Psychological Factors of Adolescent Victim Behavior: The Role of Early Attachment Experience

2025 4th International Conference. The Teaching, Learning, Medical and Psychological Support as Challenges of 21st Century: Preschool, Secondary, Extracurricular, Vocational, Higher and Postgraduate Education, Warsaw, Poland 1 Psychological Factors of Adolescent Victim Behavior: The Role of Early Attachment Experience Volodymyr Filonenko 1 ● Oksana Malashenko 2 * ● Olena Chepenko 3 1 Kharkiv National University of Internal Affairs (Ukraine). Associate Professor at the Department of Sociology and Psychology, PhD in Psychology, Associate Professor. 2 Kharkiv National University of Internal Affairs (Ukraine). Educational and Scientific Institute No. 5, Master of Psychology. 3 Municipal Institution “Kharkiv Academic Lyceum “INTEL 13” of the Kharkiv Regional Council (Ukraine). Educator, Specialist of the Highest Category. * Corresponding author, e-mail: [email protected] ARTICLE INFO ABSTRACT Received: 5 October 2025 Revised: 15 October 2025 Accepted: 20 October 2025 Published online: 30 October 2025 Copyright © 2025 by author DOI: 10.5281/ zenodo.17930692 The theses examine the relationship between the type of attachment formed in childhood and manifestations of victim behavior in adolescence. It has been established that early emotional interaction with parents influences the formation of behavioral patterns that determine the adolescent’s attitude toward themselves and others. Particular attention is paid to the role of insecure attachment as a factor that increases susceptibility to victimization. The study emphasizes that the family serves as the primary environment for personality development, capable of both fostering emotional stability and trust, and – in cases of disrupted relationships – increasing the risk of victim behavior. Key words: victim behavior, teenagers, victimhood Citation in APA style Filonenko, V., Malashenko, O., & Chepenko, O. (2025). Psychological Factors of Adolescent Victim Behavior: The Role of Early Attachment Experience. In 2025 4th International Conference. The Teaching, Learning, Medical and Psychological Support as Challenges of 21st Century: Preschool, Secondary, Extracurricular, Vocational, Higher and Postgraduate Education (No. 41p3), Warsaw, Poland. East European Association of Scientists. https://doi.org/10.5281/zenodo.17930692 Psychology Conference Section (October 28–29, 2025) Article No. 41p3 2 Психологічні чинники віктимної поведінки підлітків: роль раннього досвіду прив’язаності Володимир М. Філоненко 1 ● Оксана В. Малашенко 2 * ● Олена В. Чепенко 3 1 Харківського національного університету внутрішніх справ (Україна). Доцент кафедри соціології та психології, канд. психол. наук, доцент. 2 Харківського національного університету внутрішніх справ (Україна). Навчально-науковий інститут № 5, магістр психології. 3 Комунальний заклад «Харківський академічний ліцей “ІНТЕЛ 13”» Харківської обласної ради(Україна). Вихователь, спеціаліст вищої категорії. * Corresponding author, e-mail: [email protected] СТАТТЯ АНОТАЦІЯ отримана: 5 жовтня 2025 р. переглянута: 15 жовтня 2025 р. прийнята: 20 жовтня 2025 р. опублікована онлайн: 30 жовтня 2025 р. Авторське право © 2025 автора DOI: 10.5281/ zenodo.17930692 В тезах розглядається взаємозв’язок між типом прив’язаності, сформованої в дитинстві та проявами віктимної поведінки у підлітковому віці. Встановлено, що ранній досвід емоційної взаємодії з батьками впливає на формування моделей поведінки, які визначають ставлення підлітка до себе та інших. Особлива увага приділяється ролі ненадійної прив’язаності як чинника підвищення схильності до віктимності. Підкреслюється, що сім’я виступає основним середовищем становлення особистості, здатним як підтримувати емоційну стабільність і розвиток довіри, так і за наявності порушень у взаєминах – підвищувати ризик віктимної поведінки. Ключові слова: віктимна поведінка, підлітки, віктимність Цитування: Філоненко В., Малашенко О., Чепенко О. Психологічні чинники віктимної поведінки підлітків: роль раннього досвіду прив’язаності. The Teaching, Learning, Medical and Psychological Support as Challenges of 21st Century: Preschool, Secondary, Extracurricular, Vocational, Higher and Postgraduate Education : 4th International Conference, October 28–29, 2025. Warsaw, Poland : East European Association of Scientists, 2025. No. 41p3. DOI: https://doi.org/10.5281/zenodo.17930692 2025 4th International Conference. The Teaching, Learning, Medical and Psychological Support as Challenges of 21st Century: Preschool, Secondary, Extracurricular, Vocational, Higher and Postgraduate Education, Warsaw, Poland 3 Introduction / Вступ У сучасному українському суспільстві спостерігається зростання рівня насильства та булінгу серед підлітків, що підкреслює наукову та практичну актуальність вивчення віктимної поведінки. Зокрема, лише за перші чотири місяці 2025 року було зафіксовано 130 випадків булінгу, більшість із яких стосувалася школярів віком від 10 до 16 років (Gwara Media, n.d). За першу половину 2025 року більше 3,1 тисячі дітей постраждали від проявів насильства та зловживань (ZMINA, 2025). Крім того, у 2024 році 695 дітей стали жертвами сексуального насильства, серед яких 57% – віком 10–14 років (Child Rescue, 2025). На думку Папуші (2016), віктимна поведінка притаманна кожній людині певною мірою, незалежно від віку, статі чи рівня освіти. Найбільш помітно вона виявляється у підлітковому віці, який характеризується швидкими й інтенсивними змінами в житті. Саме в цей період підлітки демонструють найбільшу схильність опинятися в ситуаціях, що становлять загрозу для їхнього життя та здоров’я. Згідно з дослідженням Olweus (1978) жертвами булінгу найчастіше стають підлітки, які виявляють тривожність, нещасність, низьку самооцінку та невпевненість в собі. Як правило, вони не мають тісних дружніх зв'язків зі своїми однолітками, а скоріше надають перевагу спілкуванню з дорослими, є лякливими, чутливими, замкнутими та сором’язливими, схильними до депресії й меланхолії, а також фізично слабшими за ровесників (особливо хлопчики). Крім того, такі підлітки можуть вважати себе гідними ролі жертви, пасивно очікуючи насильства, страждати від самотності, мати негативний життєвий досвід, походити з неблагополучних сімей, зазнавати домашнього насильства, мати комплекс неповноцінності, уникати розмов про знущання, сприймати насильство як неминучу долю та пасивно терпіти знущання. Results / Результати Віктимна поведінка обумовлюється заниженою самооцінкою, страхом втратити важливі стосунки, почуттям провини через власну недосконалість і переконанням у «справедливості покарань». Усе це формує схильність до прийняття віктимних моделей і стереотипів поведінки (Musaelian, 2016). Глейзер зазначає, що потенційним жертвам часто притаманні підвищене відчуття моральної відповідальності, надмірна сумлінність, а також відсутність тісного зв’язку із сім’єю, зокрема з матір’ю (за Chaikina, 2022). За Тарасовою (2023), зв’язок із матір’ю має значний вплив на особистість упродовж усього життя, а не лише на етапі раннього дитинства. У підлітковому віці формування безпечної прив’язаності допомагає підвищувати стійкість до стресових ситуацій, тоді як небезпечна прив’язаність створює емоційний вакуум, що спонукає до пошуку зовнішньої компенсації. Булах (2015) підкреслює, що формування надійної прив’язаності у перші місяці життя має визначальне значення для створення системи ефективних психічних захистів у дітей. Цей важливий фактор сприяє розвитку і вдосконаленню просоціальних моделей поведінки, забезпечуючи стабільність психіки дитини та її здатність справлятися з негативними впливами стресу. Боулбі (1969) зазначає, що відсутність глибокого емоційного контакту з матір’ю призводить до формування спрощеного уявлення про світ і руйнування системи етичних принципів. Дитина, яка зростає в умовах емоційної скутості чи надмірних обмежень, поступово втрачає впевненість у власній ролі в родині та своїй цінності для батьків. Це викликає тривале внутрішнє напруження, пов’язане з неможливістю зрозуміти своє місце в соціальному оточенні. Такий досвід може розвиватися за двома альтернативними сценаріями: у першому випадку дитина замикається в собі, відчуваючи глибоку негідність і уникаючи близьких стосунків, дружби чи романтичних зв’язків; у другому – активно шукає замінники батьківської турботи, що робить її вразливою до впливу людей, які демонструють навіть поверховий інтерес чи прихильність. Psychology Conference Section (October 28–29, 2025) Article No. 41p3 4 За Брішем (2010), особливості взаємодії батьків з дитиною визначають тип її прив’язаності. Для надійного стилю характерно те, що дорослі стимулюють самостійне пізнання світу, але залишаються чуйними до небезпеки, виявляючи терпіння й уважність. У разі уникаючої прив’язаності дорослі схильні ігнорувати емоційні сигнали та уникати тілесного контакту, через що дитина вчиться приховувати почуття, які не схвалюються. Натомість тривожний тип формується в умовах, коли батьки стримують дослідницьку активність і виявляють надмірну тривогу щодо можливої розлуки. У підлітковому віці за наявності ненадійного типу прив’язаності «амбівалентність заглиблення в себе» можуть проявлятися різні форми психопатологічних розладів, що трансформуються в агресивну або безпорадну поведінку. Основний мотив таких підлітків – «висловити свій біль і помститися за нього». Підлітки з тривожним типом прив’язаності «амбівалентність занепокоєння» часто свідомо займають позицію жертви, а їх віктимна поведінка може бути продуманим способом привернути увагу, викликати жалість або отримати вигоду; для них характерна опозиційно-протестна поведінка та переконання «мене ніхто не любить, я нікому не потрібен». Підлітки з уникаючим типом прив’язаності є менш схильними до віктимності через недовіру до оточення, проте можуть ставати жертвами раптово – внаслідок інфантильності та незрілості психофізичних процесів, що зумовлює страх і уникання нового. Натомість надійна прив’язаність сприяє розвитку просоціальної поведінки, забезпечуючи емоційну стабільність і здатність протистояти стресовим впливам (Titochka, 2021). З метою емпіричної перевірки теоретичних положень було проведено дослідження підлітків віком 14–16 років, які проживають у регіонах із низьким та високим рівнем військової небезпеки. У результаті дослідження виявлено значущі позитивні взаємозв’язки між ненадійними типами прив’язаності, сформованими в дитинстві, та проявами віктимної поведінки у підлітковому віці. Встановлено, що типи прив’язаності «амбівалентність заглиблення в себе», «амбівалентність занепокоєння» та «уникнення» виступають чинниками, які сприяють підвищеній емоційній вразливості, почуттю тривоги, недовірі до оточення й схильності сприймати себе як жертву у складних життєвих ситуаціях. Такі підлітки часто демонструють деструктивні або безпорадні реакції, що ускладнює їхню соціальну адаптацію та підвищує ризик потрапляння у віктимогенні ситуації. Між надійним типом прив’язаності та віктимністю, додатних взаємозв’язків не виявлено. Conclusions / Висновки Отримані результати свідчать, що досвід ранньої емоційної взаємодії з батьками має тривалий вплив на становлення особистості й може визначати рівень схильності до віктимності в підлітковому віці. Сім’я є ключовим середовищем формування прив’язаності, яка може як знижувати, так і підвищувати ризик розвитку віктимної поведінки. У родині дитина засвоює моделі емоційної взаємодії, довіри й відповідальності, але сімейні конфлікти, емоційна відстороненість чи гіперопіка здатні формувати ненадійні типи прив’язаності, що підвищують її вразливість. Тому важливо, щоб батьки не лише забезпечували матеріальні потреби, а й створювали теплі емоційні стосунки, проводили час разом і сприяли особистісному розвитку дитини. References Brisch, K. H. (2010). SAFE® – Safe education for parents. Stuttgart, Germany: Klett-Cotta. Bowlby, J. (1969). Attachment and loss: Vol. 1. Attachment. The Hogarth Press. Bulakh, I. S. (2015). Psykholohiia zhyttievykh kryz osobystosti [Psychology of personal life crises]. NilanLTD. Chaikina, N. O. (2022). Skhylnist do viktyvnoi povedinky v zalezhnosti vid adaptyvnykh resursiv yunatskoho viku [Inclination to victim behavior depending on adaptive resources of youth age]. Vcheni zapysky Tavriiskoho natsionalnoho universytetu imeni V. I. Vernadskoho. Seriia: Psykholohiia, 33(72)(2), 178–183. https://doi.org/10.32838/2709-3093/2022.2/29 (in Ukrainian) Child Rescue. (2025, March 25). 695 ditei postrazhdaly vid seksualnoho nasylstva u 2024 rotsi [695 children were victims of sexual violence in 2024]. 2025 4th International Conference. The Teaching, Learning, Medical and Psychological Support as Challenges of 21st Century: Preschool, Secondary, Extracurricular, Vocational, Higher and Postgraduate Education, Warsaw, Poland 5 https://childrescue.com.ua/ua/news/news/695-ditei-postrazhdaly-vid-seksualnoho-nasylstvau-2024-rotsi (in Ukrainian) Gwara Media. (n.d.). V Ukraini pobilshalo vypadkiv bulinhu sered pidlitkiv – analityka [The number of bullying cases among teenagers in Ukraine has increased – analytics]. https://gwaramedia.com/v-ukra%D1%97ni-pobilshalo-vipadkiv-bulingu-sered-pidlitkivanalitika (in Ukrainian) Musaelian, O. M. (2016). Henderno-vikovi ta orhanizatsiino-profesiini osoblyvosti skhylnosti studentskoi molodi do viktymnoi povedinky [Gender-age and organizational-professional features of students’ tendency to victim behavior]. Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu. Seriia “Psykholohichni nauky”, 2(1), 51–57. (in Ukrainian) Olweus, D. (1978). Aggression in the schools: Bullies and whipping boys. Hemisphere. Papusha, V. V. (2018). Psykholoho-pedahohichni chynnyky zapobihannia viktymnii povedintsi pidlitkiv [Psychological and pedagogical factors of preventing victim behavior in adolescents] (Candidate of Psychological Sciences dissertation). H. S. Kostiuk Institute of Psychology of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine. Tarasova, V. V. (2023). Vplyv typu pryviazanosti na formuvannia stresostiikosti u pidlitkiv [The influence of attachment type on the formation of stress resistance in adolescents] (Doctoral dissertation). Kyiv, Ukraine. Titochka, T. I. (2021). Reaktyvnyi rozlad pryviazanosti yak determinant vyktymnoi povedinky nepovnolitnikh [Reactive attachment disorder as a determinant of victim behavior in minors]. Ukrainska politseistyka: teoriia, zakonodavstvo, praktyka, (1), 151–158. https://doi.org/10.32366/2709-9261-2021-1-1-151-158 ZMINA. (2025, October 15). Za pershe pivrichchia ponad 31 tysiacha ditei staly zhertvamy nasylstva ta zlovzhyvan v Ukraini [In the first half of the year, more than 31,000 children became victims of violence and abuse in Ukraine]. https://zmina.info/news/za-pershe-pivrichchya-ponad-31tysyachi-ditej-staly-zhertvamy-nasylstva-ta-zlovzhyvan-v-ukrayini