СУЧАСНИЙ СТАН ВИКОРИСТАННЯ КУЛЬТУРНИХ ПРАКТИК У РОЗВИТКУ КУЛЬТУРНОЇ ОБІЗНАНОСТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Альманах наукового товариства «Афіна» кафедри культурології та музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету 126 УДК 326.77.12 СУЧАСНИЙ СТАН ВИКОРИСТАННЯ КУЛЬТУРНИХ ПРАКТИК У РОЗВИТКУ КУЛЬТУРНОЇ ОБІЗНАНОСТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ Ольга ГАЛАЙ – здобувачка вищої освіти ступеня «Бакалавр» спеціальності 034 «Культурологія», Рівненський державний гуманітарний університет, м. Рівне https://orcid.org/0009-0009-5102-2764 Doi [email protected] Розглядається специфіка використання культурних практик у процесі формування культурної обізнаності дітей старшого дошкільного віку у закладі дошкільної освіти; акцентується увага на особливостях сприйняття дітьми цього віку художньої інформації; наголошується на важливості подібного виду роботу з цією категорією дітей; виявлено тенденції в окресленому напрямі роботи та специфіка сприйняття дітьми художньої інформації; подано результати експериментального дослідження, проведеного авторкою за місцем професійної самореалізації. Ключові слова: заклад дошкільної освіти, діти старшого дошкільного віку, експеримент, культурні практики, сучасність. Актуальність теми. Розвиток культурної обізнаності у дітей старшого дошкільного віку є фундаментальним аспектом їхнього особистісного становлення та соціальної інтеграції. У закладах дошкільної освіти впровадження культурних практик сприяє формуванню моральних цінностей, національної ідентичності та загального світогляду дітей. У сучасному глобалізованому світі питання збереження та передачі культурних цінностей набуває особливої актуальності. Дошкільний вік є критичним періодом для формування базових уявлень про культуру, традиції та соціальні норми. Саме в цей час діти засвоюють основні моральноетичні принципи, що впливають на їхню подальшу поведінку та світосприйняття. Заклади дошкільної освіти відіграють ключову роль у цьому процесі, забезпечуючи систематичне впровадження культурних практик у освітній процес [1; 28]. Культурна обізнаність визначається як здатність індивіда усвідомлювати, розуміти та цінувати як власну культуру, так і культури інших народів. У дошкільному віці формування культурної обізнаності відбувається через ознайомлення з різними аспектами культурної спадщини: мовою, мистецтвом, традиціями, звичаями та обрядами. Використання елементів народної педагогіки, таких як фольклор, народні ігри, пісні та казки, є ефективним засобом виховання моральних цінностей та культурної обізнаності у дітей. Це підтверджується дослідженнями, які підкреслюють важливість інтеграції етнокультурних компонентів у освітній процес для гармонійного розвитку особистості дитини [2; 16]. Культурна обізнаність визначається як рівень знань, розуміння та ставлення до культурної спадщини власного народу та інших етносів. Вона формується через взаємодію з культурними елементами, сприйняття культурних норм і традицій, залучення до мистецтва та фольклору. Огляд останніх публікацій. Серед науковців, які досліджують питання формування культурної обізнаності у дітей, можна виділити праці О . Чушак [7] та Л. Ярошевську [8], які у своїх дослідженнях наголошують, що ознайомлення дітей з культурною спадщиною сприяє розвитку їхньої емоційної сфери, моральних цінностей та соціальних навичок [8-9]. Тож використання цього культурного сегменту залишається на часі. На думку Т. Коломієць, у дошкільному віці засвоєння культурних норм відбувається через емоційне переживання та ігрову діяльність [3; 23]. О. Пащенко наголошував на важливості використання народних казок, пісень і прислів’їв у вихованні дітей [4; 175]. Ці дослідження підтверджують необхідність інтеграції культурних елементів у повсякденне життя дітей у ЗДО. Тим більше, що регіональний чинник вносить безліч змін у систему організації роботи з дітьми. Мета статті – особливості використання культурних практик у роботі з дітьми старшого дошкільного віку у закладі дошкільної освіти. Виклад основного матеріалу дослідження. Сучасні заклади дошкільної освіти приділяють увагу впровадженню культурних практик, проте їх застосування не завжди є системним. Вихователі використовують різні методи для ознайомлення дітей з традиціями та культурною спадщиною, серед яких: © Галай О., 2025 Стаття поширюється на умовах ліцензії CC BY 4.0 Актуальні питання культурології. Випуск 24/2025 127 – проведення тематичних занять, присвячених народним святам і традиціям; – використання фольклорних матеріалів (казки, пісні, загадки, прислів’я); – організація виставок, екскурсій та зустрічей із народними майстрами; – проведення театралізованих вистав на основі національних казок; – залучення батьків до культурно-освітніх заходів [5; 65]. Однак практика показує, що рівень упровадження культурних практик у ЗДО є нерівномірним. У багатьох дошкільних закладах відсутня єдина концепція розвитку культурної обізнаності, а заняття з цієї тематики мають епізодичний характер. Крім того, існують проблеми з методичним забезпеченням та підготовкою педагогів. Аналіз сучасної практики роботи ЗДО в Україні показує, що впровадження культурних практик має нерівномірний характер. Деякі заклади активно інтегрують етнокультурні елементи в освітній процес, організовуючи тематичні заняття, свята та проєкти, спрямовані на ознайомлення дітей з національною культурою. Однак, у багатьох випадках такі заходи проводяться епізодично і не є систематичними. Це може бути пов’язано з недостатньою підготовкою педагогічного персоналу, обмеженими ресурсами або відсутністю чітких методичних рекомендацій. Дослідження також вказують на те, що питання виховання основ культури споживання та економічного виховання дітей старшого дошкільного віку часто не інтегруються систематично в освітній процес, що свідчить про необхідність більш глибокого підходу до планування та реалізації культурних практик у ЗДО [6; 56]. Попри усвідомлення важливості культурних практик у формуванні особистості дитини, існує низка труднощів у їх реалізації в освітньому процесі: 1. Недостатня методична підготовка вихователів – не всі педагоги мають необхідні знання та навички для ефективного використання культурних елементів у навчально-виховному процесі. 2. Обмеженість матеріально-технічної бази – у багатьох закладах бракує національних костюмів, музичних інструментів, літератури та інших ресурсів. 3. Низький рівень залучення батьків – без активної участі родин формування культурної обізнаності дітей є менш ефективним. 4. Недостатнє фінансування – у багатьох випадках організація культурних заходів потребує додаткових витрат, які не завжди можуть бути покриті за рахунок бюджету ЗДО [7; 87]. Для ефективного формування культурної обізнаності у дітей старшого дошкільного віку рекомендується використовувати різноманітні методи та форми роботи: 1. Інтеграція елементів етнокультури в освітній процес. Ознайомлення дітей з традиціями, звичаями, народними ремеслами та мистецтвом рідного краю сприяє формуванню ціннісного ставлення до культурної спадщини. Наприклад, проведення майстер-класів із виготовлення традиційних українських ляльок-мотанок або писанок дозволяє дітям безпосередньо зануритися в культурний контекст. 2. Використання художньої літератури. Читання та обговорення народних казок, легенд, віршів допомагає дітям усвідомити моральні цінності та культурні особливості свого народу. Наприклад, казки про Котигорошка чи Івасика-Телесика не лише розважають, але й навчають дітей про сміливість, доброту та справедливість. 3. Організація тематичних занять та свят. Проведення заходів, присвячених національним святам, обрядам та традиціям, дозволяє дітям безпосередньо зануритися в культурне середовище та відчути його значущість. Наприклад, святкування Івана Купала з плетінням вінків та стрибками через вогнище допомагає дітям відчути зв'язок з традиціями предків. 4. Співпраця з родинами вихованців. Залучення батьків до освітнього процесу через спільні заходи, майстер-класи та екскурсії сприяє зміцненню зв'язку між сім'єю та ЗДО у формуванні культурної обізнаності дітей. Наприклад, організація сімейних днів, де батьки разом із дітьми готують національні страви або виготовляють традиційні прикраси, сприяє передачі культурних знань від покоління до покоління [8; 485]. Зважаючи на вищезазначене, авторка спробувала реалізувати наведені вище настанови у власній педагогічній практиці на базі ЗДО «Росинка» (м. Сарни Рівненської обл.), де до експерименту було залучено 30 дітей старшого віку, 4 вихователі, 2 їх помічники, психолог та 30 батьків. Не розглядаючи усі його складові, детально відтворені в її бакалаврському дослідженні [9], акцентуємо увагу на результатах. Аналіз результатів експериментального дослідження. На кінцевому етапі апробації педагогічних умов із метою перевірки їх ефективності у розвитку культурної обізнаності дітей Альманах наукового товариства «Афіна» кафедри культурології та музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету 128 старшого дошкільного віку проведено підсумковий зріз у контрольних та експериментальних групах. Перевірка здійснювалася за допомогою таких самих методів, як і в констатуючому експерименті. Хоча емоційність культурного сприйняття є характерною особливістю дітей старшого дошкільного віку, але простежити кількісне зростання її питомої ваги на заняттях у підсумковому зрізі дало змогу педагогічне спостереження, результати якого подано у таблиці 2.6. Таблиця 2.6 Підсумковий зріз кількісної характеристика рівнів емоційності культурного сприйняття творів мистецтва дітей старшого дошкільного віку на контрольному етапі дослідження (у %) Групи/Рівні Сприйняття творів мистецтва (емоційний компонент) Група №1 (ЕГ) Група №2 (КГ) Незадовільна 3% 12% Посередня 30% 44% Висока 65% 44% Рис. 2.8. Підсумковий зріз кількісної характеристика рівнів емоційності культурного сприйняття творів дітей старшого дошкільного віку на контрольному етапі дослідження Цифрові значення, представлені у таблиці 2.6, демонструють, що більшість дітей старшого дошкільного віку, як і до формуючого експерименту, мають високий рівень емоційності. Проте, ці показники значно варіюються між групами. Зокрема, завдяки експериментальній методиці лише невелика кількість дітей потрапила до категорії низької емоційності (4% у ЕГ та 11% у КГ). Що стосується середнього рівня емоційності, то він спостерігається у понад 30% дітей експериментальних груп та понад 44% дітей контрольних груп. Таким чином, кількісна різниця між групами становить 10%. Після формуючого експерименту змінилися показники у визначенні основних мотивів до творчої діяльності дітей експериментальних і контрольних груп, які представлені у таблиці 2. 7. Таблиця 2.7 Підсумковий зріз кількісних результатів рівнів мотивації дітей старшого дошкільного віку до впровадження культурних практик на контрольному етапі дослідження (у %) Класи/Рівнів Мотиваційний компонент Група №1 (ЕГ) Група №2 (КГ) Незадовільна 16% 20% Посередня 37% 41% Висока 47% 39% Актуальні питання культурології. Випуск 24/2025 129 Рис. 2.9. Підсумковий зріз кількісних результатів рівнів мотивації дітей старшого дошкільного віку до впровадження культурних практик на контрольному етапі дослідження Як показує таблиця 2.7, у результаті формуючого експерименту кількість дітей експериментальної групи, що отримали високу оцінку мотивації до впровадження культурних практик, збільшилася в середньому на 3% порівняно з констатуючим експериментом, тоді як у контрольній групі ці показники залишилися на тому ж рівні. В експериментальній групі цей відсоток збільшився на 7%, а в контрольній – лише на 3%. Варто відзначити, що в усіх групах (як експериментальних, так і контрольних) підсумковий зріз показав зменшення кількості дітей з незадовільною оцінкою мотивації до впровадження культурних практик, причому в експериментальній групі цей показник був нижчий на кілька відсотків, ніж у контрольній групі. Як видно, традиційна методика впровадження культурних практик не є достатньо ефективною у формуванні мотивів, що спонукатимуть дітей до творчої діяльності, оскільки вона більше орієнтована на вивчення основ творчого мистецтва та виконавчої діяльності. Підсумковий зріз оцінки робіт, виконаних на основі тестових завдань за когнітивним критерієм розвитку культурної обізнаності дітей старшого дошкільного віку показано у таблиці 2.8. Таблиця 2.8 Результати розвитку культурної обізнаності дітей старшого дошкільного віку за когнітивним критерієм на контрольному етапі дослідження (у %) Група/Рівні Когнітивний критерій Група №1 (ЕГ) Група №2 (КГ) Незадовільна 12% 26% Посередня 51% 47% Висока 37% 27% Рис. 2.10. Результати розвитку культурної обізнаності дітей старшого дошкільного віку за когнітивним критерієм на контрольному етапі дослідження Альманах наукового товариства «Афіна» кафедри культурології та музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету 130 Як засвідчує таблиця 2.8, кількість дітей, що отримали незадовільну оцінку за роботи в тестуванні, значно нижча в експериментальній групі порівняно з контрольною – 12% в ЕГ і 26% у КГ. Різниця у кількості дітей з посередньою оцінкою між групами також дещо менша, і в середньому вона складає 50%. Проте показники по групах суттєво не відрізняються, хоча в експериментальній групі кількість дітей із посередньою оцінкою тестових завдань трохи вища, ніж у контрольній. Подібна ситуація спостерігається і в високому оці: більша кількість робіт дітей експериментальної групи оцінена високо, складаючи в середньому 37% в ЕГ і 27% у КГ. Підсумковий зріз зміни результатів оцінки робіт, виконаних на основі серії завдань за діяльнісним критерієм розвитку культурної обізнаності дітей старшого дошкільного віку показано у таблиці 2.9. Таблиця 2.9. Підсумковий зріз кількісних результатів за діяльнісним критерієм розвитку культурної обізнаності дітей старшого дошкільного віку (у %) Групи/Рівні Діяльнісний критерій Група №1 (ЕГ) Група №2 (КГ) Незадовільна 12% 26% Посередня 51% 48% Висока 37% 28% Рис. 2.11. Підсумковий зріз кількісних результатів за діяльнісним критерієм розвитку культурної обізнаності дітей старшого дошкільного віку Як помітно з таблиці 2. 9, кількість дітей, що отримали незадовільну оцінку за всю серію завдань, значно нижча в експериментальній групі порівняно з контрольною, і складає в середньому 12% в ЕГ та 26% у КГ. Різниця в кількості дітей, що отримали посередню оцінку, також помітна, і в середньому становить 51% в ЕГ і 47% у КГ. Однак показники по групах суттєво не відрізняються, хоча в експериментальній групі кількість дітей із посередньою оцінкою трохи менша, ніж у контрольній. У високому оці більша кількість робіт дітей експериментальної групи отримала високу оцінку, складаючи в середньому 37% в ЕГ і 28% у КГ. Зіставивши цифрові дані, можна побачити, що найбільша кількість дітей в обох групах отримала посередню оцінку. Розподіл дітей за рівнями та критеріями розвитку культурної обізнаності після формуючого експерименту, завдяки впровадженню культурних практик, показано в таблиці 2.10. Таблиця 2.10 Підсумковий зріз кількісної характеристики за рівнями і критеріями розвитку культурної обізнаності за допомогою впровадження культурних практик дітей старшого дошкільного віку (у%) Критерії/Рівні Емоційний Мотиваційний Когнітивни й Діяльнісний Середнє значення ЕГ КГ ЕГ КГ ЕГ КГ ЕГ КГ ЕГ КГ Низький % 12 % 16% 20% 12% 26 % 12% 26% 10,75 % 21% Середній 30 % 44 % 37% 41% 51% 47 % 51% 47% 42,25 % 44,75 % Високий 65 % 44 % 47% 39% 37% 7 % 37% 28% 46,5% 34,5% Актуальні питання культурології. Випуск 24/2025 131 Рис. 2.12. Підсумковий зріз кількісної характеристики за рівнями і критеріями розвитку культурної обізнаності за допомогою впровадження культурних практик дітей старшого дошкільного віку Порівнюючи дані експериментальної та контрольної груп, наведену в таблиці 2.10, можна відзначити суттєву різницю у показниках кожного з рівнів та критеріїв розвитку культурної обізнаності дітей старшого дошкільного віку в результаті впровадження культурних практик. Ця різниця свідчить про те, що кількість дітей експериментальної групи, що покращили свій рівень розвитку культурної обізнаності завдяки експериментальному навчанню, збільшилася порівняно з початковими даними, тоді як кількість дітей контрольної групи, що досягли підвищення рівня культурної обізнаності внаслідок традиційного навчання, зросла, але незначно. Так, у середньому майже шоста частина дітей експериментальної групи та чверть дітей контрольної групи мають низький рівень розвитку культурної обізнаності. До середнього рівня належать найбільша кількість дітей, і цей показник складає 42,25% в ЕГ та 44,75% у КГ. Високий рівень розвитку культурної обізнаності досягла майже половина дітей експериментальної групи (46,5%), тоді як лише третина дітей контрольної групи (34,5%) досягла такого ж рівня. Висновки. Отримані результати дозволяють зробити висновок, що експериментальна методика творчого спрямування значно підвищила мотивацію дітей до творчості, сприяла розвитку їхньої допитливості та самостійності у творчій діяльності. Це виражалося у вільному виборі засобів та матеріалів для культурних практик, а також у поєднанні різних технік виконання завдань, що продемонстрували діти експериментальної групи під час виконання тестових та творчих завдань. Порівняльний аналіз тестових робіт за якісними показниками діяльнісного критерію дав можливість зробити висновок, що дошкільники високого рівня розвитку культурної обізнаності мають оригінальне художнє мислення, нестандартні дії, розвинену асоціативність, фантазію, а також насичену уяву цікавими художніми образами. Результати аналізу підтверджують певну відповідність розроблених педагогічних умов реальному навчально-виховному процесу в ЗДО. Отже, впровадження цих умов у практику управління навчально-виховним процесом при викладанні культурних практик сприяє збагаченню емоційної, мотиваційної та когнітивної сфер дітей, стимулюючи самовираження в практичній творчій діяльності. Це дає можливість досягти більшої ефективності в підвищенні рівня розвитку культурної обізнаності дітей старшого дошкільного віку за допомогою культурних практик, що дозволяє перенести ці результати на загальну популяцію. Список використаної літератури: 1. Бабенко Н. А. Культурна обізнаність як компонент виховання дошкільників. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2015. № 3. С. 27-34. 2. Ващенко Л. В. Формування національної самосвідомості дітей старшого дошкільного віку засобами українського фольклору. Вісник Черкаськ. ун-ту. 2010. № 204. С. 15-21. 3. Коломієць Т. В. Використання музичних традицій у розвитку культурної обізнаності дітей дошкільного віку. Педагогіка мистецтва. 2014. № 4. С. 22-30. 4. Пащенко О. І. Мультикультурне виховання у дошкільній освіті. Наук. вісник Херсон. держ. ун-ту. Серія: Педагогічні науки. 2016. № 68. С. 174-179. 5. Подоляк І. П. Культурні традиції та їхній вплив на виховання дітей. Полтава : Університетська книга, 2018. Альманах наукового товариства «Афіна» кафедри культурології та музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету 132 6. Торошилова Е. М. Розвиток естетичних потреб дітей 3-7 років (теорія і діагностика). Київ : Ділова книга, 2001. 141 с. 7. Чушак Н. Культура пам’яті як чинник розвитку особистості. Київ : Український центр культурних досліджень. 2020. 8. Ярошевська Л. В. Музично-естетичне виховання дітей дошкільного віку. Міжнародні наукові інновації в житті людини. Матеріали ХІ Міжнар. наук.-практ. конф. Миколаїв, 2022. С. 484-492. 9. Галай О. Культурні практики в системі роботи з дітьми: дослідження на здобуття ОС «Бакалавр» спец. 034 «Культурологія» / Рівнен. держ. гуманіт. ун-т. Рівне : РДГУ, 2025. 69 с. References: 1. Babenko N. A. Kulturna obiznanist yak komponent vykhovannia doshkilnykiv. Pedahohichni nauky: teoriia, istoriia, innovatsiini tekhnolohii. 2015. № 3. S. 27-34. 2. Vashchenko L. V. Formuvannia natsionalnoi samosvidomosti ditei starshoho doshkilnoho viku zasobamy ukrainskoho folkloru. Visnyk Cherkask. un-tu. 2010. №204. S. 15-21. 3. Kolomiiets T. V. Vykorystannia muzychnykh tradytsii u rozvytku kulturnoi obiznanosti ditei doshkilnoho viku. Pedahohika mystetstva. 2014. № 4. S. 22-30. 4. Pashchenko O. I. Multykulturne vykhovannia u doshkilnii osviti. Nauk. visnyk Kherson. derzh. un-tu. Seriia: Pedahohichni nauky. 2016. № 68. S. 174-179. 5. Podoliak I. P. Kulturni tradytsii ta yikhnii vplyv na vykhovannia ditei. Poltava : Universytetska knyha, 2018. 6. Toroshylova E. M. Rozvytok estetychnykh potreb ditei 3-7 rokiv (teoriia i diahnostyka). Kyiv : Dilova knyha, 2001. 141 s. 7. Chushak N. Kultura pamiati yak chynnyk rozvytku osobystosti. Kyiv : Ukrainskyi tsentr kulturnykh doslidzhen. 2020. 8. Yaroshevska L. V. Muzychno-estetychne vykhovannia ditei doshkilnoho viku. Mizhnarodni naukovi innovatsii v zhytti liudyny. Materialy 11 Mizhnar. nauk.-prakt. konf. Mykolaiv, 2022. S. 484-492 9. Galai O. Cultural practices in the system of work with children: research for obtaining the OS "Bachelor" specialty 034 "Cultural studies" / Rivne. State. Humanities. Univ. Rivne: RDGU, 2025. 69 p. UDC 326.77.12 THE CURRENT STATE OF USING CULTURAL PRACTICES IN FOSTERING CULTURAL AWARENESS AMONG SENIOR PRESCHOOL CHILDREN IN EARLY CHILDHOOD EDUCATION INSTITUTIONS Olha HALAI – Bachelor’s Degree Candidate in Specialty 034 «Cultural Studies», Rivne State University of the Humanities, Rivne The relevance of the study lies in identifying the essence of changing attitudes toward senior preschool children in early childhood education institutions under current conditions. Particular emphasis is placed on the significant influence of war and the transformation of parental and environmental value systems under its impact, which plays a crucial role in this context. The methodology of the research is based on a range of general theoretical methods, including comparative analysis, content analysis, and generalization. These methods enabled the modeling of the relevant situation and the formulation of conclusions regarding work with children. The study explores the specific use of cultural practices in the process of developing cultural awareness among senior preschool children in early childhood education institutions. It highlights the particularities of how children in this age group perceive artistic information and emphasizes the importance of such work with this category of children. The research identifies trends and the specifics of children’s perception of artistic content within this field. The author presents the results of an experimental study conducted at her place of professional practice. The collected, processed, and critically analyzed materials of this research can be applied in future pedagogical practice, in professional development programs for educators, and in the preparation of new studies on the identified issue. Key words: early childhood education institution, senior preschool children, experiment, cultural practices, modernity. Стаття отримана 30.08. 2025 Стаття прийнята 20.09. 2025 Опублікована 26.12. 2025