого обміну інформацією, включно з визначенням тригерів для ескалації ризиків та регламентом взаємодії з міжнародними донорами та партнерами. Отже, наукова проблематика полягає у необхідності розробки комплексного підходу до організаційної структури контролю за банківською діяльністю, який би враховував інтеграцію макроі мікропруденційних заходів, кібербезпеку, процедурні гарантії, післякризовий аналіз та міжнародну координацію. Саме ці невирішені питання визначають актуальність подальшого дослідження і формування удосконаленої моделі організаційної логіки банківського нагляду. Тому метою дослідження є систематизація системи суб’єктів контролю за банківською діяльністю та аналіз специфіки їхніх повноважень з метою вдосконалення організаційних взаємозв’язків і підвищення ефективності координації між суб’єктами банківського нагляду. Новизна результатів полягає в розробці комплексної багаторівневої моделі взаємодії суб’єктів контролю за банківською діяльністю в умовах воєнного стану в Україні, яка інтегрує пруденційний та макропруденційний нагляд, механізми кібербезпеки, операційної стійкості та управління ризиками, стандартизовані канали обміну інформацією, процедурні гарантії та післякризовий цикл оцінки ефективності заходів для підвищення фінансової стабільності та довіри ринку. Її завданнями є аналізувати правового та організаційного контексту здійснення банківського нагляду в Україні в умовах воєнного стану, зокрема визначити роль і повноваження Національного банку України, Міністерства фінансів України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Державної служби фінансового моніторингу України; визначення механізмів координації та інформаційного обміну між суб’єктами контролю за банківською діяльністю, включно з банками, аудиторськими та правоохоронними органами, а також оцінити їхню ефективність у забезпеченні стабільності фінансової системи; дослідження інструментів пруденційного та макропруденційного нагляду, заходів щодо кібербезпеки, операційної стійкості та управління ризиками банків, включаючи внутрішній аудит, стрес-тестування та використання IT-інфраструктури для моніторингу; розробка рекомендацій щодо удосконалення системи взаємодії суб’єктів контролю, що передбачають процедурні гарантії, прозорість рішень, стандартизацію обміну даними та інтеграцію післякризового аналізу для підвищення фінансової стабільності та довіри ринку. Інституційна система банківського нагляду в умовах воєнного стану Умови дії правового режиму воєнного стану в Україні формують специфічний правовий контекст для здійснення банківського нагляду, у якому права й обов’язки регулятора та учасників ринку визначаються загальними нормами про воєнний режим та спеціальними положеннями банківського законодавства, Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" [6] Національний банк України виступає ключовим пруденційним наглядовим органом, який встановлює нормативи капіталу, ліквідності та концентрації ризиків, проводить ліцензування, дистанційний моніторинг, інспекції на місці, стрес-тести та застосовує превентивні й коригувальні заходи, включно з санкціями, тимчасовою адміністрацією та відкликанням ліцензій. Він координує макропруденційні ініціативи, підтримує платіжну інфраструктуру, впроваджує методології нагляду та системи раннього попередження, інтегруючи аналітичні платформи, автоматизовані скринінги та дані від інших фінансових учасників, а також сприяє розвитку фінтех-ініціатив через регуляторні "пісочниці". При цьому, як зазначають І. Сисоєнко і Д. Карлюка [7], ефективність діяльності регулятора забезпечується інституційною незале- ISSN 1995-6134 174 Forum Prava, 2025. 83(3). 171–178 (Preliminary studies) жністю, стабільним фінансуванням, кваліфікованими кадрами та сучасною IT-інфраструктурою, з дотриманням принципу пропорційності та співпрацею з міжнародними супервізорами для підвищення стійкості банківської системи. Міністерство фінансів України формує загальнодержавну фінансову політику, координує бюджетні та кризові заходи, розробляє механізми державної підтримки та гарантій, планує фіскальні витрати, взаємодіє з міжнародними фінансовими партнерами і забезпечує прозорість рішень через публічні звіти та парламентський контроль. Воно також бере участь у спільних стрес-тестах та оцінках платоспроможності, координує юридичні і фінансові аспекти планів відновлення та врегулювання, визначає джерела покриття витрат держави та механізми мінімізації морального ризику, стандартизує процедури взаємодії з іншими інституціями та впроваджує системи оцінки ефективності реалізованих програм, що підвищує ефективність та легітимність заходів підтримки фінансового сектору. К. Возняковська і А. Марущак [8] визначають, що фонд гарантування вкладів фізичних осіб забезпечує прямий захист вкладників через виплату гарантій у разі неплатоспроможності банку та може виконувати роль тимчасового адміністратора або організатора продажу активів проблемних установ, адмініструючи систему фінансування гарантій, встановлюючи ставки внесків і керуючи резервним фондом для виплат та врегулювання. При цьому, як визначив Н. Мартиненко [9], він розробляє процедури швидкої ідентифікації вкладників, визначає ліміти гарантування, строки виплат і канали комунікації, проводить оцінку залишкових активів банку та їх реалізацію, координує ліквідаційні процеси й залучає державну підтримку за потреби, з дотриманням критеріїв для запобігання моральному ризику та прозорих процедур оскарження рішень. Державна служба фінансового моніторингу України контролює протидію відмиванню коштів і фінансуванню тероризму, збирає і аналізує підозрілі транзакції, встановлює ризикоорієнтовані профілі, публікує методичні рекомендації для банків і координує дії з Національним банком України та міжнародними партнерами, дотримуючись законодавства про конфіденційність і захист персональних даних. Окремі державні та саморегульовані органи відповідають за безперервність і надійність платіжної інфраструктури, встановлюють технічні стандарти, проводять аудити операційної готовності, ліцензують операторів платіжних послуг та перевіряють аутсорсингові й хмарні сервіси, координуючи дії з центральним банком для забезпечення стійкості розрахункових систем у кризових сценаріях, визначаючи вимоги до резервів, кібербезпеки, резервного копіювання та планів безперервності бізнесу, а також стимулюючи стандартизацію даних, інтероперабельність систем і підвищення кваліфікації персоналу [10, с.238– 244]. Л.О. Васильєва [11] відзначає, що органи нагляду за платіжними та розрахунковими системами встановлюють правові й технічні умови остаточності розрахунків, регламентують клірингові й неттинг-процедури для мінімізації невизначеності при відмові учасника та запобігання ланцюговим ефектам, контролюють моделі маржинування та механізми покриття дефолтів у центральних контрагентах, а також визначають критерії доступу до системи, резервні канали та альтернативні маршрути обробки платежів. Вони вимагають від операторів впровадження формалізованих SLA, KPI та прозорих процедур інцидент-респонсу, проводять регулярні і позапланові тести відновлення, моделюють стрессценарії й оцінюють наслідки одночасних збоїв, зокрема пов’язаних із аутсорсингом та хмарними послугами, контролюючи договори, плани відключення та доступ до даних. Координація та взаємодія суб’єктів контролю у банківській сфері Внутрішні органи банків формують першу лінію оборони: рада директорів визначає стратегію, політики та ліміти ризиків, правління реалізує їх на операційному рівні, служби ризикменеджменту, внутрішнього аудиту та комплаєнсу забезпечують щоденний моніторинг, оцінку ризиків, проведення стрес-тестів і контроль дотримання нормативів, включно з AML-процедурами. Внутрішній аудит незалежно перевіряє ефективність контролів і виявляє системні недоліки, а служба комплаєнсу координує дотримання законодавства щодо боротьби з відмиванням коштів і санкційних режимів. При цьому, Н.М. Давидкова у [12] зазначає, що зовнішній аудит забезпечує незалежну перевірку фінансової звітності та внутрішніх контролів, оцінює адекватність політик, резервів та процедур, виявляє відхилення та потенційні шахрайські ризики, взаємодіє з аудиторським комітетом і регулятором, а також бере участь у перевірці ITсистем і контролів доступу, що підсилює стабільність та надійність банківської системи. О.В. Музиченко і М.В. Карандась [13] визначили, що правоохоронні органи, прокуратура, поліція, спеціалізовані антикорупційні структури ISSN 1995-6134 175 Forum Prava, 2025. 83(3). 171–178 (Preliminary studies) та фінансові слідчі підрозділи мають повноваження ініціювати кримінальні провадження у випадках шахрайства, зловживань або грубих порушень банківського законодавства, збирати докази, вилучати документи, допитувати свідків і підозрюваних, а також застосовувати тимчасові заходи для збереження майнових прав, співпрацюючи з регулятором, який надає супровідні матеріали та доступ до супервізорських баз. Судова система здійснює правовий контроль за діями регуляторів і банків, забезпечує дотримання процесуальних прав, пропорційність санкцій і розгляд апеляцій, залучаючи експертів та спеціалізовані господарські палати для підвищення якості рішень, при цьому забезпечується баланс між оперативністю розслідувань і захистом конфіденційної інформації та прав сторін. Спеціалізовані агентства або омбудсмени захищають інтереси клієнтів банків, оперативно розглядають індивідуальні скарги, ініціюють медіацію або адміністративні процедури, моніторять порушення та готують аналітичні рекомендації для регулятора і законодавця, організо-- вують просвітницькі заходи та ведуть єдині реєстри звернень, що підвищує ефективність захисту прав споживачів і дозволяє впливати на політику сектору на системному рівні. Отже, на основі викладеного, для підвищення ефективності наглядових функцій створюються дорадчі та експертні органи, включно з комітетами з ризиків і групами фахівців з академічної спільноти, ринку та міжнародних партнерів, які надають консультаційні висновки при розробці методик, публічних політик і ревізії пріоритетів нагляду, аналізують нові ризики, готують рекомендації щодо адаптації нормативів і оцінюють економічну обґрунтованість політик. Саморегулівні інститути, зокрема біржі та асоціації банків, формують галузеві стандарти, кодекси етики та механізми вирішення спорів, уніфікують практики управління ризиками, сприяють підвищенню комплаєнсу та зменшенню потреби зовнішнього тиску, водночас дотримуючись прозорості та незалежності. Взаємодія суб’єктів контролю формалізується через меморандуми про взаєморозуміння, міжвідомчі угоди, спільні робочі групи та стандартизовані канали обміну інформацією, що забезпечує оперативність і узгодженість дій, включає механізми незалежного нагляду та оцінки ефективності координації, а також враховує міжнародний вимір та трансграничний обмін даними. Кожен орган контролю діє в межах законодавчих і процедурних обмежень, дотримуючись прав банків і клієнтів, процесуальних гарантій та захисту персональних даних, публікує звіти про діяльність, методики нагляду, критерії вибору об’єктів перевірок і процедури оскарження рішень, поєднуючи прозорість, підзвітність і оперативні механізми захисту інформації для підтримання фінансової стабільності та довіри ринку. На основі викладеного сформовано блоксхему взаємодії суб’єктів контролю за банківською діяльністю (рис.), яка структурує основних учасників (Верховну Раду України, Національний банк України, Міністерство фінансів України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, банки, органи фінансового моніторингу, правоохоронні органи, платіжні системи, аудиторів, омбудсменів тощо) та ключові напрямки інформаційних і процедурних потоків між ними. Розроблена схема відображає розподіл повноважень, механізми координації у стандартному режимі та під час кризових ситуацій, а також порядок ініціювання заходів реагування та ескалації, забезпечуючи наочну модель для організації обміну даними та ефективної оперативної взаємодії. Зокрема, рисунок ілюструє складну багаторівневу систему взаємодії між державними органами, наглядовими інституціями, банківськими установами та допоміжними структурами. У центрі цієї системи перебуває Національний банк України, який здійснює пруденційний нагляд, координує дії з іншими суб’єктами, отримує звітність від банків, проводить моніторинг і інспекції та, за необхідності, передає матеріали до правоохоронних органів або Державної служби фінансового моніторингу України, водночас підзвітний Верховній Раді України, яка формує законодавчі рамки та здійснює політичний контроль. Поряд із ним ключову роль відіграє Міністерство фінансів України, що координує макрофінансову стабільність, бюджетні аспекти рекапіталізації та взаємодіє з міжнародними фінансовими партнерами, а у кризових ситуаціях разом із Національним банком України і Фондом гарантування вкладів фізичних осіб визначає порядок державної підтримки банків та механізми врегулювання. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб забезпечує безпосередній захист вкладників, організовує тимчасову адміністрацію проблемних банків, ліквідацію або продаж їх активів та координує дії з Національним банком України і Міністерством фінансів України для запобігання паніці на ринку. Банки водночас виступають об’єктами зовнішнього нагляду та суб’єктами внутрішнього контролю, забезпечу- ISSN 1995-6134 176 Forum Prava, 2025. 83(3). 171–178 (Preliminary studies) ючи щоденний комплаєнс, управління ризиками та формування звітності, тоді як Державна служба фінансового моніторингу України аналізує транзакції, ідентифікує підозрілі операції та передає інформацію правоохоронним органам, кооперуючись з Національним банком України. У випадках серйозних порушень у систему включаються правоохоронні органи та суди, які ініціюють кримінальні провадження та контролюють законність рішень регуляторів. Верховна Рада України (законодавчі рамки, правова база, рамки повноважень) Міністерство фінансів України (бюджетна політика, рекапіталізація) Національний банк України (пруденція, ліцензування, інспекції) Міжнародні та наглядові органи («Меморандуми про взаєморозуміння», технічна допомога) Міністерство фінансів України (бюджетна політика, рекапіталізація) Національний банк України (пруденція, ліцензування, інспекції) Міжнародні та наглядові органи («Меморандуми про взаєморозуміння», технічна допомога) регуляторні акти макрополітика Протидія відмиванню коштів та фінансуванню тероризму (транзакції, звіти, розслідування) Внутрішні служби банку (ризик, аудит, комплаєнс, правління) координація при ризику операційні звіти, транзакційні потоки Правоохоронні органи (кримінальні розслідування) підозри, запити звіти, інциденти, внутрішні висновки Судова система, адміністративні інстанції Зовнішні аудитори (аудит фінансової звітності та контролей) кримінальні провадження оскарження Органи захисту прав споживачів (скарги, рекомендації) Консультативно-дорадчі органи (консультації, галузеві коди) Рисунок – Блок-схема взаємозв’язків суб’єктів контролю за банківською діяльністю Звідси, синтезована блок-схема взаємодії суб’єктів контролю за банківською діяльністю (рис.) відображає багатовекторні потоки інформації: від банків до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, органів фінансового моніторингу та зовнішніх аудиторів, від Національного банку України – до Верховної Ради України та Міністерству фінансів України, від Державної служби фінансового моніторингу України – до правоохоронців і судів, а також зворотні сигнали у вигляді рекомендацій, приписів, санкцій та законодавчих змін. Архітектура демонструє систему стримувань і противаг, Верховна Рада України встановлює правові рамки, Національний банк України здійснює пруденційний нагляд, Міністерство фінансів України формує фінансову політику, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб захищає вкладників, фінмоніторинг протидіє відмиванню коштів, а банки реалізують внутрішній комплаєнс. Таким чином, блок-схема ілюструє координацію різних рівнів контролю для забезпечення фінан- ISSN 1995-6134 177 Forum Prava, 2025. 83(3). 171–178 (Preliminary studies) сової стабільності та довіри до банківської системи. Висновки Проведено систематизацію суб’єктів контролю за банківською діяльністю, на основі якої розроблено ієрархічну блок-схему взаємодії ключових учасників (Національний банк України, Фонд гарантування вкладів, органи фінансового моніторингу, Міністерство фінансів України, правоохоронні органи, внутрішній аудит банків), де кожен має визначені повноваження та канали обміну інформацією. При цьому передбачено посилення координації ролей (меморандуми про співпрацю), стандарти передачі даних у реальному часі та механізми раннього попередження для оперативного реагування на ризики та мінімізації дублювання функцій. Конфлікт інтересів Автор засвідчує, що дослідження виконано незалежно та без впливу третіх сторін, які могли би створити конфлікт інтересів. Вираз вдячності Дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Харківського національного університету внутрішніх справ. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Світлична В. Ю., Дериволков В. О. Організаційні аспекти здійснення банківського фінансового моніторингу. Економіка і суспільство. 2018. Вип 15. С. 739–745. 2. Буря Ю. М., Петрова А. В. Теоретико-правові аспекти виконання функцій банківського права. Юридичний науковий електронний журнал. 2024. № 11/2024. С. 159–163. https://doi.org/10.32782/25240374/2024-11/35 3. Дудка І. М. Державне регулювання банківських відносин як ключовий компонент державної політики в цій сфері. Часопис Київського університету права. 2009. № 4. С. 162–168. 4. Наконечна А. В. Контроль за стабільністю банківської діяльності в період воєнних дій в Україні. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. Серія "Право". 2023. Вип. 78, Част. 2. С. 83–89. https://doi.org/10.24144/2307-3322.2023.78.2.13 5. Pereira Pedro C., Ramalho J. J. S., da. Silva J. V. How to measure banking regulation and supervision. Research in International Business and Finance. 2023. Vol. 66. 102059. https://doi.org/10.1016/j.ribaf.2023.102059 6. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-III. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#Text 7. Сисоєнко І., Карлюка Д. Технічне співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями. Економічний простір. 2022. № 180. С. 29–33. https://doi.org/10.32782/2224-6282/180-4 8. Возняковська К., Марущак А. Щодо питання вдосконалення діяльності фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Знання європейського права. 2020. № 4. С. 98–108. https://doi.org/10.32837/chern.v0i4.11 9. Martynenko N. Directions for improving the financial support of forensic expert forensic activity in Ukraine with account of positive foreign experience. Forensic Science International: Synergy. 2024. Vol. 9. 100565. https://doi.org/10.1016/j.fsisyn.2024.100565 10. Фінансова політика інвестиційно-інноваційного розвитку України: монографія / за ред. В. Г. Дем’янишина. Тернопіль: Тернопільський національний економічний університет, 2014. 464 с. 11. Васильєва Л. О. Адміністративно-правове регулювання банківської діяльності: постановка проблеми. Правова позиція. 2018. № 2 (21). С. 34–40. 12. Давидкова Н. М. Концепція регулювання ринку банківських послуг в Україні. Причорноморські економічні студії. 2016. Вип. 1. С. 115–119. 13. Музиченко О. В., Карандась М. В. Визначення підслідності в кримінальному провадженні: актуальний стан. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. Серія "Право". 2023. Вип. 75, част. 2. С. 105–111. https://doi.org/10.24144/2307-3322.2022.75.2.17 REFERENCES 1. Svitlychna, V. Yu., & Deryvolkov, V. O. (2018). Orhanizatsiini aspekty zdiisnennia bankivskoho finansovoho monitorynhu [Organizational aspects of conducting banking financial monitoring]. Ekonomika i suspilstvo, (15), 739–745 (in Ukr.). 2. Buria, Yu. M., & Petrova, A. V. (2024). Teoretyko-pravovi aspekty vykonannia funktsii bankivskoho prava [Theoretical and legal aspects of performing the functions of banking law]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal, (11/2024), 159–163. https://doi.org/10.32782/2524-0374/2024-11/35 (in Ukr.). ISSN 1995-6134 178 Forum Prava, 2025. 83(3). 171–178 (Preliminary studies) 3. Dudka, I. M. (2009). Derzhavne rehuliuvannia bankivskykh vidnosyn yak kliuchovyi komponent derzhavnoi polityky v tsii sferi [State regulation of banking relations as a key component of state policy in this sphere]. Chasopys Kyivskoho universytetu prava, (4), 162–168 (in Ukr.). 4. Nakonechna, A. V. (2023). Kontrol za stabilnistiu bankivskoi diialnosti v period voiennykh dii v Ukraini [Control over the stability of banking activity during wartime in Ukraine]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho Natsionalnoho Universytetu. Seriia "Pravo", 78(2), 83–89. https://doi.org/10.24144/23073322.2023.78.2.13 (in Ukr.). 5. Pereira, P. C., Ramalho, J. J. S., & da Silva, J. V. (2023). How to measure banking regulation and supervision. Research in International Business and Finance, (66), 102059. https://doi.org/10.1016/j.ribaf.2023.102059 6. Pro banky i bankivsku diialnist [On banks and banking activity]. Zakon Ukrainy (07.12.2000 No. 2121-3). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#Text (in Ukr.) 7. Sysoienko, I., & Karliuka, D. (2022). Tekhnichne spivrobitnytstvo Ukrainy z mizhnarodnymy finansovymy orhanizatsiiamy [Technical cooperation of Ukraine with international financial organizations]. Ekonomichnyi prostir, (180), 29–33. https://doi.org/10.32782/2224-6282/180-4 (in Ukr.). 8. Vozniakovska, K., & Marushchak, A. (2020). Shchodo pytannia vdoskonalennia diialnosti fondu harantuvannia vkladiv fizychnykh osib [On the issue of improving the activity of the Deposit Guarantee Fund for Individuals]. Znannia yevropeiskoho prava, (4), 98–108. https://doi.org/10.32837/chern.v0i4.11 (in Ukr.). 9. Martynenko, N. (2024). Directions for improving the financial support of forensic expert forensic activity in Ukraine with account of positive foreign experience. Forensic Science International: Synergy, (9), 100565. https://doi.org/10.1016/j.fsisyn.2024.100565 10. Demianyshyn, V. H. (Ed.). (2014). Finansova polityka investytsiino-innovatsiinoho rozvytku Ukrainy [Financial policy of investment and innovative development of Ukraine]. Monohrafiia. Ternopil: Ternopil National Economic University (in Ukr.). 11. Vasylieva, L. O. (2018). Administratyvno-pravove rehuliuvannia bankivskoi diialnosti: postanovka problemy [Administrative and legal regulation of banking activity: Problem statement]. Pravova pozytsiia, 2(21), 34–40 (in Ukr.). 12. Davydkova, N. M. (2016). Kontseptsiia rehuliuvannia rynku bankivskykh posluh v Ukraini [The concept of regulation of the banking services market in Ukraine]. Prychornomorski ekonomichni studii, (1), 115–119 (in Ukr.). 13. Muzychenko, O. V., & Karandas, M. V. (2023). Vyznachennia pidslidnosti v kryminalnomu provadzhenni: aktualnyi stan [Determination of jurisdiction in criminal proceedings: Current state]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho Natsionalnoho Universytetu. Seriia "Pravo", 75(2), 105–111. https://doi.org/10.24144/2307-3322.2022.75.2.17 (in Ukr.). ІНФОРМАЦІЯ ПРО СТАТТЮ (ARTICLE INFO) Published in: Форум права: 83 pp. 171-178 (3). Related identifiers: 10.5281/zenodo.16746413 http://forumprava.pp.ua/files/171-1782025-3-FP-Sarukhanian_22.pdf http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.htm _2025_3_22.pdf License (for files): Creative Commons Attribution 4.0 International Received: 02.09.2025 Accepted: 13.09.2025 Published: 15.09.2025 Available online: 15.09.2025 Cite as: Саруханян, А. С. (2025). Організаційна структура контролю за банківською діяльністю та специфіка компетенцій його суб’єктів. Форум права, 83(3), 171–178. http://doi.org/10.5281/zenodo.16746413 Sarukhanian, A. S. (2025). Orhanizatsiyna struktura kontrolyu za bankivskoyu diyalnistyu ta spetsyfika kompetentsiy yoho subyektiv [Organizational Structure of Control over Banking Activities and the Specifics of the Competences of Its Subjects]. Forum prava, 83(3), 171–178. http://doi.org/10.5281/zenodo.16746413