Застосування штучного інтелекту при корпоративному управлінні компаніями

ISSN 1995-6134 76 Forum Prava, 2025. 84(4). 76-83 (Research Article) УДК 347.72:004.8 DOI: http://doi.org/10.5281/zenodo.17347717 Л.В. СІЩУК, завідувачка Лабораторії корпоративного права імені академіка Володимира Луця Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН України, кандидат юридичних наук, старший дослідник, м. Київ, Україна; e-mail: [email protected]; ORCID: https://orcid.org/0000-0002-9722-4347 ЗАСТОСУВАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ПРИ КОРПОРАТИВНОМУ УПРАВЛІННІ КОМПАНІЯМИ L.V. SISHCHUK, Head, Academician Volodymyr Luts Laboratory of Corporate Law, Academician F.H. Burchak Scientific Research Institute of Private Law and Entrepreneurship of the NALS of Ukraine, Ph.D., Senior Researcher, Kyiv, Ukraine; e-mail: [email protected]; ORCID: https://orcid.org/0000-0002-9722-4347 APPLICATION OF ARTIFICIAL INTELLIGENCE IN CORPORATE GOVERNANCE OF COMPANIES АНОТАЦІЇ (ABSTRACTS), КЛЮЧОВІ СЛОВА (KEYWORDS) Постановка проблеми. Стрімке впровадження систем штучного інтелекту у корпоративне управління зумовлює необхідність переосмислення їх правового значення та меж відповідальності за результати алгоритмічних рішень. Використання штучного інтелекту для аналітики, підготовки управлінських рішень та автоматизації внутрішніх процедур створює додаткові правові ризики, пов’язані з невизначеністю його природи та можливістю впливу на процеси волевиявлення органів компанії. Відсутність спеціальних нормативних положень у національному законодавстві актуалізує потребу дослідження відповідних міжнародних та європейських підходів. Метою статті є комплексний аналіз правової сутності штучного інтелекту та особливостей його застосування в корпоративному управлінні компаній з урахуванням міжнародних, європейських та національних підходів, а також визначення перспектив нормативного закріплення ролі штучного інтелекту у корпоративних відносинах в Україні. Методи. Методологічну основу становлять системний, порівняльно-правовий та структурно-логічний методи, що дозволили дослідити природу штучного інтелекту як об’єкта правовідносин, зіставити європейські моделі регулювання та визначити можливості їх адаптації в Україні. Результати. Доведено, що штучний інтелект не володіє автономною волею та не може розглядатися як суб’єкт приватного права. На міжнародному рівні (Резолюція Європейського Парламенту 2017 р., Регламент (ЄС) 2024/1689) закріплено підхід, за яким ШІ є інструментом прийняття рішень під контролем людини. У вітчизняних проєктах рекодифікації Цивільного кодексу України не передбачено введення правосуб’єктності штучного інтелекту; його статус визначається через правовий режим програмного забезпечення. Висновки. Перспективи регулювання застосування штучного інтелекту у корпоративному управлінні компаній в Україні пов’язані із розробленням етичних і правових стандартів його використання, визначенням механізмів контролю та відповідальності, а також забезпеченням пріоритету людського волевиявлення під час ухвалення корпоративних рішень. Ключові слова: джерело підвищеної небезпеки; відповідальність; корпоративний контроль; корпоративне управління; органи управління; об’єкт права; правовий режим; фідуціарний обов’язок; юридична особа; штучний інтелект *** Problem statement. The rapid integration of artificial intelligence (AI) systems into corporate governance necessitates a rethinking of their legal significance and the boundaries of liability for the outcomes of algorithmic decisions. The use of AI for analytics, managerial decision-making, and automation of internal corporate procedures creates additional legal risks associated with the uncertainty of its legal nature and its potential influence on the decision-making processes of company bodies. The absence of specific regulatory provisions in national legislation underscores the need to examine relevant international and European approaches. Purpose. The purpose of the article is to provide a comprehensive analysis of the legal nature of artificial intelligence and the peculiarities of its application in corporate governance, taking into account international, European, and national approaches, as well as to determine the prospects for establishing a legal framework for AI’s role in corporate relations in Ukraine. Methods. The methodological basis includes systemic, comparative-legal, and structural- © Сіщук Л.В., 2025 Open access under CC BY license ISSN 1995-6134 77 Forum Prava, 2025. 84(4). 76–83 (Research Article) logical methods, which made it possible to explore AI’s nature as an object of legal relations, compare European models of regulation, and determine the feasibility of their adaptation in Ukraine. Results. It has been demonstrated that artificial intelligence lacks autonomous will and cannot be regarded as a subject of private law. At the international level (Resolution of the European Parliament of 2017 and Regulation (EU) 2024/1689), the prevailing approach defines AI as a decision-making tool under human oversight. In the Ukrainian draft recodification of the Civil Code, AI is not granted legal personality; its legal status is determined through the legal regime applicable to software. Conclusions. The prospects for regulating the application of AI in corporate governance in Ukraine are linked to the development of ethical and legal standards for its use, the establishment of control and liability mechanisms, and the assurance of the primacy of human decision-making in corporate governance processes. Keywords: artificial intelligence; corporate governance; corporate control; fiduciary duty; legal entity; legal regime; liability; management bodies; object of law; source of increased danger Постановка проблеми Стрімкий розвиток систем штучного інтелекту та їх інтеграція у сферу корпоративного управління компаній зумовлюють необхідність переосмислення підходів до визначення правової природи таких технологій та встановлення меж відповідальності за їх використання. Штучний інтелект (ШІ) все частіше застосовується як інструмент підтримки прийняття управлінських рішень, автоматизації аналітичних процесів та оптимізації корпоративних процедур. Водночас відсутність чітких нормативних механізмів регулювання його використання у корпоративній сфері, а також дискусії щодо можливості наділення ШІ правосуб’єктністю створюють загрозу розмивання меж юридичної відповідальності та виникнення правової невизначеності. Окремі аспекти правового застосування штучного інтелекту в різних сферах вже були предметом наукових досліджень. Так, Т. Каткова аналізує правові виклики, пов’язані з регулюванням ШІ в Україні, звертаючи увагу на прогалини в законодавстві та потребу у формуванні цілісного підходу до визначення його правової природи [1]. Б. Щербина та В. Ткаченко досліджують концепцію можливої правосуб’єктності ШІ, оцінюючи її крізь призму цивільного права та дискутуючи про перспективи запровадження статусу "електронної особи" [2]. Зі свого боку, Ю. Жорнокуй звертає увагу на потенційний вплив ШІ на структуру та процеси корпоративного управління, акцентуючи на ризиках делегування управлінських функцій алгоритмам [3]. Також у науковій літературі простежується інтерес до цивільно-правової природи ШІ, оскільки Н. Марценко аналізує його можливу кваліфікацію як "особливого виду майна" та проблематику відповідальності [4], а Є. Мічурін обґрунтовує доцільність формування спеціального правового режиму для технологій ШІ [5]. Узагальнення наведених міркувань свідчить, що, попри зростаючу увагу до питань правового застосування ШІ, можливість його впливу саме на корпоративне управління компаній залишається недостатньо дослідженою і потребує поглибленого вивчення. Тому метою статті є комплексний аналіз правової сутності штучного інтелекту та особливостей його застосування в корпоративному управлінні компаній з урахуванням міжнародних, європейських та національних підходів, а також визначення перспектив нормативного закріплення ролі ШІ у корпоративних відносинах в Україні. Новизна статті полягає у поєднанні теоретичного обґрунтування специфіки штучного інтелекту як об’єкта цивільних прав із дослідженням його практичного використання у корпоративному управлінні компаній та окресленням моделей відповідальності за наслідки алгоритмічних рішень. У роботі вперше здійснено системне зіставлення підходів проєктів рекодифікації Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) з положеннями Регламенту ЄС 2024/1689 та Резолюції Європейського Парламенту 2017 року, що дозволяє сформулювати узгоджені засади подальшого нормативного регулювання. Завданням статті є дослідити правову сутність штучного інтелекту та визначити його роль і можливості застосування у корпоративному управлінні компаній, зокрема з огляду на питання відповідальності за наслідки алгоритмічних рішень, проаналізувати міжнародні та європейські моделі регулювання технологій штучного інтелекту, а також оцінити перспективи нормативного закріплення використання ШІ в корпоративному управлінні компаній в Україні. Штучний інтелект у корпоративному управлінні компаній: роль, правова сутність і відповідальність Система корпоративного управління передбачає реалізацію комплексу прав та обов’язків учасників і органів управління товариства. Зокрема, учасники наділяються правом на участь у загальних зборах, здійснення голосування з пи- ISSN 1995-6134 78 Forum Prava, 2025. 84(4). 76–83 (Research Article) тань порядку денного, висловлення застережень щодо рішень, що пропонуються до прийняття, а також правом на доступ до інформації про діяльність товариства. Це охоплює ознайомлення з фінансовою звітністю, локальними актами корпоративного управління, відомостями про укладені значні правочини та інші документи, які дозволяють оцінити стан розвитку компанії та спрогнозувати її подальшу стратегію. Виконавчий орган, у свою чергу, здійснює оперативне управління товариством, включно з укладенням правочинів, оптимізацією активів, підвищенням ефективності бізнес-процесів та формуванням довіри з боку інвесторів і стейкхолдерів. В умовах цифровізації зазначені процеси значною мірою трансформуються завдяки використанню технологій штучного інтелекту. ШІ здатен здійснювати швидкий аналіз великих масивів даних, структурувати їх, формувати прогностичні моделі та пропонувати оптимальні управлінські рішення. За належної постановки завдання у вигляді скриптів або моделі машинного навчання такі системи здатні значно покращити дослідження ринкових умов, оцінку ризиків, аудит внутрішніх процесів і підвищити обґрунтованість корпоративних рішень. У науковій літературі дискусія щодо правової природи штучного інтелекту триває вже тривалий час. Центральним є питання про можливість визнання ШІ суб’єктом цивільних прав та обов’язків або ж віднесення його виключно до категорії об’єктів права. Окремі науковці, зокрема Б. Щербина [2, c.143–144], обґрунтовують підхід, за яким у разі досягнення ШІ високого рівня автономності, здатності до самостійного прийняття рішень, накопичення досвіду та "усвідомлення" власної діяльності, він може набути правоздатності та дієздатності, подібної до людини. На думку цього автора, із розвитком технологій робот перестане бути лише програмою чи механізмом, а зможе стати "новим суб’єктом цивільного права", якщо матиме ознаки "волі" та "інтелекту". Водночас такий підхід є радше теоретичною моделлю можливого майбутнього і не відображає реальної правової та соціальної природи ШІ. Штучний інтелект не є носієм свідомості у людському розумінні, а його здатність "виявляти емоції" ґрунтується на алгоритмічній симуляції. Людські емоції формуються на основі біологічних та соціальних чинників, але у ШІ всі комунікативні та поведінкові реакції є похідними від закладеної логіки, цілей та параметрів навчання. Тому навіть якщо ШІ здатний імітувати емпатію або співпереживання, це не змінює його природи як інженерного продукту. Відповідно, надання ШІ правосуб’єктності створювало б ризик втрати контролю над відповідальністю, що є неприпустимим у правовій системі, де критично важливо забезпечувати чіткість механізмів відповідальності. Н. Марценко [4, c.95] наголошує, що розвиток ШІ та його правове регулювання повинні базуватися на принципі верховенства права, обмеженні ризиків і спрямуванні роботизованих систем на досягнення соціально корисних цілей. Технології мають слугувати людині та суспільному добробуту, а не створювати конкуренцію або загрозу для людської самореалізації. Дослідниця попереджає, що розвиток штучного інтелекту може стати неконтрольованим і непередбачуваним, тому формування юридичних моделей регулювання повинно випереджати технологічний прогрес. Відповідно до чинного законодавства України, штучний інтелект слід розглядати саме як об’єкт цивільних прав, а у певних випадках – як джерело підвищеної небезпеки. Згідно зі ст.1187 ЦК України, шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовує особа, яка володіє ним на відповідній правовій підставі. Це означає, що відповідальність за наслідки дій ШІ має нести власник або користувач відповідної системи. У разі взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, тобто ситуацій, у яких шкода спричинена взаємодією двох алгоритмів, застосовується ст.1188 ЦК України про солідарну відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, незалежно від вини. Цю позицію докладно розкриває Т. Каткова [1, с. 4–49], наголошуючи на необхідності застосування вже наявних механізмів деліктної відповідальності до новітніх технологій. Крім того, Є. Мічурін [5, c.71–72] звертає увагу на важливість розмежування відповідальності між власником та виробником ШІ. Якщо шкода спричинена порушенням користувачем інструкцій або неправильною експлуатацією системи, відповідальність покладається на власника. Натомість, у разі дефекту конструкції або програмного забезпечення, а також у разі неналежного інформування про ризики, відповідальність має нести виробник за дефект продукції. У 2024 році для розвитку технологій ШІ в Україні була затверджена Концепція Державної цільової науково-технічної програми використання технологій штучного інтелекту в пріорите- ISSN 1995-6134 79 Forum Prava, 2025. 84(4). 76–83 (Research Article) тних галузях економіки до 2026 року [6]. Документ спрямований на впровадження принципів "Індустрії 4.0", розвиток розумного виробництва, використання машинного навчання та автоматизацію процесів управління. У перспективі це охоплює і сферу корпоративного управління, де алгоритмічні системи можуть виступати інструментом стратегічного аналізу, аудиту та оптимізації систем прийняття рішень. Таким чином, у сучасних умовах ШІ повинен розглядатися як інструмент корпоративного управління, що підлягає контролю з боку людини, а не як незалежний суб’єкт правовідносин. За прогнозами компанії Statista, у 2030 році 21 відсоток внутрішнього валового продукту США буде генеруватися послугами компаній, які функціонують на ринку технологій ШІ. Слід очікувати суттєве збільшення ринку технологій ШІ й в Україні. У звʼязку з цим важливо на законодавчому рівні дати відповіді на питання, зокрема, про те, хто буде нести юридичну відповідальність за наслідки дій алгоритму в межах корпоративного управління (рада директорів (виконавчий орган), компанія, програмісти), або ж чи може ШІ бути стороною у правовідносинах у межах управління компанією. Тому центральним завданням правового регулювання є створення ефективних механізмів відповідальності, забезпечення прозорості алгоритмічних рішень та формування стандартів етичного використання інтелектуальних систем у бізнесі. Міжнародні та європейські підходи до регулювання використання штучного інтелекту в корпоративному управлінні компаній Одним із ключових напрямів сучасного розвитку корпоративного регулювання є формування міжнародних стандартів щодо застосування технологій штучного інтелекту. Оскільки такі технології активно інтегруються у сфери управління бізнес-процесами, публічних сервісів, освіти, охорони здоров’я та безпеки, питання їх правової сутності та відповідальності за результати їх функціонування набуває міждержавного значення. Україна, орієнтуючись на європейський правовий простір, здійснює поступове наближення законодавства до норм та практик Європейського Союзу, що обумовлює важливість аналізу підходів ЄС щодо регулювання робототехніки та ШІ. У цьому контексті важливим є звернення до Резолюції Європейського Парламенту від 16 лютого 2017 року з рекомендаціями Комісії щодо норм цивільного права з робототехніки (2015/2103(INL)) [7]. У документі вказується на якісно новий рівень розвитку робототехніки та ШІ, які здатні виконувати дії, що раніше вважалися виключно людськими, включно зі здатністю вчитися на власному досвіді й приймати квазінезалежні рішення. Однак автономія, про яку йдеться, має технологічний характер і залежить від рівня складності алгоритмічного забезпечення та інтеракції робота з навколишнім середовищем. Тому навіть за наявності здатності до самоадаптації та навчання робот не може вважатися повноцінним автономним суб’єктом права. Резолюція наголошує, що автономні роботи є, передусім, інструментами, створеними та керованими людьми – розробниками, виробниками, операторами, власниками, користувачами. Саме тому виникає потреба у формуванні чіткої та диференційованої системи юридичної відповідальності залежно від ролі кожного із цих суб’єктів у створенні та використанні ШІ. Документ підкреслює необхідність забезпечення дотримання правил безпеки, спрямованих на захист життя та здоров’я людей, впровадження стандартів конфіденційності та захисту персональних даних, розроблення спеціальних процедур згоди на використання роботизованих технологій у сферах підвищеного ризику, створення механізмів етичного контролю за алгоритмічними рішеннями. Окремо підкреслюється можливість створення єдиного європейського реєстру розумних роботів, адміністрування якого могло б здійснювати майбутнє Агентство ЄС з робототехніки та штучного інтелекту. Такий підхід спрямований не лише на моніторинг технологічних систем, але й на підвищення прозорості їх використання, що є важливим для корпоративного сектору, особливо у частині відповідальності за автоматизовані рішення в управлінні компаніями. Подальший розвиток підходів ЄС знайшов своє відображення у Регламенті (ЄС) 2024/1689 Європейського Парламенту та Ради, прийнятому 13 червня 2024 року [8], який встановлює гармонізовані правила щодо технологій ШІ та спрямований на створення єдиної нормативної моделі для внутрішнього ринку. Документ визначає систему ШІ як машинну систему, здатну працювати з різним рівнем автономії та демонструвати адаптивність після розгортання, формуючи результати у вигляді прогнозів, рекомендацій або рішень, що здатні впливати на фізичне чи віртуальне середовище. Регламент закріплює принцип людиноцент- ISSN 1995-6134 80 Forum Prava, 2025. 84(4). 76–83 (Research Article) ричності та надійності ШІ, що означає технології повинні працювати на користь людини, а не замінювати її у прийнятті відповідальних рішень. Це особливо важливо у корпоративному управлінні, де автоматизовані моделі впливають на фінансові стратегії, оцінку ризиків, кадрові рішення. У статті 5 Регламенту [8] наведено перелік заборонених практик, серед яких: використання методів підсвідомого впливу з метою маніпулювання поведінкою людей, застосування систем ШІ для логічного виведення емоцій фізичних осіб у трудових та освітніх відносинах, використання алгоритмів, спрямованих на спотворення здатності осіб приймати усвідомлені рішення. Ці заборони ще раз підкреслюють, що ШІ може імітувати емоції з метою впливу на людину, що є потенційним ризиком для свободи вибору працівників, студентів, споживачів та інвесторів. Особливо важливою для корпоративного управління є стаття 14 Регламенту [8], згідно з якою системи ШІ з високим рівнем ризику повинні бути розроблені таким чином, щоб людина зберігала контроль над їх функціонуванням протягом усього періоду використання. Іншими словами, жодне управлінське рішення, що має правові наслідки, не може бути повністю передано ШІ без можливості втручання людини. Положення європейського регулювання корелюють з Концепцією розвитку штучного інтелекту в Україні від 2 грудня 2020 року № 1556-р. [9], де ШІ визначено як організовану сукупність інформаційних технологій, здатних створювати власні бази знань і моделі прийняття рішень. Документ спрямований на формування конкурентоспроможної економіки та розвиток публічного управління за рахунок алгоритмічних рішень. Україна, як член Спеціального комітету з питань ШІ при Раді Європи, а також учасник Рекомендацій ОЕСР щодо етичного використання ШІ, бере на себе зобов’язання розвивати національну систему правового регулювання у відповідності з міжнародними стандартами. Таким чином, міжнародна та європейська модель регулювання ШІ ґрунтується на таких ключових принципах: 1) людина зберігає кінцевий контроль над рішеннями; 2) відповідальність залишається за суб’єктом, а не за програмним інструментом; 3) ШІ не є суб’єктом права; 4) стандарти безпеки та етики мають пріоритет над комерційною ефективністю; 5) розподіл відповідальності залежить від ролі у створенні та використанні ШІ. Для України це означає необхідність подальшого закріплення правил відповідального використання алгоритмічних систем у корпоративному управлінні компаній із забезпеченням прозорості, юридичної визначеності та превенції ризиків для прав людини. Перспективи нормативного закріплення застосування штучного інтелекту у корпоративному управлінні компаній в Україні У сучасному українському правовому дискурсі питання правової сутності штучного інтелекту та можливості його участі у корпоративному управлінні компаній посідає центральне місце. Дискусії стосуються не лише технічних аспектів застосування ШІ у процесі прийняття рішень, але й потенційної суб’єктності таких систем, а також ідеї надання їм спеціального правового статусу. Це обумовлено тим, що технології ШІ вже здатні автоматизувати процеси аналізу порядку денного, фіксації рішень загальних зборів, забезпечення протоколювання у реальному часі, а також надавати дорадчу інформацію виконавчим органам. Позитивною є позиція, висловлена у Концепції оновлення Цивільного кодексу України [10], де зазначено доцільність доповнення глав 12– 15 ЦК України положеннями про нові об’єкти цивільних прав, що виникли у зв’язку з цифровізацією громадянського суспільства та розвитком інформаційних технологій, зокрема щодо автономних роботів, штучного інтелекту та цифрового контенту. Однак на даному етапі ця пропозиція не була реалізована у текстах проєктів рекодифікації. У Проєкті Закону про внесення змін до Цивільного кодексу України (книга перша і книга друга) [11; 12] відсутні норми, які б закріплювали штучний інтелект навіть як самостійний об’єкт цивільного права, не кажучи вже про надання йому статусу суб’єкта приватного права або "електронної особи". Натомість штучний інтелект продовжує кваліфікуватися як різновид програмного забезпечення або інформаційної системи, правовий режим якої визначається через режим результатів інтелектуальної діяльності та майнових прав на програмний продукт. Таким чином, на законодавчому рівні не передбачається створення окремої правової моделі для ШІ, а його застосування в корпоративному управлінні компаній розглядається виключно як використання інструменту, що перебуває під контролем суб’єкта права. Це означає, що будь-які рішення, ухвалені із застосуванням ШІ, юридично вважаються рішеннями людей, які керують діяльністю органу управління компанії. На практиці це корелює з чинними нормами ISSN 1995-6134 81 Forum Prava, 2025. 84(4). 76–83 (Research Article) Законів України "Про акціонерні товариства" та "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", де визначено, що рішення загальних зборів або виконавчих органів ухвалюються виключно фізичними особами – членами відповідних органів. ШІ може бути задіяний як інструмент аналітики або моделювання сценаріїв, проте фінальне голосування і відповідальність залишаються за людиною. Разом з тим, відсутність прямої регламентації не означає обмежень у використанні ШІ. Навпаки, корпоративні структури поступово інтегрують алгоритмічні інструменти для автоматизованої перевірки фінансової звітності, оцінювання кредитоспроможності та ризиків, аналізу інвестиційних стратегій, моделювання сценаріїв управлінських рішень, підготовки та структурування корпоративної інформації для учасників загальних зборів. Однак, як підкреслює Ю. Жорнокуй [3, с.69– 70], навіть у випадку делегування частини аналізу системам штучного інтелекту директори корпорацій не можуть зняти з себе фідуціарні обов’язки та відповідальність за кінцеве рішення. Міжнародні правові моделі прямо вказують на те, що члени органів управління повинні залишатися суб’єктами відповідальності, а ШІ може використовуватися лише як система підтримки прийняття рішень (decision support system). При цьому існує ризик втрати контролю над результатами алгоритмічної генерації або виникнення соціальних та економічних наслідків, зокрема порушення конфіденційності або завдання шкоди третім особам. Саме тому органи управління повинні усвідомлювати межі використання ШІ та забезпечувати можливість людського втручання на всіх етапах ухвалення рішень. Широке впровадження технологій штучного інтелекту у підприємницьку діяльність потребує формування етичних стандартів корпоративного управління, серед яких ключовими є прозорість логіки алгоритмічних рішень, справедливість і недискримінаційність, підзвітність розробників, власників і користувачів систем, невтручання у свободу людського волевиявлення, пріоритет безпеки та добробуту людини. Для компаній, які інтегрують ШІ у корпоративне управління, можливі три базові моделі використання: 1) застосування готових рішень ШІ (наприклад, інструментів OpenAI або інших постачальників); 2) розробка власних систем ШІ (доступна переважно великим корпораціям); комбінована модель із використанням модульних компонентів залежно від бізнес-завдань. Зокрема, у контексті корпоративних процедур, ШІ може готувати аналітичні довідки до загальних зборів, здійснювати онлайн-верифікацію учасників, забезпечувати електронне голосування з підрахунком голосів у реальному часі, формувати протоколи та резюме ухвалених рішень. Однак ключовою умовою залишається забезпечення конфіденційності та кібербезпеки, зокрема використання шифрування даних та обмеження доступу до інформаційних систем. Таким чином, перспективи нормативного закріплення застосування ШІ у корпоративному управлінні в Україні пов’язані не з наданням йому статусу суб’єкта права, а з розробленням спеціальних механізмів контролю, аудиту, відповідальності та безпеки, які дозволять інтегрувати технології у корпоративні процеси без втрати людського контролю та підзвітності. Висновки 1. Розвиток технологій штучного інтелекту суттєво трансформує підходи до організації та реалізації корпоративного управління компаній. Застосування інтелектуальних алгоритмів у процесах аналізу фінансової інформації, оцінки ризиків, прогнозування сценаріїв та підтримки ухвалення управлінських рішень сприяє підвищенню ефективності корпоративного контролю та прозорості діяльності компаній. Водночас використання ШІ у корпоративному секторі зумовлює необхідність чіткого розмежування його правової сутності та визначення меж відповідальності суб’єктів, які здійснюють управління і контролюють алгоритмічні системи. 2. На сучасному етапі ШІ не може розглядатися як суб’єкт права, оскільки не володіє власною волею та усвідомленими мотивами поведінки. Його "автономність" є результатом програмної логіки й не містить етичного та ціннісного виміру, притаманного людині. Тому надання штучному інтелекту правосуб’єктності створювало б ризики розмивання меж юридичної відповідальності та підривало б принципи верховенства права. Оптимальним підходом є кваліфікація ШІ як об’єкта цивільних прав, у певних випадках – як джерела підвищеної небезпеки, що відповідає чинній системі деліктної відповідальності. 3. Аналіз міжнародних і європейських підходів засвідчив, що ЄС формує правове регулювання ШІ на основі принципів людиноцентричності, пропорційності ризиків, прозорості алгоритмічних рішень та обов’язковості людського контролю. Регламент (ЄС) 2024/1689 та Резолюція Європейського Парламенту 2017 року ISSN 1995-6134 82 Forum Prava, 2025. 84(4). 76–83 (Research Article) підкреслюють, що ШІ повинен використовуватися як інструмент підтримки прийняття рішень, але не може замінювати людину у здійсненні волевиявлення. Забороняються маніпулятивні практики, а системи високого ризику мають функціонувати лише під контролем фізичної особи. 4. В Україні, попри наявність Концепції розвитку ШІ та Концепції оновлення Цивільного кодексу, проєкти рекодифікації наразі не передбачають запровадження окремої правової моделі штучного інтелекту. ШІ продовжує розглядатися як різновид програмного забезпечення або інформаційної системи, що використовується суб’- єктом права та перебуває під його контролем. У корпоративному управлінні компаній ШІ функціонує як інструмент аналітичної підтримки, тоді як остаточні рішення приймають члени органів управління, які несуть відповідальність за їх наслідки. 5. Подальший розвиток корпоративного регулювання ШІ в Україні має ґрунтуватися на визначенні етичних стандартів використання ШІ у корпоративному секторі, запровадженні внутрішньо корпоративних політик щодо контролю алгоритмічних рішень, створенні механізмів аудиту, кібербезпеки та захисту даних при застосуванні інтелектуальних систем, розробленні законодавчих положень, що закріплюватимуть ШІ як об’єкт цивільних прав із відповідними режимами відповідальності розробника, власника та користувача. Таким чином, первинною умовою легітимного використання ШІ у корпоративному управлінні компаній залишається збереження пріоритету людського контролю. ШІ може підвищувати якість і точність рішень, але не може і не повинен замінювати людину як носія волі та відповідальності. Саме така модель дозволяє забезпечити технічний прогрес без загрози правовій визначеності та безпеці суспільства. Конфлікт інтересів Авторка заявляє, що не має жодного конфлікту інтересів, який міг би вплинути на зміст цієї публікації. Вираз вдячності Дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Науково-дослідного інституту приватного права та підприємництва ім. академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН України. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Каткова Т. Г. Штучний інтелект в Україні: правові аспекти. Право і суспільство. 2020. № 6. С. 46–55. https://doi.org/10.32842/2078-3736/2020.6.1.8 2. Щербина Б. С., Ткаченко В. В. Штучний інтелект як субʼєкт цивільного права. Юридичний вісник. 2021. № 1 (58). С. 142–148. 3. Жорнокуй Ю. Штучний інтелект: питання правосуб’єктності та впливу на корпоративне управління. Васильєвські читання: Збірник наукових праць за матеріалами XXІІ Міжнародної науковопрактичної конференції (м. Івано-Франківськ, 4-5 жовтня 2024 року.). / НДІ приватного права і підприємництва імені акад. Ф. Г. Бурчака НАПрН України; за ред. канд. юрид. наук Л. В. Сіщук. ІваноФранківськ, 2024. С. 67–72. 4. Марценко Н. Правовий режим штучного інтелекту в цивільному праві. Актуальні проблеми правознавства. 2019. № 4 (20). С. 91–98. 5. Мічурін Є. О. Правова природа штучного інтелекту. Форум Права. 2020. № 64(5). С. 67–75. http://doi.org/10.5281/zenodo.4300624 6. Концепція Державної цільової науково-технічної програми з використання технологій штучного інтелекту в пріоритетних галузях економіки на період до 2026 року / схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2024 р. № 320-р. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/320-2024-%D1%80#Text 7. European Parliament resolution of 16 February 2017 with recommendations to the Commission on Civil Law Rules on Robotics (2015/2103(INL)). https://eur-lex.europa.eu/legalcontent/EN/TXT/?uri=oj:JOC_2018_252_R_0026 8. Regulation (EU) 2024/1689 of the European Parliament and of the Council of 13 June 2024 laying down harmonised rules on artificial intelligence and amending Regulations (EC) No 300/2008, (EU) No 167/2013, (EU) No 168/2013, (EU) 2018/858, (EU) 2018/1139 and (EU) 2019/2144 and Directives 2014/90/EU, (EU) 2016/797 and (EU) 2020/1828 (Artificial Intelligence Act) (Text with EEA relevance). https://eurlex.europa.eu/legal-content/en/TXT/?uri=CELEX%3A32024R1689 9. Концепція розвитку штучного інтелекту в Україні / схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2020 р. № 1556-р. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-2020-%D1%80#Text 10. Концепція оновлення Цивільного кодексу України. Київ: Видавничий дім "АртЕк", 2020. 128 с. 11. Проект Закону про внесення змін до Цивільного кодексу України у зв’язку із оновленням (рекодифі- ISSN 1995-6134 83 Forum Prava, 2025. 84(4). 76–83 (Research Article) кацією) положень книги першої № 14056 від 21.09.2025. https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/57356 12. Проект Закону про внесення змін до Цивільного кодексу України у зв’язку із оновленням (рекодифікацією) положень книги другої № 14057 від 21.09.2025 р. https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/57355 REFERENCES 1. Katkova, T. H. (2020). Shtuchnyi intelekt v Ukraini: pravovi aspekty [Artificial Intelligence in Ukraine: Legal Aspects]. Pravo i suspilstvo, (6), 46–55. https://doi.org/10.32842/2078-3736/2020.6.1.8 (in Ukr.). 2. Shcherbyna, B. S., & Tkachenko, V. V. (2021). Shtuchnyi intelekt yak subiekt tsyvilnoho prava [Artificial intelligence as a subject of civil law]. Yurydychnyi visnyk, 1(58), 142–148 (in Ukr.). 3. Zhornokui, Yu. (2024). Shtuchnyi intelekt: pytannia pravosubiektnosti ta vplyvu na korporatyvne upravlinnia [Artificial Intelligence: Issues of Legal Entity and Impact on Corporate Governance]. In: Vasylievski chytannia: Zbirnyk naukovykh prats za materialamy XXII Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii (m. Ivano-Frankivsk, 4-5 zhovtnia 2024 roku) / NDI pryvatnoho prava i pidpryiemnytstva imeni akad. F. H. Burchaka NAPrN Ukrainy; za red. kand. yuryd. nauk L. V. Sishchuk. Ivano-Frankivsk (s. 67–72) (in Ukr.). 4. Martsenko, N. (2019). Pravovyi rezhym shtuchnoho intelektu v tsyvilnomu pravi [Legal regime of artificial intelligence in civil law]. Aktualni problemy pravoznavstva, 4(20), 91–98 (in Ukr.). 5. Michurin, Ye. O. (2020). Pravova pryroda shtuchnoho intelektu [The legal nature of artificial intelligence]. Forum Prava, 64(5), 67–75 http://doi.org/10.5281/zenodo.4300624 (in Ukr.). 6. Kontseptsiia Derzhavnoi tsilovoi naukovo-tekhnichnoi prohramy z vykorystannia tekhnolohii shtuchnoho intelektu v priorytetnykh haluziakh ekonomiky na period do 2026 roku [Concept of the State Targeted Scientific and Technical Program for the Use of Artificial Intelligence Technologies in Priority Sectors of the Economy for the Period Until 2026] / skhvaleno rozporiadzhenniam Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 13 kvitnia 2024 r. No. 320-r. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/320-2024-%D1%80#Text (in Ukr.). 7. European Parliament resolution of 16 February 2017 with recommendations to the Commission on Civil Law Rules on Robotics (2015/2103(INL)). https://eur-lex.europa.eu/legalcontent/EN/TXT/?uri=oj:JOC_2018_252_R_0026 8. Regulation (EU) 2024/1689 of the European Parliament and of the Council of 13 June 2024 laying down harmonised rules on artificial intelligence and amending Regulations (EC) No 300/2008, (EU) No 167/2013, (EU) No 168/2013, (EU) 2018/858, (EU) 2018/1139 and (EU) 2019/2144 and Directives 2014/90/EU, (EU) 2016/797 and (EU) 2020/1828 (Artificial Intelligence Act) (Text with EEA relevance). https://eur-lex.europa.eu/legalcontent/en/TXT/?uri=CELEX%3A32024R1689 9. Kontseptsiia rozvytku shtuchnoho intelektu v Ukraini [The concept of artificial intelligence development in Ukraine]: skhvaleno rozporiadzhenniam Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 2 hrudnia 2020 r. No. 1556-r. 10. Kontseptsiia onovlennia Tsyvilnoho kodeksu Ukrainy [Concept of updating the Civil Code of Ukraine]. Kyiv: Vydavnychyi dim "ArtEk", 2020 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-2020-%D1%80#Text (in Ukr.). 11. Proekt Zakonu pro vnesennia zmin do Tsyvilnoho kodeksu Ukrainy u zviazku iz onovlenniam (rekodyfikatsiieiu) polozhen knyhy pershoi [Draft Law on Amendments to the Civil Code of Ukraine in connection with the update (recodification) of the provisions of Book One] No. 14056 vid 21.09.2025 r. https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/57356 (in Ukr.). 12. Proekt Zakonu pro vnesennia zmin do Tsyvilnoho kodeksu Ukrainy u zviazku iz onovlenniam (rekodyfikatsiieiu) polozhen knyhy druhoi [Draft Law on Amendments to the Civil Code of Ukraine in connection with the update (recodification) of the provisions of Book Two] No. 14057 vid 21.09.2025 r. https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/57355 (in Ukr.). ІНФОРМАЦІЯ ПРО СТАТТЮ (ARTICLE INFO) Published in: Форум права: 84 pp. 76–83 (4). Related identifiers: 10.5281/zenodo.17347717 http://forumprava.pp.ua/files/076-0832025-4-FP-Sishchuk_11.pdf http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.htm _2025_4_11.pdf License (for files): Creative Commons Attribution 4.0 International Received: 03.10.2025 Accepted: 27.10.2025 Published: 07.11.2025 Available online: 07.11.2025 Cite as: Сіщук, Л. В. (2025). Застосування штучного інтелекту при корпоративному управлінні компаніями. Форум Права, 84(4), 76-83. http://doi.org/10.5281/zenodo.17347717 Sishchuk, L. V. (2025). Zastosuvannya shtuchnoho intelektu pry korporatyvnomu upravlinni kompaniyamy [Application of Artificial Intelligence in Corporate Governance of Companies]. Forum prava, 84(4), 76–83. http://doi.org/10.5281/zenodo.17347717