Medicinal Herbs: from Past Experience to New Technologies. Proceedings of ХІII International Scientific and Practical Conference November, 20-21, 2025

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ПОЛТАВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ НАЦІОНАЛЬНИЙ БОТАНІЧНИЙ САД ІМ. М. М. ГРИШКА НАН УКРАЇНИ ДОСЛІДНА СТАНЦІЯ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН ІАІП НААН UNIWERSYTET POMORSKI W SŁUPSKU ПОЛТАВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО БОТАНІЧНОГО ТОВАРИСТВА Лікарське рослинництво: від досвіду минулого до новітніх технологій До 105-ліття Полтавського державного аграрного університету Матеріали ХІІІ Міжнародної науково-практичної конференції 20-21 листопада 2025 р. Полтава: 2025 р Лікарське рослинництво: від досвіду минулого до новітніх технологій До 105-ліття Полтавського державного аграрного університету Матеріали ХІІІ Міжнародної науково-практичної конференції 20-21 листопада 2025 р. Medicinal Herbs: from Past Experience to New Technologies In honor of the 105th Anniversary of Poltava State Agrarian University Proceedings of ХІII International Scientific and Practical Conference November, 20-21, 2025 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ НАУК НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ПОЛТАВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ НАЦІОНАЛЬНИЙ БОТАНІЧНИЙ САД ІМ. М. М. ГРИШКА НАН УКРАЇНИ ДОСЛІДНА СТАНЦІЯ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН ІАІП НААН UNIWERSYTET POMORSKI W SŁUPSKU ПОЛТАВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО БОТАНІЧНОГО ТОВАРИСТВА УДК: 633.88+615.32:58 ББК: 42.143 Кр Л 56 Л 56 Лікарське рослинництво: від досвіду минулого до новітніх технологій: матеріали ХІІІ Міжнародної науково–практичної конференції (20–21 листопада 2025 р., м. Полтава). Полтава : Видавництво ПП "Астрая", 2025.-182 с. https://doi.org/10.5281/zenodo.17969415 ISBN 978-617-8797-00-3 У збірнику ХІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Лікарське рослинництво: від досвіду минулого до новітніх технологій» наведено результати досліджень лікарських рослин: особливості їх інтродукції, біології, селекції, фізіології і фітохімії, розмноження і культивування, фармації, використання у сільському господарстві та промисловості. The collection of the ХІІІ International Scientific and Practical Conference “Medicinal Herbs: from past experience to new technologies” the results of the investigations of medicinal plants, especially their introduction, biology, breeding, physiology and phytochemistry, propagation and cultivation, pharmacy, use in agriculture and industry. Редакційна колегія: Галич О.А., професор, ректор ПДАУ (Україна) – голова, Рахметов Д.Б., д.с.-г.н., проф., чл.-кор. НАНУ, заст. директора НБС НАНУ (Україна) - співголова, Устименко О. В., к. с.-г. н., директор ДСЛР ІАіП (Україна) - співголова, Zbigniew Osadowski, Dr.of Agricultural Sc., Prof., Rector of the Pomeranian University in Słupsk, Słupsk (Poland) – співголова, Поспєлов С.В., д. с.-г. н., проф. (Україна) – відповідальний редактор, Глущенко Л. А., к. біол. н. (Україна) – відповідальний секретар, Bernadetta Bienia, PhD (Poland), Esther Nimakoa Asante, PhD, (Slovakia), Буюн Л.І., д. біол. н. (Україна), Заїменко Н.В., д.б.н, проф., чл.-кор. НАНУ (Україна), Eva Ivanišová, PhD (Slovakia), Natalia Kurhaluk, Dr. of Biological Sc., (Poland), Лукаш О., д.б.н., проф. (Україна), Марчишин С.М., д. фарм. н., проф. (Україна), Оніпко В.В., д.п.н., проф. (Україна), Halyna Tkachenko, Dr. of Biological Sc., Prof., (Poland), Angelika Uram-Dudek, PhD (Poland) Рецензенти: Клименко С.В. – доктор біологічних наук, професор, Національний ботанічний сад імені М. М. Гришка НАН України, Україна Почерняєва В.Ф. – доктор медичних наук, професор, Полтавський державний медичний університет, науковий співробітник Державного Експертного центру МОЗ України, Україна Федорчук М.І.– доктор сільськогосподарських наук, професор, Миколаївський національний аграрний університет, Україна На обкладинці: Гавсевич Петро Іванович (1883-1920), організатор системних досліджень лікарських рослин в Україні Друкується за рішенням Вченої ради Дослідної станції лікарських рослин ІАІП НААНУ (протокол № 5 від 15 грудня 2025 р.) Відповідальність за зміст, оригінальність і достовірність наведених матеріалів несуть автори; надруковано у авторській редакції ISBN 978-617-8797-00-3 УДК: 633.88+615.32:58 ББК: 42.143 Кр © – Полтавський державний аграрний університет, 2025 р. © – Національний ботанічний сад НАНУ, 2025 р. © – Дослідна станція лікарських рослин ІАІП, 2025 р. © – Uniwersytet Pomorski w Słupsku, 2025 р. © – фото авторів, 2025 р. 4 3 ЗМІСТ РОЗДІЛ 1 Дослідження рослин природної флори. Інтродукція, біологія і культивування лікарських рослин Донець Н.В., Приплавко С.О., Кучменко О.Б. ВПЛИВ МЕТАБОЛІЧНО АКТИВНИХ РЕЧОВИН НА МАСУ СИРОЇ ТА СУХОЇ РЕЧОВИНИ СІЯНЦІВ Ginkgo biloba L. 9 Горай Г.О., Джуренко Н.І., Машковська С.П., Марчишин С.М., Кондратюк Ю.А. АРГЕМОНА МЕКСИКАНСЬКА – ПЕРСПЕКТИВНА ЛІКАРСЬКА ТА ДЕКОРАТИВНА РОСЛИНА 12 Колосович М.П. СТІЙКІСТЬ ДО ШКІДНИКІВ І ХВОРОБ НОВИХ ІНТРОДУКОВАНИХ ЗРАЗКІВ М’ЯТИ 14 Котюк В.С., Іващенко І.В. ПОСІВНІ ЯКОСТІ НАСІННЄВОГО МАТЕРІАЛУ ЛОФАНТУ ГАНУСОВОГО (Agastache foeniculum) ЗАЛЕЖНО ВІД ТРИВАЛОСТІ ЗБЕРІГАННЯ ЗА ІНТРОДУКЦІЇ В УМОВАХ ПОЛІССЯ УКРАЇНИ 16 Красовський В. В., Черняк Т. В., Дяченко-Богун М. М., Шкура Т. В. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ Ficus carica L. В ХОРОЛЬСЬКОМУ БОТАНІЧНОМУ САДУ 20 Krupodorova T., Barshteyn V., Sevindik M. RADIAL GROWTH RATE AND BIOMASS PRODUCTIVITY OF THIRTY MACROMYCETES 24 Куценко Н.І., Середа О.В. СЕЛЕКЦІЙНІ ДОСЛІДЖЕННЯ З ФЕНХЕЛЕМ ЗВИЧАЙНИМ В ДОСЛІДНІЙ СТАНЦІЇ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН ІАП НААН УКРАЇНИ 26 Кузьміних О.О. УСПІШНІСТЬ ІНТРОДУКЦІЇ ПРЕДСТАВНИКІВ ДЕРЕВНИХ РОСЛИН РОДИНИ Rosaceae В УМОВАХ БОТАНІЧНОГО САДУ ПОЛІСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМ. ГЕРОЇВ-ДЕСАНТНИКІВ 29 Леденьов С.Ю. ІНТРОДУКЦІЯ ЛОХИНИ ВИСОКОРОСЛОЇ (Vaccinium corymbosum) В УКРАЇНІ 34 Позняк О.В., Пальонко О.В., Кондратенко С.І. НОВИЙ СОРТ Arctium lappa L. УКРАЇНСЬКОЇ СЕЛЕКЦІЇ 36 Попова О.М. ОФІЦИНАЛЬНІ ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ У КОЛЕКЦІЯХ ВІДКРИТОГО ҐРУНТУ БОТАНІЧНОГО САДУ ОДЕСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ 39 Поспєлов І.С., Поспєлова Г.Д., Коваленко Н.П. ШКІДНИКИ І ХВОРОБИ ВОЛОШКИ СИНЬОЇ (Centaurea cyanus L.) ТА ЇХ ФІТОСАНІТАРНЕ ЗНАЧЕННЯ 42 Поспєлов С. В., Сашко І.В., Оборонова А.В. ШЛЯХИ РЕГУЛЯЦІЇ ПРОРОСТАННЯ НАСІННЯ ГІСОПУ ЛІКАРСЬКОГО (Hyssopus officinalis L.) 44 Приведенюк Н.В., Середа О.В., Трубка В.А., Приведенюк Т.В. ВПЛИВ АЗОТНИХ ДОБРИВ НА ВМІСТ ЕФІРНОЇ ОЛІЇ В КВІТАХ РОМАШКИ ЛІКАРСЬКОЇ (MATRICARIA CHAMOMILLA L.) 47 Самородов В. М., Халимон О. В. ГІНКГО ДВОЛОПАТЕВЕ (GINKGO BILOBA L.): ВІД ЛОКАЛЬНОГО ДО ВСЕОБЛАСНОГО РОЗПОВСЮДЖЕННЯ НА ПОЛТАВЩИНІ 50 Сашко І. В., Поспєлов С.В., Приведенюк Н.В., ПЕРСПЕКТИВИ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОЩУВАННЯ ГІСОПУ ЛІКАРСЬКОГО (Hyssopus officinalis L.) В ЛІВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПІ УКРАЇНИ 55 Сокол О. В., Джуренко Н. І., Паламарчук О. П., Лобач Л.В., Лещенко С. М. СЕЗОНИЙ ЦИКЛ РОЗВИТКУ РОСЛИН РОДУ PRUNELLA L. В КОЛЕКЦІЇ «ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ» НАЦІОНАЛЬНОГО БОТАНІЧНОГО САДУ ІМЕНІ М.М. ГРИШКА НАН УКРАЇНИ 59 Тимошенко О.М., Приведенюк Н.В. ЗАЛЕЖНІСТЬ УРОЖАЙНОСТІ ШАВЛІЇ ЛІКАРСЬКОЇ ВІД ШИРИНИ МІЖРЯДЬ І ДОЗ АЗОТНОГО ЖИВЛЕННЯ 60 4 Федько Л.А., Шевченко Т.Л. ОЦІНКА ЗРАЗКІВ РОДУ Artemisia L. ЗА СЕЗОННИМ РИТМОМ РОЗВИТКУ 63 Федько Р.М. ZIZYPHUS JUJUBA MILL. КОЛЕКЦІЇ ДОСЛІДНОЇ СТАНЦІЇ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН 65 Шиманська О., Вергун О., Лідікова Ю., Рахметов Д. ДЕЯКІ ХАРАКТЕРИСТИКИ РОСЛИН ВИДІВ РОДУ PHACELIA JUSS. У ПЕРІОД КВІТУВАННЯ 68 Шиманська О., Вергун О., Примаченко Є., Свиденко Л., Рахметов Д. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДІВ РОДУ NIGELLA У ПЕРІОД КВІТУВАННЯ 71 РОЗДІЛ 2 Фітохімія, фармація й фармакологія лікарської сировини та його переробка Асанте Е.Н., Іванішова Е. ДОСЛІДЖЕННЯ АНТИОКСИДАНТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВИБРАНИХ ЇСТІВНИХ КВІТІВ 75 Бензель І.Л. ВИВЧЕННЯ ДИНАМІКИ НАГРОМАДЖЕННЯ БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ РЕЧОВИН У ГЕРАНІ БОЛОТНІЙ 77 Бернадетта Бєнія, Пауліна Мінасян, Пауліна Єнджеєвська, Ангеліка Урам-Дудек. ВУЗЬКОЛИСТНА ЛАВАНДА ЯК ЛІКАРСЬКА РОСЛИНА – ЇЇ ВПЛИВ НА ФІЗИЧНЕ ТА ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ'Я 80 Брязун А.О. ВИГОТОВЛЕННЯ ТВЕРДОГО КРЕМУ З ДОДАВАННЯМ КОМПОЗИТУ БІЛОЇ ГЛИНИ ТА СУЦВІТТЯ Chamomilla recutita L. 83 Буян Ю.А. РОЗРОБКА РЕЦЕПТУРИ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ЕНЕРГЕТИЧНОГО БАТОНЧИКА НОВОГО ПОКОЛІННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ НАНОСТРУКТУРОВАНИХ КОМПЛЕКСІВ 85 Глущенко Л.А., Онук Л.Л. ДО ПИТАННЯ ПЕРСПЕКТИВ ВИКОРИСТАННЯ У ФАРМАЦІЇ Betonica officinalis L. (syn. Stachys officinalis (L.) TREVIS.) 88 Григор’єва О., Журба М., Гончаровська І., Вергун О., Лідікова Ю. АМІНОКИСЛОТНИЙ СКЛАД ПЛОДІВ ZIZIPHUS JUJUBA MILL. 91 Григор’єва О., Журба М., Гончаровська І., Вергун О., Іванішова Е. ПРОФІЛЬ ЖИРНИХ КИСЛОТ У ЛИСТКАХ, КВІТКАХ ТА ПЛОДАХ Diospyros lotus L 93 Джурляк О.Б. ВИКОРИСТАННЯ ЛІКУВАЛЬНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ КОНЮШИНИ ЛУЧНОЇ (Trifolium pratense L.) У ЛІКУВАННІ ЖІНОК КЛІМАКТЕРИЧНОГО ПЕРІОДУ 95 Коваленко Н. П., Поспєлова Г. Д., Поспєлов С. В. ПЕРСПЕКТИВИ КУЛЬТИВУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЕФІРООЛІЙНИХ ВИДІВ РОДУ MONARDA L. В УКРАЇНІ 98 Корнілова Н.А., Шевченко Т.Л. ЗАСТОСУВАННЯ КІМНАТНИХ РОСЛИН ІЗ ЛІКУВАЛЬНИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ У ФІТОДИЗАЙНІ 102 Левчик Н.Я., Заіменко Н.В., Горбенко Н.Є. БІОЛОГІЧНО-АКТИВНІ СПОЛУКИ ТА МЕДИЧНО ЛІКУВАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ РОСЛИН РОДИНИ Euphorbiaceae Juss.: ПЕРСПЕКТИВИ МАЙБУТНЬОГО 105 Збігнєв Мазур, Галина Ткаченко, Наталія Кургалюк КОРИЦЯ ЯК БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ АД’ЮВАНТ У ЛІКУВАННІ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2 ТИПУ: МЕХАНІЗМИ ТА КЛІНІЧНІ ПЕРСПЕКТИВИ 110 Поспєлов І.С., Оніпко В.В, Поспєлов С.В. ФІТОХІМІЧНИЙ ПРОФІЛЬ ВОЛОШКИ СИНЬОЇ (CENTAUREA CYANUS L.) 119 5 Поспєлов С. В., Зезекало Є. О. ОСНОВНІ СКЛАДОВІ ФІТОХІМІЧНОГО ПРОФІЛЮ ЕХІНАЦЕЇ: СУЧАСНІ ОЦІНКИ 122 Самкова А., Кустовська А. ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ МІКРОЗЕЛЕНІ ЛЬОНУ LINUM USITATISSIMUM L. 127 Середа О.В.,Устименко О.В. ПРО ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ КУКУРУДЗИ В ФАРМАЦЕВТИЧНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ І МЕДИЧНІЙ ПРАКТИЦІ 129 Сокол О. В., Джуренко Н. І., Паламарчук О. П. ЛІКАРСЬКИЙ ПОТЕНЦІАЛ ASCLEPIAS SУRIACA L. 132 Галина Ткаченко, Людмила Буюн, Віталій Гончаренко, Андрій Прокопів, Наталія Кургалюк АНТИДІАБЕТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ FICUS CARICA L. 134 Галина Ткаченко, Олександр Лукаш, Олександр Яковенко, Марина Опришко, Мирослава Маринюк, Олександр Гиренко, Людмила Буюн, Наталія Кургалюк ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ АНТИОКСИДАНТНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТА ВМІСТУ ФЕНОЛІВ БАГАТОКВІТКОВИХ МЕДІВ 143 Галина Ткаченко, Марина Опришко, Олександр Гиренко, Мирослава Маринюк, Людмила Буюн, Наталія Кургалюк ВПЛИВ ЕФІРНОЇ ОЛІЇ КОРИЦІ НА ОКСИДАТИВНУ СТАБІЛЬНІСТЬ РІПАКОВОЇ ОЛІЇ ПІД ЧАС ТРИВАЛОГО ЗБЕРІГАННЯ 149 Феденко В.С. СПЕКТРОФОТОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ ХЕЛАТУВАЛЬНОЇ ЗДАТНОСТІ ЕКСТРАКТІВ ЕХІНАЦЕЇ ПУРПУРОВОЇ 156 Анжеліка Урам-Дудек, Бернадета Бєнія АЛОЕ ВЕРА (ALOE VERA L.) – РОСЛИНА З УНІКАЛЬНИМИ ОЗДОРОВЧИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ 159 Устименко О.В., Корабніченко О.В. СОНЯШНИК ЗВИЧАЙНИЙ ЦІННЕ ДЖЕРЕЛО БІОЛОГІЧНО-АКТИВНИХ РЕЧОВИН 162 Резюме 166 CONTENT Part 1 The study of plant of the natural flora. Introduction, biology and cultivation of medicinal plants Donets N.V., Pryplavko S.O., Kuchmenko O.B. INFLUENCE OF METABOLICLY ACTIVE SUBSTANCES ON THE WEIGHT OF RAW AND DRY MATTER OF Ginkgo biloba L. SEEDLINGS 9 Horay H.O., Dzhurenko N.I., Mashkovska S.P., Marchyshyn S.M., Kondratyuk Yu.A. MEXICAN ARGEMONA – A PROMISING MEDICINAL AND ORNAMENTAL PLANT 12 Kolosovych M.P. PEST AND DISEASE RESISTANCE OF NEW INTRODUCED MINT SAMPLES 14 Kotiuk V.S., Ivashchenko I.V. SEED QUALITY OF Agastache foeniculum DEPENDING ON STORAGE DURATION UNDER INTRODUCTION CONDITIONS IN THE POLISSIA REGION OF UKRAINE 16 Krasovskyi V. V., Cherniak T. V., Diachenko-Bohun M. M., Shkura T. V. TECHNOLOGY OF GROWING Ficus carica L. IN THE KHOROL BOTANICAL GARDEN 20 Круподьорова Т., Барштейн В., Севіндік М. РАДІАЛЬНА ШВИДКІСТЬ РОСТУ ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ БІОМАСИ ТРИДЦЯТИ МАКРОМІЦЕТІВ 24 Kutsenko N.I., Sereda O.V. BREEDING RESEARCH WITH COMMON FENNELF AT THE MEDICINAL PLANTS RESEARCH STATION OF THE IAP NAAS OF UKRAINE 26 6 Kuzminykh O.O. SUCCESS OF THE INTRODUCTION OF WOODY PLANT REPRESENTATIVES OF THE FAMILY ROSACEAE UNDER THE CONDITIONS OF THE BOTANICAL GARDEN OF POLISSIA NATIONAL UNIVERSITY NAMED AFTER THE HERO PARATROOPERS 29 Ledenov S.Y. INTRODUCTION OF TALL BLUEBERRY (Vaccinium corymbosum) IN UKRAINE 34 Pozniak O.V., Palyonko O.V., Kondratenko S.I. NEW VARIETY OF Arctium lappa L. OF UKRAINIAN SELECTION 36 Popova O.M. OFFICIAL MEDICINAL PLANTS IN OPEN GROUND COLLECTIONS OF THE ODESSA NATIONAL UNIVERSITY BOTANICAL GARDEN 39 Pospelov I.S., Pospelova G.D., Kovalenko N.P. PESTS AND DISEASES OF BLUE FLOWER (CENTAUREA CYANUS L.) AND THEIR PHYTOSANITARY SIGNIFICANCE 42 Pospielov S. V., Sashko I. V., Oboronova A. V. PATHWAYS FOR REGULATING THE GERMINATION OF HYSSOP (Hyssopus officinalis L.) SEEDS 44 Pryvedeniuk N.V., Sereda O.V., Trubka V.A., Pryvedeniuk T.V. INFLUENCE OF NITROGEN FERTILIZERS ON THE ESSENTIAL OIL CONTENT IN MATRICARIA CHAMOMILLA L. 47 Samorodov V. M., Khalymon O. V. GINKGO BILOBA L.: FROM LOCAL TO WIDESPREAD DISTRIBUTION IN THE POLTAVA REGION 50 Sashko I.V., Pospielov S.V., Pryvedeniuk N.V. PROSPECTS FOR INDUSTRIAL CULTIVATION OF HYSSOP (Hyssopus officinalis L.) IN THE LEFT-BANK FORESTSTEPPE OF UKRAINE 55 Sokol O., Dzhurenko N., Palamarchuk O., Lobach L., Leshchenko S. SEASONAL CYCLE OF DEVELOPMENT OF PLANTS OF THE GENUS PRUNELLA L. IN THE COLLECTION «MEDICINAL PLANTS» OF THE NATIONAL BOTANICAL GARDEN NAMED BY M. M. HRYSHKA OF THE NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE 59 Tymoshenko O.M., Privedenyuk N.V. DEPENDENCE OF COMMON SAGE YIELD ON ROW SPACING AND NITROGEN FERTILIZATION RATES 60 Fedko L.A., Shevchenko T.L. EVALUATION OF SAMPLES OF THE GENUS Artemisia L. BY SEASONAL RHYTHM OF DEVELOPMENT 63 Fedko R.M. ZIzyphus jujuba Mill. IN THE COLLECTION OF THE EXPERIMENTAL STATION OF MEDICINAL PLANTS 65 Shymanska O., Vergun O., Lidiková J., Rakhmetov D. SELECTED PLANT CHARACTERISTICS OF PHACELIA JUSS. SPECIES IN THE FLOWERING STAGE 68 Shymanska O., Vergun O., Prymachenko Ye., Svydenko L., Rakhmetov D. COMPARATIVE CHARACTERISTICS OF NIGELLA SPP. IN THE FLOWERING STAGE 71 Part 2 Phytochemistry, pharmacy and pharmacology of medicinal raw materials and its processing Asante, E.N., Ivanišová, E. EXPLORING THE ANTIOXIDANT POTENTIAL OF SELECTED EDIBLE FLOWERS 75 Benzel I.L. STUDY OF ACCUMULATION DYNAMICS OF BIOLOGICALLY ACTIVE COMPOUNDS IN THE GERANIUM PALUSTRE 77 Bernadetta Bienia, Paulina Minasyan, Paulina Jędrzejewska, Angelika Uram-Dudek. NARROW-LEAVED LAVENDER AS A MEDICINAL PLANT – ITS IMPACT ON PHYSICAL AND MENTAL HEALTH 80 Bryazun A.O. PRODUCTION OF A HARD CREAM WITH THE ADDITION OF A COMPOSITE OF WHITE CLAY AND INFLORESCENCE Chamomilla recutita L. 83 7 Buyan Y.A. DEVELOPMENT OF A NEW GENERATION FUNCTIONAL ENERGY BAR FORMULATION USING NANOSTRUCTURED COMPLEXES 85 Hlushchenko L.A., Onuk L.L. ON THE PROSPECTS OF USING Betonica officinalis L. (syn. Stachys officinalis (L.) TREVIS.) IN PHARMACY 88 Grygorieva O., Zhurba M., Goncharovska I., Vergun O., Lidiková J. AMINO ACID COMPOSITION IN FRUITS OF ZÍZÍPHUS JUJUBA MILL 91 Grygorieva O., Zhurba M., Goncharovska I., Vergun O., Ivanišová E. FATTY ACID PROFILE OF DIOSPYROS LOTUS L. LEAVES, FLOWERS, AND FRUITS 93 Dzhurlіak O.B. THE USE OF THE MEDICINAL PROPERTIES OF RED CLOVER (Trifolium pratense L.) IN THE TREATMENT OF WOMEN DURING MENOPAUSE 95 Kovalenko N. P., Pospielova G. D., Pospielov S. V. PROSPECTS FOR THE CULTIVATION AND USE OF ESSENTIAL OIL SPECIES OF THE GENUS MONARDA L. IN UKRAINE 98 Kornilova N.A., Shevchenko T.L. USE OF INDOOR PLANTS WITH MEDICINAL PROPERTIES IN PHYTODESIGN 102 Levchyk N.Ya., Zaimenko N.V., Horbenko N.Ye. BIOLOGICALLY ACTIVE COMPOUNDS AND MEDICINAL PROPERTIES OF PLANTS OF THE Euphorbiaceae Juss. FAMILY: FUTURE PROSPECTS 105 Zbigniew Mazur, Halina Tkaczenko, Natalia Kurhaluk CINNAMON AS A MULTIFUNCTIONAL NATURAL ADJUNCT IN THE MANAGEMENT OF TYPE 2 DIABETES MELLITUS: MECHANISMS AND CLINICAL PERSPECTIVES 110 Pospielov I. S., Onipko V. V., Pospielov S. V. PHYTOCHEMICAL PROFILE OF THE CORNFLOWER (CENTAUREA CYANUS L.) 119 Pospielov S. V., Zezekalo Ye. O. MAIN COMPONENTS OF THE PHYTOCHEMICAL PROFILE OF ECHINACEA: CURRENT ASSESSMENTS 122 Samkova A., Kustovska A. HEALTH-PROMOTING PROPERTIES OF FLAX MICROGREENS LINUM USITATISSIMUM L 127 Sereda O.V.,Ustymenko O.V. ON THE PROSPECTS OF USING MAIZE IN THE PHARMACEUTICAL INDUSTRY AND MEDICAL PRACTICE 129 Sokol O., Dzhurenko N., Palamarchuk O. MEDICINAL POTENTIAL OF ASCLEPIAS SURIACA L. 132 Halina Tkaczenko, Lyudmyla Buyun, Vitaliy Honcharenko, Andriy Prokopiv, Natalia Kurhaluk ANTIDIABETIC POTENTIAL OF FICUS CARICA L. 134 Halina Tkaczenko, Oleksandr Lukash, Oleksandr Yakovenko, Maryna Opryshko, Myroslava Maryniuk, Oleksandr Gyrenko, Lyudmyla Buyun, Natalia Kurhaluk COMPARATIVE ANALYSIS OF ANTIOXIDANT PROPERTIES AND PHENOLIC CONTENT OF MULTIFLORAL HONEYS 143 Halina Tkaczenko, Maryna Opryshko, Oleksandr Gyrenko, Myroslava Maryniuk, Lyudmyla Buyun, Natalia Kurhaluk INFLUENCE OF CINNAMON ESSENTIAL OIL ON THE OXIDATIVE STABILITY OF RAPESEED OIL DURING LONG-TERM STORAGE 149 Fedenko V.S. SPECTROPHOTOMETRIC ANALYSIS OF THE CHELATING CAPACITY OF PURPLE CONEFLOWER EXTRACTS 156 Angelika Uram-Dudek, Bernadeta Bienia ALOE VERA (ALOE VERA L.) – A PLANT WITH UNIQUE HEALTH-PROMOTING PROPERTIES 159 Ustymenko O.V., Korabnichenko O.V. COMMON SUNFLOWER AS A VALUABLE SOURCE OF BIOLOGICALLY ACTIVE SUBSTANCES 162 Summary 166 14 Колосович М.П., кандидат с.-г. наук Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН, с. Березоточа, Лубенський район, Полтавська область, Україна СТІЙКІСТЬ ДО ШКІДНИКІВ І ХВОРОБ НОВИХ ІНТРОДУКОВАНИХ ЗРАЗКІВ М’ЯТИ Ключові слова: м’ята, колекційні зразки, стійкість, шкідники, хвороби м’яти Серед культивованих ефіроолійних рослин жодна не має такого широкого поширення, як м’ята перцева, яку в якості промислової культури вирощують близько 40 країн світу, в помірній зоні Північної півкулі, Англії, Північній Америці, Італії, Франції, Греції, середній Європі, Іспанії, Південній і Північній Африці, Австралії, а також в Україні, Молдові та Білорусі. Ця лікарська рослина включена до Європейської фармакопеї, а також до національних фармакопей Австрії, Білорусі, Британії, Чехії, Франції, Німеччини, Угорщини, Італії, Нідерландів, Португалії, США, Швейцарії та Державної фармакопеї України [3]. Сучасна медицина в Україні широко використовує рослинну сировину (листя) м’яти перцевої та її гібридів як спазмолітичний та заспокійливий засоби, інші види м’яти застосовуються в народній медицині у вигляді настоїв в основному для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту М’ята допомагає при застуді, грипі, лихоманці, анорексії, нудоті, заколисуванні, харчових отруєннях, ревматизмі, гикавці, ранах, судомах, діареї, вушних болях, газоутворенні, хворобах стравоходу і носових пазух [1]. В Дослідній станції лікарських рослин ІАП НААН інтродукційна та селекційно-насінницька робота з м’ятою проводиться з 1916 року. Сформована базова, навчальна та робоча колекції м’яти, які підтримуються та поповнюються новими цінними зразками. Метою нашої роботи є вивчення нових зразків м’яти, виділення зразків еталонів та джерел цінних ознак, формування та примноження колекцій, використання цінних зразків генофонду в селекційній роботі, навчальній та просвітницькій діяльності. Вивчення нових інтродукційних зразків м’яти проводили згідно методики формування та ведення колекцій лікарських рослин [4]. Дослідження та оцінку колекційних зразків м’яти на стійкість до найбільш поширених шкідників та хвороб здійснювали за методикою В.П. Ісікова [2]. При проведенні оцінки інтродукційних зразків за стійкістю до шкідників і хвороб в умовах 2021-2025 років встановлено, що найвища стійкість (9 балів) до антракнозу (Sphaceloma menthae Jenk) виявлена у 19 зразків (ILR 01441, ILR 01438, ILR 01420, ILR 01442, ILR 01443, ILR 01444, ILR 01445, ILR 01419, ILR 01433, ILR 01435, ILR 01436, ILR 01383, ILR 01374, ILR 01370, ILR 01398, ILR 01480, ILR 01393, ILR 00713, ILR 01481); до борошнистої роси (Erysiphe cichoracearum D.C. f. Menthae) – у 19 зразків (ILR 01441, ILR 01438, ILR 01420, ILR 01442, ILR 01443, ILR 01444, ILR 01445, ILR 01419, ILR 01433, ILR 01435, ILR 01436, ILR 01383, ILR 01374, ILR 01370, ILR 01398, ILR 01480, ILR 01393, ILR 00713, ILR 01481); до іржі (Puccinia menthae Pers.) – у 18 зразків (ILR 01441, ILR 01438, ILR 01420, ILR 01442, ILR 01443, ILR 01444, ILR 01445, ILR 01419, ILR 01433, ILR 01435, ILR 01383, ILR 01374, ILR 01370, ILR 01398, ILR 01480, ILR 01393, ILR 00713, ILR 01481); до септоріозу (Septoria menthae Ond.) – у 19 зразків (ILR 01441, ILR 01438, ILR 01420, ILR 01442, ILR 01443, ILR 01444, ILR 01445, ILR 01419, ILR 01433, 15 ILR 01435, ILR 01436, ILR 01383, ILR 01374, ILR 01370, ILR 01398, ILR 01480, ILR 01393, ILR 00713, ILR 01481); до сисних шкідників (м’ятної попелиці – Aphis menthae L., цикади строкатої – Eupteryx atropunctata G. і жовтуватої – Empoasca flavescens F.) – у 14 зразків (ILR 01441, ILR 01438, ILR 01420, ILR 01443, ILR 01444, ILR 01445, ILR 01419, ILR 01433, ILR 01435, ILR 01436, ILR 01374, ILR 01480, ILR 01393, ILR 00713); до багатоїдних шкідників (совки-гамми – Autographa gamma Z., лучного метелика – Pyraustra sticticalis L.) – у 17 зразків (ILR 01441, ILR 01438, ILR 01442, ILR 01443, ILR 01444, ILR 01445, ILR 01419, ILR 01433, ILR 01435, ILR 01436, ILR 01374, ILR 01370, ILR 01398, ILR 01480, ILR 01393, ILR 00713, ILR 01481); Найвища комплексна стійкість до шкідників і хвороб спостерігалася у 12 зразків (ILR 01441, ILR 01438, ILR 01443, ILR 01444, ILR 01445, ILR 01419, ILR 01433, ILR 01435, ILR 01374, ILR 01480, ILR 01393, ILR 00713); В результаті проведеної оцінки інтродукційних зразків м’яти за стійкістю до шкідників і хвороб впродовж 2021-2025 років встановлено, що найвищою вона була до антракнозу, борошнистої роси та септоріозу у 19 зразків, до іржі – 18 зразків, до сисних шкідників – 14, до багатоїдних шкідників – 17. Найвища комплексна стійкість до шкідників і хвороб спостерігалась у 12 зразків. Бібліографія: 1. Бобкова І. А., Бур’янова В. В., Дунаєвська О. Ф., Умінська К. А., Хранівська В. О. Морфологічні особливості деяких представників роду Mentha L. Фітотерапія. Часопис. № 3, 2021 С. 33–44. doi:10.33617/2522-9680-2021-3-39 2. Ісіков В.П. Методика польових фітопатологічних та ентомологічних обстежень ароматичних та лікарських рослин. Херсон, 2011. 160 с. 3. Попова Н.В., Литвиненко В.И., Куцанян А.С. Лекарственные растения мировой флоры. Харьков: Діса плюс, 2016. 540 с. 4. Порада О.А. Методика формування та ведення колекцій лікарських рослин. Полтава: ПП ПДАА, 2007. 50 с. 16 Котюк В.С., аспірант Іващенко І.В., кандидат біол. наук, доцент Поліський національний університет, Житомир, Україна ПОСІВНІ ЯКОСТІ НАСІННЄВОГО МАТЕРІАЛУ ЛОФАНТУ ГАНУСОВОГО (Agastache foeniculum) ЗАЛЕЖНО ВІД ТРИВАЛОСТІ ЗБЕРІГАННЯ ЗА ІНТРОДУКЦІЇ В УМОВАХ ПОЛІССЯ УКРАЇНИ Ключові слова: Lamiaceae, Agastache foeniculum, енергія проростання та схожість насіння Досить простим і малозатратним методом відтворення рослин є насіннєве розмноження, а якість насіння визначає успішність процесу інтродукції. Повноцінний і життєздатний насінний матеріал є основною передумовою відновлення популяцій рослин, розширення їхнього природного ареалу та пристосування до нових умов зростання [5]. Під час вивчення адаптивних властивостей інтродукованих рослин важливе значення має дослідження біології проростання та умов зберігання насіння. Це дає змогу оцінити якість посівного матеріалу, а також спрогнозувати швидкість і рівномірність появи сходів. Показники насінного матеріалу, зокрема швидкість і дружність проростання, дають змогу визначити оптимальну норму висіву культури, оцінити конкурентоспроможність майбутніх рослин щодо бур’янів, забезпечити формування рівномірних сходів і, відповідно, отримати високий та якісний урожай [7]. Лофант ганусовий (Agastache foeniculum (Pursh) Kuntze,1891) – перспективна, хоча ще малодосліджена культура, яка може стати важливим компонентом харчового раціону людини та слугувати джерелом лікарської сировини для фармацевтичної галузі. Це багаторічна трав’яниста рослина з родини Губоцвітих (Lamiaceae), природний ареал якої охоплює Північну та Центральну Америку [6,8]. Мета нашого дослідження – визначити лабораторну схожість насінного матеріалу лофанту ганусового залежно від сортових особливостей та терміну зберігання в умовах інтродукції на Поліссі України. Під час дослідження використано насінний матеріал двох сортів лофанту ганусового: Синій велетень (Synii veleten) та Лелека (Leleka), отриманий з колекційних ділянок ботанічного саду Поліського національного університету упродовж 2016–2024 років. Дослідження здійснювали за ДСТУ 7160–2010 [1]. Енергію проростання визначали як відсоток насінин, що проросли на фільтрувальному папері у чашках Петрі за 3 доби, схожість – через 7 діб за температури 25⁰С. Повторність досліду чотириразова. Енергію проростання визначали за формулою: E= N : N0 × 100%, де: E – енергія проростання (%), N – кількість нормально пророслого насіння на момент оцінки, N0 – загальна кількість висіяного насіння. Схожість розраховували за формулою: S=N : N0 × 100%, де: S – схожість насіння (%), N – кількість нормально пророслого насіння, N0 – загальна кількість насіння. Як й у інших представників родини Lamiaceae, насіння лофанту ганусового формується у плодах – ценобіях у неопадній чашечці квітки з синкарпного двочленного гінецею. Після дозрівання плід розпадається на чотири поздовжні однонасінні сегменти, які називають еремами (erem). Термін «насіння» часто використовують для позначення частин складного плоду, тобто окремих плодиків 17 (еремів). У цьому разі насіння фактично являє собою ереми, кожен із яких містить одну насінину, зрощену з внутрішніми тканинами перикарпію плодика [3,4]. Нашими дослідженнями встановлено, що у лабораторних умовах за температури 25°С енергія проростання насіння A. foeniculum 'Synii veleten' упродовж шести років зберігання знизились у 2,3 разів, A. foeniculum 'Leleka' – у 2,2 рази, а через 9 років енергія проростання знизилася до 1,5 та 2% відповідно (рис. 1). Рис. 1. Показники енергії проростання насіння лофанту ганусового за інтродукції в умовах Полісся України Лабораторна схожість еремів A. foeniculum 'Synii veleten' упродовж шести років зберігання знизились у 2,3 разів, A. foeniculum 'Leleka' – у 2,4 рази, а через 9 років схожість знизилася до 6,8 та 5% відповідно (рис. 2). Рис. 2. Показники схожості насіння лофанту ганусового за інтродукції в умовах Полісся України 36,5 30,8 29 20,8 18,3 16 641,5 32 30,8 27 20 16,8 14,3 4,5 3,5 1 0 5 10 15 20 25 30 35 40 45 2024 2023 2022 2021 2020 2019 2018 2017 2016 Енергія проростання, % Синій велетень Лелека 80,8 78,5 66,8 64,8 49,5 35,5 11,5 7,8 6,8 74,8 73,3 65,5 60,8 46,8 30,8 95,3 5 0 10 20 30 40 50 60 70 80 90 2024 2023 2022 2021 2020 2019 2018 2017 2016 Схожість, % Синій велетень Лелека 18 Сорт Синій велетень, 2024 р. Сорт Синій велетень, 2016 р. Сорт Лелека, 2024 р. Сорт Лелека, 2024 р. Рис. 3. Лабораторна схожість еремів A. foeniculum Таким чином, за результатами дослідження відзначено незначні відмінності життєздатності насіння між двома сортами лофанту ганусового. Так, показники схожості еремів A. foeniculum 'Synii veleten' змінювались від 80,8 % (2024 р.) до 6,8 % (2016 р.), A. foeniculum 'Leleka' – відповідно від 74,8 % до 5 %. Схожість та енергія проростання еремів лофанту ганусового сорту Синій велетень незначно перевищує за показниками життєздатності показники сорту Лелека, життєздатність насінного матеріалу суттєво знижуються через 4 роки зберігання. Бібліографія 1. ДСТУ 7160–2010. Насіння овочевих, баштанних, кормових і пряно-ароматичних культур. Сортові та посівні умови. Технічні умови. [Чинний від 2010-07-01]. Вид. офіц. К.: Держспоживстандарт України, 2010. 16 с. 2. Котюк Л. А., Рахметов Д. Б. Біоморфологічні особливості Lophanthus anisatus Adans при інтродукції в умовах ботанічного саду ЖНАЕУ. Сучасна фітоморфологія. Львів, 2014. Т. 6. С. 297–302. DOI: https://doi.org/10.5281/zenodo.160784 3. Котюк Л. А. Оцінка якості насіннєвого матеріалу Dracocephalum moldavica L. при інтродукції в умовах Житомирського Полісся. Наукові доповіді НУБіП України. Київ, 2015. № 51. URL: http://nd.nubip.edu.ua 4. Новіков А., Барабаш-Красни Б. Сучасна систематика рослин. Загальні питання: навчальний посібник. Львів: Ліга-Прес, 2015. 686 с. 5. Рахметов Д. Б., Стаднічук Н. О., Корабльова О. А., Смілянець Н. М., Скрипка О. М. Нові кормові, пряносмакові та овочеві інтродуценти в Лісостепу і Поліссі України. Київ: Фітосоціоцентр, 2004. 163 с. 6. Agastache foeniculum. URL : https://www.gbif.org/species/2926406. 101379513 (Last accessed 04.11.2025).]. 19 7. Aghilian S., Khajeh-Hosseini M., Anvarkhah S. Evaluation of seed storage potential in forty medicinal plant species. International Journal of Agriculture and Crop Sciences, 2014. Vol.7(10), P. 749–759. 8. Lashkari A., Najafi F., Kavoosi G., Niazi S. Evaluating the In vitro anti-cancer potential of estragole from the essential oil of Agastache foeniculum [Pursh.] Kuntze. Biocatalysis and Agricultural Biotechnology, 2020. Vol. 27. P. 101727. 20 Красовський В. В.1 Черняк Т. В.2 Дяченко-Богун М. М.1 Шкура Т. В.1 1Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, Полтава, Україна 2Хорольський ботанічний сад, Хорол, Полтавська область, Україна ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ Ficus carica L. В ХОРОЛЬСЬКОМУ БОТАНІЧНОМУ САДУ Ключові слова: Ficus carica L., морози, заморозки, приморозки, захист, теплоізолятор, вкриття У наш час Ficus carica L. вирощують в у багатьох країнах світу з теплим кліматом, адже супліддя цієї культури містять цінні біоактивні сполуки, їх вживають у свіжому вигляді, використовують для виробництва сухофруктів, соків, сиропів, джемів, додають у хлібобулочні вироби [3, 5, 7]. Зважаючи на глобальні зміни клімату, які проявляються у підвищенні температури приземного шару повітря, що сприяє інтродукції окремих субтропічних плодових культур в Україні, у Хорольському ботанічному саду розроблені та випробувані часом технології захисту F. carica від низьких температур у зимовий період, адже рослини цього виду не адаптовані витримувати морози понад 17-20 градусів морозу, які є пороговим значенням для культури. Також рослини, що вегетують, можуть страждати від весняних заморозків та приморозків. Розроблена нами технологія культивування F. carica базується на вдосконаленому способі формування крони рослин і це є частиною широкого комплексу агротехнічних прийомів, які включають створення сприятливих умов зимівлі, росту, розвитку та плодоношення. Для інтродукції обирали жіночі особини сортів з партенокарпічним утворенням суплідь, адже F. carica дводомна ентомофільна рослина і в природних умовах запилення може здійснити лише оса-бластофага (Blastophaga psenes). Ця комаха досить дрібна – до 2 мм у довжину, може проникнути через невеликий отвір на верхівці супліддя у його середину, бо запилення у F. carica внутрішнє і, звісно, живе вона лише у південних широтах. Також обирали ранньота середньостиглі сорти, супліддя яких достигають впродовж двох-трьох місяців від початку їх формування. Важливим було обрання місця зростання рослин, оскільки воно повинно бути добре освітлене сонцем, захищене від вітрів, ґрунт має бути багатим на поживні речовини. У процесі культивування рослин видаляли пагони, які загущували крону куща. Також для формування крони прищеплювали молоді пагони над 5–7 листком. У Хоролі F. carica досліджується з 2004 року вирощуванням саджанців на розсаднику майбутнього ботанічного саду. Далі їх перенесено на колекційні ділянки «Сад субтропічних плодових культур» наукової зони (сорти 'Рандіно', 'Далматський', 2014 р.) та тематичної колекційної ділянки «Райський сад» експозиційної зони (сорти 'Рандіно', 'Далматський', 2017 р.) новоствореного ботанічного саду. На розсаднику нині зростають сорти 'Рандіно', 'Далматський', 'Брунсвік', 'Кримський чорний', 'Адріатичний білий', 'Одеський абориген'), кілька сортів з невідомою назвою. Варто зазначити, що після певного віку та стадії розвитку коренева система F. carica може витримувати зниження температури до мінус 30° морозу, а крона куща страждає від короткочасного зниження температури до порогових значень, зазначених вище. 21 Для подолання проблеми низької зимостійкості рослин використовували спосіб формування крони F. carica для зимового вкриття при інтродукції у Лісостеп України, який включав висаджування рослин з нахилом до поверхні ґрунту та відрізнявся тим, що в ході росту основний провідник крони формували у вигляді висхідної спіралі, що дало можливість притиснути його до поверхні ґрунту на час зимового вкриття та підняти навесні з початком вегетаційного періоду, мінімально травмуючи рослину [2]. Спосіб захисту F. carica від зворотних весняних заморозків та приморозків, який включав пригинання провідних пагонів куща до поверхні ґрунту з фіксуванням гачками, вкриття теплоізолюючим матеріалом на зиму, який відрізнявся тим, що весною після зняття теплоізолюючого матеріалу пагони залишали у попередньому зафіксованому положенні, що не було перешкодою початку їх вегетації, але за необхідності дозволяло швидкому їх вкриттю для захисту від заморозків та приморозків тими ж матеріалами, що і вкривали на зиму, а піднімали пагони провідники з поверхні ґрунту, коли минав період ймовірного виникнення заморозків та приморозків [1]. Пропоновані способи захисту F. carica від морозів, заморозків і приморозків сприяють формуванню двох врожаїв, що є проявом ремонтантності виду. Перший врожай фіг, які ще називають бребами, формується на минулорічних пагонах, другий – формування фіг на пагонах приросту поточного року. Навесні утворення бреб розпочиналося раніше або одночасно з утворенням листків. Бреби у порівнянні з фігами другого врожаю мали більші розміри та масу, проте їх була невелика кількість. В умовах Хорольського ботанічного саду бреби сортів 'Далматський' та 'Рандіно' (рис. 1, рис. 2) мали середні розміри та масу відповідно: висота – 63 мм, ширина – 68 мм, маса 139,3 г та 87 мм, 58 мм, 118,1 г. Вони утворювались на кущах віком від 12 років їх було в межах 15–25 шт. на кущі. У той же час фіг другого врожаю налічувалось понад 100 шт. на кущі, близько 30÷40 відсотків з яких достигали. В країнах де F. carica культивують у промислових масштабах навесні видаляють бреби у процесі їх утворення, щоб основну енергію розвитку рослин спрямувати на формування врожаю другого порядку. В умовах Лісостепу України на даному етапі інтродукції виду все ж таки варто зосереджувати увагу на врожай бреб. Рис. 1. Загальний вигляд та в перетині фіги F. carica 'Далматський', 11.09.2024 р. Рис. 2. Загальний вигляд та в перетині фіги F. carica 'Рандіно', 02.08.2018 р. Ґрунтуючись на даних спостережень за ростом, розвитком та зимівлею рослин F. carica у Хорольському ботанічному саду, а також температурним режимом мікрокліматичних умов, дійшли висновку щодо доцільності проведення прямого польового досліду з вирощування рослин без вкриття на зиму. Так, у 2024 році на розсаднику рослини на зиму не вкривали і завдяки теплій зимі, адже температура не знижувалась нижче позначки мінус 14 °С, усі досліджувані рослини успішно перезимували. Бреби не утворювались, облистяність рослин була в межах норми, приріст минулорічних пагонів становив 30–50 см, 22 формування фіг на пагонах приросту поточного року розпочалось у першій декаді серпня, достигання – у другій-третій декадах жовтня. Кількість стиглих фіг була близько 15 відсотків від утворених. Їх розміри і маса значно поступались бребам, і це притаманна особливість плодоношення другого врожаю F. carica. До прикладу, супліддя сорту 'Адріатичний білий' (рис. 3) мали такі середні розміри та масу: висота 40 мм, ширина 31 мм, маса 18 г. За умови вкривання куща цього сорту маса бреб варіювала від 35 до 40 г. Фіги сортів 'Кримський чорний' та 'Брунсвік' (рис. 4), що не вкривали на зиму мали наступні середні розміри та масу відповідно: висота 34 мм, ширина 32 мм, маса 13 г та 36 мм, 30 мм і 15 г. Формування фіг цих сортів розпочиналось у першій декаді серпня 2025 р. Рис. 3. Загальний вигляд та в перетині фіги F. carica 'Адріатичний білий' Рис. 4. Фіги у перетині: 1) 'Кримський чорний'; 2) 'Брунсвік' Відомо, що з віком зимостійкість рослин може підвищуватись, отже такі експерименти варто продовжувати, але виключно на дослідних а не експозиційних ділянках, адже в один з років рослини можуть значно пошкодитись морозами. Сучасними дослідженнями, встановлено, що не лише супліддя F. carica мають харчову цінність, але цінні листя, пагони, коріння, латекс та кора рослин, що використовуються для лікування різних захворювань людини [5]. Варто звернути увагу на листя F. carica, що здавна користується великим попитом у Китаї як сировина і для приготування чаю [6], адже воно добре відоме своєю біологічною активністю [4]. З огляду на те, що європейський ринок трав’яного чаю за останні роки значно зріс, головним чином завдяки зростаючому інтересу споживачів до здорових та натуральних продуктів і зростаючій перевазі органічних та екологічно чистих інгредієнтів [4] більшу увагу і нам варто зосередити на використанні листків F. carica для приготування чаю. Варто підкреслити, що сировина з різних частин F. carica дійсно належить до екологічно чистої, адже вид належить до фікусів (рід Ficus L.), а рослинам цього роду мало що шкодить і вони є стійкими до вірусних і грибкових ушкоджень та комахшкідників. З огляду на необхідність отримання листкової сировини F. carica, в умовах Лісостепу України рослини можна на зиму не вкривати для захисту від морозів. Як свідчать наші дослідження у випадку випадання навіть двотрирічних вкорінених рослин до кореневої шийки вони швидко відновлюються із адвентивних бруньок. Бібліографія: 1. Красовський В. В. Спосіб захисту субтропічних плодових інтродуцентів Лісостепу України інжиру звичайного та гранатника зернястого від весняних приморозків. Патент України на корисну модель № 138312; заявл. 06.05.2019; опубл. 25.11.2019; Бюл. № 22. 23 2. Красовський В. В. Спосіб формування крони інжиру Ficus carica (L.) для зимового вкриття при інтродукції у Лісостеп України. Патент України на винахід № 105542; заявл. 28.05.2012; опубл. 26.05.2014, Бюл. № 10. 2 с. 3. Alzahrani M. Y., Alshaikhi A. I., Hazzazi J. S., Kurdi J. R. & Ramadan M. F. Recent insight on nutritional value, active phytochemicals, and health‐enhancing characteristics of fig (Ficus craica). Food Safety and Health, 2024, 2(2), 179–195. https://doi.org/10.1002/fsh3.12034. 4. Cincotta F., Torre M., Merlino M., Condurso C., Buda M. & Verzera A. Sustainable Herbal Teas from Fig (Ficus carica L.) Waste Leaves: Volatile Fingerprinting, Sensory Descriptors, and Consumer Acceptability. Beverages, 2025, 11, 16. https://doi.org/10.3390/ beverages11010016. 5. Fazel M. F., Abu I. F., Mohamad M. H. N., Mat Daud N. A., Hasan A. N., Aboo Bakkar Z., Md Khir M. A. N., Juliana N., Das S., Mohd Razali M. R., Zainal Baharin N. H. & Ismail A. A. Physicochemistry, Nutritional, and Therapeutic Potential of Ficus carica – A Promising Nutraceutica. Drug Design, Development and Therapy, 2024, 18, 1947–1968. doi. 10.2147/DDDT.S436446. 6. Jiang X. Y., Wang C. W., Zhang J., Xu P. P., Xue Y. T. & Wang Q. Effects of different extraction methods on physicochemical characteristics and bioactivities of fig (Ficus carica L.) leaves polysaccharides. Arabian Journal of Chemistry, 2023, 16, 105319. https://doi.org/10.1016/j.arabjc.2023.105319. 7. Rasool I. F. U., Aziz A., Khalid W., Koraqi H., Siddiqui S. A., AL-Farga A., Lai W.-F. & Ali A. Industrial Application and Health Prospective of Fig (Ficus carica) By-Products. Molecules, 2023, 28 (3), 960. doi: 10.3390/molecules28030960. 30 інтродукції дерев на основі візуальних спостережень П. І. Лапіна та С. В. Сіднєвої (табл.1). Для оцінки використали наступні показники: ступінь щорічного визрівання пагонів, зимостійкість, збереження габітусу рослин, здатність до утворення пагонів, регулярність приросту пагонів, здатність до генеративного розвитку, способи розмноження досліджуваних рослин у районі інтродукції [6,8]. Таблиця 1 – Шкала оцінки інтродукції деревних рослин за П. І. Лапіним і С. В. Сіднєвою Індекс Перспективність інтродукції Сума балів І Досить перспективні 91-100 II Перспективні 76-90 III Менш перспективні 61-75 IV Мало перспективні 41-60 V Неперспективні 21-40 VI Цілком неперспективні 5-20 Черемха пізня (Prunus serotina) поширена у Північній і Центральній Америці, інтродукована до Південної Америки, Європи, Австралії. В Україні зростає в парках і садах як декоративна культура [5].Черемху пізню використовують як декоративну, деревинну, плодову та медоносну рослину. Її висаджують у групових композиціях у парках і скверах, вздовж вулиць, а також як солітер у невеликих садах на присадибних ділянках [14,17]. Батьківщиною глоду одноматочкового, ф. рожева повноквіткова (Crataegus monogyna f. flore roseo-pleno hort) є Кавказ, Середня Азія, Європа. Цей сорт глоду має декоративні, пишні рожеві квітки, які утворюють махрові суцвіття [2]. В Україні зростає у ботанічних садах, у м. Житомирі цей вид зростає з 1954 року на території ботанічного саду. Глід шарлаховий (Crataegus coccinea) трапляється у Коннектикуті, Іллінойсі, Кентуккі, Меріленді, Массачусетсі, Мічигані, Нью-Йорку, Огайо, Онтаріо, Пенсильванія, Вірджинії. Уведено в культуру у Чехії, Словаччині, Франції, Німеччині, Великій Британії, Італії, Польщі, Україні [11,16]. У ботанічному саду зростає з 1960 року. Мушмула звичайна (глід германський) (Mespilus germanica або Crataegus germanica) або чишкун походить із Південно-Західної Азії та Південно-Східної Європи [13], в давньоримську та середньовічну епохи її вважали найважливішою плодовою культурою. Чикун у дикорослому стані поширений також у Криму, Грузії, Вірменії та Азербайджані. В Україні рослину культивують у ботанічних садах. Яблуня Недзвецького (Malus niedzwetzkyana) походить з Азії, Афганістану, Китаю, Узбекистану, відома своїми плодами з червоною м’якоттю та червоною шкіркою, а також червоними квітками. У Європі (Німеччина) цей вид вперше вирощено у 1890 р. Г. Діком з насіння, надісланого ботанікомаматором В. Недзвецьким [12,15]. Яблуня Нєдзвецького є рідкісним видом, який знаходиться під загрозою зникнення, у Червоному списку МСОП [1,4]. У ботанічному саду на Житомирщині вирощують з 1957 року. Гнатюк А. М. та Гапоненко М. Б. [3] відзначають, що «при використанні нових рослин в зеленому будівництві успішною інтродукція може вважатися в тому випадку, коли рослини за цих умов виявляють високу біологічну стійкість, тобто не пошкоджуються пізніми весняними і ранніми осінніми заморозками та зимовими морозами, є посухостійкими, утворюють схоже насіння, яке може забезпечити вирощування садивного матеріалу». 31 Нами визначено ступені акліматизації досліджуваних видів рослин з використанням акліматизаційного числа та встановлено їхню повну акліматизацію в умовах дослідження (табл. 2): Таблиця 2 – Результати оцінки успішності акліматизації рослин родини Rosaceae в умовах ботанічного саду Поліського національного університету ім. Героїв-десантників (за шкалою М. А. Кохно і О.М. Курдюк, 1994) Показники/ вид рослин Ріст Генеративний розвиток Зимостій кість Посухостій кість Акліматиза ційне число Prunus serotina 5 4 5 5 95 Crataegus coccinea 4 5 5 5 98 Crataegus monogyna 4 4 5 5 93 Mespilus germanica 5 5 5 5 95 Malus niedzwetzkyana 5 4 5 4 92 Результати успішності інтродукції та оцінювання життєздатності рослин родини Rosaceae вказують, що досліджувані інтродуковані види характеризуються високими показниками життєздатності рослин, є досить перспективними (P. serotina, M. germanica) та перспективними (C. coccinea, C. monogyna, M. niedzwetzkyana) для використання у ландшафтному будівництві та уведенні в культуру в умовах Полісся України (табл. 3). Таблиця 3 – Оцінка успішності інтродукції рослин родини Rosaceae в умовах ботанічного саду Поліського національного університету ім. Героїв-десантників (за шкалою П. І. Лапіна – С. В. Сіднєвої, 1973) Показники / види рослин Prunus serotina Crataegus coccinea Crataegus monogyna f. flore roseopleno hort Mespilus germanica Malus niedzwetzkyana Ступінь щорічного визрівання пагонів 20 ‘15 15 20 10 Зимостійкість 25 25 25 25 20 Збереження габітусу рослин 10 5 5 10 5 Здатність до утворення пагонів 5 3 3 5 1 Регулярність приросту пагонів 5 2 2 2 2 Здатність до генеративного розвитку 25 25 25 25 25 Способи розмноження досліджуваних рослин 7 10 10 7 7 Сума, бал 97 85 85 94 70 Група І II II І II 32 перспективності За результатами оцінювання успішності інтродукції в умовах ботанічного саду Поліського національного університету ім. Героїв-десантників види рослин Prunus serotina та Mespilus germanica віднесено до І групи перспективності, а Crataegus coccinea, Crataegus monogyna f. flore roseo-pleno hort, Crataegus coccinea – до II групи. Показнки успішністі акліматизації варіювали від 70 (Malus niedzwetzkyana) до 98 (Prunus serotina) балів, що свідчить про успішність інтродукційного процесу. Результати оцінки успішності акліматизації рослин в умовах ботанічного саду свідчать про їх повну акліматизацію – показники акліматизаційного числа досить високі: від 92 (Malus niedzwetzkyana) до 98 (Crataegus coccinea) балів. Отже, інтродуценти Crataegus coccinea, Crataegus monogyna f. flore roseopleno hort, Mespilus germanica, Malus niedzwetzkyana є перспективними для культивування в умовах Полісся України. Бібліографія: 1. Бонюк З. Г., Ольшевський Д. О. Інтродукція дикорослих видів Malus Mill.(Rosaceae) у ботанічному саду ім. акад. О.В. Фоміна та використання в озелененні. Рослини та урбанізація: Матеріали ХІ Міжнародної науково-практичної конференції присвяченої 100-річному ювілею ДДАЕУ (Дніпро, 3 березня 2022 р.). Дніпро, 2022. 99 с. 2. Глід одноматочковий, форма рожева повноквіткова. URL:https://www.ieenas.org/p/glid-odnomatochkovii-f-rozheva-povnokvitkova/ 3. Гнатюк А. М., Гапоненко М. Б. Критерії оцінки результатів інтродукції рослин у колекціях ботанічних установ. Лісове і садово-паркове господарство. 2017. №13. С. 1–9. 4. Гончаровська І. В. Декоративні дрібноплідні яблуні (Mallus Mill.) у генофонді НБС ім. М.М. Гришка НАН України. Науковий вісник НЛТУ України. 2016. Вип. 26 (3). С. 65–72. 5. Жила С. М. Інвазія черемхи пізньої (Prunus serotina Ehrh.) в Поліському природному заповіднику. Лісівництво, деревообробка та озеленення: стан, досягнення і перспективи: матеріали Всеук. наук.-практ. конф. з проблем вищої освіти і науки в системі МОН України (ДБТУ, 22–23 листопада 2022 р.). Харків, 2022. С. 14. 6. Ковалевський C. Б., Демченко О.О., Курдюк О.М. Інтродукція рослин. Підручник. Київ: Компринт, 2021. 219 с. 7. Кохно М. А., Курдюк О. М. Теоретичні основи і досвід інтродукції деревних рослин в Україні. К. : Наук. думка, 1994. 187 с. 8. Кохно М. А., Кузнецов С. І. Методичні рекомендації щодо добору дерев та кущів для інтродукції. Київ : Фітосоціоцентр, 2005. 48 с. 9. Литвак П. В., Комаров Ф. С. Декоративні рослини ботанічного саду Житомирського сільськогосподарського інституту. Київ, 1982. 218 с. 10. Меженська Л. О., Меженський В. М. Рід Глід (Crataegus L.) в Україні: інтродукція, селекція, еколого-біологічні особливості. Київ : «ЦП «Компринт», 2013. 234 с. 11. Мойсієнко В. В. Лікарські властивості представників роду Crataegus L. з колекції ботанічного саду ЖНАЕУ. Ботанічні сади : проблеми інтродукції та збереження рослинного різноманіття : матеріали Всеукр. наук. конф., 10–11 жовт. 2013 р. Житомир : ЖНАЕУ, 2013. С. 29–33. 12. Яблуня Недзвецького. URL: https://www.ieenas.org/p/iablunia-nedzvetckogo/ 13. Crataegus germanica. URL: https://www.inaturalist.org/taxa/1367002-Crataegusgermanica 14. Lu Martinez A. A., Baez-Gonzales J. G., Castillo-Hernandez S. Studied of Prunus serotine oil extracted by cold pressing and antioxidant effect of P. longiflora essential oil. Journal of Food Science and Technology. 2021. Vol. 58. P. 1420–1429. 15. Malus niedzwetzkyana. URL:https://en.wikipedia.org/wiki/Malus_niedzwetzkyana 33 16. Plant of the World Online. URL: https://powo.science.kew.org/ taxon/urn:lsid:ipni.org:names:327922-2 17. Prunus serotine Ehrh. URL: https://www.gbif.org/species/3021850 34 Леденьов С.Ю., кандидат біол. наук Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка НАНУ, Київ, України ІНТРОДУКЦІЯ ЛОХИНИ ВИСОКОРОСЛОЇ (Vaccinium corymbosum) В УКРАЇНІ Ключовi слова: лохина високоросла, ріст та розвиток, сортова продуктивнiсть. Лохина високоросла (Vaccinium corymbosum) є цінною ягідною культурою з високими харчовими та лікувальними властивостями. Попит на ягоди постійно зростає як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Добре відомо, що ягоди лохини високорослої є цінним лікарським продуктом, вживання в їжу якої сприяє профілактиці багатьох захворювань. Ці речовини, що містяться в лохині, такі як флавоноли (біофлавоноїди), речовини Р-вітамінної дії зменшують проникність і підвищують міцність кровоносних капілярів, сприяють засвоєнню вітаміну С в окислювально-відновних процесах, регулюють роботу деяких залоз внутрішньої секреції (насамперед щитовидної) [1, 2]. Останнім часом доведено, що окремим представникам біофлавоноїдів властива протипухлинна дія. Крім того, у ягодах лохини виявлено вміст значної кількості філлохіоніну (вітаміну К1), який бере участь у системі згортання крові.Таким чином, вирощування голубики має усi пiдстави. Крiм цього, мається на увазi ще i висока рентабельність культури, стійкий попит на екологічно чисту продукцію, можливість експорту в ЄС, стимулювання розвитку ягідництва. Інтродукціонні випробування лохини високорослої в Україні були розпочаті у 80-х роках минулого століття. На сьогоднi колекція сортiв лохини в Нацiональному ботанiчноу саду ім. М. М. Гришка НАНУ налічує декілька десятків сортiв i їх чисельність постiйно збiльшується. Метою наших досліджень було інтродукційне випробування 10 північноамериканських сортів лохини високорослої, які відрізнялися за терміном дозрівання плодів. З них об'єктами досліджень були: ранні сорти – Reca, Duke, Patriot, Crouton, Northblue, Elizabtth, середньостиглі – Hardyblue, Bluecrop, пізні – Blue Rose, Elizabeth .Вивчалося еколого-біологічні особливості росту, розвитку та продуктивності інтродукованих сортів. За результатами хімічних досліджень накопичення окремих сполук у сухій речовині склало: титрованих кислот – 1,8-12,1%, аскорбінової кислоти – 276,0931,0 мг%, бензойної кислоти 0,81-1,63%, розчинних цукрів – 18,0-28,9%, пектинових речовин 3,5-7,8%, біофлавоноїдів – 1834-3210 мг%, катехінів – 3741505 мг%, лігнінів – 7,6-14,4%, дубильних речовин-0,79 7,6-14,4%, жирних олій1,49-4,52%. Вміст сухих речовин у свіжій масі плодів досліджуваних сортів лохини змінювалося в діапазоні 108-184%. Спостереженнями за феноритмією сезонного розвитку сортів лохини, що вивчаються, встановлено, що в залежності від термінів дозрівання, більшість з них встигає пройти повний цикл сезонного розвитку і сформувати повноцінний врожай при середній тривалості вегетаційного періоду, який становить 200-240 днів. Дослідження особливостей росту та формування куща у досліджуваних сортів лохини високорослої в трирічному циклі спостережень показало, що найбільш активним розвитком надземних частин є рослини пізньостиглих і середньостиглих сортів. Середня висота куща вищеназваних сортів склала 90-145 см, діаметр крони від 95 до 138 см. Для ранньостиглих сортів відповідно, ці показники становили 84-105 см та 80-133 см. Щорічне плодоношення сортів дозволило виявити характер енергій даного параметра за роками досліджень і 35 дати характеристику сумарному врожаю за три останні роки та відрізнялися найвищими показниками. Аналіз отриманих показників дозволив встановити найбільший сумарний урожай з одного куща у пізньостиглого сорту Jersey, який за три роки склав 10,8 кг. Хороші сумарні врожаї можна відзначити у ранньостиглих сортів Hardyblue і Patriot, що склали відповідно 6,5 і 7,8 кг на кущ. Таким чином, дослідження плодоношення сортів лохини високорослої у трирічному циклі спостережень, показало значну варіабельність урожаю за роками. При цьому найбільш стабільним врожаєм та продуктивністю в умовах експерименту відрізнялися сорти Jersey та Hardyblue. Аналіз харчової цінності лохини високорослої та отримані результати, щодо ягідної продуктивності дозволяють обґрунтовано стверджувати про перспективність культивування лохини високорослої в Україні. Бібліографія 1. Yang Fang, Nunez G.H. A Review for Southern Highbush Blueberry Alternative Production Systems. https://doi.org/10.3390/agronomy10101531 2. Zapien-Macias J.M., Tie Liu, Nunez G.H./ Blueberry ripening mechanism: a systematic review of physiological and molecular evidence. https://doi.org/10.1093/hr/uhaf126 36 Позняк О.В.1, молодший науковий співробітник Пальонко О.В.1, науковий співробітник Кондратенко С.І.2, доктор с.-г. наук, старший науковий співробітник 1Дослідна станція «Маяк» Інституту овочівництваі баштанництва НААН, с. Крути, Чернігівська обл., Україна 2Інститут овочівництва і баштанництва НААН, сел. Селекційне, Харківська обл., Україна НОВИЙ СОРТ Arctium lappa L. УКРАЇНСЬКОЇ СЕЛЕКЦІЇ Ключові слова: лопух справжній, напрям використання, лікарське рослинництво, овочівництво, інулін, селекція, сорт У сучасних умовах особливий акцент у селекційних дослідження з малопоширеними культурами зроблено на розширення сортименту овочевих видів рослин, які відсутні у «Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні» і до недавнього часу імпортувалися з-за кордону. Створені сорти також повинні бути придатними для органічних технологій вирощування [1]. Таким чином, проведення системних селекційних дослідженнь з малопоширеними видами овочевих рослин має на меті вирішення декілька супутніх та взаємопов’язаних задач: розширення первинних генетичних колекцій та виділення на їх основі цінних джерел господарсько-цінних ознак; створення високопродуктивних сортів з високим адаптивним потенціалом до органічних технологій вирощування та з цінним комплексом споживчих властивостей; стала інтродукція і залучення у селекційний процес нових видів овочевих рослин для їх імпортозаміщення і незалежності від постачання насіннєвого матеріалу з-за кордону. Важливе значення у виробництві та приватному секторі мають рослини універсального використання, до прикладу – лікарського та овочевого напрямів. На согодні є потреба у розширенні асортименту культур, що містять у своєму складі інулін. Попит на продукцію таких рослин суттєво збільшується, оскільки у світі, й в Україні у тому числі, відмічається значне зростання захворюваності населення на цукровий діабет другого типу і багато людей страждають від ожиріння. Отже. зацікавлення дієтичними продуктами харчування, у даному випадку овочами, викликане насамперед саме цими причинами. Інулін легко засвоюється організмом і слугує замінником сахарози в дієтичному харчуванні хворих на діабет [2]. Цінним видом, що належить до даної групи рослин і придатний для використання в лікарському рослинництві та овочівництві, є лопух справжній (Arctium lappa L.) [3]. В Україні вирощується переважно як лікарська рослина [4, 5]: до Державного реєстру внесений сорт лікарського напряму використання Еталон, а сортів овочевого напряму використання немає [6-8]. Лопух справжній за овочевого напряму використання належать до коренеплідних овочів, цінуються за наявність інуліну і використовуються у дієтичному харчуванні хворих на цукровий діабет, як овочева продукція використовуються також молоді листки і черешки [3]. Селекційна робота проводиться за загальноприйнятими методичними рекомендаціями з урахуванням біологічних особливостей цього виду рослин [9], оцінка селекційного матеріалу на відмінність, однорідність і стабільність - за методиками Українського інституту експертизи сортів рослин [10]. На Дослідній станції «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН створений новий сорт лопуха справжнього Іменинник, який вирізняється урожайністю товарних коренів на богарі 21,6 т/га, що на 35,0% більше за стандарт – сорт Еталон; масою товарного кореня 300,8 г (на 34,1% більше за стандарт), товарністю 9 балів (корінь не розгалужений, без бічних коренів) при товарності 3 бали у стандарту; довжиною 30,0 см, діаметром 4,6 см, індекс форми кореня 6,95. 37 Вміст високомолекулярного інуліну у коренях становить 7,7%. Вміст у молодих листках: сухих речовин – 14,43%, цукрів – 1,15%, вітаміну С – 8,54 мг/100 г с.р. Новий сорт Іменинник передаий до компетентного органу для проведення науково-технічної експертизи з метою реєстрації сорту та прав на нього (заявка на сорт № 2025643001 від 26.09.2025 р.). Морфолого-ідентифікаційні ознаки нового сорту за Методикою на ВОС-тест [10] подані в таблиці. Таблиця 1 – Характеристика ідентифікаційних ознак сорту лопуха справжнього Іменинник № ознаки Назва ознаки Ступінь виявлення ознаки Код 1. Рослина: висота розетки низька 3 2. Рослина: діаметр розетки середній 5 3. Листок розетковий: за довжиною пластинки середній 5 4. Листок розетковий: за шириною пластинки широкий 7 5. Листок розетковий: форма пластинки яйцеподібна 2 6. Листок розетковий: форма верхівки пластинки ширококонічна 2 7. Листок розетковий: форма краю пластинки зубчаста 2 8. Листок розетковий: форма основи пластинки серцеподібна 1 9. Листок розетковий: інтенсивність зеленого забарвлення пластинки помірна 5 10. Листок розетковий: антоціанове забарвлення головної жилки пластинки відсутнє 9 11. Черешок розеткового листка: антоціанове забарвлення на межі з основою пластинки відсутнє або дуже 1 12. Черешок розеткового листка: антоціанове забарвлення основи помірне 5 13. Корінь: діаметр кореневої шийки середній 5 14. Рослина: висота низька 3 15. Стебло: кількість пагонів галуження І -го порядку мала 3 16. Стебло: інтенсивність антоціанового забарвлення помірна 5 17. Стебло: опушення помірне 5 18. Рослина: час початку цвітіння середній 5 19. Суцвіття: розташування кошиків щиткоподібне 1 20. Кошик: форма приплюснуто - куляста 3 21. Кошик: діаметр великий 7 22. Кошик: павутинна обгортка відсутня або дуже слабка 1 23. Кошик: забарвлення внутрішнього листочка світло-зелене 1 38 обгортки 24. Квітка: забарвлення віночка RHS шкала кольорів № 62A 25. Насінина: основне забарвлення сіро-коричневе 2 26. Насіння: маса 1000 штук середня 5 27. Вміст полісахаридів у корені високий 7 28. Рослина: тривалість періоду вегетації на другий рік життя середня 5 Створений новий конкурентоспроможний сорт лопуха справжнього Іменинник з високими показниками продуктивності та адаптивності, універсального використання. Сорт передаий до компетентного органу для проведення науково-технічної експертизи з метою реєстрації прав на нього. Бібліографія 1. Кondratenko S., Pozniak O. Expansion of the gene pool of varieties of underutilized vegetable plant species suitable for organic cultivation technologies. Chapter «Agricultural sciences». Directions for the development of science in the context of global transformations : Scientific monograph. Riga, Latvia : Baltija Publishing, 2025. 836 p. DOI:. https://doi.org/10.30525/978-9934-26-562-4. Р. 124-154. 2. Позняк О. В. До питання збагачення українського ринку сортів рослин, що містять інулін (овочевого напряму використання). Досягнення та концептуальні напрями розвитку сільськогосподарської науки в сучасному світі: матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 115-річчю від дня народження видатного вченого-селекціонера О. Т. Галки (30 березня 2020 р., с. Олександрівка, Дніпропетровська обл., Україна). Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2020. С. 40-43. 3. Володарська А. Т., Скляревський О. М. Вітаміни на грядці. Київ: Урожай, 1989. С. 108-109. 4. Куцик Т. Н. Лопух – перспективна лікарська рослина. Перспективні напрямки наукових досліджень лікарських та технічних культур. Матеріали І Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених. Березоточа, 5-6 червня 2013. Лубни, 2013. С. 41–42. 5. Грушецький Р. І., Гриненко І. Г. Оцінка можливості культивування коріння лопуха в якості сировини для одержання високомолекулярних фруктанів. Таврійський науковий вісник. Сільськогосподарські науки. 2017. Вип. 97. С. 35-39. 6. Державний реєстр сортів рослин придатних для поширення в Україні_15.09.2025 p. / [Електронний ресурс].- Режим доступу: https://minagro.gov.ua/file-storage/reyestrsortiv-roslin. 7. Куценко Н. І., Білик В. В., Куценко О. О., Куцик Т. П., Тарасенко Н.І. Сорт лопуха справжнього Еталон. Каталог інноваційних розробок НААН, рекомендованих для впровадження в агропромислове виробництво (2020–2023 рр.); за ред. акад. НААН Я. М. Гадзала. Київ: Аграрна наука, 2024. С. 68. 8. Куценко О. О., Корабніченко О. В., Куценко Н. І. Перспективи поширення нового сорту лопуха справжнього Еталон. Матеріали ІХ науково-практичної інтернет– конференції «Актуальні питання та проблематика у технологіях вирощування продукції рослинництва» / Редкол.: В. В. Гангур (відп. ред.) та ін. Полтавська державна аграрна академія, 2020. С. 95-99. 9. Сучасні методи селекції овочевих і баштанних культур / За ред. Т.К. Горової і К.І. Яковенка. Харків, 2001. 644 с. 10. Методика проведення експертизи сортів рослин групи лікарських та ефіроолійних на відмінність, однорідність і стабільність. [Електронний ресурс].- Режим доступу: https://sops.gov.ua/uploads/page/Meth_DUS/Method_meds2020.pdf. С. 367-376. 39 Попова О.М., кандидат біол. наук Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, Одеса, Україна ОФІЦИНАЛЬНІ ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ У КОЛЕКЦІЯХ ВІДКРИТОГО ҐРУНТУ БОТАНІЧНОГО САДУ ОДЕСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ Ключові слова: офіцинальні лікарські рослини, ботанічний сад ОНУ імені І.І. Мечникова, освітня програма «Фармація», фармацевтична ботаніка Лікарські рослини у ботанічному саду завжди приваблюють особливу увагу відвідувачів. Останнім часом ботанічний сад ОНУ здійснює програми з терапевтичного садівництва, для яких враховується видовий склад наявних лікарських рослин. Також ботанічний сад ОНУ є навчальною базою при підготовці здобувачів у вищих навчальних закладах за спеціальністю «Фармація», яка здійснюється в ОНУ з 2019 року. Тому зрозуміла особлива увага до групи тих лікарських рослин, що реалізуються в аптечній мережі України та вивчаються здобувачами, які навчаються за спеціальністю «Фармація». Ботанічний сад надає можливість використовувати його рослинні багатства при вивченні обов’язкових дисциплін «Фармацевтична ботаніка», «Навчальна практика з фармацевтичної ботаніки», «Фармакогнозія», вибіркової дисципліни «Вирощування лікарських рослин» тощо. У даній роботі розглядаються лише лікарські рослини першорядного значення – включені до документів законодавчого характеру: Державного реєстру лікарських засобів України (які дозволені до виробництва й застосування в Україні – ДРЛЗУ) та другого видання Державної фармакопеї України (що містить загальні вимоги до дозволеної лікарської рослинної сировини та продуктів її переробки, методики контролю їх якості – ДФУ-2), а також ті, що розглядаються у базових підручниках з вивчення лікарських рослин при підготовці здобувачів за спеціальністю «Фармація», затверджених МОН, – за дисциплінами «Фармацевтична ботаніка» [12] та «Фармакогнозія» [13]. Раніше у літературі розглядалася інформація про лікарські [7] та трав’янисті декоративні [6] рослини ботанічних садів, у тому числі ботанічного саду ОНУ. Також цій групі рослин були присвячені окремі публікації [1-3, 8]. Але деякі з цих даних були неповними, до того ж на даний час вони застарілі. Нами вже були розглянуті лікарські рослини одної колекції ботанічного саду ОНУ на ділянці «Система» [9]. Також було вивчено особливо важливі лікарські дерева та кущі [10]. З часу виходу останніх публікацій вийшли сьоме (у двох томах) та восьме доповнення до Державної фармакопеї України [4]. Їх необхідно врахувати при інвентаризації лікарських рослин ботанічного саду. Метою було встановити перелік лікарських рослин, що зростають у ботсаду на даний час. У роботі охоплені рослини незахищеного ґрунту на двох територіях ботанічного саду (Французький бульвар, 87 та 48/50), які входять до складу дендрологічної колекції, зростають на ділянках «Лікарські рослини», «Система», «Сад квітів», «Ділянка безперервного квітування» та у парках. Перелік видів встановлювався при маршрутному обстеженні території ботанічного саду протягом 2023-2025 рр. Сучасні номенклатура видів та систематика враховані для всіх джерел за Plants of the World Online [14]. Всього ідентифіковано 193 види лікарських рослин, що наводяться у вищезгаданих джерелах. Вони відносяться до 167 родів та 66 родин. Провідними виступають родини Asteraceae (20 видів), Rosaceae (16), Lamiaceae (15), Fabaceae (11 видів). Представлені папороті (Dryopteris filix-mas (L.) Schott), хвощі 46 Бібліографія: 1. Hakimi, Y., Fatahi, R., Shokrpour, M., & Naghavi, M. R. (2022). Investigation of Germination Characteristics of Four Medicinal Plants Seed Lavender, Hyssop, Black cumin and Scrophularia) Under Interaction Between Salinity Stress and Temperature Levels. Journal of Genetic Resources, 8(1), 35-45. https://doi.org/10.22080/jgr.2021.21801.1262 2. Jankovský, M., & Landa, T. (2002). Genus Hyssopus L. - recent knowledge: A review. Horticultural Science, 29(3), 119–123. https://doi.org/10.17221/4474-HORTSCI 3. Kosakivska, I. V., Voytenko, L. V., Vasyuk, V. A., Vedenichova, N. P., & Babenko, L. M. (2019). Phytohormonal regulation of seed germination. Fiziologia rastenij i genetika, 51(3), 187–206. https://doi.org/10.15407/frg2019.03.187 4. Kucera, B., Cohn, M. A., & Leubner-Metzger, G. (2005). Plant hormone interactions during seed dormancy release and germination. Seed Science Research, 15(4), 281–307. https://doi.org/10.1079/SSR2005218 5. Mohammadi, R., Roshandel, P., & Tadayon, A. (2016). The Effect of magnetopriming on seed germination of Hyssopus officinalis under osmotic stress. Iranian Journal of Seed Sciences and Research, 3(1), 99–109. https://jms.guilan.ac.ir/article_2089_en.html 6. Nasriddinova, M. (2025). Growth and development of Hyssopus officinalis L. (Lamiaceae) under the conditions of Karshi oasis. Acta Biologica Slovenica, 68(2), 161–167. https://doi.org/10.14720/abs.68.2.19798 7. Osiceanu, M. C., Imbrea, I. M., & Neacșu, A. (2023). A study on the germinative capacity and herba yield of Hyssopus officinalis L.. Scientific Papers. Series A. Agronomy, Vol. LXVI(1), 496–501. 8. Shadkam, B., Gharineh, M. H., Lotfi Jalal Abadi, A., & Moosavi, S. A. (2021). Effect of priming with nano and micro chelate magnesium in germination characteristics of Hyssopus plants (Hyssopus officinalis L.) under salinity stress. Iranian Journal of Seed Science and Technology, 10(4), 1–18. https://doi.org/10.22092/ijsst.2021.343353.1350 9. Shadkam, B., Gharineh, M. H., Lotfi Jalalabadi, A., & Mousavi, S. A. (2023). Investigating the effects of nano and micro iron chelate to alleviate salinity stress damages at hyssop (Hyssopus officinalis) germination and seedling stages. Iranian Journal of Seed Research, 10(1), 125–144. https://doi.org/10.61186/yujs.10.1.125 10. Shu, K., Liu, X., Xie, Q., & He, Z. (2016). Two Faces of One Seed: Hormonal Regulation of Dormancy and Germination. Molecular Plant, 9(1), 34–45. https://doi.org/10.1016/j.molp.2015.08.010 11. Shu, K., Zhou, W., Chen, F., Luo, X., & Yang, W. (2018). Abscisic Acid and Gibberellins Antagonistically Mediate Plant Development and Abiotic Stress Responses. Frontiers in Plant Science, 9, 416. https://doi.org/10.3389/fpls.2018.00416 47 Приведенюк Н.В., канд. с.-г. наук, Середа О.В., канд. хім. наук, Трубка В.А., Приведенюк Т.В. Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН, с. Березоточа, Лубенський район, Полтавська область, Україна ВПЛИВ АЗОТНИХ ДОБРИВ НА ВМІСТ ЕФІРНОЇ ОЛІЇ В КВІТАХ РОМАШКИ ЛІКАРСЬКОЇ (MATRICARIA CHAMOMILLA L.) Ключові слова: сировина, квіти ромашки, якість, аміачна селітра, дози внесення. Ромашка лікарська (Matricaria chamomilla L.) належить до родини Айстрових і є цінною однорічною лікарською культурою. Її природний ареал охоплює Південну та Східну Європу, зокрема Болгарію, Грецію, Італію, Іспанію та інші країни Середземномор’я. В Україні ромашка широко культивується, особливо в південних регіонах, де створено сприятливі умови для її вирощування. Ця рослина посідає одне з провідних місць серед лікарської сировини завдяки багатому біохімічному складу, що зумовлює широкий спектр фармакологічної дії. Препарати на основі ромашки мають протизапальні, антисептичні та знеболювальні властивості, тому попит на цю сировину залишається стабільно високим. Отримання сировини ромашки можливе як шляхом вирощування у промислових масштабах, так і шляхом заготівлі з природних місцезростань. Ромашка характеризується коротким вегетаційним періодом – від появи сходів до цвітіння минає близько 50–70 днів, а повний цикл розвитку триває 3–4 місяці. Вона здатна розвиватися як озима, так і яра культура: за осінньої сівби формує розетку до заморозків, а навесні швидко відновлює ріст і зацвітає в травні. Останніми роками кліматичні зміни суттєво вплинули на рівень зволоження ґрунтів, що відображається на рості та продуктивності лікарських культур із коротким вегетаційним періодом, зокрема ромашки лікарської. У зв’язку з цим на Дослідній станції лікарських рослин ІАП НААН проводяться експерименти, спрямовані на вивчення особливостей азотного живлення ромашки та визначення оптимальних норм внесення азотних добрив на ранніх етапах її розвитку в умовах Лівобережного Лісостепу України. Експериментальна частина роботи проводилась відповідно до загальноприйнятих методик, застосовуваних у практиці лікарського рослинництва. Польовий експеримент закладали на ділянці, де попередньою культурою була пшениця озима. Площа кожної дослідної ділянки становила 35– 45 м², з обліковою площею 25–30 м², дослід проводили у чотирикратному повторенні. Для посіву використовували насіння сорту «Перлина Лісостепу» із нормою висіву 3,5 кг/га. Сівбу здійснювали поверхнево, без загортання насіння у ґрунт, у другій декаді вересня. До настання сталих морозів (третя декада листопада) рослини утворили розетку з 6–8 справжніх листків. Фаза бутонізації спостерігалася у другій декаді травня, а масове цвітіння - у третій декаді травня. Як джерело азоту застосовували аміачну селітру, яку вносили по мерзлоталому ґрунті у третій декаді березня. Експериментальні варіанти передбачали внесення добрив у дозах 10, 20, 30, 40 і 50 кг/га діючої речовини, контрольний варіант - без застосування азотних добрив. Збір врожаю квіткових кошиків ромашки проводили в третій декаді травня під час фази масового цвітіння. Отриману сировину висушували у природній 48 сушарці до вологості 12 %, після чого проводили облік урожайності та подальше визначення якісних показників ефірної олії. У ході проведених досліджень було встановлено, що внесення азотних добрив істотно впливало як на кількісні показники врожайності ромашки лікарської, так і на якість отриманої сировини, зокрема на вміст ефірної олії у квітках. За результатами аналізу виявлено, що внесення аміачної селітри по мерзлоталому ґрунті у дозі N10 сприяло помітному підвищенню вмісту ефірної олії – на 0,3 мл/кг більше порівняно з контрольним варіантом (без добрив). Це свідчить про те, що навіть мінімальні дози азотного живлення позитивно впливають на синтетичну активність рослин та процес накопичення летких сполук у квітках (рис. 1). Рис. 1. Вплив азотного добрива на вміст ефірної олії в сухих квітах ромашки лікарської Збільшення дози азоту до N20 забезпечило отримання квіткових кошиків із вмістом ефірної олії на рівні 4,9 мл/кг, що відповідало контрольним значенням, однак відзначалося покращення морфологічних показників рослин – зокрема, збільшення кількості генеративних пагонів і розміру суцвіть. Це може свідчити про оптимальний рівень азотного живлення для підтримання балансу між ростовими процесами та біосинтезом вторинних метаболітів. Подальше збільшення норми внесення до N30 дещо зменшило вміст ефірної олії — до 4,7 мл/кг, однак цей варіант характеризувався найбільшою стабільністю показників серед досліджуваних. Імовірно, це пов’язано з тим, що надлишок азоту на певному етапі розвитку культури зумовлює переважання вегетативного росту над генеративним, що, своєю чергою, може знижувати інтенсивність синтезу ефірної олії. Цікаво, що подальше підвищення дози азоту понад N30 знову призвело до збільшення вмісту ефірної олії. Її максимальний вміст 5,4 мл/кг було отримано у варіанті з внесенням N50. Це свідчить про складний, нелінійний характер впливу азотного живлення на біохімічні процеси у рослинах ромашки лікарської. Встановлено, що внесення азотних добрив істотно впливає на якість сировини ромашки лікарської, зокрема на вміст ефірної олії. Помірна доза азоту (N10) сприяє підвищенню її концентрації, тоді як надмірне азотне живлення (N30– N40) дещо знижує цей показник. Найвищий вміст ефірної олії - 5,4 мл/кг, відмічено за внесення аміачної селітри в дозі N50, що свідчить про позитивний 4,9 5,2 4,9 4,7 4,8 5,4 0 1 2 3 4 5 6 Контроль N-10 N-20 N-30 N-40 N-50 Вміст ефірної олії, мл/кг 49 вплив оптимального азотного живлення на формування високоякісної лікарської сировини. Бібліографія 1. Князюк О. В., Крешун Р. А. Вплив строків сівби та ширини міжрядь на формування продуктивності рослин ромашки лікарської (Matrikaria chamomilla L.). Агробіологія. № 2. 2015. С. 107–111. 2. Лупак О. М. Потенціометричне визначення інтегральної антиоксидантної активності суцвіть рослин Matricaria recutita L. за різних умов культивування за внесення біостимуляторів росту. Scientific Journal «ScienceRise:Biological Science». № 2 (11). 2018. С.16–19. 3. Мойсієнко В. В., Назарчук О. П. Урожайність ромашки лікарської залежно від строків сівби та удобрення в умовах змін клімату. «Наукові горизонти», «Scientific horizonz». № 2 (75), 2019. С. 3–12. 4. Падалко Т. О. Бахмат М. І. Біометричні показники рослин ромашки лікарської залежно від строку сівби і норм висіву в умовах Правобережного Лісостепу. Таврійський науковий вісник. Сільськогосподарські науки. №101. Херсон, 2018. С. 3 – 9. 5. Падалко Т. О. Сортова продуктивність рослин ромашки лікарської залежно від технологічних заходів в умовах Придністров’я. Матеріали IV Міжнародної науковопрактичної конференції, присвяченої 95-річчю сортовипробування в Україні, 7 червня 2018 р., м. Київ. 2018. С. 180–183. 6. Четверня С. О., Джуренко Н. І., Паламарчук О. П., Грахов В. П. Продуктивність ромашки лікарської Matricaria recutita L. в залежності від технології вирощування та забур’яненості посівів. Науковий вісник Ужгородського університету, Фізіологія рослин, Серія біологія. Випуск 33. 2012. С. 81-85. 7. Albrecht S., Otto L.G. Matricaria recutita L.: True Chamomile. In: Novak, J., Blüthner, WD. (eds) Medicinal, Aromatic and Stimulant Plants. Handbook of Plant Breeding. Vol 12. Springer, Cham. 2020. https://doi.org/10.1007/978-3-030-38792-1_7 8. Singh O., Khanam Z., Misra N., Srivastava M.K. Chamomile (Matricaria chamomilla L.): An overview. Pharmacognosy reviews. Jan 5 (9). 2011. 82-95. 50 Самородов В. М.1, доцент Халимон О. В.2, старший науковий співробітник 1Полтавський державний аграрний університет, Полтава, Україна 2Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського, Полтава, Україна ГІНКГО ДВОЛОПАТЕВЕ (GINKGO BILOBA L.): ВІД ЛОКАЛЬНОГО ДО ВСЕОБЛАСНОГО РОЗПОВСЮДЖЕННЯ НА ПОЛТАВЩИНІ Ключові слова: гінкго дволопатеве (Ginkgo biloba L.), інтродукція, голонасінні, релікт, меморіальні дерева, флоро-мозаїка, функціональні продукти Гінкго дволопатеве (Ginkgo biloba L.) – одне з найдавніших за походженням вищих рослин, що існує на нашій планеті понад 270 мільйонів років [13, 14]. Його дерева довговічні та живуть майже 2500 років. Вони стійкі до факторів середовища, хвороб, шкідників, з огляду на це здавна використовуються у різних сферах [14]. Та найбільш відомим є використання гінкго як лікарської рослини [3, 13, 14]. Для цього його почали вперше використовувати у Китаї ще від 3000 р. до нашої ери [14]. В сучасній фармакології таке застосування базується на хімічних сполуках, в першу чергу таких, як гінкгозиди, що застосовуються для лікування судинних захворювань, атеросклерозу та покращення пам’яті. Тому не дивно, що листя гінкго є офіційною лікарською рослинною сировиною у переважній більшості країн світу. Воно, зокрема, входить і до Державної Фармакопеї України [13]. У культурі гінкго відоме з ХІ ст., в Китаї та Японії його висаджували біля храмів і вважали священним деревом. Від 1730 р. гінкго культивували у Західній Європі, а від 1784 р. – у Північній Америці [14]. Щодо першої появи цих дерев в Україні у літературі немає єдиної узгодженої дати [10]. Відомо, що вони інтродуковані у Краснокутському (1809 р.) та Кременецькому ботанічному саду в 1811 р., а від 1818 р. – його стали вирощувати у Нікітському ботанічному саду в Криму. На превеликий жаль ці дерева до наших днів не дожили [11]. Від згаданого часу рослина почала ширитися нашою державою. Не оминула вона і Полтавської губернії. Встановлено, що на її теренах наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. росло шість дерев гінкго: п’ять – у губернському центрі Полтаві [7], одне – в Устимівському дендропарку на Кременчуччині [4]. На жаль, походження цього посадкового матеріалу нам невідомо. Згадані рослини вказаних місць культивування не збереглися до нашого часу, хоч відомо, що вони успішно витримали несприятливі кліматичні умови зростання та навіть вступили у генеративну фазу розвитку [5, 7]. Ботанік С. О. Іллічевський вказував, що у Полтаві дерева гінкго зростали по вулиці Шевченка, 7 і на території тодішньої Першої радянської лікарні (нині обласна клінічна лікарня імені М. В. Скліфосовського) [7]. Як бачимо, у зазначений час гінкго у нашому краї мало виключно локальне розповсюдження та не використовувалося для озеленення, його вирощували лише як унікальний екзот. Ситуація із розведення гінкго на Полтавщині корінним чином змінилася 55 років тому. Це було пов’язано з тим, що на території агробіостанції Полтавського педагогічного інституту імені В. Г. Короленка стараннями його викладачки, кандидатки біологічних наук, доцентки кафедри ботаніки О. А. Стасилюнас (1929–2020) було висаджено 11 рослин гінкго. Ці сіянці вона привезла в 1971 р. із ботанічного саду Одеського державного університету імені І. І. Мечникова [1]. Нині з них лишилося чотири рослини, одна з яких – жіноча [4]. Першими у 1999 р. проявили стать чоловічі рослини, а у 2000 р. – з’явились мегастробіли на жіночому екземплярі. 51 Всі згадані рослини знаходяться у гарному стані, шкода тільки, що посаджені вони дуже близько одна від одної, а це не сприяє прояву їх декоративності. Тим не менше збір насіння із жіночої рослини відіграв дуже важливу роль у вирощуванні гінкго на Полтавщині та його розповсюдженні в нашій області. Взагалі ж, у Полтаві гінкго висаджували у різні роки: 1980; 1983; 1989; 2000; 2001; 2007; 2008; 2009; 2011; 2014; 2015; 2016; 2017; 2018 і 2024. Нині в обласному центрі можна побачити 51 дерево цього виду віком від 4-х до 50-ти років. Вони зростають у парках Шевченківському (колишньому Петровському), імені І. П. Котляревського, Полтавському міському, обласної лікарні імені М. В. Скліфосовського. Найбільше їх (13) – у дендропарку Полтавського державного агарного університету. Тут чимало меморіальних дерев. Перше із них, як живий символ вишу, посадили десять найвідоміших його випускників на чолі з Героєм України С. С. Антонцем 20 жовтня 1995 р. Згодом біля рослини встановили меморіальну дошку з чорного лабрадориту, на якій викарбуваний напис про цю історичну подію. З того часу в університеті започаткована гарна традиція – кожний із його ректорів висаджує на пам’ять про свою роботу саджанець гінкго. Нині центральну локацію дендропарку прикрашають дерева, висаджені ректорами: М. О. Добровольським, О. М. Куценко, В. М. Писаренко, В. І. Аранчій і О. А. Галичем. Символічно й те, що коли в університеті в червні 1997 р. проходив Х з’їзд Українського ботанічного товариства, емблемою якого став листок гінкго, його ж було зображено і на значку та конверті, що вручались делегатам і учасникам з’їзду [3]. Ці атрибути стали раритетними, адже до цього зображення гінкго в подібного виду виданнях ніколи в Україні не використовувалося. Показово й те, що за дорученням делегатів з’їзду президент Українського ботанічного товариства академік К. М. Ситник посадив одне дерево гінкго у Вавиловіарії – меморіальному парку М. І. Вавилова на Полтавській сільськогосподарській дослідній станції імені М. І. Вавилова [4]. Увагу кожного, хто буває на території Полтавського державного аграрного університету, привертають два меморіальних дерева гінкго, що ростуть біля пам’ятного знаку В. І. Вернадському. Їх висадили у 2008 р. учасники експедиції «Меридіан Вернадського» [4]. Найбільше меморіальних дерев гінкго зростає у дендрарії Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Їх тут п’ять, насаджених на посвяту видатних особистостей чи з нагоди ювілеїв. Це два гінкго В. В. Докучаєва та В. І. Вернадського, висаджені в рік 120-річчя заснування Музею (2011 р.) [8]. Ростуть тут гінкго на честь 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка (2014 р.), 125-річчя заснування Музею (2016) та в пам’ять про ботаніка Олену Байрак (2018 р.). В інших місцях Полтави можна побачити ще декілька меморіальних дерев гінкго, посаджених на вшанування ювілеїв академіків М. М. Гришка та А. М. Гродзинського, а також на честь письменника-гуманіста та правозахисника В. Г. Короленка [12]. Зазначимо й те, що на теренах області лише у Полтаві ростуть дерева гінкго, що вже вступили в репродуктивну стадію розвитку. Це 10 чоловічих особин і 4 жіночих. На останніх утворюються шишкоягоди з насінням. Здебільшого воно доволі якісне. Із нього вже багато років вирощують саджанці у Миргородському та Полтавському лісгоспах, а також у різних інших установах. Посадковій матеріал власної репродукції використовується для озеленення, а також розводиться населенням, особливо у Полтава [12]. 52 Науковці Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка під час посадки гінкго на честь академіка А. М. Гродзинського в Полтаві. 2007 р. Полтава стала єдиним населеним пунктом України, а, може, і світу, де насіння гінкго знайшло свою біоконверсію для виготовлення із нього флоромозаїчних об’ємних панно. Цей інтелектуальний і творчий здобуток Заслуженого майстра народної творчості України Літус Ольги Вікторівни був зафіксований у Книзі рекордів України в 2016 р. [10]. Відомо, що у Китаї комерційне виробництво насіння гінкго, так званих «горішків» має давні традиції – протягом майже 600 років. Зазвичай їх обсмажують або варять, щоб покращити смак і текстуру та пропонують як функціональну їжу для профілактики онкологічних хвороб і лікуванні неврологічних захворювань [13]. В Україні вперше до цього залучилися фахівці факультету технологій тваринництва та продовольства Полтавського державного аграрного університету. Тут під керівництвом завідувачки кафедри харчових технологій, кандидатки технічних наук Н. В. Будник у 2024 р. здобувачкою магістерського рівня освіти О. І. Івер була запропонована удосконалена технологія виробництва батончиків зернових профілактичного призначення. До складу цього функціонального харчового продукту входило насіння – «горішки» гінкго, зібране з єдиного жіночого дерева, що росте у дендрарії університету [6]. У кожному із сучасних чотирьох районів Полтавської області всього зростає 116 дерев гінкго. Найбільше їх у Миргородському районі – 33 дерева. Їх висаджували у 1999; 2012; 2016; 2021 та 2024 рр. Максимальна кількість гінкго росте на території Сенчанської територіальної громади. Є меморіальні дерева у селі Михайлики, що були висаджені на честь знаного аграрія-новатора, Героя України С. С. Антонця [3]. У різних місцях Лубенського району зростають 29 дерев гінкго. Їх посадили у 2007; 2008; 2010; 2012; 2016 та 2017 рр. Це перший район в Україні, де дерева гінкго використали для створення «Парку Юрського періоду» в експозиції Хорольського ботанічного саду з ініціативи його директора, кандидата 53 біологічних наук В. В. Красовського [9]. Переважна більшість саджанців вирощена в Хоролі із насіння, зібраного на жіночих екземплярах у Полтаві. На третьому місті за кількістю рослин гінкго – Полтавський район, де можна побачити 28 дерев (посадки 1979; 1981; 1984; 2003; 2009; 2010; 2014; 2020 рр.). Найстаріші із них ростуть у «Дендрарії Держсортомережі» (с. Огуївка) та дендропарку «Зоряний» (с. Лучки). Вони стали культивуватися завдяки стараннями таких відомих розбудовників парків Полтавщини, як доктори наук В. Д. Мединець та О. М. Байрак [4]. У Кременчуцькому районі зростає 26 рослин гінкго. Роки їх посадки: 2006; 2007; 2009; 2016; 2017 та 2020. Серед них лише у цьому районі у дендропарку «Івушка» (с. Омельник) в колекції наявні декілька рослин декоративної форми 'Mariken' [3]. Саме тут вперше в області у 2020 р. було закладено гінкгову алею на честь О. М. Байрак – головної натхненниці розбудови згаданого вище осередку дендрофлори. Меморіальні дерева гінкго на честь засновника Криворудського дендропарку С. М. Лопати ростуть на Семенівщині [2, 3, 12]. Нині тут стараннями продовжувачів справи С. М. Лопати, в першу чергу В. Г. Бабарики, виготовляється функціональний продукт «Гінкговий мед». Для цього використовують власну сировину – листки гінкго, що збирають восени. Їх миють, висушують, а після ретельного подрібнення у певній пропорції додають до бджолиного меду та розфасовують у скляний посуд. Його рекомендують при неврологічних захворюваннях, а також для покращення пам’яті [2]. Усе зазначене – свідчення великого інтересу фахівців різних профілів до гінкго, а також зростання його шанувальників у Полтавській області. Цьому всьому в значній мірі сприяли окремі полтавці. Перш за все колишній співробітник Полтавської гравіметричної обсерваторії Інституту геофізики імені С. І. Суботіна НАН України, кандидат технічних наук А. В. Гожий (1937–2023). Він був палким прихильником і пропагандистом лікувальних властивостей гінкго. Адам Васильович багато років поспіль заготовляв насіння цієї рослини у Полтаві та інших містах України. Вирощені з нього сіянці цей достойник дарував друзям, знайомим, установам, як у Полтаві, так і в інших регіонах нашої країни. Велику акцію із висаджування власно вирощених сіянців А. В. Гожий провів у 2014 р., присвятивши її 200-річчю Тараса Шевченка. Нині презентовані ним гінкго ростуть на Чернечій горі в Каневі та інших місцях України. Не менш знаковою постаттю, ніж А. В. Гожий, у розповсюдженні гінкго Полтавщиною була докторка біологічних наук, професорка, завідувачка кафедри заповідної справи Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління Мінприроди О. М. Байрак (1957–2018). Олена Миколаївна вважала саджанець гінкго найкращим подарунком до будь-якої знаменної події. Тому із щирістю та сердечністю дарувала багатьом полтавцям і різним установам області деревця гінкго. При цьому науковиця завжди відмічала, що у цій рослині її найбільш захоплює древність, стійкість і краса [3]. Тому вона радила своїм друзям і колегам посадити гінкго в улюбленому парку чи садку на честь будь-якої важливої події. Крім цього О. М. Байрак присвятила гінкго першу на теренах Полтавщини книжку «Моє улюблене дерево» та чудовий романс «Листочок гінкго» [3]. І хоч з нами зараз немає пані Олени та пана Адама, але дерева, висаджені завдяки їх старанням та рекомендаціям, радують кожного, хто стикається з ними, це і є кращий живий пам’ятник їм та їх любові до гінкго! Отже, встановлено, що за весь час культивування гінкго на Полтавщині найбільш результативним за своєю інтенсивністю воно було за період від 1971 по 2024 рр. Тоді кількість його дерев збільшилася в 16 разів! Цей релікт вирощують не лише в окремих дендрологічних колекціях, а й використовують для озеленення при створенні різних ландшафтних композицій по всій області. Цьому в значній мірі сприяла діяльність низки шанувальників гінкго, які просували його культуру 54 теренами краю. Не менш важливим було отримання власного насіннєвого матеріалу для розмноження виду. У зазначений час розпочалося використання місцевої сировини гінкго для виготовлення художніх поробок і функціональних продуктів харчування. Бібліографія 1. Науковий архів ПКМ імені Василя Кричевського. Ф. 02. Спр. 297. Арк. 23 зв. 2. Бабарика В. Г., Погоріла Н. В. Лікарські рослини у культурі Криворудського дендропарку. Лікарські рослини: традиції та перспективи досліджень: Матеріали VІІ Міжнародної наук. конф. (Березоточа, 25 березня 2025 р.). Березоточа, 2025. С. 3–6. 3. Байрак О. Моє улюблене дерево. Автобіографічний нарис. Полтава: ФОП Говоров С В., 2017. 56 с. 4. Байрак О. М., Самородов В. М., Панасенко Т. В. Парки Полтавщини: історія створення, сучасний стан дендрофлори, шляхи збереження і розвитку. Полтава: Верстка, 2007. 276 с. 5. Берглезов Ф. Дендрологічний сад садово-городнього господарства Полтавського С.- Г. Політехнікуму. Записки Полтавського С.-Г. Політехнікуму. Полтава, 1928. Т. 2. С. 137–176. 6. Івер О. І. Удосконалення технології батончиків зернових профілактичного призначення: кваліфікаційна робота на здобуття рівня вищої освіти магістра. Полтава: ПДАУ, 2024. 69 с. 7. Іллічевський С. Акліматизовані деревні породи м. Полтави. Труди С.-Г. ботаніки. 1927. Т.І. Вип. 4. С. 147–153. 8. Кигим С. Л., Самородов В. М. На віковім шляху від альфи до омеги: Полтавському краєзнавчому музею виповнилось 120 років. Світ Довкілля. 2011. №20. С. 10–11. 9. Красовський В. «Парк Юрського періоду». Вісті Хорольщини. 2016. 1 липня. С. 1. 10. Літус О. Флоро-мозаїчні панно створюємо разом: авторські методичні рекомендації. Полтава, 2023. – 86 с. 11. Остудімов А. О. Особливості інтродукції гінкго дволопатевого в Україні. Інтродукція, селекція та захист рослин: Матеріали Другої Міжнародної наук. конф. (м. Донецьк, 6–8 жовтня 2000 р.). Т. 2. Донецьк, 2009. С. 29. 12. Самородов В. М., Байрак О. М. Особливості сучасного періоду інтродукції гінкго дволопатевого (Ginkgo biloba L.) на Полтавщині. Лікарські рослини: традиції та перспективи досліджень: матеріали ІІІ Міжнар. наук. конф. (Березоточа, 14–15 липня 2016 року). К.: ТОВ «ДІА», 2016. С. 79–84. 13. Шляхта І. М., Лисюк Р. М. Гінкго дволопатеве – унікальне цілюще дерево. Квіти України. 2016. №6. С. 18–19. 14. Becker H. G. Ginkgo – Weltenbaum. Leipzig, 2003. 95 s. 55 Сашко І.В.1, здобувач вищої освіти рівня Доктор філософії Поспєлов С.В.1, доктор с.-г. наук, професор Приведенюк Н.В.2, кандидат с.-г. наук 1Полтавський державний аграрний університет, Полтава, Україна 2Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН, с. Березоточа, Лубенський район, Полтавська область, Україна ПЕРСПЕКТИВИ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОЩУВАННЯ ГІСОПУ ЛІКАРСЬКОГО (Hyssopus officinalis L.) В ЛІВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПІ УКРАЇНИ Ключові слова: ширина міжряддя, мінеральні добрива, вага надземної частини, площа листя, ріс та розвиток Серед різноманіття лікарських рослин особливе місце посідає гісоп лікарський (Hyssopus officinalis L.), сировина якого, висушена трава, має високу фармакологічну цінність. Її широко використовують у вигляді настоїв, екстрактів та ефірної олії як ефективний засіб з відхаркувальною, спазмолітичною, антисептичною, протизапальною та ранозагоювальною дією. Ця культура включена до фармакопейних збірників багатьох країн Європи та використовується не лише в фармацевтиці, але й у харчовій промисловості та ароматерапії. Незважаючи на попит, в Україні промислове вирощування гісопу лікарського недостатньо розвинене, що призводить до залежності від імпорту сировини. Однією з ключових причин цього є відсутність науково обґрунтованих, адаптивних до сучасних умов ресурсоощадних технологій його вирощування, спрямованих на отримання стабільно високих урожаїв з відповідною якістю. На сьогодні існує проблема оптимізації основних агротехнічних прийомів вирощування гісопу лікарського, зокрема схеми посіву та режиму мінерального живлення, які є вирішальними чинниками формування врожаю та його економічної ефективності. Ширина міжряддя безпосередньо впливає на просторову структуру посіву, рівень конкуренції між рослинами за світло, вологу та поживні речовини, що, у свою чергу, визначає продуктивність культури. Одночасно раціональне застосування мінеральних добрив є найпотужнішим фактором інтенсифікації виробництва, що дозволяє керувати рівнем продуктивності та якістю сировини. Для вирішення цього завдання було розпочато дослідження, спрямоване на встановлення оптимального співвідношення між шириною міжряддя (45 та 70 см) та рівнями мінерального живлення (від N₃₀Р₃₀К₃₀ до N₁₂₀Р₁₂₀К₁₂₀) при вирощуванні гісопу лікарського. Метою роботи є вивчення впливу зазначених факторів на показники росту, розвитку, урожайність надземної маси та якісні характеристики сировини, що дасть змогу розробити науково обґрунтовані рекомендації для впровадження ефективної технології культивування. Експериментальні дослідження буде проведено у відповідності до загальноприйнятих методик проведення польових досліджень з лікарськими культурами, розробленими Дослідною станцією лікарських рослин ІАП НААН. Кількість внесення добрив прийнято згідно варіантів досліду. За контроль взято варіант без удобрення. Норми внесення мінеральних добрив становили N30P30K30, N60P60K60, N90P90K90 та N120P120K120, їх вносили під передпосівну культивацію. Посів гісопу лікарського проведено за двома схемами із міжряддям 45 см та 70 см. Під час фенологічних спостережень за рослинами за початок фази розвитку приймався час, коли 10% рослин вступило в ту чи іншу фазу розвитку при 75% 62 Бібліографія 1. Зінченко О. І., Литвиненко Л. А. Шавлія лікарська: біологічні особливості, вирощування, використання. Фармацевтичний журнал. 2021. № 4. С. 45–52. 2. Тимошенко О. М. Ґрунтові та агрохімічні умови вирощування шавлії лікарської. Збалансоване природокористування: традиції, перспективи та інновації: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (Київ, 15 травня 2025 р.). Київ: ДІА, 2025. Частина 2. С. 154–155. https://drive.google.com/file/d/1Fax5gpc F4NZXVOHu9KPkv4wMvd4NWFYH/view 3. Ушкаренко В. О., Вожегова Р. А., Коковіхін С. В., Шепель А. В., Чабан В. О. Урожайність шавлії мускатної та вихід ефірної олії залежно від досліджуваних агротехнічних факторів. Вісник Полтавської державної аграрної академії. 2020. № 2. – С. 57–64 63 Федько Р.М., кандидат біол. наук Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН, с. Березоточа, Лубенський район, Полтавська область, Україна Zizyphus jujuba Mill. КОЛЕКЦІЇ ДОСЛІДНОЇ СТАНЦІЇ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН Ключові слова: зізіфус, колекція, плоди, поживна цінність, розмноження, приріст, вегетація Серед багатьох субтропічних плодових культур рослиною з доведеними лікувальними властивостями є Zizyphus jujuba Mill. з родини Rhamnaceae R. Br. Zizyphus jujuba – широкогіллястий колючий кущ 3-8 м заввишки або невелике дерево до 10-12 м з кутасто-звивистими голими гілками. По згинах гілок розміщені парні міцні та гострі колючки до 3 см завдовжки та тонкі, прямі, дворядно-облистяні пагони, що нагадують складний перистий листок [1]. В дикому стані зустрічається на великій території від центрального Китаю до Закавказзя. Рослина цінується насамперед за якісні плоди, що мають не абияке поживне, дієтичне та лікувальне значення. Плоди зізіфусу різноманітні за формою, масою, кольором м’якоті та шкірки, а також за смаком. Величина плодів, значною мірою, є і сортовою ознакою культури [2]. Плоди деяких сортів за формою та розмірами схожі на фініки, тому рослину часто і називають «китайський фінік». Поживна цінність плодів обумовлена високим вмістом цукрів (до 36%), крохмалю (до 1,9%), жирів (до 4,5%) і білків (до 2,2%). За вмістом вітамінів плоди зізіфусу перевершують всі відомі вітаміноносні плоди. У плодах зізіфусу міститься в 10 разів більше вітаміну С (250-1720 мг/100 г) ніж у чорній смородині, яка є лідером за вмістом вітамінів серед плодів помірних широт. Також зізіфус багатий пектиновими речовинами, макрота мікроелементами [3]. Колекція зразків дендрофлори Дослідної станції лікарських рослин поповнена Z. jujuba у 2016 року. Свіжі плоди Z. jujubа урожаю 2015 року Дослідною станцією було отримано з Дослідного господарства «Новокаховське» Нікітського ботанічного саду-ННЦ НААН (Херсонська обл.) та з Хорольського ботанічного саду (Полтавська обл.). Насіння використали для отримання власного садивного матеріалу. Насіння пророщували в лабораторних умовах (починаючи з ІІІ декади квітня 2016 р.) з подальшим пересаджуванням його в контейнери або відразу у відкритий ґрунт (І декада травня). Для визначення впливу стимуляторів росту і розвитку на сіянці Z. jujubа застосовували препарати «Имуноцитофит «ГИНКГО» та «Гетероауксин супер». Засоби вносили по вегетуючим рослинам обох груп (у відкритому ґрунті та у контейнерах) у концентраціях рекомендованих виробниками засобів. Станом на ІІ декаду червня кращі результати розвитку Z. jujuba спостерігали у рослин, що зростали у контейнерах, їх приріст складав 11,7±1,5 см, діаметр проекції крон – 6,4±0,7 см, а для відкритого ґрунту - приріст рослин був значно меншим та не перевищував 5,9±0.8 см, а діаметр проекції крон – 4,5±0,4 см. Проте, наприкінці першого року вегетації приріст Z jujubа у контейнерах мав розміри 16,8±2,3 см при діаметрі проекції крон – 8,5±1,3 см. У порівнянні з рослинами із закритою кореневою системою (у контейнерах), приріст рослин відкритого ґрунту був більшим майже на 10 см і складав 27,1±3,2 см при діаметрі проекції крони – 14,0±1,8 см. Показники приросту контрольних рослин відкритого ґрунту складали 15,6±1,0 см при діаметрі проекції крони – 8,1±0,9 см. За нашими спостереженнями у подальшому, кращі показники росту і розвитку рослин Z. jujubа отримано при комбінуванні контейнерного вирощування сіянців у закритому ґрунті з подальшим їх дорощуванням у 64 відкритому ґрунті. У 2019 році сіянці Z. jujubа були висаджені на постійні місця зростання. Щорічний приріст Z. jujubа в умовах ботанічного розсаднику Дослідної станції лікарських рослин складав біля 25,6±1,1 см. На початок 2025 р. висота рослин варіювала у межах 146-228 см, діаметр проекції крон – 133-158 см. Станом на жовтень 2025 року висота одновікових рослин Z. jujubа варіювала в межах від 147 см до 334 см при діаметрі проекції крон від 41 см до 232 см. Приріст поточного року залежав від розвитку рослин. На розвинутих рослинах, заввишки 210-334 см, спостерігались максимальні розміри приросту центральних скелетних гілок, що складали 30-53 см, а діаметри гілок річного приросту дорівнював 6-8 мм, на бічних гілках приріст дорівнював 12-23 см при діаметрі 2-3 мм. У рослин, що мали висоту 147-187 см, приріст центральних скелетних гілок складав 14-25 см, їх діаметр дорівнював 4-5 мм, а приріст бічних гілок був завдовжки 8-16 см при діаметрі 2-3 мм. У рослин Z. jujubа, що мали незначні показники приросту поточного року спостерігалося недозрівання верхівок та незадерев’янілий світло-жовтий колір пагонів. В умовах розсаднику, за зимових низьких температур, такі пагони або частини пагонів ушкоджуються морозами і повністю, або частково відмирають. Генеративна фаза розвитку у молодих особин Z. jujubа спостерігалася починаючи з 6 років. У 2022-2023 роках рослини вперше зацвіли, а зав’язування плодів і плодоношення вперше зафіксовано у 2024 році, коли кількість плодів на одному кущі складала 24±1,7 шт. За розмірами плоди були завдовжки 14-17 мм, завширшки 8-11 мм, за смаком – солодкі та кисло-солодкі, з невеликим в’яжучим присмаком. У 2025 році спостерігається більш інтенсивне плодоношення Z. jujubа. Кількість плодів на рослинах варіювала від 24 до 182 шт. Плоди різних за розвитком зразків відрізнялись за розмірами та формою. Так, на рослинах, заввишки до 173 см, зібрано плоди округлої форми, завширшки 12,3±0,5 мм і завдовжки 13,6±0,5 мм. Вага таких плодів складала 1,04±0,04 г. На рослинах висотою понад 200 см, плоди яких мали більш видовжену грушеподібну форму, за середніми розмірами були завширшки 16,2±0,7 мм і 21,2±0,9 мм завдовжки. Вага одного плоду складала 2,71±0,11 г. Плоди мали і відмінні присмаки. Таким чином, вивчення особливостей деревних субтропічних плодових культур з лікарськими властивостями в умовах кліматичних змін може бути перспективним напрямом дендрологічних досліджень. Отримання нових даних з біології цих видів сприяє поповненню видового складу колекцій цінними і оригінальними декоративними та екзотичними багаторічниками для умов Лівобережного Придніпров’я та збагачує асортимент сировини для виробництва лікарських і профілактичних засобів. Бібліографія: 1. Казас А.Н. та ін. Субтропические плодовые и орехоплодные культуры: научносправочное издание. Симферополь: ИТ Ариал, 2012. 304 с. 2. Карнатовская М. Ю. Биологические особенности роста и развития зизифуса в степной зоне юга Украины. Нетрадиционные, новые и забытые виды растений: научные и практические аспекты культивирования: Материалы I Международної научной конференции (10-12 сентября 2013 р.): Киев: Книгоноша, 2013. С. 258-259. 3. Клименко С. В., Григорьева О. В., Онищук Л. Н. Биоморфологические особенности зизифуса (Zizyphus jujuba Mill.) в условиях интродукции в Лесостепи Украины. Нетрадиционные, новые и забытые виды растений: научные и практические аспекты культивирования: Материалы I Международної научной конференции (10-12 сентября 2013 р.): Киев: Книгоноша, 2013. С. 195–199. 65 Федько Л.А., Шевченко Т.Л., кандидат с.-г. наук Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН, с. Березоточа, лубенський район, Полтавська область, Україна ОЦІНКА ЗРАЗКІВ РОДУ ARTEMISIA L. ЗА СЕЗОННИМ РИТМОМ РОЗВИТКУ Ключові слова: зразки роду Полин, сезонний ритм розвитку, фенологічні фази Рід Artemisia нараховує у світовій флорі близько 500 видів. Серед видів роду, які культивуються в країнах Європи і займають значні площі – Artemisia absintium L., Artemisia vulgaris L., Artemisia dracunculus L. та інші. У флорі України рід Полин нараховує більше 30 видів, де єдиним офіцинальним видом є полин гіркий (Artemisia absinthium L.), який входить до Державної Фармакопеї України та Європейської Фармакопеї [1, 2]. Аналіз наукових першоджерел вказує, що види роду Artemisia широко поширені у флорі України, містять різноманітні БАР і здавна використовуються у народній медицині, харчовій та парфумерній промисловості, виявляють різноманітну фармакотерапевтичну дію. Хімічний склад рослин вивчено несистематично, відсутні комплексні дослідження БАР більшості видів роду Полин флори України [3-6]. Встановлення оптимальних умов для росту, розвитку та накопичення БАР, є одним з пріоритетних напрямів біологічної науки, зокрема інтродукційних досліджень, а фармакогностичні дослідження, вивчення антибактеріальних та токсичних властивостей представників роду Artemisia флори України є актуальним завданням сучасної фармацевтичної науки. Об`єктом досліджень при проведенні оцінки колекції роду Artemisia стали 11 зразків 6 видів: Artemisia absinthium L., Artemisia vulgaris L., Artemisia annua L., Artemisia аbrotanum L., Artemisia dracunculus L. та Artemisia austriacum Jacq. Наявні зразки одного виду в ботанічному відношенні не відрізнялися. Для виявлення рівня адаптації зразків полину до несприятливих умов довкілля та стресових умов культивування, а також для з’ясування можливості вирощування їх в нових умовах вивчали сезонний ритм розвитку рослин. Під час досліджень проведено вимірювання лінійних розмірів зразків колекції роду Artemisia у різні фази розвитку рослин: відростання, початку бутонізації та уповільнення і припинення росту і розвитку. Так, фаза відростання для рослин A. аbrotanum починалася з ІІ дек. квітня, висота рослин 1-го зразку дорівнювала 44, 9±0,4 см, діаметр куща – 38,7±0,4 см, у ІІ дек. травня становила 48,4±0,5 см, діаметр куща – 43,8±0,4 см. У 2-го зразку A. аbrotanum висота рослин на початку вегетації дорівнювала 33,5±0,5 см, діаметр куща – 24,5±0,3 см, у ІІ дек. травня становила відповідно 36,7±0,3 см та 29,32±0,4 см. Фаза відростання у рослин зразку A.dracunculus починалася з ІІ дек. квітня, де середня висота рослин на початок вегетації становила 47,5±0,4 см, діаметр куща – 29,7±0,3 см. У ІІ дек. травня висота рослин становила 50,5±0,5см, діаметр куща – 28,7±0,3 см. У зразку A. absinthium фаза відростання починалася у І-й декаді квітня, середня висота рослин на цей період складала 4,5±0,2 см, враховуючи те, що минулорічні стебла рослини під зиму відмирали, а діаметр куща дорівнював 9,8±0,3 см. У ІІ дек. травня висота рослин становила 52,7±0,5 см, діаметр куща – 16,8±0,3 см. Фаза відростання у рослин зразку A. vulgaris починалася у І-й декаді квітня на висоті кореневої шийки, так як вегетативні органи рослини під зиму відмирали. Станом на ІІ дек. травня рослини були заввишки 75,6±0,6 см, діаметр 66 куща дорівнював 15,2±0,3 см. У зразку A. austriacum фаза відростання починалася у ІІ-й декаді квітня. У ІІ дек. травня висота рослин дорівнює 15,4±0,3 см. Середня висота рослин A annua залежала від строків висіву. Так, станом на ІІ дек. травня висота рослин 1-го зразку (висів 12.03) складала 2,5±0,1 см; 2-го зразку – 5,2±0,2 см (підзимовий самосів 2019 р.); 4-го зразку – 1,6±0,2 см (висів 12.03). Період початку бутонізації припадає на ІІ декаду червня, різні види доволі сильно варіювали за висотою і діаметром куща. Так, середня висота рослин A. abrotanum 1-го зразку становила 52,0±0,5 см, діаметр куща – 49,4±0,4 см, у 2-го зразку відповідно 40,5±0,3 см та 33,2±0,4 см. Середня висота зразку A.dracunculus становила 80,5±0,4 см, діаметр куща – 34,5±0,3 см, у рослин 2-го року вегетації (отриманих шляхом поділу куща) – середня висота складає 31,5±0,3 см, діаметр куща 24,8±0,3 см. У зразків A. absinthium середня висота складала 88,3±0,4 см, діаметр кущів 18,5±0,3 см. Середня висота зразку A. vulgaris складає 97,6±0,4 см, кущі діаметром 17,4±0,2 см. У зразка A. austriacum середня висота складає 29,4±0,2 см, кущі діаметром 6,8±0,2 см. Середня висота рослин A. annua станом на 15.06. у 1-го зразку складала 12,7±0,2 см при діаметрі куща 7,4±0,2 см; 2-го зразку – 8,7±0,2 см, діаметром кущів 5,8±0,2 см; 4-го зразку – 8,3±0,2 см, кущі діаметром 6,8±0,2 см. При цьому, у зразків № 1 і № 2 спостерігаються поодинокі екземпляри рослин заввишки 45-57 см, які переходять у стадію бутонізації. Масове цвітіння досліджуваних зразків колекції спостерігалось протягом липня – серпня. Найдовший період масового цвітіння відмічено у рослин A. annua – 58 діб, найкоротший – у рослин A. austriacum – 34 доби. З ІІІ декади серпня у рослин роду Artemisia спостерігається уповільнення і припинення росту і розвитку. Проведені біометричні заміри показали, що середня висота рослин A. abrotanum на цей час у 1-го зразку становить 63,0±0,4 см, діаметр куща – 52,2±0,5 см, у 2-го зразку відповідно 46,5±0,4 см та 35,8±0,3 см. Середня висота зразку A.dracunculus у ІІІ декаді серпня становить 86,5±0,4 см, діаметр куща – 38,8±0,3 см, у рослин 2-го року вегетації (отриманих шляхом поділу куща) – середня висота складає 33,8±0,4 см, діаметр куща 26,2±0,3 см. У зразків A. absinthium середня висота складає 130,5±0,7 см, діаметр кущів 26,8±0,4 см. Середня висота зразку A. vulgaris складає 111,2±0,6 см, кущі діаметром 26,8±0,4 см. У зразка A. austriacum середня висота складає 46,5±0,4 см, кущі діаметром 7,4±0,2 см. Середня висота рослин A. annua станом у 1-го зразку складала 97,8±0,5 см, діаметр кущів 33,9±0,4 см; 2-го зразку 98,7±0,5 см, діаметр кущів 35,2±0,4 см; 4-го зразку 83,8±0,4 см, діаметр кущів 28,6±0,4 см. Таким чином, проведені вимірювання біометричних показників зразків колекції роду Artemisia показали, що рослини одного роду мають різні особливості сезонного розвитку та біометричні показники. Найбільш інтенсивним ростом з червня по серпень вирізняються A. annua та A. absinthium, рівномірністю відзначається ріст таких видів як: A. аbrotanum, A. absinthium та A. austriacum. Спостереження зимостійкості зразків роду Artemisia відкритого ґрунту показали, що незначне підмерзання (до 0,5см) спостерігалось на верхівкових пагонах у A. dracunculus, при цьому зразки A. abrotanum не зазнали пошкоджень морозом, тому були придатні для подальшого використання. Загальний стан перезимівлі всіх багаторічних зразків був задовільний. Отже, мобілізований колекційний матеріал дає можливість продовжити вивчення представників роду Artemisia, та виявити нові перспективні і придатні для культивування зразки з високими показниками вмісту біологічно-активних речовин (БАР) та використовувати сформовану колекцію для подальшої наукової і практичної роботи. 67 Бібліографія 1. Державна Фармакопея України / Державне підприємствo «Науково-експертний фармакопейний центр». 1-е вид. Харків: РІРЕГ, 2001. Доповнення 1. 2004. 520 с. 2. Мінарченко В. М. Лікарські судинні рослини України : медичне та ресурсне значення. К.: Фітосоціоцентр, 2005. 324 с. 3. Лушпа В. І. Полин однорічний (Artemisia annua L.) – унікальна лікарська рослина світової медицини. / В.І. Лушпа, А.А. Медведєв, Т.М. Медведєва. Київ: Фітотерапія. Часопис № 1, 2013. С. 67-72 4. Іващенко І.В., Рахметов Д.Б., Іващенко О.А.Антимікробна активність етанольного екстракту Artemisia abrotanum L. (Asteraceae) за умов інтродукції в Поліссі України. Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. Серія: біологія. 2014 Вип. 21, №1112, С.97-105. 5. Барановський В. А. Екологічний атлас України. К. : Географіка, 2000. 41 с. 6. Хараим Н.Н. Пряно-ароматические растения рода Artemisia L. Ученые записки Таврического национального университета им. В.И.Вернадского. Серия «Биология, химия». 2007. Т.20 (59), №4. С. 109–114. 68 Oksana Shymanska1 Olena Vergun1 Judita Lidiková2 Dzhamal Rakhmetov1 1M.M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine 2Slovak University of Agriculture in Nitra, Nitra, Slovak Republic SELECTED PLANT CHARACTERISTICS OF PHACELIA JUSS. SPECIES IN THE FLOWERING STAGE Keywords: phacelia, inflorescences, morphometry The search for new raw materials that could be used as multifunctional plant raw materials is still one of the most important tasks of modern biological science. One of the interesting and potentially useful objects of study in plant cultivation is the representatives of the genus Phacelia Benth., among which the most studied is Ph. tanacetifolia, which is a well-known annual plant. The plant extracts are rich in antioxidants and a high polyphenol content (Stanek et al., 2019). Representatives of this genus are well-known as honey plants (Żarczinski et al., 2025); however, there is uncertainty about their use in some regions. On average, the honey potential, for example, in Greece was 52.9 kg/ha (Petanidou, 2003). Research has been conducted on the use of these plants for feeding domestic livestock (Kälber et al., 2011). Phacelia is attractive to pollinators of Apis L., Bombus Latr., and Coccinella L. species during the flowering period (Cîrlig et al., 2023). The use of Phacelia as a cover crop in agronomy practice can improve the soil condition (Lalewicz et al., 2024). The investigated species of the Phacelia genus are native to the USA, namely, Arizona and California. In addition, Ph. campanularia that growth in desert areas and Ph. viscida in the hills and mountains of California. Thus, this study aimed to study basic morphometric parameters of four Phacelia species in conditions of Ukraine that can be used for further breeding work. Plants of Phacelia campanularia A. Gray, Ph. congesta Hook., Ph. tanacetifolia Benth., and Ph. viscida (Benth. ex Lindl.) Torr. from the experimental collection of M.M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences were observed in this study. The following morphometric parameters in the flowering period were measured (in cm): plant height, leaf length, leaf width, root length, stem diameter, inflorescence length, inflorescence width, flower length, flower width, and stamen length. As shown in Figure 1, the plant height was 25.0–90.3 cm, leaf length of 9.03–13 cm, leaf weight of 6.29–9.25 cm, root length of 6.73–9.7 cm, and stem diameter of 0.53–1.11 cm, depending on plant species. Plants of Phacelia are ecologically plastic crops concerning soil conditions; however, in poor and average soils, the Ph. tanacetifolia plant height can be 20–80 cm, but in soils with good watering and nutrients, this parameter can reach 115–120 cm (Żarczinski et al., 2025). In our study, the plant height achieved a maximal value of 90.3 cm for the same species. 69 Figure 1. Selected morphometrical parameters of Phacelia Juss. species in the flowering stage (cm). Note: PH – plant height, LL – leaf length, LW – leaf width, RL – root length, SD – stem diameter. The variability of morphometric parameters is represented in Figure 2. The highest variability of leaf length was found for Ph. viscida, leaf and inflorescence width, root length for Ph. congesta, inflorescence length for Ph. tanacetifolia, and stem diameter for Ph. campanularia. Figure 2. The variability of morphometrical features, %. Note: PH – plant height, LL – leaf length, LW – leaf width, RL – root length, SD – stem diameter. A very strong correlation was found between plant height and root length (r = 0.982), flower length and flower width (r = 0.978), leaf width and plant height (r = 0.970), inflorescence length and flower length (r = 0.908), leaf width and root length (r = 0.907), and inflorescence length and flower width (r = 0.802). The inflorescence is dense with two to four branches, and flowers open sequentially on one side, leading to the formation of a curling or curved shape. The five sepals are densely hairy, and the blue or purplish bell-shaped flowers have a fused corolla with five anthers (Żarczinski et al., 2025). The colour of the corolla was cobaltblue (Ph. campanularia), blue-purple (Ph. congesta), purple-blue (Ph. tanacetifolia), and pale purple to blue (Ph. viscida). The study of the flower and inflorescence morphometrical parameters showed that the longest inflorescence and flower was found for Ph. viscida, the widest inflorescence for Ph. tanacetifolia, the widest flower and longest stamen for Ph. campanularia (Figure 3). 70 Figure 3. Selected flower and inflorescence morphometrical parameters of Phacelia Juss. species in the flowering stage (cm). Note: IL – inflorescence length, IW – inflorescence width, FL – flower length, FW – flower width, SL – stamen length. Thus, this study includes the morphometric parameters of four species of the Phacelia genus that differed in the selected features in the M.M. Gryshko National Botanical Garden of NAS of Ukraine. A very strong correlation was found between plant height and root length, flower length and flower width, leaf width and plant height, inflorescence length and flower length, leaf width and root length. The obtained results will be useful for the deep morphobiological peculiarities and further breeding work with these species. References: 1. Cîrlig, N., Ţîţei, V., and E. Iurcu-Strastary, 2023. Morphological features and the significance of the species Phacelia tanacetifolia Benth. as a honey plant. Lucrări Ştiinţifice, Serie Agronomie, 66(1), pp. 55-60. 2. Kälber, T., Meier, J.S., Kreuzer, M., and F. Leiber, 2011. Flowering catch crops used as forage plants for dairy cows: influence of fatty acids and tocopherols in milk. Journal of Dairy Science, 94, pp. 1477-1494. 3. Lalewicz, P., Domagala-Swiatkiewicz, I., and P. Siwek, 2024. Phacelia and buckwheat cover crops’ effects on soil quality on organic vegetable production in a high tunnel system. Agronomy, 14, 1614. https://doi.org/10.3390/agronomy14081614 4. Petanidou, T. 2003. Introducing plants for bee-keeping at any cost? – Assessment of Phacelia tanacetifolia as nectar source plant under xeric Mediterranean conditions. Plant System Evolution, 238, pp. 155-168. https://doi.org/10.1007/s00606-002-0278-x 5. Stanek, N., Teper, D., Kafarski, P., and I. Jasicka-Misiak, 2019. Authentication of phacelia honey (Phacelia tanacetifolia) based on a combination of HPLC and HPTLC analyses as well as spectrophotometric measurements. LWT, 107, pp. 199-207. https://doi.org/10.1016/j.lwt.2019.03.009 6. Zarczyński, P.J., Mackiewicz-Walec, E., Krzebietke, S.J., Sienkiewicz, S., and K. Zarczyńska, 2025. Phacelia tanacetifolia Benth. as a multifunctional plant: support for pollinators and sustainable agricultural practices. Agronomy, 15, 1843. https://doi.org/10.3390/agronomy15081843 71 Oksana Shymanska1 Olena Vergun1 Yeva Prymachenko2 Liudmyla Svydenko3 Dzhamal Rakhmetov1 1M.M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine 2Separeted Structural Subdivision «Nemishaevo Professional College of NUBiP of Ukraine», Nemishaevo, Ukraine 3Institute of Climate Smart Agriculture of the National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine, Odesa, Ukraine COMPARATIVE CHARACTERISTICS OF NIGELLA SPP. IN THE FLOWERING STAGE Keywords: cumin, blossoming, morphometry Nigella L. genus relates to Ranunculaceae and includes the well-known medicinal, culinary, and ornamental plants. They are native to the Eastern Mediterranean area, North Africa, South-East Asia, and the Indian subcontinent, and also have a long history of cultivation in the Ethiopian region, but are cultivated in many countries. The most studied species from this genus is N. sativa L., which is known as a valuable pharmacological plant raw material (Salehi et al., 2021). Plants of N. sativa are used in the treatment of numerous diseases, such as skin diseases, jaundice, gastrointestinal problems, anorexia, conjunctivitis, dyspepsia, rheumatism, diabetes, hypertension, fever, influenza, and eczema (Singh and Sharma, 2020). N. sativa seeds are effective in the treatment of cardiovascular diseases, neurological disorders, cancer, and metabolic syndrome (Alberts et al., 2024). Taking into account the fact that for other species, there is less information, we consider it expedient to study and compare more species of this genus. This study aimed to compare four species of the Nigella genus for further deep investigations and breeding work. Nigella damascena L., N. damascena L. f. duplex, N. orientale L., and N. sativa L. were investigated in this study. Plants were sown in the experimental plots of the Department of Cultural Flora of M.M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine. The following measurements in the flowering stage were conducted in cm: plant height, leaf length, leaf width, root length, and stem diameter. The number of leaves per shoot and per plant was counted. The plant height in the flowering period was 32.55–47.01 cm, leaf number per shoot of 11.02–13.80 pcs, stem diameter of 2.11–5.27 cm, root length of 8.72–13.1 cm, leaf length of 7.01–9.58 cm, leaf width of 2.59–6.71 cm, and leaf number per plant of 25.03–74.6 pcs depending on plant species (Figure 1). 78 33,56%). Найменша кількість діючих речовин була виявлена у траві герані болотної, зібраній наприкінці вегетації рослини у вересні–жовтні. Несприятливими періодами для заготівлі кореневищ герані є початок активного росту та бутонізація. Таблиця 1 Динаміка нагромадження БАР в герані болотній в різні фази вегетації Фенофаза розвитку Дата збору сировини Рослинна сировина Вміст діючих речовин у сировині, % (середнє з 5 визначень) Дубильних речовин Суми флаво - ноїдів Гідрокси - корични х кислот Суми поліфенольних сполук 2023 рік Активний ріст 28.04 трава 10,34 0,87 1,95 10,79 кореневища 14,03 - 1,09 17,10 Бутонізація 18.05 трава 12,33 0,54 2,27 13,47 кореневища 9,15 - 1,41 14,34 Початок цвітіння 02.06 трава 14,98 0,69 2,14 15,82 кореневища 15,18 - 1,62 20,12 Масове цвітіння 29.06 трава 15,83 0,63 2,09 16,40 кореневища 22,18 - 1,59 24,35 Плодоношення 21.08 трава 11,86 0,48 1,62 12,39 кореневища 21,33 - 1,68 26,73 Завершенн я вегетації 30.09 трава 9,27 0,45 0,86 9,67 кореневища 22,87 - 2,14 33,56 2024 рік Активний ріст 02.05 трава 9,02 1,13 1,56 10,84 кореневища 15,82 - 0,97 18,39 Бутонізація 23.05 трава 11,92 0,98 1,57 12,52 кореневища 13,47 - 1,64 16,87 Початок цвітіння 04.06 трава 15,16 1,19 2,07 19,48 кореневища 16,83 - 1,79 20,84 Масове цвітіння 29.06 трава 15,69 0,96 1,98 17,12 кореневища 20,14 - 1,62 26,92 Плодоношення 24.08 трава 10,18 0,54 1,71 14,53 кореневища 20,12 - 1,55 27,13 Завершенн я вегетації 30.09 трава 6,75 0,42 0,92 10,61 кореневища 21,57 - 2,01 30,52 На основі проведених досліджень можна стверджувати, що герань болотна західного регіону України є перспективною для подальших досліджень, а трава та кореневища вказаного виду можуть бути використані в якості рослинної сировини для створення лікарських засобів. Траву цієї рослини найкраще збирати протягом цвітіння, а для кореневищ оптимальним періодом заготівлі є завершення вегетації та відмирання надземної частини. Бібліографія 1. Фітотерапія в епоху глобальних викликів: труднощі, перспективи, шляхи подолання (огляд літератури) / В.Васюк, О.Микитюк, О.Пішак [та ін.] // Фітотерапія. Часопис. - 2025. - № 2. - C. 54–63. 79 2. Graça V. C. Bioactivity of the Geranium Genus: A Comprehensive Review / V. C. Graça, I. C. Ferreira, P. F. Santos // Current Pharmaceutical Design. – 2020. - Vol. 26, № 16. – P. 1838-1865. 3. Патент 76238 Україна, МПК A61K 36/00. Спосіб одержання ліофілізованого фітоекстракту кореневищ герані болотної з інтерфероніндукуючою активністю / І. Л. Бензель, Р.М. Федін, Л. В. Бензель. - № u201207665; заяв. 22.06.2012; опубл. 25.12.2012, Бюл. № 24. – 4 с. 4. Лукіна І. А. Кількісне визначення флавоноїдів у траві гірчака почечуйного / І. А. Лукіна, О. В. Мазулін, Г. В. Мазулін // Фітотерапія. Часопис. – 2016. – №2. – С. 52-54. 5. Онишків О.І. Розробка методик стандартизації таблеток з екстрактом кори осики / О. І. Онишків, Л. В. Вронська, Т. А. Грошовий // ScienceRise. - 2016. - № 3/4(20). – С. 2329. 6. Бензель І.Л. Стандартизація лікарської рослинної сировини бадану товстолистого / І.Л. Бензель // Acta Medica Leopolіensia. – 2007. – Т. ХІІІ, № 3. – С. 76-80. 7. Мазулін О. В. Дослідження вмісту дубильних речовин у траві видів роду будяк (Carduus L.) / О. В. Мазулін, Т. І. Баланчук, Г. В. Мазулін // Збірник наукових праць співробіт. НМАПО ім. П. Л. Шупика. - Київ, 2017. - N 28. - С. 79-86. 8. Державна фармакопея України / Державне підприємство “Науково-експертний фармакопейний центр”. – 1-е вид. – Харків: РИРЕГ, 2001. – Доповнення 1. – 2004. – 520с. 80 Bernadetta Bienia Paulina Minasyan Paulina Jędrzejewska Angelika Uram-Dudek State University of Applied Sciences in Krosno, Department of Herbal Science, Krosno NARROW-LEAVED LAVENDER AS A MEDICINAL PLANT – ITS IMPACT ON PHYSICAL AND MENTAL HEALTH Keywords: Lavandula angustifolia, phytotherapy, health-promoting properties, aromatherapy Introduction. Narrow-leaved lavender belongs to the Lamiaceae family and has long been used in traditional phytotherapy due to its aromatic and medicinal properties. This plant contains, among other things, essential oil, phenolic compounds and other bioactive ingredients that are attracting the attention of contemporary scientific research. The aim of this study is to present the health-promoting properties of lavender on physical and mental health. Botanical characteristics of lavender. Lavender is a plant belonging to the Lamiaceae family, which includes nearly 40 species. The most popular ones include: narrow-leaved lavender (Lavandula angustifolia Mill.), French lavender (Lavandula stoechas) and Spanish lavender (Lavandula dentata), which are used depending on the intended application of the flower – whether for the production of essential oil, for seasoning various dishes or in the classic form of an infusion (Dobros et al. 2022). Today, the plant has spread to many areas – it can be found in Europe, Australia, the United States and North Africa, but it originates from the Mediterranean region, which is why it has special cultivation requirements. Lavender is a shrub that reaches a height of 40 to 60 cm. It consists of dense and even clumps, a lower woody stem and a green upper stem. The leaves of the plant are linear or lanceolate with curled edges, silvery-green, covered with tomentum, or fine hairs, which protect them from excessive sun, wind, frost and unwanted water loss. The inflorescence of lavender consists of small, spike-like pseudo-whorls of flowers located on the upper part of the stem. The colour of the flowers is usually pale purple, but depending on the variety, they can also be white, pink, sapphire blue or dark purple. The flowering period lasts from July to August, while harvesting is recommended on dry, sunny days, before the flower buds are fully open – this is when lavender contains the highest amount of valuable essential oils. The final process, namely drying, should take place after the flowers have been gathered into bunches, in a shaded and properly ventilated area. Health benefits of narrow-leaved lavender. The potential and benefits of lavender were recognised as far back as ancient times. At that time, it was used in the embalming process to delay decomposition and mask unpleasant odours. The flowers were also used in baths as a refreshing and relaxing agent. What is more, the name lavandula itself derives from the Latin word for bath, lavare, thus testifying to the history and popularity of this plant in ancient times. It was believed to have antiseptic and antibacterial properties, it was used to treat wounds and burns, and in the Middle Ages it was used to combat infectious diseases. Lavender was scattered around homes to freshen the air and repel insects that carried various diseases. Later, its calming effect was recognised, and the herb was recommended as a remedy for alleviating adverse conditions and anxiety disorders. Lavender oil was useful during the First World War because it was used to clean wounds and disinfect, precisely because of its antibacterial properties (Walasek–Janusz et al. 2022, Zdrojewicz et al. 2014). 81 Nowadays, lavender is widely studied and considered one of the key herbs in natural medicine, including aromatherapy, which involves the therapeutic use of essential oils. One of the most popular methods of aromatherapy is inhalation, during which the ingredients contained in essential oils directly affect the respiratory tract, thus eliminating irritation of the mucous membrane. Inhalation can be performed in a simple manner – a few drops of oil are added to warm water and the resulting vapours are inhaled. Another option is to take a warm bath in a tub filled halfway with water and a dozen or so drops of lavender oil. This practice has a stimulating effect on the nervous and circulatory systems, additionally helping to maintain concentration. An equally effective form of aromatherapy is massage, which allows for efficient absorption of the oil, enabling it to penetrate deeper into the skin and making the treatment more effective. Aromatherapy with lavender oil reduces stress hormone levels, alleviates symptoms of anxiety disorders and improves sleep quality (Zdrojewicz et al. 2014). Lavender has been shown to contain biologically active substances – chemical compounds such as linalool, linalyl acetate, borneol and eugenol, which are capable of disrupting the cell membranes of pathogens, causing their destruction. They have antiseptic, antibacterial, anti-inflammatory and antifungal properties. Regular use of the oil accelerates the wound healing process, thereby reducing the risk of infection. Lavender oil effectively combats skin infections, including various strains of fungi that cause infections of the feet and nails, and its antimicrobial effectiveness increases with concentration. Lavender is equally effective on the scalp, soothing dandruff and other dermatological problems caused by fungi. Essential oil added to shampoo or applied topically soothes scalp inflammation, reduces itching and flaking of the skin. By eliminating the microorganisms responsible for inflammation and purulent eruptions on the skin, it is used for skin problems and acne. It soothes redness and reduces skin swelling, promoting efficient regeneration (Król et al. 2013, Adaszyńska-Skwirzyńska et al. 2014, Tarek et al. 2014, Andrys et al. 2017). Narrow-leaved lavender contains bioactive ingredients with strong antioxidant properties, which means that it protects the body against oxidative stress and damage caused by free radicals, i.e. unstable molecules that can damage cells, proteins and DNA. As a result, they contribute to premature ageing and the development of various diseases, including cancer, heart disease and neurodegenerative diseases. Regular use of lavender oil or cosmetics containing lavender reduces the signs of ageing, namely wrinkles and loss of skin elasticity, leaving the skin in better condition. The antioxidant effect of the herb supports the reduction of the risk of developing chronic diseases, such as cardiovascular disease and type 2 diabetes, as oxidative stress is one of the key factors contributing to the development of these diseases (Hamad et al. 2013, Zdrojewicz et al. 2014, Bouchra et al. 2024). The oil-bearing herb is considered a natural remedy with proven analgesic and antispasmodic properties. Lavender is used to relieve headaches, migraines, muscle and joint pain, as well as to treat menstrual pain. Its antispasmodic effect effectively combats muscle and gastrointestinal spasms. The mechanism of action involves reducing the tension of the smooth muscles of the digestive tract, restoring peristaltic movements, secreting gastric juice, inhibiting excessive bacterial growth, thereby relieving pain in states of tension (Zdrojewicz et al. 2014, Kaniewski et al. 2016). Narrow-leaved lavender has versatile health-promoting properties that act on both the physical and mental levels. Its natural anti-inflammatory, calming, antibacterial, analgesic and antioxidant properties make it an effective support in the treatment of many ailments and in everyday health prevention. Used in aromatherapy, cosmetics and natural medicine, lavender has the ability to bring balance to both the body and mind, creating an aura of calm and renewal. However, when using lavender products, it is important to be aware of their adverse effects, which occur in the form of intense allergens that can be harmful when administered internally. Direct contact of the 82 oil with the mucous membrane of the digestive tract can lead to adverse health effects. Allergies are one of the most common side effects of using essential oils, which are associated with an abnormal and excessive reaction of the immune system to allergens present in the environment contained in the oils. The risk of allergies largely depends on the chemical composition and proportions of individual substances in the oil. It is important to choose essential oils that combine both healing and potentially allergenic properties. If allergy symptoms occur, discontinue use immediately. To check whether a particular oil is safe to use, various diagnostic tests should be performed, such as skin tests or blood tests (Zdrojewicz et al. 2014, Dobros et al. 2022, Bouchra et al. 2024). Summary/ Narrow-leaved lavender is a valuable herbal raw material with a wide range of effects, benefiting both the body and mind. It can be used as a natural supplement to conventional therapy, but caution is required due to possible allergic reactions and side effects resulting from excessive or improper use of essential oils. References 1. Adaszyńska–Skwirzyńska M., Swarcewicz M., Dobrowolska A. (2014) The potential of use lavender from vegetable waste as effective antibacterial and sedative agents. Med. Chem. 2014, 4, 734–737. 2. Andrys D., Kulpa D., Grzeszczuk M., Bihun M., Dobrowolska A. (2017) Antioxidant and antimicrobial activities of Lavandula angustifolia Mill. field-grown and propagated in vitro. Folia Hortic., 29, 161–180. 3. Bouchra S., Amssayef A., Imane A., Abdelaziz A., Lahcen H. (2024) Traditional Uses, Essential Oil Chemical Composition, and Biological Activities of Moroccan Lavenders. [w:] Medicinal Plants - Harnessing the Healing Power of Plants. red. Viduranga Y. Waisundara, Intech Open, ss.270, Doi10.5772/intechopen.1004662 4. Dobros N., Zawada K., Paradowska K. (2022) Phytochemical Profile and Antioxidant Activity of Lavandula angustifolia and Lavandula intermedia Cultivars Extracted with Different Methods. Antioxidants, 11, 711. 5. Hamad K.J., Al–Shaheen S.J.A., Kaskoos R.A., Ahanad J., Jameel M., Mir S.R. (2013) Essential oil composition and antioxidant activity of Lavandula angustifolia from Irak. Int. Res. J. Pharm. 2013, 4, 117–120 6. Kaniewski R., Pniewska I., Świejkowski M. (2016) Możliwość wykorzystania olejków eterycznych, ze szczególnym uwzględnieniem olejku konopnego jako substancji aktywnych i środków konserwujących kosmetyki. Postępy Fitoter., 17(2):125—129. 7. Król S.K., Skalicka–Woźniak K., Kandefer–Szerszeń M., Stepulak A. (2013) Aktywność biologiczna i farmakologiczna olejków eterycznych w leczeniu i profilaktyce chorób infekcyjnych. Postępy Hig. Med. Dośw., 67;1000 – 1007. 8. Tarek N., Hassan H., Abdel Ghani M., Radwan I., Hammouda O., El-Gendy O. (2014) Comparative chemical and antimicrobial study of nine essential oils obtained from medicinal plants growing in Egypt. Beni-Seuf Univ. J. Appl. Sci., 3, s.149–156. 9. Walasek–Janusz M., Grzegorczyk A., Zalewski D., Malm A., Gajcy S., Gruszecki R. (2022) Variation in the Antimicrobial Activity of Essential Oils from Cultivars of Lavandula angustifolia and L. intermedia. Agronomy, 12, 2955. 10. Zdrojewicz Z., Minczakowska K., Klepacki K. (2014) Rola aromaterapii w medycynie. Fam. Med. Prim. Care Rev.,4, s. 387–391. 83 Брязун А.О., здобувач Науковий керівник: Кустовська А.В., к.б.н., доцент, Український державний університет імені Михайла Драгоманова, Київ, Україна ВИГОТОВЛЕННЯ ТВЕРДОГО КРЕМУ З ДОДАВАННЯМ КОМПОЗИТУ БІЛОЇ ГЛИНИ ТА СУЦВІТТЯ Chamomilla recutita L. Ключові слова: твердий крем, нанокомпозит, біла глина, Chamomilla recutita L., натуральні воски, бджолиний віск, соєвий віск, стале споживання, епітелізація, натуральна косметика, екологічна альтернатива У світі зростає занепокоєння щодо впливу споживчих товарів на навколишнє середовище. Твердий крем часто пропонується як більш екологічна альтернатива рідким кремам у пластиковій упаковці. Він може мати мінімальне або багаторазове пакування, що відповідає принципам сталого розвитку. Твердий крем, завдяки своїй формі, часто дозволяє використовувати простіші рецептури з меншою кількістю доданих речовин, без зайвих синтетичних компонентів, консервантів та емульгаторів. Також тверда форма крему є надзвичайно зручною для подорожей та транспортування [1-6]. Для дослідження впливу нанокомпозиту на властивості твердого крему було розроблено рецептуру на основі натуральних восків та олій. На першому етапі проводилася підготовка всіх необхідних інгредієнтів у точно визначених пропорціях: Бджолиний віск: 8 г Соєвий віск: 10 г Нанокомпозит (біла глина + суцвіття Chamomilla recutita L.): 2 г Олія абрикосових кісточок: 7 г Олія ромашки: 14 г Барвник: необхідна кількість для досягнення бажаного відтінку Віддушка: кілька крапель У першу термостійку ємність поміщали бджолиний віск та соєвий віск. Ємність встановлювали на водяну баню. Воски нагрівали при помішуванні до повного розплавлення та утворення однорідної рідкої маси. Температуру розплавленої воскової суміші контролювали за допомогою термометра, не допускаючи її перегріву (рекомендована температура зазвичай становить 65-75°C, але може варіювати залежно від типу восків). Після повного розплавлення воскової основи, ємність знімали з водяної бані. До розплавленої суміші поступово додавали олію абрикосових кісточок та олію ромашки, ретельно перемішуючи до утворення однорідної консистенції. Далі вводили попередньо підготовлений нанокомпозит. Тривалість та інтенсивність перемішування на цьому етапі є важливими для досягнення однорідності та запобігання агломерації наночастинок. На етапі, коли масляно-воскова суміш трохи охолола (до температури близько 50-60°C), додавали необхідну кількість барвника. Барвник вводили невеликими порціями, ретельно перемішуючи до досягнення бажаного рівномірного кольору. Після цього додавали віддушку. Важливо вводити віддушку в охолоджену суміш, щоб запобігти її випаровуванню та зберегти ароматичні властивості. Кількість віддушки визначали відповідно до бажаної інтенсивності аромату. Отриману однорідну масу обережно розливали у підготовлені форми. Розливання проводили швидко, щоб запобігти передчасному застиганню суміші. Заповнені форми залишали для повного застигання при кімнатній температурі. 84 Готовий продукт зберігали в сухому, прохолодному місці, захищеному від прямих сонячних променів. Порівняння двох розроблених форм кремів показало, що твердий крем може мати деякі переваги у стимуляції епітелізації (рис. 1), що може бути пов'язано з особливостями його складу або механізмом вивільнення біологічно активних сполук на шкірі [1-6]. Рис. 1. Шкіра до та після використання твердого крему протягом 2 тижнів Успішно розроблено та реалізовано технологію виробництва твердого крему, що являє собою екологічно відповідальну альтернативу рідким кремам. Ключовим елементом формули стало включення нанокомпозиту білої глини та суцвіття Chamomilla recutita L., що збагачує продукт активними компонентами. Відпрацьована технологія, що включає ретельний температурний контроль та методику введення нанокомпозиту, дозволила отримати якісний продукт. Порівняльні дослідження підтвердили потенційну перевагу твердого крему у стимуляції епітелізації, що робить його перспективним для практичного застосування у сфері натуральної косметики, орієнтованої на сталий розвиток. Бібліографія 1. Kustovska A.V., Buian Yu.A., Briazun A.O., Paientko V.V., Kozakevych R.B., Matkovsky O.K. Binary functional composites on the base of clays and plants for delivering biologically active substances on the surface of the skin. Book of abstracts of Ukrainian Conference with International Participation «Chemistry, Physics and Technology of Surface» (29-30 May, 2024, Kyiv) Kyiv, 2024.193 p. 2. Кустовська А.В., Брязун А.О., Буян Ю.А. Старіння косметичних засобів із додаванням лікарської сировини. Механізм старіння в біології (Mechanism of aging in biology): матеріали Регіон. наук.-практ. конф. (27 березня 2024 року, м. Київ). УДУ імені Михайла Драгоманова, 2024.187-190 с. 3. Кустовська А.В., Брязун А.О., Буян Ю.А. Старіння косметичних засобів із додаванням лікарської сировини // Механізм старіння в біології (Mechanism of aging in biology): матеріали Регіон. наук.-практ. конф. (27 березня 2024 року, м. Київ). УДУ імені Михайла Драгоманова, 2024. 187-190 с. 4. Kustovska, V. Paientko, O. Pinchuk, Y. Buyan, A. Bryazun, E. Skwarek Study of the release of chlorophylls of the Lamiaceae family by the spectrophotometric method // Monograph “Science and industry - challenges and opportunities” (Edited by: prof. dr hab. Zbigniew Hubicki). Wydawnictwo UMCS, Lublin 2024. P.293-297 https://wydawnictwo.umcs.eu/js/elfinder/files/Ebook/SICO_2024.pdf 5. Брязун А.О., Буян Ю.А. Дослідження лікарських властивостей родини Айстрові (Asteraceae) // Biogeosphere and Socium. International Scientific Conference: the program, abstracts (September 25-27, 2024; Słupsk, Poland). P.130-132. 6. Брязун А.О., Буян А.Ю., Кустовська А.В. Дослідження лікарських властивостей Chamomilla recutita L. родини Айстрові (Asteraceae). Матеріали XII Науковопрактичної конференції з міжнародною участю Школи молодих науковців АТ «Фармак» «Наука, інновації та якість в сучасному фармацевтичному виробництві», Київ 2024. 2-4 с. 85 Буян Ю.А., здобувач, науковий керівник: Кустовська А.В., к.б.н., доцент Український державний університет імені Михайла Драгоманова, Київ, Україна РОЗРОБКА РЕЦЕПТУРИ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ЕНЕРГЕТИЧНОГО БАТОНЧИКА НОВОГО ПОКОЛІННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ НАНОСТРУКТУРОВАНИХ КОМПЛЕКСІВ Ключові слова: енергетичний батончик, наноструктуровані комплекси, функціональне харчування, біодоступність, біла глина, м'ята перцева, хлорофіли Енергетичні батончики є затребуваним сегментом ринку, проте більшість із них сфокусована виключно на макронутрієнтах (вуглеводи, білки). Актуальним напрямком є створення продуктів з доданою функціональною цінністю. Впровадження нанотехнологій у харчову промисловість, зокрема через використання наносумішей, відкриває шлях до підвищення біодоступності активних компонентів та покращення їхньої стабільності у кінцевому продукті. Наше дослідження сфокусоване на потенціалі білої глини та м'яти перцевої. Наносуміш цих інгредієнтів, згідно з попередніми даними, відзначається високим вмістом хлорофілів, відомих своїми загальнозміцнюючими та антиоксидантними властивостями. Інкорпорація такої наносуміші забезпечує батончик не лише енергетичною, а й детоксикаційною та тонізуючою функцією, завдяки мінералам глини та біологічно активним сполукам м'яти [1-7]. Рецептура батончика є основою для подальших досліджень та оптимізації. Використовувались наступні інгредієнти, які подані в таблиці 1. Таблиця – Інгредієнти та їх кількість, які були додані Інгредієнт Кількість Призначення Насіння соняшникове 100 г Енергетична основа Горіхи волоські 40 г Джерело жирів та мінералів Мед/натуральний підсолоджувач 2-3 ст.л Зв'язуюча речовина, підсолоджувач Наносуміш (біла глина + м'ята перцева) 2 г Функціональний компонент Сухофрукти (курага, ізюм) 70 г Джерело вуглеводів та клітковини Цукати 20 г Покращення смаку та текстури Спосіб приготування: 1. Сухі інгредієнти (насіння, горіхи, сухофрукти, цукати) подрібнюються та змішуються. 2. До сухої суміші додається наносуміш (ключовий етап, що вимагає точного дозування). 3. Вводиться рідкий підсолоджувач (мед). 4. Суміш ретельно перемішується до однорідного стану. 5. Формуються батончики, які поміщаються у формочки та охолоджуються протягом 2-3 годин до повного затвердіння. Розроблена рецептура та технологія виробництва дозволили створити батончик, що задовольняє вимоги до функціонального харчування. Включення наноструктурованого комплексу в теоретичному аспекті дозволяє досягти наступного: 1. Покращення біодоступності: наночастинки забезпечують краще засвоєння активних речовин (хлорофілів) організмом. 86 2. Загальнозміцнююча дія: синергетичний ефект мінералів білої глини та біологічно активних сполук м'яти сприяє покращенню травлення та загального самопочуття. 3. Конкурентоспроможність: новаторський підхід до збагачення створює конкурентну перевагу для харчових підприємств. Попередні експериментальні дослідження функціональних компонентів показали, що найнижча концентрація вивільненого хлорофілу (А+В) була відзначена у системах із додаванням білої глини, що доводить явище адсорбції та необхідність оптимізації технології для контрольованого вивільнення [1-7]. Розроблена рецептура та технологія виробництва енергетичного батончика з додаванням наноструктурованого комплексу білої глини та м'яти перцевої є перспективним напрямком у галузі функціонального харчування. Готовий продукт, збагачений хлорофілами та мінералами, може бути рекомендований для людей, які ведуть активний спосіб життя та потребують додаткового джерела енергії та оздоровчих компонентів. Враховуючи експериментальний характер рецептури та використання нанотехнологій, необхідним є проведення таких подальших досліджень: 1. Оптимізація дозування: точне визначення оптимальної та безпечної кількості наносуміші, яка забезпечить максимальну ефективність без негативних побічних ефектів. 2. Оцінка біодоступності in vivo: проведення досліджень на живих моделях для підтвердження заявленого підвищення засвоєння хлорофілів та мінералів з батончика порівняно з традиційними формами. 3. Дослідження стабільності та терміну придатності: детальне вивчення впливу наносуміші на окислювальну стабільність, мікробіологічну чистоту та термін придатності готового продукту при різних умовах зберігання. Бібліографія 1. Kustovska A.V., Buian Yu.A., Briazun A.O., Paientko V.V., Kozakevych R.B., Matkovsky O.K. Binary functional composites on the base of clays and plants for delivering biologically active substances on the surface of the skin // Book of abstracts of Ukrainian Conference with International Participation «Chemistry, Physics and Technology of Surface» (29–30 May, 2024, Kyiv) – Kyiv, 2024. – 193 p. 2. Брязун А.О., Буян Ю.А., Кустовська А.В. Дослідження рослинної сировини лікарських рослин родини Глухокропивові (Lamiaceae) та Айстрові (Asteraceae) // Освіта і наука − 2024. Зб. наукових праць. – К: УДУ імені Михайла Драгоманова, 2024. 14-15 с. 3. Кустовська А.В., Брязун А.О., Буян Ю.А. Старіння косметичних засобів із додаванням лікарської сировини // Механізм старіння в біології (Mechanism of aging in biology): матеріали Регіон. наук.-практ. конф. (27 березня 2024 року, м. Київ). УДУ імені Михайла Драгоманова, 2024. 187-190 с. 4. Kustovska, V. Paientko, O. Pinchuk, Y. Buyan, A. Bryazun, E. Skwarek Study of the release of chlorophylls of the Lamiaceae family by the spectrophotometric method // Monograph “Science and industry - challenges and opportunities” (Edited by: prof. dr hab. Zbigniew Hubicki). Wydawnictwo UMCS, Lublin 2024. P.293-297 https://wydawnictwo.umcs.eu/js/elfinder/files/Ebook/SICO_2024.pdf 5. Брязун А.О., Буян Ю.А. Дослідження лікарських властивостей видів родини глухокропивові (Lamiaceae). PLANTA+. НАУКА, ПРАКТИКА ТА ОСВІТА: матеріали V науково-практичної конференції з міжнародною участю, присвяченої пам’яті доктора хімічних наук, професорки Ніни Павлівни Максютіної (до 100-річчя від дня народження) (Київ, 28-29 січня 2025 р.). Київ: Паливода А. В., 2025. Т.1. 83-85 с. 87 6. Брязун А.О., Буян Ю.А., Кустовська А.В. Дослідження вивільнення антоціанів з сировини видів родини Lamiaceae спектрофотометричним методом. Лікарське рослинництво: від досвіду минулого до новітніх технологій: матеріали ХІ Міжнародної наук.–практ. конф. (29–30 листопада 2023 р., м. Полтава). Полтава: Видавництво ПП "Астрая", 2023. 64-65 с. 7. Yu. A. Buian, V. V. Paientko, R. B. Kozakevych, A. V. Kustovska (2025). Comparative study of chlorophyll release from raw materials of Lamiaceae family species and white clay using the spectrophotometric method. Лікарські рослини: традиції та перспективи досліджень: матеріали ХІІ Міжнародної наукової конференції (С. 159–161). Березоточа. 94 (11.50 g/100 g), while leaves were richer in α-linolenic acid (C18:3, 8.10 g/100 g). Flowers contained intermediate levels of both linoleic and linolenic acids. Minor fatty acids such as lauric, myristic, arachidic, and very long-chain fatty acids were present at low concentrations in all organs. Notably, palmitoleic acid (C16:1) was significantly higher in fruits (3.95 g/100 g) compared to leaves (0.42 g/100 g) and flowers (0.51 g/100 g), suggesting its role in fruit lipid metabolism. Overall, leaves and flowers of D. lotus are rich in saturated and α-linolenic acids, supporting structural and metabolic functions, while fruits contain higher levels of nutritionally valuable unsaturated fatty acids, especially linoleic and oleic acids, highlighting their dietary significance. Acknowledgments The authors are thankful for the support of this research through the Bilateral Scholarship Program and the International Visegrad Fund. References 1. American Oil Chemists’ Society. 1997. Official methods and recommended practices of the American Oil Chemists’ Society: Method Ce 2-66. GLC ranges of fatty acid composition. Champaign, IL: AOCS Press. 2. Ayaz, F. A., and Kadioglu, A. 1999. Fatty acid compositional changes in developing persimmon (Diospyros lotus L.) fruit. New Zealand Journal of Crop and Horticultural Science, 27(3), pp. 257-261. 3. Grygorieva, O., Klymenko, S., Brindza, J. et al. 2009. Morphometrical analysis of Diospyros lotus population in the Mlyňany Arboretum, Slovakia. Acta Hortic. 833, pp. 145-150. 4. Simopoulos, A. P. 2002. Omega-3 fatty acids in inflammation and autoimmune diseases. J Am Coll Nutr., 21(6), рр. 495-505. 5. Szabóová, M., Záhorský, M., Gažo, J., Geuens, J., Vermoesen, A., D’Hondt, E., and Hricová, A. 2020. Differences in seed weight, amino acid, fatty acid, oil, and squalene content in γ-irradiation-developed and commercial amaranth varieties (Amaranthus spp.). Plants, 9(11), рр. 1412. 6. Yildirim, N., Ercisli, S., Agar, G. et al. 2010. Genetic variation among date plum (Diospyros lotus) genotypes in Turkey. Genet Mol Res., 9(2), pp. 981-986. 95 Джурляк О.Б., здобувач Науковий керівник: Кустовська А.В., к.б.н., доцент Український державний університет імені Михайла Драгоманова, Київ, Україна ВИКОРИСТАННЯ КОНЮШИНИ ЛУЧНОЇ (TRIFOLIUM PRATENSE L.) У ЛІКУВАННІ ЖІНОК КЛІМАКТЕРИЧНОГО ПЕРІОДУ Ключові слова: конюшина лучна (T. pratense), фітоестрогени, ізофлавони, менопауза, фітотерапія Клімактеричний період – це природний етап у житті жінки, що характеризується поступовим зниженням функції яєчників і зменшенням вироблення естрогенів. Ці зміни викликають такі симптоми, як приливи жару, пітливість, безсоння, дратівливість, депресивні стани, порушення обміну речовин та остеопороз [1,5]. Традиційна гормонозамісна терапія (ГЗТ) ефективно усуває симптоми менопаузи, однак має низку побічних ефектів – підвищує ризик тромбозів, новоутворень та серцево-судинних захворювань. Тому все більшої популярності набувають рослинні препарати, що містять фітоестрогени – природні сполуки, подібні за структурою до естрогенів людини [1]. Одним із найкращих джерел таких сполук є конюшина лучна (T. pratense) [2,3]. Цей вид відомий як «red clover», що перекладається, як конюшина червона і часто у складі фармацевтичних препаратів вживається саме ця назва, що спричинює таксономічну плутанину. Основним завданням дослідження є аналіз складу та лікувальних властивостей конюшини лучної (T. pratense), а також оцінка доцільності її використання у терапії клімактеричних порушень. Необхідно визначити, які біологічно активні речовини забезпечують лікувальний ефект і які форми застосування є найбільш ефективними та безпечними [3]. Мета дослідження – узагальнити сучасні наукові відомості про вплив фітоестрогенів конюшини лучної (T. pratense) на жіночий організм у період менопаузи та обґрунтувати можливість використання препаратів на її основі, як природної альтернативи гормонозамісній терапії [1, 4]. Конюшина лучна (T. pratense) – це багаторічна рослина родини бобових (Fabaceae), поширена на всій території України. Її лікарська сировина – суцвіття та листки – містять понад 30 біологічно активних сполук, серед яких флавоноїди, ефірні олії, органічні кислоти, дубильні речовини, мікроелементи (залізо, кальцій, магній), а також ізофлавони – фітоестрогени, що мають структурну схожість з естрогенами людини. Основні ізофлавони конюшини – геністеїн, дайдзеїн, формононетин та біоканін А – взаємодіють із рецепторами естрогенів α і β, зокрема в тканинах матки, молочних залоз, шкіри, кісткової та нервової системи. Це забезпечує м’яку гормоноподібну дію без небезпечних наслідків, властивих синтетичним гормонам. На початкових етапах менопаузи гіпофіз починає виділяти більше лютеїнізуючого гормону (ЛГ) і фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), намагаючись компенсувати зниження естрогенів у крові. Проте яєчники вже не реагують на ці сигнали так активно, як у репродуктивному віці. Через це рівень ЛГ стає нестабільним – спостерігаються його різкі підйоми та спади. Ці коливання є однією з основних причин нерегулярного менструального циклу, затримок, «порожніх» циклів без овуляції та коливань настрою. Активний компонент препарату має спорідненість з рецепторами естрогенів і гіпоталамусу, що призводить до зниження рилізинг-фактору лютенізуючого гормону та подальшого зниження секреції лютенізуючого гормону передньою долею гіпофізу, що значно полегшує симптоми. 96 Фізіологічний ефект ізофлавонів: 1. Зменшує вазомоторні симптоми. Конюшина лучна (T. pratense) знижує частоту й інтенсивність приливів, нормалізує температуру тіла, покращує сон. 2. Вплив на психоемоційний стан. Фітоестрогени стабілізують рівень серотоніну, знижують тривожність, дратівливість та депресивні прояви. 3. Профілактика остеопорозу. Ізофлавони стимулюють формування кісткової тканини та зменшують її резорбцію, що особливо важливо у постменопаузі. 4. Покращення стану серцево-судинної системи. Вживання препаратів конюшини лучної (T. pratense) знижує рівень холестерину та ліпопротеїдів низької щільності, сприяє нормалізації артеріального тиску. 5. Позитивний вплив на шкіру і волосся. За рахунок естрогеноподібної активності сповільнюються вікові зміни, покращується еластичність шкіри та стан волосся. Форми застосування і дози. У фітотерапії використовують настої, відвари, екстракти та стандартизовані біологічно активні добавки. Настій: 2 столові ложки сухих квіток заливають 200 мл окропу, настоюють 30 хвилин, проціджують. Приймають по 1/3 склянки 2–3 рази на день. Відвар: 10 г сировини на 200 мл води кип’ятять 10 хвилин, настоюють і вживають у теплому вигляді. Екстракт або капсули: стандартизовані форми ізофлавонів (40-80-100 мг/добу). Курс лікування триває 8-12 тижнів, після чого треба зробити перерву. Препарати конюшини лучної (T. pratense) можна поєднувати з іншими фітоестрогенними рослинами – соєю, шавлією, хмелем, циміцифугою. За даними клінічних спостережень, після 3 місяців прийому екстракту конюшини лучної (T. pratense) у 75% жінок зменшилися частота приливів, покращився сон і стабілізувався емоційний стан. Було відзначено позитивний вплив на ліпідний профіль крові та стан кісткової тканини. Фітоестрогени конюшини лучної (T. pratense) мають антиоксидантні властивості, що уповільнюють процеси старіння клітин і знижують ризик розвитку серцевосудинних захворювань [7]. Препарати конюшини лучної (T. pratense) вважаються безпечними при правильному дозуванні. Проте при наявності гормонозалежних пухлин (молочних залоз, ендометрію) або тромбофлебіті необхідна консультація лікаря. Також не рекомендується одночасне вживання з синтетичними естрогенами без контролю спеціаліста. У поодиноких випадках можливі відчуття напруження у молочних залозах, збільшення маси тіла, виділення, подібні менструальним. Проведений аналіз підтверджує, що конюшина лучна (T. pratense) є ефективним природним джерелом фітоестрогенів, здатних значно пом’якшувати прояви клімактеричного синдрому у жінок. Завдяки вмісту ізофлавонів рослина забезпечує естрогеноподібну дію, сприяє нормалізації гормонального фону, покращує психоемоційний стан, якість сну та загальне самопочуття. Регулярне застосування препаратів на основі конюшини лучної (T. pratense) позитивно впливає на стан серцево-судинної системи, кісткової тканини та шкіри, не викликаючи серйозних побічних ефектів, характерних для синтетичних гормональних засобів [1, 3, 5]. Отже, фітотерапія з використанням конюшини лучної (T. pratense) може розглядатися, як безпечна та дієва альтернатива традиційній гормонозамісній терапії. Перспективним напрямом подальших досліджень є уточнення оптимальних доз, тривалості лікування та можливостей комбінованого застосування конюшини лучної (T. pratense) з іншими лікарськими рослинами для підвищення ефективності терапії менопаузальних порушень [6]. 97 Бібліографія 1. Матвієнко, О. В. Фітоестрогени: сучасний погляд на застосування в менопаузі. Фітотерапія, 2021, №2, С. 45–51. 2. Баранова, Н. С. Конюшина червона, як джерело природних естрогенів. Медична наука України, 2020, №3, С. 60–65. 3. Klimuszko, M. et al. Red clover isoflavones and their effects on menopausal symptoms: A review. Journal of Herbal Medicine, 2022, 31, 100542. 4. Vlahos, N. F., et al. The role of phytoestrogens in menopause. Maturitas, 2023, 176, 34–42. 5. Шульга, І. А. Фітотерапевтичні засоби при клімактеричних розладах. Ліки України, 2022, №4, С. 25–29. 6. Соколова, Л. П. Роль рослинних ізофлавонів у профілактиці остеопорозу. Журнал клінічної фармакології, 2023, №1, С. 78–82. 7. Albulescu L. et al. Differential Biological Effects of Т.pratense Extracts: Implications for Red Clover Health Benefits. Antioxidants. 2024. Vol. 13, № 12, Article 1435. DOI: 10.3390/antiox13121435. 98 Коваленко Н. П., кандидат с.-г. наук, доцент Поспєлова Г. Д., кандидат с.-г. наук, доцент Поспєлов С. В., доктор с.-г. наук, професор Полтавський державний аграрний університет ПЕРСПЕКТИВИ КУЛЬТИВУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЕФІРООЛІЙНИХ ВИДІВ РОДУ MONARDA L. В УКРАЇНІ Ключові слова: монарда, Monarda L., сорти монарди, ефірна олія Починаючи з кінця XX століття, значна увага науковців приділяється поглибленому вивченню бактерицидних та фунгіцидних властивостей препаратів рослинного походження, особливо ефірних олій та їх фракцій. Здатність до утворення ефірної олії притаманна понад 2500 видам рослин. Особливо перспективними в цьому аспекті є види роду Монарда (Monarda L.) [1, 4]. Монарда – це багаторічна трав'яниста рослина родини Глухокропивові (Lamiaceae), походженням із Північної Америки. Завдяки своїм декоративним якостям, інтенсивному аромату та лікувальним властивостям вона набула значного поширення у світі, культивуючись уже понад 300 років. Рослина використовується як пряно-ароматична культура у сільському господарстві та народній медицині, а також для виробництва ефірних олій та фітопродуктів. Ефірну олію, що отримують з листя і квіток, яка має виражений цитрусовий та м'ятний аромат, застосовують у парфумерії, косметиці та ароматерапії. Різні види та сорти монарди включені до каталогів пряно-смакових рослин у багатьох країнах [1]. Точна світова статистика щодо монарди наразі відсутня, оскільки рослина частіше вирощується у невеликих господарствах та приватних садах, а не у масштабних агропромислових комплексах. Основними країнами-виробниками ефірної олії монарди є США (особливо Орегон), Канада, країни Європи (Польща, Німеччина). За оцінками експертів, у світі щорічно вирощується близько 2-2,5 тис. га монарди для ефіроолійних та декоративних цілей. Рід налічує 22 види, але культивуються, як правило, три: дудчаста, лимонна та двійчаста. Рис. 1. Монарда дудчаста Рис. 2. Монарда лимонна Рожево-бузкова 99 Монарда дудчаста (Monarda fistulosa var. menthaefolia) вирізняється яскраво вираженим цитрусовим ароматом і високо цінується як ефіроолійна рослина з лікувальними властивостями [2]. Вона демонструє бактерицидну дію і застосовується для покращення апетиту та травлення [4]. Молода зелень додається до салатів, супів, соусів, приправи до м'яса, а також використовується для приготування чаю та ароматизації вина (вермуту). Популярні карликові сорти цього виду. Монарда лимонна (Monarda citriodora) є популярною декоративною культурою завдяки привабливим суцвіттям. Ця запашна рослина багата на ефірні олії; її листки і квітки мають лимонно-смолистий запах з м'ятним відтінком. З огляду на це їх додають до чаю, варення, квасу, салатів та м'ясних страв. Наземна частина куща використовується у виноробстві, а ефірна олія – для ароматизації косметичних засобів. Багаторічна монарда часто вирощується як однорічна квіткова рослина. Монарда двійчаста (Monarda didyma) популярна серед ландшафтних дизайнерів завдяки яскравим суцвіттям темних та світлих відтінків червоного, білого й фіолетово-бузкового кольорів. Крім того використовується як лікарська рослина: трав'яний чай з наземних частин має жарознижувальні та болезаспокійливі властивості. Згідно з матеріалами наукових досліджень, в Україні проведено успішну роботу з інтродукції та селекції монарди. Створено низку сортів, зокрема: ➢ Прем'єра (виду Monarda fistulosa) – сорт створений у 2006 р. у ДП «ДГ «Новокаховське» НААН. ➢ Фортуна (також Monarda fistulosa) – створений у 2008 р., в реєстрі з 2019 року, Інститут рису НААН України. ➢ Ніжність (виду Monarda didyma) – створений у 2015 р. ➢ Тоня (гібрид типу Monarda × hybrida) – Інститут рису НААН України [3]. Досліджувалися також інші сорти/варіанти у південному Степу (Слава, Серпанок, Сніжана (Monarda didyma) з концентрацією ефірної олії 1,0-1,2 % від абсолютно сухої маси. Ранньостиглий сорт Прем’єра вирощувався для використання у парфумерній промисловості, технічних цілей та як лікарська рослина. Концентрація ефірної олії становить 0,8 % від сирої маси, при цьому вміст тимолу досягає 78,3 %. Сорт Фортуна характеризується високою зимостійкістю, стійкістю до посухи та полягання, а також до окремих видів борошнистої роси. Він має дещо нижчий вміст ефірної олії, але вищу декоративність. Сорт Ніжність (M. didyma) має на 37,5 % нижчу концентрацію ефірної олії порівняно з сортом Прем'єра. У дослідженні для Monarda didyma у південному Степу концентрація становила – 1,0-1,2 % від абсолютно сухої маси. (visnyk-unaus.udau.edu.ua) Загалом у джерелах згадується, що у виді Monarda punctata ефірна олія становить 0,62-1 % від сировини. Згідно досліджень Hudz N. зі співавторами основним компонентом ефірної олії чотирьох видів монарди (M. citriodora, M. didyma, M. fistulosa та M. hybrida) є тимол (thymol): M. citriodora – 71,08 %, M. didyma – 47,54 %, M. fistulosa – 66,31 %, M. hybrida – 43,57 % [6]. У листках Monarda didyma і Monarda fistulosa виявлені 100 також: карвакрол (carvacrol), α-терпінолін (alpha-terpinolene), d-гермакрен (dgermacrene) [5]. Для M. fistulosa характерним є вихід ефірної олії 2,37 % від абсолютно сухої сировини при вмісті карвакролу 19,0 %. Важливо, що тимол і карвакрол є основними речовинами, які володіють потужними антисептичними та бактерицидними властивостями [4]. Сорт Фортуна Сорт Прем’єра Комерційні олії Monarda містять у своєму складі такі компоненти: гераніол (90,90 %), ліналоол (1,22 %), гераніаль (0,73 %), γ-терпінен (0,80 %), гермакрен-D (1,21 %). Слід зазначити, що склад ефірних олій може суттєво змінюватися залежно від виду, сорту, фази збирання та місця вирощування. У практичному використанні концентрація й склад цих компонентів впливають на аромат, лікувальні властивості та придатність для застосування у косметиці чи харчуванні. Отже, рід Monarda L. є високоперспективною ефіроолійною та лікарською культурою, здатність якої до утворення ефірних олій із вираженими бактерицидними та фунгіцидними властивостями обґрунтовує її широке застосування у різних галузях промисловості та медицині. Україна має вагомі здобутки у селекції монарди, що підтверджується створенням адаптованих сортів (Прем'єра, Фортуна, Ніжність, Тоня), які придатні для комерційного вирощування в умовах південного Степу. Висока якість ефірної олії сортів української селекції підтверджується значним вмістом фенольних компонентів. Зокрема, сорт Прем'єра (M. fistulosa) має надзвичайно високу концентрацію тимолу (78,3 %). Цей показник, разом із вмістом карвакролу, свідчить про високий антисептичний потенціал української сировини. Зважаючи на встановлений хімічний склад, а саме домінування тимолу і карвакролу, культивування українських сортів монарди є економічно виправданим для задоволення потреб вітчизняного ринку у високоякісній сировині для фармацевтичної та парфумерно-косметичної галузей. Бібліографія 1. Коваленко Н. П., Поспєлова Г. Д., Дзюба Є. В., Лаврський Є. О. Антибактеріальні та антифугальні властивості ефірної олії монарди (Monarda L.) щодо домінуючих мікроміцетів насіння сої. Scientific Progress & Innovations. 2023. No 26 (3). С. 63-68. 2. Коваленко Н.П., Шерстюк О.Л. Лікувальні властивості ефірної олії Monarda fistulesa. Проблеми відтворення та охорони біорізноманіття України: Матеріали Всеукр. наук.- практ. конференції (16 квітня 2015 р.). Полтава. 101 3. Марковська О. Є., Дудченко В. В., Свиденко Л. В. Інтродукція перспективних сортів Monarda L. на півдні України. Таврійський науковий вісник. № 121. С.75-80. 4. Полянська В. П., Кінаш О. В., Коваленко Н. П., Саргош О. В. Визначення мінімальної пригнічуючої концентрації ефірної олії Monarda fistulesa для культури грибів виду Aspergillus fumigatus. Світ медицини та біології. 2015. Вип. 2. С. 169-173. 5. Янченко І. А. Вплив сортових особливостей монарди двійчастої на вихід ефірної олії з рослинної сировини у південному степу України. Вісник Уманського національного університету садівництва. № 1. 2016. С. 54-58. 6. Hudz N., Białoń M., Shanaida M., Hvozdyk N., Svydenko L., Wieczorek P. P. Comparative analysis of essential oils of the Monarda L. species cultivated in Ukraine. Conference: Contemporary pharmacy: issues, challenges and expectation. 2020. Kaunas (Lithuania). Volume: Р. 74. 102 Корнілова Н.А., кандидат с.-г. наук1 Шевченко Т.Л., кандидат с.-г. наук2 1Інститут агроекології і природокористування НААН, м. Київ, Україна 2Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН, с. Березоточа, Лубенський район, Полтавська область, Україна ЗАСТОСУВАННЯ КІМНАТНИХ РОСЛИН ІЗ ЛІКУВАЛЬНИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ У ФІТОДИЗАЙНІ Ключові слова: кімнатні рослини, лікувальний ефект, асортимент, правила фітодизайну Вирощуючи кімнатні рослини, ми часто не замислюємося над тим, що багато з них не лише тішать око, а й зміцнюють здоров’я. У побутових, виробничих та громадських приміщеннях рослини створюють естетичне середовище, очищують повітря, іонізують і зволожують його, збагачують атмосферу киснем та іншими корисними речовинами. У зв’язку з актуальністю проблеми так званих внутрішньолікарняних інфекцій, боротьба з якими досі залишається недостатньо ефективною, особливого значення набуває збереження та підтримання мікроекологічних умов у приміщеннях, де перебуває велика кількість людей (у дитячих освітніх закладах, лікарнях, поліклініках, санаторіях). Озеленення інтер’єрів рослинами, що мають виражену антимікробну активність і здатність поглинати шкідливі хімічні речовини з повітря, – один із важливих шляхів оптимізації оздоровлення не лише громадських місць, а й людського житла [4]. Із зростанням попиту на декоративні кімнатні рослини дедалі актуальнішим стає питання добору асортименту видів, що володіють фітонцидною активністю й не викликають алергічних реакцій. Тому особлива увага приділяється пошуку нових рослин, які мають лікарське значення, та їхній первинній інтродукції в умовах інтер’єрів. У сучасному інформаційному просторі накопичено значну кількість матеріалів про лікарські рослини, проте мало хто знає, що багато добре знайомих кімнатних видів у себе на батьківщині використовуються як лікарські. Про застосування кімнатних рослин із лікувальними властивостями в офіційній і народній медицині писали вже давно [1, 4]. Деякі з них виділяють леткі речовини – фітонциди, що знищують хвороботворні мікроорганізми, інші використовуються безпосередньо як лікарські. Отже, маючи на підвіконні такі рослини, ви отримуєте не лише «фабрику кисню», а й своєрідну «зелену аптечку», яка завжди під рукою. Звісно, існує певний ризик втрати лікувальних властивостей у культурі. У роботі Н. В. Цибулі досліджено фітонцидні властивості летких виділень мирта звичайного та можливості його використання для санації повітря в приміщеннях. Показано, що сануючий ефект летких виділень мирта сягає 50%, що може бути використано у фітонцидотерапії як профілактичний засіб від респіраторних захворювань у дитячих закладах. Максимальний радіус фітонцидної дії – 5 метрів [6-8]. Рекомендації щодо способів очищення та оздоровлення повітря в квартирах і офісах із використанням кімнатних рослин наведено у низці робіт, де подано списки видів, здатних знижувати як загальну кількість мікроорганізмів, так і вміст окремих їх видів у повітрі приміщень [2, 4]. Географія кімнатних лікарських рослин, що містяться в нашій колекції, дуже широка. Особливою популярністю користуються рослини країн ПівденноСхідної Азії (Китай, Японія, Корея). Із цих країн до нас потрапили й цитрусові – 103 лимони, мандарини. За популярністю серед кімнатних культур вони посідають провідне місце. Плоди цитрусових не лише мають приємний смак, а й є цінним дієтичним і лікувальним продуктом. Сік сприяє загоєнню ран і виразок, застосовується при атеросклерозі, подагрі, ангіні та ревматизмі. Фітонциди цитрусових, зокрема, знищують деякі форми дизентерійних мікробів [1, 3]. На основі вивчення літературних джерел у секторі фітодизайну Інституту агроекології і природокористування разом з фахівцями з Дослідної станції лікарських рослин ІАП НААН складено список рослин із колекційного фонду тропічних і субтропічних видів, що виявляють антимікробну активність проти патогенної мікрофлори та рекомендовані для використання в інтер’єрах, при створенні «зелених куточків» і проєктуванні зимових садів. До списку увійшло 48 видів, і ця робота триває й досі. На сьогодні перелік налічує понад 60 культиварів, представників 29 родин, які можна використовувати в квартирах, офісах, дитячих навчальних закладах, санаторіях і лікарнях – для підтримання стабільного фітонцидного фону в озелененні інтер’єрів. Отже, виходячи з викладеного, асортимент рослин для озеленення інтер’єрів включає такі види, що легко розмножуються, невибагливі, мають виражену фітонцидну активність, не викликають алергічних реакцій і не містять речовин, шкідливих для людини та тварин: Aglaonema commutatum, Aloe arborescens, Adiantum capillus-veneris, Asparagus sprengeri, Aspidistra elatior, Aucuba japonica, Begonia angularis, B. argenteo-guttata, B. albo-picta, B. bowerae, B. feasti, B. masoniana, B. maculata, B. semperflorens, B. lucerna hybrida, B. ricinifolia, B. rex, Beloperona guttata, Buxus sempervirens, Dieffenbachia picta, Hibiscus rosa-sinensis, Euonymus japonicus, Epipremnum pinnatum, Calathea liezei, Chlorophytum comosum, Cissus antarctica, C. rhombifolia, Citrus limon, Cyperus alternifolius, Coffea arabica, Coleus blumei, Crassula arborescens, C. portulacea, Ficus benjamina, Ficus carica, F. pumila, Fuchsia hybrida, Kalanchoe pinnata, K. daigremontiana, Impatiens walleriana, Laurus nobilis, Ligustrum japonicum, Monstera deliciosa, Murraya exotica, Myrtus communis, Nephrolepis cordifolia, Ophiopogon japonicus, Pachystachys lutea, Pilea cadieri, Pelargonium odoratissimum, P. graveolens, Peperomia clusiifolia, P. magnoliaefolia, P. obtusifolia, Pittosporum tobira, Psidium cattleianum, Rectanthera fragrans, Rosmarinus officinalis, Ruellia devosiana, Sanchezia nobilis, Sansevieria trifasciata, Schefflera digitata, Spathiphyllum wallisii, S. floribundum, Syngonium auritum, S. podophyllum, Thuja orientalis, T. orientalis cv. ‘Ericoides’, Tetrastigma voinierianum, Tradescantia fluminensis. Висока декоративність і фітонцидна активність, різноманітність морфологічних форм, стійкість до шкідників і хвороб роблять цей асортимент рослин найбільш перспективним для розв’язання завдань фітодизайну. Проте, щоб отримувати від рослин не лише користь, а й естетичне задоволення, треба, щоб вони гармонійно вписувалися в інтер’єр. Для цього варто знати і використовувати на практиці найпростіші правила фітодизайну. Кімнатні і горщикові рослини реалізують здебільшого по одному екземпляру в одному горщику. Можна просто розмістити рослину у придатному місці і отримувати оздоровчий ефект, а можна використати її в композиції, яка може складатися з декількох рослин, кожна в своєму горщику або пересаджених у спільний контейнер. Якщо рослина стоїть окремо від інших, таку розстановку називають солітерною (поодинокою). Головна мета цієї розстановки – прикрити порожнини, заповнити надто голу стіну або візуально розділити приміщення на умовні частини. Найчастіше, як солітери, використовують великі рослини, проте не менш ефектно виглядає і одиночна ампельна рослина чи ліана на стіні, а також рослини з великим яскравим листям або привабливими квітками. Дрібні трав’янисті рослини для такої розстановки зовсім непридатні. 110 Zbigniew Mazur, postgraduate student Halina Tkaczenko, Ph.D., D.Sc., Associate Professor Natalia Kurhaluk, Ph.D., D.Sc., Associate Professor Institute of Biology, Pomeranian University in Słupsk, Poland CINNAMON AS A MULTIFUNCTIONAL NATURAL ADJUNCT IN THE MANAGEMENT OF TYPE 2 DIABETES MELLITUS: MECHANISMS AND CLINICAL PERSPECTIVES Keywords: type 2 diabetes mellitus, cinnamon, Cinnamomum verum J. Presl, hypoglycaemic effect, polyphenols, antioxidant, anti-inflammatory, complementary therapy Introduction. Type 2 diabetes mellitus (T2DM) is a chronic metabolic disorder characterised by insulin resistance, impaired insulin secretion and hyperglycaemia (Hameed et al., 2015). It poses a significant public health challenge, with an estimated 537 million adults affected globally in 2021. This figure is expected to increase in the coming decades (Guariguata et al., 2014; Hossain et al., 2024). T2DM is associated with serious complications, including cardiovascular disease, nephropathy, neuropathy and retinopathy, which can reduce quality of life and increase mortality (Kulkarni et al., 2024). In recent decades, the prevalence of T2DM has increased worldwide and in Poland due to lifestyle changes, dietary patterns, urbanisation and an ageing population (Topor-Mądry et al., 2019), which is imposing an increasing economic burden on healthcare systems. Understanding the epidemiology of T2DM and its risk factors is therefore critical for developing effective prevention and intervention strategies (Hossain et al., 2024). Stable blood glucose levels are central to the management of type 2 diabetes mellitus (T2DM), as chronic hyperglycaemia drives microand macrovascular complications (Zakir et al., 2023). Even modest improvements in glycaemic control can reduce the risk of retinopathy, nephropathy and cardiovascular events (Poonoosamy et al., 2023). Furthermore, it is increasingly recognised that glycaemic variability, not just average glucose levels, is a risk factor for complications (Martinez et al., 2021), with postprandial and fasting hyperglycaemia promoting oxidative stress, inflammation, and endothelial dysfunction. Therefore, strategies that minimise both chronic hyperglycaemia and glucose fluctuations are essential (Blaak et al., 2012). Optimal glycaemic control improves quality of life and reduces diabetes-related healthcare costs (Banerji and Dunn, 2013). Despite advances in antidiabetic therapy, many patients fail to reach glycaemic targets due to issues with adherence, side effects or comorbidities, which highlights the need for additional interventions (García-Pérez et al., 2013). The use of natural therapies alongside conventional management is becoming more commonplace (Pandey et al., 2011; Babu et al., 2013). Cinnamon (Cinnamomum verum J. Presl), which has traditionally been used for its hypoglycaemic properties, has been the subject of modern research indicating that it influences glucose metabolism, insulin signalling and oxidative stress pathways (Bibi et al., 2024). There is evidence to suggest that cinnamon may enhance insulin sensitivity, promote peripheral glucose uptake and reduce postprandial glucose spikes, making it a promising complementary therapy for T2DM (Moridpour et al., 2024). Its accessibility, affordability and relatively low risk of adverse effects also support its potential inclusion in dietary strategies aimed at glycaemic control. However, the clinical efficacy, optimal dosage and standardisation of cinnamon preparations remain under investigation, requiring further high-quality studies (Akilen et al., 2012; Moridpour et al., 2024). 111 Cinnamon: Botanical Profile and Chemical Composition. Within the genus Cinnamomum (Lauraceae), four species are of major economic importance (Fig. 1). The primary species is Cinnamomum verum J. Presl, also known as “true” or Ceylon cinnamon, which was historically supplied mainly by Sri Lanka. The bark and leaves of this species are rich in eugenol (Mallavarapu et al., 1995; Thomas and Duethi, 2001). The older botanical name, C. zeylanicum Blume, originates from the island's former name, Ceylon (Spence, 2024). Fig. 1. Botanical profile and chemical composition of Cinnamomum spp. The other key species are C. cassia (Chinese or 'bastard' cinnamon), C. burmannii (Korintje or Indonesian cinnamon) and C. loureiroi (Vietnamese or Saigon cinnamon). C. cassia, which originates from south-eastern China, has darker, thicker bark than C. verum and is traditionally considered an inferior substitute (Thomas and Duethi, 2001; Spence, 2024). Flavour profiles differ: C. verum is mild and sweet; C. cassia and C. loureiroi have stronger, spicier notes; and C. burmannii is smoother yet still rich in cinnamaldehyde (Spence, 2024). Cinnamon’s chemical composition is central to its sensory and therapeutic properties. The main bioactive constituents are cinnamaldehyde (65-80% of the essential oil), eugenol, cinnamic acid, coumarin and polyphenols such as catechins, 112 procyanidins and proanthocyanidins (Rao and Gan, 2014; Błaszczyk et al., 2021). Cinnamaldehyde provides cinnamon with its characteristic aroma and exhibits antimicrobial, anti-inflammatory and insulin-sensitising properties (Rao and Gan, 2014; Guo et al., 2024). Eugenol contributes to the spice aroma and has antioxidant, analgesic and antiseptic properties (Nisar et al., 2021). Cinnamic acid and its derivatives influence glucose and lipid metabolism. Meanwhile, polyphenols such as cinnamtannin B1 mimic insulin activity by promoting glucose uptake in adipocytes and muscle cells and protecting pancreatic β-cells from oxidative damage – key mechanisms relevant to the management of T2DM (Adisakwattana, 2017; Mohsin et al., 2023). Additional constituents include resinous and volatile compounds such as cinnamate, cinnamyl acetate, l-borneol, caryophyllene oxide, β-caryophyllene, αterpineol, terpinolene and α-thujene (Sangal, 2011; Rao and Gan, 2014). The distribution of these compounds varies by plant part: leaves contain 70-95% eugenol; bark, 65-80% cinnamaldehyde; root bark, ~60% camphor; and fruits, high levels of trans-cinnamyl acetate (42-54%) and caryophyllene (9-14%). Buds and flowers, meanwhile, are rich in terpene hydrocarbons (Vangalapati et al., 2012). This variability affects the bioactivity and commercial quality of cinnamon products, highlighting the need for standardised extracts for clinical applications. The interaction between volatile oils and polyphenols enhances cinnamon’s overall therapeutic potential, contributing to metabolic benefits such as improved insulin sensitivity, reduced lipid peroxidation and modulation of digestive enzymes involved in carbohydrate metabolism (Qin et al., 2010; Stevens and Allred, 2022). The chemical composition also depends on the species, its geographic origin, how it is cultivated, when it is harvested and how it is extracted, all of which influence the content of essential oils and polyphenols (Kowalska et al., 2021; Sun et al., 2024; Senevirathne et al., 2022). Standardisation based on key chemical markers is therefore essential to ensure the reproducibility, safety and efficacy of interventions for glycaemic control (Sun et al., 2025). Antidiabetic and metabolic effects of cinnamon and its bioactive compounds. Cinnamon (Cinnamomum spp.) has long been considered a possible antidiabetic agent thanks to its insulin-mimicking properties and its ability to increase glucose uptake (Fig. 2) (Khan et al., 1990, 2010; Safdar et al., 2004). Subsequent in vitro and in vivo studies have confirmed its hypoglycaemic and insulin-sensitising effects, thus supporting its potential use as a natural adjunct in the management of T2DM and metabolic syndrome (Qin et al., 2003, 2004; Medagama, 2015; Silva et al., 2022). Fig. 2. Antidiabetic and metabolic effects of cinnamon and its bioactive compounds. 113 The bioactive compounds in cinnamon, including polyphenols, procyanidin type-A polymers, methylhydroxychalcone polymer (MHCP), cinnamaldehyde, catechin, rutin, quercetin and kaempferol, stimulate insulin receptor (IR) and insulin receptor substrate (IRS) phosphorylation. This activates the PI3K/PDK1/Akt1, PKC and AMPK signalling pathways (Huang et al., 2011). This promotes glucose uptake in adipocytes and skeletal muscle, enhances glycogen synthesis and improves lipid metabolism by modulating peroxisome proliferator-activated receptors (PPARs) (Qin et al., 2003; Silva et al., 2022; Mollazadeh and Hosseinzadeh, 2016). Cinnamon extracts also increase GLUT4 translocation to the plasma membrane and activate AMPK and acetyl-CoA carboxylase, thereby enhancing cellular energy metabolism (Absalan et al., 2012; Shen et al., 2014). In diabetic animals, long-term supplementation with cinnamaldehyde and polyphenols has been shown to reduce fasting glucose and HbA1c levels by 0.270.83%, while improving insulin, hepatic glycogen, HDL cholesterol and triglyceride profiles (Subash Babu et al., 2007; Silva et al., 2022). Cinnamon modulates genes involved in glucose metabolism, such as GLUT1, GLUT4, glycogen synthase and glycogen synthase kinase-3β, by inhibiting intestinal αglucosidase and ATPase activity and promoting glucose disposal in the liver and muscles (Absalan et al., 2012; Beejmohun et al., 2014). Cinnamon also enhances the expression of uncoupling protein-1 (UCP-1) in brown adipose tissue, thereby preventing hyperglycaemia and nephropathy in diabetic models (Shen et al., 2010). In addition to its insulin-mimetic effects, cinnamon exhibits antioxidant and antiinflammatory properties. Its polyphenols scavenge reactive oxygen species (ROS), inhibit lipid peroxidation, upregulate superoxide dismutase (SOD) and glutathione peroxidase (GPx), and suppress nuclear factor kappa-B (NF-κB), tumour necrosis factor-α (TNF-α), and interleukin-6 (IL-6), thereby protecting pancreatic β-cells and insulin receptor functionality (Sahib, 2016; Pagliari et al., 2023; Wang et al., 2025). Furthermore, cinnamon regulates insulin-like growth factor 1 (IGF1) signalling, mitochondrial bioenergetics, and autophagy, thereby contributing to improved metabolic homeostasis (Couturier et al., 2010; Mollazadeh and Hosseinzadeh, 2016). Cinnamon counteracts obesityand inflammation-associated insulin resistance. It increases tristetraprolin (TTP) mRNA in adipocytes, thereby mitigating inflammation and metabolic dysregulation (Jarvill-Taylor et al., 2001; Cao et al., 2007). Cinnamon reduces TNF-α-mediated overproduction of intestinal apoB48 lipoproteins and suppresses IL-1β, IL-6 and TNF-α. It also enhances the expression of insulin signalling genes (IR, IRS1/2, PI3K and Akt1), thereby improving intestinal insulin sensitivity and lipid homeostasis (Qin et al., 2007, 2009). Cinnamon exhibits notable antiglycation activity: catechin, epicatechin, procyanidin B2 and polymeric phenols inhibit the formation of advanced glycation endproducts (AGEs) by trapping reactive carbonyl species. This prevents diabetic complications linked to oxidative and carbonyl stress (Peng et al., 2008; Ranasinghe et al., 2012). Clinical studies support these metabolic benefits. Supplementation of 1-6 g per day for three months has been shown to significantly reduce fasting glucose levels by 12.9-52.2 mg/dL and HbA1c levels in patients with T2DM (Khan et al., 2003; Gruenwald et al., 2010; Akilen et al., 2010; Lu et al., 2012; Santos et al., 2018). However, most of the available data are derived from in vitro and animal studies, and standardised, large-scale clinical trials are needed to determine the optimal dosage and confirm the efficacy of cinnamon in humans (Ranasinghe et al., 2013; Silva et al., 2022). Thus, cinnamon mimics the action of insulin, enhances insulin sensitivity, reduces oxidative and inflammatory stress, improves glucose and lipid metabolism, and 114 prevents AGE formation. The combined antioxidant, anti-inflammatory, anti-glycation and insulin-sensitising properties of cinnamon make it a safe, multifunctional natural agent for the long-term management of T2DM and metabolic disorders (Talaei et al., 2017). Conclusions. Cinnamon has multiple beneficial properties for managing T2DM, including mimicking the action of insulin, enhancing glucose uptake, modulating key metabolic pathways and regulating lipid metabolism. Its bioactive compounds, including cinnamaldehyde, eugenol, cinnamic acid and polyphenols, contribute to its antioxidant, anti-inflammatory and anti-glycation properties, thereby protecting pancreatic beta cells and improving insulin receptor function. Consistent results from preclinical studies demonstrate cinnamon’s potential to reduce fasting glucose, HbA1c and lipid disturbances while mitigating oxidative and inflammatory stress. However, clinical trials have shown variable efficacy, primarily due to differences in cinnamon species, preparation methods, dosage, and study design. Standardisation and rigorous human studies are essential to confirm optimal therapeutic strategies. Thus, cinnamon represents a safe and multifunctional natural adjunct for T2DM management with the potential to improve glycaemic control, prevent complications and complement conventional therapy. References 1. Absalan, A., Mohiti-Ardakani, J., Hadinedoushan, H., & Khalili, M. A. (2012). HydroAlcoholic Cinnamon Extract, Enhances Glucose Transporter Isotype-4 Translocation from Intracellular Compartments into the Cytoplasmic Membrane of C2C12 Myotubes. Indian journal of clinical biochemistry: IJCB, 27(4), 351–356. https://doi.org/10.1007/s12291012-0214-y. 2. Adisakwattana S. (2017). Cinnamic Acid and Its Derivatives: Mechanisms for Prevention and Management of Diabetes and Its Complications. Nutrients, 9(2), 163. https://doi.org/10.3390/nu9020163. 3. Akilen, R., Tsiami, A., Devendra, D., & Robinson, N. (2010). Glycated haemoglobin and blood pressure-lowering effect of cinnamon in multi-ethnic Type 2 diabetic patients in the UK: a randomized, placebo-controlled, double-blind clinical trial. Diabetic medicine: a journal of the British Diabetic Association, 27(10), 1159–1167. https://doi.org/10.1111/j.1464-5491.2010.03079.x. 4. Akilen, R., Tsiami, A., Devendra, D., & Robinson, N. (2012). Cinnamon in glycaemic control: Systematic review and meta analysis. Clinical nutrition (Edinburgh, Scotland), 31(5), 609–615. https://doi.org/10.1016/j.clnu.2012.04.003. 5. Babu, P. V., Liu, D., & Gilbert, E. R. (2013). Recent advances in understanding the antidiabetic actions of dietary flavonoids. Journal of Nutritional Biochemistry, 24(11), 1777– 1789. https://doi.org/10.1016/j.jnutbio.2013.06.003. 6. Banerji, M. A., & Dunn, J. D. (2013). Impact of glycemic control on healthcare resource utilization and costs of type 2 diabetes: current and future pharmacologic approaches to improving outcomes. American health & drug benefits, 6(7), 382–392. 7. Beejmohun, V., Peytavy-Izard, M., Mignon, C., Muscente-Paque, D., Deplanque, X., Ripoll, C., & Chapal, N. (2014). Acute effect of Ceylon cinnamon extract on postprandial glycemia: alpha-amylase inhibition, starch tolerance test in rats, and randomized crossover clinical trial in healthy volunteers. BMC complementary and alternative medicine, 14, 351. https://doi.org/10.1186/1472-6882-14-351. 8. Bibi, T., Altemimi, A. B., Rabail, R., Munir, S., Shahbaz, M. U., Rizvi, M. K., Manzoor, M. F., Abdi, G., Ul Haq, A., & Aadil, R. M. (2024). The therapeutic perspective of cinnamon (Cinnamomum verum) consumption against metabolic syndrome. Journal of Functional Foods, 122, 106545. https://doi.org/10.1016/j.jff.2024.106545. 9. Blaak, E. E., Antoine, J. M., Benton, D., Björck, I., Bozzetto, L., Brouns, F., Diamant, M., Dye, L., Hulshof, T., Holst, J. J., Lamport, D. J., Laville, M., Lawton, C. L., Meheust, A., Nilson, A., Normand, S., Rivellese, A. A., Theis, S., Torekov, S. S., & Vinoy, S. (2012). Impact of postprandial glycaemia on health and prevention of disease. Obesity reviews: an 115 official journal of the International Association for the Study of Obesity, 13(10), 923–984. https://doi.org/10.1111/j.1467-789X.2012.01011.x. 10. Błaszczyk, N., Rosiak, A., & Kałużna-Czaplińska, J. (2021). The Potential Role of Cinnamon in Human Health. Forests, 12(5), 648. https://doi.org/10.3390/f12050648. 11. Cao, H., Polansky, M. M., & Anderson, R. A. (2007). Cinnamon extract and polyphenols affect the expression of tristetraprolin, insulin receptor, and glucose transporter 4 in mouse 3T3-L1 adipocytes. Archives of biochemistry and biophysics, 459(2), 214–222. https://doi.org/10.1016/j.abb.2006.12.034. 12. Couturier, K., Batandier, C., Awada, M., Hininger-Favier, I., Canini, F., Anderson, R. A., Leverve, X., & Roussel, A. M. (2010). Cinnamon improves insulin sensitivity and alters the body composition in an animal model of the metabolic syndrome. Archives of biochemistry and biophysics, 501(1), 158–161. https://doi.org/10.1016/j.abb.2010.05.032. 13. García-Pérez, L. E., Alvarez, M., Dilla, T., Gil-Guillén, V., & Orozco-Beltrán, D. (2013). Adherence to therapies in patients with type 2 diabetes. Diabetes therapy: research, treatment and education of diabetes and related disorders, 4(2), 175–194. https://doi.org/10.1007/s13300-013-0034-y. 14. Gruenwald, J., Freder, J., & Armbruester, N. (2010). Cinnamon and health. Critical reviews in food science and nutrition, 50(9), 822–834. https://doi.org/10.1080/10408390902773052. 15. Guariguata, L., Whiting, D. R., Hambleton, I., Beagley, J., Linnenkamp, U., & Shaw, J. E. (2014). Global estimates of diabetes prevalence for 2013 and projections for 2035. Diabetes Research and Clinical Practice, 103(2), 137–149. https://doi.org/10.1016/j.diabres.2013.11.002. 16. Guo, J., Jiang, X., Tian, Y., Yan, S., Liu, J., Xie, J., Zhang, F., Yao, C., & Hao, E. (2024). Therapeutic Potential of Cinnamon Oil: Chemical Composition, Pharmacological Actions, and Applications. Pharmaceuticals (Basel, Switzerland), 17(12), 1700. https://doi.org/10.3390/ph17121700. 17. Hameed, I., Masoodi, S. R., Mir, S. A., Nabi, M., Ghazanfar, K., & Ganai, B. A. (2015). Type 2 diabetes mellitus: From a metabolic disorder to an inflammatory condition. World journal of diabetes, 6(4), 598–612. https://doi.org/10.4239/wjd.v6.i4.598. 18. Hossain, M. J., Al-Mamun, M., & Islam, M. R. (2024). Diabetes mellitus, the fastest growing global public health concern: Early detection should be focused. Health science reports, 7(3), e2004. https://doi.org/10.1002/hsr2.2004. 19. Huang, B., Yuan, H. D., Kim, D. Y., Quan, H. Y., & Chung, S. H. (2011). Cinnamaldehyde prevents adipocyte differentiation and adipogenesis via regulation of peroxisome proliferator-activated receptor-γ (PPARγ) and AMP-activated protein kinase (AMPK) pathways. Journal of Agricultural and Food Chemistry, 59(8), 3666–3673. https://doi.org/10.1021/jf104814t. 20. Jarvill-Taylor, K. J., Anderson, R. A., & Graves, D. J. (2001). A hydroxychalcone derived from cinnamon functions as a mimetic for insulin in 3T3-L1 adipocytes. Journal of the American College of Nutrition, 20(4), 327–336. https://doi.org/10.1080/07315724.2001.10719053. 21. Khan, A., Bryden, N. A., Polansky, M. M., & Anderson, R. A. (1990). Insulin potentiating factor and chromium content of selected foods and spices. Biological Trace Element Research, 24(3), 183–188. https://doi.org/10.1007/BF02917206. 22. Khan, A., Safdar, M., Ali Khan, M. M., Khattak, K. N., & Anderson, R. A. (2003). Cinnamon improves glucose and lipids of people with type 2 diabetes. Diabetes care, 26(12), 3215–3218. https://doi.org/10.2337/diacare.26.12.3215. 23. Khan, R., Khan, Z., & Shah, S. H. (2010). Cinnamon may reduce glucose, lipid and cholesterol level in type 2 diabetic individuals. Pakistan Journal of Nutrition, 9(5), 430– 433. https://doi.org/10.3923/pjn.2010.430.433. 24. Kowalska, J., Tyburski, J., Matysiak, K., Jakubowska, M., Łukaszyk, J., & Krzymińska, J. (2021). Cinnamon as a Useful Preventive Substance for the Care of Human and Plant Health. Molecules (Basel, Switzerland), 26(17), 5299. https://doi.org/10.3390/molecules26175299. 116 25. Kulkarni, A., Thool, A. R., & Daigavane, S. (2024). Understanding the Clinical Relationship Between Diabetic Retinopathy, Nephropathy, and Neuropathy: A Comprehensive Review. Cureus, 16(3), e56674. https://doi.org/10.7759/cureus.56674. 26. Lu, T., Sheng, H., Wu, J., Cheng, Y., Zhu, J., & Chen, Y. (2012). Cinnamon extract improves fasting blood glucose and glycosylated hemoglobin level in Chinese patients with type 2 diabetes. Nutrition research (New York, N.Y.), 32(6), 408–412. https://doi.org/10.1016/j.nutres.2012.05.003. 27. Mallavarapu, G. R., Ramesh, S., Chandrasekhara, R. S., Rajeswara Rao, B. R., Kaul, P. N., & Bhattacharya, A. K. (1995). Investigation of the essential oil of cinnamon leaf grown at Bangalore and Hyderabad. Flavour and Fragrance Journal, 10(4), 239–242. https://doi.org/10.1002/ffj.2730100403. 28. Martinez, M., Santamarina, J., Pavesi, A., Musso, C., & Umpierrez, G. E. (2021). Glycemic variability and cardiovascular disease in patients with type 2 diabetes. BMJ open diabetes research & care, 9(1), e002032. https://doi.org/10.1136/bmjdrc-2020-002032. 29. Medagama A. B. (2015). The glycaemic outcomes of Cinnamon, a review of the experimental evidence and clinical trials. Nutrition journal, 14, 108. https://doi.org/10.1186/s12937-015-0098-9. 30. Mohsin, S. N., Saleem, F., Humayun, A., Tanweer, A., & Muddassir, A. (2023). Prospective Nutraceutical Effects of Cinnamon Derivatives Against Insulin Resistance in Type II Diabetes Mellitus-Evidence From the Literature. Dose-response: a publication of International Hormesis Society, 21(3), 15593258231200527. https://doi.org/10.1177/15593258231200527. 31. Mollazadeh, H., & Hosseinzadeh, H. (2016). Cinnamon effects on metabolic syndrome: a review based on its mechanisms. Iranian journal of basic medical sciences, 19(12), 1258– 1270. https://doi.org/10.22038/ijbms.2016.7906. 32. Moridpour, A. H., Kavyani, Z., Khosravi, S., Farmani, E., Daneshvar, M., Musazadeh, V., & Faghfouri, A. H. (2024). The effect of cinnamon supplementation on glycemic control in patients with type 2 diabetes mellitus: An updated systematic review and dose-response meta-analysis of randomized controlled trials. Phytotherapy research: PTR, 38(1), 117– 130. https://doi.org/10.1002/ptr.8026. 33. Nisar, M. F., Khadim, M., Rafiq, M., Chen, J., Yang, Y., & Wan, C. C. (2021). Pharmacological Properties and Health Benefits of Eugenol: A Comprehensive Review. Oxidative medicine and cellular longevity, 2021, 2497354. https://doi.org/10.1155/2021/2497354. 34. Pagliari, S., Forcella, M., Lonati, E., Sacco, G., Romaniello, F., Rovellini, P., Fusi, P., Palestini, P., Campone, L., Labra, M., Bulbarelli, A., & Bruni, I. (2023). Antioxidant and Anti-Inflammatory Effect of Cinnamon (Cinnamomum verum J. Presl) Bark Extract after In Vitro Digestion Simulation. Foods (Basel, Switzerland), 12(3), 452. https://doi.org/10.3390/foods12030452. 35. Pandey, A., Tripathi, P., Pandey, R., Srivatava, R., & Goswami, S. (2011). Alternative therapies useful in the management of diabetes: A systematic review. Journal of pharmacy & bioallied sciences, 3(4), 504–512. https://doi.org/10.4103/0975-7406.90103. 36. Peng, X., Cheng, K. W., Ma, J., Chen, B., Ho, C. T., Lo, C., Chen, F., & Wang, M. (2008). Cinnamon bark proanthocyanidins as reactive carbonyl scavengers to prevent the formation of advanced glycation endproducts. Journal of agricultural and food chemistry, 56(6), 1907–1911. https://doi.org/10.1021/jf073065v. 37. Poonoosamy, J., Lopes, P., Huret, P., Dardari, R., Penfornis, A., Thomas, C., & Dardari, D. (2023). Impact of Intensive Glycemic Treatment on Diabetes Complications-A Systematic Review. Pharmaceutics, 15(7), 1791. https://doi.org/10.3390/pharmaceutics15071791. 38. Qin, B., Dawson, H., Polansky, M. M., & Anderson, R. A. (2009). Cinnamon extract attenuates TNF-alpha-induced intestinal lipoprotein ApoB48 overproduction by regulating inflammatory, insulin, and lipoprotein pathways in enterocytes. Hormone and metabolic research = Hormonund Stoffwechselforschung = Hormones et metabolisme, 41(7), 516– 522. https://doi.org/10.1055/s-0029-1202813. 39. Qin, B., Nagasaki, M., Ren, M., Bajotto, G., Oshida, Y., & Sato, Y. (2003). Cinnamon extract (traditional herb) potentiates in vivo insulin-regulated glucose utilization via 117 enhancing insulin signaling in rats. Diabetes research and clinical practice, 62(3), 139– 148. https://doi.org/10.1016/s0168-8227(03)00173-6. 40. Qin, B., Nagasaki, M., Ren, M., Bajotto, G., Oshida, Y., & Sato, Y. (2004). Cinnamon extract prevents the insulin resistance induced by a high-fructose diet. Hormone and metabolic research = Hormonund Stoffwechselforschung = Hormones et metabolisme, 36(2), 119–125. https://doi.org/10.1055/s-2004-814223. 41. Qin, B., Panickar, K. S., & Anderson, R. A. (2010). Cinnamon: potential role in the prevention of insulin resistance, metabolic syndrome, and type 2 diabetes. Journal of diabetes science and technology, 4(3), 685–693. https://doi.org/10.1177/193229681000400324. 42. Qin, B., Qiu, W., Avramoglu, R. K., & Adeli, K. (2007). Tumor necrosis factor-alpha induces intestinal insulin resistance and stimulates the overproduction of intestinal apolipoprotein B48-containing lipoproteins. Diabetes, 56(2), 450–461. https://doi.org/10.2337/db06-0518. 43. Ranasinghe, P., Jayawardana, R., Galappaththy, P., Constantine, G. R., de Vas Gunawardana, N., & Katulanda, P. (2012). Efficacy and safety of 'true' cinnamon (Cinnamomum zeylanicum) as a pharmaceutical agent in diabetes: a systematic review and meta-analysis. Diabetic medicine: a journal of the British Diabetic Association, 29(12), 1480–1492. https://doi.org/10.1111/j.1464-5491.2012.03718.x. 44. Ranasinghe, P., Pigera, S., Premakumara, G. A., Galappaththy, P., Constantine, G. R., & Katulanda, P. (2013). Medicinal properties of 'true' cinnamon (Cinnamomum zeylanicum): A systematic review. BMC Complementary and Alternative Medicine, 13, 275. https://doi.org/10.1186/1472-6882-13-275. 45. Rao, P. V., & Gan, S. H. (2014). Cinnamon: a multifaceted medicinal plant. Evidencebased complementary and alternative medicine: eCAM, 2014, 642942. https://doi.org/10.1155/2014/642942. 46. Safdar, M., Khan, A., Khan-Khattak, M. M. A., & Siddique, M. (2004). Effect of various doses of cinnamon on blood glucose in diabetic individuals. Pakistan Journal of Nutrition, 3(5), 268–272. https://doi.org/10.3923/pjn.2004.268.272. 47. Sahib A. S. (2016). Anti-diabetic and antioxidant effect of cinnamon in poorly controlled type-2 diabetic Iraqi patients: A randomized, placebo-controlled clinical trial. Journal of intercultural ethnopharmacology, 5(2), 108–113. https://doi.org/10.5455/jice.20160217044511. 48. Sangal, A. (2011). Role of cinnamon as a beneficial antidiabetic food adjunct: A review. Advances in Applied Science Research, 2(4), 440–450. 49. Santos, H. O., & da Silva, G. A. R. (2018). To what extent does cinnamon administration improve the glycemic and lipid profiles? Clinical Nutrition ESPEN, 27, 1–9. https://doi.org/10.1016/j.clnesp.2018.07.011. 50. Senevirathne, B. S., Jayasinghe, M. A., Pavalakumar, D., & Siriwardhana, C. G. (2022). Ceylon cinnamon: A versatile ingredient for futuristic diabetes management. Journal of Future Foods, 2(2), 125–142. https://doi.org/10.1016/j.jfutfo.2022.03.010. 51. Shen, Y., Fukushima, M., Ito, Y., Muraki, E., Hosono, T., Seki, T., & Ariga, T. (2010). Verification of the antidiabetic effects of cinnamon (Cinnamomum zeylanicum) using insulin-uncontrolled type 1 diabetic rats and cultured adipocytes. Bioscience, Biotechnology, and Biochemistry, 74(12), 2418–2425. https://doi.org/10.1271/bbb.100453 52. Shen, Y., Honma, N., Kobayashi, K., Jia, L. N., Hosono, T., Shindo, K., Ariga, T., & Seki, T. (2014). Cinnamon extract enhances glucose uptake in 3T3-L1 adipocytes and C2C12 myocytes by inducing LKB1-AMP-activated protein kinase signaling. PloS one, 9(2), e87894. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0087894. 53. Silva, M. L., Bernardo, M. A., Singh, J., & de Mesquita, M. F. (2022). Cinnamon as a Complementary Therapeutic Approach for Dysglycemia and Dyslipidemia Control in Type 2 Diabetes Mellitus and Its Molecular Mechanism of Action: A Review. Nutrients, 14(13), 2773. https://doi.org/10.3390/nu14132773. 54. Spence, C. (2024). Cinnamon: The historic spice, medicinal uses, and flavour chemistry. International Journal of Gastronomy and Food Science, 35, 100858. https://doi.org/10.1016/j.ijgfs.2023.100858. 118 55. Stevens, N., & Allred, K. (2022). Antidiabetic Potential of Volatile Cinnamon Oil: A Review and Exploration of Mechanisms Using In Silico Molecular Docking Simulations. Molecules (Basel, Switzerland), 27(3), 853. https://doi.org/10.3390/molecules27030853. 56. Subash Babu, P., Prabuseenivasan, S., & Ignacimuthu, S. (2007). Cinnamaldehyde – a potential antidiabetic agent. Phytomedicine, 14(1), 15–22. https://doi.org/10.1016/j.phymed.2006.11.005 57. Sun, S., Yu, Y., Jo, Y., Han, J. H., Xue, Y., Cho, M., Bae, S. J., Ryu, D., Park, W., Ha, K. T., & Zhuang, S. (2025). Impact of extraction techniques on phytochemical composition and bioactivity of natural product mixtures. Frontiers in pharmacology, 16, 1615338. https://doi.org/10.3389/fphar.2025.1615338. 58. Sun, X.-D., Zhang, M., Liang, H., Zhang, S., Wang, P.-J., & Gao, X.-L. (2024). Geographical origin identification of cinnamon using HPLC-DAD fingerprints and chemometrics. Microchemical Journal, 207, 111768. https://doi.org/10.1016/j.microc.2024.111768. 59. Talaei, B., Amouzegar, A., Sahranavard, S., Hedayati, M., Mirmiran, P., & Azizi, F. (2017). Effects of Cinnamon Consumption on Glycemic Indicators, Advanced Glycation End Products, and Antioxidant Status in Type 2 Diabetic Patients. Nutrients, 9(9), 991. https://doi.org/10.3390/nu9090991. 60. Thomas, J., & Duethi, P. P. (2001). Cinnamon. In: K. V. Peter (Ed.), Handbook of herbs and spices (pp. 143–153). Woodhead Publishing. 61. Topor-Mądry, R., Wojtyniak, B., Strojek, K., Rutkowski, D., Bogusławski, S., Ignaszewska-Wyrzykowska, A., Jarosz-Chobot, P., Czech, M., Kozierkiewicz, A., Chlebus, K., Jędrzejczyk, T., Myśliwiec, M., Polańska, J., Wysocki, M. J., & Zdrojewski, T. (2019). Prevalence of diabetes in Poland: A combined analysis of national databases. Diabetic Medicine, 36(8), 1009–1016. https://doi.org/10.1111/dme.13949. 62. Vangalapati, M., Sree Satya, N., Surya Prakash, D., & Avanigadda, S. (2012). A review on pharmacological activities and clinical effects of Cinnamon species. Research Journal of Pharmaceutical, Biological and Chemical Sciences, 3(1), 653–663. 63. Wang, R., Yang, K., Liu, X., Zhang, Y., Chen, Y., Wang, N., Yu, L., Liu, S., Hu, Y., & Qin, B. (2025). The Antidiabetic Mechanisms of Cinnamon Extract: Insights from Network Pharmacology, Gut Microbiota, and Metabolites. Current issues in molecular biology, 47(7), 543. https://doi.org/10.3390/cimb47070543. 64. Zakir, M., Ahuja, N., Surksha, M. A., Sachdev, R., Kalariya, Y., Nasir, M., Kashif, M., Shahzeen, F., Tayyab, A., Khan, M. S. M., Junejo, M., Manoj Kumar, F., Varrassi, G., Kumar, S., Khatri, M., & Mohamad, T. (2023). Cardiovascular Complications of Diabetes: From Microvascular to Macrovascular Pathways. Cureus, 15(9), e45835. https://doi.org/10.7759/cureus.45835. 119 Поспєлов І.С., здобувач вищої освіти рівня Доктор філософії Оніпко В.В, доктор пед. наук, професор Поспєлов С.В., доктор г.-г. наук, професор Полтавський державний аграрний університет, Полтава, Україна ФІТОХІМІЧНИЙ ПРОФІЛЬ ВОЛОШКИ СИНЬОЇ (CENTAUREA CYANUS L.) Ключові слова: лікарські рослини, волошка синя, Centaurea cyanus L., фітохімічний склад Волошка синя (Centaurea cyanus L.) є цінним джерелом різноманітних біологічно активних сполук [3, 8, 10]. На відміну від суцвіть, які широко вивчені і використовуються в медицині та косметиці, хімічний склад інших частин та органів потребує більш детального вивчення. У дослідженнях встановлено, що фітохімічний склад волошки синьої варіює залежно від географічного походження популяції та екологічних умов вирощування. Підтверджено, що сировина, отримана шляхом плантаційного вирощування волошки, у фітохімічному плані більш стабільна, що дозволяє успішно вирішувати проблеми, пов’язані з сировинною базою [8]. Антоціани та флавоноїди. Волошка синя у суцвіттях накопичує комплекс антоціанів, які відповідають за характерне синє забарвлення [6]. Основними антоціанами є ціанідин-3,5-ді-О-глюкозид та ціанідин-3-О-(6″-малонілглюкозид)- 5-О-глюкозид, які виявлені у суцвіттях семи видів Centaurea, перші два з указаних є домінуючими компонентами [7]. Ці антоціани формують протоціаніновий комплекс, що стабілізує синє забарвлення пелюсток. Допоміжні флавоноїди включають апігенін-7-О-глюкуронід-4′-О-глюкозид, малонільований апігенін-7,4′- ді-О-глюкозид, апігенін-7-О-глюкуронід та кемпферол-гліцид. Загальний вміст флавоноїдів у квітках коливається від 117 до 292 мг/100 г сухої маси [1]. У резистентних до гербіцидів біотипів волошки вміст антоціанів та інших флавоноїдів значно підвищується, що вказує на активацію захисних механізмів рослини [4]. Фенольні сполуки. Ця група у волошці синій представлена фенольними кислотами та їх похідними. Домінуючі компоненти включають 4-гідроксикоричну кислоту, ферулову кислоту та 5-кофеїлхінну кислоту, а також ванілінову та сирингову кислоти у менших концентраціях [1]. Загальний вміст фенольних сполук у насінні варіює від 352,71 до 761,25 мг/100 г сухої маси залежно від популяції та географічного походження зразків [1]. Між вмістом загальних фенольних сполук та антиоксидантною активністю спостерігається стійка позитивна кореляція. Із надземної частини, зібраної у період цвітіння, були виділені дві сполуки кумаринового характеру: C10H8O4, 7-гідрокси-6метоксикумарин (скополетин) та C9H6O2, 7-гідроксикумарин (умбеліферон) [2]. Підкреслюється, що фенольні кислоти грають істотну роль у антиоксидантній функції цих рослин [3]. Жирнокислотний склад. Волошка синя характеризується специфічним жирнокислотним складом. У дикорослих популяцій волошки суцвіття містять 28,6% лінолевої кислоти, 22,5 % пальмітинової кислоти, 17,6% ліноленової кислоти та 10,1% олеїнової кислоти. Культивована волошка демонструє більш збалансований профіль: 16,7% лінолевої, 23,3% пальмітинової, 18,7 % ліноленової та 14,3% олеїнової кислот [8]. Загальний вміст ненасичених жирних кислот у суцвіттях волошки природних популяцій становить 60,0%, у культивованої – 55,0%. Ненасичені жирні кислоти (лінолева та ліноленева) складають основу ліпідного профілю – 49-79% загального вмісту жирів. Поліненасичені жирні 126 Antioxidant Activity of Echinacea Moench Species. Agrobiodiversity for Improving Nutrition, Health and Life Quality, 8(1). https://agrobiodiversity.uniag.sk/scientificpapers/article/view/507 33. Vieira, S.F.; Fonseca-Rodrigues, D.; Mendanha, D.; Castro, V.I.B.; Pires, R.A.; Reis, R.L.; Pinto-Ribeiro, F. (2023). Echinacea purpurea roots extracts. Plant-Deriv. Bioact. Compd. Inflamm. Dis. 447, 56–63. 34. Wang, W., Jiang, S., Zhao, Y., & Zhu, G. (2023). Echinacoside: A promising active natural products and pharmacological agents. Pharmacological Research, 197, 106951. https://doi.org/10.1016/j.phrs.2023.106951 35. Wang, X.; Shi, Q.; Zhang, Y.; Gao, G.; Shen, P.; Gao, G.; Wu, N. (2014). Effects of Echinacea purpurea polysaccharide on IEC-6 cell proliferation. Agric. Sci. Technol. 15, 1876. 36. Woelkart, K., Xu, W., Pei, Y., Makriyannis, A., Picone, R. P., & Bauer, R. (2005). The Endocannabinoid System as a Target for Alkamides from Echinacea angustifolia Roots. Planta Medica, 71, 701–705. https://doi.org/10.1055/s-2005-871290 37. Wu, C.-H., Murthy, H. N., Hahn, E.-J., Lee, H. L., & Paek, K.-Y. (2008). Efficient extraction of caffeic acid derivatives from adventitious roots of Echinacea purpurea. Czech Journal of Food Sciences, 26(4), 254–258. https://doi.org/10.17221/1120-CJFS 127 Самкова А.М., магістрантка, Кустовська А.В., кандидат біол. наук, доцент, Український державний університет (УДУ) імені Михайла Драгоманова, Київ, Україна ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ МІКРОЗЕЛЕНІ ЛЬОНУ LINUM USITATISSIMUM L. Ключові слова: льон, Linum usitatissimum L., мікрозелень, мікрогрін, лікувальні властивості, вітаміни, вирощування Льон звичайний або льон посівний (Linum usitatissimum L.) є однорічною рослиною, яка належить до родини Льонові (Linaceae). Linum usitatissimum є рослиною трав’янистою, 60–150 см у висоту із стрижневою коренвою системою і прямими, тонкими стеблами [1]. Листки дрібні, ланцетні, спірально розташовані, квітки переважно блакитні, п’ятичленні. Плід – коробочка з поодиноким жовтокоричневим ослизненим насінням, що має маслянистий смак. Сьогодні Linum usitatissimum культивують у помірних кліматичних зонах Європи, Азії, Північної Америки, Північної Африки та використовують у різних галузях промисловості. Здавна льон відомий своїми лікувальними властивостями, і був однією з поширених сільськогосподарських технічних культур у світі. Насіння льону має очисну, протизапальну дію, захищає слизову шлунковокишкового тракту, покращує роботу кишечника та використовується при запорах, запальних захворюваннях дихальних і сечовивідних шляхів; лляна олія містить ненасичені жирні кислоти, що знижують холестерин, а в народній медицині насіння застосовують при гіперациді, захворюваннях простати, жовчнокам’яній хворобі та діабеті [2]. Однією з новітніх тенденцій вирощування льону, що набуває популярності, є культивування у вигляді мікрозелені – молодих проростків рослин, які збирають на ранніх стадіях росту. Мікрогрін Linum usitatissimum L. цінується за високу концентрацію вітамінів і мінералів у порівнянні з рослиною в дорослому стані, а також за легку засвоюваність і користь для здоров’я. Такий спосіб споживання дозволяє швидко отримувати поживні компоненти рослини без очікування повного дозрівання насіння чи стебел. Для збагачення смаку та поживності, додають у різноманітні смузі, коктейлі, салати тощо. Також використовують як прикрасу до страв. Відомо, що така мікрозелень багата на омега-3 та омега-6 жирні кислоти, вітаміни, мінерали, клітковину та білок, а також має протизапальні, антиоксидантні властивості. Завдяки вітамінно-мінеральному складу, вживають для зміцнення імунітету [4]. Такий спосіб вирощування льону можливий навіть в умовах кімнатної культури. Найкраще культивувати на кокосовому волокні та лляних килимках у неглибокому контейнері, слідкувати за зволоженістю субстратів. Слід пам’ятати, що оптимальною температурою для вирощування мікрозелені є 20-22°C [3]. Проростки готові до вживання досягнувши мінімум 5-6 см. Час вирощування молодих рослин льону становить 1-2 тижні. Проведене нами дослідження на порівняння вмісту вітаміну С мікрозелені гречки посівної (Fagopyrum esculentum Моеnсh), китайської листкової капусти (Brassica pekinensis (Lour.) Rupr.) з рослинами цих видів у дорослому стані довели, що дійсно мікрогрін має значно більшу концентрацію аскорбінової кислоти, а відповідно інших поживних речовин у порівнянні з дорослою рослиною [3]. Молоді проростки льону також містять вітамін С. Канадським центром науки та освіти проводилось дослідження для аналізу поживних якостей проростків трьох сортів льону і порівняння їх з насінням льону. 128 Проростки мали вищий вміст білка та нижчий вміст сирої клітковини порівняно з насінням. Мікрогрін мав вищий загальний вміст цукрів порівняно з насінням (8,08% та 2,6% відповідно). Склад макрота мікроелементів був порівняно високим у насінні та проростках відповідно. Загалом мікрозелень льону є хорошим джерелом білка, сирої клітковини, простих цукрів та необхідних мікроелементів порівняно з насінням льону та проростками інших культур [4]. Отже, мікрозелень льону вирізняється високою концентрацією біоактивних речовин, вітамінів і мінералів, що забезпечує її виражені лікувальнопрофілактичні властивості. Регулярне її споживання сприятиме зміцненню імунної системи, нормалізації травлення та підтримці здоров’я серцево-судинної системи. Завдяки легкій засвоюваності та високій поживній цінності мікрогрін може бути ефективним компонентом функціонального харчування і здорового раціону. Бібліографія: 1. Linum usitatissimum. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. Київ : Наукова думка, 2004. 800 с. 2. Льон звичайний. Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. С. 255. 3. Самкова А. М., Кустовська А. В. Використання мікрозелені для створення сучасної системи оздоровчого харчування українців. «PLANTA+. НАУКА, ПРАКТИКА ТА ОСВІТА» : зб. матеріалів V Міжнародної науково-практичної конференції, 28–29 січня 2025 р. Київ: Вид-во Паливода, 2025 р. С. 132–134. 4. Satya S. Narina, Anwar A. Hamama & Harbans L. Bhardwaj Nutritional and Mineral Composition of Flax Sprouts. Journal of Agricultural Science. 2012.Vol. 4, No. 11. Р.6065. doi:10.5539/jas.v4n11p60 URL: https://ccsenet.org/journal/index.php/jas/article/ view/18427?utm_source=chatgpt.com (date of access: 04.10.2025). 129 Середа О.В., кандидат хім. наук Устименко О.В., кандидат, с.-г. наук Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН, с. Березоточа, Лубенського району Полтавської області, Україна ПРО ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ КУКУРУДЗИ В ФАРМАЦЕВТИЧНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ І МЕДИЧНІЙ ПРАКТИЦІ Ключові слова: кукурудза, стовпчики з приймочками, біологічно-активні речовини, обмін речовин Кукурудза звичайна (маїс) – Zea mays L. представник родини тонконогових (Poaceae). Одна з найважливіших злакових культур світу, яку вважають (разом з рисом і пшеницею) одним із «трьох найголовніших хлібів людства». На продовольчі цілі використовується близько 20% світового валового збору зерна, на технічні –15-20% і на фуражні – 60-65%. Кукурудза відіграє важливу роль у кормовиробництві, за вмістом кормових одиниць зерно кукурудзи переважає овес, ячмінь та жито. Батьківщиною культури вважають Південну Мексику та Гватемалу. У дикорослому стані не зустрічається. На пострадянському просторі культивується переважно в Україні, Молдові, на Кавказі, у Центральній Азії, на Північному Кавказі та півдні Далекого Сходу. Вирощується в усьому світі як зернова, кормова, силосна та лікарська культура [1]. Кукурудза має значне економічне значення для України, яка є одним зі світових лідерів з її виробництва. Кукурудза звичайна – однорічна однодомна трав’яниста рослина заввишки 2-4 м, з добре розвиненою мичкуватою кореневою системою та опорними додатковими коренями. Стебло пряме, нерозгалужене, діаметр може досягати 7 см, з вузлами та губчастою серцевиною. Листки чергові, широколанцетні, з піхвою та хвилястим краєм, до 1 м завдовжки. Чоловічі (тичинкові) квітки зібрані у велику верхівкову волоть, а жіночі (маточкові) розташовані в пазухах листків у початках, оточених листкоподібними обгортками. З них виходять численні довгі шовковисті стовпчики з короткою роздвоєною приймочкою. Стовпчики плоскі, дещо зігнуті, завдовжки 0,5-20 см і завширшки 0,1-0,15 мм. Приймочки довжиною 0,4-3 мм, від світло-жовтих до бурих відтінків. Плоди – округлі зернівки білого, жовтого, червоного, коричневого або майже чорного кольору, розміщені у качанах вертикальними рядами. Цвітіння відбувається в липні-вересні, достигання плодів – у вересні-жовтні. Офіцинальною сировиною є стовпчики з приймочками кукурудзи – Styla cum stigmatibus Zeae maydis. [1, 2]. Основними біологічно активними речовинами є вітаміни, вуглеводи й ліпіди. Стовпчики з приймочками містять філохінон (вітамін K₁ – до 1600 од/г), каротиноїди (криптоксантин, неокриптоксантин, зеаксантин), аскорбінову кислоту, тіамін, рибофлавін, пантотенову кислоту, піридоксин, токофероли, вітаміни D та E, інозит; сапоніни – до 3,18%, жирну олію – до 3%, смоли – до 2,7%, камеді – до 3,8%. Також виявлено флавоноїди (похідні антоціанів і флавонів), глікозиди, дубильні речовини, ефірну олію – до 0,12%, алкалоїди – до 0,05%, стероїди (стигмастерол, ергостерин, ситостерол), а також макрота мікроелементи – K, Ca, Mg, Fe, Si, Mn, Cu, Zn, Al, Ba, Se, Ni, B, I. [3]. Настої, відвари та рідкі екстракти кукурудзяних приймочок виявляють жовчогінну та сечогінну дію. Їх застосовують при жовчно - та нирковокам’яній хворобах, холециститі, холангіті, гепатитах, циститі, набряках, спричинених серцевою недостатністю, ожирінні, геморагічних діатезах і маткових кровотечах. Настої з кукурудзяних приймочок у народній медицині є незамінними для очищення крові, мають протипухлинну, сечогінну та протизапальну дію. Їх також 130 застосовують для очищення жовчних проток, руйнування каменів у жовчному міхурі та подальшого їх виведення. Styla cum stigmatibus Zeae maydis входить до складу бальзаму «Поліфітол» (жовчогінний засіб), а також до сечогінних і жовчогінних чаїв. Препарати кукурудзи протипоказані при обтураційній жовтяниці, тромбофлебіті та станах гіперкоагуляції. У гомеопатії застосовується при серцевих набряках. Кукурудза – це рослина, у якої практично всі частини використовують у різних галузях медицини та косметології та дієтичному харчуванні. У листках виявлено флавоноїди, фенолкарбонові кислоти (кофеїлі феруїлхінну), каротиноїди, стероїди, тритерпенові сапоніни (αі β-амірин). Зернівки містять до 70% крохмалю, вітаміни E, B₁, B₂, B₃, B₆, PP, біотин, жирну олію (лінолева й олеїнова кислоти), білки та флавоноїди. У лікувальних цілях застосовують не лише кукурудзяні приймочки чи інші частини рослини, а й продукти переробки, такі як олія та кукурудзяний крохмаль. Зародки зернівок (Embryones maydis) містять до 60% жирної олії, 18% білкових речовин, 5% фітину, а також вітаміни E та F, каротиноїди й стероїди. Кукурудзяну олію – Oleum Maydis отримують саме із зародків кукурудзи методом холодного або гарячого пресування чи екстракцією. Для медичних потреб використовують олію холодного віджиму – золотисто-жовту, з приємним смаком, йодне число 111–131. Кукурудзяна олія особливо необхідна людям, хворим на цукровий діабет. За регулярного вживання кукурудзяної олії знижується рівень холестерину в крові. У профілактичних і лікувальних цілях рекомендується споживати щонайменше 70-75 грамів кукурудзяної олії на добу при розвитку атеросклерозу [1, 2-4]. Кукурудзяний крохмаль (Amylum Maydis) використовують для виробництва порошків і таблеток, а кукурудзяну олію – у профілактиці та лікуванні атеросклерозу, гіпертонії й порушень обміну речовин [1, 4-6]. Кукурудза – цінна харчова культура. До складу кукурудзи входить глутамінова кислота, яка відіграє важливу роль в обміні речовин, особливо необхідна для регуляції діяльності головного мозку та серця. Глутамінову кислоту також застосовують під час лікування захворювань, пов’язаних із розладами психіки людини. Ще одним важливим моментом є те, що глутамінова кислота – складова частина білків. Настоями з качанів кукурудзи лікують пневмонію й туберкульоз. Водонерозчинна клітковина кукурудзи використовується у складі деяких біологічно активних добавок (БАДів) та в дієтичному харчуванні за порушення обміну речовин. Кукурудза це ще й екологічно безпечний продукт, так як має здатність не накопичувати нітрати, тому її використання як харчового продукту або лікарського засобу є безпечним. Кукурудза має чудову властивість – запобігає розвитку захворювань серцево-судинної системи та злоякісних новоутворень. Вона ефективно сприяє очищенню організму від шлаків і токсинів. Корисна кукурудза не лише літнім, а й дітям – продукти виготовлені з кукурудзи сприяють росту, допомагають добре набирати масу тіла, водночас забезпечуючи зростаючий організм необхідними мікроелементами та основними вітамінами. Це чудове джерело вуглеводів і мінералів у формі, яка легко засвоюється організмом. Офіцинальною сировиною є стовпчики з приймочками кукурудзи, які збирають здебільшого у період дозрівання качанів, проте найкращою вважають ту сировину, що зібрані під час молочної стиглості зерна. Сировина складається з ниткоподібних, м’яких, блискучих, жовтуватих або світло-коричневих волокон – висушених приймочок і частин стовпчиків кукурудзи, зі слабким запахом і злегка солодкуватим, слизуватим смаком. Мікроскопічно виявляють довгі клітини епідерми з хвилястими стінками, трихоми, поодинокі зерна крохмалю. Хімічні реакції: позитивна реакція на флавоноїди (з утворенням жовтого або оранжевого забарвлення при дії реактивів на алюміній), сапоніни, 131 фітостероли. Вологість не більше 13%. Зола загальна – не більше 8%. Зола, нерозчинна в 10% розчині хлороводневої кислоти – не більше 3%. Для різаного матеріалу – частинки, що проходять крізь сито з отворами 7 мм, повинні становити не менше 95 %, а частинки, що проходять крізь сито з отворами 0,5 мм, – не більше 10 %. Вміст домішок мінімальний: органічні домішки – не більше 2%, а мінеральні домішки – не більше 1%. Особливо важливим показником якості є вміст діючих речовин. Так згідно вимог Державної фармакопеї України Zeae maydis styli cum stigmatis N має містити флавоноїди (у перерахунку на лютеолін) не менше 0,5%, сумарні сапоніни – не менше 1,5% [7]. Жорсткі нормативи щодо якості фітофармацевтичної сировини вимагають розширення досліджень з ощадливого та безпечного використання сільськогосподарських культур і продукції у фармації і медицині. Так, зокрема, виробництво потребує розроблення ресурсоощадливих способів та встановлення економічно виправданих термінів збирання сировини, які б забезпечували високу якість фармацевтичної сировини та збереження урожаю зерна. Встановлення динамікі накопичення флавоноїдів і сапонінів у сировині сортів різного походження і призначення, тощо. Так як, рекомендації зі збирання сировини, які сформовані ще за СРСР, рекомендують збір сировини на посівах кукурудзи на силос та визначення якості за вмістом екстрактивних речовин. Потребує уваги дослідників і система оцінки якості сировини, а саме розроблення методик визначення залишкових кількостей пестицидів і інших засобів захисту рослин в сировині, визначення безпечних для медицини їхніх концентрацій. Багатий і різноманітний хімічний склад кукурудзи та майже необмежене сировинна база надає можливість розроблення нових лікувальних і профілактичних засобів, біологічно активних добавок, продуктів дієтичного і оздоровчого харчування, тощо. Таким чином, медицина має перспективу розширення арсеналу лікарських засобів з доступної за ціною вітчизняної сировини, а аграрний сектор має потенціал отримати користь від розширення сфер застосування сільськогосподарських культур, а саме як лікарської рослинної сировини. Це сприятиме підвищенню ефективності використання сільськогосподарської продукції та привабливості культур через зростання рентабельності виробництва. Подальший розвиток наукових досліджень і вдосконалення технологій переробки рослинної сировини дозволять зробити її виробництво більш екологічним і результативним. Збереження наукового інтересу до цієї галузі є необхідною умовою для забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва та суміжних галузей зокрема таких як харчова промисловість та фармацевтика. Бібліографія: 1. Попова Н.В, Литвиненко В.И., Куцанян А.С. (2016). Лекарственные растения мировой флоры Харьков: Діса плюс, 540 с. 2. Hasanudin K., Hashim P., Mustafa S. (2012). Corn silk (Stigma maydis) in healthcare: A phytochemical and pharmacological review. Molecules. 17(8): р. 9697-9715. DOI: 10.3390/molecules17089697. 3. Wang Y., Mao J., Zhang M., та ін. An umbrella insight into the phytochemistry features and biological activities of corn silk. (2024). Molecules. 29(4): 891. DOI: 10.3390/molecules29040891. 4. Bhushan B., et el. (2024). Beyond colors: The health benefits of maize anthocyanins. Applied Food Research. 4: 100399. DOI: 10.1016/j.afres.2024.100399. 5. Maki K. C., et el. (2018). Corn oil lowers plasma cholesterol compared with coconut oil. The Journal of Nutrition. 2018. 148(10): 1556–1563. DOI: 10.1093/jn/nxy156. 6. Liu G., et el. (2023). Zein-based nanoparticles. Frontiers in Pharmacology. 14: 1120251. DOI: 10.3389/fphar.2023.1120251. 7. Котов А.Г., Котова Е.Е., Соколова О.О. (2021). Атлас ілюстрацій до методів ідентифікації лікарської сировини в національних монографіях ДФУ. Харків: ДП «УНФЦЯЛЗ», С.205-207. 132 Сокол О. В. кандидат біол. наук Джуренко Н. І. кандидат біол. наук Паламарчук О. П. кандидат. біол. наук Національний ботанічний сад імені М. М. Гришка НАН України, Київ, Україна ЛІКАРСЬКИЙ ПОТЕНЦІАЛ ASCLEPIAS SУRIACA L. Ключові слова: ваточник, лікарська рослина, адвентивна рослина В ході антропогенного впливу людини на навколишне середовище значно змінюється природна флора, що спричиняє поширення адвентивних інвазійних видів. Адвентивні рослини забруднюють генофонд аборигенної флори, що призводить до зменшенню продуктивності рослинного покриву [1]. В свою чергу такі рослини можуть розглядатися як доповнення до асортименту рослин з корисними властивостями в різних сферах життєдіяльності людини. До таких рослин належить Asclepias sуriaca L. який має північноамериканське походження, епекофіт який був завезений в Україну ще до Другої світової війни як можливе промислове джерело для виробництва натурального каучуку. За екологічними властивостями є геофіт, мезотроф, мезофіт, мегатерм, сціогеліофіт та ентомофіл, що пояснює його стримке поширення [2]. A. sуriaca – багаторічна трав'яниста рослина з добре розвиненою кореневою системою, яка має багато бічних бруньок. Стебла прямостоячі, облистнені. Листки продовгувато-еліптичної форми темно-зеленого кольору. Нижні листки в середині літа дуже часто опадають. Квітки зібрані у великі зонтикоподібні суцвіття, яскраво-рожеві, запашні. Цвіте в липні - на початку серпня. Плід - здута серповидна зелена коробочка з гофрованою поверхнею, під час дозрівання розкривається з боків. Насіння темно-коричневого кольору, вкрите довгими білосніжними шовковистими волосками . До складу біологічно активих сполук рослин A. sуriaca входять алкалоїди, флавоноли, флавонолглікозиди, амінокислоти, вуглеводи, тритерпени, карденоліди тощо. Листки та стебло містять нелеткі олії, флавоноїди, феноли, хініни, таніни, терпеноїди, цукри, ксантопротеїни, сапоніни та стероїди. Корені містять карбонові кислоти, нелеткі олії, флавоноїди, феноли, хініни, смоли, стероїди, глікозиди та кумарини [3,4]. Ці сполуки, як відомо, проявляють високу антибактеріальну, протигрибкову, мікробіоцидну та протидіарейну дію [5,6]. Рослини A. sуriaca мають багато застосувань у традиційній медицині. Використовуються як протиракові, ранозагоювальні, сечогінні, проти астматичні засоби. Мають позитивну дію при лікуванні бронхіту, пневмонії, ревматизму та каменів у нирках [7]. Таким чином, лікарські властивості виду Asclepias sуriaca мають протимікробну, протипухлинну, серцево-судинну, болезаспокійливу та жарознижувальну дію, що може свідчити за великий потенціал лікувальних властивостей. Бібліографія 1. Протопопова В.В. Синантропная флора Украины и пути ее развития. К.: Наук. думка, 1991. 204 с. 2. Тарасов В.В. Флора Дніпропетровської і Запорізької областей / В.В. Тарасов. – [2-ге вид., доп., випр.]. Дніпропетровськ: Ліра, 2012. 296 с. 3. Kurdekar R.R., Hegde G.R. and Hebbar S.S. Antimicrobial efficacy of Bridelia retusa (Linn.) Spreng. and Asclepias syriaca. Indian Journal of Natural Products and Resources, 3(4), 2012, 589-593. 133 4. Shivaprasad H.V., Rajesh R, Nanda B.L., Dharmappa K.K. and Vishwanath BS. Thrombin like activity of Asclepias syriaca L. latex: Action of cysteine proteases. Journal of Ethnopharmacology, 123, 2009, 106–109. 5. Phillipson J.D., O’Neill M.J. New leads to the treatment of protozoal infections based on natural product molecules. Acta Pharmaceutical Nordica. 1987;1:.131–144 6. Abioye J. O., Olokun, A. L. Phytochemical Properties and Proximate Composition of Asclepias syriacal. Asian Journal of Research in Crop Science 7(1): 30-34, 2022; Article no. AJRCS.83776 ISSN: 2581-7167 7. Roșu A., Danaila-Guidea, S., Dobrinoiu R., Toma, F., Rosu D. T., Sava, N., & Manolache, C. Asclepias syriaca L.–an underexploited industrial crop for energy and chemical feedstock. Romanian Biotechnological Letters, 16(6), 2011, 131-138. 134 Halina Tkaczenko1, Ph.D., D.Sc., Associate Professor Lyudmyla Buyun2, Ph.D., D.Sc., Leading Researcher Vitaliy Honcharenko3, Ph.D., Associate Professor Andriy Prokopiv3,4, Ph.D., Associate Professor Natalia Kurhaluk1, Ph.D., D.Sc., Associate Professor 1Institute of Biology, Pomeranian University in Słupsk, Słupsk, Poland; 2M.M. Gryshko National Botanic Garden, National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, Ukraine; 3Department of Botany, Biology Faculty, Ivan Franko National University in Lviv, Lviv, Ukraine; 4Botanic Garden, Ivan Franko National University in Lviv, Lviv, Ukraine ANTIDIABETIC POTENTIAL OF FICUS CARICA L. Keywords: Ficus carica, fig tree, hypoglycemic activity, antidiabetic properties, phytochemicals, flavonoids, α-glucosidase inhibition Introduction. Diabetes mellitus is a chronic metabolic disorder characterised by hyperglycaemia resulting from defects in insulin secretion, insulin action, or both. The condition is associated with long-term damage to and dysfunction of various organs, particularly the eyes, kidneys, nerves, heart and blood vessels (Schuster and Duvuuri, 2002). The two main types of diabetes are type 1, which results from the autoimmune destruction of pancreatic beta cells, and type 2, which arises from a combination of insulin resistance and beta cell dysfunction. Additionally, gestational diabetes and other, less common forms of the disease contribute to the global burden of metabolic disorders (Alam et al., 2021). The worldwide prevalence of diabetes has been increasing at an alarming rate, with the International Diabetes Federation estimating that over 640 million adults will be affected by 2040. This increase is largely driven by lifestyle factors, including sedentary behaviour, unhealthy diets and obesity, as well as genetic predispositions (Hossain et al., 2024). Uncontrolled hyperglycaemia increases the risk of acute complications such as ketoacidosis, and accelerates the development of chronic cardiovascular, renal and neurological complications, leading to significant morbidity and mortality (Antar et al., 2023). Due to the limitations and side effects of conventional antidiabetic therapies, such as hypoglycaemia, gastrointestinal disturbances and drug resistance, there is growing interest in alternative and complementary approaches to diabetes management (McBenedict et al., 2024). Medicinal plants, which are rich in bioactive compounds, have attracted considerable attention due to their potential to modulate glucose metabolism, enhance insulin sensitivity, and exert antioxidant and anti-inflammatory effects (Tran et al., 2020). Phytochemicals such as flavonoids, alkaloids and phenolic acids have been shown to influence multiple pathways involved in glucose homeostasis (Ansari et al., 2024). The fig tree (Ficus carica L.), which belongs to the Moraceae family, has a long history of use in traditional medicine for managing diabetes, obesity, and other metabolic disorders (Mawa et al., 2013). Both the leaves and fruits of the plant are used in traditional remedies, and recent scientific research has provided evidence to support their hypoglycaemic potential (El Ghouizi et al., 2023). The plant contains a variety of bioactive compounds, such as polyphenols, flavonoids, organic acids and dietary fibres, which may work together to produce an antidiabetic effect (Oliveira et al., 2009; Vallejo et al., 2012). Preclinical studies have shown that F. carica extracts can improve glucose 135 tolerance, lower fasting blood glucose levels and protect pancreatic β-cells from oxidative stress (Andi et al., 2025). Furthermore, consumption of the plant may modulate carbohydrate-digesting enzymes and enhance peripheral glucose uptake, highlighting the multiple mechanisms through which it could contribute to glycemic control (Stephen Irudayaraj et al., 2017; Ansari et al., 2024). However, despite these promising findings, there is still a lack of well-designed clinical trials in humans to confirm the efficacy and safety of F. carica in diabetes management. This gap in the evidence base highlights the need for comprehensive reviews and future research to consolidate the existing data and provide a clear understanding of the therapeutic potential of Ficus carica in diabetes management. Botanical description and traditional uses Ficus carica L., commonly known as the fig tree, is a deciduous tree belonging to the Moraceae family. Originally from the Mediterranean region, it is now cultivated in various subtropical and tropical areas worldwide (Rasool et al., 2023). The tree typically grows to a height of 3-10 metres and has a spreading canopy and smooth, greyish bark. Its large, rough-textured leaves are lobed, and its characteristic fruits are pear-shaped syconia that turn from green to purple or brown when ripe. These fruits are rich in sugars, fibres, vitamins and polyphenolic compounds, which contribute to their nutritional and medicinal properties (Mawa et al., 2013; Jacobo-Salcedo et al., 2024). Various parts of F. carica have been used in traditional medicine for centuries. The leaves, fruits and latex have been used to treat digestive disorders such as constipation and indigestion, as well as inflammatory conditions and infections (Mawa et al., 2013; Shahrajabian et al., 2021). Traditional practices in the Mediterranean, Middle Eastern and South Asian regions specifically document the use of fig leaves and fruits for managing hyperglycaemia and diabetes (Stephen Irudayaraj et al., 2017). Leaf decoctions, fruit extracts and latex preparations were commonly administered to reduce blood sugar levels and improve metabolic health overall (El Ghouizi et al., 2023). Recent pharmacological studies have confirmed many of these traditional claims. For example, extracts from fig leaves have demonstrated significant hypoglycaemic activity in animal models of diabetes, while fig fruits have been shown to modulate postprandial blood glucose levels in preclinical studies (Pèrez et al., 2003; Stephen Irudayaraj et al., 2017). The bioactive compounds present in these plant parts, including flavonoids, phenolic acids and soluble fibres, are thought to work together to improve glucose metabolism and protect pancreatic β-cells (Shahidi and Danielski, 2024). The widespread traditional use of F. carica across different cultures, combined with emerging scientific evidence, highlights its potential as a complementary natural therapy for managing diabetes. Its versatility as a nutritional and medicinal plant makes it a valuable ingredient in functional foods and herbal remedies designed to improve metabolic health (Fazel et al., 2024). Phytochemical composition The hypoglycaemic potential of F. carica is closely linked to its diverse phytochemical profile. The leaves and fruits contain various bioactive compounds that act together to regulate glucose metabolism and protect against oxidative stress and inflammation (Madrigal-Santillán et al., 2024). The main classes of bioactive constituents are phenolic compounds, phytosterols, organic acids, anthocyanin composition, triterpenoids, coumarins, and volatile compounds such as hydrocarbons, aliphatic alcohols, and few other classes of secondary metabolites from different parts of F. carica (Figure 1) (Mawa et al., 2013). F. carica contains high levels of phenolic compounds, including flavonoids such as rutin, quercetin, and catechins, as well as phenolic acids such as gallic, chlorogenic, and caffeic acids (Sandhu et al., 2023). These compounds exhibit strong antioxidant and anti-inflammatory properties, protecting pancreatic β-cells from oxidative damage and 142 https://doi.org/10.1016/j.foodchem.2011.07.032. 40. Wang, T., Xue, H., Liu, H., Yuan, H., Huang, D., & Jiang, Y. (2025). Advancements in metabolic engineering: unlocking the potential of key organic acids for sustainable industrial applications. Frontiers in bioengineering and biotechnology, 13, 1556516. https://doi.org/10.3389/fbioe.2025.1556516. 41. Wang, Y., Alkhalidy, H., & Liu, D. (2021). The Emerging Role of Polyphenols in the Management of Type 2 Diabetes. Molecules (Basel, Switzerland), 26(3), 703. https://doi.org/10.3390/molecules26030703. 42. Weinberg Sibony, R., Segev, O., Dor, S., & Raz, I. (2024). Overview of oxidative stress and inflammation in diabetes. Journal of diabetes, 16(10), e70014. https://doi.org/10.1111/1753-0407.70014. 43. Zhang, Q., Peng, Y., Li, F., Xu, Y., Zhang, Q., Wu, D., Chen, M., Lin, S., & Qin, W. (2024). An updated review of composition, health benefits, and applications of phenolic compounds in Ficus carica L. EFood, 2024, efd2.154. https://doi.org/10.1002/efd2.154. 143 Halina Tkaczenko1, Ph.D., D.Sc., Associate Professor Oleksandr Lukash2, Ph.D., D.Sc., Professor Oleksandr Yakovenko2, Ph.D. Maryna Opryshko3, Lead Engineer Myroslava Maryniuk3, Lead Engineer Oleksandr Gyrenko3, Ph.D., Research Fellow Lyudmyla Buyun3, Ph.D., D.Sc., Leading Researcher Natalia Kurhaluk1, Ph.D., D.Sc., Associate Professor 1Institute of Biology, Pomeranian University in Słupsk, Poland; 2Department of Ecology, Geography and Nature Management, T.H. Shevchenko National University “Chernihiv Colehium”, Chernihiv, Ukraine; 3M.M. Gryshko National Botanic Garden, National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, Ukraine COMPARATIVE ANALYSIS OF ANTIOXIDANT PROPERTIES AND PHENOLIC CONTENT OF MULTIFLORAL HONEYS Keywords: Multifloral honey; Antioxidant activity; Total phenolic content; FRAP assay; Folin-Ciocalteu method; Poland; Hungary; Artificial honey; Natural antioxidants Introduction. Honey is one of the most complex natural products of plant origin. It is produced by Apis mellifera bees from floral nectar, honeydew, or plant secretions (Durazzo et al., 2021). As well as being used traditionally as a sweetener, honey is recognised as a biologically active substance with antioxidant, antimicrobial and anti-inflammatory properties (Anjos and Miguel, 2025; Tlak Gajger et al., 2025). Its growing importance as a functional food stems from its rich phytochemical profile, particularly its content of phenolic acids and flavonoids, which neutralise reactive oxygen species (ROS) and protect against oxidative damage (Cianciosi et al., 2018; Sharaf El-Din et al., 2025). The antioxidant potential of honey varies greatly depending on its botanical and geographical origin, as these factors determine the concentration and diversity of bioactive components (Al-Kafaween et al., 2023; Bereksi-Reguig et al., 2024). Darker honeys, such as forest or multifloral varieties, generally contain more phenolic compounds and therefore exhibit higher antioxidant capacity than light monofloral honeys (Gheldof and Engeseth, 2002). Key phenolic compounds, such as quercetin, chrysin, gallic acid and caffeic acid, contribute to redox balance via hydrogen atom and electron transfer mechanisms (Cianciosi et al., 2018). In contrast, artificial honey, which is composed mainly of glucose, fructose and sucrose, lacks enzymes, phenolic compounds and other bioactive substances, rendering it biologically inactive despite mimicking the sensory properties of natural honey (Hu et al., 2024). Central and Eastern Europe, particularly Poland and Hungary, has a long tradition of beekeeping, supported by diverse landscapes that are rich in nectar sources. This ecological variability gives rise to significant differences in the chemical composition and biological activity of local honeys (Gośliński et al., 2020). Polish honeys are highly regarded for their quality and sensory properties. They include varieties such as lime, rape, heather, dandelion, acacia, phacelia and goldenrod, each of which has a distinct biochemical profile influenced by the origin of the plants and environmental conditions (Majewska et al., 2024). Their antioxidant capacity arises from the combined action of polyphenols, organic acids, enzymes, and volatile components (Wilczyńska, 2010; Aazza et al., 2014). Multifloral honeys from Poland and Hungary often contain a diverse mixture of phenolic compounds resulting from mixed botanical origins, which may enhance their 144 antioxidant activity through additive or synergistic effects (Dżugan et al., 2018; Pentoś et al., 2020). Nevertheless, systematic cross-country comparisons using unified analytical approaches remain limited (Czigle et al., 2022), highlighting the need for comprehensive evaluations of honey bioactivity. This study compared the antioxidant properties of multifloral honeys produced by Polish and Hungarian beekeepers with those of artificial honey. Four complementary assays were employed: ferric reducing antioxidant power (FRAP) and total phenolic content (TPC). This multi-assay approach allowed for a quantitative evaluation of the antioxidant potential and qualitative differentiation of the natural honeys based on their bioactive composition. The findings highlight the strong relationship between phenolic content and antioxidant activity, confirming the superior functional value of natural multifloral honey as a dietary source of antioxidants compared to artificial honey. Materials and methods. Natural multifloral honey. The various natural multifloral honeys from Polish producers such as the "Pszczółka" apiary (Ustka, Poland; 54°34′43″N 16°52′09″E), the "Sądecki Bartnik" apiary (Stróże, Poland; 49°39′21″N 20°58′22″E), Fulmer GmbH Magyarorszagi (Dunavarsány, Hungary; 47°17′N 19°04′E), "Karolczak Cezary" Beekeeping Farm (Sławno, Poland; 54°21′44″N 16°40′49″E) and "Zaczarowany Ogród" Beekeeping Farm (Złocieniec, Poland; 53°31′45″N 16°00′43″E) were used in the current study. Samples were stored in resealable bottles at 5°C in the dark, but allowed to reach room temperature before analysis. Nutritional values of multifloral honey: Energy value – 300-320 kcal, carbohydrates – 78-83 g, including sugars – 82 g, proteins – 0.3 g, sodium – 4 mg, potassium – 52 mg, calcium – 6 mg, iron – 0.4 mg, magnesium – 2 mg, ascorbic acid – 0.5 mg. The artificial honey used as a control sample in this study was a commercial product produced by HUZAR Sp. z o.o. (Nowy Sącz, Poland) and sold under the Auchan brand in Poland. According to the label, it contained 79% sucrose, water, starch syrup, citric acid (used as an acidity regulator) and natural honey flavouring. The product contained no proteins or lipids (less than 0.5 g of protein and 0 g of fat per 100 g) and provided an energy value of 1409 kJ (332 kcal) per 100 g. The artificial honey was used to simulate the physicochemical properties of natural honey without its bioactive components and served as a negative control in the analyses. Ferric reducing antioxidant power (FRAP) assay. The ferric reducing antioxidant power (FRAP) assay was performed according to the method described by Benzie and Strain (1996), with slight modifications. The FRAP reagent was freshly prepared by combining 2.5 ml of 10 mM TPTZ (2,4,6-tripyridyl-s-triazine) dissolved in 40 mM HCl, 2.5 ml of 20 mM FeCl₃ and 25 ml of 0.3 M acetate buffer solution (pH 3.6). Then, a 0.2 ml sample of honey solution (1 g/10 ml) was mixed with 1.8 ml of FRAP reagent and the mixture was left to react at 37 °C for 10 minutes. Absorbance was then measured spectrophotometrically at 593 nm using a SPEKOL 11 (Analytik Jena, Jena, Germany) against a reagent blank. A calibration curve was prepared using Trolox standard solutions in ethanol over the concentration range of 0–300 µmol/L. All samples were analysed in triplicate to ensure analytical reliability, and the antioxidant capacity was expressed as micromoles of Trolox equivalents per kilogram of honey (µmol TE/kg). Estimation of total phenolic contents. To complement the FRAP assay and provide a more comprehensive evaluation of the honey samples' antioxidant potential, their total phenolic content (TPC) was determined using a modified Folin-Ciocalteu colorimetric method (Singleton et al., 1999), with slight alterations. Briefly, 5 g of each honey sample was dissolved in distilled water and diluted to a final volume of 50 ml. The solution was then filtered through Whatman No. 1 filter paper. Then, an aliquot of 0.5 ml of the prepared solution was mixed with 2.5 ml of 0.2 N Folin-Ciocalteu reagent (Sigma-Aldrich, Germany) and left to react for 5 minutes. Then, 2 ml of a 75 g/l sodium 145 carbonate solution (POCH, Gliwice, Poland) was added and the mixture incubated for two hours at room temperature. After incubation, the absorbance was recorded at 760 nm using a SPEKOL 11 spectrophotometer (Analytik Jena, Jena, Germany), with methanol serving as the blank. A calibration curve was constructed using gallic acid (0200 mg/L; Sigma-Aldrich, Germany). TPC values were calculated based on the calibration equation, and the results were expressed as milligrams of gallic acid equivalents (mg GAE) per kilogram of honey. Statistical analysis. To enable meaningful comparisons between the honey samples, the results are presented as the mean ± standard error of the mean (SEM). Statistical analyses were performed using Statistica v. 13.3 software (TIBCO Software Inc., Palo Alto, California, USA). The normality of the data distribution was assessed using the Shapiro-Wilk test and the homogeneity of the variances was verified using the Levene test. Differences between the honey groups were analysed using a one-way analysis of variance (ANOVA), followed by a Tukey's post hoc test to identify any significant differences between pairs. The level of statistical significance was set at p < 0.05 [Zar, 1999]. All statistical assumptions were verified prior to performing ANOVA, and graphical visualisation of the data was conducted using Microsoft Excel. Results and discussion. The study compared the antioxidant properties and total phenolic content (TPC) of multifloral honeys obtained from various producers in Poland and Hungary with those of an artificial honey sample used as a control. The results clearly showed that the natural honeys had a much higher biological potential than the artificial product. The antioxidant properties and total phenolic content of multifloral honeys produced by various beekeepers in Poland and Hungary are shown in Fig. 1. Fig. 1. Analysis of the antioxidant properties and total phenolic content of multifloral honeys obtained from various producers in Poland and Hungary (M ± m, n = 8). * – statistically significant differences compared with honey samples from the “Pszczółka” apiary (Ustka, Poland) and artificial honey samples (p < 0.05); ** – statistically significant differences compared to honey samples from the “Sądecki Bartnik” apiary (Stróże, Poland) and artificial honey samples (p < 0.05). # – statistically significant differences compared to honey samples from Fulmer Ltd. Magyarorszagi producer (Dunavarsány, Hungary) and artificial honey samples (p < 0.05). & – statistically significant differences compared to honey samples from the “Karolczak Cezary” apiary (Sławno, Poland) and artificial honey samples (p < 0.05); ^ – statistically significant differences (p < 0.05) compared to honey samples from the “Zaczarowany Ogród” apiary (Złocieniec, Poland) and artificial honey samples. 146 For the control sample, the ferric reducing antioxidant power (FRAP) value was only 99.85 μmol TE·kg-1, while the TPC was 121.54 mg GAE·kg-1, confirming the absence of significant antioxidant activity in artificial honey. By contrast, all natural honeys displayed multiple-fold higher reducing capacities, with FRAP values ranging from 1,875.65 to 2,569.12 μmol TE·kg-1, corresponding to an increase of approximately 1,778% to 2,472% relative to the control. The highest antioxidant activity was observed in multifloral honey from the “Karolczak Cezary” Beekeeping Farm in Sławno, which reached 2569.12 μmol TE·kg-1, representing a 25.7-fold increase compared with artificial honey. Similarly, the TPC values of all natural honeys were substantially higher than the control value, ranging from 612.74 to 725.85 mg GAE·kg-1 – approximately 5.0 to 6.0 times greater than artificial honey. The sample from “Zaczarowany Ogród” Beekeeping Farm (Złocieniec, Poland) had the highest phenolic content, with a TPC of 725.85 mg GAE·kg-1, indicating a 497% increase compared with the control (Fig. 1). Of the analysed honeys, those from Poland – particularly the samples from “Karolczak Cezary” and “Zaczarowany Ogród” – exhibited the greatest antioxidant and phenolic potential. However, the Hungarian honey from Fulmer GmbH Magyarorszagi in Dunavarsány also showed very high FRAP and TPC values (2156.03 μmol TE·kg-1 and 690.74 mg GAE·kg-1 respectively), confirming its high biological quality. (Fig. 1). The present study demonstrated significant variations in antioxidant capacity and total phenolic content (TPC) among natural multifloral honeys sourced from Poland and Hungary, as well as an artificial honey sample employed as a control. As expected, the artificial honey, which is composed primarily of simple sugars, displayed minimal antioxidant activity, as reflected by its very low FRAP value (99.85 μmol TE·kg⁻¹) and low TPC (121.54 mg GAE·kg⁻¹). These results corroborate previous reports suggesting that artificial honey lacks the enzymes and phytochemicals that give natural honey its functional properties (Eteraf-Oskouei and Najafi, 2013; Tlak Gajger et al., 2025). In contrast, all natural multifloral honeys exhibited markedly higher antioxidant potential, with FRAP values exceeding that of the artificial honey sample by 18-25-fold. This strong reducing capacity is characteristic of natural honeys that are rich in phenolic acids, flavonoids and Maillard reaction products – compounds that are known to contribute synergistically to redox activity. The exceptionally high FRAP values observed in honeys from 'Karolczak Cezary' (Sławno, Poland) and Fulmer Ltd. Magyarországi (Hungary), indicate a robust presence of electron-donating antioxidants. This suggests favourable floral sources and local environmental conditions that support phytochemical enrichment. Similar trends were observed for total phenolic content. All natural honeys had TPC values that were approximately 5-6 times higher than those of artificial honey. This is consistent with the fact that phenolic compounds are among the primary drivers of honey’s antioxidant mechanisms. The sample from 'Zaczarowany Ogród' (Złocieniec, Poland) had the highest TPC (725.85 mg GAE·kg⁻¹) and reflects the significant impact of botanical origin on phenolic biosynthesis. This is a well-documented trend in European multifloral honeys. Interestingly, the Hungarian sample also ranked among the top performers, demonstrating that, while regional variation is present, it does not overshadow the superiority of natural honey over artificial honey overall. Thus, these findings highlight significant variability among natural honeys within regions, but also a consistent pattern of high antioxidant potential across samples. The observed correlations between FRAP and TPC values align with established biochemical principles whereby phenolic compounds participate in single-electron and hydrogen atom transfer reactions, thereby contributing to the overall radical-scavenging capacity (Choueiri et al., 2012; Platzer et al., 2022). 147 Conclusions. Natural multifloral honeys are rich in bioactive compounds, particularly phenolic antioxidants, which give them their redox properties. In contrast, artificial honey lacks functional components, resulting in minimal antioxidant activity. Considerable variation exists among natural honeys, with honeys from the Polish producers “Karolczak Cezary” and “Zaczarowany Ogród” showing the highest antioxidant potential, though the Hungarian sample also performed strongly. FRAP and TPC measurements correlate well, supporting the role of phenolic compounds as major contributors to honey’s antioxidant function. Thus, the results emphasise the nutritional and functional benefits of natural multifloral honeys, reinforcing their value as dietary antioxidants. Future research should involve more extensive profiling of bioactive compounds, such as flavonoids, organic acids and volatile constituents, to better understand the factors influencing antioxidant variability in regional honeys. References 1. Aazza, S., Lyoussi, B., Antunes, D., & Miguel, M. G. (2014). Physicochemical characterization and antioxidant activity of 17 commercial Moroccan honeys. International journal of food sciences and nutrition, 65(4), 449–457. https://doi.org/10.3109/09637486.2013.873888. 2. Al-Kafaween, M. A., Alwahsh, M., Mohd Hilmi, A. B., & Abulebdah, D. H. (2023). Physicochemical Characteristics and Bioactive Compounds of Different Types of Honey and Their Biological and Therapeutic Properties: A Comprehensive Review. Antibiotics (Basel, Switzerland), 12(2), 337. https://doi.org/10.3390/antibiotics12020337. 3. Anjos, O., & Miguel, M. D. G. (2025). Unveiling the Chemistry and Bioactivity of Bee Products and Their Derivatives. Foods (Basel, Switzerland), 14(17), 3058. https://doi.org/10.3390/foods14173058. 4. Benzie, I. F., & Strain, J. J. (1996). The ferric reducing ability of plasma (FRAP) as a measure of "antioxidant power": the FRAP assay. Analytical biochemistry, 239(1), 70–76. https://doi.org/10.1006/abio.1996.0292. 5. Bereksi-Reguig, D., Allali, H., Taib, N., Aissaoui, N., Wlodarczyk-Stasiak, M., & Kowalski, R. (2024). Bioactive Compounds, Antioxidant Properties, and Antimicrobial Profiling of a Range of West Algerian Honeys: In Vitro Comparative Screening Prior to Therapeutic Purpose. Foods (Basel, Switzerland), 13(24), 4120. https://doi.org/10.3390/foods13244120. 6. Choueiri, L., Chedea, V. S., Calokerinos, A., & Kefalas, P. (2012). Antioxidant/pro-oxidant properties of model phenolic compounds. Part II: Studies on mixtures of polyphenols at different molar ratios by chemiluminescence and LC–MS. Food Chemistry, 133(3), 1039– 1044. https://doi.org/10.1016/j.foodchem.2012.01.057. 7. Cianciosi, D., Forbes-Hernández, T. Y., Afrin, S., Gasparrini, M., Reboredo-Rodriguez, P., Manna, P. P., Zhang, J., Bravo Lamas, L., Martínez Flórez, S., Agudo Toyos, P., Quiles, J. L., Giampieri, F., & Battino, M. (2018). Phenolic Compounds in Honey and Their Associated Health Benefits: A Review. Molecules (Basel, Switzerland), 23(9), 2322. https://doi.org/10.3390/molecules23092322. 8. Czigle, S., Filep, R., Balažová, E., Szentgyörgyi, H., Balázs, V. L., Kocsis, M., Purger, D., Papp, N., & Farkas, Á. (2022). Antioxidant Capacity Determination of Hungarian-, Slovak- , and Polish-Origin Goldenrod Honeys. Plants (Basel, Switzerland), 11(6), 792. https://doi.org/10.3390/plants11060792. 9. Durazzo, A., Lucarini, M., Plutino, M., Lucini, L., Aromolo, R., Martinelli, E., Souto, E. B., Santini, A., & Pignatti, G. (2021). Bee Products: A Representation of Biodiversity, Sustainability, and Health. Life (Basel, Switzerland), 11(9), 970. https://doi.org/10.3390/life11090970. 10. Dżugan, M., Tomczyk, M., Sowa, P., & Grabek-Lejko, D. (2018). Antioxidant Activity as Biomarker of Honey Variety. Molecules (Basel, Switzerland), 23(8), 2069. https://doi.org/10.3390/molecules23082069. 148 11. Eteraf-Oskouei, T., & Najafi, M. (2013). Traditional and modern uses of natural honey in human diseases: a review. Iranian journal of basic medical sciences, 16(6), 731–742.. 12. Gheldof, N., & Engeseth, N. J. (2002). Antioxidant capacity of honeys from various floral sources based on the determination of oxygen radical absorbance capacity and inhibition of in vitro lipoprotein oxidation in human serum samples. Journal of agricultural and food chemistry, 50(10), 3050–3055. https://doi.org/10.1021/jf0114637. 13. Gośliński, M., Nowak, D., & Kłębukowska, L. (2020). Antioxidant properties and antimicrobial activity of manuka honey versus Polish honeys. Journal of food science and technology, 57(4), 1269–1277. https://doi.org/10.1007/s13197-019-04159-w. 14. Hu, Y., Liu, J., Pan, Q., Shi, X., & Wu, X. (2024). Effects of Artificial Sugar Supplementation on the Composition and Nutritional Potency of Honey from Apis cerana. Insects, 15(5), 344. https://doi.org/10.3390/insects15050344. 15. Majewska, E., Drużyńska, B., Derewiaka, D., Ciecierska, M., & Pakosz, P. (2024). Comparison of Antioxidant Properties and Color of Selected Polish Honeys and Manuka Honey. Foods (Basel, Switzerland), 13(17), 2666. https://doi.org/10.3390/foods13172666. 16. Pentoś, K., Łuczycka, D., Oszmiański, J., Lachowicz, S., & Pasternak, G. (2020). Polish honey as a source of antioxidants – A comparison with Manuka honey. Journal of Apicultural Research, 59(5), 939–945. https://doi.org/10.1080/00218839.2020.1723837. 17. Platzer, M., Kiese, S., Tybussek, T., Herfellner, T., Schneider, F., Schweiggert-Weisz, U., & Eisner, P. (2022). Radical Scavenging Mechanisms of Phenolic Compounds: A Quantitative Structure-Property Relationship (QSPR) Study. Frontiers in nutrition, 9, 882458. https://doi.org/10.3389/fnut.2022.882458. 18. Sharaf El-Din, M. G., Farrag, A. F. S., Wu, L., Huang, Y., & Wang, K. (2025). Health benefits of honey: A critical review on the homology of medicine and food in traditional and modern contexts. Journal of Traditional Chinese Medical Sciences, 12(2), 147–164. https://doi.org/10.1016/j.jtcms.2025.03.015. 19. Singleton, V. L., Orthofer, R., & Lamuela-Raventós, R. M. (1999). Analysis of total phenols and other oxidation substrates and antioxidants by means of Folin-Ciocalteu reagent. In: Methods in Enzymology (Vol. 299, pp. 152–178). Academic Press. https://doi.org/10.1016/S0076-6879(99)99017-1. 20. Tlak Gajger, I., Dar, S. A., Ahmed, M. M. M., Aly, M. M., & Vlainić, J. (2025). Antioxidant Capacity and Therapeutic Applications of Honey: Health Benefits, Antimicrobial Activity and Food Processing Roles. Antioxidants (Basel, Switzerland), 14(8), 959. https://doi.org/10.3390/antiox14080959. 21. Wilczyńska, A. (2010). Phenolic content and antioxidant activity of different types of Polish honey – A short report. Polish Journal of Food and Nutrition Sciences, 60, 309– 313. 22. Zar, J.H. (1999). Biostatistical Analysis. 4th ed., Prentice Hall Inc., New Jersey. 149 Halina Tkaczenko1, Ph.D., D.Sc., Associate Professor Maryna Opryshko2, Lead Engineer Oleksandr Gyrenko2, Ph.D., Research Fellow Myroslava Maryniuk2, Lead Engineer Lyudmyla Buyun2, Ph.D., D.Sc., Leading Researcher Natalia Kurhaluk1, Ph.D., D.Sc., Associate Professor 1Institute of Biology, Pomeranian University in Słupsk, Słupsk, Poland; 2M.M. Gryshko National Botanic Garden, National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, Ukraine INFLUENCE OF CINNAMON ESSENTIAL OIL ON THE OXIDATIVE STABILITY OF RAPESEED OIL DURING LONG-TERM STORAGE Keywords: Rapeseed oil; cinnamon essential oil; oxidative stability; lipid peroxidation; TBARS; total antioxidant capacity; storage; natural antioxidants Introduction. Vegetable oils are an essential part of the human diet, providing energy and bioactive compounds such as unsaturated fatty acids, tocopherols and phytosterols (Ma et al., 2023). However, their quality decreases over time due to oxidation processes during storage, processing and heating. These reactions generate peroxides, aldehydes and other secondary products that are responsible for rancidity and a reduced shelf life (Choe and Min, 2006; Gharby et al., 2025). As susceptibility to oxidation largely depends on fatty acid composition – polyunsaturated oils (e.g. grapeseed and rapeseed oils) oxidise faster than monounsaturated olive oil (Maszewska et al., 2018) – the search for natural antioxidants has become increasingly important. This trend aligns with growing consumer demand for products with an extended shelf life and fewer synthetic additives (Rabiej-Kozioł et al., 2022; Yurchenko and Saealle, 2025). While synthetic antioxidants such as BHT, BHA and TBHQ have long been used to stabilise edible oils, concerns about their potential health risks and increasing regulatory restrictions have stimulated interest in natural alternatives (Frankel et al., 1994; Pokorný, 2007). Essential oils (EOs) are a particularly promising natural antioxidant due to their antimicrobial properties (Burt, 2004; Dhifi et al., 2016). Their complex mixtures of terpenoids and phenylpropanoids effectively scavenge free radicals and chelate pro-oxidant metals, offering a clean-label approach to extending shelf life (Redondo-Cuevas et al., 2017; Bibow and Oleszek, 2024). It is important to note that the effectiveness of EOs depends on their compatibility with the lipid matrix, which requires precise evaluation before industrial application. Cinnamon essential oil (CEO) is rich in cinnamaldehyde, eugenol and coumarin (Guo et al., 2024; Huang et al., 2022, 2025) and exhibits strong antioxidant properties through the donation of hydrogen atoms or electrons to neutralise lipid radicals (Mathew and Abraham, 2006; Boulebd, 2019). However, its activity varies depending on the concentration, oil composition and storage conditions (Keshvari et al., 2013). In some highly unsaturated systems, CEO may even exhibit pro-oxidant effects due to interactions between reactive components, oxygen and metal ions (de Sousa et al., 2023). Therefore, it is necessary to determine the optimal range of CEO concentrations that provide antioxidant activity rather than pro-oxidant activity. This study, therefore, evaluates the effect of cinnamon essential oil on the oxidative stability of rapeseed oil over a 120-day storage period. Changes in total antioxidant capacity (TAC) and 2-thiobarbituric acid reactive substances (TBARS) were used as indicators of antioxidant activity and lipid peroxidation, respectively. It was hypothesised that cinnamon essential oil (CEO) would enhance the antioxidant capacity 150 of rapeseed oil and inhibit oxidation; however, the magnitude and persistence of these effects would differ according to oil composition. These findings aim to inform the practical application of cinnamon essential oil as a natural antioxidant and contribute to the development of cleaner, more sustainable preservation methods in the edible oil sector. Materials and methods. Cinnamon essential oil. The commercial CEO was provided by Polish essential oil manufacturers (Naturalne Aromaty sp. z o.o., Bochnia, Poland). This is a 100% natural essential oil obtained from the bark of the Cinnamomum zeylanicum Blume (syn. Cinnamomum verum J.Presl) tree through steam distillation. Samples were stored in re-sealable vials at 5°C in the dark, but allowed to equilibrate to room temperature before testing. Geographical origin was excluded as this information was mostly not available. Rapeseed oil. The rapeseed, olive and grapeseed oils were purchased from a local shop. Rapeseed oil (Wyborny, Poland) is refined rapeseed oil. The energy value of 100 ml is 3464 kJ (828 kcal), fat 92 g, including 6.4 g saturated fatty acids, 58 g monounsaturated fatty acids and 28 g polyunsaturated fatty acids. The rapeseed oil samples (5 ml) were incubated with 0.1 ml CEO (final concentration 20 μg/mL) at 25 °C for 240 days. This reaction mixture was gently shaken at fixed intervals during incubation at 25 °C. Samples were collected for analysis after 0, 8, 15, 30, 60 and 120 days of storage. The rapeseed oil samples without additives were used as control samples. Measurement of 2-thiobarbituric acid-reactive substances (TBARS). Lipid peroxidation was determined by quantifying 2-thiobarbituric acid reactive substances (TBARS), primarily malondialdehyde (MDA), using the Buege and Aust (1978) method with minor modifications. For the analysis, 0.1 ml of the oil sample was mixed with 2.0 ml of distilled water and 2.0 ml of TBA reagent [15% trichloroacetic acid (TCA), 0.375% thiobarbituric acid (TBA) and 0.25 N hydrochloric acid (HCl)]. The mixture was heated at 95 °C for 15 minutes to allow the formation of the MDA-TBA adduct, then cooled on ice and centrifuged at 3000 rpm for 10 minutes. The absorbance of the supernatant was measured at 532 nm, and the MDA concentration was calculated using a molar extinction coefficient of 1.56 × 10⁵ M⁻¹ cm⁻¹. Measurement of total antioxidant capacity (TAC). TAC was assessed based on the inhibition of the oxidation of Tween-80 induced by Fe²⁺/ascorbate, quantified by measuring the resulting TBARS at 532 nm according to Opryshko et al. (2021). As the presence of antioxidants in the sample reduces TBARS formation, TAC was calculated as a percentage relative to the absorbance of the blank. This approach provides an integrated measure of the sample’s ability to suppress oxidative processes. Statistical analysis. Results are expressed as means. All variables were tested for normal distribution using the Kolmogorov-Smirnov test (p > 0.05). The significance of differences in TAC levels between samples (significance level p < 0.05) was tested using the Mann-Whitney test according to Zar (1999). All statistical calculations were performed on separate data from each sample using STATISTICA v. 13.3 software (TIBCO Software Inc., Palo Alto, USA). Results and discussion. The effect of CEO addition and storage time on the TAC and TBARS level of rapeseed oil at 7, 15, 30, 60 and 120 days of storage is shown in Figures 1-2. The total antioxidant capacity (TAC) of rapeseed oil decreased progressively during storage. Compared to the initial value on day 0, the TAC of the control sample decreased by 13.38% (p > 0.05), 15.73% (p > 0.05), 51.19% (p < 0.05), 45.97% (p < 0.05) and 19.41% (p > 0.05) after 7, 15, 30, 60 and 120 days, respectively. In rapeseed oil supplemented with cinnamon essential oil (Cinnamon EO + RO), the TAC decreased by 2.28% (p > 0.05), 11.27% (p > 0.05), 24.55% (p < 0.05), 49.94% (p < 0.05) and 5.47% (p > 0.05) over the same storage periods. Adding cinnamon EO to 151 rapeseed oil significantly improved its antioxidant stability after 30 and 120 days of storage, with TAC values 45.70% (p < 0.05) and 10.56% (p < 0.05) higher than the control, respectively. A slight, non-significant increase in TAC levels was also observed at 7 and 15 days in cinnamon EO-enriched samples, by 6.35% (p > 0.05) and 0.69% (p > 0.05) respectively (Fig. 1). Fig. 1. Effect of CEO addition and storage time on the total antioxidant capacity (TAC, %) of rapeseed oil after 7, 15, 30, 60 and 120 days of storage. # Changes significantly different between the control (rapeseed oil) and the CEO addition after 30 days of storage (p < 0.05, n = 6); ### Changes significantly different between the control (rapeseed oil) and the CEO addition after 120 days of storage (p < 0.05, n = 6). The TBARS content, used as an indicator of lipid peroxidation, increased progressively during the storage of rapeseed oil. In the control samples, the TBARS level rose sharply from 2.56 at day 0 to 4.89, 16.67, 36.79, 45.51, and 112.82 nmol MDA∙mL-1 after 7, 15, 30, 60, and 120 days of storage, respectively, corresponding to increases of 90.82% (p < 0.05), 551.17% (p < 0.05), 1336.33% (p < 0.05), 1677.73% (p < 0.05), and 4307.03% (p < 0.05) compared to the initial value. In rapeseed oil enriched with cinnamon essential oil (Cinnamon EO + RO), TBARS values were markedly higher than those in the control during the early storage period. The TBARS content increased from 22.31 nmol MDA∙mL-1 at day 0 to 21.26, 32.56, 46.41, 37.18, and 148.72 nmol MDA∙mL-1 after 7, 15, 30, 60, and 120 days, corresponding to variations of –4.72% (p > 0.05), +46.00% (p < 0.05), +108.01% (p < 0.05), +66.67% (p < 0.05), and +566.68% (p < 0.05), respectively, relative to the initial value. Although cinnamon EO supplementation did not suppress lipid oxidation at the beginning of storage, a slower increase in TBARS was observed in the enriched samples compared to the control at 60 days (–18.31%, p < 0.05). However, at the final stage (120 days), TBARS levels in the Cinnamon EO + RO group were significantly higher ( +31.82%, p < 0.05) than in the control, indicating pro-oxidative changes during prolonged storage (Fig. 2). This study showed that storage time and the addition of cinnamon essential oil both significantly affected the oxidative stability of rapeseed oil, as shown by changes in total antioxidant capacity and TBARS levels. In untreated rapeseed oil, TAC declined progressively over the 120-day storage period while TBARS levels increased sharply. This confirms the high susceptibility of rapeseed oil, which is rich in polyunsaturated fatty acids, to oxidative degradation. These observations are consistent with established patterns of lipid oxidation, whereby hydroperoxides and secondary aldehydic products