РЕГІОНАЛЬНІ ЗАКЛАДИ КУЛЬТУРИ В УМОВАХ ВІЙНИ : СПЕЦИФІКА ОРГАНІЗАЦІЇ

Актуальні питання культурології. Випуск 24/2025 143 UDC: 316.334.56:008:351.853(477) CONCEPTUAL MODEL OF CULTURAL AND LEISURE ACTIVITIES OF TERRITORIAL COMMUNITIES OF UKRAINE DURING THE WAR PERIOD Roman OBRUSNIK – Higher Education Student, Rivne State University for the Humanities (Rivne) This article examines theoretical approaches to cultural and leisure activities of territorial communities in crisis through social cohesion and resilience concepts. The author analyzes three theoretical directions: functionalist (culture as social integration), institutional (culture as public service), and resilience-based (culture as recovery mechanism). A conceptual model combines institutional capabilities of local government, service delivery mechanisms, and social functions in crisis conditions. The model has three interrelated levels: institutional (structures and powers), operational (mechanisms and resources), and functional (social effects). Special attention is paid to cultural policy decentralization in Ukraine and its impact on communities' ability to maintain cultural life during emergencies. The study demonstrates that in crisis, culture performs functions of social cohesion, psychological support, and identity preservation, becoming critical for community resilience. Cultural activities constitute a cyclical system where institutional capacity affects operational mechanisms, which influence social functions, while successful implementation strengthens institutions through legitimacy and social capital. Resilient communities compensate crisis limitations by strengthening alternatives: volunteer activation during budget cuts, digitalization under constraints, network cooperation amid weakness. Practical significance lies in providing basis for standards, indicators, and tools for municipal cultural management in wartime. The article develops practical instruments for evaluating community cultural programs during military period. Key words: cultural policy, social cohesion, resilience, decentralization, territorial communities, public services, crisis management Стаття отримана 13.09.2025 Стаття прийнята 4.40.2025 Стаття опублікована 26.12.2025. УДК [378.016:81/243](410) РЕГІОНАЛЬНІ ЗАКЛАДИ КУЛЬТУРИ В УМОВАХ ВІЙНИ : СПЕЦИФІКА ОРГАНІЗАЦІЇ Олена РОДІНЧУК – здобувачка освітнього ступеня «Магістр» спеціальності 034 Культурологія», Рівненський державний гуманітарний університет, м.Рівне https://orcid.org/0009-0004-9973-1854 doi [email protected] Розглянуто особливості організації роботи закладів культури регіонального рівня в період воєнного стану; з’ясовано втрати, завдані культурним обʼєктам у країні військами росії; виявлено найбільш ефективні форми, що використовуються в організаційно-культурній практиці у час війни; наголошено на зміні підходів до організації цієї роботи і вказано на найбільш актуальні проблеми в організації їх практичної діяльності. Наголошено на подальшому пошуку засобів збереження культурної спадщини, її популяризації. Підкреслено роль світового співтовариства у цьому питанні. Ключові слова: війна, заклади культури, руйнування, концертна практика, консолідація, філармонія, обласний центр народної творчості. Актуальність проблеми. Запровадження воєнного стану в Україні у лютому 2022 р. мало визначальний вплив на всі сфери життя держави та суспільства, включаючи охорону культурної спадщини. Російське вторгнення призвело до серйозних пошкоджень і знищень закладів культури та об’єктів спадщини. За оцінками фахівців, станом на кінець березня 2023 року зафіксовано мінімум 580 пошкоджених або зруйнованих об’єктів культурної спадщини, а також постраждали понад 1.373 об’єкти культурної інфраструктури [6]. Однак російські війська продовжують пограбування українських музеїв, архівів та інших закладів культурної інфраструктури, що призводить до невідновних втрат матеріальної спадщини. Наприклад, лише в Херсоні викрадено майже 23.217 предметів та 37 інвентарних книг з обласного краєзнавчого музею [5]. Утім, війна стимулювала й перегляд традиційних форм діяльності, організаційно-культурної практики загалом; зокрема й освітньої, концертної чи культурно-мистецької саме там, де є відносний спокій, де функціонує сформована багаторічною діяльністю інфраструктура, яка, утім, також має помітно © Родінчук О., 2025 Стаття поширюється на умовах ліцензії CC BY 4.0 Альманах наукового товариства «Афіна» кафедри культурології та музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету 144 змінитися, враховуючи цей, вже новий досвід. По-новому бачаться нині і проблеми охорони культурної спадщини як важливого ідентифікаційного сегмента нації; воникає нагальна потреба переведення її в цифровий формат. На часі – й інші питання тотожного ряду. А відтак, є всі підстави, спираючись на критичне осмислення цього досвіду, спробувати його осмислити і поширити в інші регіони країни. Огляд останніх публікацій. Поза сумнівом, переважна більшість наявних праць, присвячених темі війни, має зовсім інше тематичне забарвлення; їм певною мірою бракує глибини та аналітичності, для формування якої також потрібен час. Однак у регіонах, а надто тому, що є предметом нашого зацікавлення, з’являються непоодинокі розвідки, предметом аналізу яких є специфіка організації культурно-мистецької діяльності в час війни, пошук найбільш вдалих форм, які б відповідали параметрам цієї добі. До таких слід віднести інформаціний матеріал, підготовлений за матеріалами регіональних звітів [5], [6], в яких подано статистку переважно втрат культурної спадщини. Згадаємо у цьому зв’язку й наукову розвідку В. Купрійчука [3], предметом наукового студіювання якого також є окреслене вище питання, однак автор намагається розглянути вказану проблематику в руслі відповідної державної політики. До цього ряду, заземлюючи науковий пошук на регіон, зарахуємо й низку публіцистичних статей С. Виткалова [1], [2] в яких виявляється особливість діяльності обласної філармонії м. Рівне та інших структур галузі культури міста, керівники яких змінили принципи підходів до власної діяльності, на яку також помітно вплинула війна. Утім, наукове осмислення цієї проблематики ще попереду. Мета статті полягає в культурологічному огляді особливостей діяльності закладів культури під час воєнного стану. Виклад матеріалу дослідження.Умови воєнного стану вимагають особливого підходу до державного управління у сфері охорони культурної спадщини, що потребує проведення наукових досліджень для розробки ефективних пропозицій щодо пріоритетів управління культурою під час протистояння агресії. Культурна спадщина відіграє важливу роль у збагаченні духовного світу людини. Проте, існує значна проблема між цінністю спадщини та її реальним використанням через недоліки у системі державного управління, освітній та виховний процесі, а також в інфраструктурі культури. Необхідно створити умови для належного формування гідних спадкоємців великої культурної спадщини – вільних та відповідальних громадян [4; 6]. Після початку російської агресії на території України спостерігається масове знищення та вивезення культурних цінностей російськими окупантами, що порівнюється за масштабами з діями нацистської Німеччини та нищенням цінностей Ісламською державою. Висловлюється серйозне занепокоєння українських учених щодо «культурної катастрофи»; Джеймс Куно, генеральний директор J. Paul Getty Trust, засуджує культурні злочини, скоєні в Україні, які продовжують відбуватися надалі [3; 37]. Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) висловила свою глибоку стурбованість щодо ситуації в Україні та вимагає негайного припинення атак на цивільні об’єкти з боку російського агресора. Вона також активно працює над позначенням ключових історичних об’єктів країни емблемою Гаазької конвенції 1954 року, що вважається міжнародним символом охорони культурної спадщини під час збройних конфліктів. Крім того, ЮНЕСКО співпрацює з директорами українських музеїв для координації зусиль збереження колекцій та моніторингу пошкоджень культурних об’єктів за допомогою супутникових знімків. Після бомбардування Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» у Києві, Центр Симона Візенталя закликав ЮНЕСКО прийняти негайні заходи для захисту всіх релігійних та культурних об’єктів в Україні. У березні 2022 року Міністерство культури та інформаційної політики України розпочало збір інформації щодо руйнування об’єктів культурної спадщини та закликало не розповсюджувати її з метою захисту культурних цінностей та місце перебування або переміщення музейних колекцій під час російської агресії. У квітні того ж року Український культурний фонд запустив інтерактивну «Мапу культурних втрат» по всій території України. За останній період в Україні стало очевидним масове пошкодження та руйнування об’єктів культурної спадщини, що відображається у звітах та дослідженнях. Спостерігається збільшення епізодів знищення релігійних споруд, мистецьких осередків, меморіальних пам’ятників, бібліотек, музеїв та заповідників, що становить значний виклик для збереження культурної спадщини. Реєстрація злочинів проти культурної спадщини показує важливість реагування та захисту культурних цінностей на рівні регіонів. Незважаючи на намагання захистити об’єкти культурної спадщини, низка важливих історичних місць та культурних цінностей піддалися вандалізму та пограбуванню. Відомі приклади включають Актуальні питання культурології. Випуск 24/2025 145 знищення релігійних споруд, церков та музеїв, а також розграбування приватних колекцій. Ці події становлять лише частину загального обсягу злочинів проти культурної спадщини, що потребують негайних заходів для захисту та відновлення [4]. Одним із способів втручання в цю ситуацію стало започаткування міжнародного проєкту «Врятувати українську культурну спадщину онлайн» (SUCHO), спрямованого на архівацію онлайнових культурних цінностей та залучення значної кількості фахівців із різних галузей. Цей проєкт свідчить про зростаючу свідомість та активну реакцію громадянського суспільства на виклики збереження культурної спадщини в умовах кризи [6]. Унаслідок бомбардувань у Житомирській області виявилися серйозно пошкодженими дві важливі бібліотеки: обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Ольжича та Макарівська публічна бібліотека Київської області, яка мала значний історичний та культурний зв’язок із будівлею, що датується початком ХХ століття. Крім того, в селищі Підгайне повністю знищена бібліотека. У м. Харків унаслідок бомбардувань пошкоджені кілька видатних бібліотек, що мають значний історичний та культурний сенс для регіону. Це включає Центральну наукову бібліотеку університету ім. В. Каразіна, засновану у 1804 році, державну наукову бібліотеку ім. В. Короленка, розташовану у будівлі, побудованій у 1901 році, а також Центральну бібліотеку ім. В. Маяковського та інші бібліотеки району. Крім того, зафіксована пожежа в бібліотеці Барвінківської громади [6]. Ці події свідчать про серйозні втрати в культурній сфері регіону та підкреслюють необхідність негайних заходів для відновлення та захисту культурних цінностей, які є важливим елементом національної та регіональної ідентичності. Унаслідок воєнних дій та ворожого обстрілу зазнали значних руйнувань та пошкоджень бібліотеки та музеї різних регіонів України. Серед них бібліотеки сіл Олександрівка та Станіслав на Херсонщині, а також центральна міська бібліотека ім. М. Коцюбинського та інші культурні установи у Чернігові. Також серйозні пошкодження привали на будівлі музеїв, що зберігали важливі артефакти та колекції, що мали велике історичне і культурне значення для регіону [6]. Напади та обстріли призвели до знищення та пошкодження цінних експонатів й артефактів, що відображали багату історію та культурну спадщину України. На жаль, у результаті цих подій багато цінних речей зазнали непоправної втрати, що викликає серйозне занепокоєння щодо збереження культурного надбання країни в умовах воєнного конфлікту [4]. Вищезгадані події ставлять під загрозу культурну спадщину України та її можливість передавати цінні знання та історичний досвід наступним поколінням. Руйнування культурних об’єктів та пошкодження музейних колекцій є значним викликом для українського суспільства та потребує негайних заходів для відновлення й збереження цінностей культури та історії країни. Серед постраждалих музейних закладів варто відзначити Військово-історичний музей у Чернігові та Національний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 р.» у Київській області. Знищені художній музей ім. А. Куїнджі та краєзнавчий музей у Маріуполі, а також Музей ретрокомп’ютерів, який мав у своєму збереженні значну кількість комп’ютерної техніки від 1950-х до початку 2000-х років. Значні збитки також понесли релігійні об’єкти, зокрема три дерев’яні церкви XIX століття, що знаходилися під опікою Української Православної Церкви. У Донецькій області постраждали Святогірська лавра та численні церкви, включаючи Георгіївський скит, Богородичний скит та Всіхсвятський скит [6]. Унаслідок конфлікту на території України сталися пошкодження та руйнування релігійних об’єктів у різних регіонах країни. Наприклад, у селі Мостище на Київщині зазнав руйнувань храм пророка Іллі та апостола Андрія Первозванного, тоді як у Луганській області частково постраждав Свято-ХристоРіздвяний кафедральний собор у Сєвєродонецьку. Також пошкодження виявлені у Харкові, де постраждали будівля курії Харківсько-Запорізької дієцезії Римо-Католицької церкви та декілька церковних споруд УПЦ, серед яких Успенський собор, Антоніївський храм та церква Жон Мироносиць. Крім того, зазнали пошкоджень інші релігійні об’єкти, такі як синагога, церкви та монастирі у різних містах та селах України. Не менш значні збитки випали й на долю меморіальних споруд та місць поховань, серед яких пам’ятники та меморіали, що стали об’єктом наруги та знищення, що створює суттєву загрозу для культурної спадщини країни [6]. Зруйновано меморіальні об’єкти, що відображають важливі історичні та культурні події України, а також вшановують пам’ять видатних особистостей та загиблих у різні періоди історії країни. Серед них – пам’ятник видатному оперному співаку, учаснику бойових дій та Революції гідності В. Сліпаку, що став символом національної гордості. Крім того, пошкоджено історичні пам’ятки, що мають важливе культурне значення, зокрема такі, як колишня контора прилеглого цвинтаря та братські могили з пам’ятниками загиблим у різні періоди історії. Альманах наукового товариства «Афіна» кафедри культурології та музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету 146 Ці напади на культурні об’єкти не лише призводять до матеріальних збитків, але й порушують колективну пам’ять та ідентичність нації, що є неприпустимим в контексті збереження історичної та культурної спадщини. Зокрема, атаки на пам’ятники загиблим у Другій світовій війні, учасникам Антитерористичної операції та інші об’єкти пам’яті підривають зусилля суспільства у відновленні та збереженні історичних пам’яток. Напади на кладовища та пам’ятники також викликають занепокоєння щодо безпеки культурних об’єктів та захисту їхньої цінності. Вони свідчать про серйозні виклики, з якими зіткнулася Україна в контексті збереження своєї культурної спадщини в умовах воєнного конфлікту та внутрішньої нестабільності [4]. У результаті воєнних дій чимало об’єктів культурної спадщини в Україні зазнали руйнувань та пошкоджень. Наприклад, у Києві мала опера на Лук’янівці та драматичний театр у Маріуполі стали об’єктами руйнування. У Лисичанську згоріли дві будівлі кінця XIX століття, які є частиною бельгійської спадщини міста. У Харкові зазнали пошкоджень понад 30 об’єктів культурної спадщини, включаючи будівлі дореволюційного періоду та об’єкти радянської епохи. До цього належать будівлі Харківської обласної державної адміністрації, обласного управління поліції, театр опери та балету, а також інші споруди. У Чернігові також зафіксовано низку злочинів проти культурної спадщини, включаючи пошкодження колишнього будинку окружного суду та колишнього кінотеатру ім. Щорса. Ці події призвели до значних втрат у сфері культурної спадщини та створили загрозу для збереження історичних об'єктів. Заклади культури відіграють ключову роль у формуванні сучасного суспільства та впливають на його трансформацію в різних аспектах. Функціонування цих закладів визначається рядом функцій, які вони виконують у суспільстві. Однією з основних функцій є освітня діяльність. Заклади культури виконують роль освітніх центрів, де люди можуть отримувати нові знання, вивчати історію, мистецтво, традиції. Це сприяє формуванню культурної грамотності та розширенню світогляду громадян. Крім того, заклади культури відіграють соціалізаційну роль. Вони створюють майданчики для спілкування та взаємодії, сприяючи об’єднанню громадян у різні соціальні групи, розвиваючи спільні цінності та ідентичність. Заклади культури також впливають на суспільство через соціокультурну трансформацію. Вони є місцем, де зароджуються та реалізуються нові культурні тенденції, ідеї та виражається креативність. Збереження та популяризація культурної спадщини є ще однією важливою функцією. Музеї, архіви, бібліотеки виконують завдання збереження історії та традицій, а також їхньої передачі наступним поколінням. Заклади культури є платформою для творчості та інновацій. Театри, галереї, музичні заходи сприяють розвитку творчих ідей, підтримці митців та розвитку культурної індустрії. У контексті суспільної трансформації, заклади культури виступають як каталізатори позитивних змін, сприяючи розбудові громадянського суспільства, формуванню відкритого та толерантного суспільства, а також вирішенню соціокультурних викликів. Їхня роль у суспільстві полягає в тому, щоб створювати простір для творчості, взаєморозуміння та обміну ідеями, що впливає на формування культурної картини сучасного світу. Перед суспільними кризами та війнами заклади культури є не лише місцями розваг та освіти, але й осередками збереження і розвитку культурної спадщини. Вони стають важливими центрами об’єднання та формування національної ідентичності. У звичайний час заклади культури виконують роль каталізаторів та платформ для висвітлення різноманіття мистецтва, літератури та традицій. Умови війни та суспільних катаклізмів значно ускладнюють роботу закладів культури. Багато з них стають об’єктами знищення чи примусового закриття через аспекти безпеки або фінансові труднощі. Люди змушені шукати притулок та захист, що часто призводить до втрати доступу до культурних ресурсів. Заклади культури не лише забезпечують розваги, але й виконують важливу роль у підтримці та об’єднанні суспільства в непрості часи. Вагоме значення для підтримки духу українського народу став культурний тил. Це літературне, театральне, музичне і художнє життя діячів культури. Митець став на захист своєї держави, оскільки він це зміг зробити. По всій території України пройшла хвиля численних акцій та флешмобів з участю діячів мистецтва. Збереження культурних закладів у період війни має важливе стратегічне та людське значення і викликає безперечне прагнення зберегти національну ідентичність, історію та спроби чинити опір Актуальні питання культурології. Випуск 24/2025 147 військовим конфліктам. Однак, це збереження вимагає спеціальних заходів безпеки, розроблених урядом, громадськими організаціями та міжнародними спільнотами. Поєднання зусиль на різних рівнях може гарантувати, що культурна спадщина залишиться неторканою, навіть у найважчі часи. Артисти, митці та письменники стають своєрідними свідками інших реальностей військових конфліктів, і їхні твори можуть слугувати як важливий документ хроніки та спадщини. Вони допомагають зберегти пам’ять про трагічні події, що відбуваються, та засвідчують духовну силу та витримку людей, які переживають воєнні труднощі. Крім того, культура в цей період може стати засобом об’єднання суспільства, вираженням єдності та солідарності. Творчість стає мостом, що з’єднує людей під час важких часів, надаючи їм важливий психологічний та емоційний відпочинок. Зберігаючи національну ідентичність, художні твори виявляються ключовим чинником у важливих процесах відновлення суспільства після війни. Вони допомагають відновити дух та підтримують прагнення до гармонії та миру. Таким чином, у ситуації військових конфліктів культура виступає як могутній засіб не лише вираження трагічних реалій, але й сприяє процесам загоєння та відновлення. У контексті воєнного стану важливим стає активне взаємодія державних органів та професійної культурної спільноти з метою забезпечення захисту та збереження культурної спадщини. Це передбачає проведення системного перегляду функцій Міністерства культури та інформаційної політики України, що включає делегування деяких функцій іншим, зокрема недержавним суб’єктам. Доцільним є врахування культурних особливостей регіонів під час проведення реформ місцевого самоврядування з метою підтримки базової мережі об’єктів культурної спадщини та збільшення їхньої матеріально-технічної спроможності. Особливу увагу потрібно приділити удосконаленню законодавчої бази для підвищення ролі неурядових організацій у сфері культури, що включає розширення їх функцій та забезпечення необхідних ресурсів. Зокрема, важливим є забезпечення доступності культурних благ для всіх громадян незалежно від місця проживання та активне залучення їх до культурних практик. Із метою підвищення ефективності культурної політики, необхідно сприяти активнішому партнерству між державою, громадянським суспільством та бізнесом. Це включає створення механізмів участі громадянського суспільства у формуванні та реалізації культурної політики, а також сприяння розвитку волонтерства та благодійництва в культурній сфері. Додатковими заходами слід забезпечити збереження та актуалізацію національної культурної спадщини, перетворення її на ключовий фактор просвітництва та зміцнення національної ідентичності, зокрема серед молоді [2]. За світовим досвідом, адаптація управлінських моделей у сфері охорони та збереження культурної спадщини може призвести до позитивних результатів, якщо цей процес проводиться з обережністю та урахуванням специфіки конкретних економічних, політичних та соціокультурних умов країни. Зокрема, перехід від розгалуженої та ієрархізованої системи державних органів до управління за допомогою недержавних або напівдержавних автономних структур може стати ефективним, якщо він здійснюється з урахуванням специфіки кожної конкретної ситуації. Однак важливо, щоб цей перехід відбувався за умови критичного аналізу та обґрунтованого вибору, враховуючи історичні та культурні особливості країни, а також підходи до взаємодії між суспільством та владою. Порівняння роботи закладів культури до суспільних катаклізмів та під час війни відображає важливі аспекти динаміки культурного життя та його вплив на суспільство. Перед виникненням суспільних криз та катаклізмів, які можуть бути спричинені різноманітними факторами, включаючи природні лиха, економічні кризи або політичні конфлікти, заклади культури зазвичай функціонують у мирних умовах та сприяють розвитку та збереженню культурного спадщини. У періоди суспільних криз та катаклізмів, таких як війни, робота закладів культури часто стикається з серйозними викликами та перешкодами. Війна може призвести до знищення культурних об’єктів, забруднення культурної спадщини або переривання діяльності установ культури через евакуацію або руйнування. У таких умовах робота закладів культури може бути обмежена або змінена, а працівники культури можуть звертати увагу на вирішення нагальних потреб суспільства, таких як надання допомоги потерпілим або збереження культурних цінностей. Незважаючи на це, важливо відзначити, що під час суспільних криз та воєн культура може відігравати важливу роль у підтримці духовного здоров’я та єднання суспільства. Заклади культури можуть стати центрами моральної підтримки та збереження національної ідентичності, а також місцями відновлення та відновлення соціальних зв’язків. Таким чином, попри виклики та перешкоди, з якими стикаються заклади культури під час суспільних криз та воєн, вони можуть грати важливу роль у зміцненні та відновленні суспільства. Альманах наукового товариства «Афіна» кафедри культурології та музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету 148 Висновок. Отже, можна підкреслити важливість культурного сектору в будь-який час, а особливо під час кризових ситуацій, де він може слугувати джерелом підтримки, об’єднання та вираження національної солідарності. У той же час, потрібно наголосити, що війна стимулювала зміну усіх координат культурного простору, підпорядкувавши його умовам воєнного часу. Список використаної літератури 1. Виткалов С. В. «Рівненські класичні резиденції» як специфічна форма презентації художньої спадщини. Музика (український щомісячний Інтернет-журн.), 2023. 22 жовт. С. 1; Виткалов С. В. Мистецтво як засіб трансформації українського соціуму: нотатки після концерту. Музика (український щомісячний інтернт-журн.), 2023. груд. С. 4; Виткалов С.В. Консолідація як форма подальшої співпраці. Волинська газета, 2023. 17 листоп. С. 5. 2. Виткалов С. В. Сучасна концертна музична практика як елемент суспільних змін. Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: наук. зб. (серія «мистецтвознавство»). Вип. 40. Рівне : РДГУ, 2022. С. 47-52 [132 с.]. 3. Купрійчук В. Державне управління у сфері охорони культурної спадщини в умовах воєнного стану 20222023 рр. Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: наук. зб. Вип. 45. Рівне : РДГУ, 2023. С. 36-42. 4. Купрійчук В. Роль національної культурної спадщини у формуванні української ідентичності. Формування української ідентичності в умовах сучасних викликів: теоретичні і політичні аспекти: монографія. Київ : НАДУ, 2018. 256 с. 5. Російські злочини проти української культурної спадщини URL: https:// life.pravda.com.ua/culture/2022/04 /6/248121. 6. Українська культурна спадщина під час російського вторгнення (2022). URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%808F_(2022). References 1. Vytkalov S. V. «Rivnenski klasychni rezydentsii» yak spetsyfichna forma prezentatsii khudozhnoi spadshchyny. Muzyka (ukrainskyi shchomisiachnyi Internet-zhurn.), 2023. 22 zhovt. S. 1; Vytkalov S. V. Mystetstvo yak zasib transformatsii ukrainskoho sotsiumu: notatky pislia kontsertu. Muzyka (ukrainskyi shchomisiachnyi internt-zhurn.), 2023. hrud. S. 4; Vytkalov S.V. Konsolidatsiia yak forma podalshoi spivpratsi. Volynska hazeta, 2023. 17 lystop. S. 5. 2. Vytkalov S. V. Suchasna kontsertna muzychna praktyka yak element suspilnykh zmin. Ukrainska kultura: mynule, suchasne, shliakhy rozvytku: nauk. zb. (seriia «mystetstvoznavstvo»). Vyp. 40. Rivne : RDHU, 2022. S. 47-52 [132 s.]. 3. Kupriichuk V. Derzhavne upravlinnia u sferi okhorony kulturnoi spadshchyny v umovakh voiennoho stanu 2022-2023 rr. Ukrainska kultura: mynule, suchasne, shliakhy rozvytku. Vyp. 45. Rivne: RDHU, 2023. S. 36-42. 4. Kupriichuk V. Rol natsionalnoi kulturnoi spadshchyny u formuvanni ukrainskoi identychnosti. Formuvannia ukrainskoi identychnosti v umovakh suchasnykh vyklykiv: teoretychni i politychni aspekty: monohrafiia. Kyiv : NADU, 2018. 256 s. 5. Rosiiski zlochyny proty ukrainskoi kulturnoi spadshchyny URL: https:// life.pravda.com.ua/culture/2022/04/6/248121. 6. Ukrainska kulturna spadshchyna pid chas rosiiskoho vtorhnennia (2022). URL: https:// uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%808F_(2022). UDC [378.016:81/243](410) REGIONAL CULTURAL INSTITUTIONS IN WAR CONDITIONS: ORGANIZATIONAL SPECIFICATIONS OLENA RODINCHUK – MASTER’S DEGREE HOLDER, SPECIALTY 034 CULTUROLOGY, RIVNE STATE HUMANITARIAN UNIVERSITY, RIVNE The relevance of the topic lies in highlighting the problems of the development of cultural institutions during wartime. The specifics of the organization of these regional-level institutions during martial law are considered; the losses caused to cultural objects in the country are clarified; the most effective forms used in organizational and cultural practice during wartime are identified; the change in approaches to organizing this work is emphasized and the most relevant problems are indicated. The methodology of the scientific search was based on the use of content analysis of Internet sources and periodicals, as well as the method of historical reconstruction and other methods, with the help of which it was possible to create a picture of the losses of cultural monuments. The importance of developing a special program for the preservation of cultural heritage and the search for new forms of its popularization is emphasized. Key words: war, cultural institutions, destruction, concert practice, consolidation, philharmonic society, regional center of folk art. Стаття отримана 15.10.2025 Стаття прийнята 5.11.2025 Стаття опублікована 26.12.2025