КОМУНІКАТИВНИЙ ФЕНОМЕН ХОРЕОГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА У СУЧАСНИХ СТУДІЯХ СПОРТИВНО-БАЛЬНОГО ТАНЦЮ

Альманах наукового товариства «Афіна» кафедри культурології та музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету 74 References 1. Aloshyna A., Bychuk O., Aloshyna A. Animatsiia yak vyd rekreatsiinoi diialnosti. Molodizhnyi visnyk. 2016. Vyp. 21. S. 15-18. 2. Briukhovetska L. I. Ukrainska animatsiia: zb. st. Kyiv : Feniks, 2018. 264 s. 3. Herchanivska P. Ye. Kulturolohiia. Terminolohichnyi slovnyk / Nats. akad. kerivnykh kadriv kultury i mystetstv. Kyiv, 2015. 4. Dutchak M. V., Pasichnyk L. V. Aktualizatsiia problemy pidhotovky ta realizatsii prohram sportyvnoi animatsii u mistsiakh masovoho vidpochynku. Visnyk Prykarpat. un-tu. Seriia: Fizychna kultura. 2012. Vyp.16. S. 54-58. 5. Kylymystyi S. M. Animatsiia v turyzmi : navch. posib. Kyiv : Vyd-vo FPU, 2007. 188 s. 6. Lesina T. M. Animatsiia yak innovatsiinyi napriam sotsialno-pedahohichnoi roboty v Polshchi. Sotsialna pedahohika: teoriia i praktyka. 2012. № 2. S.101-106. 7. Marakhovska K. D. Fenomen ukrainskoi animatsii: istorychnyi kontekst. Nauk. zap. Mizhnar. humanit. un-tu. Vyp. 31. Odesa, 2019. S. 157-160. 8. Petrova I. Sotsialno-kulturna animatsiia yak dozvillia. Visnyk Nats. akad. kerivnykh kadriv kultury i mystetstv. 2011. № 3. S.71-74. 9. Polishchuk L. O. Animatsiia v diialnosti zakladiv kultury Ukrainy. Kyiv : 2023. S. 71-76. 10. Pres-reliz – Doslidzhennia psykholohichnoho stanu naselennia v umovakh povnomasshtabnoi viiny. In-t sotsialnoi ta politychnoi psykholohii. 13.09.2022. 11. Tarasov L. V. Sotsialno-kulturna animatsiia: pryntsypy, zavdannia, zmist. Visnyk psykhosotsialnoi i korektsiino-reabilitatsiinoi roboty. 2003. № 2. S. 59-66. UDC 492.149.3 ANIMATION IN THE SYSTEM OF CULTURAL ACTIVITY Taras GOMON – Master’s degree holder in specialty 034 «Cultural Studies», Rivne State Humanitarian University, Rivne The article provides theoretical and practical comprehension of animation as a multifunctional element of the system of cultural activity in contemporary Ukraine. The evolution of the concept of «animation» in tourism, socio-pedagogical, rehabilitation-therapeutic, and artistic contexts is examined, and its key functions (recreational, communicative, developmental, therapeutic, socializing, cultural-identificational, and patriotic-educational) are analyzed, with particular emphasis on its significance during the full-scale war as a tool for psychological stabilization of the population. Based on the synthesis of domestic and foreign experience, the necessity of institutionalizing animation activities through professional training, state standards, and integration into the system of social and cultural services is substantiated. Key words: animation, socio-cultural activity, tourism animation, rehabilitation animation, psychological support, war, cultural institutions, leisure, therapeutic practices. Стаття отримана 5.10. 2025 Стаття прийнята 26.10. 2025 Стаття опублікована 26.12. 2025 УДК 793.33 КОМУНІКАТИВНИЙ ФЕНОМЕН ХОРЕОГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА У СУЧАСНИХ СТУДІЯХ СПОРТИВНО-БАЛЬНОГО ТАНЦЮ Єлизавета МЕЛЬНИЧУК – здобувачка освітнього ступеня «Магістр» спеціальності 024 «Хореографія», Рівненський державний гуманітарний університет, м. Рівне https://orcid.org/0009-0009-6521-760X doi [email protected] Зроблено спробу розглянути питання спортивного-бального танцю як комунікативного феномена хореографічного мистецтва сучасності. Розглянуто існування візуально-виражальних засобів танцюристів, які дозволяють визначати танцювальний спорт як витвір мистецтва з певною естетичною цінністю та виразністю. Вагомим є висвітлення значення сучасних спортивно-бальних танців та процесу роботи з розвитку емоційної сфери танцюристів, їх особистісних та психологічних якостей. Визначено способи взаємодії танцюристів між собою та глядачами під час виконання спортивно-бального танцю, а також приділено увагу питанню комунікативної толерантності, яка залежить від сумісності чи несумісності однойменних якостей партнерів. Ключові слова: студія спортивно-бального танцю, емоційний розвиток танцюристів, міміка, жести, способи взаємодії танцюристів. Постановка проблеми. Сьогодні завдяки своїй універсальності танець є одним із життєвих проявів © Мельничук Є., 2023 Стаття поширюється на умовах ліцензії CC BY 4.0 Актуальні питання культурології. Випуск 24/2025 75 людини, що дозволяє по-новому глянути на специфіку танцювальної мови. Спортивно-бальні танці – це мистецтво для двох. Гармонія між партнерами можлива лише при достатньому розвитку особистості кожного з них, оскільки танцюрист потребує комплексного підходу для формування власних здібностей. Танці сприяють пластичності та грації рухів, розвитку індивідуальних здібностей, формують здорове ставлення до себе, допомагають набути віру у власні сили, стимулюють постійне самовдосконалення та саморозвиток і закладають основи для подальшої міжособистісної взаємодії. Проте залишається проблема недосяжності гармонії взаємодії між партнерами у спортивних танцях через відсутність високорозвинених методів та умов для досягнення цієї гармонії. Завдяки зростаючому інтересу до розвитку емоційного боку танців, дослідники та танцюристи все більше звертають увагу на важливість взаємодії партнерів у танцювальних парах. Ця взаємодія може сприяти покращенню якостей особистості кожного учасника та підвищенню виконавської майстерності дуету, що безпосередньо відображається на їхніх виступах на різних змаганнях. Останні дослідження та публікації. Питання розвитку спортивно-бальної хореографії у всіх її різновидах є одним із найактуальніших завдань хореографічного мистецтва сучасності. Вітчизняні та зарубіжні дослідники з теорії композиції танцю (К. Василенко, О. Голдріч, Р. Захаров, Б. Колногузенко, А. Кривохижа) та теоретико-методичних основ спортивних (бальних) танців (А. Мур, У. Лерд, Г. Ховард, О. Касьянова, Т. Осадцив, Т. Павлюк, Н. Терешенко) вивчали основи спортивно-бальних танців. Досить змістовними є праці М. Богданової «До методики підготовки виконавців бального танцю» [1] та В. Ями «Методика технічної підготовки виконавців спортивних бальних танців» [6]. Специфіці мови мистецтва, як знаково-комунікативної системи, відводиться значне місце в роботах Ю. Лотмана, М. Кагана, С. Раппорта та ін. Практичний аспект здійснений в постановках М. Бежара, О. Бурнаева, К. Голейзовского, В. Гордєєва, Г. Малхасянца, A. Мессерера, В. Ромма, М. Фокіна. У своїх дослідженнях вони стверджують, що мистецтво може використовуватися як засіб масової комунікації, проте для розуміння інформації, що передається через мистецтво, потрібно володіти його власною мовою. Проблемою мови танцю займалися такі дослідники як О. Єрмакова, автор дисертації «Нові виразні засоби в зарубіжній хореографії другої половини XX століття (Творчі пошуки М. Бежара і Дж. Ноймайера)», В. Нарожная («Танець в аспекті невербальної комунікації») та ін. [5]. Крім того, зазначеній проблемі чималий інтерес приділяють автори наукових досліджень із бальної хореографії ХХ-ХХІ століть, представлені у працях П. Буттомера, А. Мура та Г. Регаццоні. Ці дослідження аналізують теоретичні та методичні особливості клубних латиноамериканських та європейських танців, розкривають основні характеристики стилю виконання та динаміку руху на танцювальній площині. Метою статті є висвітлення способів взаємодії танцюристів під час постановки та виконання спортивно-бальних танців як комунікативного феномену хореографічного мистецтва в сучасному просторі. Виклад основного матеріалу дослідження. У наш час хореографічне мистецтво, як важливий аспект культурного нематеріального надбання людства, розкриває унікальну привабливість та ідентичність кожної етнічної групи. В умовах сьогодення, особливо під час воєнного конфлікту, надзвичайно важливо дбати про збереження танцювальної спадщини України. Тому основним завданням є розвиток та виховання молоді країни в танцювальному мистецтві. Спортивно-бальні танці являють унікальну форму поєднання мистецтва й спорту. Вони відрізняються широким спектром ритмів, що сприяють виявленню творчої індивідуальності і розвитку здібностей до сприйняття зовнішнього середовища через музичні і рухові вираження бального танцю, а також взаємодії між танцюристом та глядачем. Бальний танець є одним зі способів хореографічного мистецтва, що сприяє розвитку особистості через музично-пластичний, художньо-естетичний, спортивно-фізичний та емоційно-ціннісний аспекти. Сучасний бальний танець широко використовується для формування естетичного сприйняття світу, але для цього потрібна спеціальна освіта та уміння розуміти й аналізувати музичні та художні аспекти танцю. Будь-яка інформація передається лише за допомогою знаків та символів. Існують різні системи символів, що використовуються в комунікації, і з ними пов’язана класифікація комунікативних процесів. При поділі на вербальну та невербальну комунікації використовуються різні системи символів. Спортивно-бальний танець у наш час стає предметом дослідження невербальної комунікації. Комунікативна компетентність у спортивних танцях є важливим елементом успішної психологічної підготовки. Адекватна психологічна готовність та комунікативні навички спортсменів сприяють цілісності тренувань і змагань, а також є ключовим критерієм сумісності пар для занять спортивними бальними танцями. Враховуючи, що виховання музичної та рухової культури є класичним компонентом у поліпшенні спортивної майстерності танцюристів, варто підкреслити, що спортивні бальні танці ефективно Альманах наукового товариства «Афіна» кафедри культурології та музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету 76 поєднують у собі спорт та мистецтво, використовуючи засоби хореографії як основу для естетичної привабливості танцювальних рухів та їх гармонійного виконання. На думку О. Мерлянової, формування рухової культури здійснюється шляхом творчого використання таких засобів виразності: - краси ліній та форм тіла; - пластичності рухів; - статичної та динамічної постаті; - оригінальних поз; - зовнішній та внутрішній грації; - збереження рівноваги в горизонтальних та вертикальних позах; - прояву особливого стилю як власного розуміння естетики рухів; - імпровізації рухових дій; - створення враження свободи, легкості, граціозності [4; 198]. У сучасній студії спортивно-бальних танців взаємодія партнерів відіграє важливу роль. Особливості такої взаємодії включають у себе дотримання техніки танцю, взаєморозуміння та співробітництво. Партнери повинні бути взаємодопомогою один одному, враховуючи рухи, темп та енергію під час виступу. Крім того, комунікація між партнерами важлива для успішної постановки та забезпечення гармонії в танцю. Також цінною є взаємна довіра та реакція на взаємні сигнали під час танцю. Взаємодія партнерів в студії спортивно-бальних танців відображається на їхньому танці та враженнях глядачів. Спортивно-бальні танці являють собою спеціальний вид активності, в якому спорт і мистецтво співпрацюють у найгармонійнішому співвідношенні. Спортивний танець відкриває унікальні можливості для розвитку та виховання. Шляхом фізичного, естетичного, емоційного, морального і духовного розвитку, танець допомагає танцюристу глибше вивчити себе, світ навколо нього та взаємини між людьми. Проникнення у глибини філософії танцювального мистецтва сприяє розвитку особистості, збагачує її зовнішні й внутрішні якості та світогляд. Оцінювання виступів танцювальних пар є суб’єктивним процесом через те, що емоційно-чуттєве вираження через танцювальні рухи не може бути оцінене об’єктивно. Виступ танцювальної пари оцінюється як глядачами, так і суддями різних змагань на основі таких критеріїв як музикальність, пластика, співгра, творчість. Досягнення певного рівня та гармонії у цих аспектах є основою успішної взаємодії партнерів танцювальної пари. О. Бойко зазначала, що гармонічна взаємодія між партнерами танцювальної пари виражається у сприятливому емоційному контакті, де танцівники узгоджують свої цілі, координують зусилля, досягають взаєморозуміння та взаємопроникнення за допомогою музикальності, пластичності рухів, дуетності і можливості до спільної імпровізації. Це призводить до створення творчої та унікальної емоційно-чуттєвої танцювальної картини, яка розкриває сутність танцю. Взаємодія між партнерами у танцювальній парі передбачає розвинуту здатність до комунікативної толерантності – важливу властивість особистості, яка сприяє узгодженню та формуванню різних психологічних якостей індивіда, зокрема моральних, характерологічних та інтелектуальних [2; 203]. Комунікативна толерантність є однією з ключових інформативних рис особистості, що відображає вплив виховання, досвіду спілкування та інших аспектів особистості, таких як потреби, інтереси, настанови, характер, темперамент, звички та особливості мислення. Ця характеристика значною мірою визначає життєвий шлях та діяльність людини. Базовою складовою успішного навчання та розвитку у спортивному танці є розвинуті вихідні фізичні та музично-ритмічні здібності. Ці здібності, такі як музикальність, пластичність, співробітництво та креативність, створюють умови для формування гармонійного взаємодії танцюристів під час створення танцю. Рівень комунікативної толерантності визначається сумісністю або несумісністю подібних якостей партнерів – інтелекту з інтелектом, характеру з характером, звичок зі звичками, темпераменту з темпераментом. Іншими словами, партнери порівнюють та оцінюють якості один одного на рівні окремих аспектів особистості. Система жестів та міміки в спортивно-бальних танцях відіграє важливу роль у виразності танцювальної вистави. Жести та міміка допомагають танцюристам виразити емоції, передати настрій музики та взаємодіяти з партнером або аудиторією. У спортивно-бальних танцях жести та міміка повинні бути виразними, але при цьому гармонійно вписуватися в загальний образ вистави. Танцюристи використовують рухи рук, обличчя та тіла, щоб висловити почуття та емоції, підкреслити ритм музики та підкреслити технічні аспекти танцю. Наприклад, у вальсі можна побачити елегантні жести рук, які допомагають створити легкість та грацію рухів. У ча-ча-ча можна використовувати енергійні рухи та виразне обличчя, щоб підкреслити динаміку та ритм музики. Поняття художнього образу в контексті спортивного бального танцю є дуже складним і має багато аспектів. Згідно з класичною естетикою, естетичне вираження спортивного бального танцю Актуальні питання культурології. Випуск 24/2025 77 полягає в його емоційно-привабливому виразі – мистецькому вираженні, що ґрунтується на художній образності та символізмі, тобто вираженні, що переносить глядача у метафізичну реальність і викликає духовну радість та естетичне задоволення [6; 82]. За словами дослідників, техніка виконання спортивного бального танцю не є самим танцем або секретом музикальності виконання, вона лише відіграє допоміжну роль у відчуттях виконавця під час танцю. На думку В. Ями, відповідно до певної специфіки, художній образ у спортивному бальному танці апріорі не передбачає яскраво виражену сюжетну основу, оскільки цей вид мистецтва акцентується на дуетності образів чоловіка та жінки, їх гармонійному взаємозв’язку або можливих конфліктах характерів. Відсутність філософських узагальнень, метафоризації, літературних персонажів та специфічних сюжетів у бальному танці дозволяє танцюристам вільно експериментувати з хореографічним вираженням, зосереджуючись на взаємодії двох партнерів на танцювальному майданчику [6; 82]. У своїй праці Е. Манелюк зазначала, що дослідження специфіки підготовки концертних номерів показує важливість комплексного підходу до навчання, що включає фізичну підготовку, акробатичні елементи, розвиток артистизму та музичну роботу. Ефективна комунікація та адаптація постановок до рівня технічної майстерності виконавців є ключовими для успішного виступу [3; 41]. Крім того, використання сучасних технологій та інноваційних методів навчання може значно підвищити якість та ефективність репетиційного процесу. Під час створення танцювальних композицій для кожної конкретної танцювальної пари, хореограф звертає увагу на індивідуальні особливості танцюристів, такі як їх пам’ять, темперамент, фізичні та технічні здібності. Важливими аспектами також є образи, які створюються через костюми та умови тренувань перед виступами. Під час виступів на сцені кваліфіковані експерти можуть оцінити взаємодію між хореографом та виконавцями, а також якість виконаної роботи. Взаємодія комунікативних навичок, творчої уяви, інтуїції є основою створення художніх образів у спортивному бальному танці та відтворення їх на виступах, що є одним із психологічних чинників успіху у хореографії. Таким чином, базові комунікативні знакові засоби відтворюють різноманітні виразні елементи особливої хореографічної мови. У мистецькій комунікації специфіка знаків полягає в їх вираженні не лише сутності, а й упорядкованому впорядкуванні за естетичними принципами, такими як гармонія, ритм, мелодійність та контраст. Вони не лише передають інформацію про об’єкт, але також сприяють формуванню у глядача певного емоційного ставлення до зображуваного об’єкта та самого твору мистецтва [5; 30]. Мова хореографії представлена різноманітними пластичними мотивами, що відтворюють знакову систему танцю. Важливими елементами танцювальної мови є рухи та позиції людського тіла, пластика, а також емоційні та дійові рухи. Висновки та перспективи дослідження. Комунікативний феномен у хореографічному мистецтві танцюристів у парі залежить від того, наскільки розвинені у них гармонійні відносини. Гармонія в особистості танцюриста досягається не завдяки пропорційному розвитку всіх його аспектів, а завдяки максимальному вдосконаленню тих здібностей, які формують його основну спрямованість, що надає йому сенс у житті та у виконанні творчої діяльності. Соціальні умови можуть також відігравати важливу роль у взаємовідносинах між танцюристами під час виступів, такі як спілкування з іншими танцювальними парами, навчання з провідними викладачами та тренерами, а також участь у різних танцювальних змаганнях. Перспективою дослідження є вивчення процесу роботи з розвитку емоційної сфери танцюристів, їх особистісних та психологічних якостей, що формує комунікативний феномен хореографічного мистецтва у сучасних студіях спортивно-бального танцю. Список використаної літератури 1. Богданова М. В. До методики підготовки виконавців бального танцю. Вісник Нац. акад. керівних кадрів культури і мистецтв. 2015. № 4. С. 65–69. 2. Бойко О. С. Сутність взаємодії партнерів у спортивних бальних танцях. Вісник Нац. акад. керівних кадрів культури і мистецтв. 2019. № 3. С. 202–205. 3. Манелюк Е. В. Специфіка постановки концертних номерів з елементами акробатики для самодіяльних хореографічних колективів. Актуальнi питання гуманiтарних наук. 2024. Вип. 73. Т. 3. С. 36–42. 4. Мерлянова О. Виховання артистичності серед партнерів у спортивних бальних танцях та методологія розвитку видовищності. Молодий вчений. 2018. № 11, ч. 2. С. 197–200. 5. Мировська Ю. І. Мова танцю в художній комунікації людини. Наук. часопис Нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова. Серія 14. Теорія і методика мистецької освіти : зб. наук. пр. : Матеріали IV Міжнар. наук.-практ. конф. «Гуманістичні орієнтири мистецької освіти» (27-29 квіт. 2011 р., м. Київ). Київ : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2011. Вип. 12 (17). С. 26–30. 6. Яма В. Методика технічної підготовки виконавців спортивних бальних танців. Znanstvena misel journal. 2024. № 91. С. 80-83. Альманах наукового товариства «Афіна» кафедри культурології та музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету 78 References 1. Bogdanova M. V. Do metoduku pidgotovku vukonavciv balnogo tancy. Visnuk Nacionalnoi Academii kerivnuh kadriv kyltyru i mustectv. 2015. № 4. S. 65–69. 2. Boyko O. S. Sytnistj vzajemodii partneriv y sportuvnuh balnuh tancjah. Visnuk Nacionalnoi Academii kerivnuh kadriv kyltyru i mustectv. 2019. № 3. S. 202–205. 3. Manelyuk E. V. Specufika postanovku koncertnuh nomeriv z elementamu akrobatuku dlya samodiyalnuh horeografichnuh kolektuviv. Aktyalni putannya gymanitarnuh nayk. 2024. Vup. 73. Т. 3. S. 36–42. 4. Merljanova O. Vuhovannya artustuchnosti sered partneriv y sportuvnuh balnuh tancjah ta metodologiya rozvutky vudjvuschnosti. Moloduj vchenuj. 2018. № 11, ch. 2. S. 197–200. 5. Murovsjka Y. I. Mova tancjy v hydognij komynikacii lydunu. Naykovuy chasopus Nacionaljnogo pedagogichnogo yniversutety imeni M. P. Dragomanova. Seriya 14. Teoriya I metoduka mustecjkoi osvitu : zbirnuk naykovuh pracj : Materialu IV Mihnarodnoi naykovo-praktuchnoi konferencii «Gymanistuchni orienturu mustecjkoi osvitu», (27-29 kvitnya 2011 р., m. Kuiv). Kuiv : NPY imeni M. P. Dragomanova, 2011. Vup. 12 (17). S. 26–30. 6. Yama V. Metoduka tehnichnoi pidgotovku vukonavciv sportuvnuh baljnuh tanciv. Znanstvena misel journal. 2024. № 91. С. 80–83. UDC 793.33 COMMUNICATIVE PHENOMENON OF THE CHOREOGRAPHIC ART IN MODERN STUDIES OF SPORTS BALLROOM DANCE Yelyzaveta MELNYCHUK – higher education applicant of the 1st (master's) level of speciality 024 «Choreography» of Rivne State Humanitary University, Rivne In the article, an attempt was made to consider ballroom dance as a communicative phenomenon of contemporary choreographic art. The existence of visually expressive means of dancers is described, allowing to define ballroom dancing as a work of art with certain aesthetic value and expressiveness. It is important to highlight the significance of modern ballroom dances and the process of working on the development of the emotional sphere of dancers, their personal and psychological qualities. The methods of interaction between dancers and the audience during the performance of ballroom dance are determined, as well as attention is paid to the issue of communicative tolerance, which depends on the compatibility or incompatibility of partners’ qualities. Studying the communicative phenomenon of choreographic art among dancers in pairs is quite important and prioritized, as it aims to determine the level of development of harmonious relationships between dancers during dance. The development of relationships between dancers, as well as with the audience and judges during dance performances, can create social conditions, including the opportunity to learn from the experience of the best dance pairs not only within the country but also abroad, communicate with them, learn the art of dance from experienced teachers and coaches, and their participation in dance tournaments of various levels. The perspective of the research is to study the process of working on the development of the emotional sphere of dancers, their personal and psychological qualities that shape the communicative phenomenon of choreographic art in studios of contemporary ballroom dance. Key words: studio of sports and ballroom dancing, emotional development of dancers, mimics, gestures, ways of interaction between dancers. Стаття отримана 21.08.2025 Стаття прийнята 20.09.2025 Стаття опублікована 26.12.2025 УДК 477.249.17 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ НОВИХ ФОРМ СПОЖИВАННЯ ПОСЛУГ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ ТА МИСТЕЦТВА Богдан ПИЛИПЮК – здобувач освітнього ступеня «Бакалавр» спеціальності 028 «Менеджмент соціокультурної діяльності», Рівненський державний гуманітарний університет, м. Рівне Doi Стаття присвячена теоретичним основам дослідження нових форм споживання послуг у сфері культури та мистецтва, де акцент робиться на трансформації традиційних моделей пасивного сприйняття в активні, гібридні практики через діджиталізацію, етичні тренди та маркетингові комунікації, з урахуванням універсалій культури як стабільної семіотичної матриці. Автор аналізує роль цифрових платформ у збереженні нематеріальної спадщини, еко-споживання як моральний імператив, формування попиту на культурні події через сегментацію аудиторії та діалоговий дискурс, а також перспективи європейської інтеграції для України, пропонуючи рекомендації для культурної політики, орієнтованої на сталість і економічний ріст креативних індустрій. © Пилипюк Б., 2025 Стаття поширюється на умовах ліцензії CC BY 4.0