РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ РОЗВИТКУ АМАТОРСЬКИХ ТАНЦЮВАЛЬНИХ ОБ'ЄДНАНЬ

Альманах наукового товариства «Афіна» кафедри культурології та музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету 84 Key words: cultural services, digitalization, cultural universals, ethical consumption, marketing communications, creative industries, semiotic discourse, European integration. Стаття отримана 2.9.2025 Стаття прийнята 23.09.2025 Стаття опублікована 26.12.2025 УДК 793:7.072 РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ РОЗВИТКУ АМАТОРСЬКИХ ТАНЦЮВАЛЬНИХ ОБ’ЄДНАНЬ Інна ВАСИЛЮК – здобувачка освітнього ступеня «Магістр» спеціальності 024 «Хореографія», Рівненський державний гуманітарний університет, м. Рівне https://orcid.org/0009-0007-4233-7938 doi [email protected] Здійснено ретроспективний аналіз розвитку аматорських танцювальних об'єднань як важливого соціокультурного феномену. Розглянуто основні етапи становлення та еволюції цих колективів у різних історичних періодах – від первісних форм спільного танцю до сучасних аматорських ансамблів. Особливу увагу приділено впливу суспільних трансформацій, політичних змін і культурних процесів на формування змісту, організаційних форм і репертуарної політики аматорських танцювальних колективів. Визначено ключові чинники, що сприяли збереженню національних традицій та інтеграції новітніх хореографічних тенденцій у діяльність аматорських об’єднань. Проаналізовано специфіку функціонування колективів на різних етапах історії, враховуючи регіональні особливості та рівень державної підтримки. Окреслено основні напрями та перспективи подальших досліджень у сфері розвитку аматорського танцювального руху в умовах сучасних глобалізаційних процесів. Ключові слова: аматорські танцювальні об'єднання, історичний розвиток, самодіяльність, народна культура, соціокультурні процеси. Актуальність проблеми. Аматорські танцювальні об’єднання є важливою складовою культурного простору суспільства, відображаючи його духовні цінності та соціальні трансформації. Тому подальший їх розвиток зумовлений необхідністю збереження національної культурної спадщини та популяризації аматорської творчості в умовах глобалізації. Адже вільний час людини, який нині об’єктивно збільшується, потребує його відповідної духовної насиченості та організації. І від того, чим він буде наповнений, таку молоду людину ми отримаємо в результаті. Огляд останніх публікацій. Вільний час сучасної людини є не лише важливою суспільною цінністю, але й потребує постійного внесення змін до його фактичного наповнення, сподіваючись на те, що наявний контент і зможе стати важливим духовним підгрунтях у формування особлистості [1]. Тож питання пошуку відповідних методик впливу на нього, як і форм організації творчої діяльності в самому колективі, й складає професійний інтерес фахівців багатьох сфер сучасної науки. Проблематика розвитку аматорських танцювальних колективів розглядалася в роботах таких дослідників, як І. Стешенко, О. Дудок, Н. Гнатюк. Чимало авторів акцентували увагу на ролі народного танцю в збереженні культурної ідентичності нації (О. Гуменна, С. Дяченко). У той же час важливим засобом досягнення результативності художньої діяльності може бути лише її глибоке вивчення та подальша розробка різноманітних технологій у цьому напрямі [2]. Проте комплексний ретроспективний аналіз розвитку аматорських танцювальних об’єднань. як соціокультурного феномену. залишається недостатньо розробленим, свідченням чого є й надалі чималий обшир спеціальної літератури з цього напряму [3], [6], [8]. У процесі дослідження застосовано історико-генетичний метод для вивчення етапів становлення аматорських танцювальних колективів. Використано порівняльний аналіз для визначення спільних і відмінних рис розвитку в різних регіонах. Також використано метод контентаналізу для опрацювання архівних матеріалів та наукової літератури. Мета дослідження: виявити основні історичні етапи розвитку аматорських танцювальних колективів та окреслити ключові тенденції їх еволюції. Виклад основного матеріалу. Аматорський танцювальний колектив є одним із важливих інститутів у формуванні хореографічної культури серед молоді. Танці, як форма самовираження, не лише сприяють розвитку фізичних і емоційних здібностей, але й формують культурні та соціальні цінності. У цій статті розглянемо генезу аматорських танцювальних колективів, етапи їх формування та сучасний стан їхнього впливу на розвиток хореографічної культури молоді. © Василюк І., 2025 Стаття поширюється на умовах ліцензії CC BY 4.0 Актуальні питання культурології. Випуск 24/2025 85 Танці, як форма вираження емоцій і культурної ідентичності, існували з найдавніших часів [8]. Із появою цивілізацій і розвитком мистецтва танець став важливим елементом культурного життя. В Україні, як і багатьох інших країнах, танці мали ритуальне значення і були невід’ємною частиною традиційних свят і обрядів [9]. Із часом розвивались професійні колективи, але також активно формувались аматорські колективи, які стали доступними для більш широких верств населення. Аматорські танцювальні групи сприяли збереженню традиційних танців та розвитку нових форм, орієнтуючись на потреби та інтереси молоді [9]. Етапи формування аматорських танцювальних колективів. Розвиток аматорських танцювальних колективів в Україні проходив через кілька етапів, кожен з яких мав свою специфіку і впливав на культурне життя суспільства. Від початкової організації танцювальних груп до сучасних танцювальних ансамблів, що активно працюють в умовах незалежності України, цей процес взаємопов’язаний з історичними, соціальними та політичними змінами в країні. Період Опис етапу Особливості 1950-1970-ті роки Перші кроки в розвитку аматорських танцювальних колективів в Україні. Переважно народні ансамблі, збереження традицій. Виникають перші колективи в будинках культури та школах. 1980-1990-ті роки Розвиток танців на основі західної культури та популяризація нових напрямів (брейкданс, хіп-хоп). Молодь зацікавлена у нових формах самовираження, розвиток сучасних танців. Відкриття танцювальних шкіл і гуртків. 2000-ні роки - сьогодення Інтернаціоналізація танцювальних стилів і зростання популярності сучасних напрямів (контемпорарі, стріт-данс). Багатоформатні колективи, участь у міжнародних конкурсах, взаємодія з різними танцювальними культурами, розвиток танцювальних медіаплатформ. У післявоєнний період, в умовах відновлення країни, народні танці стали важливою частиною культурного відродження. На цьому етапі виникають перші аматорські танцювальні колективи, які виконували переважно народні танці та обряди [8]. Формування аматорських колективів у будинках культури: Після Другої світової війни в Україні активно розвивалася система культосвітніх установ – будинків культури, клубів, палаців творчості, де почали формуватися танцювальні колективи. Вони стали основними осередками культурного життя в селах і містах. У ці колективи залучалися молодь і дорослих, які прагнули вивчити народні танці та зберегти культурні традиції [8]. Народні танці як основа репертуару: Основним завданням цих колективів була популяризація українських народних танців. Репертуар складався з традиційних танців різних регіонів України. Це був важливий період для збереження національної ідентичності та культурної спадщини. Танці таких колективів часто виконувалися на різноманітних святкових заходах, ярмарках, фестивалях, які були важливою частиною радянської культурної політики [8]. Підвищення культурного рівня населення: Важливою метою було також підвищення загального культурного рівня населення, розвиток естетичних та фізичних якостей через регулярні репетиції та участь у культурних заходах. Танцювальні колективи стали важливими носіями культурних традицій, а для молоді – способом соціалізації і формування нових цінностей [8]. Радянська доба для аматорських колективів часом значних змін. В умовах радянського суспільства, танцювальні колективи стають не лише осередками культурного розвитку, але й частиною державної ідеології. Аматорські колективи не ставили перед собою мету стати професійними, їхня діяльність стала більш структурованою. Виникають перші «народні ансамблі», де виконавці виконували танці на професійному рівні, навіть маючи статус аматорів. До цих колективів часто залучалися хореографи, які мали професійну освіту, що впливало на якість виконання. У 1980-х роках спостерігається модернізація танцювального репертуару. Хоча народні танці залишаються основою, починає з’являтися більше експериментів і деякі колективи інтегрують елементи сучасних танцювальних стилів, таких як джаз, естрадні танці, популярні на той час у Західній Європі та США. Протягом 1980-х років народні ансамблі та аматорські колективи стали широко відомими і виконували виступи не лише на території СРСР, але й міжнародних сценах. Той період відзначався численними гастролями аматорських колективів, участю у міжнародних фестивалях і культурних обмінах. Аматорські танцювальні колективи стали важливими соціальними інститутами, що забезпечували молоді Альманах наукового товариства «Афіна» кафедри культурології та музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету 86 можливість для самовираження та дозвілля в умовах обмеженої свободи творчості. Вони також виконували функцію культурної пропаганди і сприяли розвитку колективізму та патріотизму через танець [9], [10]. Утім, форми їх культурної діяльності носили чималий аспект ідеологізації; вони не мали особливої свободи у доборі репертуару, тобто інокультурний досвід ставав для них забороненою лакуною. Зі здобуттям державної незалежності України процес розвитку аматорських танцювальних колективів набуває нових форм. Відбувається активна адаптація до нових соціальних і політичних реалій, що призводить до значних змін у культурному ландшафті країни. В умовах незалежної України виникає новий інтерес до національної культури та збереження традицій. Танцювальні колективи активно відроджують народні танці, фольклорні композиції, які стали символом національної ідентичності. Крім народних танців, з’являються нові танцювальні стилі, такі як хіп-хоп, брейк-данс та джаз-фанк, які швидко набули популярності серед молоді. Молодіжні танцювальні колективи починають активно працювати в цих напрямках, що відображало загальну тенденцію до глобалізації та інтернаціоналізації танцювальних стилів. Важливою рисою цього періоду стала активна участь аматорських танцювальних колективів у міжнародних конкурсах і фестивалях. Українські колективи здобули призові місця на численних світових змаганнях, що сприяло розвитку танцювальної культури та культурного обміну [11]. На сучасному етапі аматорські танцювальні колективи стали частиною ширшої культурної інфраструктури країни. Вони активно використовують новітні технології та соціальні мережі для популяризації своїх виступів і залучення молоді до танцювальної діяльності. Виникає тенденція інтеграції танцювальних колективів в глобальну культурну мережу через інтернет. Відео з репетицій і виступів часто публікуються в соціальних мережах, що дає можливість колективам просувати себе на міжнародному рівні. У сучасних колективах танець часто поєднується з іншими формами мистецтва, такими як відео-арт, перформанс, театральні елементи. Цей етап позначений зростанням інтересу до сучасних експериментальних напрямків в хореографії. Аматорські колективи в Україні поступово наближаються до професіоналізму: танцюристи отримують хореографічну освіту, а самі колективи стають більш структурованими, з чітким поділом ролей і задач [11], [12]. Таким чином, етапи формування аматорських танцювальних колективів в Україні відзначаються еволюцією від збереження національних традицій до інтеграції сучасних глобальних танцювальних напрямів. У кожному з етапів ці колективи грали важливу роль у культурному житті країни, сприяючи соціалізації молоді, збереженню традицій та розвитку нових форм мистецтва. Аматорські танцювальні колективи сьогодні виконують кілька важливих функцій у формуванні хореографічної культури серед молоді [11]. Освітня функція: Через участь у танцювальних колективах молодь набуває базових хореографічних навичок, вивчає різні стилі танцю, що сприяє розвитку творчих здібностей та естетичного сприйняття. Більше того, участь у танцювальних гуртках може стати основою для професійного розвитку майбутніх танцівників [12]. Соціалізація та командна робота: Танцювальні колективи стають важливими соціальними осередками, де молодь навчається працювати в команді, розвиває комунікативні навички, відповідальність і дисципліну. Це позитивно впливає на загальний розвиток молодих людей, допомагаючи їм адаптуватися до соціальних умов [12]. Формування національної та культурної ідентичності: Аматорські колективи часто пропагують традиційні народні танці, що сприяє збереженню культурної спадщини. Водночас вони активно вводять до репертуару сучасні хореографічні напрями, що дозволяє молоді зберігати зв’язок із традиціями, не відмовляючись від новаторства [12]. Підвищення культурного рівня: Участь у танцювальних колективах розширює культурні горизонти молоді, знайомить їх з різними танцювальними стилями, що сприяє розвитку загального естетичного смаку та відкриває нові можливості для творчого самовираження [12]. Аматорські танцювальні колективи мають значний вплив на формування хореографічної культури молоді. Вони виконують важливу роль у розвитку фізичних, емоційних та соціальних навичок молодих людей, а також сприяють збереженню культурних традицій. Завдяки танцювальним колективам молодь отримує можливість виражати себе через мистецтво, удосконалювати свої навички та знайомитись із багатством світових танцювальних стилів. У сучасному суспільстві аматорські колективи стають важливим інструментом не лише для особистісного розвитку, а й для розвитку культури загалом. Одним з ефективних засобів забезпечення гармонійного та різнобічного розвитку особистості дитини, розвитку її талантів, розумових та фізичних здібностей, виховання високих моральних цінностей може виступати сучасна хореографія, як вид мистецтва з потужним креативним потенціалом. Останнім часом з’явилося чимало танцювальних студій, гуртків, секцій, колективів, що свідчить про престижність, Актуальні питання культурології. Випуск 24/2025 87 масовість та популярність сучасного танцю, як виду діяльності в позаурочний час. Цей унікальний феномен молодіжної популярної культури об’єднав фізичну культуру, мистецтво, дозвілля, перетворившись на стиль та спосіб життя значної частини підлітків. Безмежний потенціал сучасного танцю для всебічного розвитку особистості, інноваційні техніки виконання та методики викладання розкриваються в дослідженнях українських та зарубіжних авторів [Ошибка! Источник ссылки не найден.0], але нагальним залишається питання здійснення систематизації й узагальнення теоретичних знань в галузі танцю, дослідження впливу танцю на становлення та розвиток особистості підлітків та розробки відповідного науково-методичного матеріалу. У процесі хореографічної діяльності яскраво проявляються індивідуальні характеристики психічних процесів і властивостей дитини, її особливості мислення, характеру, емоційно-вольових особливостей, що позитивно впливає на розвиток психоемоційних станів підлітка. Провідна функція хореографічного мистецтва ‒ вираження емоцій і почуттів. Поза вираженням це мистецтво не існує. Тому основними виражально-зображальними засобами в ньому виступають загальнолюдські засоби передавання емоцій і почуттів ‒ інтонація, міміка, виражальні рухи, пози, жести, художньо узагальнені танцювальні рухи [6]. Як вид мистецтва саме сучасний танець, який не має кордонів та сталих канонів, ані за змістовним, ані за руховим компонентом, дає можливість висловити власне «Я», розкрити свою індивідуальність, духовний світ, передати засобами рухів свої почуття, настрій, думки, емоції. Таким чином, однією з особливостей сучасного танцю виступає індивідуальне осмислення власного світогляду і вираження поглядів та емоцій засобом руху в авторській манері та інтерпретації виконавця [7]. Сьогодні аматорські танцювальні колективи продовжують своє існування, зберігаючи традиції, і в той же час активно розвиваючи нові напрямки хореографії. Вони є важливими осередками культурної діяльності на місцевому рівні і сприяють популяризації танцювального мистецтва серед широких верств населення. Ретроспективний аналіз розвитку аматорських танцювальних об’єднань показує, що вони завжди були не лише осередками мистецтва, а й важливими соціокультурними інститутами. Збереження і розвиток аматорського танцю потребують державної підтримки, наукового осмислення та популяризації серед молоді. Перспективами подальших досліджень є вивчення впливу цифрових технологій на формати діяльності аматорських танцювальних колективів. Список використаної літератури 1 Актуальні питання реформування управління сферою культури у сучасних умовах. Аналітична записка / Нац. ін-т стратегічних досліджень. URL : http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/kulnurna_dyp-f509f.pdf (дата звернення : 08.02.2024). 2. Артеменко Л. М. Організація культурно-дозвіллєвої діяльності. Львів : Сполом, 2021. 212 с. 3. Бабій Н. Актуальні культурно-мистецькі практики та процеси Західної України кінця ХХ – початку ХХІ століть: культурні домінанти, форми репрезентації, перспективи: монографія. Ів.-Франківськ, 2022. 400 с.; Безверхня Г. В. Сучасні тенденції культурної політики в Україні. Культура і життя. 2022. № 4. С. 6–9. 4. Бігус О. О., Маншилін О. О., Кондратюк Д. О. та ін. Сучасний танець. Основи теорії і практики. Київ : Вид-во «Ліра», 2017. 332 с. 5. Волошина Л. Особливості підготовки фахівців-хореографів. Вісник Львів. ун-ту. Серія : Мистецтвознавство. Львів, 2014. Вип. 14. С. 267-273. 6. Гнатюк Н. М. Український танець у системі національної культури. Київ : Либідь, 2014. 7. Гуменна О. І. Танцювальні традиції в контексті етнокультури. Харків : ХНУМ, 2018. 8. Дяченко С.С. Аматорські колективи як феномен культурного життя. Одеса : Астропринт, 2017. 9. Дудок О. В. Народна хореографія: ґенеза і розвиток. Львів : Світ, 2010. 10. Хольченкова Н. М. Сучасний танець як засіб здоров’язбереження: основні характеристики та особливості розвитку. Вісник Чернігів. нац. пед. ун-ту ім. Т.Г. Шевченка. 2018. Вип. 152, т. 2. С. 176–180. 11. Стешенко І. Ф. Історія народного танцю в Україні. Київ : Мистецтво, 2005. 12. Kassing G., Jay-Kirschenbaum D. Dance Teaching Methods and Curriculum Design: Comprehensive K-12 Dance Education : Human Kinetics, 2nd Edition, 2020. 511 p. References 1 Aktualni pytannia reformuvannia upravlinnia sferoiu kultury u suchasnykh umovakh. Analitychna zapyska / Nats. in-t stratehichnykh doslidzhen. URL : http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/kulnurna_dyp-f509f.pdf (data zvernennia : 08.02.2024). 2. Artemenko L. M. Orhanizatsiia kulturno-dozvillievoi diialnosti. Lviv : Spolom, 2021. 212 s. 3. Babii N. Aktualni kulturno-mystetski praktyky ta protsesy Zakhidnoi Ukrainy kintsia KhKh – pochatku KhKhI stolit: kulturni dominanty, formy reprezentatsii, perspektyvy: monohrafiia. Iv.-Frankivsk, 2022. 400 s.; Bezverkhnia H. Альманах наукового товариства «Афіна» кафедри культурології та музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету 88 V. Suchasni tendentsii kulturnoi polityky v Ukraini. Kultura i zhyttia. 2022. № 4. S. 6–9. 4. Bihus O. O., Manshylin O. O., Kondratiuk D. O. ta in. Suchasnyi tanets. Osnovy teorii i praktyky. Kyiv : Vyd-vo «Lira», 2017. 332 s. 5. Voloshyna L. Osoblyvosti pidhotovky fakhivtsiv-khoreohrafiv. Visnyk Lviv. un-tu. Seriia : Mystetstvoznavstvo. Lviv, 2014. Vyp. 14. S. 267-273. 6. Hnatiuk N. M. Ukrainskyi tanets u systemi natsionalnoi kultury. Kyiv : Lybid, 2014. 7. Humenna O. I. Tantsiuvalni tradytsii v konteksti etnokultury. Kharkiv : KhNUM, 2018. 8. Diachenko S.S. Amatorski kolektyvy yak fenomen kulturnoho zhyttia. Odesa : Astroprynt, 2017. 9. Dudok O. V. Narodna khoreohrafiia: geneza i rozvytok. Lviv : Svit, 2010. 10. Kholchenkova N. M. Suchasnyi tanets yak zasib zdoroviazberezhennia: osnovni kharakterystyky ta osoblyvosti rozvytku. Visnyk Chernihiv. nats. ped. un-tu im. T.H. Shevchenka. 2018. Vyp. 152, t. 2. S. 176–180. 11. Steshenko I. F. Istoriia narodnoho tantsiu v Ukraini. Kyiv : Mystetstvo, 2005. 12. Kassing G., Jay-Kirschenbaum D. Dance Teaching Methods and Curriculum Design: Comprehensive K-12 Dance Education : Human Kin UDC 793:7.072 RETROSPECTIVE ANALYSIS OF THE DEVELOPMENT OF AMATEUR DANCE ASSOCIATIONS Inna VASILYUK – Higher education applicant of the 1st (master's) level of speciality 024 «Choreography» of Rivne State University of the Humanities, Rivne The article presents a retrospective analysis of the development of amateur dance associations as a significant sociocultural phenomenon. The main stages of the formation and evolution of these groups are examined across different historical periods – from the earliest forms of communal dance to contemporary amateur ensembles. Particular attention is paid to the influence of social transformations, political changes, and cultural processes on the content, organizational forms, and repertoire policies of amateur dance associations. Key factors that contributed to the preservation of national traditions and the integration of modern choreographic trends into the activities of amateur groups are identified. The specificity of the functioning of such associations at various historical stages is analyzed, taking into account regional characteristics and the level of state support. The article outlines the main directions and prospects for further research in the field of amateur dance movement development within the context of contemporary globalization processes. Key words: amateur dance associations, historical development, amateur performance, folk culture, sociocultural processes. Стаття отримана 3.10.2025 Стаття прийнята 28.10.2025 Стаття опублікована 26.12.2025