КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ КУЛЬТУРНО-ДОЗВІЛЛЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД УКРАЇНИ У ВОЄННИЙ ПЕРІОД

Актуальні питання культурології. Випуск 24/2025 139 Key words. Geopolitical worth of Ukraine, mentofacts, globalization, cultural diplomacy, decolonization, decommunization, advocacy of Ukraine's interests; brand of the nation, cross-cultural interaction, synchrony of cultural processes of different peoples. Стаття отримана 16.10. 2025 Стаття прийнята 6.11. 2025 Опублікована 26.12. 2025 УДК 316.334.56:008:351.853(477) КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ КУЛЬТУРНО-ДОЗВІЛЛЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД УКРАЇНИ У ВОЄННИЙ ПЕРІОД Роман ОБРУСНІК - здобувач освітнього ступеня «Магістр» спеціальності 028 «Менеджмент соціокультурної діяльності», Рівненський державний гуманітарний університет м. Рівне https://orcid.org/0009-0003-2467-0228 doi obrusnikro[email protected]m Розглядаються теоретичні підходи до культурно-дозвіллєвої діяльності територіальних громад в умовах кризи через призму концепцій соціальної згуртованості та резильєнтності. Автор аналізує три основні теоретичні напрями: функціоналістський (культура як інструмент соціальної інтеграції), інституційний (культура як публічна послуга) та резильєнтний (культура як механізм відновлення громад). Запропоновано концептуальну модель, що поєднує інституційні можливості органів місцевого самоврядування, механізми надання культурних послуг та їхні суспільні функції в кризових умовах. Особлива увага приділяється децентралізації культурної політики в Україні та її впливу на спроможність громад підтримувати культурне життя під час надзвичайних ситуацій. Стаття має теоретико-методологічний характер і призначена для розробки практичних інструментів оцінки культурних програм громад у воєнний період. Ключові слова: культурна політика, соціальна згуртованість, резильєнтність, децентралізація, територіальні громади, публічні послуги, кризовий менеджмент. Актуальність проблеми. Культурно-дозвіллєва діяльність територіальних громад набуває особливого значення в умовах воєнного стану, коли традиційні механізми соціальної взаємодії порушені, а потреба у згуртованості та психологічній підтримці зростає. Повномасштабна війна в Україні актуалізувала питання про роль культури як сфери художньої творчості та механізму суспільної резильєнтності (здатності громад витримувати шокові події та відновлюватися після них). У межах реформи децентралізації органи місцевого самоврядування отримали значні повноваження у сфері культури. Територіальні громади отримали фінансові ресурси та відповідальність за забезпечення культурних послуг населенню. Проте воєнний стан створив додаткові виклики (необхідність адаптації культурних програм до безпекових обмежень, робота з новими аудиторіями, потреба у збереженні культурної спадщини в умовах руйнувань). Існуючі наукові праці розглядають культурну політику переважно в мирних умовах або як питання збереження спадщини. Водночас бракує концептуальних моделей, які б дозволили аналізувати культурно-дозвіллєву діяльність громад саме в кризовому контексті як систему, що одночасно виконує функції соціальної інтеграції, психологічної підтримки та збереження ідентичності. Огляд останніх публікацій. Окреслена проблема має незначну кількість публікацій стосовно виявлення сутності культурно-дозвіллєвої діяльності, зважаючи на існування у суспільній свідомості стереотипу про те, що вона є атребутом радянської політичнї системи. У той же час саме вона й забезпечує релаксацію населенню, урізноманітнює його вільний час та впливає на культурний сегмент. У цьому плані слід звернути увагу низку наукових розвідок, присвяченій саме цій темі. До її авторів можна віднести С. Виткалова, І. Петрову, Т. Філіну [6], О. Шмаюн [7] та ін., у розвідках яких розглядаються різноманітні питання організації культурного простору, зокрема й його дозвіллєвого сегмента. Однак регіональний аспект цієї діяльності розглянутий недостатньо. Мета статті полягає у тому, щоб розробити теоретичну модель культурно-дозвіллєвої діяльності територіальних громад, яка враховує специфіку кризових умов і поєднує інституційні, функціональні та ресурсні аспекти муніципального управління культурою. Виклад основного матеріалу. Культурна політика визначається як сукупність принципів і норм управління культурною сферою [6]. Реформа децентралізації в Україні з 2014 року передала фінансові ресурси і повноваження від центральних органів до місцевого самоврядування, збільшивши роль локальної культури, але водночас створила виклик щодо інституційної спроможності багатьох громад. У кризових © Обруснік Р., 2023 Стаття поширюється на умовах ліцензії CC BY 4.0 Альманах наукового товариства «Афіна» кафедри культурології та музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету 140 умовах децентралізація має комплексний ефект. Місцева влада краще розуміє потреби громади, але обмежена фінансово і потребує координації з центром у питаннях захисту культурної спадщини. Інституційне бачення, на думку автора, необхідно доповнити функціональною перспективою, що розглядає культурні практики зважаючи на їхній внесок в соціальну інтеграцію. Соціальна згуртованість визначається як якість соціальних зв’язків, що дозволяє співпрацювати для спільних цілей [2]. Варто зауважити, що культурні події зміцнюють згуртованість через взаємодію різних груп, формування спільної ідентичності та підтримку відчуття спільності [3]. Послідовно громади з високою згуртованістю краще справляються з кризами, мають нижчий рівень посттравматичних розладів і швидше відновлюються. Згуртованість спирається на соціальний капітал трьох типів:  зв’язуючий (між членами однорідних груп),  мостовий (між різними групами) та  об’єднуючий (між громадянами та владою) [1]. Культурна діяльність формує всі три типи через спільну участь, міжгрупову взаємодію та діалог з владою. Окресливши функціональний аспект через соціальну інтеграцію, доречним вважаємо згадати й про здатність громад витримувати кризові події (резильєнтність). На відміну від стійкості, резильєнтність описує активну здатність системи поглинати шок, адаптуватися і відновлювати функції після кризи [4]. І тут варто зауважити, що культура надає символічні ресурси для осмислення кризи, підтримує колективну пам’ять і ідентичність, створює простори для взаємодії та емоційної підтримки. Специфіка культури в умовах воєнного стану вимагає окремого осмислення, оскільки війна безпосередньо націлена на культурні об’єкти як символи ідентичності. Можна виокремити захисний аспект (культура як об’єкт збереження) та активний аспект (культура як інструмент відновлення). А в умовах воєнного стану в Україні культурна ідентичність розглядається як основа національної безпеки. Війна породила нові культурні практики (волонтерські ініціативи, онлайн-формати, горизонтальні зв’язки між інституціями). Інтеграція згаданих теоретичних підходів дозволяє сформулювати концептуальну модель, що складається з трьох взаємопов’язаних рівнів аналізу. Інституційний рівень охоплює формальні структури та повноваження органів місцевого самоврядування. До компетенції територіальних громад належить управління мережею закладів культури, формування місцевих бюджетів, розробка стратегій розвитку, збереження спадщини, організація масових заходів, підтримка аматорської творчості, міжнародна співпраця [5]. В умовах воєнного стану, доречним вважаємо додати ще й специфічні завдання (забезпечення безпеки під час заходів, адаптація програм до воєнного стану, документування пошкоджень спадщини, робота з травмованими групами). На практиці основним елементом спроможності громади виступає наявність спеціалізованого підрозділу культури з кваліфікованим персоналом. Операційний рівень описує конкретні механізми та ресурси реалізації культурної діяльності через п’ять основних блоків (див. Таблиця 1). Таблиця 1 Операційні блоки культурної діяльності територіальних громад Операційний блок Основні компоненти Зміни в кризових умовах Програмування та планування Календар подій; стратегічне планування; проектний підхід Перехід до гнучкого короткострокового планування; пріоритизація безпекових протоколів; інтеграція реабілітаційних компонентів Фінансові механізми Місцеві бюджети; грантові кошти; партнерства з бізнесом; краудфандинг Диверсифікація джерел фінансування; активізація міжнародної допомоги; збільшення проектного фінансування Кадрові ресурси Професійний персонал; підвищення кваліфікації; волонтери; незалежні митці Масове залучення волонтерів; адаптація кваліфікацій; робота з переміщеними працівниками Інфраструктура Стан приміщень; технічне обладнання; цифрова інфраструктура Інвестиції в укриття та оповіщення; прискорена цифровізація; адаптація просторів Партнерства та мережі Зв’язки з іншими громадами; співпраця з громадським сектором; міжнародна допомога Інтенсифікація міжмуніципальної співпраці; створення коаліцій; активізація міжнародних партнерств Джерело: сформовано самостійно автором на основі власного дослідження У кризі критичного значення набувають три характеристики: гнучкість механізмів (здатність швидко адаптувати програми), диверсифікація фінансування (зменшення залежності від одного джерела) та мережева співпраця (об’єднання ресурсів партнерів для взаємної підтримки). Актуальні питання культурології. Випуск 24/2025 141 Функціональний рівень відповідає на питання «для чого» або ж які саме суспільні потреби задовольняє культурна діяльність і які соціальні ефекти створює. В умовах кризи культура виконує п’ять основних функцій (див. Таблиця 2). Таблиця 2 Функції культурно-дозвіллєвої діяльності в кризових умовах: механізми та соціальні ефекти Функція Механізми реалізації Очікувані соціальні ефекти Соціальна інтеграція Спільні культурні події; міжгрупова взаємодія; колективні творчі практики Зміцнення зв'язків між групами; формування почуття належності; зниження міжгрупових бар’єрів Психологічна підтримка Емоційне вираження через мистецтво; відволікання від стресу; позитивні емоційні переживання Зниження тривожності; підтримка психічного здоров’я; розвиток копінг-стратегій Збереження ідентичності Культурні ритуали; актуалізація традицій; робота з колективною пам’яттю Зміцнення національної та локальної ідентичності; відчуття історичної континуальності; символічний опір агресору Інформування та комунікація Культурні інституції як комунікаційні хаби; публічні обговорення; інформаційні програми Поширення достовірної інформації; формування громадської думки; координація спільних дій Розвиток та навчання Культурно-освітні програми; творчі майстерні; навчання через мистецтво Розвиток навичок та компетенцій; можливості самореалізації; неформальна освіта Джерело: сформовано самостійно автором на основі власного дослідження Згадані п’ять функцій взаємно підсилюють одна одну, створюючи синергетичний ефект зміцнення резильєнтності громади. Ефективні культурні програми свідомо поєднують різні функції в єдиному заході, максимизуючи соціальний ефект при обмежених ресурсах. Слід зауважити, що запропонована модель передбачає чіткі зв’язки між трьома рівнями, що формують циклічну систему. Інституційна спроможність визначає ефективність операційних механізмів. Громади з розвиненою інституційною базою реалізовують різноманітніші програми, залучають більше ресурсів, встановлюють стабільні партнерства. Операційні механізми безпосередньо впливають на реалізацію суспільних функцій: регулярні інклюзивні програми створюють більший ефект соціальної інтеграції, диверсифіковане фінансування забезпечує стабільність психологічної підтримки, цифрова інфраструктура посилює комунікаційну функцію. Успішна реалізація суспільних функцій зміцнює інституційну спроможність через зростання легітимності культурних інституцій, посилення соціального капіталу та формування репутації громади для залучення грантів. Кризові умови вносять специфічні трансформації в кожен рівень. На інституційному рівні зростає координація між культурними інституціями та службами безпеки, соціального захисту, охорони здоров'я; виникають нові ролі (документування культурних втрат, підтримка переміщених митців); посилюється вертикальна координація з центральними органами. На операційному рівні скорочуються фінансові ресурси, зростає роль швидких гнучких механізмів, актуалізується цифровізація, партнерства стають критично необхідними. На функціональному рівні функція психологічної підтримки стає домінуючою, функція збереження ідентичності набуває політичного виміру, з’являються нові цільові групи (ветерани, родини загиблих, травмовані діти, внутрішньо переміщені особи). Критично важливо, що в кризових ситуаціях слабшають одні зв’язки моделі, але зміцнюються інші. Зменшується фінансування з бюджетів, але зростає волонтерство. Обмежуються фізичні зібрання, але розширюються цифрові формати. Слабшає інституційна спроможність через втрату персоналу, але посилюється мережева співпраця. Резильєнтні громади усвідомлюють можливі зміни і стратегічно компенсують слабкі зв’язки посиленням сильних, адаптуючись до нової реальності і знаходячи нові можливості для культурного розвитку. Висновки. Запропонована теоретична модель розглядає культурно-дозвіллєву діяльність як складну систему з трьома рівнями: інституційним (структури та повноваження), операційним (механізми та ресурси) та функціональним (суспільні ефекти). Модель інтегрує функціоналізм (культура як соціальна інтеграція), інституціоналізм (культура як публічна послуга) та теорію резильєнтності (культура як ресурс відновлення), створюючи комплексний аналітичний інструмент. Децентралізація створила інституційні передумови для автономної культурної політики громад, але водночас вимагає високої інституційної спроможності, якої бракує багатьом громадам, що актуалізує потребу в програмах розбудови спроможності. В умовах кризи культура виконує специфічні функції соціальної згуртованості, психологічної підтримки та збереження ідентичності, що робить її критично важливою для резильєнтності громад. Емпіричні дослідження показують, що громади з активним культурним життям демонструють вищу згуртованість, нижчі рівні посттравматичних розладів і швидше відновлення. Альманах наукового товариства «Афіна» кафедри культурології та музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету 142 Культурно-дозвіллєва діяльність вбачається як цикліча система, у межах якої інституційна спроможність впливає на операційні механізми, ті впливають на суспільні функції, а успішна реалізація функцій зміцнює інституції через зростання легітимності та соціального капіталу. Відповідно, втручання в будь-яку точку системи створює каскадні ефекти на інші елементи. Резильєнтні громади компенсують обмеження кризи через посилення альтернативних ресурсів: активізують волонтерів при зменшенні бюджетів, цифровізують при фізичних обмеженнях, будують мережі при інституційній слабкості. Така гнучка адаптація є сутністю резильєнтності і характеристикою громад, що процвітають навіть у складних умовах. Практична значущість моделі полягає у можливості діагностики культурних систем громад, обґрунтування бюджетних запитів через демонстрацію зв’язку ресурсів і суспільних ефектів, планування розвитку з урахуванням кризових сценаріїв та порівняльного аналізу практик. Модель дозволяє перейти від інтуїтивного до системного управління культурою, забезпечуючи основу для стандартів, індикаторів ефективності та інструментів порівняння. Перспективи подальших досліджень включають емпіричну перевірку моделі на конкретних громадах, розробку операційних індикаторів для кожного рівня, аналіз впливу різних типів кризових подій на культурні системи та вивчення довгострокових ефектів культурних програм на посткризове відновлення громад. Список використаної літератури 1. Claridge T. Functions of social capital – bonding, bridging, linking. 2018. URL: https://doi.org/10.5281/zenodo.7993853 (date of access: 01.11.2025). 2. Dukhnevych V. M. Psychological model of formation of social cohesion. Scientific notes of Taurida National V.I. Vernadsky University, series Psychology. 2024. No. 6. P. 151–158. URL: doi.org/10.32782/27093093/2024.6/24 (date of access: 01.11.2025). 3. Relationships between arts participation, social cohesion, and well-being: an integrative review of evidence / J. Sonke et al. Frontiers in Public Health. 2025. Vol. 13. URL: doi.org/10.3389/fpubh.2025.1589693 (date of access: 01.11.2025). 4. Кокун О. М. Життєстійкість і резильєнтність людини в сучасному світі: теорія, дослідження, практика. Київ : Ін-т психології ім. Г. С. Костюка НАПН України, 2025. 214 с. URL: https:// lib.iitta.gov.ua/id/eprint/744751/1/Монографія_Кокун.pdf. 5. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР : станом на 31 жовт. 2025 р. URL: zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр#Text (дата звернення: 01.11.2025). 6. Філіна Т. Культурна політика держави в системі забезпечення культурних потреб людини. Грааль науки. 2021. С. 444–448. URL: https:// doi.org/10.36074/grail-of-science.22.10.2021.80 (дата звернення: 01.11.2025). 7. Шмаюн О. Ю. Культурно-дозвіллєвий центр як атрактивний феномен в умовах глобалізації: дис...д-ра філософії за спец. 034 «Культурологія». Київ, 2022. 207 с.; Виткалов С. В., Виткалов В. Г. Галузь культури в умовах експерименту: теоретичні нотатки до регіональної трансформації. Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: наук. зб. Вип. 41 (серія «культурологія»). Рівне : РДГУ, 2022. С.36-42 [83 с.]; Виткалов С., Столяр М. Специфіка організації івент-заходів в регіоні: досвід Рівненщини. Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. Вип. 47 («Менеджмент соціокультурної діяльності»). Рівне : РДГУ, 2023. С. 158-166 [181 с.]. References 1. Claridge T. Functions of social capital – bonding, bridging, linking. 2018. URL: doi.org/10.5281/zenodo.7993853 (date of access: 01.11.2025). 2. Dukhnevych V. M. Psychological model of formation of social cohesion. Scientific notes of Taurida National V.I. Vernadsky University, series Psychology. 2024. No. 6. P. 151–158. URL: doi.org/10.32782/2709-3093/2024.6/24 (date of access: 01.11.2025). 3. Relationships between arts participation, social cohesion, and well-being: an integrative review of evidence / J. Sonke et al. Frontiers in Public Health. 2025. Vol. 13. URL: doi.org/10.3389/fpubh.2025.1589693 (date of access: 01.11.2025). 4. Kokun O. M. Human vitality and resilience in the modern world: theory, research, practice. Kyiv: Institute of Psychology named after G. S. Kostyuk NAPS of Ukraine, 2025. 214 p. URL: lib.iitta.gov.ua/id/eprint/744751/1/ Monografiya_Kokun.pdf. 5. On local self-government in Ukraine: Law of Ukraine dated 21.05.1997 No. 280/97-VR: as of 31 Oct. 2025 URL: zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр#Text (access date: 01.11.2025). 6. Filina T. Cultural policy of the state in the system of ensuring the cultural needs of man. Grail of science. 2021. P. 444–448. URL: https:// doi.org/10.36074/grail-of-science.22.10.2021.80 (access date: 01.11.2025). 7. Shmayun O. Yu. Cultural and leisure center as an attractive phenomenon in the context of globalization: dissertation on philosophy in speciality 034 "Cultural studies". Kyiv, 2022. 207 p.; Vytkalov S. V., Vytkalov V. G. The branch of culture in the context of an experiment: theoretical notes on regional transformation. Ukrainian culture: past, present, development paths: scientific collection. Issue 41 (series "culturology"). Rivne: RDGU, 2022. P.36-42 [83 p.]; Vytkalov S., Stolyar M. Specifics of organizing events in the region: experience of Rivne region. Ukrainian culture: past, present, development paths. Issue 47 ("Management of socio-cultural activity"). Rivne: RDGU, 2023. P. 158-166 [181 p.]. Актуальні питання культурології. Випуск 24/2025 143 UDC: 316.334.56:008:351.853(477) CONCEPTUAL MODEL OF CULTURAL AND LEISURE ACTIVITIES OF TERRITORIAL COMMUNITIES OF UKRAINE DURING THE WAR PERIOD Roman OBRUSNIK – Higher Education Student, Rivne State University for the Humanities (Rivne) This article examines theoretical approaches to cultural and leisure activities of territorial communities in crisis through social cohesion and resilience concepts. The author analyzes three theoretical directions: functionalist (culture as social integration), institutional (culture as public service), and resilience-based (culture as recovery mechanism). A conceptual model combines institutional capabilities of local government, service delivery mechanisms, and social functions in crisis conditions. The model has three interrelated levels: institutional (structures and powers), operational (mechanisms and resources), and functional (social effects). Special attention is paid to cultural policy decentralization in Ukraine and its impact on communities' ability to maintain cultural life during emergencies. The study demonstrates that in crisis, culture performs functions of social cohesion, psychological support, and identity preservation, becoming critical for community resilience. Cultural activities constitute a cyclical system where institutional capacity affects operational mechanisms, which influence social functions, while successful implementation strengthens institutions through legitimacy and social capital. Resilient communities compensate crisis limitations by strengthening alternatives: volunteer activation during budget cuts, digitalization under constraints, network cooperation amid weakness. Practical significance lies in providing basis for standards, indicators, and tools for municipal cultural management in wartime. The article develops practical instruments for evaluating community cultural programs during military period. Key words: cultural policy, social cohesion, resilience, decentralization, territorial communities, public services, crisis management Стаття отримана 13.09.2025 Стаття прийнята 4.40.2025 Стаття опублікована 26.12.2025. УДК [378.016:81/243](410) РЕГІОНАЛЬНІ ЗАКЛАДИ КУЛЬТУРИ В УМОВАХ ВІЙНИ : СПЕЦИФІКА ОРГАНІЗАЦІЇ Олена РОДІНЧУК – здобувачка освітнього ступеня «Магістр» спеціальності 034 Культурологія», Рівненський державний гуманітарний університет, м.Рівне https://orcid.org/0009-0004-9973-1854 doi [email protected] Розглянуто особливості організації роботи закладів культури регіонального рівня в період воєнного стану; з’ясовано втрати, завдані культурним обʼєктам у країні військами росії; виявлено найбільш ефективні форми, що використовуються в організаційно-культурній практиці у час війни; наголошено на зміні підходів до організації цієї роботи і вказано на найбільш актуальні проблеми в організації їх практичної діяльності. Наголошено на подальшому пошуку засобів збереження культурної спадщини, її популяризації. Підкреслено роль світового співтовариства у цьому питанні. Ключові слова: війна, заклади культури, руйнування, концертна практика, консолідація, філармонія, обласний центр народної творчості. Актуальність проблеми. Запровадження воєнного стану в Україні у лютому 2022 р. мало визначальний вплив на всі сфери життя держави та суспільства, включаючи охорону культурної спадщини. Російське вторгнення призвело до серйозних пошкоджень і знищень закладів культури та об’єктів спадщини. За оцінками фахівців, станом на кінець березня 2023 року зафіксовано мінімум 580 пошкоджених або зруйнованих об’єктів культурної спадщини, а також постраждали понад 1.373 об’єкти культурної інфраструктури [6]. Однак російські війська продовжують пограбування українських музеїв, архівів та інших закладів культурної інфраструктури, що призводить до невідновних втрат матеріальної спадщини. Наприклад, лише в Херсоні викрадено майже 23.217 предметів та 37 інвентарних книг з обласного краєзнавчого музею [5]. Утім, війна стимулювала й перегляд традиційних форм діяльності, організаційно-культурної практики загалом; зокрема й освітньої, концертної чи культурно-мистецької саме там, де є відносний спокій, де функціонує сформована багаторічною діяльністю інфраструктура, яка, утім, також має помітно © Родінчук О., 2025 Стаття поширюється на умовах ліцензії CC BY 4.0