ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ТА ТРАНСФОРМАЦІЯ СУБ'ЄКТІВ НАДАННЯ ПУБЛІЧНИХ ПОСЛУГ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ: ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ

Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 45/2025 529 https://doi.org/10.5281/zenodo.17101550 Кобилецький М.М. доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри адміністративного і фінансового права Львівського національного університету імені Івана. Франка ORCID ID: 0000-0003-0365-8513 Мацелик Т.О. доктор юридичних наук, професор, професор кафедри фінансового та податкового права Державного податкового університету ORCID: 0000-0003-0354-4663 ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ТА ТРАНСФОРМАЦІЯ СУБ’ЄКТІВ НАДАННЯ ПУБЛІЧНИХ ПОСЛУГ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ: ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ JEL Classification: K19 SECTION “LAW”: Право Анотація. У статті здійснюється правовий аналіз децентралізації та трансформації суб’єктів надання публічних послуг на місцевому рівні під час воєнного стану. Підкреслено, що реалізація Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади передбачала впровадження низки одночасних змін, включно із забезпеченням спроможності органів місцевого самоврядування надавати публічні послуги за принципом субсидіарності. Визначено, що одним із ключових питань децентралізації влади в Україні було питання забезпечення надання високоякісних та доступних публічних послуг. Констатовано, що надання публічних послуг є одним із найефективніших механізмів взаємодії органів публічного адміністрування та приватних суб’єктів, що фактично забезпечує реалізації суб’єктивного публічного права приватних суб’єктів. Суб'єктивне публічне право тісно пов’язане з публічним інтересу, має встановлену процедуру набуття та припинення, його реалізація та захист юридично гарантується. Наголошено на тому, що одним із різновидів суб’єктивних публічних прав є право на отримання публічних послуг, надання яких за період військової агресії значно трансформувалося. Встановлено, що наразі органи публічного адміністрування перебувають у стані перманентного трансформування, трансформація органів виконавчої влади зумовлена, зокрема і потребами воєнного стану. Акцентовано увагу на тому, що децентралізація влади в Україні мала своє наукове підґрунтя, яке сформувалося українськими вченими на підставі порівняльно-правового аналізу законодавства та наукових концепцій країн західної Європи з метою прискорення Євроінтеграційних процесів. В роботі з’ясовано, що тенденція делегування повноважень у сфері надання публічних послуг, відповідає концепції сервісної держави спрямованої на поліпшення якості життя громадян і підвищення довіри до державних інституцій через надання якісних, ефективних та орієнтованих на громадян публічних послуг та принципам good governance. Та, відповідно, означає передачу органами публічної влади частини своїх функцій іншим суб’єктам – органам місцевого самоврядування, державним підприємствам, приватним структурам чи громадським організаціям – із збереженням контролю за дотриманням законності. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 45/2025 530 Також звертається увага на активне впровадження методики надання публічних послуг через онлайн сервіси, зокрема єдиний портал державних послуг «Дія». Зроблено висновок, що апровадження воєнного стану значно вплинуло на статус місцевих органів публічної влади. Протягом трьох років повномасштабного вторгнення була напрацьована належна нормативна основа розподілу та перерозподілу повноважень органів місцевого самоврядування та військових адміністрацій взагалі та у сфері надання публічних, зокрема і адміністративних послуг. Закони воєнного стану передбачають не лише обмеження прав людини і громадянина, а й значно трансформують статус органів місцевого самоврядування, підпорядковуючи їх єдиній системі публічної влади, фактично нівелюючи самоврядність. Виклики, зумовлені значним внутрішнім переміщенням громадян та нагальною потребою у їх швидкому обслуговуванні, посприяли розвитку цифрових технологій у сфері надання публічних послуг, що забезпечило належний рівень обслуговування. Ключові слова: публічна послуга, адміністративна послуга, органи публічної влади, органи місцевого самоврядування, приватна особа, децентралізація, суб’єктивне публічне право, повноваження, органи виконавчої влади. Annotation. The article provides a legal analysis of the decentralization and transformation of public service providers at the local level during martial law. It is emphasized that the implementation of the Concept of Reforming Local Self-Government and Territorial Organization of Power provided for the introduction of a number of simultaneous changes, including ensuring the ability of local self-government bodies to provide public services on the principle of subsidiarity. It is determined that one of the key issues of decentralization of power in Ukraine was the issue of ensuring the provision of high-quality and accessible public services. It is stated that the provision of public services is one of the most effective mechanisms for interaction between public administration bodies and private entities, which actually ensures the implementation of subjective public law of private entities. Subjective public law is closely related to the public interest, has an established procedure for acquisition and termination, and its implementation and protection is legally guaranteed. It is emphasized that one of the varieties of subjective public rights is the right to receive public services, the provision of which has significantly transformed during the period of military aggression. It is established that currently public administration bodies are in a state of permanent transformation, the transformation of executive bodies is due, in particular, to the needs of martial law. Attention is focused on the fact that the decentralization of power in Ukraine had its scientific basis, which was formed by Ukrainian scientists on the basis of a comparative legal analysis of legislation and scientific concepts of Western European countries in order to accelerate European integration processes. The work reveals that the trend of delegation of powers in the field of public service provision corresponds to the concept of a service state aimed at improving the quality of life of citizens and increasing trust in state institutions through the provision of high-quality, effective and citizen-oriented public services and the principles of good governance. And, accordingly, it means the transfer of public authorities to other entities - local governments, state enterprises, private structures or public organizations - while maintaining control over compliance with the law. Attention is also drawn to the active implementation of the methodology for providing public services through online services, in particular the unified public services portal "Diya". It is concluded that the introduction of martial law has significantly affected the status of local public authorities. During the three years of full-scale invasion, an appropriate regulatory framework was developed for the distribution and redistribution of powers of local governments Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 45/2025 531 and military administrations in general and in the field of providing public, including administrative, services. Martial law laws provide not only for restrictions on human and citizen rights, but also significantly transform the status of local governments, subordinating them to a single system of public authority, effectively eliminating self-government. The challenges caused by the significant internal movement of citizens and the urgent need for their rapid service have contributed to the development of digital technologies in the field of public service provision, which has ensured the appropriate level of service. Keywords: public service, administrative service, public authorities, local self-government bodies, private person, decentralization, subjective public law, powers, executive authorities. Вступ Повномасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України суттєво вплинула на територіальні громади і регіони та трансформувала підходи закладені в Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади. Варто наголосити, на тому, що нормативно-правове забезпечення територіальної децентралізації влади, реформування місцевого самоврядування та створення і розвиток територіальних громад в Україні активно здійснюється починаючи з 2014 року. За цей період було прийнято низку важливих актів, зокрема Концепцію реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, законів України «Про співробітництво територіальних громад», «Про добровільне об’єднання територіальних громад», змін до Бюджетного кодексу України та Податкового кодексу України – щодо фінансової децентралізації, що забезпечило розширення можливостей розвитку територіальних громад. Реалізація Концепції передбачала впровадження низки одночасних змін, включно із забезпеченням спроможності органів місцевого самоврядування надавати публічні послуги за принципом субсидіарності, оптимізацією територіальної системи органів державної влади, а також стимулювання місцевого економічного розвитку.[1] Отже, одним із ключових питань децентралізації влади в Україні було питання забезпечення надання високоякісних та доступних публічних послуг. Означена реформа враховувала набуття Україною статусу кандидата на членство в ЄС, поглиблення ступеня виконання положень Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державамичленами, з іншої сторони, та переходу до початку переговорів про вступ України до ЄС. Враховуючи Цілі сталого розвитку України до 2030 року, визначені Указом Президента України від 30 вересня 2019 р. № 722 було розроблено Державну стратегію регіонального розвитку на 2021-2027 роки [2] в якій констатувалося, що протягом 2020 і 2021 років значно збільшився обсяг фінансування заходів щодо регіонального та місцевого розвитку, що сприяло підвищенню якості та доступності публічних послуг, зростанню доходів та підвищенню рівня зайнятості населення. [2] Одночасно констатується, що протягом 2022 року відбулося суттєве зниження фінансової спроможності значної кількості територіальних громад. Незважаючи на номінальне зростання власних доходів територіальних громад (у середньому на 9,5 відсотка), фактично рівень їх фінансової спроможності значно знизився. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання децентралізації публічної влади, надання органами публічної адміністрації публічних послуг розглядалось у працях українських вчених правників з конституційного, адміністративного, фінансового права, зокрема: В. Авер’янов, В. Білоус, Н. Бортник, В. Галунько, Н. Губерська, І. Ковбас, Т. Коломоєць, В. Колпаков, І. Коліушко, В. Курило, Є. Легеза, Р. Мельник, О. Остапенко, В. Сороко, С. Стеценко, В. Тимощук та ін. Однак, зважаючи на суттєві зміни в національному законодавстві за період воєнного стану вони неминуче потребують систематизації та наукового осмислення. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 45/2025 532 Мета дослідження полягає в тому щоб на основі аналізу наукової думки, чинного законодавства та практики його застосування визначити та систематизувати зміни щодо децентралізації та трансформації органів публічної адміністрації на місцевому рівні в період воєнного стану та сформулювати науково обґрунтовані пропозиції щодо їх подальшого удосконалення. Результати Надання публічних послуг є одним із найефективніших механізмів взаємодії органів публічного адміністрування та приватних суб’єктів, що фактично забезпечує реалізації суб’єктивного публічного права приватних суб’єктів. Суб’єктивне публічне право виступаючи однією з ключових категорій юридичної науки, займає одне з центральних місць у правовому регулюванні суспільних відносин. Соціальна цінність суб'єктивних прав полягає у тому, що вони встановлюють сферу індивідуальної свободи і автономії суб'єкта права, спрямовані на розвиток його ініціативи, активності та самостійності у суспільстві. [3,c.67] У загальному вигляді зміст будь-якого суб’єктивного публічного права полягає в тому, що воно надає уповноваженому суб’єктові можливості: – поводити себе відповідним чином (право на свої дії); – вимагати відповідної поведінки від інших суб’єктів (право на чужі дії); мати з боку держави належні гарантії забезпечення реалізації конкретних суб’єктивних публічних прав (гарантованість здійснення суб’єктивних публічних прав); – звертатися до держави за захистом свого юридичного права.[4,c.186-187] Суб'єктивне публічне право тісно пов’язане з публічним інтересу, має встановлену процедуру набуття та припинення, його реалізація та захист юридично гарантується. Провідний німецький вчений Хартмут Маурер зазначає, що спочатку можна було-б сумніватись в тому чи має суб’єктивне публічне право взагалі якусь невід’ємну цінність, оскільки адміністрація вже зобов’язана в силу свого юридичного обов’язку дотримуватися та застосовувати закони, так що суб’єктивне право об’єктивно не надає громадянам більше ніж їм вже надано об’єктивним правом, однак при детальному розгляді видно, що суб’єктивне право формує відносини між державою та громадянином. Суб’єктивне право забезпечує конституційно гарантовану гідність людини, воно визначає особу суб’єктом права і таким чином надає їй можливість діяти самостійно стосовно держави та вимагати дотримання законів, що до неї застосовуються. Без власних прав особа була б лише об’єктом дій держави. [5,c.185] Одним із різновидів суб’єктивних публічних прав є право на отримання публічних послуг, надання яких за період військової агресії значно трансформувалося. Публічна послуга має місце там, де у задоволенні інтересу приватного є суспільний інтерес. Поєднуючи особисті, суспільні та державні інтереси ця категорія спирається на діалектичну єдність особи, суспільства та держави. Публічні послуги охоплюють всі види діяльності, здійснюваної на користь суспільства загалом під егідою структури державної влади. Надання публічних послуг має розглядатися як функція сучасної соціальної держави. [6,c.434] З метою максимального наближення публічних послуг до споживачів, забезпечення належного рівня обслуговування та мінімізації витрат, більшість публічних послуг публічною адміністрацією надаються на місцевому рівні. Саме на суб’єктному складі акцентував увагу О. Світличний визначаючи поняття «публічні послуги». Під яким вчений розуміє суспільно значущу публічно-владну діяльність здійснювану органами державної влади (переважно виконавчої) та органами місцевого самоврядування, іншими вповноваженими суб’єктами, які належать до сфери управління вказаних органів, зокрема й на підставі делегованих повноважень за рахунок коштів державного бюджету та бюджету органів місцевого самоврядування. [7,с. 201] Отже, суб’єктами надання таких послуг на регіональному рівні є місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також суб’єкти делегованих повноважень. Наразі органи Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 45/2025 533 публічного адміністрування перебувають у стані перманентного трансформування, трансформація органів виконавчої влади на місцевому рівні зумовлена, зокрема і потребами воєнного стану. Так, 24 лютого 2022 р. Указом Президента України № 68/2022 на всій території України утворено 25 обласних військових адміністрацій. Водночас, на базі існуючих районних державних адміністрацій утворено відповідні районні військові адміністрації. Закон України «Про правовий режим воєнного стану»[8] визначає такі види військових адміністрацій: Обласні військові адміністрації; Районні військові адміністрації; Військові адміністрації населених пунктів (міські, селищні, сільські). До того ж ст. 10 зазначеного закону наділяє керівників військових адміністрацій правом здійснювати повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови; встановлює, що апарат сільської, селищної, міської ради та її виконавчого комітету, інші виконавчі органи, комунальні підприємства, установи та організації відповідної територіальної громади підпорядковуються начальнику відповідної військової адміністрації. Що, на нашу думку, фактично нівелює закладені в основу децентралізації принципи. Закон також суттєво розширює повноваження обласної та/або районної військової адміністрації на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування, у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області або у разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України відповідного рішення. Не вдаючись до конкретизації таких повноважень, зазначимо лише, що вважаємо такі норми обґрунтованими. Стаття 15 зазначеного закону визначає повноваження військових адміністрацій.[8] Повноваженнями, що стосуються надання публічних послуг в окремій частині : а) управління закладами освіти, установами освіти, закладами охорони здоров’я, культури, фізичної культури і спорту, надавачами соціальних послуг, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними, підлітковими закладами за місцем проживання; організації їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; організації надання ними послуг, у тому числі соціальних; б) вирішення питань про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв’язку із похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; надання допомоги на поховання громадян в інших випадках, передбачених законодавством; в) вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення строком не більше одного року, а також про скасування такого дозволу. Крім того встановлюється, що військові адміністрації населених пунктів здійснюють делеговані повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законами України. Отже, органи місцевого самоврядування у випадку необхідності також змінюють статус і фактично стають пролонгованою частиною єдиної системи державної влади. Одночасно на територіях, які були звільнені від окупантів, зокрема, Буча, Ірпінь, Гостомель або, які не були окуповані, з відповідними обмеженнями функціонують органи місцевого самоврядування, перебуваючи на другому етапі децентралізації вирішують питання допомоги ЗСУ, зокрема й територіальній обороні; відновлення територій, постраждалих від бойових дій; забезпечення ВПО; релокації підприємств.[9] Децентралізація влади в Україні мала своє наукове підґрунтя, яке сформувалося українськими вченими на підставі порівняльно-правового аналізу законодавства та наукових концепцій країн західної Європи з метою прискорення Євроінтеграційних процесів. Відомий український вчений А. Колодій виокремлює три види врядування: по-перше, політичне врядування (урядування як правління, здійснення влади government); по-друге, системне (суспільне) врядування (governance) в сукупності його трьох основних моделей: ринків, владних ієрархій та мереж; по-третє, нове (публічне) врядування (public governance) – модель, що утверджуються в управлінні суспільними процесами в епоху глобалізації і зміни функції національної держави. Вчений зазначає, що підвидом останнього є також «добре врядування» як Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 45/2025 534 концепт, що закладає нормативний стандарт урядування при його застосуванні до країн, у яких відбувається процес модернізації суспільних і управлінських систем. [ 10] Вчені виокремлюють основні характеристики доброго врядування, а саме: партисипативність, орієнтованість на консенсус, підзвітність, прозорість, чуйність, ефективність та результативність, справедливість та інклюзивність, а також відповідає верховенству права. Воно гарантує мінімізацію корупції, врахування думок меншин та прислуховується до голосів найбільш вразливих верств населення під час прийняття рішень. Воно також реагує на теперішні та майбутні потреби суспільства.[11] Євроатлантична перспектива та, відповідно, розвиток public governance знайшли своє відображення у Державній стратегії, згідно з якою пріоритетами регіонального розвитку є: − розвиток багаторівневого врядування, наближення системи управління регіональним розвитком до процедур і кращих практик ЄС; − розвиток інституційної спроможності органів місцевого самоврядування на регіональному та місцевому рівні у сфері стратегічного планування, проєктного менеджменту, цифровізації, протидії корупції; − залучення громадян до прийняття рішень на державному, регіональному та місцевому рівні [2]. У Державній стратегії констатується: «Завдяки реформам багаторівневих структур управління, які розпочалися у 2014 р., було надано значний імпульс розвитку держави та її регіонів, зокрема створено нову законодавчу базу для місцевого самоврядування та державної регіональної політики. Фінансова децентралізація, формування нового адміністративно-територіального устрою та передача значних повноважень територіальним громадам підвищила спроможність місцевого самоврядування. Протягом 2020 і 2021 років значно збільшився обсяг фінансування заходів щодо регіонального та місцевого розвитку, що сприяло підвищенню якості та доступності публічних послуг, зростанню доходів та підвищенню рівня зайнятості населення. Внутрішні реформи забезпечували в цілому позитивну динаміку України в основних міжнародних рейтингах, що стосуються розвитку людського капіталу, конкурентоспроможності та відкритості для бізнесу» [2]. Тенденція делегування повноважень у сфері надання публічних послуг, відповідає концепції сервісної держави спрямованої на поліпшення якості життя громадян і підвищення довіри до державних інституцій через надання якісних, ефективних та орієнтованих на громадян публічних послуг та принципам good governance. Та, відповідно, означає передачу державними органами частини своїх функцій іншим суб’єктам – органам місцевого самоврядування, державним підприємствам, приватним структурам чи громадським організаціям – із збереженням контролю за дотриманням законності. Таким чином, можемо констатувати існування науково обґрунтованої підстави розширення суб’єктів надання публічних послуг. Зокрема створення хабів для обслуговування, супроводу, консультування при отриманні послуг ветеранів війни, учасників бойових дій, членів родин загиблих. В зазначеному аспекті варто звернути увагу і на активне впровадження методики надання публічних послуг через онлайн сервіси, зокрема єдиний портал державних послуг «Дія», адже з початку повномасштабної агресії з’явилася можливість отримати окремі адміністративні послугу в онлайн форматі. Що з однієї сторони розвантажує ЦНАПи, а з іншої вирішує проблему браку кадрів у зв’язку з масовою мобілізацією. Станом на кінець 2024 року унікальна кількість користувачів Єдиного державного веб порталу електронних послуг «Дія» становила 5,349 млн осіб, а його мобільного застосунку — 21,239 млн. [12] На вебпорталі та в застосунку надається 101 послуга. Вони дуже різноманітні: реєстрація юридичних та фізичних осіб-підприємців, внесення змін до відповідних документів; послуги, пов’язані з будівельними роботами, правами на нерухомість та експлуатацію об’єктів, інші електронні послуги для бізнесу; фінанси, кредитування, субсидії, соціальна допомога та пенсійне забезпечення; медична документація; оформлення, видача чи отримання витягів із реєстрів; послуги, що стосуються народження, усиновлення та сімейного стану та багато іншого. [12] Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 45/2025 535 Висновки Запровадження воєнного стану значно вплинуло на статус місцевих органів публічної влади. Протягом трьох років повномасштабного вторгнення була напрацьована належна нормативна основа розподілу та перерозподілу повноважень органів місцевого самоврядування та військових адміністрацій взагалі та у сфері надання публічних, зокрема і адміністративних послуг. Закони воєнного стану передбачають не лише обмеження прав людини і громадянина, а й значно трансформують статус органів місцевого самоврядування, підпорядковуючи їх єдиній системі публічної влади, фактично нівелюючи самоврядність. Виклики, зумовлені значним внутрішнім переміщенням громадян та нагальною потребою у їх швидкому обслуговуванні, посприяли розвитку цифрових технологій у сфері надання публічних послуг, що забезпечило належний рівень обслуговування. Список літератури: 1.Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 р. N 333-р – Режим доступу : // www.kmu.gov.ua 2. Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки : Постанова Кабінет Міністрів України від 05.08.2020, № 695. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/695-2020- %D0%BF 3. Мацелик Т. О. Суб’єктивне публічне право як юридичний феномен. Юридичний вісник. Повітряне і космічне право. 2011. № 3. С. 67–71. 4. Адміністративне право та адміністративний процес в умовах воєнного стану в Україні : навчальний посібник : у 2-х томах. Том 1. Загальне адміністративне право. Особливе адміністративне право / В. Галунько, П. Діхтієвський, О. Гулак та ін. ; за заг. ред. В. Галунька, В. Фелика. Одеса : Видавництво «Юридика», 2024. 622 с. 5. Maurer H., Waldhoff C. Allgemeines Verwaltungsrecht. 21., überarbeitete und ergänzte Auflage. München : С.H.BECK, 2024. 920 S. 6.Шийович С. Я. Публічні послуги: теоретико-правові аспекти. Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. 2023. № 4. URL: https://app-journal.in.ua/wpcontent/uploads/2023/04/76.pdf 7. Світличний О. П. Публічні послуги: сутнісні характеристики. Юридичний науковий електронний журнал. 2021. № 2. С. 199-202. 8 «Про правовий режим воєнного стану» : Закон України від 12.05.2015, № 389-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#n100 9. Національний інститут стратегічних досліджень: аналітична доповідь. URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2023-01/ad-stiykist-gromad-_1_gotove_0.pdf. 10. Колодій А. Ф. Концепція публічного (нового) врядування в її застосуванні до демократичних і перехідних систем. Демократичне врядування. 2012. № 10. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeVr_2012_10_3. 11. Sheng Y.What is Good Governance? United Nations Economic and Social Commission for Asia and the Pacific. ESCAP. 2009. URL: https://www.unescap.org/sites/default/files/good-governance.pdf 12. Богатир В. У застосунку «Дія» більше 21 млн користувачів: чи достатньо для виборів? Юридична газета. 21.01.2025. URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/inshe/u-zastosunkudiya-bilshe-21-mln-koristuvachiv-chi-dostatno-dlya-viboriv.html